МАЙДАН - За вільну людину у вільній країні


Архіви Форумів Майдану

Рефат ЧУБАРОВ: Нас слухають, але не чують

05/23/2004 | line305b
Рефат ЧУБАРОВ: Нас слухають, але не чують

Вісімнадцятого травня кримські татари в усьому світі відзначали сумну дату своєї історії -- 60-ту річницю сталінської депортації кримськотатарського народу. Попри те, що в Україні цей день відзначали на державному рівні, напередодні Верховна Рада так і не змогла ухвалити закон про відновлення прав депортованих за етнічною ознакою народів, співавтором якого був заступник голови меджлісу кримськотатарського народу, народний депутат від блоку "Наша Україна" Рефат Чубаров.
Перед цим провальним парламентським голосуванням "Поступ" взяв інтерв'ю в Чубарова, аби дізнатись, в яких умовах зараз, на тринадцятому році незалежності України і на шістдесятому році після національної катастрофи проживає його народ.


-- Пане Чубаров, тож які найбільші проблеми кримськотатарського народу в Україні?
-- Головною проблемою кримських татар, як і раніше, є житло. Від неї страждають понад 100 тисяч із нас. Значна частина татар нині змушена жити у недобудованих будинках, в яких є тільки дві-три кімнати. І основною причиною такої ситуації є брак коштів: свої грошові заощадження татари, як і інші екс-громадяни СРСР, втратили в 1990 роках.
Другою важливою проблемою для кримських татар є робота. Хоч ця проблема характерна і важлива для усієї країни, у Криму вона має свою специфіку. Татар не беруть на роботу через певні національні стереотипи.
Третя проблема -- соціально-економічна, яка стосується наділення татар землею, та відсутність необхідних для кримських татар законів.
-- Останні конфлікти в Криму пов'язують переважно із нестачею землі для татар. Чому так відбувається?
-- Більшість кримських татар (70%) держава розселила в сільській місцевості в часи, коли розпадались колгоспи. В колгоспах тоді роботи не було і для своїх працівників, не кажучи вже про прибулих кримських татар, тож на роботу туди нас не брали. За українським же законодавством, підставою для наділення сільськогосподарською землею під час паювання колгоспної землі є робота людини в колгоспі. Як наслідок, колгоспну землю в Криму розпаювали без участі кримських татар.
Ну а спроби вирішити цю проблему, зокрема через рішення президента про виділення кримським татарам до двох гектарів землі, нічого не дали. Адже татарам виділяли, як правило, землі не придатні для нормального сільськогосподарського використання.
-- Ви сказали, що однією з проблем є відсутність необхідних законів. Про які закони йдеться?
-- Наші проблеми частково могли би вирішити закон про відновлення прав депортованих за національною ознакою та закон про статус кримськотатарського народу в Україні. Якби їх ухвалили, це стало би першим кроком у вирішенні наболілих проблем татар. Однак ні нинішній парламент, ні попередній ухвалити ці закони не спромоглися.
Ці закони підтримують депутати правих, державницьких поглядів, які, на жаль, не мають більшості у парламенті. А проти них, як правило, виступають представники лівих фракцій.
Все ж вважаю, що від законодавчого вирішення питання статусу кримськотатарського народу в Україні ми нікуди не дінемось. Адже кримські татари є цілісним народом, який зі своєю територією повністю входить до складу української держави. А за межами України немає ні етнічно спорідненої країни, ні земель, які би мали стосунок до кримськотатарської нації.
-- Чи маєте Ви проблеми в гуманітарній сфері?
-- Аби читачі уявили собі проблеми нашого народу, я зазначу, що 50 років кримські татари не вивчали рідну мову в школах -- там вона була заборонена. А коли ми почали відновлювати вивчення мови, у нас не було вчителів, шкіл, підручників. Через це ми повинні були все починати з нуля: готувати вчительські кадри, писати підручники тощо. Наскільки це складно після 50-річної перерви, гадаю, пояснювати не треба.
