Резюме громадських слухань "Дотримання громадських прав під час політичної кризи. Роль правоохоронних органів та ЗМІ", організованих Інститутом "Республіка" 11 квітня 2001 року.
06/17/2001 | Майдан-Інформ
Після кількох місяців політичної конфронтації досягти порозуміння нелегко. Але ми вже бачимо ознаки діалогу між представниками влади та опозиції. Під час громадських слухань уперше за період поточної політичної кризи представники влади (керівництво правоохоронних органів) та опозиції (зокрема студенти, які азанають політичних переслідувань) зібралися разом.
Ведучий слухань, ролітолог Володимир Полохало, назвав їх "прообразом політичного діалогу в українському суспільстві". Символічною кульмінацією слухань став потиск рук між генерал-лейтенантом, членом Колегії СБУ Володимиром Пристайком та активістом Громадського комітету опору "За правду!", студентом НаУКМА Василем Черепанином.
Крім символічного, громадські слухання мали і безпрецедентне практичне значення. Представники влади пообіцяли сприяти припиненню політичних переслідувань студентів. Володимир Пристайко пообіцяв Василеві Черепанину розібратися зі спробами тиску на нього з боку адміністрації студентського гуртожитку, які, за словами студента, чиняться на вимогу працівників СБУ. Ніна Карпачова, Уповноважений Верховної Ради з прав людини, висловила готовністьдопомогти в суді ще одному студенту - Ігорю Островцю,якого звинувачують у опорі правоохоронцям під час знесення наметового містечка на Хрещатику.
Громадськість мала можливість висловити свою думку і почути від влади відповіді на найбільш хвилюючі питання.
Під час слухань виступили:
Тарас Стецьків, народний депутат України;
Володимир Пристайко, член колегії СБУ, генерал-лейтенант;
Валентина Семенюк, народний депутат України;
Дмитро Шурхало, журналіст газети "Поступ" (Львів);
Сергій Рахманін, редактор відділу політики тижневика "Дзеркало тижня";
Володимир Кулик, політолог, науковий співробітник Інституту політичних та етнонаціональних досліджерь НАН України;
Наталя Лігачова, заступник головного редактора газети "День";
Тетяна Чорновіл, прес-секретар УНА-УНСО;
Ніна Карпачова. Уповноважений Верховної Ради України з прав людини;
Юрій Луценко, головний редактор газети "Грані", співкоординатор акції "Україна без Кучми"
На запитання учасників слухань відповідали:
Волдимир Маєвський, заступник начальника управління адміністративної служби міліції МВС України, полковник міліції;
Вітор Сидоренко, керівник центру громадських зв'язків МВС України.
У слуханнях взяли участь Тарас Чорновіл, народний депутат України; Володимир Чемерис, член ради Форуму національного порятунку, співкоординатор акції "Україна без Кучми"; українські та іноземні журналісти, студенти київських та львівських вузів, представники українських громадських організацій, представники посольства США. Загальна кількість учасників слухань - близько 200 осіб.
Скорочений виклад питань, що обговорювалися учасниками слухань:
1. Чи були спровоковані зіткнення 9 березня?
Сергій Рахманін:
-На 90 відсотків є відчуття того, що 9 березня провокації були. Але я не можу сказати, з якого боку і що ставилось за мету.
Тарас Стецьків:
- 9 березня міліція, на наше переконання, отримала конкретне політичне замовлення саме на такі дії, а не інакші. (...) З боку влади це була помста, яка спиралась на беззаконня та свавілля.
Валентина Семенюк:
- Те, що відбулося 9-го, було чітко сплановано, тому що нікого (з правоохоронців - Ред.), хто працював з нами на Хрещатику, не було задіяно у цей день. План влади був такий: показати, що ми проллємо кров, вчинимо ледь не замах на Президента, і у відповідь влада зможе ввести надзвичайний стан. Цього не відбулося тільки тому, що люди себе стримали. Ми, опозиція, діємо тільки в рамках закону.
