рішення ВРЮ щодо Василенка
03/05/2003 | Майдан-Інформ
ВИЩА РАДА ЮСТИЦІЇ
Р I Ш Е Н НЯ
№72 «05» лютого 2003р
Вища рада юстиції у складі: Ківалова Сергія Васильовича -головуючого, Борисенка Олександра Михайловича, Бутенка Володимира Михайловича, Варфоломеєвої Тетяни Вікторівни, Євдокимова Валерія Олександровича, Ізовітової Лідії Павлівни, Лавриновича Олександра Володимировича, Маляренка Василя Тимофійовича, Медведчука Віктора Володимировича, Мельника Миколи Івановича, Нечипоренка Олександра Лавровича, Нора Василя Тимофійовича, Піскуна Святослава Михайловича, Полтавця Юрія Павловича, Селіванова Анатолія Олександровича, Христенка Олександра Андрійовича, Шишкіна Віктора Івановича, Шуби Володимира Васильовича, розглянувши та обговоривши матеріали перевірки пропозиції члена Вищої ради юстиції Євдокимова В. О. щодо звільнення судді апеляційного суду м. Києва Василенка Ю.О. з посади за порушення присяги,
встановила
. Член Вищої ради юстиції, народний депутат України Євдокимов В. О. звернувся до Вищої ради юстиції з пропозицієею про внесения нею подання щодо звільнення з посади судді апеляційного суду м. Киева Василенка Юрія Олександровича за порушення присяги. У пропозиії зазначалось, що суддя Василенко Ю.О., грубо порушуючи норми Конституції України та чинного кримінально-процесуального законодавства, 15 жовтня 2002 року виніс незаконну постанову про порушення кримінальної справи проти Президента України Кучми Л. Д. за ознаками злочинів, передбачених статтями 112, 161, 163, 170, 171,191, 333, 346, 364, 365, 368 Кримінального кодексу України.
За результатами розгляду та обговорення зазначеної вище пропозиції, Вища рада юстиції ухвалою від 29 листопада 2002 року № 971 відкрила провадження щодо порушення присяги суддею апеляційного суду м. Киева Василенком Ю.О. і доручила проведения перевірки викладених у пропозиції обставин членам Вищої ради юстиції - Ізовітовій Л. П., Нору В. Т. та Євдокимову В. О.
Перевіркою встановлено, що 15 жовтня 2002 року від народних депутатів України Мороза О.О., Тимошенко Ю.В., Турчинова О.В., Омельченка Г.О. та Вінського Й.В. до апеляційного суду м. Киева надійшли та були зареєстровані в канцелярії суду 33 заяви "про порушення кримінальної справи проти Президента України Кучми Л. Д., які адресувалися 33 суддям цього суду, у тому числі 1 судді Василенку Ю.О.
У зв'язку з тим, що всі вказані заяви були однакові за змістом та підписані одними і тими ж особами, їх розгляд було доручено судді Балацькій Г.О., яка 15 жовтня 2002 року відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 97 КПК України винесла постанову про направлення їх прокурору м. Києва за належністю.
Цього ж дня суддя Василенко Ю.О. особисто прийняв ще одну таку ж за змістом заяву, підписану народними депутатами України Морозом О.О., Тимошенко Ю.В., Турчиновим О.В., Омельченком Г.О. та Вінським Й.В. і, не зареєструвавши заяву в канцелярії суду, своею постановою порушив кримінальну справу "проти громадянина Кучми Л.Д.", зобов'язав його як Президента України у 5-денний термін підписати Закони України "Про Кабінет Міністрів України" та "Про тимчасові слідчі та спеціальні комісії Верховної Ради України".
13 листопада 2002 року суддя Василенко Ю.О. виніс постанову про порушення кримінальної справи проти Президента України Кучми Л.Д. за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.382 КК Украши у зв'язку з невиконанням ним постанови від 15 жовтня 2002 року.
27 листопада 2002 року суддя Василенко Ю.О. виніс постанову про відмову у прийнятті касаційного подання заступника Генерального прокурора України на постанову від 15 жовтня 2002 року.
