06/16/2004 | Олег Целуйко

Шановні учасники форуму,
Пропонується до обговорення проект Закону України "Про моніторинг та перехоплення телекомунікацій"№4042-1.
Супровідна документація доступна на сайті ВРУ за адресою
http://195.230.149.70:7777/pls/zweb/webproc4_1?id=&pf3511=17622

Наша позиція щодо проекту викладена далі за текстом.

З повагою,
Олег Целуйко,
юрист ХПГ
P.s. Заздалегідь вдячний за Вашу увагу до тексту проекту і висловлені зауваження.



До проекту Закону України
“Про перехоплення, моніторинг телекомунікацій та гарантії захисту конституційних прав і свобод у сфері телекомунікацій”


1. Обґрунтування необхідності прийняття Закону
Необхідність розроблення цього законопроекту (надалі-Проект) полягає в тому, що на сьогодні відсутні закони, які б визначали порядок створення в Україні єдиної системи і процедури запровадження оптимального балансу між потребою громадськості гарантувати механізми утвердження конституційних прав і свобод людини у сфері використання традиційних і новітніх видів телекомунікацій (зокрема, права на інформацію, права на повагу до таємниці кореспонденції, приватного і сімейного життя та свободи вираження) з одного боку, та необхідністю забезпечення державним органам можливості ефективно виконувати свої обов’язки перед суспільством і державою шляхом застосування чітко визначених повноважень у сфері боротьби і попередження злочинності під час провадження оперативно-розшукової діяльності та досудового слідства, санкціоновано використовуючи технічні засоби для отримання інформації з систем і каналів телекомунікацій -, перехоплення телекомунікацій,- з іншого.

Важко не погодитись з тим, що нові інформаційні технології несуть не тільки небачені можливості для інтелектуального і технічного прогресу, але й несподівані засоби і способи скоєння злочинів. Злочинність стала набагато більш витонченою з використанням інформаційних технологій, і водночас більш спрощеною у реалізації, адже зловмиснику технічно легше залишитися непізнаним. З'явилися і чисто комп'ютерні злочини: атаки хакерів на сайти великих кампаній та державних органів, розкрадання фінансових засобів через Інтернет. Крім того, зріст організованої злочинності, посилення загрози тероризму вимагає неординарних дій правоохоронних органів для запобігання і розкриття кримінально переслідуваних діянь, що означає і забезпечення адекватними можливостями застосування ними дедалі більш досконалих методів та засобів отримання інформації.
Однак в усіх без винятку країнах відсутність реального нагляду за діями спецслужб неминуче призводить до зловживань і до стеження за тими, хто здається владі небезпечними. Сьогодні чимало країн практикують незаконний контроль за інформацією політиків, державних функціонерів, правозахисників, журналістів, профспілкових діячів та просто людей, що нешаблонно мислять. Унаслідок цього і з'являються такі системи контролю комунікацій, як російський СОРМ, СОРМ 2 та інші. Тому проекти контролю комунікацій нерідко зустрічають громадський опір. У країнах колишнього СРСР, де стеження за інакодумцями в минулому було нормою життя і де контроль за діями спецслужб сьогодні вкрай слабкий чи взагалі відсутній, побоювання за недоторканність своєї кореспонденції видаються цілком природними.
Подібна практика моніторингів вже має місце і в Україні (особливо на прикладі створення автоматизованих систем моніторингів новітніх видів телекомунікацій на рівні підзаконної нормотворчості), проте за підстав і вимог, переважно не передбачених законами України і таких, що порушують загальні стандарти Європейського суду з прав людини, що надає цим діям нелегітимний характер.
Сьогодні ж Україна- суб'єкт міжнародного права та учасник міжнародної політики,-ратифікувавши відповідні угоди, договори, конвенції має численні зобов’язання перед авторитетними організаціями. Конвенція про захист прав людини та основних свобод була ратифікована і набула чинності для нашої держави 11 вересня 1997 року, тим самим було визнано юрисдикцію Європейського Суду з прав людини, який покликаний забезпечувати контроль за додержання Високими Договірними Сторонами їхніх зобов’язань за Конвенцією відповідно до ст.19 та положень Протоколу №11 документу. Так, положеннями першої частини статті 8 Конвенції встановлено, що «кожен має право на повагу до його приватного і сімейного життя, до житла і до таємниці кореспонденції». Друга частина статті 8 вказує на обмеження цього права: «Держава не може втручатися у здійснення цього права інакше ніж згідно із законом та у випадках, необхідних у демократичному суспільстві в інтересах національної і громадської безпеки або економічного добробуту країни, з метою запобігання заворушенням і злочинам, для захисту здоров'я або моралі чи з метою захисту прав і свобод інших осіб». Виходячи з аналізу практики Європейського суду з прав людини по статті 8 у частині перехоплення повідомлень (справи Класс проти Німеччини, Малоун проти Об'єднаного Королівства, Ювіг проти Франції, Крюслен проти Франції й інші), були сформульовані принципи, яким мусить відповідати закон, що регулює контроль комунікацій, аби він не порушував статтю 8 (за фактором часу, коли виносилися рішення, у прецедентах передусім йдеться про перехоплення телефонних повідомлень, однак у них сформульовані також універсальні вимоги щодо усіх видів зняття інформації з систем і каналів електрозв'язку). Отже, перехоплення телекомунікацій повинно провадитись:
"На підставі закону"
Будь-яке спостереження має провадитися згідно з діючим національним законом (справа Малоун), який відповідає таким вимогам:
· "доступність" - відповідно до писаного або неписаного закону "громадянин повинен мати можливість переконатися, що прослуховування відповідає законодавчим нормам, які було застосовані в даному конкретному випадку" (справа Малоун);
· "передбачуваність" - громадянин повинен бути здатним (якщо необхідно - за допомогою адвоката) передбачати наслідок будь-якої можливої дії (справа Малоун);
· "якість" - закон повинен мати адекватні й ефективні заслони можливим зловживанням (справа Клас). Зокрема, це означає, що закон має окреслювати:
- перелік злочинів, здійснення яких може привести до прослуховування;
- обмежуватися випадками, коли фактичні підстави підозрювати особу у здійсненні тяжкого злочину вже виявлені іншими засобами (справа Клас);
- санкціонувати прослуховування тільки на підставі мотивованої письмової заяви визначеної вищої (високої) посадової особи (справа Клас);
- дозволяти проведення прослуховування тільки після одержання санкції органу або посадової особи, що не належить до виконавчої влади, бажано, судді (справа Клас);
- встановлювати обмеження на тривалість прослуховування: повинен бути зазначений період, протягом якого санкція на прослуховування дійсна (справи Ювіг, Крюслен);
- визначати правила, що стосуються звітів, які містять матеріали перехоплених повідомлень (справи Ювіг, Крюслен);
- передбачати запобіжні заходи проти обміну цими матеріалами між різними державними органами (справи Ювіг, Крюслен);
- визначати обставини, за яких записи можливо або потрібно знищити (справа Ювіг);
- встановлювати, що має бути зроблено з копіями або переписаними матеріалами, якщо обвинувачувана особа буде виправдана (справа Ювіг).
"Як необхідне у демократичному суспільстві"
· "тільки в такій мірі, яка необхідна для безпеки демократичних інституцій" (справа Клас);
· "за виняткових умов, необхідних у демократичному суспільстві в інтересах національної безпеки і/або попередження заворушень або злочину (справа Клас).
Визначення кореспонденції
· Телефонні розмови підлягають захисту відповідно до Конвенції як "кореспонденція" (справа Клас);
· практика "хронометражу" також підпадає під визначення "кореспонденції" (справа Малоун).
Визначення жертви
· Будь-яка особа у державі, де діють положення про таємне прослуховування телефонів, може вимагати визнання себе жертвою без якого-небудь обов'язку надавати докази або навіть на підставі голослівного твердження, що спостереження дійсно проводилося.
Аналіз діючого внутрішнього українського законодавства у галузі перехоплення телекомунікацій дає підстави констатувати, що воно є явно недостатнім для того, аби задовольнити критерій «якості закону», воно не містить досить ефективних гарантій проти зловживань. По-перше, у Законі України “Про оперативно-розшукову діяльність” відсутні чіткі вказівки про тривалість процедури перехоплення, по-друге, ні в Законі України “Про оперативно-розшукову діяльність”, ні у ст.187 Кримінально-процесуального кодексу України майже нічого не сказано про передачу, використання і збереження зібраних матеріалів, про складання підсумкових доповідей, по-третє, незалежний нагляд за законністю явно недостатній, особливо якщо порівнювати його з німецькою чи угорською процедурою парламентського контролю. Ця процедура повинна бути чітко прописана у законі. Виклад статті 187 Кримінально-процесуального кодексу України не відповідає критеріям доступності і передбачуваності.
Висновок: проведення перехоплення телекомунікацій за чітко окреслених спеціальним(и) законом(ами) обставин може бути визнано необхідним для успішної боротьби і попередження злочинів, однак він має передбачити надійні гарантії проти зловживань і несанкціонованих моніторингів телекомунікацій.
Необхідним також є інформування громадськості про масштаби таємного перехоплення повідомлень. Для цього слід запровадити норму про оприлюднення річного звіту, який містить інформацію щодо кількості санкцій на перехоплення з конкретизацією видів злочинів, у зв’язку з якими було прийняте рішення про перехоплення, кількість відмов у видачі санкції й іншої інформації. Така практика існує у США і у багатьох європейських країнах. Потрібно також ввести інститут незалежного нагляду за законністю перехоплень телекомунікацій, що одержував би автоматично копії всієї знятої інформації та розглядав би скарги на незаконне зняття інформації з систем і каналів електрозв'язку.
Таким чином, за критеріями, викладеними вище, у співпраці з групою експертів громадських організацій (зокрема, "Інтернет-асоціації України", “Української інтернет-спільнота", “Харківської правозахисної групи”, “Українського союзу промисловців і підприємців” тощо) і було розроблено законопроект “Про перехоплення, моніторинг телекомунікацій та гарантії захисту конституційних прав і свобод у сфері телекомунікацій”. У документі також враховані висновки та рекомендації, які були сформовані комітетами Верховної Ради України, об’єднаннями підприємств галузі, громадськими організаціями під час обговорення законопроекту „Про моніторинг телекомунікацій” (№4042), поданого Кабінетом Міністрів України. Проект, насамперед, розроблявся з урахуванням положень ратифікованих Україною міжнародних договорів, практики Європейського Суду з прав людини, норм чинних законів України (зокрема, нещодавно прийнятого Закону України "Про телекомунікації"), законодавства та досвіду країн ЄС, США у сфері перехоплення телекомунікацій уповноваженими органами.

