08/01/2003 | line305b

"З КОЗАЦЬКИМ НАРОДОМ СТОЯЛИ СПІЛЬНО..."


Цього року виповнилося 355 літ від часу укладення визначної військово-політичної союзницької угоди між гетьманом України Богданом Хмельницьким та ханом Кримського ханства Іслам-Гіреєм ІІІ. Вона відіграла надзвичайно важливу роль у боротьбі українського народу за створення своєї держави в середині XVII ст. та вплинула на військові перемоги козацького війська у Жовтоводській, Корсунській та Пилявецькій битвах 1648 р., Зборівській битві 1649 р. та Батозькій битві 1652 р.

З огляду на відновлення історичної справедливості щодо повернення кримських татар на свою батьківщину та проживання татарського народу у відродженій наприкінці XX ст. Українській державі, вважаємо за необхідне з цього року щорічно відзначати річницю українсько-татарського союзу на державному рівні.

Витоки військово-політичних стосунків між українським козацтвом і татарським військом слід шукати ще у 20-х роках XVI ст., коли черкаський і канівський староста Остафій Дашкович у 1521 р. на чолі козацьких загонів спільно з ханом Магмет-Гіреєм здійснив похід на Москву та Казань. Історики стверджують, що козацько-татарські війська завоювали територію Великого князівства Московського аж до самої Москви.

У 1585 р. інший козацький провідник, Ян Оришовський, надіслав своїх посланців до хана Іслам-Гірея II. Українські козаки пропонували ханові давати їм "жалування" в обмін на згоду здійснювати спільні військові походи.

На більш якісний рівень козацько-татарські стосунки вийшли вже у XVII ст. Поки значна частина козаків під прапорами різних європейських монархів брала участь у Тридцятилітній війні 1618 - 1648 рр., старшина Війська Запорозького на чолі з гетьманом Михайлом Дорошенком укладає договір з Кримським ханством. Згідно з твердженнями дослідників цього питання, цей акт оцінювався саме як союзницький і фактично міждержавний договір, який у правовому відношенні був вищим за попередні домовленості козацтва з іноземними володарями про військову службу. У грудні 1624 р. кримський калга (перша особа після хана) Шагін-Гірей підписує наступний документ, що скріплює дану їм присягу українському гетьману і всьому козацькому товариству в дотриманні союзницьких зобов'язань: "Я, Шагін-Гірей, кримський цар, даємо цей наш присяжний лист запорозьким козакам, насамперед пану гетьману, осавулам, отаманам і всьому Війську. Засвідчуємо цим нашим листом і присягами, що від мене і всіх наших людей не діятиметься жодної кривди і шкоди... І від них (козаків) вимагаємо того, аби так робилося... і на те даємо наш широкий присяжний лист Богу і Пророку...". Натомість Військо Запорозьке в особах гетьмана й старшини також склало відповідний лист і затвердило його власною присягою. На нашу думку, укладення козацько-татарського договору 1624 р. значно вплинуло на дії гетьмана Б. Хмельницького під час підготовки антипольського виступу в 1648 р.

Весною 1628 р. на прохання татарської сторони гетьман М. Дорошенко надав військову допомогу обложеному в Бахчисараї ногайськими ордами Шагін-Гірею. Очевидець тих подій писав, що у результаті наступу козацьких військ загинуло близько тисячі українців, однак облогу столиці Кримського ханства ногайським мурзою Кантемиром було знято. На знак подяки, свідчив документ, "українські козаки були з великою гостинністю прийняті Шагін-Гіреєм і ханом. Їм було дозволено поставити свій прапор із зображенням хреста на стіні ханського палацу..."

