12/18/2010 | stryjko_bojko

День святого Миколая, Миколайки, Микулаш
• Україна • Культура •
Майдан-ІНФОРМ: 18-12-2010 18:06

Одні вважають, що Свято Миколая відносно недавнє, набуло популярності тільки 19 століття. Інші притримуються думки, що свято прийшло до нас у 1088-1089 рр., за часів князя Всеволода Ярославовича.

19 грудня — веселе народне свято.

Колись господарі варили пиво, скликали гостей: пили, гуляли, веселилися. А по обіді, напідпитку запрягали найкращі коні в «козирки» і з піснями та веселими вигуками їздили навколо села — «бо ж треба знати, чи слизький сніг цього року випав!»

Хто перший прийде ранком до хати, той буде першим «полазником».
«Зле, якщо в ті дні хто інший — не господар — перейде через подвір'я першим. Кожний господар встає в цей день раніше, ніж звичайно, та йде дати худобі їсти. Прийшовши до хліва, поздоровляє німину словами: «Дай, Боже, добрий день, щобись худібонька здорова була та й я з тобою ще й з своєю жоною!»

В Галичині св. Микола роздає дітям подарунки.

В Галичині є така леґенда: «Опівночі надходить св. Ни-колай з сивою бородою, і як свиснув, то всі звірі ся злетіли. Він собі сів на престолі і так каже до медведя: „Ти маєш завтра з'їсти Панькового вола; ти, лисе, маєш у Доцьки всі кури поїсти; ти, дику, маєш знищити побережнику кукурудзу". І так дальше, кожному звіреві назначив, що має з'їсти. Вкінці звернувся до вовка і каже: „А ти маєш нині досвіта з'їсти Процевого лисого коня, він пасе ся на сіножаті під лісом".»
А той Проць, як говориться далі в леґенді, чув наказ св. Николая вовкові, але задумав обдурити вовка, а тим самим і св. о. Николая. Він замастив болотом коневі лисину. На другу ніч збіглися звірі до св. Николая і «здають перед ним справу, що хто весь день робив. Говорив медвідь, лис, дик і аж підходить вовк: „Я не з'їв лисого коня,— каже вовк,— бо там його не було".— „То з'їж самого Проця,— каже св. Николай,— бо він тебе обдурив!" Як се наш Проць учув, аж мало не злетів з дерева...»

(З книги Олекси Воропая "Звичаї нашого народу")

****

— Слухайте, любi мої, — говорив Лис Микита, — i тiштеся! Сьогоднi рано святий Миколай вилiпив мене з небесної глини — придивiться, яка вона блакитна! I, ожививши мене своїм духом, мовив:
"Звiре Остромисле! В звiрячiм царствi запанував нелад, несправедливий суд i неспокiй. Нiхто там не певний свойого життя i свойого добра. Iди на землю i будь звiрячим царем, заводь лад, суди по правдi i не допускай нiкому кривдити моїх звiрiв!"

(Іван Франко "Фарбований лис").

****

У Західній Україні до цього дня випікають спеціальне печиво — «миколайчики», які кладуть дітям разом з іншими подарунками.

Заведено що, якщо дитина була чемна та слухняна впродовж усього року, вона отримує багато подарунків; якщо дитина не слухняна, або підглядала уночі, вона отримує різку.
Де опиняються подарунки, буває по-різному. В Україні прийнято подарунки класти під подушку. Або діти перед тим, як лягати уночі ставлять поблизу себе великі панчохи, у які кладуться подарунки.

Перед святом Миколая батьки радять написати дітям лист до Миколая, в якому вони висловлюють всі бажання подарунків. Серед дітей на західній Україні є традиція писати Св. Миколаєві листа у якому дитина вказує що хорошого та поганого вона вчинила протягом року. Такого листа, як правило, адресується до «Канцелярії Св. Миколая». Завдяки місцевим ентузіастам, деякий час у Львові функціонувала така віртуальна канцелярія.

Українці Словаччини, що компактно мешкають у Пряшовщині, кличуть Миколая Мікулаш, а в “помічники” він бере Янгола та Дідька. Обидва нагадують Мікулашеві, наскільки слухняною та чемною була дитина, до двору якої вони прямують – звісно, янгол підказує хороші вчинки, а чорт – нехороші. Тим, кого янгол успішно адвокатував, дістаються приємні дарунки, а бешкетникам Чорт приносить вугілля.
Особливо колоритно це виглядає у селах, де Мікулаш з кошлатою бородою, у довгому кожусі та баранячій шапці, з ціпком у руках і кошиком за плечима ходить від хати до хати та тішить малечу. Компаньйон у нього – рогатий паскудний Дідько у кептарі навиворіт – бряжчить ланцюгами, трясе мітлою, погрожує різками.

У цей день багато молодіжних та юнацьких організацій проводять благодійні акції для дітей сиріт, у яких немає батьків. Пласт, зокрема збирає кожен курінь та підготовлює заздалегідь велику програму для таких дітей та інвалідів.


На всій території України влаштовували заздравні обіди на честь Миколая Угодника з приготуванням ритуального пива й медів.


На Харківщині існував звичай святкувати триденні Миколині святки, на які варили кутю і узвар, щоб у наступному році забезпечити врожай на жито й плоди.

На Київщині хазяїн, прийшовши цього дня із церкви, брав миску зі свяченою водою, паляницю з грудочкою солі, квача з різного зілля, ішов кропити господу, худобу та збіжжя, примовляючи: «Святий Миколай, помилуй та сохрани нас від усякого лиха!».

Про святого Миколая складено дуже багато пісень. Зокрема в українському фольклорі відома пісня «Ой, хто, хто, Миколая любить». Серед авторських пісень — «Миколай Бородатий» — пісня українського рок-гурту «Плач Єремії», вокал — Тарас Чубай.

(За матеріалами Українського інтернету)

****

19 грудня, на Миколая, час від часу відбуваються щасливі та чудесні події.
Наприклад, 1918 року цього дня до Одеси прибули французькі війська Антанти, що звільнили край від червоного терору.
1986 року радянський лідер Михайло Горбачов віддав розпорядження звільнити відомого правозахисника Андрія Сахарова і його дружину Олену Боннер із заслання в Горький, міста, закритого для відвідування іноземцями.
А 2007 року цього дня сайту «Майдан» вдалося подолати гакерську атаку, якою кілька тижнів намагалися знешкодити сайт під час знакових політичних подій.

Після «Миколая» в селах України кожного вечора збиралися колись вечорниці, що припинялися тільки перед Великим Постом.

http://maidan.org.ua/static/news/2010/1292688411.html