2. Цілі і завдання прийняття Закону
Метою практичної реалізації цього Проекту є :
1) створення механізму, який дозволить правоохоронним органам України отримати сучасну ефективну технологію зняття інформації в межах окреслених Проектом строків з систем та каналів електрозв’язку;
2) унеможливити незаконне і необґрунтоване обмеження конституційних прав і свобод людини до, під час і після проведення такого перехоплення телекомунікацій та заборонити моніторинги телекомунікацій, в системах і мережах яких відбуваються сеанси зв’язку за участі громадян України незалежно від місця їхнього перебування, іноземців та осіб без громадянства, які перебувають на території України .
Ш Проект ґрунтується на принципах, дотримання які є необхідними для забезпечення визначених ним цілей та завдань:
1. Дотримання прав і свобод людини і громадянина.
2. Захисту конфіденційності даних, отриманих за результатами перехоплення телекомунікацій і доступних уповноваженим Законом суб'єктам відносин, пов'язаних з перехоплення телекомунікацій; забезпечення конфіденційності технічної документації та іншої інформації, наданої оператором мережі телекомунікацій загального користування.
3. Заборона здійснення моніторингів телекомунікацій (діянь, складові елементи яких чітко визначено окремою статтею Проекту, заборонені і підлягають покаранню як злочини).
4. Визначення виключно законами України переліку підстав для перехоплення телекомунікацій.
5. Чіткого визначення судом кожної конкретної фізичної особи, яка є суб’єктом перехоплення, та кожного ідентифікатора мережі телекомунікацій загального користування цієї особи.
6. Обмеженість процедури проведення перехоплення телекомунікацій в часі.
7. Розподіл між різними суб’єктами відносин функцій надання судового дозволу, зняття та аналізу інформації, контролю за дотриманням законності, розробки та впровадження технічних засобів.
8. Повного протоколювання всіх дій, пов’язаних з перехопленням телекомунікацій, для кожної посадової особи та кожного технічного засобу.
9. Відсутності можливості посадових осіб втручатися в процеси протоколювання.
10. Надання даних протоколювання після завершення перехоплення особам, які були суб’єктами цього перехоплення, для ознайомлення та, при наявності підстав - оскарження в суді незаконних дій посадових осіб.
11. Визначення вичерпного переліку злочинів, в межах розслідування яких може бути застосована процедура перехоплення.
12. Знищення даних в разі виправдання особи, або закриття справи щодо неї.
13. Відкритості програмного коду системи перехоплення, інформації щодо кількісних та якісних характеристик перехоплення (кількість наданих судом дозволів, відмов в їх наданні, види злочинів).
14. Відповідальності за порушення вимог цього Проекту в разі набуття ним сили Закону у чітко передбачених законами України випадках.
Положеннями Проекту закладено процесуальні передумови для усунення перешкод у реалізації конституційних прав і свобод у мережах загального доступу, перешкод у здійсненні громадського і парламентського контролю за провадженням перехопленнятелекомунікацій уповноваженими органами та перешкод до подальшого розвитку ринку телекомунікаційних послуг на конкурентних засадах в Україні.
Ш Заборонено застосовувати засоби блокування чи фільтрації доступу громадян до інформації, розміщеної в Інтернеті, незважаючи на особу, що розмістила цю інформацію, та її місце розміщення. Ця заборона не поширюється на засоби блокування та фільтрації доступу неповнолітніх до інформації, розміщеної в Інтернеті, та послуг, які надаються через Інтернет, через кінцеві пристрої, розміщені у школах, дошкільних закладах та бібліотеках, а також доступу до комерційних баз даних.
Ш Перехоплення телекомунікацій повинно повністю фінансуватися державою, як будь-який захід оперативно-розшукової діяльності чи досудового слідства. Передбачено лише обмеження: оператори телекомунікаційних мереж загального користування зобов’язані за власні кошти встановити на своїх телекомунікаційних мережах, виконати підключення електроживлення і заземлення, та забезпечити збереження технічних засобів автоматизованого зняття інформації з каналів зв’язку, наданих спеціально уповноваженим координуючим органом з питань автоматизованого перехоплення телекомунікацій.
Ш Перехоплення повинно здійснюватись під постійним громадським та парламентським контролем. Для забезпечення дієвого парламентського контролю, функції контролю та нагляду за дотриманням законності у сфері перехоплення телекомунікацій покладено на Уповноваженого Верховної Ради з прав людини. Без запровадження цієї інституції гарантії законності перехоплення, передбачені Проектом, будуть слабко захищені від зловживань. Наприклад, за гарантіями законності, визначених в німецькому чи угорському законах, передбачається здійснення парламентського нагляду за законністю перехоплення повідомлень за допомогою роботи спеціальних органів. У ці органи може звернутися зі скаргою кожний, хто вважає, що його кореспонденція контролюється спецслужбами незаконно. Цікаво, що німецький Комітет G-10 інформується міністром про всі дозволені ним обмежувальні заходи до того, як перехоплення почали здійснювати. Комітет має право скасувати наказ міністра, після чого перехоплення негайно припиняється, якщо, через терміновість, воно було розпочате до одержання дозволу.
Перехоплення потребує чіткого порядку введення, зберігання, складання протоколу зняття інформації, чіткого визначення даних, які необхідні для початку здійснення заходу, а також даних, які записуються до протоколу.
З позиції співавторів Проекту, принципи та норми, закріплені у документі, максимально наближені до їхньої відповідності зобов’язанням України перед Радою Європи, зокрема, в аспекті принципів, сформованих прецедентною практикою Європейського Суду з прав людини, і кореспондують положенням документів Раді Європи та Європейського Союзу, а зокрема:
- Директиві 95/46/ЄС Європейського Парламенту і Ради "Про захист фізичних осіб при обробці персональних даних і про вільне переміщення таких даних" від 24.11.1995 р.;
- Директиві 97/66/ЄС Європейського Парламенту і Ради "Стосовно обробки персональних даних і захисту права на невтручання в особисте життя в телекомунікаційному секторі" від 15.12.1997 р.;
- Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року (Рим, 4.XI.1950);
- Конвенції про захист осіб стосовно автоматизованої обробки даних особистого характеру (Страсбург, 28.01.1981 р. );
- Конвенції про кіберзлочинність (Будапешт, 23.11.2001 р.) тощо.


