Мовна лихоманка
10/20/2006 | Експерт
Мовна лихоманка
Що ж насправді вирішив кримський парламент?
Микита КАСЬЯНЕНКО Сімферополь
НА МІТИНГ — ЯК НА СЛУЖБУ
Як уже повідомляв «День» (19 жовтня), сесія Верховної Ради Криму розглянула питання про виконання своєї попередньої постанови від 15 квітня 1998 року «Про забезпечення функціонування державної, російської та інших національних мов в Автономній Республіці Крим». По-перше, ще на стадії її підготовки з цим питанням почалася плутанина. Так прес-секретар парламенту розповсюдила повідомлення, в якому питання інтерпретувалося лише як питання про російську мову, хоча насправді його проблематика, як бачимо, значно ширша. Хоча, за великим рахунком, Алла Горева мала рацію: на відміну від постановки проблеми 1998 року, нинішній розгляд був задуманий саме як зміцнення позицій лише російської мови, причому не тільки в Криму, але й по всій Україні.
По-друге, щойно питання було затверджене президією, постійний представник Президента України в Криму Геннадій Москаль звернувся з листом до голови Верховної Ради Анатолія Гриценка й до всього депутатського корпусу з проханням не політизувати слухання питання з мовних проблем і діяти в рамках Конституції України. Він пояснив депутатам, що «згідно з п. 3 — 4 ст. 92 Конституції України порядок використання мов, а також права національних меншин визначаються виключно законами України. Згідно зі статтею 24 Конституції, всі громадяни мають рівні права й свободи й не може бути привілеїв або обмежень за мовним ознакам. Крім того, нагадував Геннадій Москаль, за даними Всеукраїнського перепису населення 2001 року, на території Криму проживають представники всіх 13 національностей, мови яких, згідно із законом, узяті під захист державою. Законом України ратифікована Європейська хартія регіональних мов і під захистом держави знаходяться 13 мов: а саме: білоруська, болгарська, гагаузька, грецька, єврейська (ідиш, іврит), кримськотатарська, молдовська, німецька, польська, російська, румунська, словацька й угорська. Таким чином, наголошував Геннадій Москаль, якщо розглядати мовне питання, то необхідно винести на розгляд усі 13 мов, про які йдеться в законі, а не відділяти від тексту закону одну мову й надавати їй привілеї.
По-третє, про неприпустимість прийняття рішення про проведення референдуму Верховну Раду Криму спеціальним листом попередив і прокурор автономії Віктор Шемчук. І хоч у листі йшлося виключно про правові проблеми, народний депутат України Леонід Грач направив у Генеральну прокуратуру запит і звинуватив прокурора в тому, що він нібито втручається в політику. Відповіддю прокурору була й зухвала заява заступника голови парламенту Криму Михайла Бахарєва, який на одній із нарад заявив буквально таке: якщо правоохоронні органи Криму розпочнуть з нами листування українською мовою, то ми не даватимемо вам грошей з бюджету. На що прокурор заявив, що прокуратура взагалі- то й так фінансується з державного бюджету й кримських грошей не отримує.
***
Не секрет, що питання російської мови для Криму — це дійсно проблема. Найкращим чином, на думку багатьох аналітиків, її вирішувала перша кримська конституція 1992 року, в якій на території автономії українська, російська й кримськотатарська мови оголошувалися державними. Однак вона була 1994 року відмінена, а 1998 року прийнята нова Конституція Криму, яка й порушила рівновагу. У ній оголошено державною українську мову, але російській присвячені цілих чотири статті й, за словами тогочасного спікера Леоніда Грача, вони захищають російську мову більше, ніж навіть державну українську. Про кримськотатарську взагалі й не згадується. Як бачимо, тут одразу виникають три проблеми, які й лихоманять півострів ось уже 15 років.
