Забавная статья про крымские интернет-ресурсы
09/22/2006 | Лозина-Лозинский
http://www.mediakrytyka.info/?view=340
Ірина Коваленко Кримські Інтернет-видання: гра в класики під музику замовника
Інтернет-видань у Криму чимало. Однак зі сторінок більшості он-лайнових проектів проглядає ім’я замовника. Не те, щоб „симпатія” якогось ЗМІ до певних політичних сил є чимось екстраординарним, однак як існує межа, коли еротика переростає в порнографію, так само існує критерій, переходячи який, загальнополітичне інтернет-видання попросту перетворюється в кишенькову забавку політиків і втрачає будь-який авторитет у читача, продовжуючи існувати лише за коштом дотацій власника.
Приміром, відкриваю кримський україномовний сайт www.vosvoboda.info. Однак виявляється, що сайт висвітлює лише діяльність Кримського регіонального об’єднання Всеукраїнського об’єднання „Свобода”, головою якого є Олег Тягнибок. На сторінці навіть є рубрика “Новини Олега Тягнибока”. Про суспільно-політичні події сайт пише тільки тоді, коли в них задіяно ВО “Свобода”.
На сайті „Кримської правди” (www.kp.crimea.ua) досі символіка давно неіснуючої держави – серп і молот. Манера написання тексту також тих часів. Тому „Кримську правду”читають, мабуть ті, у кого й досі існує ностальгія за радянською пресою: ефект практично той самий, а комп’ютер може виявитись значно ближчим, аніж бібліотека.
Оформлення сайту “Новый регион - Крым”, котрий подає інформацію і з українських, і з російських регіонів виглядає доволі провокаційно: Крим подано поряд з російськими регіонами та російським прапором. На першій полосі – інтерв’ю “Василий Аксенов советует Украине сделать Крым островом”. Васілій Аксьонов, маловідомий для всієї України письменник, запевняє, що створення морехідного каналу, котрий відділятиме Крим від України, сприятиме економічному розвитку регіону. Цікаво виходить: літератор цілком не професійно коментує дражливі проблеми державної ваги, в той час як про літературу, де хотілось би вірити, автор значно компетентніший, в інтерв’ю він не обмовився жодним словом. Такі випадки не поодинокі. Російський співак Борис Гребенщиков теж вважав за потрібне прокоментувати внутрішню політику України: “Крым к Украине не относился, не относится и не будет относиться…” Яким чином до Криму "відноситься" сам Борис Гребенщиков ніхто не уточняв.
Інтернет-версія «Первой Крымской информационно-аналитической газеты» також не вирізняється інформативністю та оригінальністю. По-перше доволі неякісна (в основному чорно-біла) верстка та читання матеріалів. По-друге, вже “традиційні” заголовки на кшталт: “Полуостров опять дружит с Москвой”.
Інформацію про Агенцію громадських та політичних новин „Медіакрим” (www.mediacrimea.com) у процесі підготовки матеріалу в останній момент довелось змінити: впродовж останнього місяця над сайтом професійно попрацювали . Зараз це доволі цікавий за версткою та наповненням україномовний медіаресурс. Однак ще в липні тут часто траплялись заголовки на кшталт: „Меджліс прийняв рішення”, „Міліція повідомляє”: інформацію, котра повинна бути в першому рядку, можна було відшукати лише в середині матеріалу. До того ж впадала в око абревіатура „НРУ”. Тепер сайт подає новини доступно й професійно. На жаль, мені не вдалося отримати інформацію про те, чи змінився у “Медіакриму” власник, однак Народний рух України на стрічці агенції згадують значно рідше. На час написання матеріалу деякі розділи “Медіакриму” ще знаходилися у стадії розробки. Зокрема, автори проекту, окрім української, планують створити російськомовну та англомовну версії. Однак, зважаючи на те, що модернізація сайту триває, однозначні висновки про роботу оновленої агенції “Медіакрим” робити передчасно.
