10/22/2008 | Tatarchuk

Для тих, хто не знав цього, - підтверджую! Бо на власні очі бачив те по телевізору, а в Росії телевізору вірять усі. Так не простий же ж він козак, а Кубанський! Саме той, певно, нащадок переселених туди Катериною після зруйнування січі українців... Тих, що у піснях своїх співали колись, як переселяли їх на Кубань з рідних станиць і як «оселився вражий москаль, виганяє з хати». Але тепер у таких «кубанців», як Затулін - трошка інші пісні, і всі ми їх багато разів чули.

Як було смішно і одночасно гірко на одному місцевому ростовському телеканалі подивитися той сюжет, що розповідав про життя і завзяту боротьбу російських козаків з відомим зовнішнім ворогом. Канал той глядачів має небагато, тому що занадто провінційний, тьмяний, журналісти там працюють абиякі, що, звичайно, впливає на якість його сюжетів. Одначе думати, якщо там несуть усіляку нісенітницю про Україну, а канал той ніхто не дивиться, тому і тематика сюжетів не доходить до громадян – було б помилкою. Адже на каналі тому ніколи не скажуть чогось нового і особливо по-журналістському цінного, а майже карикатурно і по-провінційному нудно повторять ту пропагандистську «чухню», що вже давно і міцно засіла в голови абсолютній більшості росіян. А коли там щось кажуть, слід розуміти, що річ цю уже неодноразово розжували і подали глядачам великі федеральні канали раніше. Глядачі проковтнули і стали ще більш патріотичними. А регіональне телебачення – це так, для закріплення матеріалу.

Отже, маємо канал, який серед ростовських журналістів і глядачів здобув неофіційну назву «болотце» і марудний сюжет на ньому. В сюжеті йдеться, як зібралися в маленькому містечку Новочеркаську, що в 20 кілометрах від Ростова, козаки усього світу і всіх континентів, щоб порадитися, як їм далі рятувати світ від однополярного порядку, що так зухвало нав’язують планеті США разом із НАТО. І як допомогти народам держав колишнього СРСР, що живуть надією позбавитися ярма так званої «демократії» і наблизитися до Москви… Від імені козаків усього світу мав слово перед мікрофоном кореспондентки знайомого нам каналу Отаман Все великого Війська Донського Віктор Водолацький. Саме той, якого не пустили минулого разу до України за його палкі слова на підтримку сил, що хочуть перетворити незалежну Україну на Малоросію. Ображений на всіх недругів світового козацтва і Кремля, слідуючи всім законам совєтського ораторського жанру, Водолацький розкритикував ненависних агресорів, які хочуть самі панувати в світі, підкорюючи своїй волі народи, котрі, до речі, бажають і прагнуть бути поневоленими зовсім іншим полюсом.

Після ключових слів юної журналістки про те, що у світовому братерстві козаків одна лише Україна сьогодні не може похвастатися добрими стосунками з Росією, на екрані з’явився Затулін у Кубанському козацькому одязі та з незліченною кількістю медалей на грудях! Намалювався титр – «Константин Затулин, войсковой старшина». Він, як завжди, виступив в своїм стилі, розповідаючи, як шанують сьогодні в Україні «прєдатєля Мазєпу» і відмовляються визнавати своїм імператором Петра Першого.

Власно, те що Затулін став «козаком» – не дивує, бо так зване російське «козацтво» вже давно має в своїх лавах багатьох московських політиків, керівників, у тому числі й найвищих, політичних авантюристів, бандитів, чекістів, колишніх членів КПРС і теперішніх «Єдінороссов». Дивує, а точніше лякає, інше – те ще Затулін став козаком Кубанським… Хіба не заглядав він у підручник історії і не дізнався, що Кубанське Козацтво створювалося з примусово переселених на південь українців, а сама Кубань впродовж тривалого часу фактично була україномовною? Ні, він про це знав, і форму кубанця вдягнув навмисно, щоб поглумитися над історичною правдою, яку протягом століть знищували на Кубані такі, як Затулін.

Спочатку вони гнали туди запорожців, потім, коли українців на Кубані стало занадто багато, їх почали розбавляли російським населенням, а пізніше царська влада кидала козаків-кубаців у саме пекло своїх імперських війн. Після того, як не стало Російської Імперії, Кубань хоч недовго, але була незалежною козацькою державою. Тоді робились навіть спроби об’єднатися з Україною. Але залишки Білої Армії своїм втручанням у справи молодої республіки загубили існування самостійної Кубані, а Совєти назавжди поховали українство на тій землі, застосовуючи відомі заходи: масові розстріли козаків (повстання яких вони боялися як вогню), Голодомор, не менш жорстокий, ніж в Україні, використовування сили козаків 4-го Кубанського корпусу в безнадійних боях з фашистами, звідки кубанці виходили переможцями, але зазнавали дуже великих втрат. І в усі часи діяла на Кубані постійна політика русифікації.

У підсумку ми маємо зовсім інших кубанців, які сьогодні розмовляють російською, впевнені в своїм споконвічно російськім походженні і нічого не знають про своїх розстріляних і закатованих предків, а разом із ними - маємо провокатора Затуліна, вбраного в яскравий кубанський історичний костюм. Це просто жорстока насмішка ката над тими, хто колись звалися козаками. Адже кожна людина, маюча розум і знаюча історію, усвідомлює, що не могло зберегтися козаків на Дону і на Кубані. Вони всі в могилах, а сьогодні велика купа пихатих самозванців і руйнаторів пам’яті на їх кістках заробляє політичні очки.

Ілля С.
місто Ростов-на-Дону

http://www.ukrajnci.ru/blog/vsya-pravda-o-kozake-zatuline