Пророчества Матвиенко начинают сбываться
09/27/2005 | Михайло
Пророчества Матвиенко о «коррупционном перевороте» в Крыму начинают сбываться
В состав нового Совета министров АРК войдет много депутатов крымского парламента. Об этом заявил Председатель Верховной Рады Крыма Борис Дейч в эфире крымского радио накануне внеочередного пленарного заседания 8-й сессии крымского парламента, где планируется утвердить новое правительство автономии.
«Таким образом высший представительный орган автономии берет на себя солидарную ответственность за положение дел в народно-хозяйственном комплексе республики, - сказал Дейч. - И в этом нет никаких противоречий с принципом разделения властей. Как известно, подавляющее большинство депутатов Верховной Рады Крыма работает на непрофессиональной основе и, значит, не нарушая действующее законодательство, может быть делегировано в исполнительную власть».
По словам крымского спикера, в настоящее время в парламенте автономии идет «непростой процесс политических консультаций в депутатских фракциях и группах». «Назначая тех или иных людей на должности, мы должны учитывать тот факт, что этому правительству отведен минимальный срок работы, но задачи, стоящие перед ним, очень сложны, - отметил Дейч. - Не за горами зима, масштабные работы в аграрном секторе. Прибавьте к этому кризисные тенденции в топливно-энергетической сфере государства в целом и нестабильную политическую ситуацию накануне предстоящих в конце марта выборов в органы власти всех уровней, и вы оцените своеобразный управленческий цейтнот, в котором предстоит действовать новому крымскому правительству».
Одной из главных задач, которая должна быть решена завтра на пленарном заседании сессии, Дейч назвал «избрание в правительство тех специалистов-профессионалов, которые не будут сверять свои действия с политической или корпоративной конъюнктурой накануне выборов, а будут принимать свои управленческие решения, руководствуясь исключительно их целесообразностью для блага республики и всех крымчан». «У меня есть твердая уверенность, что мы выполним эту задачу, - заявил Дейч. - Призываю крымчан поддержать своих избранников в их стремлении взять на себя ответственность за дальнейшее укрепление и развитие автономии».
Крымский спикер выразил сожаление по поводу отставки премьер-министра АРК Анатолия Матвиенко и возглавляемого им правительства. «Я говорю об этом с сожалением, потому что, как и многие крымчане, возлагал большие надежды на правительство Матвиенко, - отметил Дейч. - Увы, эти надежды не оправдались. И главной, на мой взгляд, причиной этого явилась все возраставшая напряженность в отношениях между Верховной Радой автономии и сформированным ею органом исполнительной власти».
В этой связи Дейч напомнил, что, согласно Конституции, крымское правительство назначается высшим представительным органом республики, подконтрольно и подотчетно ему. «Убежден, что многих ошибок в работе Совета министров АРК, а порой и отдельных нарушений действующего законодательства можно было бы избежать, если бы назначенные нашим парламентом правительственные чиновники чаще советовались с народными избранниками, совместно с Постоянными профильными комиссиями Верховной Рады Крыма вырабатывали стратегию социально-экономического развития автономии», - подчеркнул крымский спикер.
Дейч также опроверг утверждения о том, что новый премьер автономии Анатолий Бурдюгов был избран с нарушениями законодательства, поскольку вначале нужно было избрать главу правительства, а уж потом согласовывать его с Президентом Украины. «Должен напомнить тем, кто забыл Конституцию Крыма, что право предлагать кандидатуру для избрания Председателя Совета министров автономии принадлежит исключительно главе парламента республики, - сказал спикер ВР АРК. - При этом никакой закон не запрещает ему провести консультации по этому вопросу с кем бы то ни было, включая главу державы. Именно поэтому я и решил предварительно обговорить с Виктором Андреевичем Ющенко три выдвинутые коллегами кандидатуры и в результате узнал его мнение. Рекордное количество – девяносто голосов, отданных за Анатолия Федоровича Бурдюгова, с очевидностью показало, что я был прав. Кстати, президент официально согласовал крымского премьера, как того требует закон, сразу после его избрания».
Напомним, что незадолго до своей отставки с поста крымского премьера Анатолий Матвиенко провел чрезвычайную пресс-конференцию, на которой объявил о готовящемся в Крыму «коррупционном перевороте». «С большой доле вероятности сегодня можно говорить о том, что в Автономной Республике Крым готовится «коррупционный переворот», который ставит задачу кардинально поменять принципы осуществления властных полномочий в АРК, установить на месте конституционного Совмина закрытую теневую структуру, избранную из удобных для манипуляции людей, что является изменой интересам Крыма и Украины», - заявил 19 сентября Матвиенко.
По его информации, путем попыток прямого подкупа части депутатов и шантажа Верховная Рада АРК «насильно втягивается в этот переворот». «При участии части руководства Верховного Совета АРК проводятся тайные собрания, на которых разрабатываются юридические основы закрепления коррупционной конфигурации власти в Крыму, - отметил Матвиенко. - Вынужден признать также, что сегодня в Крыму наблюдается системное противостояние между правительством автономии и целым рядом криминально-финансовых групп, имеющих прикрытие в представительных и правоохранительных органах республики».
Крымский экс-премьер с сожалением признал, что «угроза криминального реванша возникла не на пустом месте». «Часть депутатов Верховного Совета АРК, а также часть народных депутатов Украины, все еще надеющаяся на восстановление своего монопольного, бесконтрольного правления, ослепленная политическими амбициями, неожиданно деятельно приняла участие в готовящемся перевороте, - сказал Матвиенко. - Наши попытки найти компромиссы по ряду политических проблем, имеющих место в АРК, а также намерения сделать экономику автономии прозрачной, натолкнулись на жесткое сопротивление. Обращения в правоохранительные органы зачастую не просто глохнут, но бумерангом бьют по самому правительству».
Все это, по словам Матвиенко, вынудило его объявить о том, что в Крыму «зреет коррупционный сговор части политических сил». «Их желание состоит в том, чтобы установить в Крыму коррупционную власть, спрятать крымские «криминальные семьи» от внимания украинских или международных правоохранительных органов и боязнь жить по-новому», - подчеркнул крымский экс-премьер.
Леонид ИВАНОВ (Симферополь)
http://obkom.net.ua/news/2005-09-27/1131.shtml
Відповіді
2005.09.27 | Брат-1
Меняют районных админов. Опять.
и тут же пошли новости, что новая (старая) оранжевая (голубая) власть Крыма намерена сменить районных голов администраций.http://www.press-c.crimea.ua/modules.php?name=pressAr&mode=wc&catid=34&date=2005-09-27
Вот увидите, пришедшие к власти союзовцы и вся гопота первым потребуют головы именно Умерова.
2005.10.03 | line305b
Навряд ли Умеров...
Во-первых он не просто так глава, а бывший вице-спикер; во-вторых, объективных претензий к нему нет; в третьих - договоренности в Симферополе уже имели место - сомневаюсь, чтобы наши согласились разменять позицию Умерова на любую другую, тем более равноценных предложений вроде бы и не было. Вообще наши довольно неплохо отбомбились на назначениях правительства - похоже, лучше, чем при Матвиенко, так что думаю все должно быть нормально - во всяком случае до тех пор, пока отношения Меджлиса с властью совсем не разладятся.. ну а с чего бы им так уж разлаживаться...2005.09.27 | Брат-1
Re: Пророчества Матвиенко начинают сбываться
http://www.jewishking.h15.ru/indexm.php
Пророчества Матвиенко начали сбываться
Многие из предсказаний Матвиенко уже сбылись или совершаются на наших глазах.
Как сообщает Книга Пророков в Седьмой главе, чудо предсказания - это одно из распространенных качеств людей царского происхождения.
Нетрудно вспомнить, что многие слова царя Соломона сбылись уже во времена Ирода.
Еще более показательным является память царя Давида, который оставил настоящие пророческие псалмы, и любой желающий может не только погадать на них о будущем, но и спеть под гитару.
У пророчеств Матвиенко несколько другая судьба.
По всей видимости, они реализовываются на глазах у верующих и особенно неверующих, дабы они познали страх и стыд.
Слово "коррупционный заговор", которое применил Матвиенко перед отъездом в страну Офир, имеет глубокий истинный смысл.
Коррупция буквально означает на языке древних римлян (сжегших Иерусалим и воздвигших новый, у себя на родине), "умывание рук".
Умыв руки, римский прокуратор Понтий Пилат снял с себя всякую ответственность как за нарушение прав Царя Иудейского, так и за последовавшую вскоре кровавую резню Синедриона.
Нынешний Синедрион ожидает такая же участь, но Матвиенко, находясь на Фаворе, не будет иметь к этому буквального отношения.
Как сказано в Плаче Иеремии, "и будет вам веселье в самый день погибели".
2005.09.27 | Chief
Re: Пророчества Матвиенко начинают сбываться
Тяжелый случай...2005.09.27 | Брат-1
Re: Тяжелый случай
Бедный Матвиенко уже давно ушел, а его память продолжают топтатьЧего стоит статья Андронаки в "Полуострове"
http://www.poluostrov.com.ua/2005/38/2/index.htm
Как говорится, какой вы нынче храбрый. И где его заискивающая интонация делась...
2005.09.27 | Chief
Re: Тяжелый случай
Брат-1 пише:> Бедный Матвиенко уже давно ушел, а его память продолжают топтать
Не будучи поклонницей некоторых начинаний и проектов Матвиенко, все-таки, на мой взгляд, он производил впечатление приличного человека. Чего не скажешь о некоторых, кто сегодня дорывается до крымской власти...
2005.09.27 | Орест
Re: Тяжелый случай
Chief пише:> Не будучи поклонницей некоторых начинаний и проектов Матвиенко, все-таки, на мой взгляд, он производил впечатление приличного человека. Чего не скажешь о некоторых, кто сегодня дорывается до крымской власти...
Кстати, кто знает какой состав завтра Бурдюгов с Дейчем будут выносить на заседание ВР АРК?
2005.09.27 | sofu
Re: Тяжелый случай
Орест пише:> >
> Кстати, кто знает какой состав завтра Бурдюгов с Дейчем будут выносить на заседание ВР АРК?
Состав правительства по большому счету накакого значения не имеет,
абсолютное большинство новых-старых депутатов-министров будет думать как "дожить до понедельника" (до выборов)и, соответсвенно никаких качественных изменений ни в политике, ни в экономике, ни в общественной или межнациональной жизни ждать не стоит. Каждый будет стараться играть на опережение, ведь никто не может сказать наверняка, кто в какой команде будет играть "в следующем сезоне".