3. Загальна характеристика і основні положення Закону
Проектом передбачається, що дія Закону буде поширюватися на відносини, які виникають під час розробки та впровадження системи дистанційного перехоплення телекомунікацій, під час отримання дозволу, початку, здійснення, завершення перехоплення телекомунікацій в мережах телекомунікацій загального користування незалежно від форми власності, а також при зберіганні та використанні вмісту сеансу (сеансів) зв’язку, які були об’єктом перехоплення. Дія Закону не поширюється на телекомунікаційні мережі, що не взаємодіють з телекомунікаційними мережами загального користування. Проведення перехоплення телекомунікацій з порушенням вимог Закону забороняється.
У відповідності з вимогами Конституції Проектом визначено підстави та порядок автоматизованого та неавтоматизованого оформлення дозволів на проведення перехоплення телекомунікацій.
В основу Проекту покладено покладено такі концептуальні ідеї:
1. Усі сучасні працюючі мережі телекомунікацій загального користування та подвійного використання (у частинах, які виконують функції мережі загального користування), що використовуються для надання телекомунікаційних послуг, з прийняттям Закону, укомплектовуються, в обов'язковому порядку, на постійній основі засобами автоматизованого зняття інформації з каналів зв‘язку, які функціонують як органічна складова частина системи автоматизованого дистанційного перехоплення інформації. Система використовується правоохоронними органами при здійсненні оперативно-розшукової ( в тому числі, контррозвідувальної, розвідувальної діяльності та діяльності по боротьбі з тероризмом) та досудового слідства відповідно до законів України, за дозволами суду, з повним протоколюванням усіх дій засобами автоматизації, встановленими у Уповноваженого Верховної Ради з питань прав людини.
2. Терміни здійснення перехоплення телекомунікацій не можуть перевищувати двох місяців.
3. Перехоплення телекомунікацій здійснюють державні органи, яким, згідно з текстом Проекту та діючими законами України, надаються такі повноваження, виключно за рішенням суду.
4. Інженерно-технічне обслуговування та забезпечення оперативної експлуатації системи моніторингу мережі телекомунікацій здійснює центральний орган виконавчої влади в галузі зв’язку.
Проект визначає порядок створення та експлуатації системи перехоплення в мережах телекомунікацій, право власності на неї, права та обов'язки спеціально уповноваженого органу, оперативних підрозділів, операторів мереж телекомунікацій, що приймають участь у створенні та введенні в експлуатацію системи перехоплення, порядок здійснення перехоплення телекомунікацій та отримання інформації за його результатами. Регулює відносини між суб'єктами права в процесі створення та введення в експлуатацію системи перехоплення мережі телекомунікацій та в процесі здійснення перехоплення телекомунікацій. Визначає порядок взаємодії з питань перехоплення телекомунікацій державних органів, підрозділи яких здійснюють оперативно-розшукову діяльність та досудове слідство, з відповідними органами іноземних держав. Зокрема, визначено порядок ознайомлення і використання результатів перехоплення телекомунікацій іншим органом перехоплення. Встановлено порядок протоколювання всіх дій органів перехоплення телекомунікацій та порядок оскарження таких дій в разі порушення прав людини.
Операторам телекомунікацій забороняється накопичувати та утримувати будь-яку інформацію про абонента, за винятком необхідної для забезпечення розрахунків за надані послуги. Їм також забороняється надавати стороннім особам і організаціям, включаючи органи перехоплення, в тому числі за письмовими запитами, оформленими відповідно до законодавства, будь-яку інформацію про факт та зміст сеансу (сеансів) абонента в періоди часу, які не вказані безпосередньо в дозволі суду на здійснення перехоплення телекомунікацій.
Після завершення терміну перехоплення особа - суб’єкт цього перехоплення, письмово інформується посадовою особою органу перехоплення, який здійснював перехоплення, про факт та терміни перехоплення, зміст перехоплених сеансів (сеансу) зв’язку, та про підстави, на яких таке перехоплення здійснювалося. Особа - суб’єкт перехоплення має право в установленому Проектом порядку отримувати від посадових осіб органів перехоплення телекомунікацій письмові пояснення з приводу обмеження в ході здійснення перехоплення телекомунікацій її прав і свобод.
Проектом передбачається можливість представлення Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини спеціальної доповіді про стан додержання в Україні прав і свобод людини та громадянина при здійсненні перехоплення телекомунікацій із зведеним статистичним звітом про моніторинг (перехоплення) телекомунікацій на підставі даних архіву повідомлень, які отримує його протоколюючий термінал.
У Проекті чітко визначені терміни, які використовуються для впровадження і функціонування системи моніторингу.
Планується, що у випадку набуття Проектом статусу Закону, він набиратиме чинності з 1 січня 2006 року.
Для усунення потенційних колізій пропонується внесення змін до деяких чинних законодавчих актів. До введення в експлуатацію системи автоматизованого дистанційного перехоплення телекомунікацій зняття інформації з каналів електрозв’язку передбачається проводити неавтоматизовано.
Законопроект складається з 30 статей.

