МАЙДАН - За вільну людину у вільній країні


Архіви Форумів Майдану

Майданівцям. Ви – моя остання надія!

03/19/2007 | Іван Палійчук, старший лейтенант
Шановна редакція!


Я вже звертався з листом на електронну пошту Міністерства оборони
України, але, нажаль, відповіді не отримав.

Я старший лейтенант Палійчук Іван Михайлович проходжу службу в частині
Повітряних Сил, в невеличкому місті Євпаторія, що у Криму. Ще в 14 років
я поступив до військового ліцею, після закінчення якого навчався в
Житомирському військовому інституті радіоелектроніки імені
С.П.Корольова.

На останньому курсі я одружився і до першого місця служби, в
м.Євпаторія, куди мене направили після закінчення військового інституту,
ми з дружиною поїхали разом. Був жаркий місяць липень 2005 року: місто
переповнене відпочиваючими, – та ціни на житло, відповідно досить високі
для зарплати офіцера. У військовій частині, де я проходжу службу, житла
не має. Отримуючи 900 гривень грошового забезпечення, – 600 - 700
гривень доводилось віддавати за житло, яке знімав.

Після закінчення курортного сезону, ми з дружиною знайшли однокімнатну
квартиру за 500 гривень, але тільки до літа наступного року. Мені й
страшно було думати про те, що наступного року перед початком літнього
курортного сезону, знову потрібно буде шукати житло та платити за нього
неможливу для мене суму.

Допомоги у батьків ми не просили, перебивались якось за моє грошове
забезпечення та кошти дружини, яка до речі, знайшла роботу лише у
вересні 2005 року. Наші батьки проживають не близько: мої в
Івано-Франківській області, а дружини - в місті Житомирі. Їм самим
важко, - тому нам допомагати вони не в змозі.

В травні 2006 року моя дружина була на шостому місяці вагітності. Ми
розуміли, що переїжджати з місця на місце, а також жити в екстремальних
умовах, їй неприпустимо. Тому одного вечора, вирішили, що вона повинна
поїхати народжувати дитину в м.Житомир – до своїх батьків. В серпні 2006
року в мене народився син, - зараз йому вже сім місяців. Бачуся зі своєю
сімєю дуже рідко, а можливості забрати їх не має.

Після прибуття в частину я дізнався, що посада , на яку мене призначили,
раніше була посадою "прапорщика". Що її зробили "лейтенантською" лише
для випускників 2005 року; а прапорщика, який займав цю посаду звільнили
зі служби за скороченням. А у вересні 2006 року мені повідомили, що моя
посада скорочується і мені запропонували іншу посаду в частині (яка
раніше також була посадою "прапорщиків"). Я відмовився: оскільки
розумів, що це не надійний варіант служби і що не зможу прожити на своє
грошове забезпечення. До речі, можу сказати, що запропонована мені
посада вже в червні 2007 року також буде скорочена. Відповідно до
положення про проходження військової служби офіцерами, прапорщиками
(мічманами) Збройних Сил України, документи на моє звільнення з
військової служби були направлені у Міністерство оборони України за
пунктом 63 підпунктом "г" (в звязку зі скороченням).

Мою посаду, офіціально скоротили у листопаді 2006 року: з цього моменту
я очікував вирішення моєї долі. Дружину постійно обнадіював, що скоро
все закінчиться і ми знову будемо разом. Але час минав і я сам почав вже
втрачати надію. На початку січня 2007 року, не дізнавшись про вирішення
питання про моє звільнення, я відбув в основну відпустку, - щоб
побачитися з сімєю.

На початку лютого, я отримав відповідь на питання, яке турбувало мене
майже три місяці. Як зясувалось - Міністр оборони України
відмовив мені у звільненні.

За час відпустки я вже знайшов собі місце роботи ( у органах МВС),
зустрівся зі своїми однокашниками по військовому інституту, які також
були звільненні у звязку зі скороченням. А тому отримана
відмова, мене просто здивувала. І взагалі, ставлення до вирішення мого
питання, з кожним днем все більше і більше підсилювало моє небажання
служити.

Зясовуючи причини відмови звільнити мене у звязку зі
скороченням, я натрапив на такий факт, що відповідь з Міністерства
оборони України до штабу Повітряних Сил надійшла ще 20.12.2006 року.
А до управління полку, у військову частину А3767 м. Миколаїв, дана
інформація надійшла лише через місяць – наприкінці січня 2007 року.

Після чого було повідомлено командування моєї частини (яке мені негайно
зателефонували на мій телефон, т.к. я був у черговій відпустці).

