МАЙДАН - За вільну людину у вільній країні


Архіви Форумів Майдану

Интервью с Мустафой Джемилевым в газете "День".

07/12/2006 | Експерт
Интервью подается в завтрашней (13 июля) газете на первой полосе. Интересно, что редакция вынесла в газете фото М. Джемилева с Ринатом Ахметовым.
См. по адресу - http://www.day.kiev.ua/165236/




Мустафа ДЖЕМIЛЬОВ: «Необхідність об’єднання країни — наріжний камінь усіх процесів...»

Микита КАСЬЯНЕНКО, «День», Бахчисарай — Сімферополь

Кримський регіон є якщо не вибухонебезпечним, то напруженим в політичному смислі. Про багато невирішених проблем заявляють кримські татари. Про всі актуальні події останніх днів кореспондент «Дня» розмовляє з народним депутатом України, головою меджлісу кримських татар, головою Ради представників кримськотатарського народу при Президентові України Мустафою ДЖЕМІЛЬОВИМ.

— Мустафа-ага, останнім часом у Криму почастішали конфлікти, які в пресі подають як міжнаціональні. Наприклад, і зараз триває протистояння в Бахчисараї, приводом для якого послугувало розташування міського ринку в охоронній зоні національних пам’ятників. Чому цього загострення не вдалося уникнути?

— Загальновідомо, що після депортації корінного народу Криму рішеннями компартійних і радянських органів протягом короткого часу була проведена не лише тотальна зміна назв міст, сіл, районів Криму, що вказують на їхній взаємозв’язок з історією, культурою або релігією кримських татар, а й знесені практично всі пам’ятники матеріальної культури. Не пощадили також і мусульманських кладовищ. Дивом збережені окремі пам’ятники (їх можна перерахувати на пальцях) аж до нашого повернення використовувалися або для господарських потреб, або покинуті без нагляду за десятиріччя перетворилися на руїни. Виключеннями стали лише Ханський палац, що отримав статус музею, але тільки для ведення антикримськотатарської пропаганди та демонстрації «паразитичного характеру Кримського ханства» й соборна мечеть «Хан-Джамі» в Євпаторії, переобладнана під музей атеїзму.

Із поверненням на свою Батьківщину, наш народ прагне вберегти хоч би ті пам’ятники, яких за десятиріччя нашого вигнання не встигли зруйнувати до підмурку. Після довгих зусиль нам вдалося повернути частину території середньовічного університету Зинджирли-медресе. Після депортації нашого народу й аж до середини 1990-х років тут був розташований психоневрологічний диспансер. Що особливо цинічно — на місці поховання всесвітньо відомого кримськотатарського просвітника Ісмаїла Гаспринського був вибудуваний свинарник. За кілька років ми впорядкували цю територію, встановили пам’ятник на місці поховання Ісмаїла Гаспринського. Тривають роботи з відновлення стародавньої будівлі Зинджирли-медресе й інших пам’ятників старовини. Тепер це місце стало одним із відвідуваних не лише кримськими татарами, а й численними гостями Криму.

Конфліктна ситуація в Бахчисараї, що досягла свого піку нині, теж спричинена тим, що багаторічні запевнення кримської влади про перенесення ринку, який діє на території середньовічного мавзолею, де похований один із сподвижників Пророка та три кримські хани, так і не були виконані.

Зверну увагу, що мавзолей зі збереженими пам’ятниками внесений у реєстр охоронюваних державою пам’ятників історії. Нарешті, в 2004 році було ухвалене рішення про перенесення ринку, для нього виділили нове місце та бюджетні кошти. Ринок побудували, однак власники старого ринку не бажають виконувати рішення, і все залишається, як і було. Місця поховань, як і раніше, загиджені, там звалюють різне сміття. Це призводило до кількох загострень, але власники весь час виводять на захист ринку своїх охоронців і бойовиків. Було кілька судових рішень про звільнення території пам’ятника історії. Однак власники ринку, добившись скасування рішень попередніх судів, віднедавна почали самовільні будівельні роботи — риття шурфів просто біля мусульманського мавзолею. Такого святотатства, звісно, люди вже витерпіти просто не могли. Вони вирішили перекрити ринок і не допустити туди будівельників, заварили залізні ворота та влаштували пікет, щоб знову привернути увагу влади до проблеми. Але на кримських татар знову нацькували бойовиків, вони намагалися усунути пікет силою, але сторони були розділені кордоном міліції. З усіх кінців Криму, здебільшого Севастополя та Сімферополя, були привезені на автобусах озброєні кастетами й арматурою молодчики, які вважаються членами шовіністичних організацій «Прорив» і «Спас», членами «Русского блока», приїхали так звані козаки проросійської орієнтації. У святому для нас місці звучали лайка, злісні антитатарські й антимусульманські вигуки, погрози «влаштувати Чечню». Відповідно, зібралася велика кількість і кримських татар. Протистояння триває вже кілька днів. Влада ефективних заходів проти цих хуліганів не вживає. Можна уявити, якою була б реакція кримських правоохоронців, якби нападниками були кримські татари. А для цих усе минеться безкарно...