4. Стан нормативно-правової бази у даній сфері правового регулювання
Передумови для регулювання відносин у сфері перехоплення телекомунікацій закладено Конституцією України, деякими міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, Кримінально-процесуальним кодексом України, Законами України "Про телекомунікації", "Про інформацію", "Про оперативно-розшукову діяльність", "Про контррозвідувальну діяльність", "Про розвідувальні органи України", "Про боротьбу з тероризмом", "Про державну таємницю" “Про прокуратуру”. Крім того, є практика і спроби підзаконного регулювання сфери з порушенням низки конституційних норм і міжнародних договорів, інших актів чинного законодавства, якими визначаються, захищаються універсальні права та інтереси фізичних та юридичних осіб. Однак спеціальні закони України, які б регулювали відносини правоохоронних органів та операторів телекомунікацій з питань створення та використання згідно з правилами уніфікованої процедури засобів отримання інформації з каналів телекомунікацій у процесі оперативно-розшукової діяльності та досудового слідства у відповідності із зобов'язаннями нашої держави за інструментами міжнародного права (насамперед, в силу зобов'язань за Європейською Конвенцією про захист прав людини й основних свобод), на сьогодні в правовому полі відсутні.
5. Фінансово-економічне обґрунтування
Впровадження Проекту буде потребувати витрат мінімальних коштів, які частково вже виділяються державою в рамках держбюджету для забезпечення оперативно-розшукової діяльності, досудового слідства та діяльності деяких інших суб'єктів діяльності, пов'язаних з моніторингом (перехопленням) телекомунікацій .
На наш погляд, рішення про фінансування не державою, а операторами телекомунікаційних мереж загального користування впровадження системи моніторингу порушуватиме право власності і свободу підприємництва, що захищаються статтями 41 і 42 Конституції України, статтею 1 Першого протоколу Європейської Конвенції про захист прав людини й основних свобод (право безперешкодно користуватися власним майном). Тому практика видавлювання грошей у сервіс-провайдерів для фінансування роботи органів перехоплення телекомунікацій була б незаконною. Держава в такому разі буде вести себе як монополіст, що забирає у сервіс-провайдерів їхні кошти без будь-якого натяку на компенсацію, що позбавляє провайдера його прав як суб'єкта господарської діяльності. У випадку покладання фінансового тягаря на операторів телекомунікаційних мереж загального користування для здійснення моніторингу, варто очікувати, що вони неминуче компенсують додаткові витрати за рахунок подорожчання послуг, а це буде тільки сповільнювати і без того недостатньо швидкий розвиток інформаційного середовища в нашій країні. Далі, за такого порядку держава реально буде вибирати саме тих сервіс-провайдерів, які будуть надавати доступ до Інтернету усім, хто працює з інформацією, що є державною власністю, і саме цим сервіс-провайдерам буде у першу чергу доручатися впровадження системи моніторингу .
Практика призначення сервіс-провайдерів, що обслуговують доступ до Інтернету у державних органах, існує і розроблена в деяких державах, що не декларують своє прагнення до євроатлантичної інтеграції (наприклад, в Узбекистані, Бєларусі), і водночас відхиляється на стадії прийняття чи вже протягом реалізації законів у сфері телекомунікацій країнами Західної Європи. Нещодавно (12.03.2004 р.) німецький парламент (Bundestag), зважаючи і на “австрійську модель”, обговорював проект нового закону “Про телекомунікації” для другого та третього читань. Документом, після проведення дискусій, не передбачається створення системи загального примусового утримання даних, вартість послуг з передавання даних про споживачів буде відшкодовуватись у кожному випадку (індивідуально). Таким чином, належна компенсація буде здійснюватися для послуг з надання даних про споживачів за будь-яким запитом.
Запровадження ж в Україні системи проведення перехоплення телекомунікацій лише за рахунок операторів телекомунікаційних мереж безумовно призводило б до брутального порушення державними органами ст. 42 Конституції (свобода підприємницької діяльності, недопущення зловживань монопольним положенням на ринку) і низки статей Закону «Про захист економічної конкуренції» тощо.



Текст Проекту............................................................
Проект
на заміну раніше поданого
№ 4042-1 від 26.03.2004 р.
вноситься народним депутатом України
Лебедівським В.А. (в.о. № 221)


ЗАКОН УКРАЇНИ
Про перехоплення та моніторинг телекомунікацій

Цей Закон визначає правові та організаційні засади здійснення перехоплення телекомунікацій, заборони моніторингу телекомунікацій, захисту конституційних прав і свобод громадян України, іноземців та осіб без громадянства у сфері телекомунікацій регулює відносини суб’єктів у сфері перехоплення телекомунікацій при проваджені оперативно-розшукової діяльності (в тому числі, контррозвідувальної, розвідувальної діяльності та діяльності по боротьбі з тероризмом) та при провадженні досудового слідства.


РОЗДІЛ I. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Визначення основних термінів.

У цьому законі терміни вживаються в такому значенні:

Автоматизоване дистанційне перехоплення телекомунікацій — перехоплення телекомунікацій із застосуванням системи автоматизованого дистанційного перехоплення телекомунікацій.
Відбір сеансу зв'язку за визначеними ознаками — відокремлення конкретного сеансу зв’язку від інших сеансів за результатами перевірки вмісту (повного або часткового) сеансів зв’язку на відповідність визначеним ознакам.
Вміст сеансу (сеансів) зв’язку — інформаційне повідомлення та/або службові дані сеансу (сеансів) зв’язку.
Інформаційне повідомлення — формалізована інформація, придатна для передачі каналами електрозв’язку, що надсилається до споживача послуг електрозв’язку або до системи оброблення (зберігання) інформації.

Мережевий ідентифікатор — індивідуальна ознака, що однозначно ідентифікує абонентський прикінцевий пристрій суб’єкта перехоплення в мережі телекомунікацій загального користування (індивідуальний телефонний номер, індивідуальний номер факсу, індивідуальна адреса в мережі передачі даних загального користування тощо).
Моніторинг телекомунікацій — спостереження, відбір за визначеними ознаками, оброблення та реєстрація сеансу (сеансів) зв’язку стосовно фізичних осіб дозвіл на зняття інформації з каналів зв’язку яких не надано судом або стосовно заздалегідь не визначеного суб’єкта перехоплення.
Перехоплення телекомунікацій — спостереження, відбір за визначеними ознаками, оброблення та реєстрація сеансу (сеансів) зв’язку суб’єкта перехоплення.
Оброблення сеансу зв'язку — будь-які пасивні або активні дії стосовно вмісту сеансу зв’язку (аналіз, копіювання, пересилання, перетворення та інші).
Об’єкт перехоплення — сеанс (сеанси) зв’язку суб’єкта перехоплення.
Ознака сеансу зв’язку — результат логічної операції над вмістом сеансу зв’язку.
Оператор телекомунікацій — суб'єкт господарювання, який має право на здійснення діяльності у сфері телекомунікацій із правом на технічне обслуговування та експлуатацію телекомунікаційних мереж.
Органи перехоплення — органи, що уповноважені здійснювати перехоплення телекомунікацій як захід оперативно-розшукової діяльності або досудового слідства, визначені статтею 7 цього Закону.
Особливо тяжкий злочин — діяння, яке положеннями Кримінального кодексу України (2341-III) визначається як особливо тяжкий злочин.
Реєстрація сеансу зв'язку — здійснення впорядкованих записів усіх або окремих службових даних сеансу зв’язку.
Службові дані — дані, що використовуються для встановлення, підтримки, зміни параметрів та закінчення сеансу (сеансів) зв’язку.
Спостереження за сеансом зв'язку — доступ особи або технічного засобу, які не є учасником сеансу зв’язку, до вмісту цього сеансу зв’язку.
Суб’єкт перехоплення — фізична особа, сеанс (сеанси) зв’язку якої має бути за визначеними мережевими ідентифікаторами відстежений, відібраний, оброблений та зареєстрований органами перехоплення.
Тяжкий злочин — діяння, яке положеннями Кримінального кодексу України (2341-III) визначається як тяжкий злочин.

Стаття 2. Мета Закону

Метою Закону є забезпечення дотримання прав і свобод людини при здійсненні перехоплення телекомунікацій, та забезпечення органам перехоплення можливості ефективно виконувати свої обов’язки перед суспільством і державою.

Стаття 3. Законодавство у сфері перехоплення телекомунікацій

Відносини у сфері перехоплення телекомунікацій регулюються Конституцією України, міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, цим Законом, Кримінально-процесуальним кодексом України, Кримінальним кодексом України, Господарським кодексом України, Законами України "Про телекомунікації", "Про інформацію", "Про оперативно-розшукову діяльність", "Про контррозвідувальну діяльність", "Про розвідувальні органи України", "Про боротьбу з тероризмом", "Про державну таємницю", “Про Службу безпеки Укарїни”, “Про прокуратуру”.

Стаття 4. Сфера дії Закону

1. Дія цього Закону поширюється на відносини, які виникають при розробці та впровадженні системи дистанційного перехоплення телекомунікацій, при отриманні дозволу, початку, здійсненні, завершенні перехоплення телекомунікацій у мережах телекомунікацій загального користування незалежно від форми власності, а також при зберіганні та використанні вмісту сеансу (сеансів) зв’язку, які були об’єктом перехоплення.
2. Дія цього закону не поширюється на телекомунікаційні мережі, що не взаємодіють з телекомунікаційними мережами загального користування.
3. Проведення перехоплення телекомунікацій з порушенням вимог цього Закону.