За клопотанням заступника Генерального прокурора України про
перегляд зазначених постанов в порядку виключного провадження у зв'язку з
істотними порушеннями Конституції України, кримінально-процесуального
закону та їх скасування, Верховний Суд України 27 грудня 2002 року своєю
ухвалою постанови судді апеляційного суду м. Києва Василенка Ю.О. від 15
жовтня, 13 листопада і 27 листопада 2002 року скасував як незаконні. Суд
також ухвалив заяву народних депутатів України Мороза О.О.,
Тимошенко Ю.В., Омельченка Г.О., Турчинова О.В., Вінського Й.В. та
додані до неї матеріали направити за належністю Генеральному прокурору
України.
Як встановлено перевіркою і як констатував у своїй ухвалі Верховний Суд України, суддя Василенко Ю.О., при винесенні зазначених постанов вийшов за межі своєї компетенції, істотно порушив при цьому вимоги Конституції України та кримінально-процесуального закону.
Конститущею України закріплена єдина функція суду - здійснення
правосуддя (ст. 124). Дотримуючись конституційного принципу змагальності
сторін, суд повинен створювати необхідні умови для реалізації сторонами
наданих їм рівних процесуальних прав, виконання процесуальних обов”язків і
виконувати процесуальну функцію розгляду та вирішення кримінальної
справи (ст.ст. 161, 261 КПК України). ,
На розвиток конституційних положень Законом України від 21 червня 2001 року N 2533-111 внесені зміни до Кримінально-процесуального кодексу України, зокрема, до пункту 3 частини 4 статті 98, якими обмежено право судді щодо порушення кримінальних справ. Внаслідок внесених змін до КПК України суддя позбавлений права (і обов'язку) виконувати будь-які процесуальні дії, які є характерными для функції обвинувачення.
Відповідно до статті 4 КПК України суд, прокурор, слідчий і орган дізнання зобов'язані порушити кримінальну справу у межах своеєї компетенції. Але ж компетенція судді щодо порушення кримінальної справи обмежується ч. 1 ст. 27, ч. 3 та п. 3 ч. 4 ст. 98 КПК України.
Отже, за чинним КПК України суддя взагалі не має повноваження порушувати кримінальну справу за ознаками будь-яких злочинів, крім перелічених в ч. 1 ст. 27 КПК України (ст. 125 КК України - умисне легке тілесне ушкодження, ч. 1 ст. 126 КК України - побої та мордування без обтяжуючих обставин, ст. 356 КК України - самоправство), тобто тих, по яких дізнання і досудове слідство не провадяться, а кримінальна справа порушується не інакше, як за скаргою потерпілого.
При винесенні постанови про порушення кримінальної справи від 15 жовтня 2002 року Василенком Ю.О. також не було дотримано положень ч. 2 ст. 58 Конституції України та ч. 2 ст. 5 Кримінального кодексу України, згідно з якими ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення. Закон про кримінальну відповідальність, що встановлюе злочиність діяння або посилює кримінальну відповідальність, не має зворотної дії в часі. Так, суддею Василенком Ю.О порушено кримінальну справу за ознаками злочинств, передбачених ст.ст. 170, 171 Кримінального кодексу України, що набув чинності 1 вересня 2001 року. Діяння, які наводяться в заяві та містять, на думку судді, склад злочину, на момент їх вчинення не визнавались кримінально карними.
При винесенні названої постанови про порушення кримінальної справи, суддя зобов'язав Президента України Кучму Л.Д. виконати певні дії -у 5-денний строк підписати певні закони, однак ухвалення рішень такого характеру та стосовно таких дій в порядку Кримінального судочинства чинним законодавством не передбачено.
Суддею Василенком Ю.О. порушено встановлений законодавством єдиний порядок документування діяльності суду. Згідно з інструкцією з діловодства у Верховному Суді Автономної Республіки Крим, обласному, міжобласному, Київському і Севастопольському міських, районному (міському) судах, затвердженою наказом Міністерства юстиції України 13.03.97 за № 22/5, справи та інша кореспонденція, що надійшли поштою або з прийому, реєструеться в журналі реестрації вхідної кореспонденції за встановленою формою (п. 3.3). Матеріали, що прийняли судді безпосередньо від громадян, у той же-день мають бути передані до канцелярії суду для реєстрації і оформления (п. 3.6).
