Земля і сваволя: Конкуренція за кримське узбережжя +
01/28/2003 | Крымские Аспекты
Земля і сваволя
Конкуренція за кримське узбережжя "оформилася" в міжетнічний конфлікт
Микита Касьяненко, День, №11, 22 січня 2003 р.
Так званий "міжнаціональний" конфлікт "між місцевим козацтвом і кримськими татарами" стосовно земельної ділянки в селі Морському під Судаком, яке вже відоме читачам подібним конфліктом щодо "хрестоповалу" 2001 року, на сьогодні дещо вщух. До села Морського ввели великі міліцейські сили, які розняли ворогуючі сторони, охороняють сільраду, пошту. На вулицях постійно знаходяться озброєні патрулі. Але причину конфлікту не усунено, і саме час зробити перші висновки.
Нагадаємо читачам суть і послідовність подій та розставимо деякі крапки над "і". По-перше, так зване протистояння в Морському тривало не дві-три доби, як повідомляли більшість телеканалів, газет і Інтернет-видань, а, перманентно загострюючись, вже кілька років. Спалах ворожнечі в 2001 році стосовно поставленого на горі біля села хреста дав світу нове слово "хрестоповал". Хоч православний хрест усе-таки благополучно встановили, події позаминулого року, можливо, стали тільки зав'язкою виникнення тих процесів, продовження яких ми ще не знаємо та які, мабуть, свого апогею ще не досягли…
Нинішнє загострення ситуації почалося не минулого тижня, як говорили багато хто, а ще у вересні минулого року. 16 вересня група кримських татар із 20 осіб під керівництвом Февзі Джирикова самовільно зайняла майже гектар морського узбережжя. Вони поставили тут намети, вагончик, навіс, організували цілодобове чергування, поставили 20 будиночків. Зі слів Леоніда Крисова, сільського голови Морського, у своїй заяві вони вимагали дозволити будівництво міні-пансіонатів та будиночків. Кримські татари стверджували, що "зважилися на такий відчайдушний крок через відсутність земельних наділів для будівництва житла після того як дізналися, що сільський голова, згідно з рішенням сесії місцевої сільради, віддав цю територію московській фірмі АТ "Центркнига" нібито під будівництво культурно-оздоровчого центру. Хоч його макет і було виставлено в сільраді для загального огляду, тендера під забудову не проводили". За даними сільради, із 16 "самозавойовників" питання земельних наділів не вирішене лише у чотирьох. А взагалі у селі виділено 394 земельнi ділянки, 298 з них - кримським татарам. Отже, йдеться не про житло, а про інші інтереси…
Тоді ж, під час обговорення конфлікту, з'ясувалося, що до 2000 року на цьому місці біля пансіонату "Алмазний" була тютюнова плантація. Після інвентаризації ця земля надійшла у розпорядження сільради, і відразу з'явилися охочі взяти її в довготривалу оренду. Цей, за визначенням кримського спікера Бориса Дейча, "шматок дійної корови" сподобався московській комерційній фірмі - АТ "Центркнига", якій сільрада ще за два роки до цього дала попередній дозвіл на підготовку проектно- кошторисної документації на будівництво тут культурно-спортивного центру "Літо. ХХI століття". Вже виконали ескізний проект, провели геологічні дослідження. Але сільрада відтоді не поспішала розпорядитися ділянкою остаточно: ні московській фірмі, ні комусь іншому за документами її не виділяли, очевидно, через те що "господарі" і "гості" ще не домовилися. Ділянка досі так, як сказав голова сільради Леонід Крисов, і належить сільраді, оскільки немає проекту відведення землі.
Але вже тоді, у вересні минулого року, після появи на колишньому тютюновому полі наметів, сільрада називає ситуацію протизаконною, просить Верховну Раду й уряд автономії "вжити заходів для звільнення незаконно зайнятої площі", ще раз визнає необхідним побудувати на цій частині узбережжя культурно-спортивний центр і доручає "Центркнизі" тимчасово обгородити землю, яку цілодобово охороняють кримські татари.