По-перше, незважаючи на те, що державною в Криму є українська, досі в автономії це положення на практиці не реалізоване. У Криму виходить українською мовою лише одна газета, годину на тиждень — віщання на телебаченні, державною навчаються лише 3 — 4% школярів, документація державних органів ведеться переважно російською мовою. Подальше її впровадження в життя автономії викликає активні протести проросійських організацій. Так спроба минулого року створити ще одну українську гімназію в Сімферополі на базі нової побудованої школи так і не вдалася. Переклад судочинства українською мовою досі викликає палкий опір. Зазнають політичних протестів упровадження української мови в нотаріаті, в паспортних столах, у топоніміці, в рекламі, у військових частинах. Процес іноді набуває характеру гарячкового емоційного шоку, при якому жодні логічні, правові роз’яснення й доводи не діють. Так правознавці в Криму часто звертали увагу на те, що політики іноді просто не розуміють, чого вони самі домагаються та якими будуть наслідки тих або інших рішень. Наприклад, багато політиків в автономії також ініціюють рішення про те, щоб визнати російську регіональною мовою. При цьому ніхто не звертає уваги на докази юристів, що такий статус російської мови лише зашкодить їй, адже якщо таке рішення буде прийняте, то це означатиме, що органи влади зобов’язані будуть його виконати, тобто залишити в регіоні регіональною мовою, як і передбачає цей статус, одну-дві газети, один-два канали телебачення й радіо, ввести факультативне вивчення його в школах, а в інших сферах запровадити державну.
З іншого боку, деякі чиновники чомусь вважають, що якщо оголосити державними дві мови (варіант для Криму — три), то вони зможуть користуватися лише однією російською. Парадокс, але досі ніхто не слухав роз’ясненням юристів про те, що оголошення державними двох мов не звільняє чиновників від знання одної з них, а навпаки — накладає на них обов’язок досконало володіти обома, а у випадку з Кримом — усіма трьома. І це, зрозуміло, знову ж таки не рятує їх від досить нескладного завдання вивчити українську. А ще й кримськотатарську. При цьому будь- яка спроба розширення сфери вживання державної мови розцінюється політиками як «витиснення російської мови». Одразу ж підіймаються захисники прав руських, які організують різноманітні протести. Іноді навіть здається, що на боротьбу з українською мовою навмисно витрачають сил і коштів більше, ніж їх потрібно було б для того, щоб її просто вивчити, тим більше, що в Криму за час після 1954 року багато руських уже досить непогано опанували побутову українську, просто відмовляються вживати державну мову із принципу. А будь-яка спроба заговорити українською в транспорті або на вулиці, особливо останнім часом, одразу ж зазнає глузувань і часто просто образ...
***
Що ж нового в цю проблему внесли нові рішення Верховної Ради. Дізнавшись, що питання розглядатиметься на сесії, свої проекти подали не менше семи груп депутатів. Тому президія змушена була створити погоджувальну комісію й акумулювати все в одному проекті, з якого вийшов досить об’ємний том документів, хоча рішення безпосередньо займає три з половиною сторіночки. Особливість у тому, як сказав у доповіді голова комісії Анатолій Жилін, що Верховна Рада Криму перейшла від декларативних заяв до конкретних дій. Констатувавши рішенням, що «за останні вісім років значно зміцнилися позиції державної мови, яка активно використовується у всіх сферах суспільного життя», депутати одночасно намагаються ці ж самі позиції не те що ослабити, але навіть звести нанівець. Вони запропонували свої проекти змін, хоча ВР Криму й не володіє правом законодавчої ініціативи, практично в усі закони України, в яких є норми щодо мов, з метою звуження поля вживання державної мови й розширення поля для російської. Так у проекті змін до Цивільного процесуального кодексу вони пропонують внести положення про те, що «судочинство здійснюється державною мовою або мовою більшості населення відповідної місцевості». Зрозуміло, що депутати розуміють усю ілюзорність цього «або» — в умовах, коли державною всі володіють погано, вся юриспруденція одночасно перейде лише на мову більшості, й не буде ніякого «або». При цьому вони пропонують внести положення про оплату послуг перекладача з бюджету, й в яких випадках він знадобиться, також не секрет.
