Щодо увічнення пам’яті жертв тоталітаризму в Криму
10/24/2007 | Народний Союз Наша Україна
ЗАЯВА
Кримської організації
Всеукраїнської громадської організації «Наша Україна»
щодо увічнення пам’яті жертв тоталітаризму в Криму
З прикрістю змушені констатувати, що органи влади АРК та органів самоуправління на території автономії не виконують свій моральний обов’язок щодо увічнення пам’яті жертв політичних репресій, голодоморів, депортацій та інших злочинів тоталітарного режиму. Варто нагадати, що в Криму одразу після встановлення більшовицького режиму у 1920 р. в ході червоного терору було розстріляно більше 100 тисяч людей, переважно російських офіцерів, у 1921-1923 рр. від голоду загинуло ще 100 тисяч кримчан, більшість з яких були кримськими татарами, у 1941-1944 рр. низка народів і етнічних груп Криму була піддана знищенням та депортаціям. На жаль, список жертв тоталітаризму набагато ширший.
Навіть в рік 70-річчя Великого терору-масових політичних репресій 1937-1938 рр. за рішенням органів влади та самоуправління в Криму не з’явився жоден пам'ятний знак або меморіальна дошка, присвячений цим невинно постраждалим людям. І це попри указ Президента України № 431/2007 від 21.05.2007 р. «Про заходи у зв’язку з 70-ми роковинами Великого терору», який, зокрема, передбачав вирішення в установленому порядку питання щодо встановлення пам’ятних знаків, меморіальних дощок у місцях, пов’язаних з масовими розстрілами та похованнями жертв політичних репресій.
Органи самоуправління Сімферополя влітку цинічно проігнорували звернення більш як 20 громадських та політичних організацій, щодо встановлення в столиці Криму пам’ятника жертвам тоталітаризму, який би об’єднував кримчан всіх національностей, а натомість вдалися до встановлення непотрібних або відверто шкідливих пам'ятників, які сіють розбрат та провокують міжетнічні конфлікти.
За цих умов можна зрозуміти дії Конгресу російських громад Криму, який, на жаль, самочинно встановив в Сімферополі пам’ятний знак жертвам більшовицького режиму 1917-1923 рр.
Ми не вважаємо оптимальним напис на ньому, запропонований Конгресом. Наполегливо пропонуємо ініціаторам встановлення пам'ятника та міській владі розглянути іншу його редакцію. Водночас ми рішуче вимагаємо від міськради та мера Сімферополя узаконити пам’ятний знак жертвам більшовицького терору 1917-1923 рр. в Криму.
Ми також звертаємося до всіх органів влади та самоуправління в АРК з вимогою виконати свій обов’язок і негайно розпочати процес увічнення пам’яті жертв тоталітаризму.
Ми, кримчани, не маємо бути безбатченками, які не пам’ятають власної історії! Пам’ять невинних жертв волає до сердець всіх чесних людей!
Прийнято на Засіданні Ради КО ВГО «Наша Україна» 23 жовтня 2007 р.
Кримської організації
Всеукраїнської громадської організації «Наша Україна»
щодо увічнення пам’яті жертв тоталітаризму в Криму
З прикрістю змушені констатувати, що органи влади АРК та органів самоуправління на території автономії не виконують свій моральний обов’язок щодо увічнення пам’яті жертв політичних репресій, голодоморів, депортацій та інших злочинів тоталітарного режиму. Варто нагадати, що в Криму одразу після встановлення більшовицького режиму у 1920 р. в ході червоного терору було розстріляно більше 100 тисяч людей, переважно російських офіцерів, у 1921-1923 рр. від голоду загинуло ще 100 тисяч кримчан, більшість з яких були кримськими татарами, у 1941-1944 рр. низка народів і етнічних груп Криму була піддана знищенням та депортаціям. На жаль, список жертв тоталітаризму набагато ширший.
Навіть в рік 70-річчя Великого терору-масових політичних репресій 1937-1938 рр. за рішенням органів влади та самоуправління в Криму не з’явився жоден пам'ятний знак або меморіальна дошка, присвячений цим невинно постраждалим людям. І це попри указ Президента України № 431/2007 від 21.05.2007 р. «Про заходи у зв’язку з 70-ми роковинами Великого терору», який, зокрема, передбачав вирішення в установленому порядку питання щодо встановлення пам’ятних знаків, меморіальних дощок у місцях, пов’язаних з масовими розстрілами та похованнями жертв політичних репресій.
Органи самоуправління Сімферополя влітку цинічно проігнорували звернення більш як 20 громадських та політичних організацій, щодо встановлення в столиці Криму пам’ятника жертвам тоталітаризму, який би об’єднував кримчан всіх національностей, а натомість вдалися до встановлення непотрібних або відверто шкідливих пам'ятників, які сіють розбрат та провокують міжетнічні конфлікти.
За цих умов можна зрозуміти дії Конгресу російських громад Криму, який, на жаль, самочинно встановив в Сімферополі пам’ятний знак жертвам більшовицького режиму 1917-1923 рр.