Уже тоді, на нараді за участю високих посадових осіб Криму, пропонували різні виходи з ситуації в Морському. Кримські татари мотивували свої дії тим, що колись ця земля належала їхнім предкам. Але ті, кому було вигідним будівництво культурно-спортивного центру, намагалися витягнути свою користь із ситуації. Керівництву автономії тоді, як здавалося, вдалося спрямувати розмову в конструктивне русло. Всі сторони підкреслювали, що їм дуже дорога нинішня вистраждана стабільність на півострові і не можна допустити розвитку конфлікту.
Але вже тоді з'ясувалося, що конфлікту навколо земельної ділянки передувало чимало помилок сільради та її голови Леоніда Крисова, який, зі слів Бориса Дейча, безвідповідально розпоряджався землею. Зокрема, під час обговорення конфлікту відкрилася таємниця місцевої влади, яка так само "розпорядилася" і ділянкою, що прилягає до санаторію "Сонячний камінь". Її віддалили в оренду на 48(!) років, але нові власники вирішили, в свою чергу ...продати орендовану ділянку. Розмістили й оголошення про своє бажання в Інтернеті.
Його випадково побачив давній знайомий голови ВР АРК Бориса Дейча, котрий проживає сьогодні в Словенії, який поцікавився вельми вигідною пропозицією, і тим, що насправді відбувається в районі Судака. Виявилося, що й територію персикового саду площею п'ять гектарів сільрада віддала в оренду, але роботи на ній не проводять…
Уже тоді Борис Дейч сказав, що "своєю безвідповідальністю і некомпетентністю голова сільради Крисов створив протистояння певних груп жителів цього села. Він розумів, що тут є інтерес різних людей. Перш ніж зважитися на цей крок, він повинен був провести збори територіальних громад, авторитетних людей і тоді приймати рішення. Такі шматки землі просто так не роздають. Крисов повинен відповідати перед законом. А самозахопленню землі в Криму слід вже покласти край. Є одне верховенство - закону і права. Іншого бути не може…"
Такої самої думки дотримуються й в уряді Криму, який вважає, що тут "наплутала місцева рада".
- Виниклий конфлікт - результат непрофесіоналізму, закритості місцевої влади, невміння враховувати у роботі міжнаціональний чинник, - сказав тоді голова Ради міністрів автономії Сергій Куніцин. - Не можна через бездушність, неграмотність або намір чиновників і надалі нагнітати пристрасті навколо цієї проблеми. Чинні закони повинні поважати всі. І якби ділянку захопили росіяни або українці, ми повинні були б реагувати так само. Тому, - продовжив тоді глава уряду, - пропоную прийняти нульовий варіант: сесія сільради скасовує всі раніше прийняті рішення стосовно цієї земельної ділянки. Щоб завтра цим не займалися ні прокуратура, ні інші правоохоронні органи. Те, що побудоване на ділянці, самі будівники повинні розібрати і вивезти будматеріали. Ні Крисов, ні сільрада до остаточного визначення долі цієї землі нічого не будуватимуть. Буде створено погоджувальну комісію, до якої увійдуть представники місцевої влади, населення, меджлісу, Верховної Ради, Ради міністрів Криму і правоохоронних органів. Вона детально розгляне ситуацію і накладе мораторій на будь-яке будівництво на цій території до прийняття узгодженого рішення. Ця комісія зробить повний аналіз, інвентаризацію земельних ділянок Морського, перевірить законність усіх договорів на оренду. Запропонує, як раціонально ними розпорядитися, щоб це пішло на користь передусім тим, хто тут живе.
Сільраді тоді доручили провести позачергову сесію і переглянути низку своїх колишніх рішень. Зокрема, скасували дозвіл на початок будівництва в 2003 році культурно-спортивного центру.
Позачергову сесію провели. Але сільрада, як розповів Леонід Крисов, не скасувала рішення, прийняті радою ще минулого скликання, оскільки, "якщо вони неправильні, їх, згідно з п.10 ст. 49 Закону України "Про місцеве самоврядування", слід скасувати тільки в судовому порядку".
