Відповіді

• 2007.07.01 | Вечный

  Крымским татарам участия в УПА не хватает для полного счастья

  Если господит Понимаю, индукция: от деяний коммунистов к коммунизму
  згорнути/розгорнути гілку відповідей

  • 2007.07.01 | Вечный

    Дубль 2

    Прошу простить мою криворукость. В общем, что я хотел сказать: если господин Пыхалов, Берия, Тютькин, или Пупкин пишут о массовом дезертирстве татар и массовом их участии в антисоветских формированиях - это однозначно клевета, а если то же самое пишут под другой вывеской:
    
    > "Мало відомий факт: в лавах УПА було чимало кримських татар (фронтовики, які дізнавшись про скотське виселення своїх сімей, і ті, кому вдалося втікти з Криму). Говорять вони були найзапеклішими вояками."
    
    > Татари массово дизертували з Червоної Армії, і знаючи що УПА воює з совєтами, опинялися в їх рядах. Мені і самій було б цікаво ознайомитися з якимись реальними документами з цього питання, з татарами на цю тему я не розмовляла, боюсь вони будуть не особливо відверті(нащо їм длдатковий головний біль?!), якщо вони взагалі обізнані в цьому питанні.
    
    Это есть тема для обсуждения
    згорнути/розгорнути гілку відповідей

    • 2007.07.01 | Tatarchuk

      Re: Дубль 2

      Вечный пише:
      > Прошу простить мою криворукость. В общем, что я хотел сказать: если господин Пыхалов, Берия, Тютькин, или Пупкин пишут о массовом дезертирстве татар и массовом их участии в антисоветских формированиях - это однозначно клевета, а если то же самое пишут под другой вывеской:
      > Это есть тема для обсуждения
      
      Если бы вы были более внимательны то заметили бы - речь идет о дезертирстве после депортации. Борьба УПА продолжалась даже в 1950 годах
      згорнути/розгорнути гілку відповідей

      • 2007.07.01 | Вечный

        Дезертирство после депортации? Однако!

        А писали, что это советская власть крымских татар с фронта сняла и отправила в ссылку

    • 2007.07.01 | Chief

      Re: Дубль 2

      Вечный пише:
      > Прошу простить мою криворукость. В общем, что я хотел сказать: если господин Пыхалов, Берия, Тютькин, или Пупкин пишут о массовом дезертирстве татар и массовом их участии в антисоветских формированиях - это однозначно клевета, а если то же самое пишут под другой вывеской:
      
      Когда товарищ Берия и вслед за ним Тютькин-Пупкин-Пыхалов пишут о 20 тысячи призванных в 51-ю армию крымских татарах и 20 тысяч дезертировавших из нее - это однозначно клевета.
      
      Простая логика ставит под сомнение это утверждение, а похоронки с фронтов, полученные многими крымскотатарскими женами вкупе с современными изданиями "Книги памяти Крымской АССР" позволяют квалифицивать сие безаппеляционное утверждение именно как клевету.

• 2007.07.01 | line305b

  Ого, первый раз слышу...

  Здорово было бы накопать каких-нибудь деталей. Может Чиф в архивах чего-нить встречала?
  згорнути/розгорнути гілку відповідей

  • 2007.07.01 | Chief

    Re: Ого, первый раз слышу...

    line305b пише:
    > Здорово было бы накопать каких-нибудь деталей. Может Чиф в архивах чего-нить встречала?
    
    Если и были, то единицы. Во всяком случае архивных данных об участии крымских татар в УПА не встречала, а что до власовской армии - то только сомнительные источники, нуждающиеся в верифицикации...
    
    А встречный вопрос - откуда крымским татарам было массово взяться, например, в УПА?
    згорнути/розгорнути гілку відповідей

    • 2007.07.01 | Tatarchuk

      Re: Ого, первый раз слышу...

      Вообще-то в недавнем интервью командир УПА Василь Кук сказал что "в годы войны у нас практически не было совместных действий с крымскими татарами"
      
      Вот полный фрагмент
      Ось відповідь Головного командира на запитання з Криму:
      
      > Dilik пише:
      
      > > Вітаю Вас!
      
      > > Мені б хотілося дізнатись думку Шановного пана Василя, стосовно ситуації в АР Крим, а також як УПА відноситься до Мєджлісу та Козацьких формувань на території Криму.
      