— Але звернімося до справ загальнодержавних. Як ви дивитеся на те, що нова Верховна Рада України так довго не може розпочати роботи?

— Ситуація не додає оптимізму. Те, що розпалася коаліція демократичних сил, — це важка душевна травма для тих, хто брав активну участь у помаранчевій революції та був упевнений у тому, що з її перемогою в Україні, нарешті, переважатимуть принципи демократії та розпочнеться реальний процес становлення громадянського суспільства. Для нас, кримських татар, у демократизації України та її інтеграції в європейські та євроатлантичну структури вбачається також і ключ вирішення, власне, кримськотатарської проблеми. На жаль, як і наші надії, так і надії мільйонів інших громадян України, ще далекі від втілення.

Звісно, можна багато говорити про те, чому саме так сталося. По-перше, за короткий проміжок часу неможливо було досягти радикальних змін, але значною мірою праві й ті, хто стверджує, що дуже багато чиновників усіх рівнів нової виконавчої влади так і не змогли пройнятися відповідальністю за покладені на них обов’язки. Отже, треба говорити про безсистемність у призначенні кадрів. Так, багато призначень по Криму стали результатом не стільки публічного обговорення професійних якостей кандидатів на ті чи інші посади в органах виконавчої влади, скільки лобістських зусиль впливових київських політиків. За такого підходу у владі збереглося чимало людей із явно підмоченою репутацією. Не є таємницею, що суспільство незабаром почало розчаровуватися в своїх надіях на очищення влади...

— Які очікування від нової влади є характерними для кримських татар? У якій мірі, на ваш погляд, вони виправдалися.

— Звісна річ, багато в чому очікування кримських татар на зразок тих, що бажані для всіх громадян України, — справедливий суспільний устрій, що дозволяє їм бути впевненими в завтрашньому дні. Однак і це ж не є для влади несподіванкою, кримські татари покладали особливі надії на швидке політико-правове урегулювання найактуальніших для них проблем, що нагромадилися від перших днів повернення. Сьогодні повинне бути очевидним для всіх, зокрема і для Президента України, депутатів Верховної Ради, що без прийняття базових законів, спрямованих на відновлення прав кримськотатарського народу, просто нереально сподіватися на справедливе вирішення кримськотатарської проблеми. Головною причиною багатьох конфліктних ситуацій у Криму є відсутність комплексного підходу вищих органів влади до вирішення питань, які мають для людей життєве значення. Навіть у тих випадках, коли важливість таких питань визнається державою, їх вирішення пускають на самоплив. Так сталося, наприклад, з указом Президента України від 28 лютого 2006 року про суспільну ситуацію в Криму, який прийнятий після розгляду питання на РНБОУ, і в якому є кілька доручень, спрямованих на позитивне вирішення низки актуальних для кримських татар проблем: земельної, освітньої, відновлення історичної топоніміки, розвитку ЗМІ рідною мовою. Скажу чесно, ми не вбачаємо жодних конкретних дій із реалізації згаданого указу, фактично його саботують...

Зрозуміло, таке ставлення не може не розчаровувати кримських татар, які масово підтримали Віктора Ющенка в ході президентських виборів 2004 року та виборчий блок «Наша Україна» на парламентських виборах 2006 року. Наші співвітчизники справедливо вказують нам і на ту обставину, що останнім часом центральна влада ніяк не реагує на чимраз частіші провокації проти кримських татар із боку органів місцевої влади й окремих політичних сил. Я вже не кажу про те, що досі так і не відновлені засідання Ради представників кримськотатарського народу при Президентові України, що свідчить про нерозуміння Секретаріатом Президента важливості постійного діалогу кримських татар із Президентом України.

— У чому ж причина такого різкого повороту ситуації в парламенті, коаліції демократичних сил, що призвела до розпаду?

