МАЙДАН - За вільну людину у вільній країні


Архіви Форумів Майдану

Методы борьбы с Россией в информационной войне

12/30/2008 | Ринат Ахметов
Методы борьбы с Россией в информационной войне

Андрій Золотарьов, «Дніпроград», 29.12.2008

Исходя из того, что Украина не намерена нападать на Россию, не выдвигает ей территориальных и других претензий, и, что немаловажно, не имеет на территории России никакого инструментария для ведения информационной войны, как аксиому можно принять тезис: «Украина не хочет, не может, и не будет вести информационной войны против России. Но Украина обязана пресекать всякие попытки ведения такой войны со стороны России. Если этого не делать, то российская информационная война, рано или поздно, превратится в настоящую агрессию».
Для лучшего понимания задачи, посмотрим на проблему АР Крым, как на одну из самых горячих, находящуюся на «векторе атаки». В Крыму Россия и Украина ведут себя как бомжи, что нашли кошелек и решают, чей он на самом деле. И как бомжи, обе страны имеют очень мало исторического отношения к Крыму. Поэтому необходимо хотя бы написать официальную историю Крыма, которая будет разделена на периоды: греческий, византийский, период городов-государств, сарматский, генуэзский, татарский ... Тогда «российский» период будет, всего на всего, историческим мигом, мгновением.

Пресловутая проблема титров. Проанализировав информационные носители, окажется, что все они, или почти все являются носителями для российских информзарядов, но при этом титрованы на украинском. И что это дает для интересов государства? Поэтому на повестке дня стоит необходимость создания чисто русскоязычных теле-, радио-каналов и газет, с государственной ориентацией, - и никаких титров!

Необходимо проанализировать темы российских импульсов относительно Крыма... и их перенаправить. Как ни странно, наибольшим ядом для мифов является правда. Поэтому нужно всячески пропагандировать «героическую крымскую войну». Можно создать мемориал «Император в скорби».

Как известно, Николай I скончался от стыда за проигрыш в Крымской войне и долго считалось, что он сам укоротил себе век . И не удивительно. Просчеты и откровенные глупости внешней политики привели к тому, что Россия столкнулась в войне с коалицией Турции, Англии, Франции и Королевства Сардинии. Россия обладавшая самой большой сухопутной армией в Европе потерпела поражение от экспедиционного корпуса в 60 000 человек. В мемориале должны быть воплощены эти факты, а также названия полков, которые в большинстве были украинскими.

Интересно, что бы сказал на открытии памятника мэр Москвы Лужков? Ждет своего часа и увековечение памяти 150 00 0 советских воинов, которых в 1942 году оставили на смерть их командиры на мысе Херсонес. Лодки флота вывозили генералов и офицеров, а солдаты стреляли им в след...

Кстати, это же касается трагической истории неудачных черноморских десантов. Керченской катастрофы 1942 года, когда несколько немецких дивизий на первом этапе, даже без танков, уничтожили три хорошо вооруженные советские армии... Так, устанавливая историческую правду, нужно уничтожать миф о «русском Крыме» и «городе русской славы». Вместо этого, проукраинские силы раздражают большинство пророссийски настроенных крымчан комариными укусами худосочных пикетов, только помогая информационной войне против собственной страны...

Нужно проанализировать и выработать стратегию по нейтрализации партий и организаций российского влияния. Это скорее левые партии и партии пророссийского направления. Подобно профессиональным евреям в СССР, профессиональным украинцам начала 90-х, в Крыму появились профессиональные русские. Подобный контингент - это питательная среда постоянных интриг и склок, здесь даже не надо вбивать клин. Например: пророссийским имперским партиям всячески напоминать о преступлениях коммунистов.

Зверское убийство цвета российской армии, 16 000 российских офицеров в Крыму. Эти несчастные поверили коммунистам, что все, кто остается из армии Врангеля в России, будут амнистированы. Они, к сожалению, не знали, что коммунистам верить нельзя. Также, желательно создать управляемые организации «новых крымских сепаратистов», которые выступали бы за независимость и от Киева и от Москвы, а также активизировать идеи «Татарского Крыма».