      > > Дякую!
      
      
      Відповідь Головного Командира:
      
      > > Шановний Dilik!
      
      > > Сьогоднішня ситуація в Криму - це плоди імперської національної політики Кремля протягом 70 років існування СРСР. До якого конфлікту не зверніться - корені його закладені саме в цьому минулому.
      
      > >
      
      > > Стосовно УПА - я не зовсім зрозумів питання. В роки війни у нас практично не було співдії з кримськими татарами. Якщо Ви говорите про сьогоднішній час, то, мабуть, маєте на увазі Братство ветеранів УПА. Наше ставлення до Меджлісу - позитивне, як до репрезентанта кримськотатарського народу. Наше ставлення до формувань, які називають себе козацькими, таке, як їхнє ставлення до Незалежності України. Сподіваюсь, цим я сказав досить.
      
      http://www2.maidan.org.ua/n/krym/1178712707
      
      
      
      Chief пише:
      > Если и были, то единицы. Во всяком случае архивных данных об участии крымских татар в УПА не встречала, а что до власовской армии - то только сомнительные источники, нуждающиеся в верифицикации...
      
      Но тому что такие люди были вряд ли тоже стоит удивляться. Война создает множество необычных коллизий в человеческих судьбах.
      Хотя я все-таки удивился
      
      > А встречный вопрос - откуда крымским татарам было массово взяться, например, в УПА?
      
      Форумчанка Зануда говорит что те были на линии фронта борьбы с УПА и заслышав о Сюргюн переходили на сторону повстанцев
      згорнути/розгорнути гілку відповідей

      • 2007.07.01 | Chief

        Re: Ого, первый раз слышу...

        Tatarchuk пише:
        
        > Форумчанка Зануда говорит что те были на линии фронта борьбы с УПА и заслышав о Сюргюн переходили на сторону повстанцев
        
        Я, к сожалению, не имею счастья быть знакомой с историком по фамилии Зануда и если у нее есть документальные подтверждения этому утверждению, охотно с ними познакомлюсь... Однако у меня иные сведения: узнав о депортации своих близких, фронтовики-крымские татары в своем большинстве прежде всего стремились выяснить, куда высланы их семьи и где они находятся... Разумеется, были и иные варианты (история богата разнообразием), однако это были скорее казусы.
        згорнути/розгорнути гілку відповідей

        • 2007.07.01 | Tatarchuk

          Re: Ого, первый раз слышу...

          Chief пише:
          > Tatarchuk пише:
          >
          > > Форумчанка Зануда говорит что те были на линии фронта борьбы с УПА и заслышав о Сюргюн переходили на сторону повстанцев
          >
          > Я, к сожалению, не имею счастья быть знакомой с историком по фамилии Зануда и если у нее есть документальные подтверждения этому утверждению, охотно с ними познакомлюсь...
          
          Нет она не историк - это персонаж которого я выше цитировал. Про нее я знаю только то что она сама пишет, а именно что ей скоро 50 и что муж у нее с Западной Украины Она ясно написала что документов увы нет, а есть только устные сведения.
          
          > Однако у меня иные сведения: узнав о депортации своих близких, фронтовики-крымские татары в своем большинстве прежде всего стремились выяснить, куда высланы их семьи и где они находятся... Разумеется, были и иные варианты (история богата разнообразием), однако это были скорее казусы.
          
          Ну вот про эти другие варианты собственно и интересуемся. И еще мне кажется что "казус" не очень удачное определение чьей-то судьбы
          згорнути/розгорнути гілку відповідей

          • 2007.07.01 | Chief

            Re: Ого, первый раз слышу...

            Tatarchuk пише:
            
            > > Однако у меня иные сведения: узнав о депортации своих близких, фронтовики-крымские татары в своем большинстве прежде всего стремились выяснить, куда высланы их семьи и где они находятся... Разумеется, были и иные варианты (история богата разнообразием), однако это были скорее казусы.
            >
            > Ну вот про эти другие варианты собственно и интересуемся. И еще мне кажется что "казус" не очень удачное определение чьей-то судьбы
            
            Здесь слово "казус" использовано как "единичный случай". Ничего уничижительного в это понятие я не вкладываю. Напротив, в рамках историко-антропологической парадигмы, которой лично я как историк отдаю предпочтение, это очень уважаемое слово Другое дело, что казус - то есть некая частная история - может свидетельствовать не о некой тенденции, а скорее об отсутствии оной... Посему я и говорю, что безусловно, крымские татары в УПА, РОА были - однако считать, что это было массовое явление у меня нет оснований.

