Відповіді

• 2011.12.23 | stryjko_bojko

  П’єса для інститутського театру

  22-12-2011 16:06 Автор: Oksanakara
  П’єса для інститутського театру
  
  В кабінеті директора
  Нила Нилівна (Н.Н.), зам. декана факультету іноземних мов
  Євстах Євстахійович (Є.Є.), Декан
  Н.Н. влітає до директора.
  Є.Є. Заходьте, я вас жду, а ви щось не спішили…
  Н.Н.Додому я вертатись мала, тупа охрана завернула з входу…
  Є.Є. Охрана? Чи ви зі зброєю до нас ломились?
  Н.Н.Та наче ж ні…
  Є.Є. Таємно несли у столову алкоголь, щоб було що налити з-під прилавка?
  Н.Н.Як ви маглі, ми ж з вами в долі…
  Є.Є. Знов сутенерів запустили в вестибюль, ви ж знаєте, я ето не приємлю…
  Н.Н. Как ви маглі?
  Є.Є. Так що ж вас задержало?
  Н.Н. Я с котіком прийшла…
  Є.Є. З тим миршавим гандоном з міністерства? Його б я тоже вигнав – все ходе, нишпорить, і строче докладні.
  Н.Н. Ні, з настоящим.
  Є.Є. Шо, новий хахель?
  Н.Н. Ну перестаньте ви – моя радість – животне з Персії, усе укрите мехом.
  Є.Є. А, протівная для блох ловушка, шо не знаєш, де срака в нього, де макушка
  Н.Н. Який ви грубий. Да, воно.
  Є.Є. Так шо – нехай би йшли – мені би показали – було би чим почистить черевики
  Н.Н. Так не пустив ох ранник – тицяв носом у ректора наказ
  Є.Є. (перелякано) РЕКТОРА?
  Н.Н. А ви ж і не читали наказа 42 п. 8?
  Є.Є. А ви мені зачим? Усі кругом наказують – а хто буде ішачить? У нового й стиль очень неприязний, й предложення длінні, як дочитаю до кінця – забуду, що спочатку, начну спочатку, сплутаю з кінцем. (Після паузи) А ви чого ж ломились, як читали? Так як ваш хахель?
  Н.Н. Кажу ж вам, це був кіт, а поломилась, бо думала, шо нам указ не писан.
  Є.Є. Не вірю, зачим же кіт вам здався в кабінєтє? Хоча, хто Вас пойме, в вас, може, й склоннось?
  Н.Н. ?!
  Є.Є. Лоскочете собі ним щось натхненно на перерві (мрійливо посміхається) оце б побачить!
  Н.Н. Щас я вас дряпну новим манікюром
  Є.Є. Ага, вже заразились. Багато їх у вас?
  Н.Н. Кого?
  Є.Є. Котів – а я все думав, із кого у вас шуби?
  Н.Н. Годі! Хотіла, щоб у год кота мій Мурзік посидів на столі засідань, пісьнув разочок на мій кафедральний кактус – все ж на щастя.
  Є.Є. Он ви про що! Так ноччю б принесли …
  Н.Н. Ви ще скажіть залізти з ним в окно
  Є.Є. А що? У вас там поверх другий, досить низько. От я би теж прийшов поглянуть знизу, на ваші піруети в красній юбці, так буде ж ніч, а я і вдень недобачаю.
  Н.Н. Але ж як оставить форточку откриту, можуть покрасти навчальні плани й болонські матеріали
  Є.Є. Невелика потеря – напишите нові - комісія ж їх знову завернула … а ви вже дочитали той болонський рідер, шо нам прислали ще в 2005?
  Н.Н. (Червоніє) Так ви ж казали, далі не читать, бо плутано там все. А з перших трьох сторінок ми ж зляпали посібник, ви там автор.
  Є.Є. А я його читав?
  Н.Н. Ви ж даже виправили «в» на «у» у заголовку
  Є.Є. Так це ж коли було? В 2007? А де часть 2, 3, … 7? Це ж я відтоді більш нічого не писав?
  Н.Н. Как ви маглі – ви ж в кращих публікаціях співавтор… і на симпозіум в Стамбул ми їдем скоро
  Є.Є. От буде там кому ляскать вас по с … Ну харашо, ідіть грузіть в буфет водяру, я чаю вип’ю з корвалолом, бо втомився дуже … І не забудьте доповідь писать.
  Н.Н. виходить з кабінету й міркує далі: от пожаліться б ректору, так наче ж він – собачник, і друзі в нього всі собачок завели. Зате ж бюджет нам справно виділяють – ні, не піду жалітись …
  
