Одні «застовбили», інші — «зарезервували»
12/20/2005 | Михайло
Одні «застовбили», інші — «зарезервували»
Хто спонукатиме кримську землю «працювати»?
Микита КАСЬЯНЕНКО, Сімферополь
Днями сесія Сакської районної ради відмовила Сакській міжрайонній прокуратурі у дачі згоди на притягнення до адміністративної відповідальності глави районної держадміністрації Бориса Якимчика. Йому інкримінувалося те, що в процесі розподілу землі він відмовив одним заявникам і не відмовив іншим. Це рішення кваліфікувалося як «корупційна дія». Однак депутати взяли до уваги той факт, що голова адміністрації діяв згідно із законом: в одному випадку виконував рішення суду, яке зобов’язує його відновити права громадян, в іншому — рішення Ради міністрів, хоч обидва рішення не в ладах із законом і сьогодні. Як сказано у повідомленні прокуратури Криму, «слідчі органи змушені вдруге і втретє скасовувати незаконні рішення про надання одних і тих самих земельних ділянок, як це сталося, наприклад, із землями Сакського району».
У чому ж суть конфлікту?
Ось що говориться в повідомленні прокуратури Криму від 20 жовтня 2005 року: «Після повернення у власність держави земель, виділених під віртуальний проект «Гольф-Сіті», Сакська райдержадміністрація протиправно надала частину з них для ведення «фермерського господарства» — державним службовцям, працівникам правоохоронних органів, керівникам району. 28 вересня 2005 року чотирма розпорядженнями голови Сакської райдержадміністрації фермерам виділено земельні наділи площею від 1 до 2 га кожному, а в цілому 256 га, у прибережній захисній смузі Чорного моря, у віддаленні не більше 1600 метрів від урізу води. Вже 4 жовтня 2005 року прокуратурою автономії рішення районної державної адміністрації було опротестоване, оскільки в діях голови районної державної адміністрації було виявлено грубі порушення вимог Водного та Земельного кодексів України. Як повідомив голова Сакської райдержадміністрації Якимчик Б.О., 17 жовтня 2005 року протести прокурора було розглянуто і задоволено, а розпорядження про виділення 256 гектарів земель визнано недійсними…»
Ще рік тому, якраз під час зміни влади у країні, в листопаді — грудні 2004 року, а також у січні — лютому 2005 року сімома розпорядженнями Сакська райдержадміністрація дала дозвіл «на розробку проектів землеустрою з відведення земельних ділянок безкоштовно у приватну власність для ведення особистого селянського господарства», як було сказано в документах — «далі на захід за село Молочне, біля майданчиків Національного центру управління космічного зв’язку». Раніше в околицях Євпаторії (а це і є Сакський район) були розміщені бази Військово-космічних сил СРСР, більшу частину території, особливо в Молочненській сільській Раді, було закрито для будівництва через санітарні норми, бо сильне випромінювання космічних антен впливало на здоров’я. Сьогодні багато військово-космічних баз демонтовано, і регулярно висуваються ідеї про те, як саме розвивати регіон. Однак встановити сьогодні, хто в момент зміни влади у країні був ініціатором такої масової роздачі землі «під фермерські господарства» 153 жителям не лише Сак та Євпаторії, але й Києва, Сімферополя, Армянська, Ялти, Феодосії, Бєлогорська, які живуть у багатоквартирних будинках і, причому, не мають відношення до сільського господарства, не уявляється можливим тому, що одних «уже пішли», інші зберігають цей секрет як зіницю ока і не розкривають навіть на допитах у прокуратурі. Як розповіли кореспонденту «Дня» компетентні експерти, земля в цьому місці засолена, можливо, десятиріччями на ній ніхто нічого не вирощував, і для створення «фермерських господарств» вона виділялася лише формально, оскільки закон передбачає в цьому разі безкоштовне виділення. Насправді, через деякий час була б проведена експертиза на придатність землі для вирощування продуктів, і немає сумніву, що було б отримано негативний висновок, надійшли б такі ж масові заяви про переведення землі в інше призначення, і на ділянках виросли б приватні пансіонати та дачі. 14 квітня 2005 року Сакська держадміністрація ще встигає за вихідними номерами 863—865 направити вже виконані проекти землеустрою з відведення ділянок на держекспертизу до рескомзему Криму, однак у цей час змінюється вся влада в Криму.