Такие действия разделят и политикум и общество на малые сегменты, а это облегчит работу с ними. Для русского сообщества дилемма «автономия в составе Украины или Крымско -Татарское государство», однозначно решается в пользу Украины.
Также нужно выявить и разработать стратегию нейтрализации российских персон влияния. Здесь будут очень эффективными имитационные действия, которые должны соответствовать «реальным идеям персонажей».

Представьте себе реакцию. Как самих субъектов, так и всего украинского общественности на такую информацию: «Виктор Янукович поддерживает идею Леонида Грача о передаче Крыма России». Субъекты будут вынуждены опровергать информацию и оправдываться. Также нейтрализуются и организации о которых распространяется информация, что они являются «Американскими марионетками».

Если все действия реализовать и дополнить перманентным шумом об угрозе территориальной целостности и попытках отделить Крым Россией, то «Остров русского исторического стыда» потеряет восприятие к информационным импульсам соседей. А это уменьшит вероятность силовых действий. Главное, эмоциональной реакцией не подыгрывать противнику и информационная нейтрализация будет обеспечена.

Итак:
- в данный момент Украина не имеет системы противодействия информационной агрессии. Очень часто действия в ответ носят не системный, а эмоциональный характер, что как правило вредит делу;

- если эффективная система противодействия информационной агрессии не будет создана на уровне государства, то рано или поздно это может закончиться или потерей части территории, или потерей части суверенитета;

- довольно часто откровенная правда и честная аргументация является эффективной противоядием от информационной агрессии. Почему-то в политикуме не принято открыто говорить об агрессивных намерениях России, о ее внутренних проблемах, особенно в отношении этнической и религиозной самоидентификации.

Так, если возникает вопрос, почему Украина вступает в НАТО, наши власть имущие мямлят что-то о системе коллективной безопасности и Европейском векторе. Вместо того, чтобы откровенно сказать: «Мы боимся непредсказуемости и агрессивности России. За семнадцать лет независимости она уже не раз выдвигала нам территориальные и политические претензии, она вмешивается в нашу внутреннюю жизнь, финансирует антиукраинские партии и политиков, фальсифицирует нашу историю». Это было бы более действенным аргументом для увеличения численности сторонников НАТО. А если откровенно говорить о том, что России не нужна нейтральная Украина, ей нужна слабая, расколотая и экономически неразвитая Украина, то мы можем обеспечить наш суверенитет только тремя способами.

Первый, наиболее дешевый и эффективный, - стать частью системы коллективной безопасности НАТО. Но это не нравится России.

Второй, более дорогостоящий, но тоже эффективный, - свернуть все социальные программы, обеспечить финансирование своих вооруженных сил в размере половины расходов на оборону России. Мы будем сильные, но голодные. Но это тоже не очень понравится России.

Третий, не очень дорогой, но предсказуем, по швейцарскому образцу, - это когда все население будет поголовно вооружено и приписано к определенным территориальным подразделениям. Но такой вооруженный народ может начать стрелять друг в друга, а может начать стрелять и в соседей. Поэтому этот вариант тоже не понравится России. Именно между этими вариантами и надо будет выбирать, если дело дойдет до референдума, и я уверен, что при такой дилемме большинство умеренного населения Украины проголосует за НАТО.

Отсутствие комплексов необходимо и в национально-этническому вопросе, особенно в ответ на панславянские информационные упреки. Если кто-то хочет сохранить свою славянскую идентичность, пусть спокойно живет в Украине и занимается сохранением и развитием собственной культуры. Единственное что нужно сделать, это изучить государственный язык в объеме, который обеспечивает социально-бюрократическое функционирование гражданина.

Кстати, усиленная украинизация высшей школы - это большая глупость. Гораздо эффективнее оставить в юго-восточных регионах преподавание на русском языке, но ввести обязательный жесткий курс украинского языка, необходимого для получения диплома. Здесь много сторонников второго государственного и задумалось бы, что лучше: обучение в либеральном украиноязычном высшем учебном заведении, или русскоязычное образование с жестким изучением государственного языка.