Для того чтобы делать какие-либо радикальные шаги нужны новые люди, а их-то мы, думаю, и не увидим. Да и не с этим премьером будут делаться качественные изменения. Если вообще дождемся. Хотя, по живем - увидим.
2005.09.29 | Цар-Ящір
А вы как думали! Пророчества иудео-караимского царя - это вам не
халам-балам!Не пророчествовать надо было и углубляться в свою царскую еврейскую родословную, а застосовывать методы (и у премьера они были) против бандюков. Тем более, раз он провидел, кто чем из них занимается.
2005.10.18 | Михайло
Re: Анатолій МАТВIЄНКО: «Я Ющенку прямо казав: «Ти просто голий!
Анатолій МАТВIЄНКО: «Я Ющенку прямо казав: «Ти просто голий!»За матеріалами www.rupor.info
Днями екс-прем’єр Криму і (вже не зовсім, але ще нібито й не екс) лідер партії «Собор» Анатолій Матвієнко дав прес-конференцію в Харкові. Окремі його відповіді на запитання журналістів, на наш погляд, заслуговують того, щоб подати їх повністю.
— Чи вийдете ви з партії, якщо Ваші пропозиції (щодо самостійного позиціонування «Собору» на виборах. — Ред. ) не пройдуть?
— Чи правильно, що українська влада в моїй особі пішла з Криму? Я вважаю, що це помилково, що це велика втрата. Але не для мене особисто. Я впевнений, що специфіка Криму — надумана проблема для розкрадання, корупції та спекуляції. З анклаву, яким зробили Крим ці спекулянти, його треба робити дуже потужним регіоном, що інтегрує Україну. Я спробував це зробити, я розгорнув у цьому напрямі Крим і за це поплатився.
Проти мене повстало все, що лише може повстати. І коли партія мене не зрозуміла, коли в ім’я цього треба було піти на компроміс, партія сказала: «Ні, для нас місця в депутатському списку важливіші». Я вважаю, що це — зрада національних інтересів. Партія зрадила не тільки Крим, а й мене як лідера.
Я прийшов на центральну раду. Центральна рада більшістю (39 «за», 9 «проти») сказала — відклич свою заяву. Я відкликав. І ніхто не заперечував. Але чомусь певній групі політиків не сподобалася можливість партії «Собор» стати сильною. Стати такою, щоб її поважали. Треба розмити її сьогодні, посварити і використовувати як дуже слабке начало, як бренд, але не більше. А я цього не хочу.
Я вважаю, що партія повинна мати ідею, а не пливти за течією. А мені відповідають: «Навіщо нам нова гора? У нас є п’ять років існування партії, сідаємо на санки, котимося донизу й отримуємо задоволення. Не треба нічого робити, ми гарантовано в парламенті, відпочиваємо». Але тоді треба сказати, що партію ми продаємо в ім’я відпочинку цих десяти або п’яти депутатів у ВР, деякій частині в місцевих радах. Признатися, що партія УРП «Собор» асимілюється в «Батьківщину», стане її частиною і їй нічого більше не треба.
Свого часу ми вели НДП як самостійну силу. Ми пішли на змішану систему, і це моя заслуга як лідера. Я Кучму переконував у цьому, як міг, я вам навіть не можу передати, як. Він мене виганяв у двері 150 разів, я залазив у вікно. І я йому казав, що політичне структурування суспільства — річ архіважлива та необхідна, як говорив Ленін. Я пішов із партії в 1999 році, коли з партії почали робити приліжковий килимок для Кучми.
— Які ви бачите головні помилки влади?
— Помилка в одному. Управляти країною — не означає бути етично відповідальним за ту команду, яка допомагала тобі прийти до влади. Це — головне. У цьому Ющенко повинен докорінно змінитися. Я йому прямо казав: «Ось подивися, що ти зробив? Ти соціалістам подарував МВС, ти бандитам подарував прокуратуру, ти СБУ віддав «Батьківщині». У тебе немає силових структур, у тебе немає інформації. Ти просто голий»! Не можна ж так правити країною! Не можна роздаровувати. Етичне начало, я розумію, в Ющенка присутнє. Але це не має бути президентським началом.
№191, середа, 19 жовтня 2005
http://www.day.kiev.ua/150831/
2005.10.19 | Арсен
Re: Новые факты по "дерибану" земли в Крыму от Матвиенко А.
Анатолий Матвиенко: «Сегодня мы или помогаем Президенту всеми доступными методами, или его расстреливаем»Яна Солдатенко, для «Главреда», Харьков
18.10.05 // 16:50
Сегодня в отношении Анатолия Матвиенко мы все еще говорим лидер УРП «Собор», ведь точку в его конфликте с однопартийцами поставит внеочередной съезд партии 22 октября
Его недавний эмоциональный выход из партии, вызванный тем, что однопартийцы, вопреки призыву своего лидера, таки не голосовали за нового премьера Юрия Еханурова, а остались солидарны с Блоком Юлии Тимошенко, сменился желанием вернуться в партию. Его снова приняли, но не все. Центральный провод УРП «Собор» настаивает на блокировании с БЮТ на предстоящих выборах, и, похоже, места для бунтующег Матвиенко там нет. Ведь на днях во Львове, руководитель секретариата тимошенковской «Батькивщины» Ярослав Федорчук заявил, что блокирование с УРП «Собор» возможно только при условии, что Анатолий Матвиенко покинет партию. Хотя до сих пор представители БЮТ всячески убеждали, что в конфликт «Собора» не вмешиваются.
А в это время Матвиенко путешествует по городам, дабы встретиться с собратьями-«соборовцами», поговорить по-человечески и понять, что творится в партии.
Анатолий Сергеевич, вопрос о вашем пребывании на посту председателя УРП «Собор» уже дело решенное или окончательное решение 22 октября примет съезд?
Как это?.. Еще будет съезд! Я по собственной инициативе и в соответствии с Уставом обратился ко всем членам центрального правления, чтобы созвать внеочередной съезд, и предложил порядок дня такой: о председателе партии, о центральных органах партии и о внесении изменений в Устав. Это мое желание, поскольку противоречия сегодня в центральном органе УРП, которым является центральный провод, являются принципиальными. Пусть съезд решает, какую линию вести, кого под эту линию выбрать. Вот почему вопрос о председателе не решен.
Какие настроения сегодня преобладают в партии? На Совете в Харькове обсуждалось именно это?
На Совете мы обсуждали совсем другое, а какой плохой Матвиенко, - это мои оппоненты ездят по Украине, рассказывают. Я говорю, да не надо на это тратить время, поскольку это не корректно - нужно обсуждать не личности, а позиции. На мой взгляд, УРП «Собор» очень успешно выполнила свою миссию. Как бы ни радовались оппоненты неудачам нового правительства и Президента, я считаю, что это втрое лучше, чем то, что нас могло ожидать. Еще не осень, и мы это обязательно докажем. Общество еще болеет в результате того кучмизма, которое хотели сохранить, и вмиг оно не меняется. А списывать все на новую власть нельзя, хотя она наделала очень много ошибок. Но я не разочарован.
Я считаю, что нужно не забывать о своей ответственности перед обществом. Я агитировал за этого Президента. И несу ответственность, и буду делать все, чтобы этот Президент был эффективным. И я свое сделаю!.. Поэтому сегодня в партии главный вопрос: или мы помогаем Президенту всеми доступными методами, включая публичные выступления, разговоры, формирование общественного мнения – или его расстреливаем. Я считаю, что если топтать Президента, пострадают все – и его сторонники, и противники.
Но где же быть «Собору»?
Вообще это нормальная дискуссия в партии. Одна часть партийцев говорит: «При любых условиях – с Юлией Тимошенко!». Вот прям-таки при любых условиях! А я говорю: не исключаю, что да, с Юлией Владимировной. Но тогда надо сидеть и договариваться, на каких условиях, как это сохраняет и развивает нашу партию, а не ассимилировать УРП в «Батькивщину». Или нужно сегодня уже принять решение об объединении с «Батькивщиной» в одну партию – тогда это будет честно.
Но есть и альтернатива: я считаю, что можно думать о «третьей силе», поскольку и в Юле, и в Ющенко сегодня люди разочарованы. И отдавать этот электорат, ну… далеко не патриотическим силам, неправильно. Вот такой вариант не исключаю. Партия, которая имеет альтернативу, имеет цену. Конечно, если это только конъюнктурно, то ничего не стоит. Вот моя позиция. А позиция моих оппонентов – безальтернативная. К сожалению, другая сторона считает, что только подумать так - значит поставить под сомнение преданность нашу Юлии Владимировне! Она обидится и даст нам на два депутата меньше!
Но если съезд решит, что вы не руководитель и не член партии, что будете делать?
Знаете, я говорил сегодня однопартийцам, что нужно обсуждать простые вещи. Посмотрите (показывает на искусственный букет цветов в напольной вазе. – Ред.), какое оно – зеленое или салатовое? И обсуждаем. А настоящее оно или муляжное, нас вроде и не интересует, а должно интересовать. Вот и я прошу партию: давайте обсуждать вещи глубокие. Я не хочу примитивно дискутировать, а меня сегодня втягивают в дискуссию – я член партии или нет? Давайте лучше обсуждать мотивы моего поведения. Вот, например, правильно ли то, что украинская власть в моем лице ушла из Крыма?
Так правильно или нет?
Думаю, это большая потеря. Не для меня, я уже был на этом уровне, был губернатором, это, по сути, то же самое. Но я уверен, что специфика Крыма - надуманная проблема – для воровства, коррупции и спекуляции. И из анклава, в который превратили Крым эти спекулянты, его надо превращать в мощный регион, интегрированный в Украину. Я пытался развернуть в этом направлении Крым – и за это поплатился. Против меня восстало все, что только может восстать. И когда партия меня не поняла, когда во имя этого надо было пойти на компромисс, партия сказала: нет! Я считаю, это было предательство национальных интересов. Партия предала не только Крым, но и меня как лидера. Это мое личное мнение. И мое сегодняшнее отчаяние вам непонятно, поскольку вы не были в моей шкуре.
