04/03/2003 | Наглядач

02.04.03.
http://www.rada.gov.ua/zakon/STENOGR/02040303_28.htm

10:38:11
ЧУБАРОВ Р.А.
Шановний Голово!
Шановні народні депутати! Шановні виборці!
Вже другий тиждень як тривають військові дії в Іраку. Гинуть не тільки військові. Серед багаточисельних жертв є діти, жінки. Населенню Іраку загрожує повномасштабна гуманітарна катастрофа. Над всім регіоном нависла також загроза екологічної катастрофи. І хоча до початку війни менше всього має відношення наша держава, Верховна Рада України не має обмежитися тільки заявою щодо осудження військових дій як засобу вирішення конфліктних ситуацій. Тому вважав би доцільним прийняття завтра Верховною Радою України спеціального звернення до Організації Об'єднаний Націй з пропозицією терміново провести спеціальне засідання Генеральної Асамблеї цієї організації.
Не забуваймо, що Україна є однією з держав-засновників ООН.
І це, як розумієте, накладає особливу відповідальність на Україну за роль Організації Об'єднаних Націй у світі.

І друге.
Події навколо Іраку активно використовуються політиками різного рівня і компетенції. При цьому багато висловлювань є не просто спекулятивними, а такими, які межують на рівні розпалювання недовіри і підозр між громадянами України.

Так, нещодавно, Голова Координаційної ради у справах військових при Президенті України генерал Вілен Мартиросян зробив публічну заяву про те, що, за його даними, мусульмани України нібито виношують плани направлення в Ірак добровольців. Як каже Мартиросян, я цитую: "Ми бачили таких добровольців в Нагорному Карабасі і в Чечні".

Не знаю, чи був український генерал Мартиросян в Карабасі і в Чечні під час військових подій, якщо був, то виникає питання: хто його туди направляв і з якою метою?
Але те, що цей генерал стверджуючи про направлення мусульманами України добровольців в Ірак говорить, м'яко кажучи, неправду, це я стверджую з цієї трибуни.

Хочу завершити свій виступ анекдотом. Це я роблю перший раз. Пробачте, мовою оригіналу.

“Полковнику делают операцию на мозге. Хирург снимает верхнюю часть черепа, вынимает мозг.
Вбегает посыльный штаба: "Товарищ полковник, вам присвоено звание генерала."
Полковник вскакивет, хватает фуражку - и бегом к выходу. Хирург кричит вдогонку: "Товарищ полковник, а мозги?"
- "Да зачем они мне теперь, генералу, нужны?!"

Я цим анекдотом ні на кого не натякаю. Нехай не ображаються вищі офіцери на мене як на старшого лейтенанта запасу. Але закликаю всіх думати головою.
Дякую.