— Зараз у багатьох на вустах ім’я людини, яку залежно від темпераменту називають то «лідером найслабшої ланки помаранчевої коаліції», то просто «зрадником», але певна провина лягає на всі партії, які входили до коаліції. Невиправдано затягся етап узгодження кандидатур на посади прем’єра та голови Верховної Ради України. Я не хотів би списувати все на людські амбіції, хоча, що вже таїти, вони були продемонстровані в усій своїй «красі». Були серйозні прорахунки і в поведінці БЮТ при формуванні коаліції, зокрема стимулювання амбіцій Мороза на посаду голови Верховної Ради України. Коментувати поведінку соціалістів вважаю взагалі зайвим. Мене завжди дивував той факт, що вони раптом опинилися в помаранчевому таборі. Адже, по суті, соціалісти в Україні — це червоні, майже комуністи, тому тепер і стало все на свої місця...

— Як ви розцінюєте той факт, що «Наша Україна» ухвалила рішення не входити до так званої антикризової коаліції?

— Вважаю, що це логічно. Завважте, ми говоримо про «антикризову» коаліцію, одним із членів якої є фракція комуністів, що переслідує абсолютно протилежні цілі у внутрішній і зовнішній політиці, аніж «Наша Україна». Не можна ж серйозно думати, що можна одночасно прагнути в ЄС та ЄЕП, НАТО і Ташкентський договір...

Що стосується останніх подій у парламенті, то логічно, що якщо до цього одна сторона вважала за необхідне блокувати трибуну та не давати можливості проводити сесійні засідання, то чому тепер інша сторона не може діяти так само? І зараз можливі різні варіанти, зокрема і розпуск Верховної Ради, але якщо трапиться так, що на нові вибори представники «Нашої України» та БЮТ підуть одним списком, то я гадаю, що помаранчеві від цього лише виграють.

— І все-таки, чи можлива «широка коаліція»? Якщо так, то за яких умов?

— Політика — це сума домовленостей, тому й зараз ще все можливе. Однак, якщо уявляти собі «широку коаліцію» як конгломерат усіх без винятку політичних сил, представлених у парламенті, то тоді виникає питання про міру відповідальності за результати її діяльності, насамперед за сформований уряд. Тобто виникає запитання: а навіщо вносилися зміни до Конституції України та проводили вибори на пропорційній основі? Адже і раніше всі відповідали за все. І не забувайте про те, про що ми говорили трохи вище — про несумісність політичних й економічних цілей, поставлених окремими партіями, скажімо, КПУ.

— Розгляньмо коаліцію на основі «Партії регіонів»...

— У мене до «Партії регіонів» нормальне ставлення, я бачу там, як багато прагматичних і тверезомислячих людей, так і багато обмежених людей, із якими взагалі неможливо логічно про щось говорити. Приблизно так само до неї ставляться й інші політики, депутати з інших фракцій. Тому ставлення до формування коаліції, уряду залежатиме не загалом від якихось теоретичних постулатів, а від рівня та здібностей конкретних кандидатур, хоч би до якої партії вони належали. Повинні бути компетентні узгоджені кандидатури від усіх політичних партій. Звісно, при цьому має бути вирішене головне завдання — об’єднання країни. Розкол України не сприяє прогресу ні економіки, ні політики, ні навіть зміцненню моральності. Це завдання треба визнати наріжним каменем усіх процесів.

— Із ким з політиків «Партії регіонів» ви контактуєте та взаємодієте, як розвиваються ваші відносини?

— Унаслідок тих питань, які мені доводилося та доводиться вирішувати як голові меджлісу кримськотатарського народу та народному депутату України, знайомий із багатьма з цієї фракції: Ринатом Ахметовим, Борисом Дейчем, Юхимом Звягільським, Ніною Карпачовою, Євгеном Кушнарьовим, Іваном Попеску, Володимиром Рибаком, Ярославом Сухим... Зупинімося на цьому, бо там така велика фракція, що всіх одразу й не пригадаєш. Зрозуміло, що з багатьма з них мої взаємини зумовлені необхідністю для мене як депутата ведення діалогу для вирішення суспільно значущих проблем.

— Багато ваших соратників, та й опоненти зазначають, що ви дуже категоричні у своїх політичних симпатіях і антипатіях. А тут такі різні особистості...

— Це ж загальновідомо — я намагаюся не мати якихось справ із комуністами. Гадаю, що будь-яка розсудлива людина, якби відсиділа в таборах стільки, скільки мені довелося за комуністів, також старалася б не покладатися на них, як на нормальних людей.

Із Ринатом Ахметовим у мене конструктивні стосунки. Як мені здається, ця особистість доволі міфологізована. Я особисто виділяю його чуйність у підтримці різних гуманітарних проектів, і не тільки в Донецьку. Кримські татари вдячні йому за допомогу в будівництві монумента пам’яті жертвам депортації в Сімферополі та підтримку інших проектів. Ми нерідко обговорюємо й політичні проблеми, а також становище кримських татар. Зазначу, що він цікавий співрозмовник, вміє поважати думку іншого.