Главное, чтобы оно было понятным вашим однопартийцам…
Да, большинству членов партии оно тоже непонятно. Я попросил прощения у них за это мое отчаяние. Это не слабость - это безысходность. Так вот я был в таком морально-психологическом состоянии... Я пришел на Центральный Совет. Большинством голосов – 39 «за», 9 «против» - мне предложили отозвать свое заявление. Я его отозвал. И ни у кого это не вызвало вопросов, ни в суде, ни в КРУ, – кроме группы политиков, которой не понравилось, что УРП может стать сильной. Надо размыть ее, рассорить. А потом просто пользоваться раскрученным брэндом… Я очень люблю своего друга Сашу Коротко, и сегодня его цитировал: «По течению мертвая и живая рыба плывут с одинаковой скоростью»… Я такого не хочу. Партия – это когда есть идея и тяжелый каторжный труд, когда есть понимание своей миссии. Если наша миссия была в БЮТе очень ответственной, и мы ее выполнили, чему я рад, то сегодня у нас другая миссия. А если мне говорят, мол, зачем нам эта вершина? Лучше садимся на санки и катимся. Мы заслуженные люди, есть места в парламенте, отдыхаем! Так тогда сказать надо, что мы партию продаем во имя отдыха этих пяти или семи депутатов в местных советах или ВР.
Но тогда почему так получилось, что антикоррупционный лозунг не поднял крымчан, которые страдают от коррупции, и они объединились против вас?
Кто? Крымчане?! Вы заблуждаетесь. Это воровское начало Крыма объединилось, но крымчане – нет. И на площади я никого никогда не звал и не буду звать. И потом, я не говорю, что был там в доску свой. Я не имею никаких иллюзий: поменять сознание людей за 5 месяцев …Надо быть полоумным, чтобы к этому стремиться. Я не считаю себя таким.
Но мы поменяли вектор, мы хотя бы его сдвинули в направлении от строительства коррупционного анклава к пониманию того, что мощная интеграция Крыма в Украину – это и есть его будущее. Создали Совет инвесторов (крупных, каждый со 100 млн. долларов), и начали работать прозрачно. И тогда воровская бизнесовая рать показала волчьи аппетиты и жабячьи желудки, они поняли, что это для них не конкурентно…
Я подал Закон «Об особом статусе земель прибрежной зоны в Крыму». И тогда местная власть против меня восстала, потому что лишалась роскошной жизни, которая наполняла карман: сотка земли, без торгов, тут стоит 15 тыс. долларов! А ее раздают гектарами!
Вы можете привести хотя бы один пример к этим обвинениям?
Вот я вам покажу. (Достает бумаги). Я не против «Гольф-сити», я сам туда заводил инвестиции в 9 млрд. долларов на 20 лет. Но посмотрите, кто в том проекте: вот море, вот земля, бесплатно раздали по два гектара. И кто ж сидит в этих гектарах? Родня начальника Сакского районного отдела земельных ресурсов, - просто табунами! Дальше, экс-председатель Сакской районной госадминистрации, его родня, работающая в УБОПе, затем сын прокурора Сакского района, затем представитель Президента Украины в Республике Крым, затем начальники отдела юстиции Сакского района – и нынешний, и тот, что был; начальник госинспекции по контролю за использованием земли; судья Сакского района; начальник отдела СБУ; сотрудник райотдела милиции; председатель Сакского райсовета. Начальник УВД «крышует» один клан, а прокурор - другой. Все-все «крышуется». И когда правоохранительные органы возглавили поход против меня, и когда некоторые народные депутаты приезжают в Крым и говорят, что «надо его снимать», мол, он тут в Верховном Совете не нужен – так вот это атмосфера! Когда я вернулся, я сделал заявление о коррупционном перевороте, будучи уверенным в своей победе. Уже в понедельник ко мне пришло больше половины депутатов ВС Крыма с повинной, что они не то имели в виду…
…Президент сделал все, о чем я его просил, ну, все. В какой-то мере судьба Порошенко и Третьякова зависела от Крыма, о чем я ему и сказал. И когда он повернул силовые структуры к наведению порядка – а я в партии договорился, что мы можем при таких условиях поддержать Еханурова – то оказалось, что для многих депутатов царит в партии безвластие. И я морально сломался. Я понял, что выгляжу просто человеком, с которым нельзя договариваться. И раз я никто в партии, то, как могу просить о чем-то Президента?! Это мой моральный срыв, моя трагедия...
Вот вы говорили об ошибках, это ошибки новой власти в целом или Президента в частности?
Ошибка в главном. Управлять страной – это не значит быть нравственно ответственным за ту команду, которая помогала тебе прийти к власти. Тут Ющенко должен себя изменить коренным образом. Вот я ему говорил: «Смотри, что ты вообще сделал в Крыму. Ты социалистам подарил МВД, ты бандитам подарил прокуратуру, СБУ отдал «Батькивщине». У тебя нет силовых структур, нет информации. Ты просто голый». Нельзя так править страной, раздаривать все. Я понимаю, за этим нравственные начала, но это не должно быть президентской позицией. Вот, к примеру, нас двадцать человек, и я вам говорю: «Идем в бой! Скинем Шумилкина (мэр Харькова – Ред.), возьмем власть!» Вы говорите: «Ура! Мы все готовы!». Побежали. Скинули. Потом сели, и вы говорите мне: «А теперь дай нам должности». По моральным соображениям я должен дать вам все, что вы захотите. А по президентским – то, что вы заслуживаете, то, что вы сможете «потянуть». Вот это надо было делать Ющенко. Но сделано не было, и так «шугануло» Украину, что сегодня мы все чешемся. Но я думаю, что, наконец, наступает прозрение. И я сделаю все, чтобы оно было эффективным. И не надо аплодировать тем, кто шел против силы народной. Это камикадзе или безумные…
http://www.glavred.info/archive/2005/10/18/165028-2.html
2005.10.19 | Брат-1
Матвиенко: Сложность Крыма – надуманная тема
Коррупционные обвинения в адрес ближайшего окружения президента Виктора Ющенко и последовавший за ними политический кризис привели в итоге к отставке не только премьер-министра Украины Юлии Тимошенко, но и главы крымского правительства Анатолия Матвиенко.
Стоит отметить, что Анатолий Сергеевич был уникальным премьером автономии. До его назначения считалось, что пророссийски настроенные крымчане никогда не утвердят на этом посту, скажем так, умеренного украинского националиста.
Несколько нестандартно повел себя Матиенко и в условиях политического кризиса, заявив, что против него готовится коррупционный переворот.
А после того как народные депутаты -- члены УРП «Собор» (входящие во фракцию БЮТ) не поддержали кандидатуру Юрия Еханурова, он заявил о сложении с себя полномочий не только премьер-министра Крыма, но и лидера партии.
К сожалению, Анатолий Сергеевич по не названным нам причинам отказался встречаться с корреспондентом «ВВ» (коллеги-журналисты, которым приходилось общаться с Матвиенко в Симферополе, отмечали, что в бытность народным депутатом он был куда более доступен контактам с масс-медиа). Ответы на наши вопросы Анатолию Матвиенко, которые мы получили через пресс-секретаря экс-премьера, предлагаем вниманию наших читателей.
-- Накануне отставки вы заявили о подготовке в Крыму коррупционного переворота. Почему, делая такое заявление, вы не конкретизировали, о чем именно идет речь, в частности, не называли имен? Почему, сказав «а», не сказали «б»?
-- Я могу только еще раз отметить, что существовал заговор некоторых депутатов Верховного Совета АР Крыма, в частности, Дейча и Миримского, с представителями силовых структур, которые очень много начали терять после того, как в Крым стал приходить системный бизнес. Это означало, что продажа земли выносилась на аукцион, по многим направлениям начались радикальные изменения, результатом чего стало постепенное разрушение устоявшихся схем теневого использования средств. Но мои попытки коренным образом изменить ситуацию в Крыму носили поэтапный характер, и вот тогда, когда была уже нужна поддержка силовых структур, точнее, полная их замена, произошло то, что произошло.
-- Вы также сказали, что крымские коррупционеры пользуются поддержкой определенных сил в столице. Сейчас вы можете сказать, кто именно в Киеве представляет их интересы?
-- Помощники ныне действующего министра внутренних дел направляли в Киев недостоверную информацию, которая углубляла кризис. Их непринципиальность и непрофессионализм привели к тому, что Юрий Луценко во многих вопросах пользовался скорее сплетнями и слухами. Могу только сказать, что такая позиция силовиков может привести к неприятным последствиям, если будет переведена в систему. Мне непонятно, почему субъективная ведомственная информация имеет больший вес, чем реальные факты и свидетельства. Еще больше непонятно, как с таким подходом господин Луценко собирается реально преодолевать коррупцию и организованную преступность...
-- Как вы полагаете, покушение на мэра Ялты Александра Чабанова -- это продолжение криминальных разборок или политический заказ?
-- В Крыму правят бал криминальные группы. Возможно, теперь они более цивилизованы, чем в начале своей деятельности, но «Сейлем» и «Башмаки» не исчезли никуда и даже перешли во власть и продолжают свою деятельность. Я сейчас не в Крыму, но для меня неоспоримым является факт, что криминальное напряжение в Крыму существует и существовало.
-- Почему так случилось, что у коррупционеров до сих пор достаточно сил, чтобы осуществлять перевороты? Не является ли это свидетельством того, что новой власти не удалось преодолеть коррупцию? Или, может, она и не пыталась по-настоящему бороться с этим явлением?
-- Нет у коррупционеров никаких сил. Так вопрос ставить нельзя, поскольку то, что случилось, -- стечение обстоятельств. У власти достаточно сил для того, чтобы навести порядок в своем государстве, в частности в Крыму. Вообще, сложность Крыма -- надуманная тема, ее раздувают кланы, которые используют существующие проблемы для того, чтобы шантажировать Киев (мол, у нас здесь не все так просто, мы особенные) и, с другой стороны, отрабатывать деньги, которые они высасывают из России, опять же искусственно раздувая вопрос якобы российского Крыма. А на самом деле Крым -- обычный украинский регион, абсолютно нормальный, хотя эксплуатация определенных проблем помогает до сих пор отдельным кланам набивать себе карманы. Я убежден, что президенту необходимо взять под свой контроль все силовые структуры, не дарить социалистам одну должность, приближенным олигархам -- другую, а привести туда принципиальных и профессиональных людей. Нужно, чтобы в Киеве сели на ключевые должности патриотические профессиональные порядочные люди, поскольку те, которые сейчас работают, не могут с этим справиться. Не хватает то ли профессионализма, то ли принципиальности.
