05/21/2003 | line305b

Виступ голови Меджлісу Мустафи Джемiлева на жалобному мітингу 18 травня 2003 р. у м. Сімферополі


- Дорогі співвітчизники, дорогі друзі, що прибули сюди, щоб разом з нами відзначити річницю трагедії кримськотатарського народу.

Як і в попередні роки, ми сьогодні зібралися, щоб відзначити день національної жалоби нашого народу. Але цей день для нас це не тільки день пам’яті жертв злочину, скоєного проти нашого народу наприкінці Другої світової війни комуністичним режимом, який вже згинув. У цей день ми одночасно демонструємо єдність нашого народу і його рішучість до кінця відстоювати свої права. У цей жалобний день ми говоримо також про нинішній наш стан, даємо оцінку тому, що нам удалося зробити за минулі роки і що має бути зроблено для подолання наслідків скоєного проти нашого народу злочину, а також приймаємо від імені учасників мітингу документ із викладом наших основних вимог до органів державної влади.

Дорогі співвітчизники! 59 років тому нашому народу був нанесений страшний удар. Тисячі і тисячі наших співвітчизників були вбиті і загинули від голоду і страшних умов комендантського режиму в місцях висилки. У результаті скоєного злочину наш народ виявився під загрозою зникнення як нація.

Однак завдяки твердій волі нашого народу і з допомогою Всевишнього ми не зникли, ми не втратили своєї національної ідентичності, почали довгу і виснажливу боротьбу за повернення на батьківщину і відновлення усіх своїх прав. Зник з лиця землі радянський режим, що намагався знищити наш народ і який вважався однією з найбільш могутніх сил світу і ми, хоч і з величезними труднощями стали повертатися та влаштовувутися на своїй землі, відроджувати свою культуру, мову, релігію і національні традиції. Причому майже піввіку своєї боротьби ми ніколи не прибігали до насильства, не пролили нічиєї крові, користувалися винятково демократичними методами. Це принесло великий авторитет нашому Національному руху і нашому народу. На багатьох міжнародних конференціях зараз нам приходиться чути, що глибоко гуманний і демократичний Національний рух кримських татар повинен стати прикладом для всіх національно-визвольних рухів у світі.

Але нам не вдалося вирішити ще багато наших національних проблем. Ще тисячі і тисячі наших співвітчизників не мають можливості повернутися на свою батьківщину, і змушені залишатися в місцях висилки. Багато тисяч наших співвітчизників, що повернулися, не мають житла, багато наших нових поселень не мають води, доріг, опалення, шкіл і мечетей, деякі навіть ще електрики, їхні життєві умови дуже далекі від світових стандартів.

Основним багатством кожного народу є, як відомо, не гроші в кишенях їхніх громадян, не дорогі одяги чи автомобілі, на яких вони їздять, а земля, що належить цьому народу . Якщо народ не володіє землею, неможливо говорити про його благополучне майбутнє. Зараз, завдяки несправедливим і не враховуючим ситуації в Криму законам, більшість наших співвітчизників, що проживають у сільських місцевостях, позбавлені землі. Міські землі Криму також гарячково розпродаються чи розбазарюються за хабарі. У їхньому розподілі кримські татари практично участі не приймають. Що необхідно нам зробити в цій ситуації, щоб наші співвітчизники хоча б у рівній долі були на своїй батьківщині власниками землі, а не батраками післявоєнних переселенців у Крим?

Кожен народ для ефективного захисту своїх громадських і національних прав повинен мати своїх представників у виконавчому і представницькому органах влади країни принаймні пропорційно своєї чисельності. Представництво ж нашого народу в парламенті автономної республіки вдвічі менше, ніж повинно було б бути у відповідності з його чисельністю, і в 4-5 разів менше у виконавчих структурах влади. У деяких же міністерствах і відомствах автономії немає жодного представника нашого народу. Такого рівня дискримінації корінного народу на своїй землі ви не зустрінете зараз у жодному куточку світу. Які міри нам необхідно розпочати, щоб покінчити з несправедливістю в цій сфері?