Ірина Коваленко Кримські Інтернет-видання: гра в класики під музику замовника
Інтернет-видань у Криму чимало. Однак зі сторінок більшості он-лайнових проектів проглядає ім’я замовника. Не те, щоб „симпатія” якогось ЗМІ до певних політичних сил є чимось екстраординарним, однак як існує межа, коли еротика переростає в порнографію, так само існує критерій, переходячи який, загальнополітичне інтернет-видання попросту перетворюється в кишенькову забавку політиків і втрачає будь-який авторитет у читача, продовжуючи існувати лише за коштом дотацій власника.
Приміром, відкриваю кримський україномовний сайт www.vosvoboda.info. Однак виявляється, що сайт висвітлює лише діяльність Кримського регіонального об’єднання Всеукраїнського об’єднання „Свобода”, головою якого є Олег Тягнибок. На сторінці навіть є рубрика “Новини Олега Тягнибока”. Про суспільно-політичні події сайт пише тільки тоді, коли в них задіяно ВО “Свобода”.
На сайті „Кримської правди” (www.kp.crimea.ua) досі символіка давно неіснуючої держави – серп і молот. Манера написання тексту також тих часів. Тому „Кримську правду”читають, мабуть ті, у кого й досі існує ностальгія за радянською пресою: ефект практично той самий, а комп’ютер може виявитись значно ближчим, аніж бібліотека.
Оформлення сайту “Новый регион - Крым”, котрий подає інформацію і з українських, і з російських регіонів виглядає доволі провокаційно: Крим подано поряд з російськими регіонами та російським прапором. На першій полосі – інтерв’ю “Василий Аксенов советует Украине сделать Крым островом”. Васілій Аксьонов, маловідомий для всієї України письменник, запевняє, що створення морехідного каналу, котрий відділятиме Крим від України, сприятиме економічному розвитку регіону. Цікаво виходить: літератор цілком не професійно коментує дражливі проблеми державної ваги, в той час як про літературу, де хотілось би вірити, автор значно компетентніший, в інтерв’ю він не обмовився жодним словом. Такі випадки не поодинокі. Російський співак Борис Гребенщиков теж вважав за потрібне прокоментувати внутрішню політику України: “Крым к Украине не относился, не относится и не будет относиться…” Яким чином до Криму "відноситься" сам Борис Гребенщиков ніхто не уточняв.
Інтернет-версія «Первой Крымской информационно-аналитической газеты» також не вирізняється інформативністю та оригінальністю. По-перше доволі неякісна (в основному чорно-біла) верстка та читання матеріалів. По-друге, вже “традиційні” заголовки на кшталт: “Полуостров опять дружит с Москвой”.
Інформацію про Агенцію громадських та політичних новин „Медіакрим” (www.mediacrimea.com) у процесі підготовки матеріалу в останній момент довелось змінити: впродовж останнього місяця над сайтом професійно попрацювали . Зараз це доволі цікавий за версткою та наповненням україномовний медіаресурс. Однак ще в липні тут часто траплялись заголовки на кшталт: „Меджліс прийняв рішення”, „Міліція повідомляє”: інформацію, котра повинна бути в першому рядку, можна було відшукати лише в середині матеріалу. До того ж впадала в око абревіатура „НРУ”. Тепер сайт подає новини доступно й професійно. На жаль, мені не вдалося отримати інформацію про те, чи змінився у “Медіакриму” власник, однак Народний рух України на стрічці агенції згадують значно рідше. На час написання матеріалу деякі розділи “Медіакриму” ще знаходилися у стадії розробки. Зокрема, автори проекту, окрім української, планують створити російськомовну та англомовну версії. Однак, зважаючи на те, що модернізація сайту триває, однозначні висновки про роботу оновленої агенції “Медіакрим” робити передчасно.
Відповіді
2006.09.22 | Tatarchuk
позор медиакриму!