-- Одной из наиболее серьезных в Крыму является проблема земельных участков на Южном побережье полуострова. Как, по вашему мнению, лучше всего можно решить этот вопрос?
-- Необходимо принять закон о предоставлении землям Крыма особого статуса, ведь это богатство всей Украины, а не отдельного поселкового совета. Так же как и земля Киева, Карпат, других рекреационных зон с уникальными местами, вроде Шацких озер. Вообще, любая земля, имеющая высокую цену, будь то столица, областной или районный центр, должна быть под бдительным контролем государства, и деньги за ее использование должны поступать в государственный или областной бюджет, так как цена складывается из того, что каждый гражданин признает эту территорию особенной. Например, вовсе не община Киева завоевала право на распоряжение киевской землей по существующей на сегодня цене -- вся Украина признает Киев столицей, поэтому такая цена. Любой областной центр имеет цену на землю, которая складывается с помощью общины всей области. Таким образом, я думаю, что нужно делать поправки не только в Крыму или Киеве, а практически в каждом райцентре, в который уже входят окружающие села. Поступления за пользование землей должны идти в бюджет Украины, области, а не только города. В Крыму -- конечно, в государственный бюджет, поскольку Одесса с морем, Крым с морем являются богатством всей Украины. Мы должны прекратить раздаривание земель -- люди получают гектар или два бесплатно, потом приходит инвестор, покупает эту землю. В результате -- каждый набивает свой карман, а бюджет имеет кукиш... Поэтому изменение такой ошибочной традиции лежит как раз в плоскости изменения законодательной базы.
-- В случае если УРП «Собор» не поддерживает вашу позицию и таки останется в БЮТ, вы останетесь в ее рядах или пойдете в другую партию? Существует ли угроза раскола «Собора»?
-- Сейчас продолжается нормальная дискуссия в партии, абсолютно конструктивная, на мой взгляд. Определит дальнейший путь партии съезд, но мне бы очень хотелось, чтобы на съезде обсуждали не последствия, а причины происходящего. Я знаю, что создание правой партии -- это еще одна гора, на которую нам нужно подняться ради единства всех граждан Украины, но уверен, что это нужно делать, как бы тяжело ни было. Если нужно, буду этим заниматься сам. Легче всего в лодке с теплыми местами, намного сложнее продолжать плыть самостоятельно. Поэтому мне бы очень хотелось, чтобы мои побратимы, с которыми я прошел сложный путь, поняли мое стремление продолжать формировать в украинском политикуме идейно однородную среду, которая была бы способна защитить независимость Украины в первичном, истинном понимании. В нынешних условиях без создания правой партии дальнейшая судьба национал-демократических сил Украины находится под большим сомнением. Я хорошо знаю и уважаю своих однопартийцев и поэтому убежден, что съезд УРП «Собор» примет правильное решение.
Дмитрий ШУРХАЛО
Источник: Газета "Вечерние вести"
18.10.2005 18:10
2005.10.21 | Михайло
Re: Матвієнко: один проти всіх та всі проти одного
Матвієнко: один проти всіх та всі проти одногоwww.ПРАВДА.com.ua, для УП, 21.10.2005, 16:23
Українська Республіканська партія "Собор" може називатися однією з найстаріших, якщо брати до уваги її витоки з Української Гельсінської Спілки. Саме тут почав пропагувати у 80-х роках ідеї незалежності України голова УГС Левко Лук’яненко. Згодом, у 1999 році, переживши чимало метаморфозів, новостворена партія "Собор" задекларувала національно-демократичні ідеї.
У 2001 році "Собор", УРП та УХДП разом із ВО "Батьківщина", УСДП та УКРП створюють виборчий блок "Форум Національного Порятунку", а на виборах 2002 став частиною блоку Юлії Тимошенко). Всі шість років свого існування партія перебувала в опозиції до влади.
Всі шість років цілісність партії не підлягала сумніву. Поштовхом для кризи в Українській Республіканській партії "Собор" стало обрання нового прем’єр-міністра України Юрія Єханурова.
Як відомо, фракція БЮТ одразу заявила, що не братиме участі в голосуванні. Однак лідер "Собору" Анатолій Матвієнко закликав однопартійців проголосувати за кандидатуру Єханурова, аби підтримати президента в його прагненні нарешті привести до ладу український уряд.
"Не вдаватимуся в подробиці конфлікту, повторю головне: я як голова УРП "Собор" вважав і вважаю, що в складний момент наша партія повинна була підтримати президента і його (тоді ще) кандидата в прем'єр-міністри Юрія Єханурова. Так чи інакше, але це був би чесний вибір перспективної політичної групи", - мотивував свою позицію лідер "Собору".
Втім однопартійці ослухалися.
У коментарі "Українській правді" голова Ради старійшин УРП "Собор" Левко Лук’яненко розповів, що Матвієнко двічі вимагав від нього, Віталія Коржа, Григорія Омельченко, Костянтина Ситника та Сергія Шевчука голосувати за Єханурова.
"Ми вирішили не голосувати. Матвієнко сказав, якщо ми не підтримаємо, то його знімуть із посади прем’єр-міністра, проте ми знали, що однаково це не врятувало б його в Криму, тому ми не схотіли йти на такий компроміс" – розповів Лук′яненко.
Після цього лідер "Собору" написав заяву про складання своїх обов’язків як голови партії, пояснюючи це зрадою національних інтересів своїми однопартійцями. Левко Лук’яненко це пояснює тим, що Матвієнко вже тоді відчував настрої у проводі партії.
"Цим він звертався до президента: "вони неслухняні і не підтримають президента". А президент не підтримав Матвієнка."
Як стверджує голова старійшин, "соборівці" не раз намагалися зустрітися зі своїм головою й обговорити цю ситуацію, але зробити це не вдавалося.
"Минуло ще кілька днів і тоді Матвієнко, мабуть, отямившись і зрозумівши, що він залишився ніде, вирішив повернутися в партію", - вважає Левко Лук’яненко.
Напередодні ради партії Матвієнко зібрав 13 голів обласних організацій, написав нову заяву про відкликання своєї попередньої заяви й більшістю таке рішення було прийняте, тим самим повернувши його посаду.
Проте Центральний провід вважає таке рішення незаконним. "Так не можна поступати, ми не визнаємо його як члена партії і вважаємо відновлення штучним. Із 11 членів проводу його підтримує тільки один член проводу", - відреагував Лук’яненко, відмовившись назвати ім′я того, хто все ж підтримує екс-голову "Собору".
18 жовтня частина керівництва партії УРП "Собор" заявила про створення в партії внутрішньопартійної фракції "Соборна Батьківщина". Причиною такого рішення вони називають намагання Матвієнка "узурпувати" владу в партії.
"В нас відбулося засідання проводу, де ми створили фракцію партії і розробили платформу, в якій зазначили, що необхідно йти на вибори з "Батьківщиною" та Українською соціал-демократичною партію (УСДП) Василя Онопенка".
Сам же Анатолій Матвієнко давати коментар з приводу внутрішньопартійної кризи відмовився. "Я не хочу це коментувати, не хочу падати до рівня моїх опонентів. Дочекаємось 22 жовтня, і рішенню, яке прийме з′їзд, я підкорюся".
Раніше він натякнув на те, що члени проводу проміняли ідеогічні засади на місця від БЮТ у парламенті.
"Частина моїх партійців (з керівних органів), зокрема, народні депутати, легко піддалися на специфічні домовленості з Юлією Тимошенко і відмовилися підтримувати президента. Допускаю, що хтось з них затято думав лише про своє майбутнє депутатство і навіть одержав певні гарантії свого особистого проходження у Верховну Раду України нового скликання", - наголошував Матвієнко у своїй заяві.
Можливо, це тільки формальна відмовка і в Матвієнка є певні амбіції щодо виконавчої влади (не кожного дня маєш шанс реалізувати мрію на ворожій території, а такою для Матвієнка по суті був Крим), але навіть формальна відмовка має сенс. Дуже важко бути послідовним правим під крилом соціалістки по духу, яка до того ж не визнає жодних ідеологій крім влади.
На 22 жовтня запланований позачерговий з′їзд УНР "Собор", на якому має обратися виконуючий обов’язки голови партії. Постійний же голова партії обиратиметься пізніше, на виборчому з′їзді у листопаді.
Як стверджує Лук’яненко, "Матвієнко викликає зараз багато людей до себе і різні речі обіцяє, хоче залучитися підтримкою".
На питання, яку кандидатуру підтримає з′їзд, Лук’яненко сказав, що Центральний провід складається з 11 чоловік і це все досвідчені та професійні політики, отже вибирати є з кого. Але серед найвірогідніших кандидатур на пост в.о. назвав Сергія Шевчука (який, до речі, на разі тимчасово виконує роль в.о.) та Володимира Олійника.
Шевчук як відомо, до осені входив до НДП Пустовойтенко, точніше її "Демократичної платформи", яка на виборах підтримала Ющенка, а потім розбрелася по провладних фракціях. Також Шевчук відомий тим, що в складні часи захищав в комісії по отруєнню Ющенка версію отруєння діоксаном, а не горілкою чи салом.
Щодо Олійника, то це кандидат-невдаха в президенти зразка 1999 року, з обойми "канівської четвірки". У 2002 він був кандидатом у мери Черкас від БЮТ, "Нашої України", КПУ та СПУ, але програв війну адмінресурсу.
Втім Лук’яненко був занадто скромним. Як стало відомо трохи пізніше, саме його центральний провід партії висунув на посаду голови "Собору". Цьому сприяла як символічність постаті Лук’яненка як мученика за українську незалежність, так і те, що він був головою партії УРП, яка злившись із "Собором", утворила УРП "Собор".
Скандал, що розколює "Собор" не перший в українському партійному середовищі зразка 2005 року. Все частіше маленькі партії мусять обирати між лідером і форматом участі в виборах до парламенту.
Місяць тому своїми середпартійними міжусобицями чудувала всіх "Трудова Україна". Трохи пізніше у подібній колізії опинилася ПРП, яка мусить обирати між бажанням лідера працювати в уряді, бажанням підтримати Ющенка, непримиренністю проти так званих корупціонерів і новою любов'ю до Тимошенко.
Тепер на цю стежку став "Собор".
Що слід відзначити.....Постраждали від цієї кризи не Матвієнко (його політична кар’єра ще покаже себе) і не Центральний провід, а рядові члени "Собору".
