07/31/2001 | За власний дім!

Чи знайде нагорода нашого героя?
Ще не висохло чорнило на 52 аркушах висновків ГоловКРУ, де засвідчено, м’яко кажучи, повне головотяпство Полтавської міської влади у використанні мільйонів бюджетних гривень.
Ще ходять по руках ксерокопії публікацій у пресі на цю животрепетну тему (ще б пак, полтавські чиновники запросто перераховували кошти якимось шахрайським фірмам, спустошуючи тим самим міську казну, а собі, певно ж, набиваючи кишені).
Ще ніхто з них, в т.ч. і шановний А. Кукоба, не спростували висновків ГоловКРУ та оприлюднених фактів, що, без сумніву, підлягають під кримінал (вустами, чи то пак, спільним пером запопадливих ректорів вузів, влада у підвладних газетах намагалася затаврувати журналістів-сміливців і відбілити мера, задурманивши голови рядових полтавців вексельними розрахунками. Але ж фінансові махінації, шановні ректори, викрили не журналісти, а, як і належить, висококласні фахівці ГоловКРУ. До них ви боїтесь апелювати, захищаючи свого патрона).
Ще депутати Полтавської міськради ніяк не насміляться винести факти фінансових зловживань на розгляд сесії (мабуть, уже й не винесуть, бо міські депутати — це в переважній більшості бюджетні працівники, а отже, повністю залежні від А. Кукоби. Тому й мовчать, інакше залишаться без посад, що для них та їхніх сімей, звісно, важливіше, ніж довірений їм народом депутатський мандат).
Ще грають у мовчанку і полтавські силовики — прокурори, слідчі, податківці, котрі зобов’язані, згідно з Кримінальним кодексом, одразу реагувати на оприлюднені в пресі факти корупції, службових зловживань, шахрайства (а увесь цей «букет» проглядається в матеріалах ГоловКРУ і логічно виписано у газетних статтях).
Ще Полтавська міська організація Українського народного Руху чекає від А. Кукоби відповіді на свою заяву від під заголовком «Повернути гроші у міську казну» (минули всі терміни розгляду заяв, чим порушено закони України «Про звернення громадян», «Про об’єднання громадян», «Про інформацію»).
Ще не урвався терпець у полтавських учителів, медиків, комунальників, зеленбудівців, рядових працівників райрад і того ж міськвиконкому, яким влада, посилаючись на нестачу коштів, не доплачує зарплат, заборгувала мільйони за комунальні послуги, примушує за гроші самих учителів, лікарів, батьків учнів ремонтувати класні кімнати та лікарняні палати (та й не урветься, бо ці люди, на жаль, досі не об’єднані ні в партійні, ні в громадські організації, котрі в усіх демократичних країнах є тими структурами, через які народ контролює рішення і дії влади).
Ще на центральній вулиці Пушкіна полтавці і гості продовжують спотикатися на дірявих тротуарах (не говорячи вже про тисячі недоглянутих, забутих владою вуличок і провулочків міських околиць).
Ще на полтавських ринках ціни на м’ясо встановлюють кримінальні елементи.
Ще побиваються, мов рибоньки об лід, в пошуках своїх дивідендів півтори тисячі власників акцій приватизованого Полтавського тепловозоремонтного заводу і тисячі таких, як і вони, рядових акціонерів інших «прихватизованих» підприємств (місцева влада тільки споглядає процес так званого другого розподілу власності, внаслідок якого купка ділків намагається позбутися рядових акціонерів, за безцінь скуповуючи їхні акції).
Ще тривають торги навколо Полтавського водоканалу, який заборгував обленерго майже 150 млн. гривень, і тепер обленерго вирішило взяти його у свої «міцні обійми», тобто прихопити, як кажуть, з потрохами (чиїм же умом жила всі ці роки місцева влада, котра довела головну водну артерію до самогубства, спричинивши безводдя у помешканнях тисяч полтавських сімей?).
А ще в цьому переліку кожен полтавець може додати своє «ще».

Й ось на фоні всього цього, як парадоксальна ілюстрація, випливає інформація про подання кандидатури Полтавського міського голови на звання... Героя України. З джерела, вартого довіри, редакція «Думки» дізналася, що 13 липня ц. р. таке подання з нашої області відправлено в Адміністрацію Президента.
Щоб перевірити цей факт, редакція направила свого представника в облдержадміністрацію. У секторі нагород відмовилися надати будь-яку інформацію, зіславшись на етику державного службовця, мовляв, без вказівки вищого начальства, подібна інформація не розсекречується.
Представник редакції зустрівся і з вищим керівником, який не підтвердив, але й не спростував факту подання кандидатури А. Кукоби на Героя України. Втім, з розмови стало зрозуміло, що високий посадовець володіє інформацією про ситуацію, але теж не взяв на себе сміливості висловитися конкретно.
Нагадаємо шановним читачам, що згідно з Законом України «Про державні нагороди» відбір кандидатів «проходить» через трудові колективи. Отож, просимо відгукнутися тих, кого опитували. Зокрема, добре було б почути ректора Полтавського педуніверситету Володимира Пащенка, який є однопартійцем А. Кукоби (обидва члени суркісо-медведчуково-кравчуківського СДПУ(о). Можливо, Володимир Олександрович від імені багатотисячного студентсько-викладацького колективу і підписав схвальну характеристику на свого ідеологічного собрата?).
Полтавський люд подейкує, що «геройські вуха» у полковника, почесного академіка, кандидата технічних наук виросли після недавнього візиту в Полтаву першого заступника Голови Верховної Ради, автора злополучних запитань до так званого всеукраїнського референдуму мовби за народною ініціативою, адвоката і любителя футболу, лідера СДПУ(о) Віктора Медведчука, котрий вхожий до кабінету Л. Кучми. Дивись, він і проштовхне нашого «героя» до Героя. Задум в есдеків далекоглядний — вибори 2002 року, де високе звання може відіграти визначальну роль в нині підупалому авторитеті А. Кукоби. А через нього есдеки Медведчук, Суркіс, Кравчук продовжуватимуть контролювати Полтаву.
Як вони це робили досі, читай, друже, першу частину цієї статті.
А «Полтавська Думка» чекає реакції на ці факти громадських і партійних організацій, їхніх лідерів та рядових мешканців Полтави.
(Вл. інф.).