До Закону України «Про органи реєстрації актів громадянського стану» кримські депутати пропонують внести положення, згідно з яким ці документи видавалися б українською й російською мовами обов’язково, а кримськотатарською — за бажанням громадянина, до Закону «Про нотаріат» — про те, що документи стають чинними мовою більшості, до Законів «Про лікарські засоби», «Основи законодавства України про охорону здоров’я», «Про забезпечення санітарного й епідемічного благополуччя населення» — що анотації до ліків, медична інформація й документація ведеться державною й російською мовами. Аналогічні зміни депутати пропонують також внести до закону про культуру, про регламентацію надзвичайного стану й надзвичайні ситуації, про рекламу, про ЗМІ, до закону про охорону праці, а також до Господарського кодексу — тобто всього в 16 законів і нормативних актів. Фактично скрізь, де в українському законодавстві зустрічаються положення про державну мову, кримські депутати пропонують доповнити положеннями про необов’язкове її вживання, вставляючи слова «мовою більшості населення», чим нівелюють не лише державну мову у всіх сферах, але й інші мови, оскільки жодна третя мова в нас ніде не є мовою більшості.
Ці вимоги депутати підкріпили двома зверненнями. Одним — до Президента, голови Верховної Ради України й прем’єр-міністра, в якому йдеться, з одного боку: «Пропонуємо надати російській мові статус державної мови... шляхом винесення цього питання на всеукраїнський референдум», а з іншого, на абзац нижче: «Пропонуємо закріпити за російською мовою статус регіональної в тих регіонах, де він є мовою більшості населення». Крім того, вони просять не допустити затвердження вже розробленого проекту концепції державної мовної політики України й прийняття закону про зміни до закону про ратифікації Європейської хартії регіональних мов «без широкого суспільного обговорення й незалежної наукової експертизи». Кримські депутати вважають за доцільне також утворити в складі уряду України міністерство в справах національностей, активізувати діяльність парламентського комітету з прав людини й затвердити для Криму особливі бланки книг і документів РАГСу. У зверненні до прем’єр-міністра України Віктора Януковича кримські депутати просять запровадити в кримських школах особливі «регіональні учбові плани», надати кримським школярам право вибору мови при проходженні зовнішнього незалежного тестування, істотно збільшити методичну й практичну підтримку вчителів російської мови й літератури. При цьому в коментарі журналістам голова Верховної Ради Криму Анатолій Гриценко сказав, що «у разі прийняття Верховною Радою України запропонованих нами поправок до 16 нормативних актів, питання про проведення всеукраїнського референдуму буде знято — необхідність його проведення відпаде сама собою». Також спікер висловив надію, що завдяки тому, що Партія регіонів має 186 голосів в українському парламенті, є шанс на реалізацію кримських пропозицій з урегулюванню мовної проблеми.
***
Однак із цим є великі проблеми. По-перше, звернення самих депутатів ВР Криму, згідно із законодавством, не є законодавчою ініціативою, а тому потрібно, щоб хтось, хто володіє цим правом, а це може бути або Кабінет Міністрів, або хтось із депутатів Верховної Ради України — вніс ці ініціативи в парламент України як свої проекти законів. Якщо це трапиться, то ці 16 законопроектів, ще зовсім не узгоджених з іншими проектами з нормативами інших законів, потраплять у силу-силенну пропозицій з мовних проблем, які вже внесені туди народними депутатами. По-друге, як сказав Геннадій Москаль кримським журналістам, цим зараз ніхто не займатиметься з двох причин. По-перше, для того, щоб запровадити кримські пропозиції, необхідно синхронно переробити фактично все законодавство України, яке внаслідок цього загалом утратить ознаки законодавства суверенної держави за мовним принципом. Адже суть кримських пропозицій у нівелюванні ролі державної мови у всіх сферах життя. По- друге, сказав Москаль, депутати не робитимуть цього тому, що якщо ці законопроекти будуть прийняті й аргумент захисту російської мови буде втрачений, то чим же тоді вони агітуватимуть на наступних виборах?
