07/28/2007 | Олександра Ковязіна

Ми попросили переможців конкурсу "Демократія в об`єктиві" написати їхні особисті враження про стан демократії в Україні. Починаємо публікацію їхніх думок.

------------------

Олександра Ковязіна, Ялта, Крим

Що я можу казати про демократію на Україні, тим більше в Криму?

Про стан демократії в Україні та в Криму завжди йдеться окремо, незважаючи на то, що це єдина країна.

Так, я знаю, що, нібито, наша країна та наше суспільство йдуть до демократії, ми самі обираємо нашу владу, маємо свободу слова. У нашу країну легко може прибути будь-який громадянин іншої демократичної держави.

Але коли вмикаєш новини на телебаченні, або виходиш на вулицю, бачиш інше.

У минулу п'ятницю (13.07.07), по телеканалі “Крим”, я побачила розгін правоохоронцями кримських татар, які, протестуючи, просто перекрили дорогу. Через те, що місцева влада Судака, відомого чорноморського курорту, продала їхні земельні ділянки російським бізнесменам на дачі.

Я побачила власними очима, як розганяли цей мирний протест кримських татар, спрямований проти свавілля місцевої влади. Я побачила більше ста чоловік, внутрішні війська, загони спецпідрозділу «Беркут» та міліцію, яка б’є та заарештовує кримськотатарських юнаків тільки за те, що вони вийшли на вулицю захищати свої права. Вражає, що проти 50 протестувальників, серед яких були і жінки, застосовано втричі більше правоохоронців, озброєних до зубів.

Місцева влада Судака, яка одержала державний наказ виділити землю для відновленні кримськотатарського селища Ай–Серез, нічого не дала людям і сказала, що не має повноважень на виконання цього указу. Але ділянки продала іншим. Що дали?

В наслідок місцевою прокуратурою Судака порушено кримінальні справи проти кримських татар, місцевих мешканців, які протестували проти такої поведінки влади.

Адже протести і демонстрації в Україні дозволені, а силовий розгін є проти закону і порушенням прав громадян, так? Але сталося навпаки.

Тоді я почала себе питати, як таке може відбуватися у демократичній країни? Чи справді в Україні панує демократія?

Я вирішила подивитися на проблему зовні та звернулася до своїх друзів з інших країн з питанням, чи є в Україні на їх думку демократія ? Чім може ні? Ось що вони мені відловили:

Магнус, Швеція, 22 роки, програміст, багато разів відвідував Україну: “Мені здається, що в Україні мало, дуже мало покладаються на добру волю політиків, а влада піклується більш про себе, чим про країну та свій народ.”

Анета, Швецарія, 23 роки, журналістка, багато подорожує, була в Україні восени минулого року: “Саме жахливе в Україні - це не політична ситуація, а цинізм усередині людей. Після Помаранчевої Революції люди дуже швидко ввійшли в демократію та потім так же швидко розчарувалися в ній, тому що чекали на зовсім інше – на миттєве покращення життя.”

Мирослав, Чехія, 18 років, студент, перший раз був в Україні влітку цього року: “Взагалі-то мабуть Україна і є демократична країна, але нас змусили заповнювати ці “міграційні картки” і міліція тричі перевіряла наші паспортa.”

Реза, Іран, 45 років, редактор газети, в Україні не був: “Чи люди в Україні можуть вдягатися так, як побажають? Чи мають вони право вільно подорожувати та обирати собі роботу таку, яку хочуть?
Так? Тоді в Україні існує сама суть демократії. А рівень демократії – це вже вторинне.»

Дмитрі, Нідерланди, 37 років, дизайнер та режисер, перший раз був в Україні навесні цього року: “В Україні більш анархії, чим у Нідерландах. Та в цій анархії менше свободи і більше безладу... В Україні демократія ще тільки еволюціонує, та я сподіваюся, що ви не оберете Путінського шляху розвитку.»

Рафаель, Бразилія, 21 рік, студент-історик , в Україні не був, але цікавиться ситуацією в нас: “Україна довгий час була пригнічена Росією і, як я зміг зрозуміти з новин, ваші політики поділились на тих, хто за повернення країни назад у Росію і тих, хто економічно прагне вступу до Євросоюзу.”

Леандро, Бразилія, 20 років, студент-історик , в Україні не був: “Цікаво, а яка виборча система у вас в країні? Піду подивлюсь в Інтернеті...”

Так я зрозуміла – демократія в Україні існує, i в порівнянні з деякими країнами навіть має певний розвиток ;-). Але демократія в моїй країні ще дуже молода, безладна і Україні дісталася після радянського режиму важка спадщина разом із проблемами кримських татар - корінного народу Криму. Наша влада сподівається, що хтось вирішить усі ці проблеми замість України. Для демократичної країни це не є нормальним. Ми повинні самі змінитися, розвинути себе та покращити суспільство навколо нас. А іншим країнам до нас буде байдуже, поки ми самі не захочемо цінувати демократію.