На думку багатьох прихильників партії, такий стан справ розгублює людей. Одна частина записувалася до її лав через особистість самого Анатолія Матвієнка, як політика та керівника, інша – через давно усім відому симпатику до Юлії Тимошенко. Перевага тієї чи іншої частини на з'їзді призведе до того, що інша частина відколеться і піде або з зразу в "Батьківщину" Тимошенко, або в чергову карликову партію.
Є в цій історії і ще один аспект. Матвієнко вже вдруге стає дисидентом у власній партії.
У 1997 йому довелося очолювати Народно-демократичну партію, яка була потужною політичною силою або як зараз прийнято казати "партією влади". Незважаючи на зовнішній успіх (попри низький результат на виборах 1998 ця партія мала другу за величиною фракцію), партія була вражена зсередини дисидентством Анатолія Матвієнка.
У 1999 він виступив проти висування Леоніда Кучми на другий президентський термін, а представники "демократичного крила" НДП висунули Кучмі умови, на яких партія готова його підтримати як кандидата на президентських виборах.
Кучма від умов і угод відмовився, з’їзд НДП і так його підтримав, а Матвієнко разом з іще десятьма народними депутатами і частиною рядових партійців залишили ряди НДП.
Серед них тоді були Тарас Стецьків та Володимир Філенко, які пізніше пішли в ПРП, та Сергій Шевчук і Олег Зарубінський, які залишилися "Демплатформою" в НДП.
Сам Матвієнко створив спочатку Всеукраїнське громадське об’єднання "Відкрита політика", а потім "Собор", який у 2002 об'єднався з УРП Левка Лук’яненка.
З того часу донині Матвієнко рухався відповідно до своїх поглядів і амбіцій, коли його душевні пориви відповідали обставинам зовні. Але через 6 років він ризикує підірватися на тій самій міні. Тільки тепер замість Кучми буде Тимошенко – новий вождь, якого в піку Матвієнку обирає його партія.
http://www.pravda.com.ua/news/2005/10/21/34767.htm
2005.10.21 | Михайло
Re: Електронна демократія в Криму: обірваний зліт
Анатолій Матвієнко: «Рішення відкрити документи в Інтернеті було для мене манною небесною»Електронна демократія в Криму: обірваний зліт.
В розвинутих демократіях світу «електронна демократія» вже перестала бути мрією кабінетних вчених, а її інструменти активно впроваджуються у взаємодію громадян з парламентами, місцевим самоврядуванням, центральним урядом, навіть – прем’єр-міністрами (як у Великої Британії). Вона починається з простих речей – надання електронного доступу до публічної інформації – та поступово охоплює зворотній зв'язок з громадянами, консультування та безпосереднє залучення громадян до прийняття рішень органами влади.
З усієї когорти помаранчевих діячів України лише одна людина спробувала системно використати ідеали електронної демократії для подолання прірви відчуження між суспільством і державою…
В інтерв’ю «Е-Уряднику» екс-голова кримського уряду Анатолій Матвієнко – про зірваний зліт електронної демократії в Криму, стратегію перемоги над корупційними «бегемотами» Криму, «зраду Києва», електронний земельний кадастр, «Гольф-сити», е-Раду і – значення «романтизму» для України.
Е-У. Я звертаюся до Вас, оскільки Ви один з небагатьох державних діячів після помаранчевої революції, який насправді став впроваджувати інформаційно-комунікаційних технологій в роботу органів влади, зокрема – задля підвищення прозорості та відкритості влади.
Тож перші питання стосуються Ваших ініціатив в цій сфері, коли Ви були головою уряду Криму. Зокрема, це розпорядження про те, що всі документи Ради міністрів АРК мають обов’язково оприлюднюватися на вебсайті Ради міністрів. Друге, це ініціатива, що всі документи про фінансово-господарську діяльність державних підприємств також мають розміщуватися в Інтернеті. І ця ініціатива почала втілюватися на вебсайті громадської організації «Народ України».
Третій захід стосувався створення електронного земельного кадастру (хоча в пресі це звучало більш як ініціатива Петра Порошенка). Ця ініціатива іноді трактувалася як дещо популістське та нереальне завдання. Я особисто також був схильний відноситися до цього як до популістського заходу, тому що зробити електронний кадастр достатньо складно з технічної точки зору….
А.М.: Чому?
Е-У. Там дуже багато роботи…
А.М.: А хто сказав, що мало? Але це необхідно робити. Проблема тільки полягала в тому, що треба мати трьохмірну космічну зйомку. І потрібно мати достатньо високу ступінь точності. Ми цим не володіємо. І ми домовилися з поляками та заключили угоду, що вони проведуть цю роботу. До речі, вона зараз тільки проходить експертизу, оскільки питання земельного кадастру – це питання безпеки. І експертиза проводиться саме на предмет здатності польської кампанії проводити цю роботу на території України. Весь кадастр, який є сьогодні в Польщі, ця компанія вела з польським урядом. Я сказав відразу, що перша вимога – це виконувати земельний кадастр в стандарті Євросоюзу та НАТО. Це є також ноу-хау, тому що ніхто цього в Україні не робив. Але якщо ми інтегруємося в Європу, то ми маємо забезпечити такий стандарт.
Я думаю, ми закінчимо ЮБК до кінця цього року, якщо нова кримська влада нічого не зламає в наших планах. Тоді я думаю, що до кінця року ми матимемо детальний план південного берегу Криму. Наразі я просто не маю останніх новин, але думаю, що дали «добро» і наші спеціальні служби на проведення такої роботи.
Більш того, ми все це вирішували через структуру РНБОУ, яка опікується проблемами кадастрової оцінки землі та безпеки цього аспекту. З їхнього боку була підтримка нашого партнерства з польською стороною. Я не пам’ятаю зараз назву компанії, але це неважко уточнити в Республіканському комітеті по земельних ресурсах Криму.
Що мало бути? Це мала бути платна послуга. Тобто, мова не йшла про електронний кадастр, відкритий для всіх в Інтернеті. Для кожного громадянина за доступною ціною мала надаватися послуга – входу до кадастру та отримання необхідної бази даних. Рух земельної ділянки, її власники, параметри, оцінка земельної ділянки, офіційна ціна продажу ділянки…
Є речі, які є предметом безпеки. І ці речі повинні бути закриті. І ці речі не могли бути відкритими для масового доступу
Але те, що кожна операція з землею мала бути відома, - це був безперечний принцип. Я не бачив в цьому ніякої проблеми. Більш того, я вбачав в цьому безумовну перемогу.
І принцип тут дуже простий. Коли людина спокушається на взятку, на хабар, на корупцію? Тоді, коли ця тема є закритою. Коли ти робиш її відкритою, зникає зваба. Ти не можеш цього зробити, тому що все прозоро. Тебе рано чи пізно запитають як мера міста, як голову сільської ради – а де гроші від реалізації землі? Ось є земля громади, а тут раптом виявляється, що власником є якийсь Іванов. У людей тоді виникають питання: Чому ми віддали безкоштовно? Якщо навіть продали, то чому не було відкритого аукціону? Зрештою, якщо земля виставляється на продаж, то кожен з нас потенційно має право її купити, бути учасником аукціону.
Тому прозорість є необхідною умовою демократії. Якщо тільки ти не хочеш красти. Якщо хочеш красти, тоді й виникають потреби в обмеженні доступу до інформації.
До того ж, гроші, потрібні для виготовлення кадастру, є невеликими грошима, з точки зору того, що ми зможемо їх повернути. Як ми домовлялися з поляками, частина того, що буде зроблено, буде пролонговано як довгостроковий кредит.
Е-У. Тобто, Ви мали фінансову схему таку, що зараз ми платимо одну частину, а потім іншу частину плати за проведені роботи…
А.М.: Ми платили по ЮБК, а потім за всі інші роботи. Нам не була потрібна однакова ступінь точності по всьому Криму. Ми домовилися, що з початку ми робимо ЮБК з високою точністю, а далі степову зону – з точністю, скажімо, 1 метр.
Взагалі, з практики Криму я хочу сказати, що особливої проблеми не існує. Існує небажання це робити. І це небажання пронизує всю вертикаль. Особливо – в мегаполісах. Якщо я введу прозору систему, наприклад, в Києві, то ви мені не дасте «на лапу». Тому краще я не буду її вводити. І потім зможу казати – в тебе виникли проблеми з землею в Києві, приходь до мене, я тобі допоможу. Це така примітивна логіка, але вона нажаль дуже живуча.
Е-У. Тобто, на Вашу думку, особливих проблем з людськими, фінансовими, технічними тощо ресурсами в цій сфері в Криму не існує?
А.М.: Ні, вони є і вони завжди будуть, якщо не хотіти їх вирішувати. Це питання недешеве. Але ми повинні пам’ятати: якщо стандартний земельний кадастр за європейськими нормами коштує дорого, то його відсутність коштує ще дорожче. Причому, на декілька порядків дорожче.
Ось Ви дивіться. Я зараз Вам продемонструю це на прикладі відомого «Гольф-сити». Я є злодій в цьому випадку, як про мене дехто каже. Ось вибірка претендентів на отримання земельних ділянок під особисте селянське господарство у Сакському району. З цього клаптику землі все й почалося. Серед претендентів: начальник Сакського районного відділу земельних ресурсів, голова райдержадміністрації в минулому, його рідня, син прокурора, представник Президента в АРК в минулому, кримінальний комітет…
Е-У. Що за кримінальний комітет?
А.М.: Це такий громадський комітет в раді. Я думаю, що це якийсь офіційний комітет…Начальники відділу юстиції Сакського району в минулому та на теперішній час, державна інспекція контролю за використанням земель в АРК, суддя, начальник відділу СБУ, районний відділ міліції, рідня голови Сакської районної ради депутатів і так далі.
Що це таке? Підходять до Вас – Марусов Андрюша, ти землю хочеш? Ви кажете: ну який дурень не хоче землю, тим паче, на березі Криму. Хочу! Так ми домовимося – якщо ми її дамо, ти її будеш брати? Буду. Все, вас занесли в базу даних. З цієї бази даних робиться отакий реєстр. Всі ці підписи фіктивні. Якби тут був Марусов, то був би й підпис – Марусов. Моїм помічником був Білієнко Олег Іванович – я не знаю, чому в цьому реєстрі його занесено як Олег Олегович. Це помилка. Дивимося: частная собственность, 64 участок, 2 гектара, в тому числі пашня – 2 га. Я його питаю: Це твій підпис? Він каже: Ні.