Без захоплення сприйняли ініціативу кримських колег і багато депутатів Верховної Ради України. Як повідомляють на сайті «Українська правда», представник Соцпартії Віталій Шибко заявив, що вважає авантюрним рішення кримського парламенту звернутися з проханням провести референдум про надання російській мові статусу другої державної. «Іноді питання, які є принциповими, навмисно політизуються, але політичні сили, які це роблять, нічого не виграють, оскільки це авантюра», — сказав Шибко журналістам у парламенті в середу. Він також зазначив, що, на його думку, «потрібно ухвалити закон (про підтримку мов національних меншин), а державна мова має бути українською». «Референдум не потрібен, оскільки він не має юридичної сили», — вважає Шибко. Разом із тим представник Партії регіонів Тарас Чорновіл вважає, що «потрібно в повній мірі виконати всі вимоги Хартії регіональних мов і мов національних меншин, а також положення Універсалу, в якому окремо згадується російська мова». «Референдум референдумом, а імплементація змін до Конституції вимагає вже на старті 300 підписів депутатів і потім 300 голосів. Їх реально немає. Тому незалежно від того, як хто відноситься до російської мови, потрібно зосередитися на тому, що при цьому складі Верховної Ради внести такі зміни неможливо», — сказав Чорновіл. Він вважає, що «потрібно зняти цю проблему, оскільки це буде биття головою об стінку й не дасть свого результату». У свою чергу нашоукраїнець Борис Беспалий вважає, що референдум можна провести «лише з народної ініціативи, але він буде не референдумом, а своєрідним дорадчим опитуванням, оскільки це питання змін до Конституції».
№181, субота, 21 жовтня 2006
http://www.day.kiev.ua/170695/
Що ж насправді вирішив кримський парламент?
Микита КАСЬЯНЕНКО Сімферополь
НА МІТИНГ — ЯК НА СЛУЖБУ
Як уже повідомляв «День» (19 жовтня), сесія Верховної Ради Криму розглянула питання про виконання своєї попередньої постанови від 15 квітня 1998 року «Про забезпечення функціонування державної, російської та інших національних мов в Автономній Республіці Крим». По-перше, ще на стадії її підготовки з цим питанням почалася плутанина. Так прес-секретар парламенту розповсюдила повідомлення, в якому питання інтерпретувалося лише як питання про російську мову, хоча насправді його проблематика, як бачимо, значно ширша. Хоча, за великим рахунком, Алла Горева мала рацію: на відміну від постановки проблеми 1998 року, нинішній розгляд був задуманий саме як зміцнення позицій лише російської мови, причому не тільки в Криму, але й по всій Україні.
По-друге, щойно питання було затверджене президією, постійний представник Президента України в Криму Геннадій Москаль звернувся з листом до голови Верховної Ради Анатолія Гриценка й до всього депутатського корпусу з проханням не політизувати слухання питання з мовних проблем і діяти в рамках Конституції України. Він пояснив депутатам, що «згідно з п. 3 — 4 ст. 92 Конституції України порядок використання мов, а також права національних меншин визначаються виключно законами України. Згідно зі статтею 24 Конституції, всі громадяни мають рівні права й свободи й не може бути привілеїв або обмежень за мовним ознакам. Крім того, нагадував Геннадій Москаль, за даними Всеукраїнського перепису населення 2001 року, на території Криму проживають представники всіх 13 національностей, мови яких, згідно із законом, узяті під захист державою. Законом України ратифікована Європейська хартія регіональних мов і під захистом держави знаходяться 13 мов: а саме: білоруська, болгарська, гагаузька, грецька, єврейська (ідиш, іврит), кримськотатарська, молдовська, німецька, польська, російська, румунська, словацька й угорська. Таким чином, наголошував Геннадій Москаль, якщо розглядати мовне питання, то необхідно винести на розгляд усі 13 мов, про які йдеться в законі, а не відділяти від тексту закону одну мову й надавати їй привілеї.