Отже на початку лютого, коли я вийшов з відпустки, мені запропонували
другу посаду, - під Миколаєвом. Чотири місяці пройшло з моменту надання
документів щодо мого звільнення з військової служби за скороченням. За
цей термін питання не було вирішене; я вже налаштувався на цивільне
життя. Тому на запропоновану посаду я не погодився: за такого ставлення,
у мене вже не залишилось бажання служити у Збройних Силах України.
Документи, на моє звільнення, були підготовлені в другий раз. І цього,
разу все було набагато швидше, - напевно тому, що до Києва вони не
дійшли: а питання було вирішене ще у Вінниці.

14 березня 2007 року до частини прийшла телеграма з відповіддю на мою
справу, цитую:"…з метою збереження державних коштів витрачених
Міністерством оборони України на здобуття офіцерами вищої освіти
рішення, щодо звільнення молодих офіцерів не прийнято, виходячи з
вищесказаного в разі відмови від запропонованої посади скласти
відповідний аркуш бесіди та в термін до 16.03.07(!) надати документи на
старшого лейтенанта Палійчука Івана Михайловича на звільнення з
військової служби у звязку з невиконанням умов контракту
військовослужбовця".

Яких умов? Що відповідно до контракту я порушив? - мені ніхто не може
пояснити. І взагалі, як вони можуть говорити про умови контракту коли:
- житло я наймаю за свої кошти, які ніхто не компенсує;
- військову форму купляю також за свої кошти;
- вже майже два роки, як я офіцер, - а мені ще до цього часу не
видали підйомну допомогу;
- про військовий продовольчий пайок, взагалі, ніхто не згадує;
- отримую 300 гривень, але до цього часу ходжу на службу і
виконую накази командира.
Так про які умови контракту йде розмова?

Чому посадові особи Міністерства оборони, які представляють державу,
ніколи не ставлять питання про порушення умов контракту з боку держави?
Чому наше законодавство таке вибіркове: одні можуть звільнитися за
скороченням, а інші – порушують умови контракту. До речі, у контракті не
має жодного слова про те, скільки я повинен відслужити, щоб відпрацювати
витрачені на навчання кошти.

Чому я не можу звільнитися в звязку з реорганізацією ЗСУ?
Питання на які мені ніхто не дає відповіді.

Про яке ставлення до молодих офіцерів може йти мова, якщо коли я
зателефонував до кадрового органу Повітряних Сил, у Вінницю, щоб
дізнатися про долю моїх документів, то почув тільки крики і докори: чому
я їм телефоную, а потім і взагалі кинули трубку.

До кого мені звернутися?
Зможу я взагалі добитися правди чи ні?
Чи дасть хтось відповідь на мої питання?

Прошу Вас передати мого листа Міністру оборони України.
Ви – моя остання надія!
Заздалегідь дуже Вам вдячний!
Чи можливо так насправді виглядає реформування ЗСУ?
З повагою
старший лейтенант Палійчук І.М.


17.03.2007 року

Відповіді

  • 2007.03.19 | Tatarchuk

    Кажить хто що знає. Це ж серйозне питання про ЗСУ

    згорнути/розгорнути гілку відповідей
    • 2007.03.19 | Bulba

      Re: Кажить хто що знає. Це ж серйозне питання про ЗСУ

      шановний пане ст.лейтенант. чи звертались Ви до организації під назвою "Ліга офіцерів". це громадська органіцація котра обслуговує військових у тому числі надає юридичну допомогу. знаю що є філія в місті севастополі. якщо потрібно знайду телефон.
      до пана татарчука. може з цього прикладу щось почнемо робити з військом? а якось закинули - колись мова шла про військовий форум? може час настал?
      згорнути/розгорнути гілку відповідей
      • 2007.03.19 | Tatarchuk

        Re: Кажить хто що знає. Це ж серйозне питання про ЗСУ

        Bulba пише:
        > військовий форум? (...) може час настал?

        Звучить досить символічно. Не перелякайте ворогів такими словосполученнями ;)
        згорнути/розгорнути гілку відповідей
        • 2007.03.19 | Bulba

          Re: Кажить хто що знає. Це ж серйозне питання про ЗСУ

          та що ви шановний татарчук. на що ви налякаєте? якій такий час? я ж кажу треба більше спілкуватись про проблеми нашого війська, а дільш нічого такого я не мав на увазі. (це для ворогів, замазую очі):)
          взагалі то я вже не в перше бачу щось таке, наприклад мій один знайомий військовий через то що в сімферополі не міг знайти житла перевівся в феодосію. так фігня. казав що служба відмовилась відшкодовувати гроші за житло. може рзпочати акцію по запитам чому не відшкодовують гроши?
  • 2007.03.19 | Sofu

    Re: Майданівцям. Ви – моя остання надія!