Ми не вважаємо оптимальним напис на ньому, запропонований Конгресом. Наполегливо пропонуємо ініціаторам встановлення пам'ятника та міській владі розглянути іншу його редакцію. Водночас ми рішуче вимагаємо від міськради та мера Сімферополя узаконити пам’ятний знак жертвам більшовицького терору 1917-1923 рр. в Криму.
Ми також звертаємося до всіх органів влади та самоуправління в АРК з вимогою виконати свій обов’язок і негайно розпочати процес увічнення пам’яті жертв тоталітаризму.
Ми, кримчани, не маємо бути безбатченками, які не пам’ятають власної історії! Пам’ять невинних жертв волає до сердець всіх чесних людей!
Прийнято на Засіданні Ради КО ВГО «Наша Україна» 23 жовтня 2007 р.
Відповіді
2007.10.26 | Антифашист
Re: Щодо увічнення пам’яті жертв тоталітаризму в Криму
Народний Союз Наша Україна пише:> ЗАЯВА
> Кримської організації
> Всеукраїнської громадської організації «Наша Україна»
> щодо увічнення пам’яті жертв тоталітаризму в Криму
>
> З прикрістю змушені констатувати, що органи влади АРК та органів самоуправління на території автономії не виконують свій моральний обов’язок щодо увічнення пам’яті жертв політичних репресій, голодоморів, депортацій та інших злочинів тоталітарного режиму. Варто нагадати, що в Криму одразу після встановлення більшовицького режиму у 1920 р. в ході червоного терору було розстріляно більше 100 тисяч людей, переважно російських офіцерів, у 1921-1923 рр. від голоду загинуло ще 100 тисяч кримчан, більшість з яких були кримськими татарами, у 1941-1944 рр. низка народів і етнічних груп Криму була піддана знищенням та депортаціям. На жаль, список жертв тоталітаризму набагато ширший.
> Навіть в рік 70-річчя Великого терору-масових політичних репресій 1937-1938 рр. за рішенням органів влади та самоуправління в Криму не з’явився жоден пам'ятний знак або меморіальна дошка, присвячений цим невинно постраждалим людям. І це попри указ Президента України № 431/2007 від 21.05.2007 р. «Про заходи у зв’язку з 70-ми роковинами Великого терору», який, зокрема, передбачав вирішення в установленому порядку питання щодо встановлення пам’ятних знаків, меморіальних дощок у місцях, пов’язаних з масовими розстрілами та похованнями жертв політичних репресій.
> Органи самоуправління Сімферополя влітку цинічно проігнорували звернення більш як 20 громадських та політичних організацій, щодо встановлення в столиці Криму пам’ятника жертвам тоталітаризму, який би об’єднував кримчан всіх національностей, а натомість вдалися до встановлення непотрібних або відверто шкідливих пам'ятників, які сіють розбрат та провокують міжетнічні конфлікти.
> За цих умов можна зрозуміти дії Конгресу російських громад Криму, який, на жаль, самочинно встановив в Сімферополі пам’ятний знак жертвам більшовицького режиму 1917-1923 рр.
> Ми не вважаємо оптимальним напис на ньому, запропонований Конгресом. Наполегливо пропонуємо ініціаторам встановлення пам'ятника та міській владі розглянути іншу його редакцію. Водночас ми рішуче вимагаємо від міськради та мера Сімферополя узаконити пам’ятний знак жертвам більшовицького терору 1917-1923 рр. в Криму.
> Ми також звертаємося до всіх органів влади та самоуправління в АРК з вимогою виконати свій обов’язок і негайно розпочати процес увічнення пам’яті жертв тоталітаризму.
> Ми, кримчани, не маємо бути безбатченками, які не пам’ятають власної історії! Пам’ять невинних жертв волає до сердець всіх чесних людей!
>
>
> Прийнято на Засіданні Ради КО ВГО «Наша Україна» 23 жовтня 2007 р.
Нанайцы как всегда "ришуече" протестуют.
Только протест их никому не слышен.
Никого из нанайцев, ни их флагов не было 14 октября возле памятника Шевченко.
Нанайцы есть нанайцы.
Вместо того, чтобы говорить о жерствах коммунистического террора, коих в Крыму с 1920 года сотни тысяч, продолжают говорить какми-то аллегориями.
Грусто... Грустно, что крымские татары ради своего вождя отдали в Крыму голоса этим... (даже трудно подобрать название, в общем ... нанайцам).
2007.10.26 | Нанай
Не грусти
Антифашист пише:> Грусто... Грустно, что крымские татары ради своего вождя отдали в Крыму голоса этим... (даже трудно подобрать название, в общем ... нанайцам).
Не грусти, антифашист. А ты кому хотел, чтоб они голоса отдали? Бабайцам? Так бабайцы со своей... этой... Бабарихой обойдутся. Их не было не то шо возле Шевченка, но и вообще нигде. Так шо не грусти.