По-третє, про неприпустимість прийняття рішення про проведення референдуму Верховну Раду Криму спеціальним листом попередив і прокурор автономії Віктор Шемчук. І хоч у листі йшлося виключно про правові проблеми, народний депутат України Леонід Грач направив у Генеральну прокуратуру запит і звинуватив прокурора в тому, що він нібито втручається в політику. Відповіддю прокурору була й зухвала заява заступника голови парламенту Криму Михайла Бахарєва, який на одній із нарад заявив буквально таке: якщо правоохоронні органи Криму розпочнуть з нами листування українською мовою, то ми не даватимемо вам грошей з бюджету. На що прокурор заявив, що прокуратура взагалі- то й так фінансується з державного бюджету й кримських грошей не отримує.
***
Не секрет, що питання російської мови для Криму — це дійсно проблема. Найкращим чином, на думку багатьох аналітиків, її вирішувала перша кримська конституція 1992 року, в якій на території автономії українська, російська й кримськотатарська мови оголошувалися державними. Однак вона була 1994 року відмінена, а 1998 року прийнята нова Конституція Криму, яка й порушила рівновагу. У ній оголошено державною українську мову, але російській присвячені цілих чотири статті й, за словами тогочасного спікера Леоніда Грача, вони захищають російську мову більше, ніж навіть державну українську. Про кримськотатарську взагалі й не згадується. Як бачимо, тут одразу виникають три проблеми, які й лихоманять півострів ось уже 15 років.
По-перше, незважаючи на те, що державною в Криму є українська, досі в автономії це положення на практиці не реалізоване. У Криму виходить українською мовою лише одна газета, годину на тиждень — віщання на телебаченні, державною навчаються лише 3 — 4% школярів, документація державних органів ведеться переважно російською мовою. Подальше її впровадження в життя автономії викликає активні протести проросійських організацій. Так спроба минулого року створити ще одну українську гімназію в Сімферополі на базі нової побудованої школи так і не вдалася. Переклад судочинства українською мовою досі викликає палкий опір. Зазнають політичних протестів упровадження української мови в нотаріаті, в паспортних столах, у топоніміці, в рекламі, у військових частинах. Процес іноді набуває характеру гарячкового емоційного шоку, при якому жодні логічні, правові роз’яснення й доводи не діють. Так правознавці в Криму часто звертали увагу на те, що політики іноді просто не розуміють, чого вони самі домагаються та якими будуть наслідки тих або інших рішень. Наприклад, багато політиків в автономії також ініціюють рішення про те, щоб визнати російську регіональною мовою. При цьому ніхто не звертає уваги на докази юристів, що такий статус російської мови лише зашкодить їй, адже якщо таке рішення буде прийняте, то це означатиме, що органи влади зобов’язані будуть його виконати, тобто залишити в регіоні регіональною мовою, як і передбачає цей статус, одну-дві газети, один-два канали телебачення й радіо, ввести факультативне вивчення його в школах, а в інших сферах запровадити державну.
З іншого боку, деякі чиновники чомусь вважають, що якщо оголосити державними дві мови (варіант для Криму — три), то вони зможуть користуватися лише однією російською. Парадокс, але досі ніхто не слухав роз’ясненням юристів про те, що оголошення державними двох мов не звільняє чиновників від знання одної з них, а навпаки — накладає на них обов’язок досконало володіти обома, а у випадку з Кримом — усіма трьома. І це, зрозуміло, знову ж таки не рятує їх від досить нескладного завдання вивчити українську. А ще й кримськотатарську. При цьому будь- яка спроба розширення сфери вживання державної мови розцінюється політиками як «витиснення російської мови». Одразу ж підіймаються захисники прав руських, які організують різноманітні протести. Іноді навіть здається, що на боротьбу з українською мовою навмисно витрачають сил і коштів більше, ніж їх потрібно було б для того, щоб її просто вивчити, тим більше, що в Криму за час після 1954 року багато руських уже досить непогано опанували побутову українську, просто відмовляються вживати державну мову із принципу. А будь-яка спроба заговорити українською в транспорті або на вулиці, особливо останнім часом, одразу ж зазнає глузувань і часто просто образ...
