"Системная" статья от И.Умерова: О единстве в нац. движении
01/18/2003 | line305b
Бажаючі дискредитувати кримськотатарський національний рух були, є і будуть завжди.
Ільмі Умеров - член Меджлісу кримськотатарского народу, зас.голови ВР АРК - Люди, що бажають розколоти кримськотатарський національний рух, знаходилися завжди. Причому нестачі, як у замовниках, так і у виконавцях ніколи не було.
У 60-70-хх роках люди з числа кримських татар, що боялися позбавитися чи посади партквитка «добровільно» дискредитували національний рух, підписуючи всілякі документи з осудом «інициативніків» та вихвалянням партії та принадностей життя кримських татар у нових місцях розселення.
Хто не пам'ятає будівництво нашої «нової батьківщини» у Мубарекском р-ні Кашкадарїнської області, що відбувалося одночасно з найжорстокішими репресіями над активістами кримськотатарського національного руху та сотнями повторних депортацій кримських татар, «рискнувших» повернутися на Родіну в 70-і роки.
Навіть наприкінці 80-х років, коли вже процес повернення кримських татар на Родіну був необоротний, знаходилися «бажаючі» підписати листи та інші «документи» осудливі самостійно повертаючихся в Крим співвітчизників (мол, як виселили «організовано», так і повинні повернути весь народ). Але це тільки на перший погляд, просто одна з утопічних версій повернення на Родіну, насправді це теж була спроба розколоти кримськотатарський національний рух, що уже на той час значно змінився якісно, придбало форми чітко структурованої організації.
А скільки було спроб дискредитувати кров'ю та потом організований усенародний з'їзд - Курултай та його структури. Причому не тільки від супротивників повернення кримських татар та відновлення прав народу, але й амбіційних не бажаючіх розвитку національного руху одноплемінників. Особливо завзято і послідовно «працює» у цьому напрямку НРКТ (абревіатура те яка! - привласнили назву Національного руху кримських татар), що з початку 90-х років займається тільки спробами дискредитувати Меджліс та Курултай.
Де зараз члени так називаного «Ради аксакалів», створеного лідером кримських комуністів Л. Граком у противагу виборному представницькому органу кримськотатарського народу - Меджлісу? Адже вони теж нібито ратували за рішення проблем народу...
Чимало проблем створювали час від часу групи людей, що з'являються, готових не виконувати рішення Меджлісу тільки тому, що вони прийняті Меджлісом, наприклад, у відношенні виборів. Коли було прийняте рішення бойкотувати вибори в 1990 році, знайшлися декілька десятків чоловік, що були обрані депутатами різних рівнів.
Їх постійно протиставляли представницьким органам кримськотатарського народу - меджлісам усіх рівнів. Де вони тепер?
І, навпаки, вже в протилежній ситуації, коли Курултай, незважаючи на відсутність квот чи іншого гарантованого представництва, прийняв рішення активно брати участь у виборах у 1998 та 2002 роках, знову знайшлися (в основному ті ж самі люди), що призивали не брати участь у виборах. Так що завжди за всіх часів були і будуть люди, що бажають дискредитувати кримськотатарський національний рух. Останнім часом з'явивася та виявляє активність так називана Координаційна Рада суспільно-політичних сил римськотатарського народу. Будь-яке суспільне об'єднання чи просте громадянин мають право вступати в асоціації чи ради. Але людині мало-мальськи знайомому з кримськотатарським національним рухом навіть при швидкому ознайомленні з підпісантами звертань і заяв «Координаційної ради» усі стає зрозумілим. Більшість у ньому складають люди в різний час, по різних причинах пригноблені Курултаєм чи Меджлісом кримськотатарського народу, тобто невибрані, що не зуміли пройти процедуру виборів. Правда є і послідовні супротивники, наприклад, активісти НРКТ. В іншої обстановці, без фактора «ненависті» до Меджлісу вони б уже давно побилися. Думаю дуже незабаром воно так і буде.
Тепер трохи про суть одного з основних питань - який закон потрібний кримськотатарському народу, як зробити щоб він був прийнятий Верховною Радою України та що робиться для того, щоб він не був прийнятий.