Володимир Пристайко:
- Усі ми бачили на екранах телевізорів задоволене обличчя одного з "вождів" УНА-УНСО, який висловився в тому плані, що нічого тут страшного не сталося, мовляв, треба ж і хлопців зрозуміти, приїхали із областей до столиці за враженнями, тож нехай трішки розімнуться, не їхати ж їм додому просто так. Зараз же, після подій 9 березня, я бачив його дещо засмученим та стурбованим, але його прибічники й надалі продовжують звинувачувати не себе й своїх колег, а правоохоронні органи. (…) Ми досліджуємо дуже багато відеозаписів, людей, які брали активну участь (у зіткненнях - Ред.). На сьогодні не можу сказати, що у нас є хоча б одна особа, яка б проходила за ознакою, як ви кажете, "провокатор". Ясності ще немає десь з десятком-другим людей, але ми це обов'язково опрацюємо.
2. Чи був розслідуваний напад загону "анархістів" з 200 осіб на наметове містечко 6 лютого?
Юрій Луценко:
- Я знаю всіх, хто проживав у таборі, знаю людей, яких побили 6 лютого так звані анархісти, і знаю, що жодного з них не викликали у Старокиївське управління на допит. У мене питання: чи керівництво МВС контролює хід цієї справи, чи вона спущена не гальмах? Бо як може розслідуватися справа, якщо нікого з свідків не викликають на допити?
Володимир Маєвський:
- Я вам хочу доповісти, що результати розслідування зараз не можу доповісти. Але я володію достовірною інформацією, що дані матеріали зареєстровані і проводиться розслідування.
Євген Філіндаш, комендант наметового містечка:
- Чи розслідуються в СБУ факти кидання у наметове містечко пляшки з запалювальною сумішшю, постріли з стартового пістолета? Ці факти було нами зафіксовано і передано правоохороним органам. А також, напад величезного натовпу так званих "анархістів", в яких упізнали курсантів МВС, 6 лютого, на наметовий табір на Хрещатику?
Володимир Пристайко:
- …На сьогоднішній день СБУ розслідує тільки одну кримінальну справу за ст.71 з приводу подій 9 березня.
Ведучий пропонує представникам МВС дати відповідь на питання Євгена Філіндаша, мотивуючи це тим, що дана відповідь не була вичерпною.
Володимир Маєвський:
- Є такі факти, вони задокументовані, зареєстровані і проводиться слідство Старокиївським райуправлінням Головного управління МВС в м.Києві. За цією справою ніхто не був затриманий.
3. Чи законним було знесення наметового містечка 1 березня?
Василь Черепанин, студент НаУКМА:
- Хто конкретно відповідає за топтання і викидання на смітник державної символіки України? Це просто нечувано. Назвіть їхні посади і прізвища.
Володимир Маєвський:
- Такий факт дійсно був, коли наметове містечко знімалося. Було проведено службову перевірку ГУ МВС України в м.Києві, і ті працівники, які це зробили, понесли дисциплінарне покарання. Більш конкретно сказати не можу, треба піднімати матеріали. Будь ласка, зверніться до нас письмово, і ми дамо відповідь.
4. Чи були порушені права людини під час арештів 9 березня?
Ніна Карпачова:
- Я пересвідчилася в тому, що масові порушення прав людини відбувалися з боку правоохоронців після подій на вулиці Банковій. Відбулися масові адміністративні арешти. Почитайте постанови семи районних судів м.Києва. Судова гілка влади штампує постанови про те, що нібито Київ 9 березня перетворився у базар, на якому всі тільки те й робили, що висловлювалися нецезурною лайкою. Після мого вручання три доби декілька суддів під керуванням пана Зубця (голова Київського міського суду - Ред.) переглядали ці постанови. Рішення, які вони приймали - скасувати, скасувати, скасувати…
Проте треба йти далі. Зараз треба звертатися до суду. За моїм поданням було скасовано 31 незаконну постанову. Але далі треба довести, що правоохоронці дійсно не вміють цивілізовано затримувати. Адже один із затриманих мені написав, що на нього виливали з пляшки пиво на стадіоні, інший - що його кидали обличчам в бруд при затриманні…
Тарас Стецьків:
- Ганебною була поведінка працівників Залізничного райвідділу міліції, котрі жорстоко побили чотирьох студентів зі Львова, прізвища яких знає омбудсман. Ці події чітко показали, якою є ціна свободи громадянина за його волевиявлення.