Таким чином, суддя в межах своєї компетенції вправі розглядати лише зареєстровані в суді та передані йому для розгляду документи. Однак Василенко Ю.О. прийняв заяву народних депутатів України до свого
провадження, розглянув її та ухвалив зазначені рішення поза процесуальним порядком, що є неприпустимим.
Суддя Василенко Ю.О. працює на посаді судді понад 30 років, має
значний досвід судової роботи 1 не міг не знати положень Конституції
України та норм чинного законодавства, проте допустив істотні їх
порушення, тобто діяв свідомо.
Такі грубі порушення суддею Василенком Ю.О. Конституції та чинного законодавства України свідчатъ про упереджене та необ'єктивне вирішення ним питаннь про порушення кримінальних справ. Про це також свідчить і поспішність у прийнятті відповідної постанови від 15 жовтня 2002 року. Незважаючи на досить великий обсяг заяви, де викладались обставини, що нібито свідчать про вчинення Президентом України Кучмою Л.Д. злочинів, передбачених 11 статтями Криміналъного кодексу України, судді Василенку Ю.О. знадобився лише один робочий день для аналізу цих обставин, відповідних висновків та оформлення постанови про порушення кримінальної справи. Крім того, він дослівно (припускаючи навіть в окремих випадках, ті ж самі граматичні помилки), переніс зміст заяви в описову частину постанови. Також у тексті постанови, що винесена Василенком Ю.О. 15 жовтня 2002 року (як і у заяві народних депутатгв України) йдуть посилання на частини конкретних статей КК України, за якими порушена кримінальна справа. Так, стаття 161 містить три частини; стаття 163 - дві частини, стаття 171 - дві частини; стаття 191 - п'ять частин; стаття 346 - три частини; стаття 364 - три частини; стаття 365 - три частини; стаття 368 - три частини. За якими частинами вказаних статей КК України порушена кримінальна справа — в постанові не конкретизовано, адже кожна їх частина має свої кваліфікуючі ознаки складу злочину. В залежносп від ступеня тяжкості частини окремих статей визначають склади різних видів злочинів (невеликої тяжкості, середньої тяжкості, тяжкі та особливо тяжкі), і відповідно, розрізняються за санкціями, що застосовуються за їх вчинення.
Внаслідок вчинення вказаних дій, суддею апеляційного суду м. Киева Василенком Ю.О. було порушено також норми ч. 2 ст. 19 Конституції України, згідно з якою органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Стаття 6 Закону України "Про статус суддів” передбачає обов'язок судді при здійсненні правосуддя дотримуватися Конституції та законів України, не допускати будь-яких дій, що порочать звання судді і можуть викликати сумніви у його об'єктивності, неупередженості та незалежності.
Наведене дає підстави дійти висновку про те, що при розгляді заяви народних депутатів і порушенні кримінальних справ проти Президента України Кучми Л.Д. суддя апеляційного суду м. Києва Василенко Ю.О. вийшов за межі своєї компетенції, свідомо порушив положення Конституції України та норми чинного законодавства, допустив несумлінність, необ'єктивність і упередженість , тобто порушив присягу судді, зміст якої згідно ч. 1 ст. 10 Закону України "Про статус суддів" вимагає "чесно і сумлінно виконувати обов'язки судді, здійснювати правосуддя, підкоряючись тільки закону, бути об'єктивним і справедливим".
Враховуючи викладене, а також те, що Василенко Ю.О. згідно рішення кваліфікаційної комісії суддів місцевих та апеляційного судів м. Києва від 16 квітня 2002 року раніше вже притягувався до дисциплінарної відповідальності, Вища рада юстиції, керуючись п. 5 ч. 5 статті 126 Конституції України, статтями 27 і 32 Закону України "Про Вищу раду юстиції",
вирішила:
внести подання до Верховної Ради України про звільнення Василенка Юрія Олександровича з посади Судді Апелящйного суду міста Киева за порушення присяги.