У нового складу Ради міністрів Криму з’являється інший проект використання незайманого узбережжя Сакського району. З’являється така собі фірма «Гольф-Сіті», яка висуває проект будівництва в Криму мережі готелів, мотелів та здравниць спільно з мережею майданчиків для гри в гольф і повної інфраструктури для функціонування цих установ. Вона просить під проект 6,5 тисячі гектарів землі, які й «резервуються», — зазначте, законодавство зовсім не передбачає такого роду дії, як «резервування» в процесі розподілу будь-якої землі — за ними всього лише протоколом наради при заступнику голови Ради міністрів. Протокол, звичайно, не має юридичної сили, але його пункти, які вимагають від Сакської райадміністрації відмовити колишнім прохачам ділянок і залишити землю за новими, беззаперечно виконується.
Як пояснив новий голова райдержадміністрації Сакського району Борис Якимчик, усе відбувалося з кращих намірів. «Є ж державна програма «Морський берег», розроблена урядом. Під цей проект виділення ділянок буде лише після складання генплану. Його взялася розробити компанія «Гольф-Сіті». Району це обіцяло створення 150 тисяч робочих місць, розвиток всієї інфраструктури, готелю, лікарні, автомобільні шляхи і залізниці, водопостачання... Земля — товар, хто краще представить інвестиційний проект, виграє конкурс, той і будуватиме. Ділитимуться прибутком, платитимуть до бюджету Криму, району…»
Таким чином, один проект (виділення землі для фермерських господарств) суперечив іншому (запропонованому «Гольф- Сіті»). Борис Якимчик говорить про це так: «Поки готувався лише проект «Гольф-Сіті», всі сакські структури, які ще до того «застовбили» (зверніть увагу, «застовбили», по суті, це, з погляду як мови, так і закону, те ж саме, що й «зарезервували», тільки одні офіційно, а інші — неофіційно! — Авт. ) цю землю собі, злякалися. Скаржитися до суду пішли не жителі, а чиновники; всі, хто був при владі, вони всі вже розподілили собі шматочок землі на березі моря. Там немає жодного робітника, немає жодного жителя села, по блату все роздавалося…»
На запитання, а чи не могло вийти так, що земля знову була б роздана по блату, але вже іншим людям, Борис Олександрович сказав: «Ні, звичайно. За гроші — будь ласка. Землю отримав би той, хто більше заплатив би на конкурсній основі. У нас є згідно із законом два варіанти: по-перше, конкурс на кращий інвестиційний проект, по-друге, виставляння на продаж, через аукціон. У будь-якому разі регіон отримав би реальні гроші, ми відразу відпрацювали всі соцпрограми. Ні «Гольф-Сіті» й нікому іншому жодних земельних відведень ще не давали. Вони тільки розробляють план, і якби давали — то на конкурсній основі. З іншого боку, Саки сподівалися під програму Кабміну «Морський берег» залучити серйозних інвесторів. Німці хочуть тут будувати центр, церебральники всього світу лікуватимуться у нас. Наші лікарі працюватимуть у цих клініках. Два з десяти місяців безкоштовно лікуватимуть жителів Криму. Багато хороших планів...»
На основі матеріалів спільного засідання колегії Держкомітету України із земельних ресурсів та Радміну Криму, що відбулося нещодавно, народний депутат України Рефат Чубаров говорив: «Ця вседозволеність жахлива. Проблема в тому, що весь час чиновники знаходять все нові й нові маневри. Ще за старої влади вони зібрали відповідні заяви, в тому числі й свої особисті, на надання землі, самі собі відмовили, а потім домовляються з судовою владою, і суддя приймає судове рішення, яке примушує орган виконавчої влади надати громадянам цим землю. У тому числі на засіданні я навів приклад, коли суддя приймає рішення по собі, яке зобов’язує виконавчу владу дати цьому судді землю!..»
Прокурор Криму Віктор Шемчук вважає, що «лише заходами прокурорського реагування не зупинити «кругообіг» незаконно прийнятих, а потім удруге і втретє скасованих прокуратурою рішень про виділення одних і тих самих ділянок землі.
Борис Якимчик говорить, що тоді не міг поступити інакше — він виконав рішення суду і відновив у правах 153 прохачів. Однак зі свого боку прокуратура Криму опротестувала вже й це рішення, повернувши до державної власності 256 гектарів землі. Райдержадміністрація виконала й його. З іншого боку, прокуратура Криму опротестувала і протокол наради у Радміні, яким земля незаконно «резервувалася» за проектом «Гольф-Сіті», а Рада міністрів Криму скасувала його. Тобто прокуратура скасувала і те, що «застовбили», і те, що «зарезервували»…
Отже, законність відновлено. Чи надовго?