История также, - вещь правдолюбивая. Если ее изучать, то получается, что реальной общей истории у нас 200-300 лет. И что российский период Крыма - это не только героизм и воинская слава, но и череда болезненных поражений и предательств. И эту историю нужно рассказывать. Тогда участники «бродилок» с лозунгами «Севастополь - город русской славы» с удивлением узнают о том, что Крымскую войну развязала Россия, а потом ее с стыдом проиграла.

И о том, что российские офицеры действительно проявляли чудеса мужества и отваги, но при этом их военачальники были на удивление стратегически и тактически бездарны. И о том, что то же самое повторилось и в Великую Отечественную войну. И о том, что в Гражданскую войну коммунисты, как всегда, проявили свое зверство и кровожадность. Может после этого будет меньше акций, в которых одной колонной идут монархисты, русские националисты и коммунисты. Понятно, деньги они получают из одной руки, но время и честь знать.

Назрела и перезрела необходимость создания единого органа, который хотя бы будет координировать действия всех заинтересованных сторон и методически помогать в отражении информационной агрессии. Кстати, кто не помнит, - газета «Аргументы и факты» в советские времена была газетой для агитаторов, которая вооружала их аргументацией. Нечто с функциями аргументированной поддержки должно открыться сейчас, для помощи всем заинтересованным. Блокировка информационной агрессии требует мощного, квалифицированного аналитического центра, который будет сканировать информационный поток и отделять элементы «вектора агрессии» от случайных материалов.

Очень эффективная и не слишком дорогая составляющая контрмер против информагрессии - информационные провокации против персоналий, которые функционируют на нашей территории. И этим необходимо заняться немедленно.

Противодействие информационной агрессии - это достаточно дорогая вещь, но суверенитет - это вещь еще дороже. Поэтому в эффективной информационной обороне должны быть заинтересованы как богатейшие бизнесмены востока, так и патриотические политики Запада, не говоря уже о всем государственном организме.

Андрій Золотарьов, «Дніпроград»

http://www.telekritika.ua/daidzhest/2008-12-29/42964

Відповіді

  • 2009.01.19 | Мы

    Re: Отличный метод борьбы с растущей преступностью

    > ...по швейцарскому образцу, - это когда все население будет поголовно вооружено и приписано к определенным территориальным подразделениям.


    Хорошо излагает, учитесь Шура
    згорнути/розгорнути гілку відповідей
    • 2009.01.19 | Татьяна Силина

      Re: Мычание ягнят


      Зеркало недели
      Автор: Татьяна СИЛИНА

      Информационная сфера никогда не была украинским «коньком». Все PR- кампании Украина бездарно проваливала, а информационные войны позорно проигрывала. Не делая для себя никаких выводов и лишь на словах заботясь о собственном имидже.

      Однако в нынешней информационной войне на кону уже даже не международный имидж Украины. Потому что это война на уничтожение. Уничтожение европейского будущего нашей страны.

      Россия, как и все, что она делает в последнее время, ведет ее жестко, агрессивно, методично, профессионально и комплексно. Как свидетельствуют западные дипломаты, российские высокопоставленные эмиссары объездили европейские столицы, донося российскую позицию в газовом конфликте с Украиной до руководства стран Евросоюза. По всей Европе наняты профи из известных PR-компаний, которые отлично отрабатывают щедро оплаченные контракты, обхаживая европейских политиков, дипломатов и журналистов.

      Об украинских СМИ тоже не забывают. Я, вот, например, в последнее время стала получать по электронной почте от разных российских агентств в помощь моей журналистской работе (причем, замечу, без каких-либо соответствующих просьб с моей стороны и совершенно безвозмездно) подборки уже готовых экспертных комментариев по самым разным аспектам газового конфликта. Правда, на комментарий одного украинского специалиста в этих подборках приходится, как правило, пять-десять российских.