(підпис)
Голова
С.В. К1валов
3 ОРИГІНАЛОМ ЗГІДНО:
в.о. Керівника секретаріату Вищої ради юстиції
О.О. Кадрова
Р I Ш Е Н НЯ
№72 «05» лютого 2003р
Вища рада юстиції у складі: Ківалова Сергія Васильовича -головуючого, Борисенка Олександра Михайловича, Бутенка Володимира Михайловича, Варфоломеєвої Тетяни Вікторівни, Євдокимова Валерія Олександровича, Ізовітової Лідії Павлівни, Лавриновича Олександра Володимировича, Маляренка Василя Тимофійовича, Медведчука Віктора Володимировича, Мельника Миколи Івановича, Нечипоренка Олександра Лавровича, Нора Василя Тимофійовича, Піскуна Святослава Михайловича, Полтавця Юрія Павловича, Селіванова Анатолія Олександровича, Христенка Олександра Андрійовича, Шишкіна Віктора Івановича, Шуби Володимира Васильовича, розглянувши та обговоривши матеріали перевірки пропозиції члена Вищої ради юстиції Євдокимова В. О. щодо звільнення судді апеляційного суду м. Києва Василенка Ю.О. з посади за порушення присяги,
встановила
. Член Вищої ради юстиції, народний депутат України Євдокимов В. О. звернувся до Вищої ради юстиції з пропозицієею про внесения нею подання щодо звільнення з посади судді апеляційного суду м. Киева Василенка Юрія Олександровича за порушення присяги. У пропозиії зазначалось, що суддя Василенко Ю.О., грубо порушуючи норми Конституції України та чинного кримінально-процесуального законодавства, 15 жовтня 2002 року виніс незаконну постанову про порушення кримінальної справи проти Президента України Кучми Л. Д. за ознаками злочинів, передбачених статтями 112, 161, 163, 170, 171,191, 333, 346, 364, 365, 368 Кримінального кодексу України.
За результатами розгляду та обговорення зазначеної вище пропозиції, Вища рада юстиції ухвалою від 29 листопада 2002 року № 971 відкрила провадження щодо порушення присяги суддею апеляційного суду м. Киева Василенком Ю.О. і доручила проведения перевірки викладених у пропозиції обставин членам Вищої ради юстиції - Ізовітовій Л. П., Нору В. Т. та Євдокимову В. О.
Перевіркою встановлено, що 15 жовтня 2002 року від народних депутатів України Мороза О.О., Тимошенко Ю.В., Турчинова О.В., Омельченка Г.О. та Вінського Й.В. до апеляційного суду м. Киева надійшли та були зареєстровані в канцелярії суду 33 заяви "про порушення кримінальної справи проти Президента України Кучми Л. Д., які адресувалися 33 суддям цього суду, у тому числі 1 судді Василенку Ю.О.
У зв'язку з тим, що всі вказані заяви були однакові за змістом та підписані одними і тими ж особами, їх розгляд було доручено судді Балацькій Г.О., яка 15 жовтня 2002 року відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 97 КПК України винесла постанову про направлення їх прокурору м. Києва за належністю.
Цього ж дня суддя Василенко Ю.О. особисто прийняв ще одну таку ж за змістом заяву, підписану народними депутатами України Морозом О.О., Тимошенко Ю.В., Турчиновим О.В., Омельченком Г.О. та Вінським Й.В. і, не зареєструвавши заяву в канцелярії суду, своею постановою порушив кримінальну справу "проти громадянина Кучми Л.Д.", зобов'язав його як Президента України у 5-денний термін підписати Закони України "Про Кабінет Міністрів України" та "Про тимчасові слідчі та спеціальні комісії Верховної Ради України".
13 листопада 2002 року суддя Василенко Ю.О. виніс постанову про порушення кримінальної справи проти Президента України Кучми Л.Д. за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.382 КК Украши у зв'язку з невиконанням ним постанови від 15 жовтня 2002 року.
27 листопада 2002 року суддя Василенко Ю.О. виніс постанову про відмову у прийнятті касаційного подання заступника Генерального прокурора України на постанову від 15 жовтня 2002 року.
