Астахову вспомнили
11/12/2008 | Wrangler
Галя Койнаш, Харківська правозахисна група
Приблизно водночас із сенсацією навколо «ляльки Гітлера» з’явилась стаття Наталі Астахової в газеті «Крымская правда». Хотілось би думати, що авторка ані разу не уточнює, про яку групу людей вона пише, через страх, що її притягнуть до відповідальності, але підстав, на жаль, не маю. По-перше, прокуратура вже раз відмовилась порушити справу за ст. 161 Кримінального кодексу, оскільки авторка нібито просто висловлювала оцінні судження, а друга скарга на одіозну статтю лежить без розгляду вже кілька місяців. Причина, чому стільки ненависті звалюється на неназваного ворога, полягає, як на мене, в створенні зв’язку між авторкою та читачем, що стають об’єднаним «ми» проти «них».
Можна написати дисертацію на тему тих опусів Наталі Астахової. Якщо адекватної реакції з боку правоохоронних органів не буде, доведеться ще й додати розслідування, чому такий ганебний приклад розпалювання ворожнечі досі прикрашає рубрику «самые читаемые» на першій сторінці сайту газети. Нагадаю, що за півтора місяці фактично всі західні сайти, що розмістили замітки про ляльку Гітлера, їх прибрали. Не відразу, й можна не обманюватися щодо мотивів в багатьох випадках, але це на їх сумлінні. Головне, обурлива брехня зникла.
Ксенофобських текстів безліч на півострові, й марно тішитися надією, що їх пишуть просто окремі особи із хворою психікою.
Не збираюсь тут розмірковувати щодо ймовірних джерел брехні та мотивів тих, хто нав’язує різні стереотипи. Поділюся лише деякими думками, які не дозволяють робити поспішні висновки. Безглуздість деяких звинувачень й грубі помилки, які можна легко спростувати, просто вражає. Втім, я дуже давно зрозуміла, що готовність великих компаній витрачати величезні кошти на неймовірно безмозку рекламу прального порошку не зумовлена браком інших способів розбазарювання грошей. Вони явно краще за мене знають ринок. Доцільно застосувати таку саму логіку щодо ідіотської брехні, яку запускають в ЗМІ та інтернеті.
Якщо повернемось до нашого обурення наклепницькими статтями, висвітлиться один мотив. Дуже багато людей відчувають злість і фрустрацію, що можна бути відкритим, толерантним, позбавленим шкідливих упереджень, але завжди знайдуться люди, які тебе звинуватять у всіх гріхах. Або не тебе звинуватять, а предків, та й не обов’язково твоїх, але ти маєш нести відповідальність. Після кожного із згаданих вище текстів з’являлись відгуки, де вже відчувалось роздратування, чи гірше - відносно людей окремої національності. Тобто мета дезінформації не мусить полягати виключно в поширенні брехні, та й може бути більш ніж одна мішень маніпулювання.
Полный текст тут:
http://human-rights.unian.net/ukr/detail/188750
Приблизно водночас із сенсацією навколо «ляльки Гітлера» з’явилась стаття Наталі Астахової в газеті «Крымская правда». Хотілось би думати, що авторка ані разу не уточнює, про яку групу людей вона пише, через страх, що її притягнуть до відповідальності, але підстав, на жаль, не маю. По-перше, прокуратура вже раз відмовилась порушити справу за ст. 161 Кримінального кодексу, оскільки авторка нібито просто висловлювала оцінні судження, а друга скарга на одіозну статтю лежить без розгляду вже кілька місяців. Причина, чому стільки ненависті звалюється на неназваного ворога, полягає, як на мене, в створенні зв’язку між авторкою та читачем, що стають об’єднаним «ми» проти «них».
Можна написати дисертацію на тему тих опусів Наталі Астахової. Якщо адекватної реакції з боку правоохоронних органів не буде, доведеться ще й додати розслідування, чому такий ганебний приклад розпалювання ворожнечі досі прикрашає рубрику «самые читаемые» на першій сторінці сайту газети. Нагадаю, що за півтора місяці фактично всі західні сайти, що розмістили замітки про ляльку Гітлера, їх прибрали. Не відразу, й можна не обманюватися щодо мотивів в багатьох випадках, але це на їх сумлінні. Головне, обурлива брехня зникла.
Ксенофобських текстів безліч на півострові, й марно тішитися надією, що їх пишуть просто окремі особи із хворою психікою.
Не збираюсь тут розмірковувати щодо ймовірних джерел брехні та мотивів тих, хто нав’язує різні стереотипи. Поділюся лише деякими думками, які не дозволяють робити поспішні висновки. Безглуздість деяких звинувачень й грубі помилки, які можна легко спростувати, просто вражає. Втім, я дуже давно зрозуміла, що готовність великих компаній витрачати величезні кошти на неймовірно безмозку рекламу прального порошку не зумовлена браком інших способів розбазарювання грошей. Вони явно краще за мене знають ринок. Доцільно застосувати таку саму логіку щодо ідіотської брехні, яку запускають в ЗМІ та інтернеті.
Якщо повернемось до нашого обурення наклепницькими статтями, висвітлиться один мотив. Дуже багато людей відчувають злість і фрустрацію, що можна бути відкритим, толерантним, позбавленим шкідливих упереджень, але завжди знайдуться люди, які тебе звинуватять у всіх гріхах. Або не тебе звинуватять, а предків, та й не обов’язково твоїх, але ти маєш нести відповідальність. Після кожного із згаданих вище текстів з’являлись відгуки, де вже відчувалось роздратування, чи гірше - відносно людей окремої національності. Тобто мета дезінформації не мусить полягати виключно в поширенні брехні, та й може бути більш ніж одна мішень маніпулювання.
Полный текст тут:
http://human-rights.unian.net/ukr/detail/188750
Відповіді
2008.11.12 | Ночной дозор
Подходящая цитата от благодарного читателя, по случаю Астаховой
Он долго не мог понять того, что она написала, и часто взглядывал в ее глаза. На него нашло затмение от счастия. Он никак не мог подставить те слова, какие она разумела; но в прелестных сияющих счастьем глазах ее он понял все, что ему нужно было знать. И он написал три буквы. Но он еще не кончил писать, а она уже. читала за его рукой и сама докончила и написала ответ: Да.