Чому це сталося? Тому, що сільський голова, як і раніше, вважає, що сільрада має повне право приймати такі рішення. "Мене щороку перевіряють земельний відділ, прокуратура - щодо цих рішень зауважень не було", - говорить Леонід Крисов. Він досі переконаний, що на "землі розбрату" слід будувати саме центр, "оскільки громадяни вирішили побудувати там об'єкт загального користування, а не індивідуальне житло". Та й московська фірма, витративши чималі гроші на проектні роботи, може і до суду подати. Адже в тому й справа, що і кримські татари фактично не мали наміру будувати житло на цьому березі, вони його просто "застовбили" під майбутнє комерційне будівництво…
Проте протягом минулого часу влада не прийняла жодного рішення і щодо припинення самозахоплення. Наступного дня будівництво не тільки не завмерло, а навіть активізувалося. І тоді ж, у вересні 2002 року, прокурор автономії Олександр Доброрєз говорив, що оцінка прокуратури однозначна: "Самозахоплення - це відповідна стаття Кримінального кодексу, і цих протизаконних дій бути не повинно". Але на засідання місцевого суду Судака, де розглядали справу Февзі Джирикова й інших за фактом самозахоплення, відповідачі просто не з'явилися…
Нагадаємо також, що аналогічні конфліктні ситуації, які склалися і в самому Судакові, тоді ж було розглянуто на засіданні міськвиконкому. У ньому взяли участь працівники правоохоронних органів, місцевого самоврядування, представники громадськості. У місцевих жителів з'явилася надія, що зрештою припинять боротьбу за володіння землею в курортному Судакові, де протягом уже двох років епізодично постають намети на колишньому вертолітному майданчику на горі Ферейній та в інших місцях. Міськрада Судака на позачерговій сесії ухвалила постанову "Про самозахоплення землі в регіоні", у якій тенденцію незаконного заволодіння землею назвала надзвичайною, а у зверненні до ВР й уряду автономії прозвучало прохання "виробити дієві механізми звільнення захоплених земель і припинення таких фактів у майбутньому". Тоді ж відбувся і мітинг жителів Судака, в резолюції якого було сказано: "Земля - наше спільне надбання, вона повинна працювати на благо всього регіону, всіх жителів, і надавати її треба лише на законних підставах…"
Здавалося б, з того часу ситуація повинна змінитися кардинально, але… на узбережжі в Морському нічого не змінилося. "Центркнига" не відмовилася будувати розважальний центр, кримські татари не знімають споруджені будиночки…
І ось у січні 2003 року нібито "самі собою" два дні поспіль виникали бійки в барі між кримськими татарами і "місцевими козаками" (хоч минулого разу про наявність у Морському козаків ніхто не говорив!), які знову переростають у… суперечку за ту ж ділянку землі на узбережжі моря. Близько двохсот (називалися цифри від 150 до 400) кримських татар взяли участь у мітингу біля будівлі селищної ради. Ще більше людей мітингували на "слов'янських" зборах трохи віддалік. Одні вимагали від сільради вжити заходів щодо утихомирення інших, а Леонід Крисов цього разу, крім усього іншого, отримав ляпас від матері кримського татарина, якого побили напередодні та який потрапив до лікарні. Меджліс кримськотатарського народу наполягає на тому, щоб виділення земельних ділянок під організацію комерційної діяльності в Криму проводилося з урахуванням інтересів кримських татар і з узгодженням із регіональними меджлісами. Вони вимагали також звільнити Леоніда Крисова, розпустити козачу організацію, загрожували у відповідь організувати об'єднання аскерів.