  Сцена в деканаті
  Н.Н. і Шапокляк Костянтинівна, методист
  Ш.К.: Ніло Нилівно, тут Аня Залупко з 3 курсу перської філології втретє провалила іспита з основної мови…
  Н.Н. Ндаа
  Ш.К.: Кажуть, вона з чорним живе. Так що – на комісію її?
  Н.Н. (про себе) Я б на її місці підтягнула перську й жила б із арабом – їх і зірки естради люблять (вголос) Бідна дитина, в відє ісключенія нехай складе мені вчетверте.
  Ш.К.: Так ви ж не знаєте арабську…
  Н.Н. Я жизнь знаю… потом візьмем її в аспірантуру. Ще вопроси будуть?
  Ш.К.: Що ви, ізвінітє, але ж вона тупа, який тут дісер?
  Н.Н. От все вам треба розжувати: Ви їй напишите за гроші, а я поможу проштовхнуть, і всім доход і угощеніє. Й статистику вона улучить, бо захиститься у положені 3 года.
  Ш.К.: А в нас ще новость – 3-й курс французи сильно пропускають, точніш, давно не ходять…
  Н.Н. А прошла сесія?
  Ш.К.: Все на тройки.
  Н.Н. І що це з ними?
  Ш.К.: Всі стали жить з старими багачами, у некоторих іностранці, нащо їм наука?
  Н.Н. Їм що, чорних мало? (про себе) Мені скоро одні старшокласники остануться. (Вголос) Отчислить прошмандівок!
  Ш.К.: Та як же? Пропадуть місця бюджетні.
  Н.Н. От біда! Но наказати їх нада. Запишіть їх на факультатив турецької мови – он викладача з Стамбула занять нечем, бо сильно падкий й приставучий, ще й гладить себе зазивающе на парах.
  Ш.К.: От жалко пацана – із яслів в школу, ці научать … А, може, його лючче вигнать?
  Н.Н. Ні, не можна, їхнє посольство пригласило нас з деканом на отдих, то есть симпозіум научний … А от скажіть, чого це наш преподаватель-швед почав прогулювати пари і халявить? От поки ви шефство над ним не взяли, ходив же як часи…
  Ш.К.: Так я ж не хтіла …
  Н.Н. І вас запишемо на курси
  Ш.К.: А мені нащо?
  Н.Н. Згодиться, милочка, мене ви знову розізлите, то будете челнокувать в Туреччину…
  Ш.К.: Та й ви ж не вічні
  Н.Н. (про себе) дааа, і крем з екскрементів миші вже не помагає, і пластику роблю вже через год… (вголос) пора проситися в член-кори Академії наук, там буду сама молода я. От інтересно, у які б мені піти науки – філ. чи пед.?
  Ш.К.: Напевне ж в філ., звучить намного краще …
  
  
  собака.jpg
  
  http://www2.maidan.org.ua/n/osvita/1324562810

• 2011.12.31 | stryjko_bojko

  Створення людини.

  Створення людини.
  27-12-2011 13:55 Автор: Анатоль
  
  
  Ті ж (Батько, Син, Дух) і Ягве, (нерідний син Батька. В роботі участі не бере, сидить і щось малює пальцем по пилюці, щось мисляє).
  
  Батько: - Ну от, славно Ми попрацювали ці 5 днів, ще день і на небо, відпочивати.
  Лишилось Нам створити лише Людину. Ну, це вже простіше, створимо її за образом і подобою Нашою.
  Син: - Це як, трійцею? Істотою, що є одночасно батьком, сином і духом?
  - Ні, як чоловіка і жінку створимо її.
  - Так це ж буде за образом і подобою собаки, чи кролика, а не Нашим.
  - Не придирайся Ти до слів.
  - Як же не придиратись, коли Я і є Слово?
  - Краще б Ти Ділом був. Так, припинили дискусії. За роботу.
  .....(Технічні деталі Божої роботи опускаємо як не цікаві, та й ноу-хау).
  