Що роблять? Вони зібрали дані. Потім, коли Вас запитають – Вам землю пропонували? Ви скажете – Так, пропонували. А якщо не запитають, то Ви і не будете знати, що Вам землю виділили.
Цей реєстр потім оформляють як товариство, обирають керівництво, пишуть статут, і цьому товариству дають право продавати землю. А Ви і знати не будете, що відбувається.
Тепер, що це за земля. Ось план землі, яка віддана. Це море, а це по 2 гектара.
Е-У. І це землі запасу?
А.М.: Це землі, які були в розпорядженні Сакської районної ради. Вони за межами населеного пункту.
Таких фактів – на 12 000 гектар землі. Я Вам просто фрагмент показую. І вся ця земля була роздана у такий спосіб.
Якби був земельний реєстр, то це неможливо було б зробити. Відразу в реєстрі земельному з’являється, що Білієнко отримав 2 гектара. І я як Білієнко знаю, що мені виділено 2 гектари, і тоді створити таке товариство неможливо і продати землю без моєї згоди неможливо.
Тоді якщо мене цікавить Сакський район, то я заходжу в базу даних кадастру і бачу: дивись, що робиться! Ця земля сьогодні є пустирем. Тут ніхто нічого не робить. Але вона вже стала товаром, вона вже «рухається».
Тому якщо б я хотів вкрасти цей «Гольф-сити», то я ніколи б не йшов на цей кадастр. Але чому піднявся скандал навколо «Гольф-сити»? Я попросив Раду інвесторів зробити мастер-план кримського берегу. Коли я попросив, то вони захотіли узнати наявну ресурсну базу цієї земельної дільниці. Як вони тільки почали цікавитися цим, то вони відразу вийшли на ті речі, що я Вам показав. Коли ж «власники» побачили, що їм кінець, то вони почали кричати, що я роздаю 6 500 гектарів. І прокуратура порушила кримінальну справу по факту наради, яку провів мій перший заступник Ясюк лише з одною метою – попросити сільських голів не віддавати сьогодні землю. Бо коли ми зробимо мастер-план, коли ми проведемо проектні роботи і виставимо землі на аукціон, то ми маємо знати, що отримані гроші підуть в бюджет, а не цьому «приватному власнику» в кишеню. І проти цього зараз піднявся неймовірний хай – Миримського [Лев Миримський – народний депутат України, голова Кримського відділення партії «Союз». За численними повідомленнями преси, лідер одного з «авторитетних» кланів Криму – Е.-У.], всіх злодіїв, які там є в Криму серед депутатів, - що Матвієнко хоче віддати 6 500 гектар невідомо кому, бо земля має належати народу, бо «їхній народ» від голоду пухне, бо «народу» не дають можливості орати і сіяти….
І це вийшло на рівень прокуратори України. Цих злодіїв «кришує» вже прокуратура України! І «кришує» їх вже Міністерство внутрішніх справ, не розібравшись по суті. Порушена кримінальна справа по факту проти Ясюка, який провів цю нараду. Ви собі можете уявити, що в цій державі твориться? Зараз я пишу листа Президенту, що давайте все-таки доведемо до кінця цю справу – якщо я винен, то посадить мене в тюрму. Я не віддав жодного квадратного сантиметру землі. Я тільки вийшов на маленьку частину проблеми. І це стало якби формальним приводом відставки уряду Матвієнка.
Е-У. На самому початку Ви сказали, що ця ідея про електронний кадастр не вмерла, вона просувається – навіть після того, як Ви залишили свою посаду?
А.М.: Так, два мільйона я профінансував…
Е-У. Що значить – Ви профінансували?
А.М.: Не я, а бюджет.
Е-У. З кримського бюджету?
А.М.: Я добився виділення з центрального державного бюджету і під це ми виділили два мільйони. Я думаю, що ми продовжимо цю справу. Я доведу це до кінця. Я на цьому не зупинюсь. Земля Криму – це багатство всієї України.
Е-У. Але в Криму вже з’явився новий уряд, новий голова уряду…
А.М.: Мене це не цікавить. Держкомзем сьогодні працює як вертикальна структура. Рескомзем Криму підпорядкований Держкомзему.
Е-У. Але все ж таки якщо повернутися до нового уряду Криму. На Вашу думку, наскільки для них відкритість та прозорість влади буде пріоритетом?
А.М.: Знаєте, примітивізм – це головна ознака нашої дійсності. Люди так звикли до всього, що якщо ти їм кажеш, що це неправильно, то це їх обурює. Я прийшов в Крим і сказав – мені не треба на засіданні уряду преси. Я додому до себе під час стосунків з членами сім’ї – не кличу сусідів. Але я відкритий: сусіди можуть цікавитися моїм життям, вони можуть зайти до мене, вони можуть зрештою написати в правоохоронні органи – перевірте, чим займається ця сім’я, якщо в них виникають якийсь проблеми.
І тому я сказав, що на засіданнях уряду я хочу сперечатися, я хочу, щоб члени уряду були відповідальні за рішення, які ми приймаємо. Мені не треба показухи. Бо є речі, коли небажано публічно оголошувати той чи інший аргумент. Але всі мої рішення – на сайті! Всі без виключення.
Е-У. Всі?
А.М.: Всі, крім якихось супер-секретних речей стосовно цивільної оборони, мого розпорядження про проведення навчань, операцій з анти-тероризму… Ці речі не мають відношення до публічної політики. Це безпека краю. Такі рішення за відповідним грифом я не маю права розміщувати. Але це 0,01 від всього, що приймалося.
Я не знаю, що зараз робиться – вішають вони їх в Інтернеті чи ні. Але вони відкрили доступ преси до засідань уряду. І преса каже – це нас влаштовує, це прозоро. Бо так було. Навколо цього мені пишуть – що я, мов, був такий-сякий, не хотів розуміти традицій Криму. Але якщо ці традиції не мають ніякої логіки, то вони не повинні мати й перспективи.
Е-У. Якою була реакція, коли Ви приймали рішення про оприлюднення в Інтернет документів – тих же самих мас медіа, держапарату..?
А.М.: Реакція була погана, тому що всі розуміли, що я не можу прийняти ніякого рішення «по дзвінку». Якщо вони знають, що я розміщую всі рішення, то вони знають, що вони не можуть вмовити мене прийняти якесь рішення, яке потім можна не показати. І тому я був готовий – будь ласка, громадський контроль? Приходьте, подивіться по книзі реєстрації всі рішення. Якщо якийсь номер випадає і його немає в Інтернеті, то запитуйте, чому… Ви можете скласти комісію, якщо Вас не допустили, то можете викликати правоохоронні органи та попросити зробити ревізію цього рішення – чи по праву воно не розміщено в Інтернет?
А для мене рішення відкрити документи в Інтернеті було манною небесною. Я знав, що в Криму єдине, чим я можу себе ствердити, - це відкритістю. Доказати, що я не корумпований. Що я не маю на меті корумпувати систему та структуру влади. Я йду з чистим та відкритим забралом на наведення порядку.
Можете собі уявити, якби у Вас сьогодні з’явилася кадастрова оцінка земель Києва? І Ви подивилися б, де є вільна земля. Скільки землі сьогодні не використовується в місті?
Е-У. Був би скандал на скандалі…
А.М.: Ви собі уявляєте на секундочку, що це таке? І тоді я казав, що далі ми підемо по всіх великих містах Криму. Сімферополь ми зробимо прозорим. Це також не подобалося…
Зрештою, я маю одну помилку по Криму – що я не ввійшов в Крим з вимогою поміняти всі силові структури. Я не ввійшов з «війною». Я не хотів йти з «війною», тому що я розумів, що тоді в суспільстві я буду сприйнятий як людина, яка прийшла «на штиках». Я в любому випадку переміг би, але справа в тому, що мене зрадив Київ…
Я хотів ввійти в Крим з системним бізнесом та прозорою системною владою.
Е-У. Що мається на увазі – «системний бізнес»?
А.М.: Я вище казав, що я залучав «Гольф-сити». Я не скривав, що я завожу в Крим, скажімо, 100 млн доларів інвестицій. І що компанія підтверджує ці інвестиції. І що я виставляю на аукціон землю і ця компанія купує. І вона купує їх системно: вона не купує 15 соток для аквапарку або якогось басейну, чи 0,2 сотки для павільйону, а хтось там ще 5 соток для ресторану.
Ви собі уявіть таке. Коли Ви не знаєте, що буде на цій землі, на цій території і Ви будуєте на ній ресторан, то Ви це робите інтуїтивно – може й виправдається… А коли я знаю, що тут будується великий комплекс, рекреаційний, що я будую аквапарк, досугові центри. Ось тоді Ваш ресторан матиме зовсім іншу ціну, бо він буде завжди прибутковим. Тоді я показую мастер-план всього берегу – 65 кілометрів. «Гольф-сити» мала запропонувати мастер-план цієї дільниці в 65 км. І тоді сюди вплітається вся інфраструктура. Ми розуміємо, що це комплексний погляд на те, як зробити самодостатніми ці 65 кілометрів. Де у нас буде зоопарк, театр, готелі, пляжі, скільки треба автобусів? Якщо Ви відчуваєте, що ця земля має перспективу, то Ви купуєте землю та робите там транспортне підприємство, бо це буде вигідно….
Коли все прозоро, то воно дає бізнесу сигнал, що треба швидко купувати і вкладати гроші. Я тоді виставляю землю на аукціон у відповідності з мастер-планом. Ось тут має бути два гектара під готель. Будь ласка, хто більше заплатив, той взяв землю і будує готель. Я будую готель, бо я чітко знаю, що тут поруч буде аквапарк; тобто, готель буде заселений. І сезонність буде збільшена – а не просто два місяці пляжу. А якщо аквапарк будується закритий, тоді це круглорічний. А якщо будується ще й курортний центр, тоді я будую ще один готель, тому що люди будуть приїжджати не тільки купатися і не тільки влітку…
В моїх планах була чітка логіка, це була нова інвестиційна політика. Весь цей злодійський бізнес налаштований на те, щоб зараз захопити і тримати, поки земля неймовірно не виросте в ціні.
Е-У. Знімати ренту…
А.М.: Так.
Я домовився з «Квазар-мікро» про те, що ми переведемо на електронну систему внутрішнє діловодство.
Е-У. В межах Ради міністрів?
А.М.: Так. Ми домовилися, що з початку це буде зроблено в Раді міністрів, а потім ми будемо виходити на міністерства. Тому що документообіг – це просто жах. Я вмирав, коли приходив в кабінет: кожний ранок на моєму столі 10-15 папок, за якими мене не видно.