5. Чи скористалася преса "шлюзами свободи", які стали можливими під час кризи влади?
Володимир Кулик:
- Від початку кризи ситуація у ЗМІ помітно змінилася. До кризи цілком лояльні до влади ЗМІ вважали за неможливе подавати думку опозиції. Сьогодні ж якоюсь мірою, хоча б на п'ять секунд, але надається слово опозиції, і опозиція каже, чому Президент мусить піти у відставку. Зміна цього імперативу - найбільша зміна. На жаль, ЗМІ не використали цю нагоду, аби розширити простір свободи максимально. Аби зробити її таки свободою, а не дозованим вливанням опозиційної інформації, яка робить неопозиційні ЗМІ ще легітимнішими. Мало показати дві думки. Треба показати позицію.
6. Як може преса бути незалежною? Яким має бути кодекс честі журналіста?
Юрій Луценко:
- Саме мовчанка представників ЗМІ або недостатня інформація, урізана, препарована, яка переходила в паплюження, стала причиною 9 березня. Звичайно, журналістам нелегко жити, є питання фінансові та інші проблеми. Але не перетворюймося у тих зебр, які за власною ініціативою сідають за грати, щоб виглядати білими скакунами. Маймо кодекс честі і мужність спротиву, хоча б і мовчазного, до замовників і покровителів нинішнього режиму.
Наталя Лігачова:
- Наші ЗМІ, у тому числі й ті, хто зараховує себе до опозиційних, абсолютно не дотримуються технологій подачі об'єктивної інформації... Ці технології не настільки складні, щоб їх не використовувати, - завжди повинна бути протилежна точка зору, право відповіді на критику, історія питання, а не просте вихоплювання цитати.
Володимир Кулик:
- Від самого початку ЗМІ охочіше говорили про те, хто стоїть за "кучмагейтом", ніж про головне: справжні плівки чи не справжні? Винні люди чи ні? Друга головна тема ЗМІ - що буде? Хто кого перехитрить: пропрезидентські фракції чи опозиція? Тобто (висвітлюється - Ред.) політичний, а не моральний аспект. Навіть коли Президент визнав, що такі записи проводилися, визнавши тим самим, що він казав перед цим неправду, стверджуючи, що прослуховування неможливі. Які ж мають бути наслідки того, що ці записи були? ЗМІ не взялися пояснити суспільству, що випливає з того, що Президент говорить як нелегальний антисоціальний елемент. Якщо слово "бл…" - з лексикону Президента, то чи має право Президент бути Президентом? Преса не суддя, але вона повинна виступати з позицій певних вартостей, показувати, що ці вартості повинні стати вартостями цілого суспільства.
7. Чи можливий діалог між владою і опозицією?
Ніна Карпачова:
- Я 13 годин провела в камерах слідчого ізолятора СБУ, я порушила низку питань. Я
вважаю, що декілька чоловік, які там зараз знаходяться, взагалі не можуть перебувати у місцях позбавлення волі з огляду на стан свого здоров'я. Я не аналізую зараз кримінальні аспекти, але хочу сказати, що коли Президент, спікер і Прем'єр підписали "заяву трьох", назвавши представників опозиції відомим словом - "фашисти", то скажіть мені, в якому стані можна вести цей діалог? Треба, щоб вистачило мудрості. Якщо владі її не вистачило і вона перейшла певну межу, тоді мудрості має вистачити представникам народу. Адже президенти приходять і відходять. А народ вічний.
Сергій Рахманін:
- Як не шкода, я діалогу між представниками влади та опозиції не відчуваю. Не відчуваю спроб діалогу і на нижчих щаблях… Правоохоронні органи - це не тільки високі посадовці, не тільки Смирнов та Кравченко, - це сила-силенна міліціонерів, які такі ж самі українці, як і опозиція. Якщо Президент не може бути чи не хоче бути Президентом для всіх українців, які його захищають і які проти нього виступають, - він не є Президентом. Тому що він весь час проводить якийсь розподіл між владою і опозицією, забуваючи, що і там, і там - громадяни України.