  - Ну от і добре. - Підсумував Батько. І, вже звертаючись до людей додав:
  - Живіть собі, плодіться, заселяйте землю. Їжею вам будуть рослини, а тварини - друзями. Вегетаріанцями будьте, як і всі звірі.
  
  Ну що ж, Ми добре попрацювали, тепер - відпочивати (це вже до Своїх).
  - А можна Я залишусь керувати Цим Світом? - Раптом подав голос Ягве.
  - А навіщо ним керувати? Він буде в автономному режимі.
  - Як це?
  - Хай Дух Тобі пояснить, Я в деталі не влажу.
  - Та це просто. - Почав Дух. - Ось дивись, Кондиціонер. Машина надійна. Зроблено все по-божому, на елементах трінарної логіки...
  - Е, стривай, давай попростіше, тут стільки всяких опцій, що Сам Ягве ногу зломить. Ось це, наприклад, що за чортівня?
  - Це для керування дощем. Три положення: "он"- вмикаєш, "оф" - вимикаєш, "авто" - автономний режим, тобто все за законами природи.
  Всі опції ввімкнено на "авто", ніякої необхідності Нам втручатись.
  - Дощ це цікаво, дуже цікаво, клац туди, клац сюди.. дуже цікаво.. - замріявся Ягве.
  - Ось це - керування рухом сонця, а це - сірка з неба, а оце...
  - Досить, досить, втомив вже. І звідки Ти все це знаєш?
  - Технології? Як звідки? З майбутнього, звичайно.
  - Ти знаєш майбутнє?
  - А що тут такого, і майбутнє і минуле. Я ж не матерія, можу взагалі виходити в другий вимір часу.
  - І Ти ВСЕ знаєш про минуле і майбутнє? - занепокоївся Ягве.
  - Ні, звичайно. Але Я можу знати впринципі. Ну як Ти про теперішнє.
  - А Батько теж знає?
  - Якщо Він хоче щось взнати з майбутнього, то Мене посилає. Але цього практично ніколи не буває.
  - Це добре, добре, оживився Ягве, Ти молодець, так добре Мені все розтлумачив.
  Ну іди вже, відпочивайте, а то Тебе вже Батько чекає.
  - А Ти?
  - Я ще трошки побуду тут, полюбуюсь Вашою роботою. Йди вже, йди...
  
  Далі буде (може).
  
