08/08/2007 | Гуливер

Кримінал у стилі етно
Юлія Кім, журнал «Главред»
Україну може накрити хвиля «інтернаціональної» злочинності



Останнім часом Україна стає все більш інтернаціональною державою: щорічно тут оселяються тисячі вихідців з інших країн. Деякі колишні іноземці вже обжилися і натуралізувалися, поступово створивши міцні етнічні діаспори, інші громади поки тільки формуються.


І все було б добре, лише практично у кожному такому співтоваристві крім чесних трудівників є і свій «кримінальний» прошарок. У майже всіх сильних етнічних діаспорах згодом з’являються й свої організовані злочинні угруповання (ОЗУ). Які етнічні діаспори роблять кримінальну погоду в Україні?


Сучасна етнічна злочинність чітко структурована – кожна національність «патронує» свій регіон, має свою сферу впливу і власний шматок «кримінального пирога». Перетинаються етнічні угруповання рідко.


Чеченці


Ці вихідці з Кавказу змогли свого часу асимілюватися в Україні і створити своє кримінальне братство. Місце дислокації чеченських ОЗУ – Одеса. Спеціалізація – здебільшого насильницькі злочини – убивства, розбійні напади, вимагання. Чеченці часто захоплюють заручників, а потім вимагають за них викуп. Одне із найвідоміших одеських ОЗУ 90-х років – «Чеченська община». Її лідер Абу Арчаков звинувачувався в багатьох гучних злочинах, зокрема у вбивстві директора фірми «Антарктика» Валерія Кравченка. Зараз в Одесі чеченці, за деякими даними, контролюють частину нафтового бізнесу і вирішують досить серйозні питання. Наприкінці минулого року з Одеси збиралися депортувати до Росії чеченського бойовика – досить впливову людину в себе на батьківщині, що приїжджав до України, аби вирішити питання про фінансування місцевого бізнесу.



Грузини


Грузинські ОЗУ сконцентровані в основному в Миколаєві, Дніпропетровську і, звісно ж, Києві. Грузинські злодії в законі, як правило, керують угрупованнями квартирних злодіїв і барсеточників – ця спеціалізація давно стала основною для представників цієї національності.

У зв’язку з тим, що в Грузії злодіям оголосили війну, частина з них попрямувала в Росію та Україну. Нещодавно Київ пережив справжню атаку грузинського десанту. Міліціонери затримували авторитетів одного за одним – наприклад, кілька місяців тому співробітники столичного УБОЗу «спіймали» злодія в законі Шалму, який, за певною інформацією, є родичем одного із впливових авторитетів кутаїського клану, що облаштувався в Москві. Шалма патронував барсеточників і домушників, тримав злодійський общак. І хоча закріпитися в Києві йому так і не дали, проте його угрупованню вдалося здійснити кілька квартирних та автомобільних крадіжок. Безславно закінчилася кар’єра й іншого вихідця із Грузії – Квежинадзе, угруповання якого контролював злодій у законі на прізвисько Мамука. Це ОЗУ, так само, як і Шалми, займалося в Києві крадіжками з автомобілів і квартир. На початку цього року Квежинадзе і його спільників затримали співробітники УБОЗу.



Вірмени


Вірменська діаспора – одна із найсильніших і найбільш активних в Україні, тому не дивно, що й у вірменської організованої злочинності дуже виразне і помітне обличчя. Потужний вплив представники цієї національності мають у Миколаївській, Кіровоградській, Херсонській, Запорізькій областях і в Харкові. Нещодавно вірмени намагалися проникнути і на територію Криму, але їм не вдалося захопити владу на півострові – Крим традиційно контролюють слов’яни й татари. Помічені представники вірменського криміналітету й у Дніпропетровську, і навіть в Івано-Франківську, де займалися виготовленням підробленого коньяку.


Узагалі, чіткої спеціалізації у вірменів немає – за словами правоохоронців, вони «всеїдні»: займаються чим завгодно –

й насильницькими, й економічними злочинами, і контрабандою. У Миколаївській області, наприклад, представники вірмено-азербайджанського ОЗУ намагалися заволодіти ринком чорного металу.