З початком повстання проти Речі Посполитої, у другій половині січня 1648 р. гетьман Хмельницький направив посольство на чолі з полковником Я. Клишею до Бахчисарая з проханням на- діслати військову допомогу. Спочатку Іслам-Гірей III відмовився допомагати українцям з огляду на небажання конфліктувати з польським королем, але потім пообіцяв продовжити переговори за умови, якщо Хмельницький вмовить донських козаків не нападати на Крим. У середині лютого гетьман відрядив нове посольство до Бахчисарая, яке і домоглося укладення договору, ймовірно, 23 - 25 лютого 1648 р. за старим стилем. На жаль, текст цього договору не зберігся. Вчені дослідили, що українсько-татарський союз передбачав такі положення: встановлення дружніх відносин між Військом Запорозьким та Кримським ханством; надання взаємної військової допомоги; заборона татарам пустошити українські землі; оплата гетьманським урядом послуг татар грошима, продовольством, фуражем та частиною військової здобичі. Татарський поет XVII ст. Джан Мухамед так оспівував боротьбу українців і татар проти спільного ворога:

І тоді Тугай-бей разом з козаками
Вийшли назустріч ворогові і вдарили разом,
З козацьким народом стояли спільно,
Стріляли з гармат і мушкетів...

У середині квітня 1648 р. Б. Хмельницький особисто виїжджає до Бахчисарая, де "розмовляв наодинці" з ханом Іслам-Гіреєм III. Саме у цей час один з придворних залишив такі свідчення про українського гетьмана: "...істинний лев, командир запорозьких козаків, людина розумна і богатир безстрашний". Через кілька тижнів після цих переговорів до козацького війська приєднався 20-тисячний татарський загін. Добре вишколена і загартована у багатьох боях татарська кіннота стала елітним підрозділом української армії. У поєднанні з козацькою піхотою це стало вирішальним у позбавленні війська Речі Посполитої стратегічно-тактичної переваги, яку вона мала перед цим.
Відносини з Кримом відігравали досить важливу роль у подальшій еволюції ранньомодерної Української держави. Важливість українсько-татарських політичних зв'язків промовисто засвідчує факт укладення мирної угоди між Річчю Посполитою й Кримським ханством 15 грудня 1653 р., яка розірвала союзницькі відносини між Б. Хмельницьким та Іслам-Гіреєм III й змусила гетьмана Хмельницького у січні 1654 р. визнати верховенство московського царя. Проте в наступні роки гетьманський уряд виявляє велику дипломатичну активність у справі відновлення миру з татарським ханом. Протягом лютого - квітня 1654 р. відбулося посольство у Крим полковника С. Савича, у серпні того ж року - посольство на чолі з полковником П. Тетерею, у жовтні в Чигирині відбулися переговори з татарським послом Тохтамиш-агою.

У січні 1655 р. пройшли переговори з Менглі-Гіреєм під Охматовим, у березні та у серпні були відправлені чергові посольства до Криму.
У результаті таких дій української дипломатії між гетьманом Б. Хмельницьким і ханом Менглі-Гіреєм 12 листопада 1655 р. було укладене перемир'я під Озерною. Таким чином, головне завдання - досягнення нейтралітету Кримського ханства у війні України проти Польщі - було виконане. Однак, на жаль, це перемир'я проіснувало недовго. Розірвання, в силу різних причин, мирних зв'язків з Кримом у другій половині 1656 р. - першій половині 1657 р. призвело до значного погіршення міжнародного положення Української держави.

Гетьман І. Виговський, який прийшов до влади після смерті Б. Хмельницького, продовжив політику останнього в його відносинах з Кримом. Вже в лютому 1658 р. він укладає військову угоду з представником ханства Карач-беєм, яка мала за основу Великий українсько-татарський союз 1648 р. Незабаром, у ході українсько-російської війни 1658 - 1659 рр., це дозволило Виговському з допомогою 40-ти-сячного татарського війська здобути переконливу перемогу над майже 100- тисячною московською армією під Конотопом.
Більшість з наступників гетьманів Б. Хмельницького та І. Виговського -
Ю. Хмельницький, П. Тетеря, П. Дорошенко, П. Суховієнко, П. Орлик - підписували договори з татарськими правителями про військово-політичну взаємодопомогу, однак вони не були такими дієвими, як Великий союз між Українською гетьманською державою та Кримським ханством, укладений наприкінці лютого 1648 р.


Тарас ЧУХЛІБ
директор Науково-дослідного інституту козацтва,
заступник Гетьмана України з питань науки, кандидат історичних наук

"Кримська Свiтлиця", #30 за 25.07.2003