      Или еще один занятный примерчик. В первых числах нового года все желающие подсобрать информацию из Интернета по украинско-российскому газовому спору, обратившись к помощи поисковиков — тех же Google или Yahoo, и набрав ключевые слова (скажем, Naftogaz Ukrainy или gas dispute), среди множества «вывалившихся» ссылок первым получали адрес www.gazpromukrainefacts.com . Это такой специальный сайт, поддерживаемый «Газпромом», и, насколько мы можем судить, созданный еще где-то в октябре. На этом сайте на прекрасном английском языке оперативно излагаются все новости газового конфликта с позиции, понятное дело, «Газпрома». И не только новости. Хотите бэкграунд? Пожалуйста — кратко, четко и понятно. Что еще нужно западному корреспонденту в условиях вечного журналистского цейтнота и вала информации в быстро меняющихся условиях? Да такая подача материала пригодится не только журналистам, но и всем, кто интересуется этой тематикой — экспертам, дипломатам, чиновникам и просто любопытствующим обывателям. В последнее время, правда, этот сайтик уже в топ не попадает: видимо, оплаченный Газпромом срок истек (не секрет, что на поисковиках первыми высвечиваются проплаченные линки). Но, думается, пристраститься к нему уже успели многие. Как и к сайту правительства России с избранными «хамфоризмами» Владимира Путина.

      А что же наши родные «Нафтогаз Украины» или Минтопэнерго? Как они защищают честь мундира и страны в информационной сфере? Прямо скажем, хреново. Что интересного может почерпнуть для себя иностранный журналист с их сайтов? С минэнерговского — ничего. Нам, во всяком случае, так и не удалось обнаружить его англоязычную версию. Может ли обогатить новыми знаниями сайт НАКа? Совсем мало, да и то, если будет время и желание разобраться, где искать нужную информацию. Самой же информации совсем немного, оперативного реагирования (я уже молчу об упреждении) на множественные российские обвинения вы тут не найдете. Хотя бы стенограммы брифингов Дубины, что ли, вывешивали. Мы, было, обрадовались, обнаружив в среду 14 января информацию с пресс-конференции главы НАКа (да и то только на украинской версии сайта). Радость была недолгой. Потому что, зайдя по ссылке, мы обнаружили, что это информация с пресс-конференции, состоявшейся 14 октября… Может, кто-то очень настойчивый и не теряющий надежду подробно ознакомиться с украинской позицией по всем нюансам газового противостояния надеется обнаружить информационный Клондайк на сайтах украинских посольств? Ага, щас. На большинстве просмотренных нами (приятное исключение — веб-странички украинских диппредставительств в Болгарии и при Евросоюзе) в лучшем случае торжественно вывешено заявление президента Ющенко, сделанное на его пресс-конференции 13 января. До этого у посольств, видимо, никакой другой информации по этой теме не было… Особенно порадовали нас сайты посольств Украины в Великобритании и во Франции. Вчера на первом из них последняя новость была за 22 ноября — обращение президента Ющенко к мировому сообществу по поводу 75-й годовщины Голодомора. На втором — поздравление министром Огрызко мирового украинства с Рождеством Христовым от 7 января.

      Думаю, что даже после этих нескольких примеров задаваться вопросом, а существует ли какой-то специальный украинский web-ресурс, посвященный газовому конфликту с Россией, просто смешно.

      Почему мы столько внимания уделяем Интернету? Да потому что весь цивилизованный мир сидит в нем. И получает из него большую часть информации. Потому что там уже недоуменно пожимают плечами, когда вы просите прислать какую-то информацию по факсу. Но что там Интернет, наши деятели даже телевидение толком использовать не могут.

      А ведь в недрах даже того же «Нафтогаза», насколько нам известно, еще до Нового года, когда в воздухе только-только запахло газом, были разработаны рекомендации относительно информационной кампании. И что, ими кто-то воспользовался? Руководство НАКа до недавнего времени и близко к себе не подпускало не только журналистов, но и сотрудников собственной пресс-службы, настойчиво пытавшихся доказать необходимость широкого привлечения СМИ, в первую очередь, телевидения. И лишь в минувшую среду они получили возможность начать делать хоть что-то.