  http://www2.maidan.org.ua/n/rel/1324986930

• 2012.01.05 | stryjko_bojko

  Як Янукович розслідував убивство Гонгадзе

  Як Янукович розслідував убивство Гонгадзе
  16-09-2011 12:30 Автор: Костя Крик
  
  Якось чисто український президент Віктор Федорович Янукович вирішив підлікуватися. На 2-му році напруженої роботи голова держави капітально підірвав собі здоров`я - праве коліно пошкодив на своєму шикарному тенісному корті, ліву ногу звихнув, стрибаючи з подарованого братською Польщею вороного, а обидва кулаки забив на останній міжвідомчій нараді о нахабні пики Азарова, Тигипка та інших підступних реформаторів. Президент виписав собі лікарняний, але перш ніж злягти у ліжко, завітав на золоті острови Чорного моря - пообідати на халяву із колишнім (другим) президентом України Леонідом Даниловичем Кучмою, найбагатшою, за версією вітчизняного ФОРБС, у світі людиною одразу після айтішника Біла Гейтса. Але обід затягнувся, і Віктор Федорович вже гірко пошкодував, що виперся бозна куди. Коли вже дійшло до танців, маленька, але огрядна дружина підпільного мільярдера Людмила Миколаївна так браво стрибала по колу навколо запрошеного співака Томаса Андерса, що відтоптала ноги і йому, і усім веселим гостям.
  Зірці, звичайно, проплатили, а от себе Віктору Федоровичу було дуже шкода. Що занадто, то не здраво, згадалось народне прислів`я. Не подаючи виду, що болить, Янукович по-англійськи тихо покинув гурт і поміж пальмами-олеандрами злиняв в самий кінець мальовничого саду на височенну кручу над морем, краєм якої протягнулася звивиста злітна смуга. Хазяїн після третьої вже не закусював і президента проводжала лише берегова охорона - на рейді повільно курсували сіро-зелені сторожовики, прикордонники похмуро зирили в оптику на всі боки, а стволи їхніх високоточних реактивно-зенітних установок делікатно націлились у небо прямо над головою зальотного гостя. Тим часом Янукович востаннє із відвертою заздрістю зиркнув на круті скелі приватизованого за копійки національного острова-заповідника Форос ринковою вартістю кількадесят мільярдів зелених, а по суті безцінного, де віками відпочивали російські царі і радянські генсеки. Янукович вдихнув на пам`ять солоний морський вітер і неповторно п`янкий аромат зібраних з усього світу парникових троянд, прикрив салон повітряної тачки і рішуче наказав рулити додому.
  Настрій і на вечірці був ніякий, а тепер зовсім підупав. Шикарна фатера в українського пенсіонера, у риму подумав Янукович, а я, як лох, у тому Межигір`ї. Як тільки сонячний Крим залишився позаду і від гелікоптера нарешті відпав сторожовий загін винищувачів з екс-президентської охорони, Янукович відвернувся од вікна і набрав свою новеньку речницю Дарку Чепак – колишню журналістку вічноопозиційного 5 каналу. Новенька від душі ненавиділа усяку владу і, оскільки після Майдану-2004 чорний піар в Україні вже не сприймали, найнялася до останнього президента з таємною метою готувати йому абсурдні промови і плутати сторінки – щоб хоч народ погигикав.
  - От ви, журналюги, Януковича Межигір`ям докоряєте! - закричав Янукович у слухавку, - а інших хоч би спитали, приміром у Кучми звідки таке бабло шалене. Про Крим уже мовчу, але і телебачення його, і КИЇВСТАР, а літачки, гадство, ну це вже зовсім.
  - Гонгадзе вже питав і допитався, - Дарка непомітно витерла сльозу, - Кучма з Литвином йому голову відрізали і у Дніпро викинули!
  - Правильно відрізали, - повчально сказав Янукович, - якого це Грузія втручається у наші внутрішні справи?
  - Він хоч і грузин, але українець, - речниця дуже образилась за покійного колегу, - по ходу, в УКРАЇНСЬКУ ПРАВДУ писав! Зате Ви от прописані у Києві, а працюєте на Москву.
  - По-перше, що я десь на когось працюю, це ти загнула, - розвеселився президент, - не для того обирався! По-друге, питати треба не як у Шустера, ля-ля, а по-нормальному.
  - По-нормальному це як – гарячою праскою до живота?
  - Можна і до живота, - почав президент, але нервова речниця вже відключилася.