Нещодавно чіткий вірменський слід виявлено у двох голосних убивствах, які вдалося розкрити міліції. Йдеться про розстріл лідера донецького ОЗУ Самвела Адамяна у цьому році та торішнє убивство відомого злодія в законі Юрія Сакварелідзе (Юра Грузин). У справі Адамяна, до речі, уже винесений вирок. Обох застрелив один кілер, відомий як Вовк. Обидві жертви вступили в конфлікт із вірменською діаспорою. Сакварелідзе нібито вирішив допомогти людям, які планували зайнятись у Запоріжжі серйозним бізнесом. Адамян став жертвою переділу власності, що перебуває під контролем вірменів, у Донецькій області.


Уміють вірмени налагоджувати зв’язки у владних ешелонах. Яскраве підтвердження цього – Артур М., один із лідерів харківської вірменської діаспори, дуже впливова людина (у кримінальних колах більше відомий як Святий і Тато). Він офіційно обіймає посаду президента місцевої асоціації кік-боксингу, але, за деякими даними, кік-боксери – бойовики, що здійснюють збройні захоплення, а асоціація – лише прикриття для ОЗУ. Крім того, є інформація, що саме М. контролює вірменську торгівлю на ринку Барабашова. Разом з тим він нібито підтримує дружні стосунки із одним із керівників Харківської міськради.


Китайці, в’єтнамці


Китайські угруповання облюбували Одесу, в’єтнамські – Харків. Вихідці з Південно-Східної Азії займаються як правило дрібним бізнесом: дрібногуртовою торгівлею, немасштабним виробництвом. Щодо китайського, в’єтнамського, таїландського, камбоджійського ОЗУ, то вони зазвичай вчиняють злочини у своєму етнічному середовищі (це стосується більшості етнічних угруповань, але азіати живуть особливо відокремлено).


Китайські і в’єтнамські угруповання займаються захопленням заручників, пограбуваннями, збройними нападами, але тільки серед своїх співвітчизників. Часто беруть заручника-земляка, а потім вимагають викуп у його родичів на батьківщині.


Крім того, китайці, потрапивши в Україну, намагаються налагодити й контролювати канали нелегальної міграції. Це досить прибутковий бізнес – в середньому доставка громадянина з Південно-Східної Азії через територію України хоча б у Словаччину або Угорщину коштує близько $8 тис. Провідникові за одного нелегального мігранта організатори такої контрабанди виплачують майже $5 тис., а прибуток організаторів за транспортування однієї людини становить від $10 тис. до $15 тис. Тому дуже часто мігранти стають товаром для своїх співвітчизників. В Україні організовані угруповання їх затримують, «перевантажують», перепродують один одному цілими партіями, гуртом та вроздріб.



Кримські татари


Усі, певна річ, пам’ятають знамените татарське угруповання Імдат, назва якого нарівні з тими ж Башмаками гриміла колись на весь півострів. Це велике ОЗУ з’явилося після того, як татари почали повертатися до Криму. Вони відкривали комерційні структури, які відразу ж брали під свій контроль слов’янські угруповання – ті ж Башмаки й Сейлем. Татари вирішили оборонятися, таким чином виникли групи бойовиків, які почали захищати татарський бізнес. Із них і сформувався Імдат. Але зараз від нього, як і від усіх інших потужних ОЗУ 90-х, лишилися самі осколки.


Але з певного часу татари (на відміну від багатьох інших представників етнічних діаспор) зрозуміли, що займатися насильницькою злочинністю сьогодні не так вигідно, як раніше. Вони вибрали новий перспективний напрям – самозахоплення землі. Татарські угруповання займаються одержанням земельних ділянок та їх подальшим перепродажем. Самозахоплення завжди пов’язані з насильством, тож у цьому випадку можуть знадобитися навички колишніх імдатівців. Після незаконного захвату ділянки до справи беруться юристи, які обслуговують інтереси татарської діаспори, за їхньої допомоги захоплення узаконюється, і земля йде на продаж.