Цього разу до Морського прибули не тільки всі кримські начальники, але й загони міліції для розділення протиборчих сторін…
16 січня в Морському знову було створено погоджувальну комісію, до якої увійшли представники обох конфліктуючих сторін, керівники правоохоронних органів, прокуратури, СБУ, місцевих органів влади. Всі члени комісії підписали протокол намірів із семи пунктів. Кримські татари, учасники самозахоплення, взяли зобов'язання знести за рішенням суду одну будівлю на ділянці. Після цього сесія селищної ради протягом п'яти днів розгляне звернення місцевих жителів - кримських татар - стосовно виділення земельної ділянки під будівництво культурно-спортивного комплексу і міні-пансіонатів. У свою чергу, кримські татари не перешкоджатимуть виділенню іншого земельного наділу в прибережній смузі для будівництва місцевим слов'янським населенням своїх рекреаційних об'єктів. Після цього протягом десяти днів учасники захоплення розбирають на зайнятій ділянці решту 10 будівель. Незалежно від цього правоохоронні органи проведуть розслідування і притягнуть до відповідальності призвідників і учасників активних хуліганських дій у селі. Сьомим пунктом протоколу сторони виключили взаємні вимоги конфліктуючих сторін про виселення з Морського голови селищної ради Леоніда Крисова та лідера місцевого меджлісу Февзі Джирикова.
Коментуючи ситуацію, Сергій Куніцин підкреслив, що коріння конфлікту в селі Морському лежить не в площині виділення землі під житлове будівництво, а в її комерційному використанні. "Земля в Криму, особливо в прибережній смузі, стає засобом комерції, заробляння грошей і коли в її розподiлі немає прозорості, виникають конфлікти", - сказав Куніцин. Впродовж останніх років, зазначив прем'єр, у місцевих радах виросла плеяда "удiльних князьків", які забули, що держава делегувала їм не тільки права, а й відповідальність за прийняті рішення. Таким керівникам треба нагадувати про те, що права нерозривні з обов'язками і відповідальністю, сказав Куніцин.
А ось тепер корисно з цих подій зробити висновки.
Перший із них полягає в тому, що конфлікт у Морському - це не конфлікт між "місцевим козацтвом і кримськими татарами", як його уявляють, а конфлікт між сільрадою і населенням села незалежно від національності. І він недаремно розгорівся саме в Морському, тому що тактика влади була однаковою, що за часів "хрестоповалу", що сьогодні. Влада (насамперед в особі сільради та її голови Леоніда Крисова, але також і за участi вищих її структур, які вже кілька років не можуть навести порядок і відновити законність, хоч постійно говорять про це!) вирішує проблему, не озираючись на те, що скажуть про це люди, платники податків, ті або інші групи сельчан, а виходячи, передусім, очевидно, зі своїх особистих або корпоративних інтересів. Укладена нині угода говорить про те, що сельчани з Морського вимагають не земельних ділянок під житло, а того, щоб сільрада, нехай хоч нарівні з москвичами, виділила землю і їм під власні "рекреаційні об'єкти" - спочатку кримським татарам, а потім слов'янам.
З другого боку, влада, що не бажає приймати взаємовигідних рішень, і, очевидно, загрузла в нездійсненних обіцянках перед попередніми "клієнтами", тільки запускає "пробний камінь" - висловлює намір вирішити ці питання: так, сільрада два роки тому (!) не виділила, а тільки задекларувала цю спірну земельну ділянку за московськими структурами, але досі рішення про її остаточне та законне оформлення так і не прийняте. Можливо, через боязнь понести покарання, оскільки боїться, що не зможе вирішити питання строго згідно із законом та узгодити апетити свої і "гостей". Зокрема, Леонід Крисов у Морському (про якого всі говорять, що саме його рішення є причиною всіх конфліктів - і навколо хреста, і навколо земельної ділянки!) поводиться у селі так, начебто він у Морському назавжди, а кримські татари і слов'яни - тільки тимчасово, і на їхні інтереси просто не варто звертати увагу, можна вирішувати питання на користь та в інтересах далеких від Криму структур. Голова взяв на озброєння "страшну" тактику: скаже вголос про майбутнє рішення і чекає: а до чого це призведе. А в цей час різні структури починають одне одному чуба рвати та погрожувати міжнаціональним конфліктом. Це народжує невдоволення ВСЬОГО населення, як мусульманського, так і слов'янського, але назрілий конфлікт потім щосили подають як міжнаціональний, щоб відвести відповідальність від себе. Дуже небезпечні, слід сказати, ігри…
Адже всі знають, що як тільки будь-який конфлікт - економічний, політичний, культурний, - набуває форми міжнаціонального, він може тривати десятиріччями.