Стаття 5. Принципи перехоплення телекомунікацій

Перехоплення телекомунікацій ґрунтується на наступних принципах:
1. Дотримання прав і свобод людини;
2. Визначення виключно Законами України переліку підстав для перехоплення телекомунікацій;
3. Заборона здійснення моніторингу телекомунікацій;
4. Чіткого визначення судом кожної конкретної фізичної особи, яка є суб’єктом перехоплення, та кожного ідентифікатора мережі телекомунікацій загального користування цієї особи;
5. Обмеженість перехоплення телекомунікацій в часі;
6. Розподіл між різними суб’єктами відносин функцій надання судового дозволу, зняття та аналізу інформації, контролю за дотриманням законності, розробки та впровадження технічних засобів;
7. Повного протоколювання всіх дій, пов’язаних з перехопленням телекомунікацій, для кожної посадової особи та кожного технічного засобу;
8. Відсутності можливості посадових осіб втручатися в процеси протоколювання;
9. Надання даних протоколювання після завершення перехоплення особам, які були суб’єктами цього перехоплення, для ознайомлення та, при наявності підстав - оскарження в суді незаконних дій посадових осіб;
10. Забезпечення органам перехоплення телекомунікацій можливості ефективно виконувати свої обов’язки перед суспільством і державою.

Стаття 6. Суб’єкти відносин, пов’язаних з перехопленням телекомунікацій

1. Суб’єктами відносин, пов’язаних з перехоплення телекомунікацій є:
· суб’єкти перехоплення;
· органи перехоплення;
· судові органи, які мають повноваження надавати дозвіл здійснення перехоплення телекомунікацій;
· оператори телекомунікаційних мереж загального користування;
· Уповноважений Верховної Ради України з питань прав людини;
· спеціально уповноважений координуючий орган з питань автоматизованого перехоплення телекомунікацій;
· органи прокуратури, як органи, що мають повноваження на перевірку і контроль за законністю здійснення перехоплення телекомунікацій.
2. Спеціально уповноваженим координуючим органом з питань автоматизованого перехоплення телекомунікацій є Служба безпеки України.

Стаття 7. Органи перехоплення

1. Перехоплення телекомунікацій як захід оператавно-розшукової діяльності у відповідності з вимогами законодавства у сфері перехоплення телекомунікацій, визначеного статтею 3 цього Закону, здійснюється лише такими органами перехолення:
· оперативними підрозділами Міністерства внутрішніх справ України - кримінальною, транспортною та спеціальною міліцією, спеціальними підрозділами по боротьбі з організованою злочинністю, судовою міліцією;
· оперативними підрозділами Служби безпеки України - розвідкою, контррозвідкою, військовою контррозвідкою, захисту національної державності, спеціальними підрозділами по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю, оперативно-технічними, внутрішньої безпеки, оперативного документування, боротьби з тероризмом і захисту учасників кримінального судочинства та працівників правоохоронних органів;
· оперативними підрозділами Державної прикордонної служби України - розвідувальним органом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у справах охорони державного кордону, підрозділами з охорони державного кордону органів охорони державного кордону та Морської охорони, забезпечення внутрішньої безпеки, забезпечення власної безпеки, оперативного документування та оперативно-технічними;
· оперативними підрозділами управління державної охорони - підрозділом оперативного забезпечення охорони виключно з метою забезпечення безпеки осіб та об'єктів, щодо яких здійснюється державна охорона;
· оперативними підрозділами органів державної податкової служби - оперативними підрозділами податкової міліції;
· оперативними підрозділами органів і установ Державного департаменту України з питань виконання покарань - оперативними підрозділами;
· оперативними підрозділами розвідувального органу Міністерства оборони України - оперативними, оперативно-технічними, власної безпеки.
2. Перехоплення телекомунікацій як захід досудового слідства, здійснюється органами перехоплення, службовими особами яких згідно з положеннями Кримінально-процесуального кодексу (1002-V) провадиться досудове слідство у справах про тяжкі і особливо тяжкі злочини.

Стаття 8. Повноваження спеціально уповноваженого координуючого органу

З метою організації та забезпечення здійснення перехоплення телекомунікацій спеціально уповноважений координуючий орган:
1. забезпечує взаємодію органів перехоплення у вирішенні питань організації та створення системи автоматизованого перехоплення телекомунікацій;
2. організовує взаємодію операторів телекомунікацій загального користування з органами перехоплення з питань створення і використання системи автоматизованого перехоплення телекомунікацій;
3. координує та проводить наукову та науково-технічну діяльність у сфері автоматизованого перехоплення телекомунікацій, узгоджує тематичні плани проведення науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт для створення системи автоматизованого перехоплення телекомунікацій;
4. організовує розроблення проектів нормативно-правових актів і нормативних документів щодо створення, впровадження та експлуатації системи автоматизованого перехоплення телекомунікацій;
5. розробляє та затверджує з урахуванням пропозицій інших суб’єктів відносин, пов’язаних з перехопленням телекомунікацій, загальні технічні вимоги до системи автоматизованого перехоплення телекомунікацій;
6. розробляє та затверджує окремі технічні вимоги до елементів системи автоматизованого перехоплення телекомунікацій;
7. організовує створення захищеної телекомунікаційної мережі спеціального призначення, яка пов’язує елементи системи автоматизованого перехоплення телекомунікацій.

Спеціально уповноважений координуючий орган забезпечує конфіденційність технічної документації та іншої інформації, наданої оператором мережі телекомунікацій загального користування.

Стаття 9. Права спеціально уповноваженого координуючого органу

Спеціально уповноважений координуючий орган для вирішення питань організації та забезпечення здійснення перехоплення телекомунікацій має право:
1. вимагати та отримувати від оператора мережі телекомунікацій загального користування технічну інформацію про телекомунікаційну мережу та телекомунікаційні послуги цього оператора;
2. визначати порядок розроблення, придбання, модернізації та використання системи автоматизованого дистанційного перехоплення в межах, встановлених цим Законом та у розмірах свого бюджету;
3. здійснювати контроль за проведенням робіт, пов’язаних з розробленням, створенням і впровадженням системи автоматизованого дистанційного перехоплення телекомунікацій;
4. погоджувати з операторами місце для розміщення засобів системи автоматизованого дистанційного перехоплення телекомунікацій.

Стаття 10. Обов’язки спеціально уповноваженого координуючого органу

Спеціально уповноважений координуючий орган зобов’язаний :
1. забезпечувати конфіденційність технічної документації, наданої оператором телекомунікацій для розроблення окремих технічних вимог до системи автоматизованого перехоплення телекомунікацій;
2. використовувати систему автоматизованого перехоплення телекомунікацій у порядку, що виключає погіршення технічних характеристик і зниження стійкості функціонування технічних засобів телекомунікацій мережі загального користування;
3. вносити зміни до окремих технічних вимог згідно інформації про зміни у мережі оператора телекомунікацій у термін не більше одного місяця з моменту повідомлення оператором про такі зміни у своїй телекомунікаційній мережі;
4. дотримуватись вимог цього Закону.

Стаття 11. Моніторинг телекомунікацій

1. Будь-яка діяльність щодо здійснення спостереження, відбору за визначеними ознаками, оброблення та реєстрації сеансу (сеансів) зв’язку суб’єкту перехоплення без дозволу на її проведення суду– заборонена.
2. Будь-яка діяльність щодо проведення спостереження, відбору за не визначеними ознаками, оброблення та реєстрації сеансу (сеансів) зв’язку стосовно суб’єктів перехоплення – заборонена.
3. Будь-яка діяльність щодо проведення спостереження, відбору за будь-якими ознаками, оброблення та реєстрації сеансу (сеансів) зв’язку стосовно заздалегідь не визначених суб’єктів перехоплення – заборонена.
4. Моніторинг вважається тяжким злочином, а винні в його проведенні та організації особи несуть відповідальність у відповідності з положеннями Кримінального кодексу України.