      Что имеем в результате? Почти две недели даже отечественные телеканалы давали российскую картинку и весьма скудный текст. О каком формировании проукраинского общественного мнения в Европе мы можем заикаться, если на сегодняшний день значительная часть даже самих украинцев убеждена (в том числе благодаря и высказываниям части украинского политикума), что в украинско-российском газовом конфликте во всем виновата Украина? Например, опрос жителей Симферополя, проведенный центром «Имидж-контроль» 10 января, показал, что более половины из них в газовых проблемах винят исключительно Киев.

      Совершенно очевидно, что Украина была абсолютно не готова к очередной информационной войне. Но даже когда пожар газового конфликта разгорелся вовсю и уже перекинулся на Европу, адекватной украинской реакции не последовало.

      Россия, как обычно, очень удачно выбрала время: Европа уже вышла из рождественских каникул, зачехлила лыжи, включила телевизоры и компьютеры, и россияне могли трудиться над ее информпространством, не успевая вытирать пот со лба. Зато Украина в это время САМОЗАБВЕННО отдыхала. Отдыхали телевизионщики, гоня в эфир информационную халтуру (при том, что информагентство «Интерфакс-Украина», не позволившее себе уйти на каникулы, в сотрудничестве с «Нафтогазом» давало по 70 новостей в сутки). Отдыхали чиновники, не продуцируя информацию. Отдыхали дипломаты, не донося ее до граждан стран пребывания.

      Кстати, на работе (или отдыхе?) нашего внешнеполитического ведомства в это мультикризисное время хочется остановиться особо. Ведь МИД так настойчиво боролся за возвращение в его парафию имиджевой программы Украины. Но вот борьбы за имидж страны в столь сложный и опасный для ее будущего период мы что-то не увидели. (Неужели все силы и креатив были растрачены на Голодомор?)

      Глава «Нафтогаза» Дубина был весьма неприятно удивлен, когда 8 января, срочно прибыв на сложные переговоры в Брюссель, не обнаружил среди встречавших ни посла Украины в Бельгии, ни представителя Украины при Европейском Союзе. Говорят, послы были в отпуске… Мы все понимаем, дипломаты — тоже люди. Но люди особой профессии. Дипломаты, как и военные, не могут быть в отпуске, когда идет война.

      По нашей информации, лишь 14 января, после того как накануне 13-го президент провел длительную пресс-конференцию, посвященную газовому конфликту, МИД зашевелился, и в посольства пошли распоряжения начать информационную работу.

      А до того нам звонили соотечественники с замерзающих Балкан: «Ребята, российские послы даже в Рождество не вылезают из телевизора. Мы слышим только российскую точку зрения. Где же украинская позиция?» При встречах недоумевали западные дипломаты, в том числе и из ключевых стран ЕС: «Почему не слышно и не видно ваших посольств? Почему они до сих пор молчат?» Западные дипломаты отлично понимают, что мало донести информацию до руководства страны пребывания. Не менее (а, пожалуй, даже более) важно донести ее до избирателей этого руководства. Потому что даже если это руководство симпатизирует Украине, ему будет очень тяжело в будущем без риска для собственной политической карьеры пояснить своим согражданам — избирателям и налогоплательщикам, почему он поддерживает такую непредсказуемую и безответственную страну, которая заморозила их холодной зимой 2009-го.

      Возвращаясь к нашим дипломатам, ради справедливости заметим, что, безусловно, весьма проблематично разъяснять позицию государства под аккомпанемент взаимных обвинений президента и премьера родной страны в провале газовых переговоров с Россией.

      Но пока одни грызутся, а другие осторожно помалкивают («как бы лишнего не ляпнуть!»), выжидая, кто же кого загрызет, россияне планомерно, ковровыми бомбардировками, уничтожают остатки доверия международного сообщества к Украине, а на пепелище сеют уверенность в несостоятельности нашего государства. И уже даже от симпатиков нашей страны доводится слышать: «Мы, в общем-то, на вашей стороне, но информационный напор россиян таков, что мы начинаем им верить».