Уже кілька років у комітетах Верховної Ради України розглядається проект Закону України «Про статус кримськотатарського народу», внесений народним депутатом Р.Безсмертним. У силу об'єктивних причин прийняти його в будь-якому виді було неможливим, тому що завжди не вистачає голосів народних обранців. А в 2002 році раптом з'являються проекти ще двох «варіантів»: проект Закону України «Про відновлення прав осіб, раніше депортованих по національній ознаці», підготовлений у Державному комітеті зі справ національностей і міграції України і проект Закону України «Про реабілітацію кримськотатарського народу», поданий від так називаного «Координаційної ради». У цій статті я не буду говорити про зміст цих проектів.
Легко запропонувати дуже «радикальний» варіант та показувати себе героєм. Автори останніх двох варіантів насправді мають мету не «рішення» питання, а створення ситуації плутанини. Розрахунок дуже простий: ми зараз усі разом будемо критикувати варіант Госкомнацу і почнемо сперечатися, що із двох інших краще... Відбувається це на фоні щодо сприятливої ситуації у Верховній Раді України. Коли, завдяки непоганим відносинам між Меджлісом і Президентом, можна розраховувати на голоси «більшості» та численної фракції "Наша Україна", що знаходиться в опозиції, до складу якої входять два наших лідери. При такому «розкладі» з'являється шанс (не гарантований, щоправда, але теоретично можливий), що проект Закону «Про статус кримськотатарського народу» буде схвалений парламентам. Однак, як показує практика, завжди знаходяться люди, що не бажають яких би те ні було успіхів чи послідовних кроків (проект закону, представлений Госкомнацем, не в рахунок - він укинутий як каталізатор ситуації з принципу, чим гірше, тим краще).
Розрахунок дуже простий - жоден з варіантів закону розглянутий не буде. А політичні сили, «заказуючі» розкол будуть говорити: «Меджліс не представляє весь народ. Подивитеся, є ще Координаційна рада». Чим жодне і теж з тим, що ми вже чули в різні роки: «Подивитеся, ще є Раду аксакалів» чи «...ще є група депутатів рад різних рівнів, обраних усупереч меджлісу», чи «... ще є НРКТ» і т.д.
10 грудня 2002р., у день захисту прав людини, на центральній площі м.Сімферополя проводився мітинг, організований Координаційною радою. У ньому взяло участь близько 200 чоловік - з який не менше половини були «меджлісовці», що прийшли просто подивитися та послухати. Крім того, були зеваки та «стражи порядку» у цивільному. Виходить, що Координаційна рада на свій мітинг тільки сама же і з'явивіся. Зміст виступів та резолюції значення не мають, головне щоб сказали: «БУЛО...». Ті ж дії в тих же особах. До речі, автору рядків слова на мітингу не дали...
Коли депутати чи члени Уряду задають мені питання: «Що відбувається і чому у вас немає єдності?». Я даю приблизно таку відповідь: «Ми не політична партія чи громадська організація, ми -НАРОД. У нас теж є свої шувайнікови». Мене відразу розуміють...
Кілька рядків хочу присвятити журналістам. На жаль, багато хто з них елементарно не можуть відрізнити громадські організації та політичні партії від виборного представницького органу кримськотатарського народу - Меджлісу і ставлять їх на один рівень. Чого ж ми хочемо від простих людей (читачів цих письменників), що часом не можуть відрізнити структури влади - Рескомнац, райгосадмінистрація та ін. від меджлісів різних рівнів. Необхідно, щоб журналісти більше працювали над собою, припинили працювати на «вибивання» зліз, брали участь у всіх заходах, розбиралися в політичних процесах і лише потім бралися за ручку.
Ситуація, у якій знаходиться кримськотатарський народ, не дозволяє нашим журналістам працювати тільки за зарплату чи виробничий стаж. Це велика розкіш.
Сподіваюся, що ця публікація викликає інтерес. Я готовий відповісти на будь-які питання.