РОЗДІЛ II. ПОРЯДОК ЗДІЙСНЕННЯ ПЕРЕХОПЛЕННЯ ТЕЛЕКОМУНІКАЦІЙ

Стаття 12. Підстави для перехоплення телекомунікацій

1. Перехоплення телекомунікацій здійснюється виключно як захід оперативно-розшукової діяльності (в тому числі, контррозвідувальної, розвідувальної діяльності та діяльності по боротьбі з тероризмом) та досудового слідства відповідно до Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, цього Закону, Кримінально-процесуального кодексу України, законів України "Про телекомунікації", "Про інформацію", "Про оперативно-розшукову діяльність", "Про контррозвідувальну діяльність", "Про розвідувальні органи України", "Про боротьбу з тероризмом", "Про державну таємницю" та цього Закону, за наявності підстав, передбачених цими законами.
2. Перехоплення телекомунікацій здійснюється виключно до фізичної особи, яка підозрюється у скоєнні, підготовці, замаху на скоєння тяжкого чи особливо тяжкого злочину, з метою з'ясувати істину під час розслідування кримінальної справи чи запобігти злочину лише в разі, якщо є достатньо обґрунтовані підстави вважати, що отримані результати перехоплення телекомунікацій із сеансом (сеансами) зв’язку цієї фізичної особи будуть сприяти розкриттю чи запобіганню злочину і якщо іншими способами неможливо отримати:
1) дані, необхідні для з'ясування істини під час розслідування цієї кримінальної справи, які, як очікується, будуть міститись в отриманих результатах перехоплення телекомунікацій із сеансом (сеансами) зв’язку цієї фізичної особи;
2) дані, необхідні для запобігання цьому злочину, які, як очікується, будуть міститись у результатах перехоплення телекомунікацій із сеансом (сеансами) зв’язку цієї фізичної особи.
3. Подання до апеляційного суду для отримання дозволу на здійснення перехоплення телекомунікацій обов’язково повинно однозначно ідентифікувати мережу телекомунікацій загального користування, фізичну особу, її мережевий ідентифікатор. Подання має містити письмове обґрунтування підстав для перехоплення телекомунікацій із сеансом (сеансами) зв’язку цієї конкретної фізичної особи та визначати терміни перехоплення. Подання підписує керівник (або його заступник) органу перехоплення обласного рівня (Автономної республіки Крим, області, міст Києва та Севастополя). Подання надсилається до апеляційного суду за місцезнаходженням юридичної особи або місцем проживання фізичної особи (суб'єкта підприємницької діяльності) – оператора телекомунікаційної мережі загального користування, ідентифікованої у поданні.
4. Перехоплення телекомунікацій здійснюється виключно за вмотивованим рішенням апеляційного суду про дозвіл на здійснення перехоплення телекомунікацій. Про отримання такого дозволу апеляційного суду особа, яка підписала подання, протягом доби письмово повідомляє відповідного прокурора обласного рівня (Автономної республіки Крим, області, міст Києва та Севастополя).
5. Терміни здійснення кожного перехоплення не можуть перевищувати строк у два місяці і у будь-якому разі не можуть:
1) перевищувати передбаченний чинними законами України максимальний строк провадження оперативно-розшукової діяльності, якщо перехоплення телекомунікацій здійснюється як захід оперативно-розшукової діяльності;
2) виходити за рамки фактичних термінів провадження оперативно-розшукової діяльності, під час якого орган перехоплення здійснює/здійснював це перехоплення телекомунікацій;
3) перевищувати передбаченний чинними законами України максимальний строк провадження досудового слідства, якщо перехоплення телекомунікацій здійснюється як захід досудового слідства;
4) виходити за рамки фактичних термінів провадження досудового слідства, під час якого орган перехоплення здійснює/здійснював це перехоплення телекомунікацій.
6. При зникненні підстав, передбачених для перехоплення телекомунікацій у частинах 1, 2 цієї статті, орган перехоплення повинен негайно припинити його здійснення, письмово повідомивши протягом доби суд, який прийняв рішення про дозвіл на зняття інформації з каналів електрозв’язку, та відповідного прокурора обласного рівня (Автономної республіки Крим, області, міст Києва та Севастополя).

Подання до суду для отримання дозволу на перехоплення телекомунікацій фізичної особи, до якої протягом останніх п’яти років вже застосовувалось перехоплення телекомунікацій, підписує лише керівник органу перехоплення обласного рівня (Автономної республіки Крим, області, міст Києва та Севастополя).

Стаття 13. Ознайомлення і використання результатів перехоплення телекомунікацій іншим органом перехоплення

Кожний орган перехоплення може ознайомитись і використати результати перехоплення телекомунікацій, проведеного у відповідності з цим Законом іншим органом перехоплення, лише за умови дотримання сукупності таких вимог:

1. Ознайомлення і/чи використання результатів перехоплення телекомунікацій здійснюється іншим органом перехоплення виключно при провадженні ним оперативно-розшукової діяльності (в тому числі, контррозвідувальної, розвідувальної діяльності та діяльності по боротьбі з тероризмом) або досудового слідства лише щодо фізичної особи, яка підозрюється у скоєні, підготовці, замаху на скоєння тяжкого чи особливо тяжкого злочину.
2. Ознайомлення і/чи використання результатів перехоплення телекомунікацій здійснюється іншим органом перехоплення з метою з'ясувати істину під час розслідування кримінальної справи чи запобігти злочину лише в разі, якщо є достатньо обґрунтовані підстави вважати, що ознайомлення і/чи використання результатів перехоплення телекомунікацій із сеансом (сеансами) зв’язку фізичної особи, яка підозрюється у скоєні, підготовці, замаху на скоєння тяжкого чи особливо тяжкого злочину, буде сприяти розкриттю і/чи попередженню цього злочину, та якщо іншими способами неможливо отримати такі дані:
1) дані, необхідні для з'ясування істини під час розслідування цієї кримінальної справи, які, як очікується, будуть міститись в отриманих результатах перехоплення телекомунікацій із сеансом (сеансами) зв’язку цієї фізичної особи ;
2) дані, необхідні для запобігання цьому злочину, які, як очікується, будуть міститись у результатах перехоплення телекомунікацій із сеансом (сеансами) зв’язку цієї фізичної особи.
3. Ознайомлення і/чи використання результатів перехоплення телекомунікацій здійснюється виключно за вмотивованим рішенням апеляційного суду про дозвіл на ознайомлення і/чи використання органом перехоплення результатів перехоплення телекомунікацій, який проводився іншим органом перехоплення.
4. Подання до апеляційного суду щодо дозволу на ознайомлення органом перехоплення результатів перехоплення телекомунікацій, який проводився іншим органом перехоплення повинно однозначно ідентифікувати мережу телекомунікацій загального користування, фізичну особу, її мережевий ідентифікатор та термін, протягом якого здійснювалося перехоплення телекомунікацій. Подання має містити письмове обґрунтування підстав (п.п.1,2 ч.1.ст.12 цього Закону) для ознайомлення і/чи використання органом перехоплення результатів перехоплення телекомунікацій цієї конкретної фізичної особи, який проводився іншим органом перехоплення. Подання підписує керівник (або заступник) органу перехоплення телекомунікацій обласного рівня (Автономної республіки Крим, області, міст Києва та Севастополя). Подання здійснюється органом перехоплення даних до апеляційного суду, що раніше виніс вмотивоване рішення про надання дозволу на здійснення перехоплення телекомунікацій, з результатами якого цей орган перехоплення має намір ознайомитись і/чи використати.
5. Дозвіл на ознайомлення і/чи використання органом перехоплення результатів перехоплення телекомунікацій, який проводився іншим органом перехоплення, може бути надано лише щодо результатів, які були отримані не пізніше шести місяців на момент підписання керівником (або його заступником) органу перехоплення комунікацій подання до апеляційного суду щодо дозволу на ознайомлення і/чи використання результатів перехоплення телекомунікацій.
6. Керівник (або його заступник) органу перехоплення телекомунікацій після отримання згідно з рішенням апеляційного суду результатів перехоплення телекомунікацій, що проводилось іншим органом перехоплення телекомунікацій, письмово інформує особу, яка була суб’єктом перехоплення її телекомунікацій, про факт, термін, підстави отримання результатів перехоплення, але після закінчення терміну проведення цього перехоплення телекомунікацій особи.