> До того ж впадала в око абревіатура „НРУ”. Тепер сайт подає новини доступно й професійно. На жаль, мені не вдалося отримати інформацію про те, чи змінився у “Медіакриму” власник, однак Народний рух України на стрічці агенції згадують значно рідше.Блін я завжди знав що Медіакрим продався Руху
ПС. фух пронєсло, що наш сайт не помітили. Скоріш за все, Майдан ПОЗА будь-якою медіакритикою бо це не медіа, а тоталітарна секта
2006.09.22 | Tatarchuk
На ту же тематику - в "Событиях"
ПолитикаПредвыборные обещания канули в Сеть
[Петр Волченко]
Спустя полгода после мартовских парламентских выборов о них напоминают разве что оставшиеся кое-где на столбах обрывки партийных листовок и плакатов. Почтовые ящики давно перестали забрасывать тоннами политической макулатуры с громкими обещаниями решить в один миг все проблемы… "События" решили поинтересоваться тем, как же наши уважаемые партии поддерживают связь со своими избирателями в период так называемого межвыборья. Для этого мы заглянули в Интернет и ознакомились с веб-сайтами крымских парторганизаций, наличие которых с некоторых пор стало непременным атрибутом политического имиджа.
КРЕЙСЕР МАТОМ НЕ ОСТАНОВИТЬ
Действительно, в наше время чуть ли не каждая партия и кандидат в мэры перед выборами стараются обзавестись собственным сайтом в Интернете. К тому же создание собственных информационных ресурсов в Сети не требует больших финансовых вложений и достаточно просто в осуществлении —разработать сайт и поддерживать его в рабочем состоянии намного проще, чем издавать ту же газету или журнал. Как говорится, было бы желание…
Однако небольшое исследование, проведенное нами в Интернете, показало, что сайты большинства крымских парторганизаций и кандидатов по старой недоброй традиции либо "умерли" в день проведения выборов, либо попросту перестали обновляться. Так, на официальном веб-сайте крымской организации Партии регионов (www.regioncrimea.org.ua) "конец света" наступил 23 марта 2006 года. Именно этим днем датирована последняя новость, опубликованная на сайте под заголовком "Президент Украины Ющенко боится севастопольских избирателей". Содержание этой публикации, изобилующей выражениями вроде "пан президент" и "буржуй-"нашеукраинец", сегодня, с учетом подписанного "регионалами" Универсала национального единства, выглядит весьма забавно. Еще более несуразной является предыдущая новость на сайте, датированная 22 марта и озаглавленная "Власть использует Миримского в грязной борьбе против Партии регионов". В этой публикации со ссылкой на лидера крымских "регионалов" Василия Киселева утверждается, что глава партии "Союз" Лев Миримский якобы "является гражданином иностранного государства — Израиля", а согласно украинскому законодательству, "участие иностранных граждан в избирательном процессе запрещено". Неизвестно, что произошло с тех пор: то ли Лев Юльевич таки оказался гражданином Украины, то ли "регионалы" попросту запамятовали о его якобы "израильском подданстве", однако сегодня в Верховной Раде АРК Партия регионов и "Союз" прекрасно уживаются в составе парламентского большинства и не вспоминают о былых обидах.
Не лучшим образом обстоят дела и с представительством в Интернете самих "союзовцев". Сайт крымской парторганизации (www.partsouz.info) давно "умер", а всеукраинский сайт "Союза" (www.partsouz.org) пребывает в коматозном состоянии. Самая "свежая" публикация здесь датирована 24 марта и представляет собой откровения лидера партии Льва Миримского о "мате и парусных крейсерах". Выражая возмущение обилием компромата, распространяемого конкурентами, главный "союзовец" обращается к своим обидчикам и заявляет: "Вы зря сотрясаете воздух и переводите бумагу. Как говорит один мой друг — военный моряк, — на российском Черноморском флоте есть выражение: "крейсер матом не остановишь!". Так вот, господа, мы идем своим курсом под полными парусами, и наш крейсер вы своим матом не остановите!" При этом Миримский обвинил в организации клеветнической кампании "оранжевую" власть и "заигрывающую с ней донецкую Партию регионов".