• 2007.07.01 | Tatarchuk

  Знайшов дещо:

  ПОХІДНІ ГРУПИ УПА В КРИМУ
  Володимир ПРОЦЕНКО
  10.Тра.2007
  
  http://nacija.org.ua/index.php?option=com_content&task=view&id=1177&Itemid=4
  
  До цього часу кримські органи безпеки України тримають у таємниці матеріали, пов'язані з боротьбою Української Повстанської Армії в Криму. Але голку в мішку не сховаєш. Відомо, що підрозділи Української Повстанської Армії в Криму діяли в Сімферополі, Євпаторії, Джанкої, Ялті, Українці, Петрівці і, можливо, в Севастополі та інших населених пунктах, що були поруч з дислокацією похідних груп.
  
  У донесенні агента СД від 31 грудня 1941 року, знайденому у секретних справах Рейху, повідомляється, що зі Львова до Криму революційна ОУН направила шість похідних груп, близько 40 чоловік. Тільки одного повстанця нацисти арештували по дорозі в Крим.
  
  На початку війни, коли керівництво ОУН зрозуміло, що гітлерівці мають на меті з України зробити свою колонію, націоналісти на чолі зі С. Бандерою оголосили у Львові Українську державність. Їх заарештували і відправили до таборів, а низка таємних наказів зобов'язувала каральні органи рейху знищувати бандерівців як грабіжників.
  
  Взимку 1941-1942 р. починаються розстріли членів ОУН. Фашисти дають вказівки поліції, військовій розвідці і СД посилити роботу, особливо з викриття похідних груп, що були спрямовані до Криму. Історик і дослідник національно-визвольного руху Василь Верига повідомляє, що ОУН(р) в той час понесла великі втрати в Криму. Так, Іван Осадчук, провідник кримських українських повстанців, у грудні 1941 року був арештований в Євпаторії і згодом розстріляний гестапівцями. У лютому 1942 року гестапо заарештувало 14 повстанців джанкойської похідної групи українських націоналістів на чолі з провідником Романом Бардахівським та його помічником, учителем школи Наконечним. У тому ж 1942 році від рук фашистів загинули Степан Ванкевич та Михайло Лобак. Але боротьба кримських українських націоналістів за незалежність української державності не припинилася.
  
  На місце розстріляного кримського провідника Івана Осадчука був призначений Степан Тесля. Степан розгортає просвітницьку роботу, залучає свідомих борців із числа інтелігенції, робить спробу підняти націоналістичний рух в Криму. Розповсюджуються газета "Наступ", журнал "Пробоєм", в яких показані портрети чільних націоналістичних провідників та програмні засади. До Сімферополя прибуває провідник ОУН Борис Суховерський. Були організовані зустрічі з існуючими похідними групами. На квартирі Базилевича по вул. Жуковського він поставив завдання міському куреню похідної повстанської групи Ярослава Савки, в складі якої перебувало 8 осіб, з них - 6 сімферопольців. З другою групою зустріч відбулася на квартирі її керівника Володимира Шарафана на вул. Профспілковій. Потім зустрічі відбулися і на інших явках у Старому Криму та населених пунктах південного узбережжя. Із активістів національного руху, що в підпіллі вели боротьбу, на сьогодні відомі одиниці. Це керівники - Степан Тесля, Іван Янчишин, Григорій Вольчак, які утворювали розгалужену підпільну структуру націоналістичних повстанських груп. Більш відкрито працювали Микола Шапар і його заступник Володимир Шарафан, що у важких умовах окупації утворили Український допомоговий комітет, який у жовтні 1943 року "за невиконання наказу про виділення 400 чоловік для охорони залізниці" німецьким комендантом був заборонений. Продовжилися арешти українців, запідозрених у належності до підпілля. Гестапо звіріло, обставляючи своєю агентурою арештованих українців, їм удалось вийти на явочну квартиру в Джанкої. Майже два місяці карателі вистежували явку бандерівського підпілля, і у травні 1943 року там були схоплені і арештовані керівник повстанців Степан Тесля та його помічник Йосип Куріпка. Звільнення їх із застінків гестапо було доручено похідним групам Івана Янчишина і Григорія Вольчака. Ризикована операція провалилася. Гітлерівці захопили і замордували Вольчака. Наприкінці 1943 року у ворожих застінках був розстріляний і Степан Тесля.
  