Член Меджлісу кримськотатарського народу
Ільмі Умеров
http://www.qurultay.org/ukr/yazi_ukr.asp?yazi_no=204
Ільмі Умеров - член Меджлісу кримськотатарского народу, зас.голови ВР АРК - Люди, що бажають розколоти кримськотатарський національний рух, знаходилися завжди. Причому нестачі, як у замовниках, так і у виконавцях ніколи не було.
У 60-70-хх роках люди з числа кримських татар, що боялися позбавитися чи посади партквитка «добровільно» дискредитували національний рух, підписуючи всілякі документи з осудом «інициативніків» та вихвалянням партії та принадностей життя кримських татар у нових місцях розселення.
Хто не пам'ятає будівництво нашої «нової батьківщини» у Мубарекском р-ні Кашкадарїнської області, що відбувалося одночасно з найжорстокішими репресіями над активістами кримськотатарського національного руху та сотнями повторних депортацій кримських татар, «рискнувших» повернутися на Родіну в 70-і роки.
Навіть наприкінці 80-х років, коли вже процес повернення кримських татар на Родіну був необоротний, знаходилися «бажаючі» підписати листи та інші «документи» осудливі самостійно повертаючихся в Крим співвітчизників (мол, як виселили «організовано», так і повинні повернути весь народ). Але це тільки на перший погляд, просто одна з утопічних версій повернення на Родіну, насправді це теж була спроба розколоти кримськотатарський національний рух, що уже на той час значно змінився якісно, придбало форми чітко структурованої організації.
А скільки було спроб дискредитувати кров'ю та потом організований усенародний з'їзд - Курултай та його структури. Причому не тільки від супротивників повернення кримських татар та відновлення прав народу, але й амбіційних не бажаючіх розвитку національного руху одноплемінників. Особливо завзято і послідовно «працює» у цьому напрямку НРКТ (абревіатура те яка! - привласнили назву Національного руху кримських татар), що з початку 90-х років займається тільки спробами дискредитувати Меджліс та Курултай.
Де зараз члени так називаного «Ради аксакалів», створеного лідером кримських комуністів Л. Граком у противагу виборному представницькому органу кримськотатарського народу - Меджлісу? Адже вони теж нібито ратували за рішення проблем народу...
Чимало проблем створювали час від часу групи людей, що з'являються, готових не виконувати рішення Меджлісу тільки тому, що вони прийняті Меджлісом, наприклад, у відношенні виборів. Коли було прийняте рішення бойкотувати вибори в 1990 році, знайшлися декілька десятків чоловік, що були обрані депутатами різних рівнів.
Їх постійно протиставляли представницьким органам кримськотатарського народу - меджлісам усіх рівнів. Де вони тепер?
І, навпаки, вже в протилежній ситуації, коли Курултай, незважаючи на відсутність квот чи іншого гарантованого представництва, прийняв рішення активно брати участь у виборах у 1998 та 2002 роках, знову знайшлися (в основному ті ж самі люди), що призивали не брати участь у виборах. Так що завжди за всіх часів були і будуть люди, що бажають дискредитувати кримськотатарський національний рух. Останнім часом з'явивася та виявляє активність так називана Координаційна Рада суспільно-політичних сил римськотатарського народу. Будь-яке суспільне об'єднання чи просте громадянин мають право вступати в асоціації чи ради. Але людині мало-мальськи знайомому з кримськотатарським національним рухом навіть при швидкому ознайомленні з підпісантами звертань і заяв «Координаційної ради» усі стає зрозумілим. Більшість у ньому складають люди в різний час, по різних причинах пригноблені Курултаєм чи Меджлісом кримськотатарського народу, тобто невибрані, що не зуміли пройти процедуру виборів. Правда є і послідовні супротивники, наприклад, активісти НРКТ. В іншої обстановці, без фактора «ненависті» до Меджлісу вони б уже давно побилися. Думаю дуже незабаром воно так і буде.
Тепер трохи про суть одного з основних питань - який закон потрібний кримськотатарському народу, як зробити щоб він був прийнятий Верховною Радою України та що робиться для того, щоб він не був прийнятий.