Нині у всьому Криму маємо лише 14 шкіл із кримськотатарською мовою навчання, в яких рідною мовою діти навчаються лише з 1 до 4 класу. До того ж у нас досі немає підручників з багатьох предметів -- з ботаніки, зоології, математики, астрономії та історії.
Дуже серйозною, навіть злободенною є проблема відновлення історичної топоніміки в Криму, яка після депортації була перейменована і стала російською. Окремо стоїть і релігійна проблема. Її причиною є неоднакове ставлення місцевої влади до релігійних конфесій в Криму: місцеві чиновники сприяють діяльності одних конфесій, а іншим створюють різноманітні проблеми. Про дві конфесії, існування яких ускладнене, я можу сказати точно -- це Українська Православна Церква Київського патріархату і Муфтіят мусульман Криму.
-- В якому стані зараз перебуває створення кримськотатарських селищ в Криму, зокрема в його степовій частині?
-- На програму облаштування татар потрібно понад два млрд доларів, а в останні роки в бюджеті на це було виділено лише 40 млн гривень. Через брак коштів ресурси скеровують насамперед на водо- і електромережі, а також на дороги. Завдяки таким заходам всі татарські села вже мають електропостачання, 50% мають водопостачання, а деякі селища -- дороги із твердим покриттям. У більшості ж сіл дороги й досі ґрунтові, які після дощів перетворюються в болото. Також є проблема з газом, який проведено лише в 4-6% поселень.
-- Що реально робить для татар українська влада усіх рівнів?
-- Всю українську владу треба поділити на декілька частин. Найбільше для нас робить центральний уряд -- як президентські структури, так і Кабінет Міністрів. Вони ухвалюють рішення щодо наших проблем і виконують їх. Дещо робить для нас і Рада Міністрів Криму, а органи місцевого самоврядування допомагають нам мало, хоча ми є членами цих громад.
Задля справедливості варто зазначити, що останнім часом деякі райони Криму почали ставитись до нас, як до "своїх", і закладають кошти в своїх бюджетах на облаштування татар.
-- Чи намагались кримські татари змусити інші республіки колишнього СРСР, зокрема Узбекистан, взяти участь в облаштуванні татар на батьківщині?
-- Звичайно. Це ми намагались зробити і самостійно, і через меджліс, і через уряд та президентські структури. Однак результат переговорів один: нас слухають, але не чують.
Останній приклад стосується намірів відзначення 60-ї річниці депортації в Узбекистані. Українська урядова делегація домовилась про проведення в столиці Узбекистану Ташкенті жалобного вечора за участі представників влади, нашого посольства та місцевої татарської громади. Однак минуло кілька днів і узбецька влада проведення цих заходів заборонила. Як заявив заступник міністра іноземних справ Узбекистану офіційному представникові меджлісу кримських татар, Узбекистан не має жодного стосунку до проблеми депортації і до проблем депортованих, а татари в Узбекистані є просто громадянами цієї держави.
-- Скільки саме татар проживає за межами України, зокрема в тому ж Узбекистані?
-- У межах екс-СРСР мешкає понад 100 тис. татар, які прагнуть повернутись у Крим. В інших країнах світу нас, за різними даними, нараховується від двох до п'яти млн осіб. Це залежить від тих чи інших оцінок істориків. Я особисто такі цифри ставлю під сумнів як некоректні. Цих людей треба називати вихідцями з Криму та нащадками вихідців з Криму, але не кримськими татарами, адже в них немає кримськотатарської ментальності.
Хоча, справді, в тій же Туреччині є багато людей, які пам'ятають про нас і відвідують місця, де жили їх прадіди. Якщо ж брати офіційно згуртовані та офіційно зареєстровані громади кримських татар, наприклад, у Туреччині, то їх, на мою думку, буде не більше як 10 тисяч осіб.

Розмовляв Юрій Тишкун, Поступ

Перепечатка с Крымских Аспектов http://aspects.crimeastar.net/press/interview/int.php


Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2021. Сайт розповсюджується згідно GNU Free Documentation License.
Архів пітримує Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг". E-mail: news@maidan.org.ua