Е-У. Секундочку, тобто в Раді Міністрів Криму дотепер немає системи електронного документообігу?!
А.М.: Ніякої. А де є?
Е-У. Принаймні, по центральних українських міністерствах є…
А.М.: Я знаю, що там є, бо я знаю людей, які це впроваджували….
Ми домовилися навчити людей. Ми склали проект. Причому, Женя Уткін [Євген Уткін, президент корпорації «Квазар Мікро» - Е.-У.] стогнав-стогнав і дав-таки «добро»… Що з цим зараз – я не знаю…
Е-У. До речі, щодо цієї ідеї про публікацію в Інтернеті фінансово-господарських документів державних підприємств. Я так зрозумів, що ініціатива з «Кримтролейбусом» була пробним каменем?
А.М.: На 30% відразу піднялися доходи «Кримтролейбусу». Що ми зробили? Перше, показали фінансовий стан. Це була бомба. По-друге, поставили камери відеоспостереження на певні тролейбусні маршрути. На тих маршрутах, де були поставлені камери, на 50% піднялися доходи. Відразу. Ми побачили взагалі логістику ефективності маршрутів. Побачили, що твориться на маршрутах. Побачили, де є «вузькі» місця. Раніше це була закрита тема. Ми вийшли на проблему ціни маршруту. Взагалі, я хотів віддати на аукціон тролейбусний и автобусний маршрути на лініях Сімферополь-Ялта.
Е-У. Аукціон продажу чи оренди?
А.М.: Оренди. Умова мала бути така, щоб перевести на самоокупність. Щоб ми згодом змогли купити комфортабельні швидкісні тролейбуси, з кондиціонером. Подивиться: те, що зараз там їздить, - це жах.
Більш того, ми мали поставити паралельно автобуси і взагалі вийти на тему: чи є перспективним тролейбусне сполучення з Ялтою. Кажуть, що маршрут має бути екологічно чистим. Але подивиться, що зараз відбувається? Тролейбус рухається зі швидкістю 40 кілометрів на годину. За ним хвостом – 30-40 машин, швидкість також 40 км. Ті 30-40 машин забруднюють в 10 разів більше навколишнє середовище, ніж екологічно чистий тролейбус. Чи не варто нам пустити швидкісний автобус замість екологічно чистого тролейбуса? Він не буде створювати цих «хвостів». Більш того, Ви не побачите в жодному рекреаційному чи курортному місті в світі тролейбусів. Це найдорожчий вид транспорту. Хоча я не заперечую – корисний.
Але я кажу: я не маю рішення, я тільки маю сумніви. Тут піднялася неймовірна атака на мене, що я порушую традиції. Тому що це ж сталінські традиції – тролейбус на лінії Сімферополь-Ялта. І навіть якщо людина не користується цим тролейбусом, сам факт, що його можуть зняти, це вже сприймається як образа.
Такі речі потрібно виносити на громадське обговорення. Треба виставити всі аргументи «за» і всі аргументи «проти». І хай толочеться громадська думка над цим, і не треба вводити зміни вже завтра….
Але якщо я віддаю в оренду цей маршрут, то я знімаю його з державного фінансування. Я отримую гарантовані прибутки, я проводжу переобладнання цієї лінії. Я вкладаю інвестиції – там же все сиплеться, там жахливий стан інфраструктури. Від Алушти до Сімферополя кожен день три чи чотири пориви. А це додаткові затори на всіх шляхах…
Тому прозорість … А у нас немає іншого способу як тільки через Інтернет, тільки через комп’ютерні системи виходити на прозоре державне управління. Це єдиний спосіб, як це можна забезпечити. Ти не надрукуєш всі документи та матеріали в газеті та не випустиш все в телепередачі.
Крім того, один цікавиться дорогами, другий – школами, третій – лікарнями… Тому краще, коли кожний має право увійти в електронну систему і отримати інформацію, яку він бажає.
Більш того, треба робити Інтернет-клуби десь при адміністраціях, які б давали можливість громадськості приходити і отримувати інформацію.
Е-У. Ви маєте на увазі щось на зразок сенсорних комп’ютерних кіосків?
А.М.: Ну так, щось має бути. Це наступний крок. Якщо я не маю вдома доступу в Інтернет, то мені треба йти в якийсь Інтернет-клуб та там платити гроші і отримувати доступ. Але якщо я хочу знати, як влада працює… Я ж податки плачу! Я мушу мати місце, де я можу отримати інформацію. Тому це був наступний крок, який ми планували. Ми планували обладнати таке місце в уряді. Це додаткові витрати для бюджету, але я впевнений, що вони виправдовують себе.
Держава має розуміти, що державна власність – це інститут, який формує виборець, формує громада. І мова йде не тільки про державні підприємства. Я пропонував зробити відкритими комунальні підприємства. І вони також мають бути прозорими. Це створює довіру до влади.
Найбільша проблема нашої прірви між владою та людьми – це непоінформованість. Коли людина бачить живу логіку влади, вона має можливість зрозуміти владу. А коли для неї це все невідомо – вона ненавидить владу. Тому що людина живе в темряві суцільній і шукає чорну кішку.
Е-У. До речі, сьогодні нормативні документи Кабінету Міністрів не зобов’язують органи виконавчої влади розміщувати в Інтернеті інформацію про обіг коштів тощо державних підприємств…
А.М.: На мою думку, «не зобов’язаний» означає відсутність заборони це робити. Для того щоб привчити людей не зловживати – вони мають бути відкриті. Коли вони відкриті, їх це стримує від зловживань. А тим більше, коли йде мова про доходні підприємства – енергетичні компанії та таке інше.
Ви собі уявіть, що стає відкритою інформація про водоканал. Хоча б примітивний баланс. Щоб було видно, яка структура собівартості постачання води. Наприклад, «Крименерго», «Кримтепло». Відкритість інформації відразу робить зрозумілим для людей, чому ти міняєш того чи іншого керівника. Або чому в тебе тепла немає або води…
Е-У. Чим більше я Вас слухаю, тим більше я переконуюся в своїй первісній думці, що коли Вас призначали головою уряду АРК, то Ви були «смертником»…
А.М.: Ні, мене всі називають романтиком.
Е-У. Спротив… Я тільки можу уявити, яким він був… Я сам з Донбасу і знаю, що корумпованість там стала «образом життя»…Що ж казати про Крим…
А.М.: Ви знаєте, Донбас відпочиває в цьому відношенні…
Крим, з іншого боку, не має ніякої специфіки. Чому це для Криму прозорість є «смерть»? Специфіка Криму – це надумана тема. Вона дає можливість сьогодні кланам – зловживаючи владою, проникаючи у владу і захоплюючи владу – грабувати Україну. Як тільки ми покажемо все прозоро, то виявиться, що Крим – це нормальний регіон.
А зараз ці спекуляції навколо Криму як особливої, специфічної зони лише означає одне: «Не чіпайте наших злодіїв! Не чіпайте казнокрадів!» Хибна логіка така: є Дейч [Борис Дейч, спікер Верховної Ради Криму – Е-У.], який «кришує» сьогодні злодійство в парламенті, він добрий… Якщо не буде Дейча, то парламент Криму буде неслухняний… Є мер Сімферополю… Хай теж прикрадає, але ж він все-таки за Україну! Він же ж не пускає Росію. Він не приймає рішень шовіністичного толку…
Що спасе Крим – Крим можуть спасти потужні інвестиції. Нові робочі місця, велика кількість зайнятих, зарплата, відрахування в бюджет.
І тому коли я пробував, створивши клуб 6-7 потужних інвесторів, кожний з них готовий був завести 100 млн інвестицій… Ви собі можете уявити, який це був переляк для всього того кримського «бізнесу».
А коли я домовився з головами місцевого самоврядування… Я не можу заборонити продавати землю в їх розпорядженні, але я запропонував таке. Доля будь-якої земельної ділянки площею вище пари десятків соток вирішується спільним рішенням: сільської ради та міжвідомчої комісії при Раді міністрів Криму. І давайте підпишемо угоду, щоб ви були зацікавлені в тому, щоб вас ніхто не ґвалтував. Приїде, скажімо, міністр внутрішніх справ і скаже – дай мені 2 гектари. А ти попробуй йому не дай – він на тебе відкриє корупційну справу! А так він приходить, а ти йому кажеш: з задоволенням, але треба, щоб міжвідомча комісія зі мною разом прийняла рішення. І тоді цей міністр скаже – добре, я не буду брати у вас землю. Це ж спасіння для сільського чи міського голови! І я підписав таку угоду з усіма, крім Великої Ялти.
Але потім вони очухалися – що ж ми наробили? Півроку лишилося до парламентських виборів. Це ж такий Клондайк, ця земля! А я взяв да підписав цю угоду… А я ж бідний, в мене діти… Я ж можу на цьому заробити, я ж можу «безплатно» віддати ці 2 гектари… Але зрозуміло, що безплатного сиру не буває – мова йде про взятку сільському чи районному голові…
Ця угода, як бачите, теж стосувалася прозорості влади….
[Розмовляє телефоном з Петром Костенком, головою громадської організації «Народ України», який був ініціатором впровадження принципів прозорості в роботу «Кримтролейбусу»]
… Це, до речі дуже цікавий чоловік [Петро Костенко]. Йому відразу сказали: тобі, друже, тут не жити. А друзі порадили купити бронежилет. І це знову щодо того, чому нас звідти хотіли так швидко викинути.
Якщо підводити підсумки, то що ми зробили в Криму? По-перше, продемонстрували, що не вся українська влада є злочинна і корумпована. Я думаю, що навіть за цих 5 місяців, коли я був головою уряду, довіра до влади збільшилася у людей. Люди зрозуміли, що в них був хоч один прем’єр, який не є корумпованим. І хотів відкритості. Я розумів, що тільки в цьому моє спасіння – люди мають мене зрозуміти! Ті «бегемоти» мене ніколи не зрозуміють… Коли вони побачили, що люди починають переходити на мою сторону, - вони злякалися по-справжньому. І зрозуміли, що тоді вже вони мене не зсунуть.
А зрада, яка була з боку моїх однопартійців… Так Господь розпорядився, що я написав заяву, тому що мені було соромно за все те, що зробили мої побратими. Але життя йде…
Е-У. Тобто, їхня поведінка – це те, що Ви мали на увазі під «зрадою Києва»?