Похожая ситуация и с другими партийными сайтами, активно работавшими накануне и во время выборов, но ныне оказавшимися заброшенными, как ненужный хлам. Крымский избирательный блок "Наша Украина" до сих пор поздравляет посетителей своего сайта с Пасхой Христовой, партия "Реформы и Порядок" призывает мужчин Крыма сделать подарок для крымчанок к 8 Марта, а КРО Партии Зеленых в своей последней новости от 28 марта жалуется на результаты выборов, ставшие следствием "нелогичности мотивов украинского избирателя". Давно остановились в своем развитии сайты Крымскотатарского блока, Славянской партии и всех теперь уже экс-кандидатов в мэры Симферополя. Однако, пожалуй, наиболее оригинальным оказался сайт избирательного блока "За Крым!", который до сих пор доверительно сообщает своим посетителям, что "до выборов осталось 6 месяцев и 14 дней". О каких именно выборах идет речь, создатели сайта и его владельцы умалчивают.
МЕРТВЫМ СНОМ
Если на всех вышеперечисленных сайтах можно хотя бы ознакомиться с уставами парторганизаций и их заявлениями полугодовой давности, то некоторые интернет-ресурсы и вовсе закрылись до неведомых времен. Так, больше не открывается еще недавно висевший в Сети сайт крымской организации НДП (www.ndp.crimea.ua), на котором последняя новость была датирована декабрем 2005 года. Канул в Лету и сайт крымских социалистов под названием "За процветающий Крым!" (www.spu.crimea.org), буквально до недавнего времени обещавший выплатить каждому жителю полуострова 1000 гривен в виде социальной ренты за добываемые в Крыму природные ресурсы. Интернет-ресурс "Русского фронта Сергея Шувайникова" находится на реконструкции, но его авторы на открывающейся стартовой странице загадочно обещают, что "скоро все будет!".
Лишь изредка и весьма непостоянно обновляются сайты лидера крымских коммунистов Леонида Грача, партии "Русский блок" и крымского отделения партии "Свобода". А у крымских организаций Блока Наталии Витренко, СДПУ(о), Народного Руха Украины и Блока Юлии Тимошенко собственных сайтов попросту нет и не было. Хотя к чести "бютовцев" следует отметить, что в Интернете представ-лен сайт их партнера — общественного движения "Прозрачная власть", на котором можно почерпнуть немало полезной информации.
Таким образом, наше исследование показало, что ни одна (!) крымская парторганизация не поддерживает постоянно связь с избирателями с помощью столь малозатратного и удобного средства, как Интернет. В этой связи показателен пример партий, действующих в развитых европейских странах. С окончанием выборов они не впадают в спячку, а напротив, тщательно готовятся к следующим, проводя различные акции и выступая с заявлениями по тому или иному поводу. Трудно представить, чтобы веб-сайт, скажем, партии зеленых Германии или британской лейбористской партии сразу после избирательной кампании прекратил свою работу на несколько лет. Не являются исключением и партии, не попавшие в парламенты своих государств, — допустим, сайты тех же российских оппозиционных "Союза правых сил" и "Яблока" со времени последних выборов в этой стране и не думали впадать в спячку.
В этой связи возникает закономерный вопрос: неужели крымским парт-организациям и их лидерам с тех пор, как они вошли во власть (или не вошли, но наверняка хотели бы сделать это в будущем), больше нечего сказать своим избирателям? Ведь куда разумнее поддерживать интерес электората к своей партии постоянно, а не за несколько месяцев до выборов, которые в нашей стране случаются каждые 4—5 лет. А так получается — поматросили и бросили…