Утретє, можливо, навіть загони міліції можуть не втримати ситуацію під контролем…
Конкуренція за кримське узбережжя "оформилася" в міжетнічний конфлікт
Микита Касьяненко, День, №11, 22 січня 2003 р.
Так званий "міжнаціональний" конфлікт "між місцевим козацтвом і кримськими татарами" стосовно земельної ділянки в селі Морському під Судаком, яке вже відоме читачам подібним конфліктом щодо "хрестоповалу" 2001 року, на сьогодні дещо вщух. До села Морського ввели великі міліцейські сили, які розняли ворогуючі сторони, охороняють сільраду, пошту. На вулицях постійно знаходяться озброєні патрулі. Але причину конфлікту не усунено, і саме час зробити перші висновки.
Нагадаємо читачам суть і послідовність подій та розставимо деякі крапки над "і". По-перше, так зване протистояння в Морському тривало не дві-три доби, як повідомляли більшість телеканалів, газет і Інтернет-видань, а, перманентно загострюючись, вже кілька років. Спалах ворожнечі в 2001 році стосовно поставленого на горі біля села хреста дав світу нове слово "хрестоповал". Хоч православний хрест усе-таки благополучно встановили, події позаминулого року, можливо, стали тільки зав'язкою виникнення тих процесів, продовження яких ми ще не знаємо та які, мабуть, свого апогею ще не досягли…
Нинішнє загострення ситуації почалося не минулого тижня, як говорили багато хто, а ще у вересні минулого року. 16 вересня група кримських татар із 20 осіб під керівництвом Февзі Джирикова самовільно зайняла майже гектар морського узбережжя. Вони поставили тут намети, вагончик, навіс, організували цілодобове чергування, поставили 20 будиночків. Зі слів Леоніда Крисова, сільського голови Морського, у своїй заяві вони вимагали дозволити будівництво міні-пансіонатів та будиночків. Кримські татари стверджували, що "зважилися на такий відчайдушний крок через відсутність земельних наділів для будівництва житла після того як дізналися, що сільський голова, згідно з рішенням сесії місцевої сільради, віддав цю територію московській фірмі АТ "Центркнига" нібито під будівництво культурно-оздоровчого центру. Хоч його макет і було виставлено в сільраді для загального огляду, тендера під забудову не проводили". За даними сільради, із 16 "самозавойовників" питання земельних наділів не вирішене лише у чотирьох. А взагалі у селі виділено 394 земельнi ділянки, 298 з них - кримським татарам. Отже, йдеться не про житло, а про інші інтереси…
Тоді ж, під час обговорення конфлікту, з'ясувалося, що до 2000 року на цьому місці біля пансіонату "Алмазний" була тютюнова плантація. Після інвентаризації ця земля надійшла у розпорядження сільради, і відразу з'явилися охочі взяти її в довготривалу оренду. Цей, за визначенням кримського спікера Бориса Дейча, "шматок дійної корови" сподобався московській комерційній фірмі - АТ "Центркнига", якій сільрада ще за два роки до цього дала попередній дозвіл на підготовку проектно- кошторисної документації на будівництво тут культурно-спортивного центру "Літо. ХХI століття". Вже виконали ескізний проект, провели геологічні дослідження. Але сільрада відтоді не поспішала розпорядитися ділянкою остаточно: ні московській фірмі, ні комусь іншому за документами її не виділяли, очевидно, через те що "господарі" і "гості" ще не домовилися. Ділянка досі так, як сказав голова сільради Леонід Крисов, і належить сільраді, оскільки немає проекту відведення землі.
Але вже тоді, у вересні минулого року, після появи на колишньому тютюновому полі наметів, сільрада називає ситуацію протизаконною, просить Верховну Раду й уряд автономії "вжити заходів для звільнення незаконно зайнятої площі", ще раз визнає необхідним побудувати на цій частині узбережжя культурно-спортивний центр і доручає "Центркнизі" тимчасово обгородити землю, яку цілодобово охороняють кримські татари.