    Я как "старой закалки" советский офицер, когда начинал читать это писание, сначала возмущался молодыми офицерами, которые вместо того, чтобы служить Родине "не жалея живота своего", пишут кляузы. :) Просто парень по молодости, по совету родителей, пошел в армию, а сейчас нашел место на гражданке, где предлагают спеть сладкие песни и где сам по себе.
    Но наверное сейчас совсем другое войско, особенно если вот эти признания правдивы:
    житло я наймаю за свої кошти, які ніхто не компенсує;
    - військову форму купляю також за свої кошти;
    - вже майже два роки, як я офіцер, - а мені ще до цього часу не
    видали підйомну допомогу;
    - про військовий продовольчий пайок, взагалі, ніхто не згадує;
    - отримую 300 гривень, але до цього часу ходжу на службу і
    виконую накази командира.

    Ну, скажем за жильё я всю свою все-таки непродолжительную службу при союзе платил со своего кармана, так что не удивил. Так было почти везде, кто служил " в нормальных" местах. А Крым считался более чем нормальным.
    Про пайок - это грустно. Я помню как несчастные пару кг мяса,сахара, крупы и десяток яиц, помогали в трудное время. Но неверное сейчас хочется больше...
    Вот оклад 300 грн. и то, что за свои деньги шить форму!!! Ну это перебор. Может и вправду в армии бардак? Всегда были офицеры, которые хотели слинять со службы, но тогла был пристиж воина, ореол чесности и порядочности, и говорить о том, что хочешь на гражданку, в открытую, даже при сослуживцах, было более чем не прилично.
    Наверное есть и у МО своя правда... То, что оклады в армии мизерны и что престиж профессии низок, а боевой дух отсутсвует начисто - это правда. Как собственно и то, что демократия и армия - вещи не совместимые.
    згорнути/розгорнути гілку відповідей
    • 2007.03.19 | Tatarchuk

      Re: Майданівцям. Ви – моя остання надія!

      Щодо перекручень в Міноборони - це правда, особливо щодо Криму.

      Уявіть собі що кількадесять (саме так) офіцерів в гарнизонах Криму не отримали і не отримують надалі горшів навіть після свого звільнення.
      І що суди в деяких справах (конкретний приклад - Кіровський гарнізон, щодо якого я мав бесіду) відмовляють в колективній скразі кількасотням офіцерів, які надають докази що в Міноборониблуи кошти але потрачені на що завгодно тількі не на пряме цільове призначення.

      І що скорочують вже років десять такі категорії як військові пенсійного віку, компютерщики ("ти й так гроши вміє заробляти - отож працюй на півставки!"), перекладачі іноземних мов ("в нас немає зовнішніх ворогів"), і навіть тупо льотчиків із великим часом нальоту (бензіну на вас не напсьошься).
      Це я намалював тренд діяльності одного конкретного воєнкома - того самого на землях якого відбулися всі ці шабаши із Феодосією та Старим Кримом, генерала Тишкова.

      Додам: Міноборони зкидує з балансу десятки гарнизонів де проживають переважно військові, як баласт: там одразу стають намертво котельні, водовід, газовід і навіть електропостачання. Чомусь роблть це восені-взимку як нарошно.

      Це навіть не нарис і не розвидка а перше що прийшло в голову - що чуєш від сучасних військових.

      Давно (півроку) мудляє ідея щодо Військового Форуму (мається на увазі Майдан), але не маємо модератора. Ви приблизно самі розумієте що може і чого не може наробити ВійськФорум, отож певна доцільність в його створенні є - були б фахові модери.
    • 2007.03.20 | Bulba

      Re: Майданівцям. Ви – моя остання надія!

      Шановний Sofu! справа не в том, що це офіцер і чому він пійшов в військо. ідеологія та іньше зараз не предмет розмови. головніше визначити - чи держава хочь якось намагається витримати обовязкі яки вона на себе наклала, чи це так якесь військо, якась зброя, та і офіцери не хочуть вмирати та ін. держава повинна робити все що є в доворі з службовцем. крапка. якщо офіцер хоче покинути військо - це його право, не можно зссуджувати його - якщо держава робить ставку на коррупціонерів, та лохів, яких поведуть на бійню тількі пообіцявши їім якісь блага, то взагалі навіщо нам офіцери, бо вони взагалі найманці - нам потрібні тількі бійці строкової служби.
      справа у тому що держава не може працювати з таким великим колом офіцерів, але МО не хоче втрачати контроль на д бабками! ось у чому справа. громадскість повинна брати оборону і захіст під свій контроль!
      српава іньша - а нафіга нам таке війське велике, котре завжди хоче їсти, йому потрібне житло и т.п. треба його скоротити и крапка.
      МО завжди було закритою зоною. треба ломати совкову традицію.
      згорнути/розгорнути гілку відповідей
      • 2007.03.20 | Sofu

        Re: Майданівцям. Ви – моя остання надія!