А.М.: Все, що я зробив, підняло велику армію ворогів серед політиків. В тому числі приїхали високопосадовці з Києва, зустрілися з Дейчем і сказали, що треба Матвієнка звідси відправляти, тому що він нам тут не підходить, він не будує НСНУ… Але мова в дійсності йшла про те, що я не даю їм можливості впроваджувати свої інтереси в Криму. І коли до мене прийшли корумповані фігуранти кримські і сказали… Ні, не так було. Вони оголосили мені війну – що вони зроблять все, щоб я пішов у відставку. Я їх запросив, тому що один з них мені був добре відомий по парламенту. Я йому сказав: ти мені оголосив війну, я її приймаю. Але ти тоді маєш розуміти, що я піду ва-банк…
Моя логіка була така. Прихід системного бізнесу поставив би кожного кримського бізнесмена перед вибором: або вони виходять «з тіні» та становляться моїми партнерами, або складають конкуренцію владі. В них іншого виходу не було. Тому я не спирався на силовиків, бо я знав, що так чи інакше я переможу. Якщо я заведу 100 млн доларів в Сакський регіон, то вся ця «палаточна торгівля» просто не виживе, вона здохне. І тому вони мають тоді піти до мене в найм, на роботу, або запропонувати якийсь варіант співпраці – я готовий був навіть їх пустити, бо я не був зацікавлений воювати з місцевими. Навіть не я – а той, хто туди прийде… І тоді все стає цивілізованим.
І коли ця людина прийшла до мене і сказала – я тобі оголошую війну, - я відповів: Я виклик приймаю. І він мені сказав, не стримавшись, сакраментальну фразу: «А че ти такий сміливий? З цим чоловіком все узгоджено». І показав на портрет Ющенка. Я сказав: «Якщо узгоджено, то тоді не треба війни. Але я з ним переговорю».
Я приїхав до Києва і запитав Ющенка сам на сам: «Якщо я там Вам непотрібний, то не треба робити цирк. Скажіть, що я Вам непотрібний, я напишу заяву і піду. Бо без підтримки центру я там нічого не можу зробити». Ющенко зробив великі очі і звільнив тих людей, які маскувалися нібито під його команду, і сказав, що він зробить все, щоб мене підтримати. І коли Ющенко зробив все, щоб мене підтримати в Криму, а мені партійці сказали, що вони будуть валити владу…виявилося, що я в партії не лідер і не можу нічим допомогти Ющенку … І коли вони не проголосували і не підтримали Єханурова - вони мене зрадили. Я зрозумів, що я мушу піти, послати сигнал суспільству, що не всі Ющенка кидають…
І я не знайшов кращого рішення – очевидно, що воно не було кращим – написав заяву, і пішов у відставку з усіх постів.
Я думаю, що це було ще достатньо високе перевантаження, тому що ти там живеш в логові одних вовків. Проблема в тому, що уряд, який я очолюю, - я не можу його змінити. Кожний міністр має бути звільнений Верховною Радою Криму, яка проти мене аж креше.
В цьому контексті прозорість влади важливо було впроваджувати, я пішов на цей крок, тому що в мене було не так багато важелів. Заставити «своїх не своїх» міністрів працювати на Україну можна було тільки через прозорість.
Е-У. Анатолій Сергійович, зараз вже почалася виборча кампанія. Чи погодилися б Ви з ідеєю, щоб всі документи щодо фінансування тієї чи іншої кампанії, партії чи блоку оприлюднювалися в Інтернеті? Наскільки, на Вашу думку, це є доцільним, реалістичним...?
А.М.: По-перше, треба трошки змінити систему фінансування. Якщо змінити, то тоді це може було б правильним. А коли ми обмежуємо обсяг фінансування… Зрозуміло, що в рамках суми, яка прописана в законі, фінансувати кампанію неможливо. Тим більше, в Україні. Це питання комплексне. Якби ми не обмежували, тоді це можна було б робити. А зараз, коли в одного є адміністративний ресурс необмежений, а в другого немає нічого…
В принципі, я не проти цього…
Е-У. Останні питання. Відомо, що є нормативні акти Кабміну України, які зобов’язують органи виконавчої влади оприлюднювати свою інформацію в Інтернеті. Є перелік інформації, яка має бути відкритою на офіційних сайтах. Щодо органів місцевого самоврядування –жоден з законів не зобов’язує їх прямо це робити…
А.М.: Чому? Є Закон про місцеве самоврядування, який зобов’язує, до речі, оприлюднювати проекти бюджетів та звітувати про їх виконання. Цього ніхто не робить, не оприлюднює звітів. У нас взагалі рівень правового нігілізму більше, ніж за брежнєвського режиму. Це є проблема. Прокуратура мала б здійснювати контроль, але вони зайняті іншим: як би місцева влада дала машину, квартиру….
Але в будь-якому випадку цього є замало. Тому нова редакція Закону, над якою я працював і яка, я сподіваюся, продовжує жити в парламенті, безперечно мала б достатньо чітко прописати частину відносин громади і влади. І я думаю, що це в більшій мірі мало б бути нормою Статуту тієї чи іншої громади… Треба придати Статуту громаду певне нормативне значення, тобто, щоб його прийняття стало не добровільним, а обов’язковим. Оскільки Статут має затверджуватися референдумом громади, то кожна громада затверджувала б самостійно рівень прозорості.
Е-У. А щодо іншого виходу – Закон про свободу доступу до публічної інформації…?
А.М.: Це також може бути нормою, але місцеве самоврядування має свою специфіку… І специфіку кожної громади неможливо прописати в одному законі. Є населений пункт, де три хати, і є населений пункт, де три мільйони. Коли ти спробуєш обєднати ці дві різні категорії в одному законі, то виходять серйозні проблеми. А закон має виконуватися! І коли мова йде про Статут, то тоді можна включити певну диференціацію. Можна, наприклад, в законі про власність зробити статтю, яка б говорила, що певні положення мають розміщуватися в Статуті. Таким чином, і положення про доступ до інформації має бути обов’язковою складовою Статуту. Крім того, має бути високий рівень відповідальності тих чи інших осіб за його порушення або невиконання.
Е-У. Останнє питання - щодо онлайнової відкритості Верховної Ради. Існуючий сервер з законодавчою базою є безумовно досягненням, у порівнянні навіть з нашими сусідами. З іншого боку, інформаційно-комунікаційні технології практично не використовуються депутатами для взаємодії з громадянами. А, наприклад, за нашими даними протягом останнього місяця було вже близько 10 онлайнових звернень або петицій громадян до органів влади. Чи підтримуєте Ви ідею інституціалізації таких звернень та петицій?
А.М.: Звичайно. Думаю, що тут знову питання постає про той самий електронний документообіг. Коли я був народним депутатом, я отримував масу листів…
Е-У. Електронних?
А.М.: Ні, електронних було відсотка 2-3. Я думаю, що кожний депутат повинен мати електронну пошту. В Регламент має бути внесений обов’язок депутата звітувати через електронні засоби масової інформації. Він має розміщувати там свої звіти. Більш того, в нього має бути зобов’язання об’єктивно висвітлювати свою діяльність. Має здійснюватися контроль за тим, що поширює депутат. Одна справа, коли він розказує, що вніс 350 законопроектів, а насправді він не вніс жодного… Очевидно, що має бути служба помічників цього депутата, яка підпорядкована не йому, а Секретаріату Ради. Ця людина має відповідати за об’єктивність інформації.
Я думаю, що ми обов’язково до цього прийдемо. І про це сьогодні треба говорити як про мрію, бути романтиком не меншим, ніж я. Але я думаю, що все починалося з романтизму. Романтики задумували будь-які зміни. Правда, користувалися цими змінами негодяї…
Е-У. До речі, чи думаєте Ви, що в передвиборчу програму «Собору» слід включити положення про відкритість органів влади?
А.М.: Я зараз за «Собор» не говорив би, оскільки я чекаю рішення з’їзду. В «Соборі» зараз бореться минуле і майбутнє. Якщо майбутнє переможе, то в програмі обов’язково має бути логіка та політика відкритості влади. Очевидно, що це має поширюватися не тільки на «Собор», але й на все суспільство.
Е-У.Дуже дякую за інтерв’ю!
А.М.: Дякую Вам…
[вже прощаючись, Анатолій Матвієнко навів ще один приклад прозорого державного управління в його бутність головою уряду Криму]:
Я ініціював відкриту процедуру підбору голів районних державних адміністрацій. Я прийняв рішення про публічне обговорення кандидатів на посаду голів. Були утворені комісії з депутатів, громадських організацій, представників політичних партій в районах рішенням ради. На ці комісії запрошувалися всі, хто хотів бути головою райадміністрації. Вони розглядали кандидатури всіх, хто виголосив своє бажання. І комісія відбирала трійку тих, кого вони вважали найкращими. Трійка приїжджала в Сімферополь на конкурсну комісію. Її засідання були також публічними та відкритими для всіх. Але присутні могли лише спостерігати. Задавати питання могли члени цієї комісії, яка була мною утворена при Раді Міністрів. Крім того, якщо були люди, які вважали, що їх неправильно оцінили в районах, то вони мали право відстоювати свою позицію в Сімферополі.
Із цієї трійки та ще 2-3 людей, які з’являлися з району, комісія обирала двох. І ці двоє потім з’являлися на мої ясні очі. Я з тими двома проводив бесіду, міг забалотувати обох, а міг когось вибрати.
В результати ми оголошували переможців і відкрито говорили, що ми подали ту чи іншу кандидатуру на затвердження. Це рішення інші кандидати мали право оскаржувати. Якщо скарга була обґрунтованою, то ми знову поверталися до цього питання.
Я сьогодні хочу сказати, що найкращий кадровий потенціал голів райадміністрацій – в Криму. Можливо, ми не взяли найкращих, але ми точно не взяли найгірших. Що мені робив центр… вирвані роки життя. Що ти там запустив? Президент призначає, яке ти маєш право це робити…. Але я відсік всілякі лобіювання з кон’юнктурних міркувань. І тоді люди зрозуміли, що бандюгу, який сидів в тюрмі – ніяким чином не можна призначити головою райдержадміністрації….
Е-У. Дякую. Бажаємо Вам успіхів!
http://www.e-uriadnik.org.ua/modules.php?name=News&file=article&sid=3100
Інтерв’ю проведено редактором «Е-Урядника» А.Марусовим 18 жовтня.