Ой ти, ґаранте…
04/24/2001 | Kаменяр
Ой ти, ґаранте, руда гадюко,
Чом твоє серденько - мов каменюка?
Чом твої устонька лаються матом,
А твоє слово - тверде, як вата?
Чом твої пальці геть все хапають,
А твоїм свистом - дітей лякають?
Ох, твої думки темніші ночі,
Хто в них пориється, й жити не схоче!
Злі твої ЗМІї - для мене скрута,
Нищать мій мозок наче отрута.
Ой ти, ґаранте, Божая кара!
Чи то чудовисько, чи то примарa?
Твоїх сатрапів терпіти мушу,
В твоїй державі загублю душу…
Чом твоє серденько - мов каменюка?
Чом твої устонька лаються матом,
А твоє слово - тверде, як вата?
Чом твої пальці геть все хапають,
А твоїм свистом - дітей лякають?
Ох, твої думки темніші ночі,
Хто в них пориється, й жити не схоче!
Злі твої ЗМІї - для мене скрута,
Нищать мій мозок наче отрута.
Ой ти, ґаранте, Божая кара!
Чи то чудовисько, чи то примарa?
Твоїх сатрапів терпіти мушу,
В твоїй державі загублю душу…