Уже тоді, на нараді за участю високих посадових осіб Криму, пропонували різні виходи з ситуації в Морському. Кримські татари мотивували свої дії тим, що колись ця земля належала їхнім предкам. Але ті, кому було вигідним будівництво культурно-спортивного центру, намагалися витягнути свою користь із ситуації. Керівництву автономії тоді, як здавалося, вдалося спрямувати розмову в конструктивне русло. Всі сторони підкреслювали, що їм дуже дорога нинішня вистраждана стабільність на півострові і не можна допустити розвитку конфлікту.
Але вже тоді з'ясувалося, що конфлікту навколо земельної ділянки передувало чимало помилок сільради та її голови Леоніда Крисова, який, зі слів Бориса Дейча, безвідповідально розпоряджався землею. Зокрема, під час обговорення конфлікту відкрилася таємниця місцевої влади, яка так само "розпорядилася" і ділянкою, що прилягає до санаторію "Сонячний камінь". Її віддалили в оренду на 48(!) років, але нові власники вирішили, в свою чергу ...продати орендовану ділянку. Розмістили й оголошення про своє бажання в Інтернеті.
Його випадково побачив давній знайомий голови ВР АРК Бориса Дейча, котрий проживає сьогодні в Словенії, який поцікавився вельми вигідною пропозицією, і тим, що насправді відбувається в районі Судака. Виявилося, що й територію персикового саду площею п'ять гектарів сільрада віддала в оренду, але роботи на ній не проводять…
Уже тоді Борис Дейч сказав, що "своєю безвідповідальністю і некомпетентністю голова сільради Крисов створив протистояння певних груп жителів цього села. Він розумів, що тут є інтерес різних людей. Перш ніж зважитися на цей крок, він повинен був провести збори територіальних громад, авторитетних людей і тоді приймати рішення. Такі шматки землі просто так не роздають. Крисов повинен відповідати перед законом. А самозахопленню землі в Криму слід вже покласти край. Є одне верховенство - закону і права. Іншого бути не може…"
Такої самої думки дотримуються й в уряді Криму, який вважає, що тут "наплутала місцева рада".
- Виниклий конфлікт - результат непрофесіоналізму, закритості місцевої влади, невміння враховувати у роботі міжнаціональний чинник, - сказав тоді голова Ради міністрів автономії Сергій Куніцин. - Не можна через бездушність, неграмотність або намір чиновників і надалі нагнітати пристрасті навколо цієї проблеми. Чинні закони повинні поважати всі. І якби ділянку захопили росіяни або українці, ми повинні були б реагувати так само. Тому, - продовжив тоді глава уряду, - пропоную прийняти нульовий варіант: сесія сільради скасовує всі раніше прийняті рішення стосовно цієї земельної ділянки. Щоб завтра цим не займалися ні прокуратура, ні інші правоохоронні органи. Те, що побудоване на ділянці, самі будівники повинні розібрати і вивезти будматеріали. Ні Крисов, ні сільрада до остаточного визначення долі цієї землі нічого не будуватимуть. Буде створено погоджувальну комісію, до якої увійдуть представники місцевої влади, населення, меджлісу, Верховної Ради, Ради міністрів Криму і правоохоронних органів. Вона детально розгляне ситуацію і накладе мораторій на будь-яке будівництво на цій території до прийняття узгодженого рішення. Ця комісія зробить повний аналіз, інвентаризацію земельних ділянок Морського, перевірить законність усіх договорів на оренду. Запропонує, як раціонально ними розпорядитися, щоб це пішло на користь передусім тим, хто тут живе.
Сільраді тоді доручили провести позачергову сесію і переглянути низку своїх колишніх рішень. Зокрема, скасували дозвіл на початок будівництва в 2003 році культурно-спортивного центру.
Позачергову сесію провели. Але сільрада, як розповів Леонід Крисов, не скасувала рішення, прийняті радою ще минулого скликання, оскільки, "якщо вони неправильні, їх, згідно з п.10 ст. 49 Закону України "Про місцеве самоврядування", слід скасувати тільки в судовому порядку".
