Відповіді

• 2003.10.10 | Микола В.

  Читайте про це в кримській Світлиці!

  
  "Ну, хохлы, теперь держитесь!.."
  
  Перші дні осені у Криму, як і очікувалося, були сонячними і теплими. Числен-них гостей, які брали участь у різноманітних заходах, можна було зустріти у багатьох населених пунктах південного узбережжя. Не став винятком і Коктебель.
  Тут відбулося гучне святкування з нагоди 100-річчя Будинку поета Максиміліана Волошина, що вмістило в себе і Міжнародну конференцію "Мій будинок розкритий назустріч всім дорогам...", і семінар-практикум, і "круглий стіл", і поетичний фестиваль, і відкриття меморіальної дошки на будинку матері М. Волошина Олени Кирієнко-Волошиної.
  Завітали на свято і ми, письменники, члени Кримської республіканської організації НСПУ Шакір Селімов, Аблязіз Велієв, Нузет Умеров та автор цих рядків. Учасників свята від імені письменників привітав Шакір Селімов, а я від імені письменницької організації та видавництва "ДОЛЯ" передав книги для бібліотеки Будинку-музею М. Волошина.
  Після урочистостей на гостей чекала ще одна приємна подія - відкриття меморіальної дошки на будинку матері М. Волошина.
  Чимало цікавих думок довелось почути, поки проходили урочистості біля дошки. Наведу тільки дві.
  Тетяна УМРІХІНА, голова постійної комісії Верховної Ради АР Крим у справах
  культури, сім`ї та молоді:
  "Ми, учасники урочистостей, звертаємось до керівництва країни та НСПУ з проханням врятувати унікальну пам'ятку вітчизняної культури і наполягаємо на безперечній передачі будинку у відання Міністерства культури АРК і включенні його до державного реєстру пам'яток національно-культурної спадщини".
  Володимир КАЗАРІН, віце-прем'єр уряду АРК:
  "Як тільки ми зареєструємо цей будинок як пам'ятку, наші спільні побажання стануть більш реальними. Тому я дуже радий, що ми проводимо нашу акцію сьогодні. І те, що голова правління НСПУ Володимир Яворівський брав участь в установленні меморіальної дошки і на нашому святі виступав Юрій Каплан, який представляє НСПУ, - це також запорука того, що задумане нами може бути реалізованим і буде реалізоване".
  У тому гурті людей, які ладні були негайно оголосити будинок матері М. Волошина вже того дня власністю Криму, лише розсудливий голос міністра культури АРК Тамари Аронової повернув усіх в дійсність. "Друзі мої, - сказала вона, - не вводьте себе в оману - цей будинок ще не належить до споруд історичної спадщини. Ми тільки мріємо про це..."
  Я залишив мрійників з'ясовувати між собою статус будинку і піднявся на третій поверх. Крізь прочинені двері я побачив жінку, яка сортувала білизну. Ми зустрілися поглядами і вона привіталася.
  - Доброго дня, - відповів я. - Гарний будинок. У таких відреставрованих приміщеннях не соромно і музейні експонати розмістити. Тут стільки кімнат...
  - А хто вам сказав, що тут буде музей?
  - А хіба ні?
  - Звичайно, ні. Ми чекаємо на відпочиваючих. Подивіться, у цій, та й у інших кімнатах обладнали душові...
  - Але ж Спілка письменників, наскільки мені відомо, не планувала відкривати у цьому будинку готель?
  - А при чому тут Спілка письменників?
  - Як при чому? Цей будинок знаходиться на балансі НСПУ. Отже, НСПУ і є власником...
  - Ви помиляєтесь, - поблажливо посміхнулася жінка. - Власник ось...
  Вона простягнула мені картку:
  - Беріть, беріть. Вони власники. Вони все пояснять.
  На картці були розміщені ось такі дані:
  "Отдых в Коктебеле.
  Изотовы
  Надежда Николаевна
  Анатолий Юрьевич".
  Трохи нижче зазначались адреса і телефони.
  "Якась помилка, - думав я, повертаючись з Коктебеля до Сімферополя. - Потрібно зателефонувати".
  І я зателефонував. Жіночий голос підтвердив:
  - Так, я Надія Миколаївна. Слухаю вас.
  А далі вона пояснила, що, дійсно, незабаром відпочиваючі можуть зупинятися в будинку матері М. Волошина. У осінньо-зимовий період добова вартість становитиме п'ять доларів США на одну людину.
  Слухав я її і сумно мені було: таки справді будинок здали в оренду, бо, за словами В. Яворівського, НСПУ самотужки не могла його відремонтувати. А чому ж тоді величезні кошти вкладаються в ремонт "Енея" - кафе НСПУ? Чому В. Казарін впевнений, що будинок матері М. Волошина НСПУ все-таки віддасть? Чи не тому, що всі ці сумнівні справи вирішуються келейно, за спинами у спілчан і громадськості?
  Те ж саме діється і з кримською письменницькою організацією. Поки одні письменники брали участь у святі "Лесина осінь", інші створювали в Криму... нову спілку з числа тих, хто прово-див і проводить антиукраїнську, антикримськотатарську пропаганду. Головою НСПУ В. Яворівським було оголошено про проведення загальнокримських зборів. Але ж, шановні співзмовники, всіх членів НСПУ 125 чоловік, а ви зібрали (правдами і неправдами) усього 77 (цю цифру оприлюднила "Крымская правда" 30 вересня ц. р.). Підрахуйте, що для кворуму потрібно було зібрати 83 чоловіки. Отже, збори нелегітимні.
  З цього приводу відбулося засідання президії Кримської республіканської організації НСПУ. Усі дев'ять членів президії рішуче засудили ці дії. В той же час кримськотатарські письменники на знак протесту проти такої духовно-корупційної діяльності вирішили звернутися до суду. Крім того, кримськотатарські письменники вимагають від президії НСПУ відміни цих незаконних дій, якими провокується розкол Кримської республіканської організації НСПУ на національному ґрунті.
  І останнє. Я звертаюсь до здорового глузду письменників: схаменіться! Ми - люди. А нас, як тварин, нацьковують один на одного. Хіба це по-людськи, коли до письменника-українця звертаються письменники-росіяни з щойно створеної спілки з погрозами: "Ну, теперь держитесь, хохлы. Мы отыграемся за всё..."
  Ви про таку спілку мріяли, панове? Тоді я вас вітаю. Це вам вдалось...
  Валерій БАСИРОВ,
  голова Кримської республіканської організації НСПУ.
  http://svitlytsia.crimea.ua//index.php?section=article&artID=1314