На своїй рідній мові в даний час у Криму можуть навчатися тільки 10 відсотків наших дітей шкільного віку. Нам необхідно найближчим часом відкрити рідною мовою не менш 90-100 шкіл, відкрити постійно діючий телеканал рідною мовою та розпочати інші міри. У противному випадку нашій нації погрожує тотальна русифікація і втрата національної ідентичності. Таким чином, уся наша багаторічна боротьба за повернення на батьківщину і понесені в цій боротьбі жертви виявляться даремними.

У вирішенні цього питання ми не знаходимо розуміння з боку органів влади, і навіть зовсім навпаки, відкриття кожної школи відбувається після подолання опору чиновників різних рівнів. Але і після відкриття школи доводиться ще умовляти батьків, щоб вони посилали туди своїх дітей, оскільки існує нездорова думка, якщо діти будуть учитися в кримськотатарській школі, то вони не одержать досить кваліфікованої освіти і потім не зможуть заробляти собі на життя. Але чому цих же батьків не хвилює загроза того, що їхні діти перестануть бути самими собою, а перетворяться в деяких манкуртів.

Ми говоримо про необхідність відновлення своєї національно-териториальної автономії і я сподіваюся, що за допомогою Всевишнього достигнемо і цієї мети. Але якщо нашим дітям призначено обрусіти й у тій національно-територіальній автономії будуть з числа кримських татар люди, що тільки носять кримськотатарські імена, але які думають і говорять тільки російською мовою, далекі від нашої національної культури і національних традицій, то яка користь з цієї національної автономії? Кому потрібна така національна автономія?

Ми повернулися на свою батьківщину, але наші міста і села, найменування яких відбивали багатовікову нашу історію, виявилися перейменованими в "івановок-петрівок". Найменування наших вулиць і площ теж найчастіше носять імена багатьох діячів часів царату і більшовизму, які скоїли злочини проти нашого народу, наші площі переповнені досі їх пам'ятниками. Нам необхідно буде визначитися, до якого часу ми маємо намір це терпіти?

Деякі вчорашні атеїсти-комуністи, що знищували і церкви, і мечеті, і синагоги, сьогодні стали ярими послідовниками православної церкви Московського патріархату і щоб довести свою "православність" діють тими ж хамськими більшовицькими методами. Установлюють повсюдно, на вулицях, у в'їздах у міста, а іноді навіть над похованнями мусульман свої хрести, свавільно відчужують землі найдавнішого в Криму Зинджирли-Медресе і передають сусідньому монастирю православної церкви Московського патріархату, вирішують відповідно до ідеї лідера компартії Криму Л.Грача в центрі Сімферополя побудувати ще одну величезну церкву і назвати її до того ж "духовно-патріотичним центром Криму". У той же час уже протягом декількох років владою Сімферополя відкладається рішення про виділення землі під соборну мечеть у центрі міста.

Ми нічого не маємо ні проти християн, ні проти послідовників інших релігій, але ці провокаційні дії не мають нічого спільного з релігією і християнством. Основне призначення цих провокацій - демонструвати свої переваги і переваги над іншими народами і послідовниками інших релігій, у першу чергу над мусульманами Криму. Як довго ми маємо намір терпіти подібне хамство і як нам вирішити подібного роду проблеми, не викликаючи при цьому міжнаціональної ворожнечі і не допускаючи кровопролить?

Подібних проблем дуже багато, однак, найголовнішим є те, що хоча пройшло вже 12 років з часу ліквідації радянського режиму і проголошення незалежності України, але досі не прийнятий всеоб’ємний закон, спрямований на ліквідацію наслідків злочину 1944 року і відновлення фундаментальних прав кримськотатарського народу.