№235, вівторок, 20 грудня 2005
http://www.day.kiev.ua/154733/
Хто спонукатиме кримську землю «працювати»?
Микита КАСЬЯНЕНКО, Сімферополь
Днями сесія Сакської районної ради відмовила Сакській міжрайонній прокуратурі у дачі згоди на притягнення до адміністративної відповідальності глави районної держадміністрації Бориса Якимчика. Йому інкримінувалося те, що в процесі розподілу землі він відмовив одним заявникам і не відмовив іншим. Це рішення кваліфікувалося як «корупційна дія». Однак депутати взяли до уваги той факт, що голова адміністрації діяв згідно із законом: в одному випадку виконував рішення суду, яке зобов’язує його відновити права громадян, в іншому — рішення Ради міністрів, хоч обидва рішення не в ладах із законом і сьогодні. Як сказано у повідомленні прокуратури Криму, «слідчі органи змушені вдруге і втретє скасовувати незаконні рішення про надання одних і тих самих земельних ділянок, як це сталося, наприклад, із землями Сакського району».
У чому ж суть конфлікту?
Ось що говориться в повідомленні прокуратури Криму від 20 жовтня 2005 року: «Після повернення у власність держави земель, виділених під віртуальний проект «Гольф-Сіті», Сакська райдержадміністрація протиправно надала частину з них для ведення «фермерського господарства» — державним службовцям, працівникам правоохоронних органів, керівникам району. 28 вересня 2005 року чотирма розпорядженнями голови Сакської райдержадміністрації фермерам виділено земельні наділи площею від 1 до 2 га кожному, а в цілому 256 га, у прибережній захисній смузі Чорного моря, у віддаленні не більше 1600 метрів від урізу води. Вже 4 жовтня 2005 року прокуратурою автономії рішення районної державної адміністрації було опротестоване, оскільки в діях голови районної державної адміністрації було виявлено грубі порушення вимог Водного та Земельного кодексів України. Як повідомив голова Сакської райдержадміністрації Якимчик Б.О., 17 жовтня 2005 року протести прокурора було розглянуто і задоволено, а розпорядження про виділення 256 гектарів земель визнано недійсними…»
Ще рік тому, якраз під час зміни влади у країні, в листопаді — грудні 2004 року, а також у січні — лютому 2005 року сімома розпорядженнями Сакська райдержадміністрація дала дозвіл «на розробку проектів землеустрою з відведення земельних ділянок безкоштовно у приватну власність для ведення особистого селянського господарства», як було сказано в документах — «далі на захід за село Молочне, біля майданчиків Національного центру управління космічного зв’язку». Раніше в околицях Євпаторії (а це і є Сакський район) були розміщені бази Військово-космічних сил СРСР, більшу частину території, особливо в Молочненській сільській Раді, було закрито для будівництва через санітарні норми, бо сильне випромінювання космічних антен впливало на здоров’я. Сьогодні багато військово-космічних баз демонтовано, і регулярно висуваються ідеї про те, як саме розвивати регіон. Однак встановити сьогодні, хто в момент зміни влади у країні був ініціатором такої масової роздачі землі «під фермерські господарства» 153 жителям не лише Сак та Євпаторії, але й Києва, Сімферополя, Армянська, Ялти, Феодосії, Бєлогорська, які живуть у багатоквартирних будинках і, причому, не мають відношення до сільського господарства, не уявляється можливим тому, що одних «уже пішли», інші зберігають цей секрет як зіницю ока і не розкривають навіть на допитах у прокуратурі. Як розповіли кореспонденту «Дня» компетентні експерти, земля в цьому місці засолена, можливо, десятиріччями на ній ніхто нічого не вирощував, і для створення «фермерських господарств» вона виділялася лише формально, оскільки закон передбачає в цьому разі безкоштовне виділення. Насправді, через деякий час була б проведена експертиза на придатність землі для вирощування продуктів, і немає сумніву, що було б отримано негативний висновок, надійшли б такі ж масові заяви про переведення землі в інше призначення, і на ділянках виросли б приватні пансіонати та дачі. 14 квітня 2005 року Сакська держадміністрація ще встигає за вихідними номерами 863—865 направити вже виконані проекти землеустрою з відведення ділянок на держекспертизу до рескомзему Криму, однак у цей час змінюється вся влада в Криму.