Ведучий слухань, ролітолог Володимир Полохало, назвав їх "прообразом політичного діалогу в українському суспільстві". Символічною кульмінацією слухань став потиск рук між генерал-лейтенантом, членом Колегії СБУ Володимиром Пристайком та активістом Громадського комітету опору "За правду!", студентом НаУКМА Василем Черепанином.
Крім символічного, громадські слухання мали і безпрецедентне практичне значення. Представники влади пообіцяли сприяти припиненню політичних переслідувань студентів. Володимир Пристайко пообіцяв Василеві Черепанину розібратися зі спробами тиску на нього з боку адміністрації студентського гуртожитку, які, за словами студента, чиняться на вимогу працівників СБУ. Ніна Карпачова, Уповноважений Верховної Ради з прав людини, висловила готовністьдопомогти в суді ще одному студенту - Ігорю Островцю,якого звинувачують у опорі правоохоронцям під час знесення наметового містечка на Хрещатику.
Громадськість мала можливість висловити свою думку і почути від влади відповіді на найбільш хвилюючі питання.
Під час слухань виступили:
Тарас Стецьків, народний депутат України;
Володимир Пристайко, член колегії СБУ, генерал-лейтенант;
Валентина Семенюк, народний депутат України;
Дмитро Шурхало, журналіст газети "Поступ" (Львів);
Сергій Рахманін, редактор відділу політики тижневика "Дзеркало тижня";
Володимир Кулик, політолог, науковий співробітник Інституту політичних та етнонаціональних досліджерь НАН України;
Наталя Лігачова, заступник головного редактора газети "День";
Тетяна Чорновіл, прес-секретар УНА-УНСО;
Ніна Карпачова. Уповноважений Верховної Ради України з прав людини;
Юрій Луценко, головний редактор газети "Грані", співкоординатор акції "Україна без Кучми"
На запитання учасників слухань відповідали:
Волдимир Маєвський, заступник начальника управління адміністративної служби міліції МВС України, полковник міліції;
Вітор Сидоренко, керівник центру громадських зв'язків МВС України.
У слуханнях взяли участь Тарас Чорновіл, народний депутат України; Володимир Чемерис, член ради Форуму національного порятунку, співкоординатор акції "Україна без Кучми"; українські та іноземні журналісти, студенти київських та львівських вузів, представники українських громадських організацій, представники посольства США. Загальна кількість учасників слухань - близько 200 осіб.
Скорочений виклад питань, що обговорювалися учасниками слухань:
1. Чи були спровоковані зіткнення 9 березня?
Сергій Рахманін:
-На 90 відсотків є відчуття того, що 9 березня провокації були. Але я не можу сказати, з якого боку і що ставилось за мету.
Тарас Стецьків:
- 9 березня міліція, на наше переконання, отримала конкретне політичне замовлення саме на такі дії, а не інакші. (...) З боку влади це була помста, яка спиралась на беззаконня та свавілля.
Валентина Семенюк:
- Те, що відбулося 9-го, було чітко сплановано, тому що нікого (з правоохоронців - Ред.), хто працював з нами на Хрещатику, не було задіяно у цей день. План влади був такий: показати, що ми проллємо кров, вчинимо ледь не замах на Президента, і у відповідь влада зможе ввести надзвичайний стан. Цього не відбулося тільки тому, що люди себе стримали. Ми, опозиція, діємо тільки в рамках закону.
