Націоналісти прозріли і тепер пишуть: Наша Посестра "Кримська Світлиця"!!!!
02/14/2012 | HomoErectus
НАША ПОСЕСТРА "КРИМСЬКА СВІТЛИЦЯ" повернулася до свого читача
Ця подія справді заслуговує на те, щоб визнати її знаковою в минулому, 2011 році, - після півторарічної перерви, здолавши шантаж, наклепи та шельмування, "Кримська світлиця" повернулася до свого читача. Випуск єдиного в Криму україномовного культурологічного тижневика, який тут виходив упродовж 19 років і був знищений стараннями чиновників - не без "допомоги" нашіптувачів з начебто патріотичного середовища, відновлено зусиллями читачів "Світлиці", її головного редактора Віктора Качули, із звільнення з посади якого наприкінці 2009 року й розпочався погром газети.
"Вигравши всі свої суди (місцевий, господарський, апеляційний), - каже В.Качула, - відновившись на посаді головного редактора, переступивши через образи, зраду і підлість, я всі зусилля спрямував на відродження "Кримської світлиці". І найбільшою для мене нагородою, найвищим за всякий суд рішенням долі є те, що з липня 2011 року, після майже півторарічної перерви "Кримська світлиця" повернулася до людей - причому, у тому ж форматі, того ж змісту і наповнення, якою її звикли бачити читачі".
Всі звинувачення і компромати, які мали послужити додатковими "аргументами" на користь незаконного звільнення Віктора Качули, насправді виявилися "липою". Однак "іржаві намули олжі" дошкуляють не лише виданню та його головному редакторові, а й тим, хто мимоволі долучився до кампанії дезінформації. Так, редакція тижневика "Нація і держава", яка завжди солідаризувалася із "Кримською світлицею" та послідовно її підтримувала, 23 березня 2010 року, керуючись відомим постулатом "нехай буде вислухана і друга сторона", вмістила на своїх сторінках (ч.І.І) публікацію "При світлі "Кримської світлиці" або Аргументи проти опонентів" за підписом В.Бурбана, І.Малюти та А.Ситника, що, вказавши всі свої титули, поіменували себе ще й як "радні видавничої ради Газетно-журнального видавництва Мінкультури", яке є видавцем "Кримської світлиці". В редакції матеріал потрактували як офіційну позицію тієї ж таки видавничої ради, "радні" якої, "викриваючи" "порушення й зловживання", начебто вчинені головним редактором "Світлиці", ще й вказували статті ККУ за якими його треба притягнути до відповідальності. "Офіційний документ", наведені в якому цифри і факти редакція не перевіряла, як згодом з’ясувалося, насправді сприяв дезінформації громадськості, зокрема, читачів тижневика "Нації і держави", який у свою чергу став жертвою власної довірливості недолугому офіціозу.
Редакція "Нації і держави" шкодує, що так сталося, і просить пробачення у своїх читачів.
Та головна наша провина - перед колегами та головним редактором "Кримської світлиці" Віктором Качулою, які могли розцінити публікацію "Аргументів" вищезгаданих " раднів", як ніж у спину. Тож вибачаючись, сподіваємося і на їхню великодушність, і на співпрацю в майбутньому. Честь маємо!
Редакція тижневика "Нація і держава"
2 лютого 2012 р.
Ця подія справді заслуговує на те, щоб визнати її знаковою в минулому, 2011 році, - після півторарічної перерви, здолавши шантаж, наклепи та шельмування, "Кримська світлиця" повернулася до свого читача. Випуск єдиного в Криму україномовного культурологічного тижневика, який тут виходив упродовж 19 років і був знищений стараннями чиновників - не без "допомоги" нашіптувачів з начебто патріотичного середовища, відновлено зусиллями читачів "Світлиці", її головного редактора Віктора Качули, із звільнення з посади якого наприкінці 2009 року й розпочався погром газети.
"Вигравши всі свої суди (місцевий, господарський, апеляційний), - каже В.Качула, - відновившись на посаді головного редактора, переступивши через образи, зраду і підлість, я всі зусилля спрямував на відродження "Кримської світлиці". І найбільшою для мене нагородою, найвищим за всякий суд рішенням долі є те, що з липня 2011 року, після майже півторарічної перерви "Кримська світлиця" повернулася до людей - причому, у тому ж форматі, того ж змісту і наповнення, якою її звикли бачити читачі".
Всі звинувачення і компромати, які мали послужити додатковими "аргументами" на користь незаконного звільнення Віктора Качули, насправді виявилися "липою". Однак "іржаві намули олжі" дошкуляють не лише виданню та його головному редакторові, а й тим, хто мимоволі долучився до кампанії дезінформації. Так, редакція тижневика "Нація і держава", яка завжди солідаризувалася із "Кримською світлицею" та послідовно її підтримувала, 23 березня 2010 року, керуючись відомим постулатом "нехай буде вислухана і друга сторона", вмістила на своїх сторінках (ч.І.І) публікацію "При світлі "Кримської світлиці" або Аргументи проти опонентів" за підписом В.Бурбана, І.Малюти та А.Ситника, що, вказавши всі свої титули, поіменували себе ще й як "радні видавничої ради Газетно-журнального видавництва Мінкультури", яке є видавцем "Кримської світлиці". В редакції матеріал потрактували як офіційну позицію тієї ж таки видавничої ради, "радні" якої, "викриваючи" "порушення й зловживання", начебто вчинені головним редактором "Світлиці", ще й вказували статті ККУ за якими його треба притягнути до відповідальності. "Офіційний документ", наведені в якому цифри і факти редакція не перевіряла, як згодом з’ясувалося, насправді сприяв дезінформації громадськості, зокрема, читачів тижневика "Нації і держави", який у свою чергу став жертвою власної довірливості недолугому офіціозу.
Редакція "Нації і держави" шкодує, що так сталося, і просить пробачення у своїх читачів.
Та головна наша провина - перед колегами та головним редактором "Кримської світлиці" Віктором Качулою, які могли розцінити публікацію "Аргументів" вищезгаданих " раднів", як ніж у спину. Тож вибачаючись, сподіваємося і на їхню великодушність, і на співпрацю в майбутньому. Честь маємо!
Редакція тижневика "Нація і держава"
2 лютого 2012 р.