Для прикладу: на Південному березі Криму живе 330 тисяч осіб, серед них лише 5% – татари. Ці 330 000 отримали 25 000 земельних ділянок, із них 6,5 тисячі – татари. Таким чином, на 100 кримських татар припадає 42 ділянки, водночас на 100 представників інших національностей – лише 6 ділянок. Більшість із цих 6,5 тисячі ділянок не обробляються й не забудовуються, їх готують до перепродажу. Нещодавно в Судаку сталося зіткнення представників кримськотатарської діаспори з міліцією – 50 молодчиків зібралися біля будинку міськради Судака й заявили майнові претензії на територію пляжу та міської набережної у районі морського причалу.


Молдавани


Молдавські, румунські та придністровські ОЗУ дислокуються в прикордонних районах і в Одесі. Займаються вони, як і більшість жителів прикордонних регіонів, контрабандою. Але в молдаван, на відміну, скажімо, від угорців, спектр контрабандних товарів набагато ширший: це мож уть бути й безневинні товари ширвжитку, і набагато серйозніші – наркотики та зброя. Нинішнього року міліція передала до суду кримінальну справу відносно ОЗУ Карася. Лідер угруповання Юрій Сидоревич (Карась) – громадянин Молдови, саме він організував контрабандний канал ввезення в Україну вогнепальної зброї, боєприпасів і вибухівки. Небезпечний вантаж затримали в Одеській області, неподалік від села Гребінки. Нещодавно молдаван спіймали й на спробі провезти через українсько-молдавський кордон велику партію ртуті.


Іранці, іракці


Займаються організацією й експлуатацією каналів нелегальної міграції своїх же співвітчизників на Захід. Щоправда, за словами співробітників УБОЗу, стійких ОЗУ іранці й іракці в Україні ще не створюють і насильницьких злочинів поки що не скоюють. Зустрічаються лише окремі злочини з боку іракців та ліванців.


Нігерійці


Африканці, як і цигани, займаються розповсюдженням наркотиків. Але їхня спеціалізація – важкі наркотики (насамперед героїн). Нігерійців до того ж неодноразово обвинувачували й у шахрайстві. «Осідають» вони зазвичай у великих містах – Києві, Дніпропетровську. Африканська діаспора в Україні поки що формується, і сталих організованих угруповань ще немає.



Цигани


Про те, чим займаються цигани, знають, здається, всі – вони розповсюджують наркотики (передовсім місцевого походження – опій і його похідні) та промишляють дрібним шахрайством. Серйозних угруповань у циганів немає, але є зони, де вони особливо сильні. Найвпливовіші циганські громади в областях, які межують із Румунією та Молдовою, – Одеській і Чернівецькій. Їм також вдалося організувати активну наркоторгівлю у Запоріжжі та Києві. Скажімо, усі знають, що в Запоріжжі на ринку Анголенка рома «по-чорному» торгують наркотиками, те саме у Київській області, наприклад, у Броварах цигани повністю «тримають» ринок збуту опійних наркотиків.




* * *

Етнічна злочинність з’являється передовсім для того, щоб оберігати й обслуговувати бізнес-інтереси етнічного співтовариства. Вона до певної міри – продукт життєдіяльності діаспори. Адже цей бізнес у наших умовах вимагає як юридичного, так і фізичного захисту. Звісно, діаспора, як самостійний організм, починає захищатися від зовнішнього впливу. ОЗУ – це, з одного боку, спроба самозахисту закритого співтовариства від чужинців, а з іншого – воно починає саморозвиватися, і його жертвами нерідко стають співвітчизники. Найчастіше етнічна злочинність розвивається у тих регіонах, де сильна певна діаспора, – скажімо, у Миколаєві впливова вірменська діаспора, тому там існують вірменські ОЗУ.