  Центральний провід ОУН для керівництва міським підпіллям тимчасово призначив 25-річну Катерину Мешко (псевдонім Ольга). У серпні 1943 року Катерина Мешко разом з Володимиром Шарафаном були викликані до центральних органів УПА. Катерина залишилась у Львові, а Володимир повернувся до Криму і активізував український визвольний рух. Він провів переговори з командуванням партизанських загонів, намагаючись їх влити до кримських похідних підрозділів УПА, неодноразово зустрічався з Озенбаши, що керував кримськотатарською організацією націоналістів та представниками підпільної організації росіян Криму "Молода Росія".
  
  На той час кримський підрозділ УПА об'єднував близько десятка похідних загонів, що нараховували від 6 до 16 повстанців, та мав свій підпільний госпіталь у Сімферополі. На їхню чисельність впливало надмірне зацікавлення гестапо і постійні арешти. Але це не заважало проводити операції із звільнення військовополонених і залучення їх до своїх лав.
  
  Взимку 1944 року під Сімферополем похідні групи УПА вдало провели операцію із звільнення полонених, серед яких були 3 льотчики-українці. Керівництво повстанців розуміло, що льотчики за штурвалом літака завдадуть гітлерівцям більше клопоту, ніж у підпіллі, і за їхнім бажанням їй доручили переправити звільнених до партизанів. Маючи зв'язки з партизанами через явку у Сімферополі, Софія передала партизанам військовополонених.
  
  Отже, у Криму і підрозділи УПА, і пар-тизани у справі звільнення півострова від нацистських окупантів діяли злагод- жено.
  
  Червона Армія 13 квітня 1944 року звільнила Крим. Володимира Шарафана 17 квітня було мобілізовано до її лав. Він визволяв Севастополь, і був тяжко поранений на Малаховому кургані. Лікувався в Алуштинському евакуаційному госпіталі, де був арештований. За вироком трибуналу НКВС його засудили за ст. 58-1"б" і 58-11 КК РСФСР до найвищої міри покарання з конфіскацією всього майна. 13 лютого 1945 року патріота стратили. Єдине, що йому інкримінували згідно з заявами комуністів-підпільників, це бажання залучити татарських націоналістів до боротьби з Радянською владою і взяти в свої руки партизанський рух у Криму.
  
  Дійсно, керівництво УПА в Криму мало деякі контакти з кримськотатарською організацією "Мілі-Фірка" після того, як німецько-татарська співпраця зовсім охолола, коли татари дізналися, що рейх планує заселити півострів етнічними німцями. Керівництво УПА робило спроби налагодити контакти з усіма організаціями, що діяли під гаслом "Воля - народам, воля - людям".
  
  Тільки в 1993 році Шарафан за Законом України "Про реабілітацію жертв політичних репресій в Україні" був реабілітований.
  
  Очевидно те, що комуністичний режим нічим не відрізнявся від фашистського. Обидва нищили людей, що боролися за національну свободу і не сприймали ні інтернаціональну, ні расистську ганебну державну сутність.
  
  Наведена мною історична довідка про український національно-визвольний рух в Криму дає підстави шанувати справжніх патріотів, що хотіли бачити українську державу незалежною, і віддали за неї своє життя.
  
  На сьогодні архіви КДБ поки закриті. Ще живі ті, що проводили активні дії для шельмування УПА. Колишні прислужники КДБіст-ських катівень донині перебувають у ветеранських організаціях і безкоштовно користуються благами за рахунок народу, який самі мучили. Вони ніколи не погодяться покаятися, бо не можуть дотепер збагнути, яке зло творили.
  
