05/02/2008 | REN77

Загальновідомо, що протягом своєї історії Україна тісно взаємодіяла з мусульманським світом. Відомо й те, що ці взаємини не завжди були мирними. Але факти щодо поширення Ісламу на теренах України практично не досліджувались, а інколи — замовчувалися. Нині визнана класичною книга Дмитра Яворницького «Історія запорізьких козаків» за рядянських часів була заборонена. Адже в ній правдиво, а не однобоко, як у комуністичних підручниках, висвітлюється історія України, показано, що відносини козаків з турками й татарами далеко не завжди були ворожими. Більш того, вчений висловив думку, що Кримське Ханство й Запорізька Січ повинні були об"єднати свої зусилля у боротьбі проти російського імперіалізму. Цікаво, що подібні думки існували й серед татар, досить згадати славетну поему Джанмухамеда «Тугай-бей», про участь татарського війська у війні Б.Хмельницького.



Всі ці аспекти потребують окремого і грунтовного висвітлення. Ми ж звернемо увагу на такий маловідомий факт: один з гетьманів України був мусульманином! До того ж він прийняв Іслам не з кон"юктурних міркувань, а пізнавши істиність Віри Аллага. Цим гетьманом був Петро Суховієнко. На жаль він жив у добу «Руїни» і не зміг стати гетьманом всієї України, але він змагався до кінця і лише коли було вичерпано всі можливості, зійшов з арени. Немає певних відомостей про кінець його життя. Проте найімовірніше, що закінчив він його у Криму…

А на закінчення наводимо розлогу цитату з Д.Яворницького (1990 року видання):



«…у Запоріжжі зявився іще один гетьман, Петро Суховій. Небаром після вбивства Брюховецького запорожці, не бажаючи приєднуватись до гетьмана Дорошенка, повернулися у Січ і послали від себе до кримського хана кількох посланців. Хан дуже зрадів приходові запорожців, прийняв їх дуже привітно і довідавшись, що вони розійшлися з Дорошенком, порадив їм обрати свого гетьмана і в самому Запоріжжі. Спочатку охочого на це довго не було, та потім висловив згоду колишній писар Війська Запорізького, молодий двадцятирічний, але «вмілий і вчений чоловік» Петро Суховій або Суховієнко. Суховій вигадав для себе печатку, схожу на печатку кримського хана, — лук і дві стріли, — став іменуватися гетьманом Війська Запорізького й написав листа Дорошенкові, називаючи себе гетьманом ханської величності й наказуючи Дорошенкові надалі не іменуватися Запорізьким гетьманом. У Запоріжжі до Суховієнка пристала одна частина, 6 тисяч козаків; тим часом інша частина визнала гетьманом Дорошенка і кликала його на лівий бік Дніпра для Чорної Ради, обіцяючи поламати стріли Суховія своїми мушкетами… Але Суховій не полишив спроб стати гетьманом і написавши листа ханові від імені всього війська, він разом із посольством від запорізького Коша вирушив у Крим. Хан прийняв Суховія дуже милостиво, був дуже вдововлений з нього й написав у Запоріжжя, що козаки ніколи не посилали у Крим таких мудрих людей, тому й надалі просив присилати таких «умілих», як Суховій.



[Далі описуються подробиці військових походів Суховієнка й спільного з ним татарського війська. Сказано, що його визнав гетьманом і турецький султан. Далі мова йде про те, як йому допоміг І.Сірко] Та не довго запорожці й Сірко стояли за Суховія і ще зовсім недавно будучи на його боці, вони виступили тепер за Дорошенка. Тоді Суховій пішов до татар, з котрими він так зійшовся, що навіть прийняв Іслам і взяв ім"я Шамай або Ашпат-мурзи; із ним було лише зо триста запорожців…»



Ці події мали місце у 1668 — 1669 роках.