06/29/2001 | Майдан-Інформ

Сьогодні, 29 червня 2001 року, наша країна перший день мала б жити по-новому.

Санкції на арешти нарешті мали б давати суди, а не прокурори, судові рішення та вироки мали б розглядатись в апеляційному, а не касаційному порядку, та т.і. – тобто, ми поступово почали б нарешті рухатись у напрямку хоч якоїсь демократії. Але так не сталося, як мало б бути, бо ті, хто бажав настання колапсу, свого таки добилися. Ударно прийняті Верховною Радою зміни до низки законодавчих актів (до Закону України “Про прокуратуру”, Кримінального та Цивільного процесуальних Кодексів тощо) – так звана “мала судова реформа” так і не вступили в дію, бо не тільки досі не оприлюднені, а навіть не відомо, чи підписав їх Кучма.

Що з цього витікає, пояснимо на низці прикладів.

Уявімо, що сьогодні мають бути дані санкції на арешт людей, яких спіймали на місці злочину. Прокурор ВЖЕ не має права цього робити, а суди у повному складі спокійнісінько відпочиватимуть до 2 липня 2001 року. Що робити – невідомо. Найгірше ж те, що й 2 липня суди ЩЕ не зможуть давати санкції, оскільки НЕМАЄ ЗАКОНОДАВЧО ВИПИСАНОЇ ПРОЦЕДУРИ, тобто невідомо, яким чином це робити – з участю підозрюваного або без, в присутності адвоката чи ні, які матеріали мають бути надані з цього приводу судді та т.і. Ще більш незрозуміла ситуація з тими особами, хто вже гріє нари, але термін утримання яких під вартою закінчився саме сьогодні або закінчиться найближчими днями. І навіть ті, кому за прокурорськими санкціями ще сидіти й сидіти – повинні вони сьогодні постати перед суддями, аби отримати чи не отримати санкції від них?

Ми маємо обгрунтовані сумніви в тому, що ті, чиє утримання під вартою відсьогодні стало незаконним, опиняться на волі. Не така у нас країна, щоб звертати увагу на такі дрібниці, як Конституція.

Величезна кількість судових рішень та вироків, що не встигли набути чинності до сьогоднішнього дня Ч, “зависли у повітрі”. Вони ВЖЕ не можуть бути оскаржені в касаційному порядку і ЩЕ не можуть – у апеляційному. Ніхто не знає, що уявляє собою “апеляція”, тобто скільки суддів і в якому порядку відправлятимуть “апеляційне” правосуддя. Більш того, ніхто не має уявлення про те, які вимоги ставляться до апеляційних скарг і чи потрібно замість вже поданих, але не розглянутих касаційних скарг подавати апеляційні.

Що робитимуть наші суди з цим “дев”ятим валом” “завислих” справ, ми не беремося навіть прогнозувати.

Вироки та рішення, що вже набули чинності, до 29 червня треба було оскаржувати в порядку судового нагляду. Наглядову інстанцію відсьогодні зліквідовано, і що тепер робити бажаючим надалі оскаржувати незаконні рішення та вироки – є таємниця, вкрита пітьмою.

Єдине, на що ми сподіваємося, так це на те, що всі ці рішення та вироки, які набули чинності, не заборонять оскаржувати взагалі.

Ну, чим не колапс!!! Кучма та Ко мають бути втішені...