Чому це сталося? Тому, що сільський голова, як і раніше, вважає, що сільрада має повне право приймати такі рішення. "Мене щороку перевіряють земельний відділ, прокуратура - щодо цих рішень зауважень не було", - говорить Леонід Крисов. Він досі переконаний, що на "землі розбрату" слід будувати саме центр, "оскільки громадяни вирішили побудувати там об'єкт загального користування, а не індивідуальне житло". Та й московська фірма, витративши чималі гроші на проектні роботи, може і до суду подати. Адже в тому й справа, що і кримські татари фактично не мали наміру будувати житло на цьому березі, вони його просто "застовбили" під майбутнє комерційне будівництво…
Проте протягом минулого часу влада не прийняла жодного рішення і щодо припинення самозахоплення. Наступного дня будівництво не тільки не завмерло, а навіть активізувалося. І тоді ж, у вересні 2002 року, прокурор автономії Олександр Доброрєз говорив, що оцінка прокуратури однозначна: "Самозахоплення - це відповідна стаття Кримінального кодексу, і цих протизаконних дій бути не повинно". Але на засідання місцевого суду Судака, де розглядали справу Февзі Джирикова й інших за фактом самозахоплення, відповідачі просто не з'явилися…
Нагадаємо також, що аналогічні конфліктні ситуації, які склалися і в самому Судакові, тоді ж було розглянуто на засіданні міськвиконкому. У ньому взяли участь працівники правоохоронних органів, місцевого самоврядування, представники громадськості. У місцевих жителів з'явилася надія, що зрештою припинять боротьбу за володіння землею в курортному Судакові, де протягом уже двох років епізодично постають намети на колишньому вертолітному майданчику на горі Ферейній та в інших місцях. Міськрада Судака на позачерговій сесії ухвалила постанову "Про самозахоплення землі в регіоні", у якій тенденцію незаконного заволодіння землею назвала надзвичайною, а у зверненні до ВР й уряду автономії прозвучало прохання "виробити дієві механізми звільнення захоплених земель і припинення таких фактів у майбутньому". Тоді ж відбувся і мітинг жителів Судака, в резолюції якого було сказано: "Земля - наше спільне надбання, вона повинна працювати на благо всього регіону, всіх жителів, і надавати її треба лише на законних підставах…"
Здавалося б, з того часу ситуація повинна змінитися кардинально, але… на узбережжі в Морському нічого не змінилося. "Центркнига" не відмовилася будувати розважальний центр, кримські татари не знімають споруджені будиночки…
І ось у січні 2003 року нібито "самі собою" два дні поспіль виникали бійки в барі між кримськими татарами і "місцевими козаками" (хоч минулого разу про наявність у Морському козаків ніхто не говорив!), які знову переростають у… суперечку за ту ж ділянку землі на узбережжі моря. Близько двохсот (називалися цифри від 150 до 400) кримських татар взяли участь у мітингу біля будівлі селищної ради. Ще більше людей мітингували на "слов'янських" зборах трохи віддалік. Одні вимагали від сільради вжити заходів щодо утихомирення інших, а Леонід Крисов цього разу, крім усього іншого, отримав ляпас від матері кримського татарина, якого побили напередодні та який потрапив до лікарні. Меджліс кримськотатарського народу наполягає на тому, щоб виділення земельних ділянок під організацію комерційної діяльності в Криму проводилося з урахуванням інтересів кримських татар і з узгодженням із регіональними меджлісами. Вони вимагали також звільнити Леоніда Крисова, розпустити козачу організацію, загрожували у відповідь організувати об'єднання аскерів.
Цього разу до Морського прибули не тільки всі кримські начальники, але й загони міліції для розділення протиборчих сторін…
16 січня в Морському знову було створено погоджувальну комісію, до якої увійшли представники обох конфліктуючих сторін, керівники правоохоронних органів, прокуратури, СБУ, місцевих органів влади. Всі члени комісії підписали протокол намірів із семи пунктів. Кримські татари, учасники самозахоплення, взяли зобов'язання знести за рішенням суду одну будівлю на ділянці. Після цього сесія селищної ради протягом п'яти днів розгляне звернення місцевих жителів - кримських татар - стосовно виділення земельної ділянки під будівництво культурно-спортивного комплексу і міні-пансіонатів. У свою чергу, кримські татари не перешкоджатимуть виділенню іншого земельного наділу в прибережній смузі для будівництва місцевим слов'янським населенням своїх рекреаційних об'єктів. Після цього протягом десяти днів учасники захоплення розбирають на зайнятій ділянці решту 10 будівель. Незалежно від цього правоохоронні органи проведуть розслідування і притягнуть до відповідальності призвідників і учасників активних хуліганських дій у селі. Сьомим пунктом протоколу сторони виключили взаємні вимоги конфліктуючих сторін про виселення з Морського голови селищної ради Леоніда Крисова та лідера місцевого меджлісу Февзі Джирикова.
