Шовіністи не вгамовуються...
08/30/2003 | Дослідник
Шовіністи не вгамовуються
У російській газеті «Ізвєстія» за 4 липня 2003 року з'явилася стаття російського поета Градова, точніше звернення до Президента України Леоніда Кучми «Поверніть Севастополь!». Градов ридає, що не уявляє собі Росію без цього міста, що Леонід Кучма зробив чимало добрих справ (?), але ці справи забудуться, а от якщо він передасть Севастополь Росії, то цього вдячні росіяни ніколи не забудуть та ще й, як обіцяє Градов, віддячать газом і нафтою. Такі заяви від російських громадян — не дивина. До них вже звикли. Але є певні цікаві обставини. По-перше, сам поет Градов — почесний громадянин Севастополя, автор феноменального за брехливістю гімну міста: «Легендарний Севастополь — нєпріступний для врагов».
Неприступними вважаються міста, по вулицях яких ніколи не ступала нога завойовника. Севастополь здавався англійцям, французам, туркам та італійцям у 1855 році. У травні 1918 року Севастополь здали німцям, наприкінці 1918 — на початку 1919 року місто здали англійцям, французам і грекам. Брали його білі та червоні. У 1942 році, ганебно кинувши напризволяще своїх матросів і солдатів, повтікали радянські начальники: у місто прийшли німці. За всю історію Севастополя його намагалися взяти 8 разів, 7 спроб виявилися вдалими. Єдина атака, яку пощастило витримати, то була атака кримськотатарських ескадронів у січні 1918 року.
По-друге, Градов звертається саме до Президента України, будучи абсолютно впевненим, що це — найбільш реальний шлях. Аргумент росіянина — Хрущов одноосібне віддав місто Україні, а Кучма одноосібне має повернути. Взагалі, все це не дивно. Росіяни вже звикли до «добрих справ» нашого «гаранта». Стратегічні об'єкти промисловості — віддав, газотранспортну систему — віддав, інформаційний простір — віддав, більше нічого віддавати, крім територій. Градов вірить, що якщо добре натиснути на українського президента — віддасть і територію.
Наближається 350-річчя прикрозвісної Переяславської ради, коли нас чекає злива непристойних пропозицій з російського боку. І винні в цьому наші провідники, бо привчили росіян своєю капітулянтською політикою саме до такого ставлення до України. Важко собі уявити, щоб хтось наважився надрукувати в газеті такий відкритий лист до президента Румунії — щодо Північної Добруджі, до президента Греції — щодо Південної Македонії, до президента Чехії — щодо Судетів. А тут — можна, Леонід Данилович — добрий, він російським братам усе віддасть...
Підстави для нахабних заяв справді є. Чого вже тільки не робили російські діячі за ці роки на українській землі, гідної державної реакції з боку глави України не було. Навпаки. Згадаймо Лужкова. Важко назвати більшого українофоба, ворога України, який навіть погрожував застосуванням зброї проти нашої держави, якщо не буде виконано лужковських вимог — віддати Севастополь і Крим. Здавалося б, нога цієї людини більше не повинна ступати на землю України, а його запрошують до Києва, дають йому земельну ділянку в українській столиці, всіляко догоджають...
Взагалі, недолуга поведінка нашої керівної верхівки провокує агресивність усіх сусідів. Звичайно, у нормальній державі такі непристойні пропозиції, як градовська, залишаються без відповіді та наслідків. Але ту нормальну державу ще треба вибороти і збудувати...
Богдан Кримський
(“Українське слово”, №32, 7 серпня 2003 р.)
http://www.cidct.org.ua/press/2003/20030108.html#16
У російській газеті «Ізвєстія» за 4 липня 2003 року з'явилася стаття російського поета Градова, точніше звернення до Президента України Леоніда Кучми «Поверніть Севастополь!». Градов ридає, що не уявляє собі Росію без цього міста, що Леонід Кучма зробив чимало добрих справ (?), але ці справи забудуться, а от якщо він передасть Севастополь Росії, то цього вдячні росіяни ніколи не забудуть та ще й, як обіцяє Градов, віддячать газом і нафтою. Такі заяви від російських громадян — не дивина. До них вже звикли. Але є певні цікаві обставини. По-перше, сам поет Градов — почесний громадянин Севастополя, автор феноменального за брехливістю гімну міста: «Легендарний Севастополь — нєпріступний для врагов».
Неприступними вважаються міста, по вулицях яких ніколи не ступала нога завойовника. Севастополь здавався англійцям, французам, туркам та італійцям у 1855 році. У травні 1918 року Севастополь здали німцям, наприкінці 1918 — на початку 1919 року місто здали англійцям, французам і грекам. Брали його білі та червоні. У 1942 році, ганебно кинувши напризволяще своїх матросів і солдатів, повтікали радянські начальники: у місто прийшли німці. За всю історію Севастополя його намагалися взяти 8 разів, 7 спроб виявилися вдалими. Єдина атака, яку пощастило витримати, то була атака кримськотатарських ескадронів у січні 1918 року.
По-друге, Градов звертається саме до Президента України, будучи абсолютно впевненим, що це — найбільш реальний шлях. Аргумент росіянина — Хрущов одноосібне віддав місто Україні, а Кучма одноосібне має повернути. Взагалі, все це не дивно. Росіяни вже звикли до «добрих справ» нашого «гаранта». Стратегічні об'єкти промисловості — віддав, газотранспортну систему — віддав, інформаційний простір — віддав, більше нічого віддавати, крім територій. Градов вірить, що якщо добре натиснути на українського президента — віддасть і територію.
Наближається 350-річчя прикрозвісної Переяславської ради, коли нас чекає злива непристойних пропозицій з російського боку. І винні в цьому наші провідники, бо привчили росіян своєю капітулянтською політикою саме до такого ставлення до України. Важко собі уявити, щоб хтось наважився надрукувати в газеті такий відкритий лист до президента Румунії — щодо Північної Добруджі, до президента Греції — щодо Південної Македонії, до президента Чехії — щодо Судетів. А тут — можна, Леонід Данилович — добрий, він російським братам усе віддасть...
Підстави для нахабних заяв справді є. Чого вже тільки не робили російські діячі за ці роки на українській землі, гідної державної реакції з боку глави України не було. Навпаки. Згадаймо Лужкова. Важко назвати більшого українофоба, ворога України, який навіть погрожував застосуванням зброї проти нашої держави, якщо не буде виконано лужковських вимог — віддати Севастополь і Крим. Здавалося б, нога цієї людини більше не повинна ступати на землю України, а його запрошують до Києва, дають йому земельну ділянку в українській столиці, всіляко догоджають...
Взагалі, недолуга поведінка нашої керівної верхівки провокує агресивність усіх сусідів. Звичайно, у нормальній державі такі непристойні пропозиції, як градовська, залишаються без відповіді та наслідків. Але ту нормальну державу ще треба вибороти і збудувати...
Богдан Кримський
(“Українське слово”, №32, 7 серпня 2003 р.)
http://www.cidct.org.ua/press/2003/20030108.html#16