Стаття 14. Неавтоматизоване перехоплення телекомунікацій

1. У разі, якщо на мережі телекомунікацій загального користування (або її окремій ділянці) не впроваджено автоматизованого дистанційного перехоплення телекомунікацій, негласне зняття інформації з каналів електрозв’язку цієї мережі (або її окремої ділянки) здійснюється в порядку, передбаченому цим Законом, із застосуванням власних спеціальних технічних засобів органів перехоплення, а також технічних засобів оператора мережі телекомунікацій, наданих ним добровільно.
2. Результати неавтоматизованого дистанційного перехоплення телекомунікацій, здійсненого відповідно до вимог цього Закону, можуть використовуватись як джерело доказів у кримінальному судочинстві, в порядку, передбаченому цим Законом та Кримінально-процесуальним кодексом.
3. Посадова особа органу перехоплення, яка має право підпису подання до суду для отримання дозволу на здійснення перехоплення телекомунікацій, з оперативного терміналу направляє подання на дозвільний термінал судового органу, з конкретизацією підстав для перехоплення телекомунікацій у відповідності з частинами 1,2 ст.12 цього Закону та визначенням оперативного терміналу, який буде задіяний для перехоплення телекомунікацій.
4. Суддя, який має право приймати рішення про надання дозволу на здійснення перехоплення телекомунікацій, розглядає подання і направляє своє рішення (дозвіл або відмову), з копією подання органу перехоплення, на адресу тієї посадової особи, яка надіслала подання, протягом двадцяти чотирьох годин з моменту отримання подання або до дванадцятої години наступного після вихідних чи святкових робочого дня (але не пізніше сімдесяти двох годин з моменту отримання подання). Копія підписаного суддею рішення зберігається в архіві суду.
5. Після закінчення зазначеного у рішенні суду терміну перехоплення припиняється зняття інформації з каналів електрозв’язку зазначеної у рішенні суду фізичної особи, та направляє повідомлення про термін та умови перехоплення, зазначені в рішенні суду Уповноваженому Верховної Ради України з питань прав людини. Копія цього повідомлення зберігається в архівах Уповноваженого Верховної Ради України з питань прав людини.

Стаття 15. Автоматизоване дистанційне перехоплення телекомунікацій

1. З метою підвищення оперативності перехоплення телекомунікацій та унеможливлення витоку інформації про перехоплення, результатів автоматизованого дистанційного перехоплення телекомунікацій від персоналу оператора телекомунікацій на мережах телекомунікацій загального користування впроваджується автоматизоване дистанційне перехоплення телекомунікацій в порядку, встановленому цим Законом.
2. Результати автоматизованого дистанційного перехоплення телекомунікацій, проведеного відповідно до вимог цього Закону, використовуються як джерело доказів у кримінальному судочинстві, в порядку, передбаченому цим Законом та Кримінально-процесуальним кодексом.

Стаття 16. Склад системи автоматизованого дистанційного перехоплення телекомунікацій

До складу системи автоматизованого дистанційного перехоплення телекомунікацій входять наступні елементи:
1. Технічні засоби автоматизованого зняття інформації з каналів зв’язку, які встановлюються безпосередньо на мережах операторів мереж телекомунікацій загального користування;
2. Дозвільні термінали, встановлені в судових органах, які надають дозволи на здійснення перехоплення телекомунікацій;
3. Оперативні термінали, встановлені в органах перехоплення;
4. Протоколюючі термінали, встановлені в Уповноваженого Верховної Ради України з питань прав людини;
5. Захищена телекомунікаційна мережа спеціального призначення, яка пов’язує зазначені в п.1-4 цієї статті елементи в єдину систему.

Стаття 17. Послідовність дій посадових осіб, які використовують технічні засоби автоматизованого дистанційного перехоплення телекомунікацій

Посадові особи використовують технічні засоби автоматизованого перехоплення телекомунікацій у такій послідовності.
1. Посадова особа органу перехоплення, яка має право підпису подання до суду для отримання дозволу на здійснення перехоплення телекомунікацій, з оперативного терміналу направляє подання на дозвільний термінал судового органу, з доданням підстав згідно вимог ст.12 цього Закону та визначенням оперативного терміналу, який буде задіяний для перехоплення телекомунікацій. Копія підписаного подання зберігається в електронному архіві органу перехоплення.
2. Суддя, який має право приймати рішення про надання дозволу на здійснення перехоплення телекомунікацій, розглядає подання і направляє своє рішення (про дозвіл або відмову), з копією подання органу перехоплення телекомунікацій, на протоколюючий термінал Уповноваженого Верховної Ради України з питань прав людини, і копію рішення (про дозвіл або відмову) - на оперативний термінал тієї посадової особи, яка надіслала подання, протягом двадцяти чотирьох годин з моменту отримання подання або до дванадцятої години наступного після вихідних чи святкових робочого дня (але не пізніше сімдесяти двох годин з моменту отримання подання). Копія підписаного суддею рішення зберігається в електронному архіві суду.
3. У разі, якщо рішення судді містить дозвіл на початок здійснення перехоплення телекомунікацій дозвільний термінал надсилає відповідне командне повідомлення на технічний засіб автоматизованого дистанційного перехоплення телекомунікацій, який встановлено у зазначеного в дозволі оператора телекомунікацій. В дозволі зазначається мережа телекомунікацій загального користування, мережевий ідентифікатор, перехоплення, та визначенням оперативного терміналу, який буде задіяний для перехоплення телекомунікацій. Копія цього командного повідомлення надсилається до оперативного терміналу, який буде задіяний для перехоплення, та до протоколючого терміналу Уповноваженого Верховної Ради України з питань прав людини. Це командне повідомлення зберігається в електронних архівах отримувачів.
4. Протоколюючий термінал Уповноваженого Верховної Ради України з питань прав людини направляє рішення судді і копію командного повідомлення до архіву Уповноваженого Верховної Ради України. У разі порушення процедури видачі, чи здійснення зняття інформації з каналів зв’язку Уповноважений Верховної Ради України має право направляти до відповідного органу перехоплення телекомунікацій, суду акти реагування відносно порушень прав і свобод людини.
5. Технічний засіб автоматизованого зняття інформації з каналів зв’язку, який отримує командне повідомлення від дозвільного терміналу, здійснює зняття інформації з каналів зв’язку зазначеного в командному повідомленні мережевого ідентифікатора фізичної особи, на зазначеній в командному повідомленні мережі телекомунікацій загального користування, протягом зазначених в командному повідомленні термінів перехоплення телекомунікацій та направляє результати автоматизованого дистанційного перехоплення на зазначений у командному повідомленні оперативний термінал, задіяний для перехоплення телекомунікацій. По закінченні зазначеного в командному повідомленні терміну перехоплення засіб автоматизованого перехоплення телекомунікацій без отримання додаткових повідомлень автоматично припиняє зняття інформації з систем та каналів електрозв’язку зазначеного в командному повідомленні мережевого ідентифікатора фізичної особи, та направляє відповідне повідомлення на дозвільний і протоколюючий термінал Уповноваженого Верховної Ради України з питань прав людини та на оперативний термінал, який був задіяний для перехоплення. Копія цього повідомлення зберігається в електронних архівах отримувачів цього повідомлення.


