07/10/2008 | Володимир Щербина

Я – українець. І хочу, щоб це було зазначено в паспорті.

Чотири роки тому я отримував український паспорт. І якось сама собою прийшла думка, що варто сфотографуватись у вишиванці.

Адже я – українець з діда-прадіда. Свій рід я знаю по документах до 1750-х років. А по переказах та легендах – до часів Київської Русі. Мої предки походять зі Звенигородщини (як, до речі, і Тарас Шевченко), Броварщини, Слобожанщини. Це ті, хто встановлені документально. А за переказами на Звенигородщину мої предки потрапили з Поділля, куди ще раніше перебралися з Волині. Взагалі, існує легенда, що рід Щербин зародився як рід волхвів у слов’янському племені дулібів, ще до того, як вони розпались на волинян та бужан. Згодом це родове ім’я, чи точніше родове прізвисько перетворилось на прізвище. За понад тисячу років Щербини розселились по всій Україні, стали козаками, шляхтичами, селянами, міщанами – тому то це прізвище таке поширене. На Запорізькій Січі деякій час навіть існував Щербинівський курінь. Одразу після легендарного Івана Сірка кошовим на Січі був Іван Щербина. А в «Реєстрі Війська Запорозького після Зборовського договору з королем польським Яном Казимиром складеному 1649 року жовтня 16 дня» Щербини є в кожному полку. В деяких сотнях – аж по кілька козаків з таким прізвищем. Чимало Щербин стали відомими вченими, митцями, військовими, державними діячами тощо.

І що, тепер мені відмовитись від цієї спадщини, від українськіх родичів?

Постановами Верховної Ради України № 2503-XII від 26 червня 1992 року та № 3423-ХІІ від 2 вересня 1993 року у нових українських паспортах було ліквідовано графу «національність». Тому мені й захотілось якось це виправити. Ось я й сфотографувався у вишиванці – зазначив свою національну приналежність чисто українським символом.

Як виявилось, це дуже зручно. Більшість клерків з установ, де потрібно пред’являти документ, одразу переходять на українську. Ставляться з повагою, швидше запам’ятовують. Та й питання вирішувати хоч трохи, але легше. Навіть якщо це мені здається — все одно приємно.

Згодом дізнався, що я не один такий. Десь півроку тому преса розповіла про схожу історію з одним із активістів за повернення до паспорта графи ”національність” депутатом Львівської облради Ростиславом Новоженцем. Він звернувся до паспортного столу із проханням записати в паспорті національність. Однак канцеляристи відмовили. Тоді депутат сфотографувався у вишиванці, таким чином себе ідентифікуючи.

А не так давно я перебував у компанії, де була присутня працівниця одного з київських паспортних столів. Вона розказала, що за її спостереженнями останні два роки з’явилося чимало людей, що фотографуються для паспорта у вишиванках. Звичайно, такі були й раніше, але в неї особисто склалось враження, що зараз це перетворюється на справжню тенденцію.

Отже, дорогі мої українці! Якщо вам незабаром 16, 25 чи 45 років – діставайте із ваших шаф і скринь вишиванки та й фотографуйтеся в них. Зараз цілий шерег молодіжних (і не тільки) організацій починає кампанію за повернення до паспорту вкраденої графи «національність». Наші фото у вишиванках будуть першим кроком на цьому шляху.


Скорочений варіант цієї статті було опубліковано в "Газеті по-українськи" за 10.07.2008 під назвою "На паспорт варто фотографуватися у вишиванках"