  
  
  Володимир ПРОЦЕНКО,
  
  голова МО КУН
  
  м. Севастополь

• 2007.07.01 | Tatarchuk

  и совсем короткое на сайте УПА

  В УПА були люди різних національностей: росіяни, вірмени, грузини, узбеки, азербайджанці, німці, італійці, євреї і татари. Вони переходили в УПА, протестуючи проти політичних режимів Німеччини і Росії, переховуючись від їх спецслужб.
  Деякі були просто звільнені при депортації з залізничних ешелонів, при ув'язненні з тюрем Гестапо, СС та НКВД.
  http://www.users.bit.te.ua/studio/upa/aboutuk.htm
  згорнути/розгорнути гілку відповідей

  • 2007.07.01 | И. С.

    Re: и совсем короткое на сайте УПА

    "Говорять вони були найзапеклішими вояками" - о це гарно! (прошу прощения за ошибки в мове).
    згорнути/розгорнути гілку відповідей

    • 2007.07.01 | Tatarchuk

      Re: и совсем короткое на сайте УПА

      И. С. пише:
      > "Говорять вони були найзапеклішими вояками" - о це гарно! (прошу прощения за ошибки в мове).
      
      Да, если это правда то очень здорово было бы знать эти имена и их биографии. Я отправил по нескольким каналам запросы как историкам так и фанатам УПА, надеюсь выяснить что-то.

• 2007.07.01 | REN77

  А вот что еще пишут на форуме

  А вот что еще пишут на форуме - http://kiev.vlasti.net/index.php?Screen=news&id=215820
  
  Ориентировочная численность представителей различных народов СССР в составе германских вооруженных сил Народы и национальные группы Численность Примечания Русские 380000 В т.ч. примерно 70000 казаков. Из числа остальных до 200000 состояло в рядах «хиви»*. До 50000 (в т.ч. 30-35 тыс. казаков) входили в состав войск СС. Более 100000 в конце войны составляли ВС КОНР** (в т.ч. 50000 – РОА***). Украинцы 250000 До 120000 – в составе вспомогательной полиции и самообороны, около 100000 – в вермахте в основном в качестве «хиви», 30000 – в составе войск СС****. Белорусы 70000 До 50000 в составе вспомогательной полиции и самообороны (в т.ч. БКА*****), 8000 – в составе войск СС, остальные – в составе вермахта и вспомогательных формирований. Латыши 150000 40000 в составе войск СС, 12000 – в полках пограничной охраны, до 30000 – в составе вермахта и вспомогательных формирований, остальные – в полиции и самообороне. Эстонцы 90000 20000 в составе войск СС, 20000 – в полках пограничной охраны, 15000 – в составе вермахта и вспомогательных формирований, остальные – в полиции и самообороне. Литовцы 50000 До 20000 в составе вермахта, до 17000 – во вспомогательных формированиях, остальные – в полиции и самообороне. Азербайджанцы 38500 13000 – в боевых, 5000 – во вспомогательных частях Азербайджанского легиона, остальные – в составе различных частей вермахта )в т.ч. в Туркестанском легионе) и СС. Армяне 22000 11000 – в боевых, 7000 – во вспомогательных частях Армянского легиона, остальные – в составе различных частей вермахта и СС. Грузины 25000 14000 – в боевых, 7000 – во вспомогательных частях Грузинского легиона, остальные – в составе различных частей Вермахта и СС. Народы Северного Кавказа 28000 10000 – в боевых, 3000 – во вспомогательных частях Северокавказского легиона, остальные – в составе различных частей Вермахта и СС. Народы Средней Азии 45000 20000 – в боевых, 25000 – во вспомогательных частях Туркестанского легиона Народы Поволжья и Урала 12500 8000 – в боевых, 4500 – во вспомогательных частях Волжско-татарского легиона («Идель-Урал»). Крымские татары 10000 В составе 10 батальонов вспомогательной полиции и частей самообороны Калмыки 7000 В составе Калмыцкого кавалерийского корпуса Всего 1178000 В т.ч. до 150000 в составе войск СС, 300 тыс. в рядах «хиви», до 400000 – в рядакх вспомогательной полиции и самообороны * Хиви (Hilfswillige) - добровольные помощники ** КОНР - комитет освобождения народов России *** РОА - Русская освободительная армия **** СС - SS- Schutzstaffeln - Охранные отряды вооруженные формирования нацистской партии) ***** БКА - Беларуская Краевая Абарона - Белорусская Краевая Оборона