Коментуючи ситуацію, Сергій Куніцин підкреслив, що коріння конфлікту в селі Морському лежить не в площині виділення землі під житлове будівництво, а в її комерційному використанні. "Земля в Криму, особливо в прибережній смузі, стає засобом комерції, заробляння грошей і коли в її розподiлі немає прозорості, виникають конфлікти", - сказав Куніцин. Впродовж останніх років, зазначив прем'єр, у місцевих радах виросла плеяда "удiльних князьків", які забули, що держава делегувала їм не тільки права, а й відповідальність за прийняті рішення. Таким керівникам треба нагадувати про те, що права нерозривні з обов'язками і відповідальністю, сказав Куніцин.
А ось тепер корисно з цих подій зробити висновки.
Перший із них полягає в тому, що конфлікт у Морському - це не конфлікт між "місцевим козацтвом і кримськими татарами", як його уявляють, а конфлікт між сільрадою і населенням села незалежно від національності. І він недаремно розгорівся саме в Морському, тому що тактика влади була однаковою, що за часів "хрестоповалу", що сьогодні. Влада (насамперед в особі сільради та її голови Леоніда Крисова, але також і за участi вищих її структур, які вже кілька років не можуть навести порядок і відновити законність, хоч постійно говорять про це!) вирішує проблему, не озираючись на те, що скажуть про це люди, платники податків, ті або інші групи сельчан, а виходячи, передусім, очевидно, зі своїх особистих або корпоративних інтересів. Укладена нині угода говорить про те, що сельчани з Морського вимагають не земельних ділянок під житло, а того, щоб сільрада, нехай хоч нарівні з москвичами, виділила землю і їм під власні "рекреаційні об'єкти" - спочатку кримським татарам, а потім слов'янам.
З другого боку, влада, що не бажає приймати взаємовигідних рішень, і, очевидно, загрузла в нездійсненних обіцянках перед попередніми "клієнтами", тільки запускає "пробний камінь" - висловлює намір вирішити ці питання: так, сільрада два роки тому (!) не виділила, а тільки задекларувала цю спірну земельну ділянку за московськими структурами, але досі рішення про її остаточне та законне оформлення так і не прийняте. Можливо, через боязнь понести покарання, оскільки боїться, що не зможе вирішити питання строго згідно із законом та узгодити апетити свої і "гостей". Зокрема, Леонід Крисов у Морському (про якого всі говорять, що саме його рішення є причиною всіх конфліктів - і навколо хреста, і навколо земельної ділянки!) поводиться у селі так, начебто він у Морському назавжди, а кримські татари і слов'яни - тільки тимчасово, і на їхні інтереси просто не варто звертати увагу, можна вирішувати питання на користь та в інтересах далеких від Криму структур. Голова взяв на озброєння "страшну" тактику: скаже вголос про майбутнє рішення і чекає: а до чого це призведе. А в цей час різні структури починають одне одному чуба рвати та погрожувати міжнаціональним конфліктом. Це народжує невдоволення ВСЬОГО населення, як мусульманського, так і слов'янського, але назрілий конфлікт потім щосили подають як міжнаціональний, щоб відвести відповідальність від себе. Дуже небезпечні, слід сказати, ігри…
Адже всі знають, що як тільки будь-який конфлікт - економічний, політичний, культурний, - набуває форми міжнаціонального, він може тривати десятиріччями.
Утретє, можливо, навіть загони міліції можуть не втримати ситуацію під контролем…