Володимир Пристайко:
- Усі ми бачили на екранах телевізорів задоволене обличчя одного з "вождів" УНА-УНСО, який висловився в тому плані, що нічого тут страшного не сталося, мовляв, треба ж і хлопців зрозуміти, приїхали із областей до столиці за враженнями, тож нехай трішки розімнуться, не їхати ж їм додому просто так. Зараз же, після подій 9 березня, я бачив його дещо засмученим та стурбованим, але його прибічники й надалі продовжують звинувачувати не себе й своїх колег, а правоохоронні органи. (…) Ми досліджуємо дуже багато відеозаписів, людей, які брали активну участь (у зіткненнях - Ред.). На сьогодні не можу сказати, що у нас є хоча б одна особа, яка б проходила за ознакою, як ви кажете, "провокатор". Ясності ще немає десь з десятком-другим людей, але ми це обов'язково опрацюємо.
2. Чи був розслідуваний напад загону "анархістів" з 200 осіб на наметове містечко 6 лютого?
Юрій Луценко:
- Я знаю всіх, хто проживав у таборі, знаю людей, яких побили 6 лютого так звані анархісти, і знаю, що жодного з них не викликали у Старокиївське управління на допит. У мене питання: чи керівництво МВС контролює хід цієї справи, чи вона спущена не гальмах? Бо як може розслідуватися справа, якщо нікого з свідків не викликають на допити?
Володимир Маєвський:
- Я вам хочу доповісти, що результати розслідування зараз не можу доповісти. Але я володію достовірною інформацією, що дані матеріали зареєстровані і проводиться розслідування.
Євген Філіндаш, комендант наметового містечка:
- Чи розслідуються в СБУ факти кидання у наметове містечко пляшки з запалювальною сумішшю, постріли з стартового пістолета? Ці факти було нами зафіксовано і передано правоохороним органам. А також, напад величезного натовпу так званих "анархістів", в яких упізнали курсантів МВС, 6 лютого, на наметовий табір на Хрещатику?
Володимир Пристайко:
- …На сьогоднішній день СБУ розслідує тільки одну кримінальну справу за ст.71 з приводу подій 9 березня.
Ведучий пропонує представникам МВС дати відповідь на питання Євгена Філіндаша, мотивуючи це тим, що дана відповідь не була вичерпною.
Володимир Маєвський:
- Є такі факти, вони задокументовані, зареєстровані і проводиться слідство Старокиївським райуправлінням Головного управління МВС в м.Києві. За цією справою ніхто не був затриманий.
3. Чи законним було знесення наметового містечка 1 березня?
Василь Черепанин, студент НаУКМА:
- Хто конкретно відповідає за топтання і викидання на смітник державної символіки України? Це просто нечувано. Назвіть їхні посади і прізвища.
Володимир Маєвський:
- Такий факт дійсно був, коли наметове містечко знімалося. Було проведено службову перевірку ГУ МВС України в м.Києві, і ті працівники, які це зробили, понесли дисциплінарне покарання. Більш конкретно сказати не можу, треба піднімати матеріали. Будь ласка, зверніться до нас письмово, і ми дамо відповідь.
4. Чи були порушені права людини під час арештів 9 березня?
Ніна Карпачова:
- Я пересвідчилася в тому, що масові порушення прав людини відбувалися з боку правоохоронців після подій на вулиці Банковій. Відбулися масові адміністративні арешти. Почитайте постанови семи районних судів м.Києва. Судова гілка влади штампує постанови про те, що нібито Київ 9 березня перетворився у базар, на якому всі тільки те й робили, що висловлювалися нецезурною лайкою. Після мого вручання три доби декілька суддів під керуванням пана Зубця (голова Київського міського суду - Ред.) переглядали ці постанови. Рішення, які вони приймали - скасувати, скасувати, скасувати…
Проте треба йти далі. Зараз треба звертатися до суду. За моїм поданням було скасовано 31 незаконну постанову. Але далі треба довести, що правоохоронці дійсно не вміють цивілізовано затримувати. Адже один із затриманих мені написав, що на нього виливали з пляшки пиво на стадіоні, інший - що його кидали обличчам в бруд при затриманні…
Тарас Стецьків:
- Ганебною була поведінка працівників Залізничного райвідділу міліції, котрі жорстоко побили чотирьох студентів зі Львова, прізвища яких знає омбудсман. Ці події чітко показали, якою є ціна свободи громадянина за його волевиявлення.
