02/21/2003 | Знавець

Знаменно, що про ката Щербицького пам'ятають не тільки свідомі українці.
Кримські татари також обурені діями офіційної влади щодо спроб реабілітації компартійних вождів.

Надаємо текст виступу Рефата Чубарова на сесії ВР України 21.02.03.:

Шановні народні депутати, шановні виборці.

В цьому році будемо відзначати 12-ту річницю незалежності України. Як і в минулі роки, напередодні цієї дати знову з'являться численні інтерв’ю, виступи провідних політиків, посадовців тощо. Але не про це я хотів говорити.

У мене велику тривогу викликають конкретні дії державних структур, направлені на реабілітацію провідних вождів тоталітарного режиму. Саме таку оцінку я даю проведенню на державному рівні офіційних заходів, пов'язаних з відзначенням 85-річчя колишнього секретаря ЦК КПУ Щербицького.

Погодьтеся, абсурд, доведений до маразму. Суспільству незалежної України нав'язуються заходи по вшануванні пам'яті тих, хто був безпосередньо причетний до репресій справжніх борців за її незалежність!

Що сталося з нами? Невже ми так легко хочемо забути всіх тих, хто поклав своє життя у боротьбі за гідність і честь українського і інших народів?

Своїм виступом я хочу ще раз підтвердити те, що говорив з цієї трибуни декілька років тому. Ми, кримські татари, зберігали і зберігатимемо в віках вдячність і світлу пам'ять до тих, хто в найтяжчі часи для нашого народу протягнув йому руку допомоги.

Але ми ніколи не погодимося з спробами обілити тих, хто був причетний до репресій і знущань над нами.

Хочу проілюструвати вам справжнє обличчя компартійних вождів середини 70-х, тобто за часи правління Щербицького.
Саме йому 27 листопада 1975 року направлений лист секретаря Кримського обкому КПУ Кириченка та голови виконкому Кримської області Чемодурова, в якому вони після скарг на те, що кримські татари намагаються повернутися на свої землі, говорять про те, що вони - кримські татари - знаходять в своїх діях підтримку - я цитую - "відщепенців Сахарова і Григоренка".
Так скажіть мені кого нам пропонують шанувати? Тих, які вважали Андрія Сахарова, Петра Григоренка, Василя Стуса, В’ячеслава Чорновола та багатьох інших ""відщепенцями”?

Маємо такому безглуздю поставити край!
Маємо відмічати на державному рівні тільки тих, хто дійсно боровся за цю державу, за її незалежність.

Сьогодні 21 лютого кримськотатарська громада проводить в Криму заходи щодо вшанування світлої пам'яті генерала Петра Григоровича Григоренка, видатного українця, одного з найактивніших учасників правозахисного руху колишнього СРСР, послідовного і мужнього борця за відновлення прав кримськотатарського народу.

16 років тому 21 лютого 1927 року він помер у вигнанні, в далекій Америці, куди його проти волі відштовхнула радянська влада. Останніми словами, з якими він звернувся до свого сина Андрія були: "Не сумуй синку. Я не хочу більше жити, бо це не життя".

Вчора ввечері в Києві в Володимирському кафедральному соборі була проведена поминальна панахида світлій пам'яті Петра Григоровича Григоренка. Я хочу подякувати тим багатьом киянам, які прийшли на це шанування.

Шануймо справжніх героїв України!

Дякую.