***
Що ж нового в цю проблему внесли нові рішення Верховної Ради. Дізнавшись, що питання розглядатиметься на сесії, свої проекти подали не менше семи груп депутатів. Тому президія змушена була створити погоджувальну комісію й акумулювати все в одному проекті, з якого вийшов досить об’ємний том документів, хоча рішення безпосередньо займає три з половиною сторіночки. Особливість у тому, як сказав у доповіді голова комісії Анатолій Жилін, що Верховна Рада Криму перейшла від декларативних заяв до конкретних дій. Констатувавши рішенням, що «за останні вісім років значно зміцнилися позиції державної мови, яка активно використовується у всіх сферах суспільного життя», депутати одночасно намагаються ці ж самі позиції не те що ослабити, але навіть звести нанівець. Вони запропонували свої проекти змін, хоча ВР Криму й не володіє правом законодавчої ініціативи, практично в усі закони України, в яких є норми щодо мов, з метою звуження поля вживання державної мови й розширення поля для російської. Так у проекті змін до Цивільного процесуального кодексу вони пропонують внести положення про те, що «судочинство здійснюється державною мовою або мовою більшості населення відповідної місцевості». Зрозуміло, що депутати розуміють усю ілюзорність цього «або» — в умовах, коли державною всі володіють погано, вся юриспруденція одночасно перейде лише на мову більшості, й не буде ніякого «або». При цьому вони пропонують внести положення про оплату послуг перекладача з бюджету, й в яких випадках він знадобиться, також не секрет.
До Закону України «Про органи реєстрації актів громадянського стану» кримські депутати пропонують внести положення, згідно з яким ці документи видавалися б українською й російською мовами обов’язково, а кримськотатарською — за бажанням громадянина, до Закону «Про нотаріат» — про те, що документи стають чинними мовою більшості, до Законів «Про лікарські засоби», «Основи законодавства України про охорону здоров’я», «Про забезпечення санітарного й епідемічного благополуччя населення» — що анотації до ліків, медична інформація й документація ведеться державною й російською мовами. Аналогічні зміни депутати пропонують також внести до закону про культуру, про регламентацію надзвичайного стану й надзвичайні ситуації, про рекламу, про ЗМІ, до закону про охорону праці, а також до Господарського кодексу — тобто всього в 16 законів і нормативних актів. Фактично скрізь, де в українському законодавстві зустрічаються положення про державну мову, кримські депутати пропонують доповнити положеннями про необов’язкове її вживання, вставляючи слова «мовою більшості населення», чим нівелюють не лише державну мову у всіх сферах, але й інші мови, оскільки жодна третя мова в нас ніде не є мовою більшості.