5. Чи скористалася преса "шлюзами свободи", які стали можливими під час кризи влади?
Володимир Кулик:
- Від початку кризи ситуація у ЗМІ помітно змінилася. До кризи цілком лояльні до влади ЗМІ вважали за неможливе подавати думку опозиції. Сьогодні ж якоюсь мірою, хоча б на п'ять секунд, але надається слово опозиції, і опозиція каже, чому Президент мусить піти у відставку. Зміна цього імперативу - найбільша зміна. На жаль, ЗМІ не використали цю нагоду, аби розширити простір свободи максимально. Аби зробити її таки свободою, а не дозованим вливанням опозиційної інформації, яка робить неопозиційні ЗМІ ще легітимнішими. Мало показати дві думки. Треба показати позицію.
6. Як може преса бути незалежною? Яким має бути кодекс честі журналіста?
Юрій Луценко:
- Саме мовчанка представників ЗМІ або недостатня інформація, урізана, препарована, яка переходила в паплюження, стала причиною 9 березня. Звичайно, журналістам нелегко жити, є питання фінансові та інші проблеми. Але не перетворюймося у тих зебр, які за власною ініціативою сідають за грати, щоб виглядати білими скакунами. Маймо кодекс честі і мужність спротиву, хоча б і мовчазного, до замовників і покровителів нинішнього режиму.
Наталя Лігачова:
- Наші ЗМІ, у тому числі й ті, хто зараховує себе до опозиційних, абсолютно не дотримуються технологій подачі об'єктивної інформації... Ці технології не настільки складні, щоб їх не використовувати, - завжди повинна бути протилежна точка зору, право відповіді на критику, історія питання, а не просте вихоплювання цитати.
Володимир Кулик:
- Від самого початку ЗМІ охочіше говорили про те, хто стоїть за "кучмагейтом", ніж про головне: справжні плівки чи не справжні? Винні люди чи ні? Друга головна тема ЗМІ - що буде? Хто кого перехитрить: пропрезидентські фракції чи опозиція? Тобто (висвітлюється - Ред.) політичний, а не моральний аспект. Навіть коли Президент визнав, що такі записи проводилися, визнавши тим самим, що він казав перед цим неправду, стверджуючи, що прослуховування неможливі. Які ж мають бути наслідки того, що ці записи були? ЗМІ не взялися пояснити суспільству, що випливає з того, що Президент говорить як нелегальний антисоціальний елемент. Якщо слово "бл…" - з лексикону Президента, то чи має право Президент бути Президентом? Преса не суддя, але вона повинна виступати з позицій певних вартостей, показувати, що ці вартості повинні стати вартостями цілого суспільства.
7. Чи можливий діалог між владою і опозицією?
Ніна Карпачова:
- Я 13 годин провела в камерах слідчого ізолятора СБУ, я порушила низку питань. Я
вважаю, що декілька чоловік, які там зараз знаходяться, взагалі не можуть перебувати у місцях позбавлення волі з огляду на стан свого здоров'я. Я не аналізую зараз кримінальні аспекти, але хочу сказати, що коли Президент, спікер і Прем'єр підписали "заяву трьох", назвавши представників опозиції відомим словом - "фашисти", то скажіть мені, в якому стані можна вести цей діалог? Треба, щоб вистачило мудрості. Якщо владі її не вистачило і вона перейшла певну межу, тоді мудрості має вистачити представникам народу. Адже президенти приходять і відходять. А народ вічний.
Сергій Рахманін:
- Як не шкода, я діалогу між представниками влади та опозиції не відчуваю. Не відчуваю спроб діалогу і на нижчих щаблях… Правоохоронні органи - це не тільки високі посадовці, не тільки Смирнов та Кравченко, - це сила-силенна міліціонерів, які такі ж самі українці, як і опозиція. Якщо Президент не може бути чи не хоче бути Президентом для всіх українців, які його захищають і які проти нього виступають, - він не є Президентом. Тому що він весь час проводить якийсь розподіл між владою і опозицією, забуваючи, що і там, і там - громадяни України.