        Bulba пише:
        > Шановний Sofu! справа не в том, що це офіцер і чому він пійшов в військо. ідеологія та іньше зараз не предмет розмови. головніше визначити - чи держава хочь якось намагається витримати обовязкі яки вона на себе наклала, чи це так якесь військо, якась зброя, та і офіцери не хочуть вмирати та ін. держава повинна робити все що є в доворі з службовцем. крапка. якщо офіцер хоче покинути військо - це його право, не можно зссуджувати його - якщо держава робить ставку на коррупціонерів, та лохів, яких поведуть на бійню тількі пообіцявши їім якісь блага, то взагалі навіщо нам офіцери, бо вони взагалі найманці - нам потрібні тількі бійці строкової служби.
        >
        Не совсем так, личность конкретного человека в конкретной ситуации, определяет конечный результат. Знать настоящую причину, почему офицер уходит из армии - это важно. Согласитесь, что можно свою нерадивость прикрывать проблемами армии. Я совем не стремлюсь и не пытаюсь защищать кого-либо или осуждать. Действительно не зная всю суть данной проблемы, можно выглядеть не объективным. Но, я уверен, что с армии нельзя уходить как с обычной работы. Одна из проблем сегодяншней армии, что разломав старые традиции, у нас как всегда ничего не предложили взамен. Нет идиалогии, нет традиций, которые чтут, нет даже врага. Точнее все знают откуда ждать угрозу, но идеологически к этому не готовят. Заменив замполита на капелана - это ли решение проблемы? То, что армия закрыта, и в ней проходят те же тенденции, что и в гражданском обществе, даже возможно еще во много крат страшнее, это правда и это проблема. Но когда больно все общество-тело, как можно лечить только часть его? Когда нет достойного содержания - идет обычное воровство. Там тоже свои прокуроры и суды.

        > српава іньша - а нафіга нам таке війське велике, котре завжди хоче їсти, йому потрібне житло и т.п. треба його скоротити и крапка.
        > МО завжди було закритою зоною. треба ломати совкову традицію.
        згорнути/розгорнути гілку відповідей
        • 2007.03.20 | Сергей ГРУЗДОВ

          Re: Майданівцям. Ви – моя остання надія!

          Странно удивляться происходящему, учитывая, что принят курс на уничтожение украинской армии. Откуда средства и внимание для отдельных офицеров?
          згорнути/розгорнути гілку відповідей
          • 2007.03.20 | Sofu

            Re: Майданівцям. Ви – моя остання надія!

            Сергей ГРУЗДОВ пише:
            > Странно удивляться происходящему, учитывая, что принят курс на уничтожение украинской армии. Откуда средства и внимание для отдельных офицеров?

            А пожалуй, Вы правы... это очень похоже на то, идет целенаправленное уничтожение армии. Материально, идеологически, психологически. Интересно бы поспрашивать сегодняшних офицеров, что они думают? Я уже как-то давно не общался ни с кем.
            згорнути/розгорнути гілку відповідей
            • 2007.03.20 | Сергей ГРУЗДОВ

              Re: Майданівцям. Ви – моя остання надія!

              Я вчера общался со своими старыми знакомыми по службе. Я с 1993 в запасе, они - действующие. Однозначно: армия Украины выводится из состояния боеготовности и даже существования.
              згорнути/розгорнути гілку відповідей
              • 2007.03.22 | Lenur

                Re: Майданівцям. Ви – моя остання надія!

                когда совхозы и колхозы, заводы и фабрики доводили до банкрота то понятно - потом по дешевке все прибрали к рукам.
                Доводить армию до разорения - для чего?
                Все равно не приватезируешь истребитель или танк, разве что на металлом, землю - гарнизоны как бы собственность государства, только если внешний враг целенаправленно разрушает боевую мощь страны - значит контрразведка должна этим заниматся. А если разворовывают - то следователи и прокуратура.
                Офицер который обратился с письмом, пусть обратится в лигу офицеров и юристу который именно по этой теме работает тот все ему по полочкам разложит.
                Но с другой стороны, чем сидеть и ждать у моря погоды, наймитесь в частную охранную фирму их много и выберите где зарплата высокая и работайте себе.


Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2021. Сайт розповсюджується згідно GNU Free Documentation License.
Архів пітримує Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг". E-mail: news@maidan.org.ua