Ці вимоги депутати підкріпили двома зверненнями. Одним — до Президента, голови Верховної Ради України й прем’єр-міністра, в якому йдеться, з одного боку: «Пропонуємо надати російській мові статус державної мови... шляхом винесення цього питання на всеукраїнський референдум», а з іншого, на абзац нижче: «Пропонуємо закріпити за російською мовою статус регіональної в тих регіонах, де він є мовою більшості населення». Крім того, вони просять не допустити затвердження вже розробленого проекту концепції державної мовної політики України й прийняття закону про зміни до закону про ратифікації Європейської хартії регіональних мов «без широкого суспільного обговорення й незалежної наукової експертизи». Кримські депутати вважають за доцільне також утворити в складі уряду України міністерство в справах національностей, активізувати діяльність парламентського комітету з прав людини й затвердити для Криму особливі бланки книг і документів РАГСу. У зверненні до прем’єр-міністра України Віктора Януковича кримські депутати просять запровадити в кримських школах особливі «регіональні учбові плани», надати кримським школярам право вибору мови при проходженні зовнішнього незалежного тестування, істотно збільшити методичну й практичну підтримку вчителів російської мови й літератури. При цьому в коментарі журналістам голова Верховної Ради Криму Анатолій Гриценко сказав, що «у разі прийняття Верховною Радою України запропонованих нами поправок до 16 нормативних актів, питання про проведення всеукраїнського референдуму буде знято — необхідність його проведення відпаде сама собою». Також спікер висловив надію, що завдяки тому, що Партія регіонів має 186 голосів в українському парламенті, є шанс на реалізацію кримських пропозицій з урегулюванню мовної проблеми.
***
Однак із цим є великі проблеми. По-перше, звернення самих депутатів ВР Криму, згідно із законодавством, не є законодавчою ініціативою, а тому потрібно, щоб хтось, хто володіє цим правом, а це може бути або Кабінет Міністрів, або хтось із депутатів Верховної Ради України — вніс ці ініціативи в парламент України як свої проекти законів. Якщо це трапиться, то ці 16 законопроектів, ще зовсім не узгоджених з іншими проектами з нормативами інших законів, потраплять у силу-силенну пропозицій з мовних проблем, які вже внесені туди народними депутатами. По-друге, як сказав Геннадій Москаль кримським журналістам, цим зараз ніхто не займатиметься з двох причин. По-перше, для того, щоб запровадити кримські пропозиції, необхідно синхронно переробити фактично все законодавство України, яке внаслідок цього загалом утратить ознаки законодавства суверенної держави за мовним принципом. Адже суть кримських пропозицій у нівелюванні ролі державної мови у всіх сферах життя. По- друге, сказав Москаль, депутати не робитимуть цього тому, що якщо ці законопроекти будуть прийняті й аргумент захисту російської мови буде втрачений, то чим же тоді вони агітуватимуть на наступних виборах?
Без захоплення сприйняли ініціативу кримських колег і багато депутатів Верховної Ради України. Як повідомляють на сайті «Українська правда», представник Соцпартії Віталій Шибко заявив, що вважає авантюрним рішення кримського парламенту звернутися з проханням провести референдум про надання російській мові статусу другої державної. «Іноді питання, які є принциповими, навмисно політизуються, але політичні сили, які це роблять, нічого не виграють, оскільки це авантюра», — сказав Шибко журналістам у парламенті в середу. Він також зазначив, що, на його думку, «потрібно ухвалити закон (про підтримку мов національних меншин), а державна мова має бути українською». «Референдум не потрібен, оскільки він не має юридичної сили», — вважає Шибко. Разом із тим представник Партії регіонів Тарас Чорновіл вважає, що «потрібно в повній мірі виконати всі вимоги Хартії регіональних мов і мов національних меншин, а також положення Універсалу, в якому окремо згадується російська мова». «Референдум референдумом, а імплементація змін до Конституції вимагає вже на старті 300 підписів депутатів і потім 300 голосів. Їх реально немає. Тому незалежно від того, як хто відноситься до російської мови, потрібно зосередитися на тому, що при цьому складі Верховної Ради внести такі зміни неможливо», — сказав Чорновіл. Він вважає, що «потрібно зняти цю проблему, оскільки це буде биття головою об стінку й не дасть свого результату». У свою чергу нашоукраїнець Борис Беспалий вважає, що референдум можна провести «лише з народної ініціативи, але він буде не референдумом, а своєрідним дорадчим опитуванням, оскільки це питання змін до Конституції».
№181, субота, 21 жовтня 2006
http://www.day.kiev.ua/170695/