  Коли гелікоптер повернувся додому, на небо давно висипали зорі. Віктор Федорович із останніх сил стягнув зачовгані танцями черевики, не роздягаючись плюхнувся у широке ліжко і увімкнувши ІНТЕР, дістав з-під ліжка поцуплену із службового кабінету оригінальну попільничку у формі черепа. Про страшний сувенір, що дістався від Ющенка, а Ющенку від Кучми, казали, що виточили його із справжніх лобно-тім`яних костей голови невідомого чоловіка, виловленої у повноводному Дніпрі чи то 5, чи то 10 років тому.
  - Не може бути, - пробурчав Янукович, розглядаючи попільничку, - щоб оце так просто на столі зберігали речдоки. Бляха-муха, зовсім страх потєряли!
  На відміну від молодої-зеленої дівчини, президент давно знав, що владна тусовка – той ще гадюшник, одна половина завжди намагається схавати чи підсидіти другу. І він зовсім не був впевнений, що саме Кучма відрізав голову журналісту, потім ще й легковажно поставив собі на стіл - хоча тупе слідство казало, що саме так воно і було.
  За версією слідства, ще десять чи скільки років тому, у фатальному 2000 році двометровий красень-журналіст громадсько-політичного інтернет-видання УКРАЇНСЬКА ПРАВДА Георгій Русланович Гонгадзе при живій дружині і двох малятах почав гуляти із своєю шефинею - редактором Оленою Притулою, яка перед тим кохалася із кучмівським адміном Володимиром Литвином. Дізнавшись про зраду, адмін дуже образився і нацькував на суперника могутнього шефа. Є, мовляв, такий собі інформаційний кілер, пише особисто проти Вас, тож замочити його - ну просто свята справа. На той час НЕМИРІВСЬКА з перцем і без остаточно затьмарила Леоніду Даниловичу мізки, і він повів себе абсолютно очікувано – грюкнув кулаком по столу, викликав на килим міністра МВС Юрія Кравченка разом із головою СБУ Леонідом Деркачем і наказав роз`яснити гарячому кавказцю по складах, що можна писати в газету, а що - тільки на стінах. Ну, а коли журналюга не розуміє, просто відбити йому голову!
  Однак завше слухняні підлеглі у даному випадку почали тупити, вимагаючи письмового президентського указу вивезти грузина в ліс. Обидва генерали мало петрали в журналістиці, зате достеменно знали, що, крім них, всі розмови шефа-алконавта чують і пишуть на цифру російська ФСБ, американське ЦРУ і бозна хто ще. Указ на папері так і не надійшов, але восени того ж року журналіст все одно зник, а потім в зеленій смузі знайшли його обезголовлене тіло. Компрометуючі записи пішли у світ, і всі стрілки показали на присутніх у кабінеті Кучму, Литвина, ну і тих самих генералів. Почався такий шухер, що Кучма тимчасово закодувався від алкоголю, зняв з генералів погони, адміна звільнив у парламент. Щоправда, потім президент знову запив, і на блатне адмінівське місце проскочив російський шпигун Віктор Медведчук...
  Поки Янукович задумливо смалив заборонений лікарем БЄЛОМОР-КАНАЛ, на його улюбленому президентському каналі ІНТЕР почався повтор денних новин.
  - За кордоном, як завжди, колотнеча, - нещиро усміхаючись гнав колишній жартівник 95 КВАРТАЛУ, а нині звичайний ведучий Володимир Зеленський, - в Африці, Азії і Європі вулична босота із зброєю в руках вимагає у олігархів хоч якогось покращення життя вже сьогодні. Тривожне повідомлення з Венесуели – останній вождь з роду апачів Уго Чавес цікавиться, коли капіталісти припинять заливати нафтою традиційні місця риболовлі, з яких харчується все венесуельське плем`я? У разі неадекватної відповіді червоношкірий лідер погрожує почати проти клятих блідоліцих третю світову війну із застосуванням луків, списів і міжконтинентальних ракет ТОМАГАВК із ядерними боєголовками.
  - Нормально, - посміхнувся Янукович, від втоми очі вже злипались, - ось як треба питати...
  - Тільки в Україні все спокійно, - продовжував ведучий, - на Київській трасі знайшовся 3-річний хлопчик в одній кофтині і шкарпетках. Як з'ясувалося, мати пішла по воду надвір, а двері не причинила. Цікаво, як малюк опинився за кілометри від дому і звідки у нього в шкарпетці стодоларова купюра?
  Ось тут Віктора Федоровича нарешті зморив сон. Снилося якраз, начебто летить він по центру столиці своім залізним птахом, раптом гля – під Головпоштамтом в одній кофтині стоїть отой самий 3-річний утікач, щось карябає на стінах. Президент скомандував, і гелікоптер сів на бруківку. Кинувши крейду, хлопчина стрімко узяв з місця, охорона чухнула навздогін, а у президента якраз закололо коліно. Шкутильгаючи, він підійшов до стіни і з подивом розібрав напис із трьох слів ЯНУКОВИЧ, ДЕ ГОНГАДЗЕ?