      Сегодня уже можно утверждать, что большинство граждан европейских стран уверены: Украина не платит за газ, Украина ворует газ, Украина не пускает российский газ в Европу, Украине доверять нельзя.

      Наша страна должна срочно спасать остатки своей репутации. И если государство бездарно и беспомощно, то, может, этим благородным делом займутся те, кому известно, насколько важно понятие «репутация» по сфере бизнеса? Займутся, если не из чувства патриотизма, то хотя бы из чувства самосохранения? Ведь это их бизнес несет колоссальные потери от газового кризиса. Ведь сообща вложиться в масштабную пиар-кампанию будет куда дешевле, чем потерять не только бизнес, но и страну. Ведь находились же деньги на дорогостоящих первоклассных западных пиарщиков и во время выборов, и для продвижения собственных брендов на западный рынок. И если кто-то позиционирует себя защитником имиджа страны или промоутером идеи ее европейской интеграции, то, может, вместо Йоуллупукки или заграничных певцов и художников, в ближайшее время стоит привезти в Украину массированный десант западных журналистов и влиятельных европейских опинион-мейкеров? Ведь в противном случае проводить очередной соцопрос среди граждан европейских стран, интересуясь, поддерживают ли они европейское будущее Украины, скорее всего, будет совершенно бессмысленно.
      згорнути/розгорнути гілку відповідей
      • 2009.01.19 | Prymara Spisa

        Re: Трошкі історії - Ідеологія в Криму 12 років тому

        УКРАЇНА ПРОГРАЄ ІДЕОЛОГІЧНУ БОРОТЬБУ В КРИМУ


        1. Здавалося б не секрет , що існування єдиним монолітом радянського суспільства (радянських людей) було б неможливе без добре налагодженого і блискуче працюючого ідеологічного механізму. Усі сфери виробничої діяльності і навіть особистого життя кожного громадянина цієї держави, як, зрештою і організм самої держави, пронизували пропагандистські структури. Все це суворо контролювалось звітністю і розгалуженою мережею інформаторів.
        Суспільство існувало в цьому ідеологічному середовищі і було адаптоване до нього через "кухонну" свободу слова, подвійну мораль (на роботі та в колі друзів) і подвійним стандартом мислення (думаю одне - кажу інше). Проте мало хто замислювався, що без цього звичного ідеологічного середовища, якоїсь ІДЕОСФЕРИ, пострадянське суспільство функціонує з великими перебоями. Регламентоване існування і суворо диктована суспільна поведінка кожного індивідуума цього суспільства ще вчора, сьогодні призводить до серйозних суспільних потрясінь, а в деяких регіонах колишнього СРСР до перекосів суспільної свідомості, агресивності населення і дезорієнтації в розумінні змін у політичних та економічних процесах.
        Головними приводними пасами духовної, ідеологічної агресії проти власного народу були засоби масової інформації (ЗМІ), вірніше, ті, хто ними володів і хто заволодів, а в деяких випадках отримав кошти та ідеологічну заданість для створення нових. До серпня 1991 року ЗМІ володіла КПРС. Неподільно. Після 1991 року - ті, хто і заповнив ідеологічний вакуум під час відсутності державної ідеології.
        Втрата звичної шкали цінностей, збільшена економічним станом, що продовжує погіршуватись, породили страх і невпевненість за своє майбутнє. Сплеск релігійності, упровадження в пострадянське суспільство чужих і невідомих у минулому релігій (крішнаїти, муністи...). Багаточисельні спроби створення власних релігійних концепцій ("Біле братство"...). Все це ланки одного ланцюга - стихійні спроби заповнення ідеологічного вакууму.