У нового складу Ради міністрів Криму з’являється інший проект використання незайманого узбережжя Сакського району. З’являється така собі фірма «Гольф-Сіті», яка висуває проект будівництва в Криму мережі готелів, мотелів та здравниць спільно з мережею майданчиків для гри в гольф і повної інфраструктури для функціонування цих установ. Вона просить під проект 6,5 тисячі гектарів землі, які й «резервуються», — зазначте, законодавство зовсім не передбачає такого роду дії, як «резервування» в процесі розподілу будь-якої землі — за ними всього лише протоколом наради при заступнику голови Ради міністрів. Протокол, звичайно, не має юридичної сили, але його пункти, які вимагають від Сакської райадміністрації відмовити колишнім прохачам ділянок і залишити землю за новими, беззаперечно виконується.
Як пояснив новий голова райдержадміністрації Сакського району Борис Якимчик, усе відбувалося з кращих намірів. «Є ж державна програма «Морський берег», розроблена урядом. Під цей проект виділення ділянок буде лише після складання генплану. Його взялася розробити компанія «Гольф-Сіті». Району це обіцяло створення 150 тисяч робочих місць, розвиток всієї інфраструктури, готелю, лікарні, автомобільні шляхи і залізниці, водопостачання... Земля — товар, хто краще представить інвестиційний проект, виграє конкурс, той і будуватиме. Ділитимуться прибутком, платитимуть до бюджету Криму, району…»
Таким чином, один проект (виділення землі для фермерських господарств) суперечив іншому (запропонованому «Гольф- Сіті»). Борис Якимчик говорить про це так: «Поки готувався лише проект «Гольф-Сіті», всі сакські структури, які ще до того «застовбили» (зверніть увагу, «застовбили», по суті, це, з погляду як мови, так і закону, те ж саме, що й «зарезервували», тільки одні офіційно, а інші — неофіційно! — Авт. ) цю землю собі, злякалися. Скаржитися до суду пішли не жителі, а чиновники; всі, хто був при владі, вони всі вже розподілили собі шматочок землі на березі моря. Там немає жодного робітника, немає жодного жителя села, по блату все роздавалося…»
На запитання, а чи не могло вийти так, що земля знову була б роздана по блату, але вже іншим людям, Борис Олександрович сказав: «Ні, звичайно. За гроші — будь ласка. Землю отримав би той, хто більше заплатив би на конкурсній основі. У нас є згідно із законом два варіанти: по-перше, конкурс на кращий інвестиційний проект, по-друге, виставляння на продаж, через аукціон. У будь-якому разі регіон отримав би реальні гроші, ми відразу відпрацювали всі соцпрограми. Ні «Гольф-Сіті» й нікому іншому жодних земельних відведень ще не давали. Вони тільки розробляють план, і якби давали — то на конкурсній основі. З іншого боку, Саки сподівалися під програму Кабміну «Морський берег» залучити серйозних інвесторів. Німці хочуть тут будувати центр, церебральники всього світу лікуватимуться у нас. Наші лікарі працюватимуть у цих клініках. Два з десяти місяців безкоштовно лікуватимуть жителів Криму. Багато хороших планів...»
На основі матеріалів спільного засідання колегії Держкомітету України із земельних ресурсів та Радміну Криму, що відбулося нещодавно, народний депутат України Рефат Чубаров говорив: «Ця вседозволеність жахлива. Проблема в тому, що весь час чиновники знаходять все нові й нові маневри. Ще за старої влади вони зібрали відповідні заяви, в тому числі й свої особисті, на надання землі, самі собі відмовили, а потім домовляються з судовою владою, і суддя приймає судове рішення, яке примушує орган виконавчої влади надати громадянам цим землю. У тому числі на засіданні я навів приклад, коли суддя приймає рішення по собі, яке зобов’язує виконавчу владу дати цьому судді землю!..»
Прокурор Криму Віктор Шемчук вважає, що «лише заходами прокурорського реагування не зупинити «кругообіг» незаконно прийнятих, а потім удруге і втретє скасованих прокуратурою рішень про виділення одних і тих самих ділянок землі.
Борис Якимчик говорить, що тоді не міг поступити інакше — він виконав рішення суду і відновив у правах 153 прохачів. Однак зі свого боку прокуратура Криму опротестувала вже й це рішення, повернувши до державної власності 256 гектарів землі. Райдержадміністрація виконала й його. З іншого боку, прокуратура Криму опротестувала і протокол наради у Радміні, яким земля незаконно «резервувалася» за проектом «Гольф-Сіті», а Рада міністрів Криму скасувала його. Тобто прокуратура скасувала і те, що «застовбили», і те, що «зарезервували»…
Отже, законність відновлено. Чи надовго?
№235, вівторок, 20 грудня 2005
http://www.day.kiev.ua/154733/