У цьому, звичайно, неможливо звинувачувати всю Україну, тому що в Україні, як і в будь-якій іншій країні, як у будь-якого народу, поряд з розумними людьми є і вкрай обмежені. Поряд з людьми, що люблять свою батьківщину, свій народ, свою державу і думають про її престиж і майбутнє, є і такі, котрі ні про що не думають, а якщо і думають, то тільки про свої цюхвилинні шкурні інтереси і заради цих інтересів готові на будь-які підлості. Є в цій країні дуже багато наших справжніх друзів, що бачать у нашому народі своїх братів і готові завжди надати йому безкорисливу допомогу, але є чимало і людей зі старим радянським, комуністичним і шовіністичним мисленням. Чимало таких людей, як у парламенті, так і в уряді, правоохоронних, судових і інших коридорах влади України.

В даний час політико-правовим управлінням Меджлісу з залученням юристів високої кваліфікації розроблений проект закону "Про відновлення прав і свобод кримськотатарського народу, національних меншин та осіб, депортованих з етнічної ознаки". Цей проект потім був розглянутий на засіданнях Меджлісу і затверджений у тому вигляді, у якому він опублікований у розданому вам сьогодні номері газети "Авдет". Ми опублікували цей проект у досить великому числі екземплярів для того, щоб з ним могли ознайомитися всі наші співвітчизники і при необхідності внести свої зауваження і пропозиції. Цей проект, по вже досягнутій домовленості, буде спрямований для одержання експертизи з погляду його відповідності загальноєвропейським правовим стандартам також у досить авторитетні міжнародні організації, включаючи ОБСЄ і ПАСЕ. Потім ми представимо цей проект у Верховну Раду України і проведемо консультації з різними фракціями з метою забезпечення його прийняття парламентом України. Ми розраховуємо в цій справі також на допомогу Кабміну і Президента України. Сподіваємося, що до 60-річчя депортації кримськотатарського народу буде, нарешті, прийнятий закон, що відновлює наші законні права.

Ми не затверджуємо, що прийняття цього закону вирішить абсолютно всі наші правові проблеми, але безумовно, що подальша наша боротьба за свої права буде значно полегшена. Але якщо не буде прийнятий ніякий закон по відновленню наших прав, то Курултай розгляне питання про вживання відповідних заходів загальнонаціонального характеру.

Сила кримськотатарського національного руху, його високий авторитет у країні й у світі завжди полягали у високому ступені його демократичності, в участі в цьому русі основної частини всього нашого народу, а також у тім, що всі наші дії завжди були до кінця продуманими і дисциплінованими. Керуючись демократичними принципами, кримськотатарський національний рух не обмежувався діями в захист прав тільки свого народу. Ми завжди намагалися підняти свій голос у захист прав людини і національних прав інших народів, незалежно від того в якій частині країни чи світу вони порушувалися. Саме тому в нас дуже багато друзів у всіх частинах світу. Керуючись саме цими принципами, ми домоглися повернення на свою батьківщину і, сподіваюся, досягнемо рішення всіх наших проблем і повного відновлення прав нашого народу.

Для якнайшвидшого й успішного вирішення всіх проблем, що стоять перед нашим народом, необхідно, щоб вніс свій внесок у міру своїх знань і можливостей кожен наш співвітчизник. З метою об'єднання і координації всіх сил нашого народу ми 12 років тому провели демократичні вибори, скликали національний з'їзд Курултай, що у свою чергу обрав Меджліс кримськотатарського народу, що переобирається періодично. Вірно і те, що під час виборів, як делегатів Курултаю, так і місцевих меджлісів, іноді допускаються певні порушення. У такій мірі порушення спостерігаються на виборах практично в усьому світі, але цих порушень можна уникнути, чи принаймні , звести їхнє число до мінімуму, якщо буде досить високим рівень політичної активності всіх наших співвітчизників. Іншого шляху об'єднання і координації всіх сил народу для рішення його проблем, ніж за допомогою органів, що обираються самим народом, політичних структур у світі не існує.