Із Ніною Карпачовою ми плануємо ініціювати прийняття постанови про увічнення пам’яті Петра Григоренка, готуються й інші проекти. Загалом, якщо хочеш, щоб твої ініціативи проходили, треба шукати однодумців в інших фракціях, я за такий конструктивний підхід, за співпрацю...

— Наскільки вас непокоїть той факт, що в країні ще відсутня повна законодавча база для вирішення кримськотатарської проблеми? Які перспективи її створення у випадку як тієї, так і іншої коаліції?

— Звісно, непокоїть, адже всі повинні розуміти, що вирішення кримськотатарської проблеми — це питання стабільності в Криму. Тому будь- яка влада, яка буде в Україні, будь-яка коаліція, я гадаю, зацікавлені в цьому, і вживатимуть заходів до того, щоб вирішити цю проблему, будь-яка сила повинна буде уважно підійти до цього питання...

— Стержнем цієї проблеми є справедливий розподіл землі в Криму. Що, на вашу думку, сприятиме цьому найбільше?

— На жаль, розгляд питання про Крим і кримських татар на Раді національної безпеки й оборони не приніс реальних змін на краще. Оголошення тимчасового мораторію на виділення землі чомусь зачепило лише кримських татар, а «дерибан» землі в Криму триває. Нова влада, на жаль, також не змогла прийняти ефективних і справедливих рішень у питаннях наділення кримських татар землею.

— Які, на ваш погляд, перспективи взаємовідносин Верховної Ради Криму та представника Президента в Криму Геннадія Москаля? Конфлікт між ними дедалі посилюється...

— Звісно, багато кроків Геннадія Москаля сприйняті нами оптимістично та схвально, наприклад, ми вдячні йому за розуміння необхідності інтеграції професійних кадрів серед кримських татар до органів управління, зважене і шанобливе ставлення до проблем віруючих різних конфесій. Однак деякі його ініціативи можуть мати й непродуманий характер. Так, запропонована ним під час його роботи керівником Державного комітету України у справах національностей і міграції концепція національної політики України має суперечливий характер. Тут важливе те, що у новій своїй ролі — постійного представника Президента України в Криму — Москаль налаштований на діалог із усіма суспільно-політичним силами. А там, де діалог, можливий і позитивний результат.

— Які перспективи Ради представників кримськотатарського народу при Президентові України в нинішніх умовах?

— Хотілося б думати, що нормальні. Принаймні, Президент України неодноразово висловлював свою зацікавленість у її системній роботі. Звісно, як скоро це буде, значною мірою залежить і від майбутніх політичних подій у країні, від того, як швидко нормалізується політична ситуація...

— Як скоро, ви вважаєте, вже по-справжньому почне працювати нова Верховна Рада?

— Хочеться, щоб швидше. Але тут річ у тому, що успіх роботи Верховної Ради багато в чому залежить від того, як дотримуватимуться досягнутих домовленостей. Треба зважати на те, що було раніше, коли політики домовляються, а потім не дотримуються домовленостей. Я не уявляю собі, як це політик може дати слово, підписати якийсь документ, а потім відмовитися. У нас це зустрічається повсюдно. І найбільша шкода від цього в тому, що це відбувається на очах усього народу, і люди вже втрачають віру у своїх політиків.

— Народ уже втомився від суцільної голої політики та бездіяльності парламенту й уряду, адже це вже триває понад півроку...

— Так, повага в народу до своїх політиків через це, напевно, на кілька градусів знизилася...

— Подейкують, у Києві починається новий Майдан?

— Можливо, але він уже не буде таким могутнім...

— А як ви розцінюєте перспективи політичних сил у разі розпуску та дострокових виборів парламенту?

— У випадку, якщо соціалісти підуть на дострокових виборах окремо, я думаю, що вони взагалі не пройдуть тривідсоткового бар’єра. Збереже свої попередні позиції Партія регіонів. Але й демократичні сили, якщо вони підуть єдиним списком, усіма партіями з БЮТ включно, можуть набрати значно більше, ніж раніше. Але річ у тому, що багато виборців уже махнули рукою на цю політику й активність на дострокових виборах буде дуже слабка. Можливо, в разі дострокових виборів у парламенті будуть представлені лише дві-три політичні сили. Однак, насмілюся стверджувати, що активність виборців-кримських татар залишиться високою — надто багато в нас проблем, вирішення яких залежить від наших політичних партнерів.

№113, четвер, 13 липня 2006


Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2021. Сайт розповсюджується згідно GNU Free Documentation License.
Архів пітримує Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг". E-mail: news@maidan.org.ua