  Янукович прокинувся в холодному поту, серце калатало. Напис міг зробити тільки хтось з героїв легендарної Помаранчевої революції, але ж усі вони хто повісився, хто впав у кому. Щоб заспокоїтись, знову потягнувся за цигарками, аж тут на нічному столику біля ліжка задзвонив телефон службового зв`язку. Янукович роздратовано зняв слухавку.
  - Квартира, - президент торкнувся хворого коліна і зморщився. – Слухаю, кажіть!
  - Добрий вечір, - ввічливо сказали у апараті голосом авторитетного одеського шулера і на півставки депутата від президентської Партії регіонів Серьоги Ківалова, - скажіть, будь ласка, у Вас є телевізор?
  - Та ну, на фіг, – збрехав президент, - є Інтернет.
  - Ще краще, - шулер продовжував тиснути на психіку, - пропоную стовідстотковий спосіб швидко забагатіти!
  - А ну-ну, - зацікавився президент.
  - Що треба – реєструємося на сайті і дивимося до кінця ролик із українською народною піснею ОЙ, ПІД ВИШНЕЮ у ексклюзивному виконанні Миколи Азарова. 5 хвилин і усе, після повтору такої простої операції на Ваш рахунок зараховуються гроші, а по досягненню кожен раз суми 1500 гривень можна їх знімати, як це роблю я. Коротше, дядя, за рік стаєш мільйонером!
  - Серьога, ти? - спитав президент. - Шо за гониво, навіщо мені з мільярдера ставати мільйонером...
  - Вікторе Федоровичу, мільйон разів вибачаюсь, – почав виправдовутися одесит, – це нова секретарка номери поплутала. До речі, коли вже мене поставлять прем`єром чи хоча б у Верховний суд?
  - А хоч зараз! - буркнув президент, йому ломило вже всі кістки. – Скажи тільки, де журналіст, одразу і поставлю.
  Зв`язок миттю урвався, пішли короткі гудки.
  - Ага, упісялась Одеса-мама, - президент заїржав, - авторитет називається! Ну що ж, тоді мабуть, сам візьму і спитаю. Як каже прем`єр Азаров, ми з Єнакієва, нам все однакієво.
  Ворушити темну справу було ризиковано, але Януковичу раптом закортіло показати, хто в Україні хазяїн. Порахувавши подумки від десяти до одного, він сказав ПУСК! і набрав Пущу-Водицю – десь там у глухому лісі на закинутій дачі жив його земляк-шансоньє з Макеєвки Ренат Равелійович Кузьмін, головний шоумен 1-го національного каналу, ще й на громадських засадах заступник Генпрокурора, на прізвисько Піаніст.
  - Чуєш, Макеєвка, що робиш зараз? - здалеку почав президент.
  - Як вітаєшся, хамло, - прокурор ще не прокинувся, - із слідством будемо співпрацювати? А, це ти, Федрич. Слухай, перебери на тижні, а то у мене зранку кастинг.
  - Від хамла чую, - парирував президент, - кидай свою МУРКУ, тут справа на лимон зеленню!
  - По Києву чи по Донецьку? – діловито уточнив Піаніст.
  - По Києву, ясна річ, - здивувався президент, - нафіг вже той Донецьк, забудь як страшний сон!
  - Тоді лимона мало, - слідак, як завжди, ціни собі не складав, - тут така мафія, одна Юлька чого варта! Ще ж я новий СТЕЙНВЕЙ приглядів, бо у моєму вже клавіши западають.
  - Обійдешся старим, - не витримав президент, - коротше, прокуратура, завтра викликаєш його і одразу в лоб – де грузин?
  - Саакашвілі?
  Мабуть, спросоння той ще не зовсім доганяв, і Янукович почав нервувати.
  - Причому Саакашвілі?
  - Ти ж наче сказав Ющенка викликати!
  - Причому Ющенко, - Янукович закотив очі на лоба, - що взяти з Ющенка, крім американського паспорта! Кучму, Кучму бери і питай – де журналіст, як його, Гон... Ген... Коротше, де грузин і хто йому відрізав голову? А то тут пацани бігають-питають, не знаю, що сказати...
  Досвідчений слідак протер очі, почав розмірковувати, що й до чого. Навіть без фахової підготовки було ясно, що людину прирекли на мученицьку смерть у ту саму мить, коли нетверезий Кучма ляснув кулаком по столу, а от хто за спиною алкалоїда скористався ситуацією і у зручний момент конкретно розпорядився спиляти голову журналісту? Оце було дійсно питаннячко! Десять аж років спливло, протоколи сто разів виправляли-переписували, свідки хто застрелився, кто впав у кому, і вгадати справжного замовника можна було тепер лише дивом. Може, розстаралася агент американського впливу Катя Ющенко чи той же бандюк Грицько Суркіс з футбольного клубу ДИНАМО, зрештою, юлькіному спонсору Гарику Коломойському пришити когось теж було як Ківалову обнулити чужу кредитку.