Як і звичайна, етнічна злочинність змінюється залежно від вимог часу. «Класичні угруповання колишнього часу мали структуру піраміди, – розповів «Главреду» начальник відділення координації боротьби з міжнародною організованою злочинністю ГУБОЗ МВС України Максим Коберник, – на верхівці якої був організатор і лідер ОЗУ, нижче розташовувалися сотники, потім бригадири, а основу піраміди складали звичайні бійці. Таким чином, відстеживши одного бійця, можна було поступово по ланцюжку вийти на організатора. Зараз організовані угруповання мають структуру бджолиних стільників, які найчастіше між собою не сполучаються. Зв’язки між цими стільниками формуються хаотично, поєднання можуть бути найнесподіванішими, і загального координаційного центру, на перший погляд, не існує. У цьому й криється життєздатність нинішніх ОЗУ. Сегрегація одного стільника не призводить до загибелі всього організму – простежити подальші зв’язки вкрай складно. Піраміда – це вже минулий етап у структурі організованої злочинності. Певна річ, ті, хто займається дрібним рекетом на ринках, працюють «по-старому». Але такі угруповання приречені на швидке зникнення. Більшість серйозних ОЗУ формуються за іншим принципом, і вони є для нас головною проблемою. Етнічні угруповання здебільшого належать до угруповань другого типу».


Крім того, за словами Максима Коберника, найсерйозніша проблема протидії етнічній злочинності пов’язана з абсолютною закритістю більшості національних співтовариств – до людей ззовні вони ставляться з недовірою й до себе не допускають. Людині з іншого середовища ввійти до національної ОЗУ практично неможливо. Тому займатися агентурною роботою в цьому напрямку для міліції складно. До того ж, якщо йдеться про вихідців із Південно-Східної Азії або Африки, виникають проблеми й із перекладачами.


Багато членів національних громад – ті ж в’єтнамці або іранці – перебувають на території України нелегально. Тому, навіть якщо вони й стали жертвою злочину, далеко не завжди звертаються до міліції. Тож етнічна злочинність набагато латентніша, ніж звичайна. Саме нелегальні мігранти створюють її базу – вони стають або членами ОЗУ, або їхніми жертвами.


До речі, офіційна статистика щодо етнічної злочинності практично не ведеться. Щоправда, є цифри МВС щодо угруповань з міжнародними зв’язками: за 6 місяців нинішнього року в Україні виявлено 25 організованих груп і злочинних організацій такого типу. Для порівняння, торік їх було 18.



Ігор Пилипчук, голова УБОЗ МВС України в Закарпатській області


Для нашого регіону дуже характерна проблема етнічної злочинності. Перш за все, це пов’язано із близькістю прикордонної зони. З одного боку, у Закарпатті вже вкоренилися певні національні діаспори: наприклад, у Береговському районі живуть угорці, Тячівський район, Солотвино – румунська сторона. При цих етнічних співтовариствах, безумовно, є й свої кримінальні елементи, злочинні угруповання. З іншого боку, наш регіон у більшою мірою, ніж інші, відчув на собі проблему нелегальної міграції: із кожним роком у Закарпатті затримується все більше нелегалів, які прямують на Захід. Тільки за шість місяців цього року в нас було затримано 186 таких громадян, для порівняння – торік за такий само термін було затримано 117 осіб.


Максим Коберник, начальник відділення координації боротьби з міжнародною злочинністю ГУБОЗ МВС України


Етнічна злочинність багато в чому залежить від зовнішніх факторів, скажімо, від ситуації в сусідніх державах. Приміром, був період, коли в Росії мала складні відносини з Чечнею, і вона стала активно витісняти чеченців зі своєї території, вони хлинули до нас і почали створювати тут угруповання. Коли Грузія законодавчо посилила вимоги стосовно злодіїв у законі, то їхні злочинці робили спроби проникнення до України. Думаю, можна прогнозувати у недалекому майбутньому загострення цієї проблеми. Після переходу на більш відкриті кордони, після підписання договору з Євросоюзом про реадмісії Україна може змінити статус транзитної держави для нелегальних мігрантів на статус держави-накопичувача. Швидше за все, спостерігатиметься зростання кількості національних діаспор, а також нелегальних мігрантів. А це – база для етнічної злочинності.

http://glavred.com/archive/2007/08/08/143533-5.html