Уже кілька років у комітетах Верховної Ради України розглядається проект Закону України «Про статус кримськотатарського народу», внесений народним депутатом Р.Безсмертним. У силу об'єктивних причин прийняти його в будь-якому виді було неможливим, тому що завжди не вистачає голосів народних обранців. А в 2002 році раптом з'являються проекти ще двох «варіантів»: проект Закону України «Про відновлення прав осіб, раніше депортованих по національній ознаці», підготовлений у Державному комітеті зі справ національностей і міграції України і проект Закону України «Про реабілітацію кримськотатарського народу», поданий від так називаного «Координаційної ради». У цій статті я не буду говорити про зміст цих проектів.
Легко запропонувати дуже «радикальний» варіант та показувати себе героєм. Автори останніх двох варіантів насправді мають мету не «рішення» питання, а створення ситуації плутанини. Розрахунок дуже простий: ми зараз усі разом будемо критикувати варіант Госкомнацу і почнемо сперечатися, що із двох інших краще... Відбувається це на фоні щодо сприятливої ситуації у Верховній Раді України. Коли, завдяки непоганим відносинам між Меджлісом і Президентом, можна розраховувати на голоси «більшості» та численної фракції "Наша Україна", що знаходиться в опозиції, до складу якої входять два наших лідери. При такому «розкладі» з'являється шанс (не гарантований, щоправда, але теоретично можливий), що проект Закону «Про статус кримськотатарського народу» буде схвалений парламентам. Однак, як показує практика, завжди знаходяться люди, що не бажають яких би те ні було успіхів чи послідовних кроків (проект закону, представлений Госкомнацем, не в рахунок - він укинутий як каталізатор ситуації з принципу, чим гірше, тим краще).
Розрахунок дуже простий - жоден з варіантів закону розглянутий не буде. А політичні сили, «заказуючі» розкол будуть говорити: «Меджліс не представляє весь народ. Подивитеся, є ще Координаційна рада». Чим жодне і теж з тим, що ми вже чули в різні роки: «Подивитеся, ще є Раду аксакалів» чи «...ще є група депутатів рад різних рівнів, обраних усупереч меджлісу», чи «... ще є НРКТ» і т.д.
10 грудня 2002р., у день захисту прав людини, на центральній площі м.Сімферополя проводився мітинг, організований Координаційною радою. У ньому взяло участь близько 200 чоловік - з який не менше половини були «меджлісовці», що прийшли просто подивитися та послухати. Крім того, були зеваки та «стражи порядку» у цивільному. Виходить, що Координаційна рада на свій мітинг тільки сама же і з'явивіся. Зміст виступів та резолюції значення не мають, головне щоб сказали: «БУЛО...». Ті ж дії в тих же особах. До речі, автору рядків слова на мітингу не дали...
Коли депутати чи члени Уряду задають мені питання: «Що відбувається і чому у вас немає єдності?». Я даю приблизно таку відповідь: «Ми не політична партія чи громадська організація, ми -НАРОД. У нас теж є свої шувайнікови». Мене відразу розуміють...
Кілька рядків хочу присвятити журналістам. На жаль, багато хто з них елементарно не можуть відрізнити громадські організації та політичні партії від виборного представницького органу кримськотатарського народу - Меджлісу і ставлять їх на один рівень. Чого ж ми хочемо від простих людей (читачів цих письменників), що часом не можуть відрізнити структури влади - Рескомнац, райгосадмінистрація та ін. від меджлісів різних рівнів. Необхідно, щоб журналісти більше працювали над собою, припинили працювати на «вибивання» зліз, брали участь у всіх заходах, розбиралися в політичних процесах і лише потім бралися за ручку.
Ситуація, у якій знаходиться кримськотатарський народ, не дозволяє нашим журналістам працювати тільки за зарплату чи виробничий стаж. Це велика розкіш.
Сподіваюся, що ця публікація викликає інтерес. Я готовий відповісти на будь-які питання.
Член Меджлісу кримськотатарського народу
Ільмі Умеров
http://www.qurultay.org/ukr/yazi_ukr.asp?yazi_no=204