Школьная история (л)
11/14/2007 | Tatarchuk
У сучасних підручниках хотілося би бачити відкритість на Іншого й, узагалі, відкритість на світ за рамками власної спільноти, що, як відомо, є однією із засад новітнього світогляду. Для українського випадку, де й досі не вирішено проблему, що вважати «історією України» - минуле українців чи минуле всіх етнічних груп, що жили на території теперішньої України, це набуває особливо дражливого значення. Доки фахівці й самі не дійшли згоди, у який спосіб належить поєднати вимогу мультикультуралізму й відкритости з потребами національної історії, важко вимагати кардинальних змін від підручників. Отже, йтиметься лише про запровадження елементів відкритости - у толерантному ставленні до Іншого, у сприйнятті його політичних потреб і культури як рівновартісних українським тощо. Як усвідомлений намір - обіцянка простежити історію не лише українців, а й інших етносів, що мешкали на території України, - це декларують два підручники (¢удзя та Кормич). Із приємністю зазначу, що в книжці одеситів Людмили Кормич і Володимира Багацького намір майже втілено - майже, бо справа обмежується тільки татарами (тут цілий розділ, витриманий у цілком спокійній стилістиці, присвячено Кримському ханатові). Додам і доволі несподівану як для традиційної історіографії нейтральну інтонацію в підручниках ¢удзя та Кормич і Багацького, властиву описам степових сусідів/ворогів України-Руси - хозарів, монголів та ноґайців.
Полностью статья тут http://krytyka.kiev.ua/articles/s.3_7_2007.html
и дальше
Що ж до решти підручників, то їхня загальна схема сприйняття/описування Іншого відтворює усталені в національній історіографії та дещо змодифіковані впродовж 1990-х років стереотипи. Навряд чи є потреба детально зупинятися на них, оскільки вони загальновідомі. Ось ці впізнавані персонажі сусіднього з Україною довкілля: хижий грабіжник татарин (він ніколи не нападає - лише «вдирається»); йому до пари теж хижий, але грізний (!) турок; радше «свій», ніж «чужий» литвин (як укотре не згадати Грушевського, що називав Велике князівство Литовське «швидше своєю, ніж чужою» державою); ворог української автономії колонізатор-московит (у підручнику Мицика навіть виступ Івана Мазепи кваліфіковано як «антиколоніяльне повстання»); заклопотаний прагненням загарбати, католизувати й зденаціоналізувати українців поляк.
Полностью статья тут http://krytyka.kiev.ua/articles/s.3_7_2007.html
и дальше
Що ж до решти підручників, то їхня загальна схема сприйняття/описування Іншого відтворює усталені в національній історіографії та дещо змодифіковані впродовж 1990-х років стереотипи. Навряд чи є потреба детально зупинятися на них, оскільки вони загальновідомі. Ось ці впізнавані персонажі сусіднього з Україною довкілля: хижий грабіжник татарин (він ніколи не нападає - лише «вдирається»); йому до пари теж хижий, але грізний (!) турок; радше «свій», ніж «чужий» литвин (як укотре не згадати Грушевського, що називав Велике князівство Литовське «швидше своєю, ніж чужою» державою); ворог української автономії колонізатор-московит (у підручнику Мицика навіть виступ Івана Мазепи кваліфіковано як «антиколоніяльне повстання»); заклопотаний прагненням загарбати, католизувати й зденаціоналізувати українців поляк.
Відповіді
2007.11.15 | Гуливер
Re: Школьная история (л)
Вы знате, вся проблема в том, что история Крымского ханства не признается как часть истории Украины. К Крыму отношения как к соседскому государству.Вот недавно читал статью Украина и Франция , ну ни слова , что в Крыму был французский консул при ханах. И таких примеров миллион.
Украинцы и крымские татары живут в одном государстве, да и почти территория Крымского ханства (за исключеним Кубани) является частью Украины. Значит для львовина или киевлянина история Крыма не должна быть чуждой.
Выбрали за основу Галичину и Сечь , а все остальное показывают чужим.
Хотя третьей такой точко должен быть Крым. В принципе это российский национальный подход к изложению истории.
2007.11.15 | REN77
Re: Школьная история (л)
А вот в Национальной академии государственного управления при Президенте Украины с этого учебного года стали изучать (преподавать) историю государственного устройства и административно-территориальное деление Крымского Ханства. Ну, пока все в рамках.P.S. Если есть у кого информация о территориальном делении Крымского Ханства ДАЙТЕ ЗНАТЬ. В академии скудная информация.
2007.11.15 | Alessandro
Re: Школьная история (л)
REN77 пише:> А вот в Национальной академии государственного управления при Президенте Украины с этого учебного года стали изучать (преподавать) историю государственного устройства и административно-территориальное деление Крымского Ханства. Ну, пока все в рамках.
Изучается - это хорошо... Но откуда ж берётся информация? С книжками на эту тему как-то, мягко говоря, не особо...
> P.S. Если есть у кого информация о территориальном делении Крымского Ханства ДАЙТЕ ЗНАТЬ. В академии скудная информация.
Эта карта, наверное, у всех интересующихся вопросом есть, но всё равно прикреплю. Деление ханства на каймаканства и кадылыки в правление Шахина Герая.
2007.11.15 | Урал-
ну Алессандро...!!!
Ты снова меня изумил... чесс слово...2007.11.15 | Alessandro
Тут моих заслуг нет
Нет-нет, вот тут изумляться нечего, поскольку тут нет моих заслуг. Эта карта составлена Бушаковым, насколько я понимаю, по материалам Камерального описания 1784 года. Т.е. он все сёла отметил на карте и нарисовал приблизительные границы кадылыков. Я просто чуточку подредактировал её: написал все названия современной крымскотатарской латиницей. У самого Бушакова они почему-то неким транслитом были подписаны.2007.11.15 | REN77
Re: Школьная история (л)
Большое спасибо! Все началось с того, что при изучении государственного устройства и административно-территориального деления Украины был оставлен в стороне от изучения одна-пятая территории современной Украины – то есть Крымское Ханство. Мы, группа крымских татар, слушателей академии, обратили на это внимание. Я подготовил реферат по данной тематике. А так же подарил три книги (Исторические судьбы крымских татар, В. Возгрин и две книги А. Гайворонского). Но, прекрасно понимаю, что данную тему этими работами (книгами) не возможно в полном объеме раскрыть, вот и попросил вашей(майдановцев) помощи.2007.11.15 | Alessandro
Вот чего у нас действительно нету...
Так это нормального школьного учебника по истории Крыма. Ведь действительно же нету. Единственный имеющийся учебник - это книга Дюличева. И хотя второй вариант его книги (Крым. История в очерках) на мой взгляд несколько отличается от первого (Рассказы по истории Крыма) в положительную, так сказать, сторону, но всё равно это не то.