Стаття 18. Особливості взаємодії елементів системи автоматизованого дистанційного перехоплення телекомунікацій

1. Кожна посадова особа органу перехоплення підписує кожне повідомлення, яке вона вносить до системи через відповідні термінали, особистим електронним цифровим підписом відповідно до вимог Закону України „Про електронний цифровий підпис”. Повідомлення при пересиланні шифруються.
2. Використання групових, закріплених за посадою (а не за особою), або будь яких інших електронних цифрових підписів, які не дозволяють однозначно ідентифікувати фізичну посадову особу, яка підписала повідомлення - забороняється.
3. Передача посадовою особою свого особистого електронного цифрового підпису іншій особі забороняється.
4. В разі припинення посадовою особою своїх повноважень її особистий електронний цифровий підпис негайно знищується.
5. Шифрування кожного повідомлення здійснюється таким чином, щоб час відправлення повідомлення був включений в зашифровану частину, спотворення часової відмітки забороняється.
6. Шифрування кожного повідомлення здійснюється таким чином, щоб воно могло бути розшифрованим виключно фізичною посадовою особою – отримувачем.
7. Шифрування повідомлень в усіх архівах визначених цим Законом здійснюється таким чином, щоб воно могло бути розшифрованим з відповідним записом в електронному протоколі, спільно трьома фізичними посадовими особами того суб’єкту відносин, пов’язаним з перехопленням телекомунікацій, який веде архів.
8. Електронні архіви повідомлень, які створюють суб’єкти відносин, пов’язаних з перехопленням телекомунікацій, дублюються та розосереджуються географічно таким чином, щоб унеможливити зникнення інформації під час стихійного лиха або інших не передбачуваних подій.
9. Протоколюючий термінал Уповноваженого Верховної Ради України з питань прав людини складається щонайменше з трьох дублюючих та розосереджених географічно комп’ютерів таким чином, щоб унеможливити перешкоджання його безперервній роботі або зникненню інформації під час стихійного лиха або інших не передбачуваних подій.
10. Протоколюючий термінал Уповноваженого Верховної Ради України з питань прав людини контролює послідовність взаємодії посадових осіб, які використовують технічні засоби автоматизованого дистанційного перехоплення телекомунікацій, за повідомленнями, які отримує.
11. В разі порушення послідовності або порядку взаємодії посадових осіб, які використовують технічні засоби автоматизованого дистанційного перехоплення телекомунікацій, дозвільний термінал автоматично блокує роботу технічного засобу автоматизованого дистанційного перехоплення телекомунікацій, який був задіяний для такого порушення. Подальше розблокування цього технічного засобу судом можливе лише після з'ясування всіх необхідних обставин щодо скоєного порушення. Результати такого з'ясування та висновки оформляються документально, направляються Генеральному прокурору України, та Уповноваженому Верховної Ради України з питань прав людини.

РОЗДІЛ III. ТЕХНІЧНІ ВИМОГИ ДО ЗАСОБІВ АВТОМАТИЗОВАНОГО ДИСТАНЦІЙНОГО ПЕРЕХОПЛЕННЯ ТЕЛЕКОМУНІКАЦІЙ.

Стаття 19. Вимоги до системи автоматизованого дистанційного перехоплення телекомунікацій

Система автоматизованого дистанційного перехоплення телекомунікацій має відповідати наступним вимогам:
1. недопущення зниження якості телекомунікаційних послуг та погіршення технічних характеристик технічних засобів мережі телекомунікацій;
2. можливість доступу до будь-якого сеансу зв’язку абонента під час користування послугами, що надаються у мережі телекомунікацій виключно в межах терміну, вказаного в дозволі суду;
3. відповідність функціональних можливостей системи автоматизованого перехоплення телекомунікацій рівню розвитку технологій, які використовуються у мережі телекомунікацій;
4. можливість модернізації системи автоматизованого дистанційного перехоплення телекомунікацій відповідно до розвитку мережі телекомунікацій у разі впровадження нових телекомунікаційних послуг;
5. забезпечення умов для організації дієвого контролю за використанням системи автоматизованого дистанційного перехоплення телекомунікацій відповідно до її призначення згідно із законами України;
6. розмежування доступу органів перехоплення телекомунікацій до системи автоматизованого дистанційного перехоплення телекомунікацій з метою забезпечення незалежного здійснення ними перехоплення телекомунікацій.


Стаття 20. Вимоги до технічних засобів автоматизованого зняття інформації з каналів зв’язку

Технічні засоби автоматизованого зняття інформації з каналів зв’язку повинні забезпечувати:
1. можливість у реальному часі гарантовано ідентифікувати, копіювати та оформляти вміст сеансу (сеансів) зв’язку, що підлягають перехопленню телекомунікацій, будь-якого користувача мережі, який є суб’єктом перехоплення;
2. надання скопійованим інформаційним повідомленням вигляду, в якому вони були представлені користувачем для передавання в мережі телекомунікацій;
3. захист від несанкціонованого доступу до ознак відбору вмісту сеансу (сеансів) зв’язку та відібраного вмісту сеансу (сеансів) зв’язку;
4. виключення можливості виявлення факту перехоплення телекомунікацій учасниками сеансу (сеансів) зв’язку і оператором мережі телекомунікацій;
5. захист повідомлень в системі автоматизованого дистанційного перехоплення телекомунікацій від несанкціонованого доступу, ознайомлення, отримання копій сторонніми особами і організаціями;
6. захист інформації суб’єкта перехоплення від несанкціонованого ознайомлення сторонніх осіб під час передавання її від засобів автоматизованого перехоплення телекомунікацій оперативному терміналу.

РОЗДІЛ IV. ПОРЯДОК ВПРОВАДЖЕННЯ АВТОМАТИЗОВАНОГО ДИСТАНЦІЙНОГО ПЕРЕХОПЛЕНННЯ ТЕЛЕКОМУНІКАЦІЙ.

Стаття 21. Фінансування автоматизованого перехоплення телекомунікацій.

1. Фінансування розробки, виготовлення та обслуговування технічних засобів автоматизованого дистанційного перехоплення телекомунікацій та за забезпечення зв’язку між ними провадиться за рахунок коштів державного бюджету, передбачених на фінансування оперативно-розшукової діяльності (в тому числі, контррозвідувальної, розвідувальної діяльності та діяльності по боротьбі з тероризмом) та досудового слідства.
2. Розробка та виготовлення кожного з елементів системи автоматизованого перехоплення телекомунікацій здійснюється на конкурсній основі, по відкрито оприлюдненому технічному завданню, в порядку, передбаченому для закупівлі товарів та послуг за кошти державного бюджету.
3. Координацію робіт з розробки, виготовлення, впровадження та обслуговування елементів системи автоматизованого дистанційного перехоплення телекомунікацій та за забезпечення зв’язку між ними здійснює спеціально уповноважений координуючий орган з питань автоматизованого перехоплення телекомунікацій за погодженням з Уповноваженим Верховної Ради України з питань прав людини.
4. Спеціально уповноважений координуючий орган з питань автоматизованого перехоплення телекомунікацій для вирішення окремих питань щодо впровадження системи автоматизованого дистанційного перехоплення телекомунікацій утворює міжвідомчу комісію з залученням представників суб’єктів відносин, пов’язаних з перехоплення телекомунікацій, представників Антимонопольного Комітету України у порядку, визначеному спеціальним положенням Кібінету Міністрів України.


Стаття 22. Встановлення технічних засобів автоматизованого дистанційного перехоплення телекомунікацій у операторів телекомунікаційних мереж

1. Оператори телекомунікаційних мереж загального користування зобов’язані за власний кошт встановити на своїх телекомунікаційних мережах технічні засоби автоматизованого дистанційного перехоплення телекомунікацій, виконати підключення електроживлення і заземлення, та забезпечити збереження технічних засобів автоматизованого зняття інформації з каналів зв’язку, наданих спеціально уповноваженим координуючим органом з питань автоматизованого перехоплення телекомунікацій.
2. Угоди між операторами телекомунікаційних мереж загального користування та спеціально уповноваженим координуючим органом з питань