  - Звідки ж Кучма зна, хто відрізав? - Кузьмін почав з`їжджати із стрьомної теми, - там наче ще місцеві футболісти засвітилися, Ахмєтов казав.
  - Ахмєтову аби на ДИНАМО наїхати, - Янукович підвищив голос, - кажу тобі, спитай Кучму. Він же президент, хай і відповість за все по-президентськи! Теж мені, доктор Комаровський новий знайшовся по сексопатології – люди кохаються, він лізе. Пий менше, і все буде нормально. Слава Богу, ядерного пульта вчасно продали, а то ще б на кнопки став тиснути. З Литвином теж побалакай.
  - Ні, Федричу, за таку тему мільйона мало...
  Слідак знову почав канючити, але президент кинув слухавку і підозріло озирнувся, наче і тут, удома, могли підслухати і записати всі його таємні президентські вказівки.
  - Сто відсотків, Кучма у всьому винен, - із злістю подумав Віктор Федорович, - розвів, бля, корупцію. А голову, мабуть, таки Юлька відрізала. Чи Катька... Грицька зачепити, одразу ЄВРО закриють і футбол не подивишся. Нє, краще не чіпати те кубло, хай буде Кучма.
  Усю ніч Янукович лежав-прислухався, чи не летять винищувачі над лісом, а зранку почалися сюрпризи. Спершу примчала швидка з московськими номерами - незнайомі лікарі вкололи ударну суміш знеболюючого-снодійного і, залишивши рецепт на столі, так же оперативно щезли. Потім начальник охорони приніс товстого листа із штемпелем поштової служби США. Віктор Федорович довго із сумнівом крутив його в руках, зрештою розпечатав. Виявляється, буквально сьогодні уночі невідомі доброзичливці із штату Вашінгтон оформили на президента України золоті і алмазні копанки, нафтові свердловини, усяке таке ж дороге майно. Одне засмучувало - що все це десь в охопленому революційним полум`ям Єгипті, Сирії, Йємені, інших стрьомних місцях, тому Янукович розчаровано згріб цінні папери в кошик під столом.
  Тут же під рецептом, якого залишила медбригада, Янукович виявив схожий лист від російського друзяки Путіна. Але і тут розчарування – десь у дикій Чечні Віктору Федоровичу подарували газотранспортну трубу, яка була подряпана під час миротворчих операцій і вимагала капремонту.
  - Чого це зранку усіх пробило? - здивувався президент.
  Презенти були зовсім непридатні для використання, але тішив сам факт уваги. Янукович повеселішав і набрав нову речницю.
  - По-перше, Зеленського нафіг з ефіру, щоб народ не колотив, по-друге, записуй промову для преси, – президент замислився, - значить, так, щороку в Україні з різних мотивів ріжуть-душать-забивають тисячі людей, але ми йдемо до Европи, тому бажано хоча б раз на 10 років розкривати хоча б одне цікаве вбивство, приміром, скоєне з ревнощів! Почнемо з того, хто відрізав голову Гон... е-е-е, грузину. До суду не буду називати імен, всі й так знають, що це Кучма і Литвин! Тільки не подумайте, що у моєму рішенні є якась політика, гадом буду, ніякої політики, нічого такого особистого...
  - Ага, тільки бізнес, - Дарка була у захваті, але не подавала виду, - ну жартую-жартую.
  - Потім жартуватимеш, - президент збився з думки, - коли живі залишимося. До речі, з метою особистої безпеки виступ організуємо подалі від Києва, у моєму рідному Єнакієві, я там всі кутки знаю.
  - Якщо для безпеки, краще у Сингапурі, - зіронізувала речниця.
  - Можна і там, – погодився президент. - Хоча у Юльки руки довгі. Чи у Катьки...
  За хвилину об`явився і Піаніст.
  - Альо, Федричу, по Кучмі давай конкретно, скільки йому навісити - десять років ув`язнення - це мінімальний строк, або пожиттєве?
  Янукович поблажливо махнув рукою.
  - Можна і мінімальний, аби з конфіскацією...
  - Ясно, - слідак вже з головою поринув у слідство, - тоді останнє питання, кажуть, вбивця, ну тобто Кучма, зробив із голови жертви попільничку і підкинув до себе у кабінет, пошукай добре. Це може бути важливим доказом на суді!
  - Яка голова, нічого не знаю, - Янукович поклав слухавку і потягнувся, - так я одразу і розбігся шукати, потім буду без попільнички…