За клопотанням заступника Генерального прокурора України про
перегляд зазначених постанов в порядку виключного провадження у зв'язку з
істотними порушеннями Конституції України, кримінально-процесуального
закону та їх скасування, Верховний Суд України 27 грудня 2002 року своєю
ухвалою постанови судді апеляційного суду м. Києва Василенка Ю.О. від 15
жовтня, 13 листопада і 27 листопада 2002 року скасував як незаконні. Суд
також ухвалив заяву народних депутатів України Мороза О.О.,
Тимошенко Ю.В., Омельченка Г.О., Турчинова О.В., Вінського Й.В. та
додані до неї матеріали направити за належністю Генеральному прокурору
України.
Як встановлено перевіркою і як констатував у своїй ухвалі Верховний Суд України, суддя Василенко Ю.О., при винесенні зазначених постанов вийшов за межі своєї компетенції, істотно порушив при цьому вимоги Конституції України та кримінально-процесуального закону.
Конститущею України закріплена єдина функція суду - здійснення
правосуддя (ст. 124). Дотримуючись конституційного принципу змагальності
сторін, суд повинен створювати необхідні умови для реалізації сторонами
наданих їм рівних процесуальних прав, виконання процесуальних обов”язків і
виконувати процесуальну функцію розгляду та вирішення кримінальної
справи (ст.ст. 161, 261 КПК України). ,
На розвиток конституційних положень Законом України від 21 червня 2001 року N 2533-111 внесені зміни до Кримінально-процесуального кодексу України, зокрема, до пункту 3 частини 4 статті 98, якими обмежено право судді щодо порушення кримінальних справ. Внаслідок внесених змін до КПК України суддя позбавлений права (і обов'язку) виконувати будь-які процесуальні дії, які є характерными для функції обвинувачення.
Відповідно до статті 4 КПК України суд, прокурор, слідчий і орган дізнання зобов'язані порушити кримінальну справу у межах своеєї компетенції. Але ж компетенція судді щодо порушення кримінальної справи обмежується ч. 1 ст. 27, ч. 3 та п. 3 ч. 4 ст. 98 КПК України.
Отже, за чинним КПК України суддя взагалі не має повноваження порушувати кримінальну справу за ознаками будь-яких злочинів, крім перелічених в ч. 1 ст. 27 КПК України (ст. 125 КК України - умисне легке тілесне ушкодження, ч. 1 ст. 126 КК України - побої та мордування без обтяжуючих обставин, ст. 356 КК України - самоправство), тобто тих, по яких дізнання і досудове слідство не провадяться, а кримінальна справа порушується не інакше, як за скаргою потерпілого.
При винесенні постанови про порушення кримінальної справи від 15 жовтня 2002 року Василенком Ю.О. також не було дотримано положень ч. 2 ст. 58 Конституції України та ч. 2 ст. 5 Кримінального кодексу України, згідно з якими ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення. Закон про кримінальну відповідальність, що встановлюе злочиність діяння або посилює кримінальну відповідальність, не має зворотної дії в часі. Так, суддею Василенком Ю.О порушено кримінальну справу за ознаками злочинств, передбачених ст.ст. 170, 171 Кримінального кодексу України, що набув чинності 1 вересня 2001 року. Діяння, які наводяться в заяві та містять, на думку судді, склад злочину, на момент їх вчинення не визнавались кримінально карними.
При винесенні названої постанови про порушення кримінальної справи, суддя зобов'язав Президента України Кучму Л.Д. виконати певні дії -у 5-денний строк підписати певні закони, однак ухвалення рішень такого характеру та стосовно таких дій в порядку Кримінального судочинства чинним законодавством не передбачено.
Суддею Василенком Ю.О. порушено встановлений законодавством єдиний порядок документування діяльності суду. Згідно з інструкцією з діловодства у Верховному Суді Автономної Республіки Крим, обласному, міжобласному, Київському і Севастопольському міських, районному (міському) судах, затвердженою наказом Міністерства юстиції України 13.03.97 за № 22/5, справи та інша кореспонденція, що надійшли поштою або з прийому, реєструеться в журналі реестрації вхідної кореспонденції за встановленою формою (п. 3.3). Матеріали, що прийняли судді безпосередньо від громадян, у той же-день мають бути передані до канцелярії суду для реєстрації і оформления (п. 3.6).