Наші супротивники прекрасно розуміють, яку велику силу представляє об'єднаний народ, тому із самого початку відродження системи Курултаю й обрання Меджлісу, ведеться масована атака і спроба дискредитації в першу чергу саме проти цих наших політичних структур.

Викликає співчуття, що до цього хору супротивників відновлення прав нашого народу в їхніх спробах дискредитувати представницькі органи нашого народу підключаються також деякі недальновидні і над міру амбіційні наші співвітчизники. Останнім часом починаються навіть спроби створити й альтернативну Меджлісу політичну структуру під найменуванням деякої "координаційної ради суспільно-політичних сил кримськотатарського народу". Творцями цього угрупування в основному є особи, що виступали проти Курултаю із самого моменту його скликання в 1991 р. і всі ці роки намагалися обливати брудом представницькі органи кримських татар, у тому числі на сторінках самих ярих антикримськотатарських російськомовних газет. Є в цьому угрупуванні і дехто з осіб, виведених зі складу Меджлісу рішенням Курултаю в 1997 році за свою розкольницьку діяльність.

Свої дії вони, зрозуміло, прикривають дуже благими намірами - нібито хочуть домогтися прийняття закону про реабілітацію кримськотатарського народу, хоча будь-якій мало-мальськи грамотній людині зрозуміло, що такі цілі ні в якій мері не можуть бути досягнуті за допомогою розколу народу і протидією обраному самим народом його представницькому органу. Зараз вони об'єдналися ще і з особами, що намагаються поділяти наш народ також за релігійною ознакою, тобто , виконуючи інструкції своїх учителів з деяких сектантських організацій в арабських країнах, намагаються поділяти мусульман Криму на "справжніх" і "не справжніх", називають "язичеськими" наші багатовікові національні традиції.

Ця компанія спробувала здійснити свою чергову розкольницьку акцію навіть сьогодні, у день нашої національної жалоби, тобто в день, коли, здавалося б, в ім'я загальної мети і перед пам'яттю тисяч безневинно убитих наших співвітчизників усі повинні забути і простити один одному минулі образи, продемонструвати єдність нації і його рішучість у відстоюванні своїх законних прав. Не говорячи ні слова організаційній групі Меджлісу по проведенню жалобних заходів, ці люди повідомляють владу про те, що мають намір сьогодні з 12-тої до 13-ої години проводити на площі молебню. Зверніть увагу, що це саме той час, коли на площу повинні були заходити з різних кінців міста шість колон наших співвітчизників. Тобто розрахунок однозначно робився на те, щоб викликати конфлікт і серйозне зіткнення серед наших співвітчизників. І для своєї брудної мети ці люди, дехто з яких, до речі, ніколи в житті не здійснював обмивань і не знає дорогу до мечеті, спробували використовувати навіть нашу священну релігію.

Оцінку таких дій, дорогі співвітчизники, ви дайте самі, але я ще раз хочу нагадати, що наш Національний рух завжди був демократичним, ненасильницьким, ми ніколи не приймали крутих мір навіть до самих відвертих стукачів і провокаторів, розраховуючи, що ці елементи в здоровому тілі нації все рівно ніколи не приживуться. Нехай Аллах сам їх розсудить!

Сьогодні на цьому нашому мітингу, присвяченому 59-ій річниці депортації кримськотатарського народу, і від імені всіх тих, що зібралися тут співвітчизників ми будемо приймати заяву, де будуть відбиті наші основні вимоги до органів влади всіх рівнів. Проект цієї заяви, віддрукований двома мовами, розданий вам. Якщо немає серйозних заперечень проти його змісту, то прошу усіх підтримати цю заяву і прийняти саму активну участь з метою домогтися виконання викладених у цьому документі вимог.

Я дякую усім, хто сьогодні прийшов на цей мітинг і незважаючи на виснажливу жару стояв протягом декількох годин, уважно слухаючи виступаючих.

Так допоможе Всевишній нашому народу в досягненні наших благородних та законних цілей!

(Переклад із кримськотатарської мови)