Таким чином, суддя в межах своєї компетенції вправі розглядати лише зареєстровані в суді та передані йому для розгляду документи. Однак Василенко Ю.О. прийняв заяву народних депутатів України до свого
провадження, розглянув її та ухвалив зазначені рішення поза процесуальним порядком, що є неприпустимим.
Суддя Василенко Ю.О. працює на посаді судді понад 30 років, має
значний досвід судової роботи 1 не міг не знати положень Конституції
України та норм чинного законодавства, проте допустив істотні їх
порушення, тобто діяв свідомо.
Такі грубі порушення суддею Василенком Ю.О. Конституції та чинного законодавства України свідчатъ про упереджене та необ'єктивне вирішення ним питаннь про порушення кримінальних справ. Про це також свідчить і поспішність у прийнятті відповідної постанови від 15 жовтня 2002 року. Незважаючи на досить великий обсяг заяви, де викладались обставини, що нібито свідчать про вчинення Президентом України Кучмою Л.Д. злочинів, передбачених 11 статтями Криміналъного кодексу України, судді Василенку Ю.О. знадобився лише один робочий день для аналізу цих обставин, відповідних висновків та оформлення постанови про порушення кримінальної справи. Крім того, він дослівно (припускаючи навіть в окремих випадках, ті ж самі граматичні помилки), переніс зміст заяви в описову частину постанови. Також у тексті постанови, що винесена Василенком Ю.О. 15 жовтня 2002 року (як і у заяві народних депутатгв України) йдуть посилання на частини конкретних статей КК України, за якими порушена кримінальна справа. Так, стаття 161 містить три частини; стаття 163 - дві частини, стаття 171 - дві частини; стаття 191 - п'ять частин; стаття 346 - три частини; стаття 364 - три частини; стаття 365 - три частини; стаття 368 - три частини. За якими частинами вказаних статей КК України порушена кримінальна справа — в постанові не конкретизовано, адже кожна їх частина має свої кваліфікуючі ознаки складу злочину. В залежносп від ступеня тяжкості частини окремих статей визначають склади різних видів злочинів (невеликої тяжкості, середньої тяжкості, тяжкі та особливо тяжкі), і відповідно, розрізняються за санкціями, що застосовуються за їх вчинення.
Внаслідок вчинення вказаних дій, суддею апеляційного суду м. Киева Василенком Ю.О. було порушено також норми ч. 2 ст. 19 Конституції України, згідно з якою органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Стаття 6 Закону України "Про статус суддів” передбачає обов'язок судді при здійсненні правосуддя дотримуватися Конституції та законів України, не допускати будь-яких дій, що порочать звання судді і можуть викликати сумніви у його об'єктивності, неупередженості та незалежності.
Наведене дає підстави дійти висновку про те, що при розгляді заяви народних депутатів і порушенні кримінальних справ проти Президента України Кучми Л.Д. суддя апеляційного суду м. Києва Василенко Ю.О. вийшов за межі своєї компетенції, свідомо порушив положення Конституції України та норми чинного законодавства, допустив несумлінність, необ'єктивність і упередженість , тобто порушив присягу судді, зміст якої згідно ч. 1 ст. 10 Закону України "Про статус суддів" вимагає "чесно і сумлінно виконувати обов'язки судді, здійснювати правосуддя, підкоряючись тільки закону, бути об'єктивним і справедливим".
Враховуючи викладене, а також те, що Василенко Ю.О. згідно рішення кваліфікаційної комісії суддів місцевих та апеляційного судів м. Києва від 16 квітня 2002 року раніше вже притягувався до дисциплінарної відповідальності, Вища рада юстиції, керуючись п. 5 ч. 5 статті 126 Конституції України, статтями 27 і 32 Закону України "Про Вищу раду юстиції",
вирішила:
внести подання до Верховної Ради України про звільнення Василенка Юрія Олександровича з посади Судді Апелящйного суду міста Киева за порушення присяги.
(підпис)
Голова
С.В. К1валов
3 ОРИГІНАЛОМ ЗГІДНО:
в.о. Керівника секретаріату Вищої ради юстиції
О.О. Кадрова