        2. Крим. Кримська область. Кримська Автономна РСР. Республіка Крим. Один з тих регіонів в СРСР, який давно потрапив у зону особливої уваги радянських, а тепер і російських ідеологів. В Україні цей інститут практично відсутній, а правонаступником радянського стала Росія.
        Півострів - місце відпочинку еліти - давно називався "Всесоюзною здравницею", що ніяк не віддзеркалювало життя та діяльності переважної маси кримчан, але як би підкреслювало особливий статус цього регіону, де життєвий рівень дійсно підтримувався штучно достатньо високим.
        Депортація кримських татар і представників інших народів у 1944 році вимагала ідеологічної підтримки виправдання цієї злочинної акції сталінського режиму, що і робилось протягом усіх післявоєнних років. Все почалось з ідеологічного злочину: знищення тисяч і тисяч стародавніх топонімів півотрова, коли змінювались назви сел, селищ і навіть гір і міст, часто без усякого сенсу і логіки, наприклад ріка Кара-Су (Чорна вода) перейменовано в Карасьовку, стародавнє містечко Сюрень - в Сірень, село Узунжа - в Колхозноє... Знищення історичної пам`яті "працювало" на переселенців-мігрантів з усіх регіонів СРСР: одна справа жити в місті Карасу-Базар, але зовсім інша в місті Бєлогорськ, одна справа бути мешканцем села Іджі-Ібрам, а зовсім інша - села Ключі.
        Знищення пам`ятників матеріальної культури кримських татар, включаючи і всі цвинтарі (вціліло лише ханське кладовище в бахчисарайському музеї Хан-Сарай) підкреслювало для переселенців велич своєї культури і невиразність культури кримських татар, малочисельність і "історичну неспроможність".
        Про "історичне минуле" Криму з кінця 18 століття написано тисячі книжок: про Севастополь, про 1 і 2 оборону міста, про Чорноморський флот, про російських письменників, які відпочивали і творили в Криму... У той же час жодної об`єктивної документальної книжки про Кримське ханство, про реальну історію анексії ханства Росією. Цей ідеологічний перекіс - один із джерел ворожості російськомовного населення до кримських татар і один з головних факторів, який сприяв формуванню в Криму російського регіонального націоналізму радикального толку.
        Проведення референдуму 1991 року про відновлення (?) Кр.АРСР як суб`єкта союзного договору (?) супроводжувалось масованою ідеологічною обробкою населення. Створення територіальної автономії напередодні розвалу СРСР переслідувало щонайменше дві мети: попередити створенням якогось територіального квазідержавного утворення зазіхання кримських татар на національну автономію та підкласти під незалежну Україну етнополітичну "міну".
        Так, ще до розвалу СРСР формувалось нове ідеологічне середовище існування для мешканців Криму, як начебто особливої кримської спільності людей, котрі мають особливі права.

        3. Необхідно враховувати, що і в 1989, як і пізніше до першої половини 1991 року існувала жорстка цензура, отож, всією пропагандистською машиною керували відповідно до ідеологічних установок, розроблених в ЦК КПРС. Але саме в ці роки наполегливо експлуатувались ідеологеми: "російськомовне населення, як якась етнічна спільність людей", "кримський народ", "кримська державність"... (серія статей в "Крымской правде" професора В.Сагатовського та ін.).
        Саме в цей час розпочалось підсилене впровадження у свідомість кримчан пропагандистської ідеї про Крим як напівміфічне Тьмутараканське князівство (російське.) - серія статей в газетах "Крымская правда", "Крымская известия", "Севастопольская газета". Посилено формувалась думка про нібито історичну необхідність анексії півострова Російською імперією у 18 столітті, історичного права на Крим: у свідомості обивателя неможна завоювати завойовника, але можна звільнити територію.
        Також широко вікористовувалось поняття "Батьківщина" на противагу загальноизнаного "Вітчизна". Проте "Батьківщина" - це те місце, де я народився, а не де жили мої батьки та діди. Переважна частина кримських татар народились уже у вигнанні, в Середній Азії. Отже, іхня батьківщина там, але ні в якому разі не в Криму.
        Ось та приблизна схема ідеологічної обробки населення Криму. З її допомогою формувалось уявлення, що кримський татарин - друга половина поняття "свій - чужий", "друг - ворог". Але починався новий етап у житті Криму. Підняття націонал-патріотичного руху в Україні вимагав змін орієнтації в роботі ідеологічного механізму і впровадження у свідомість мешканців нових ідеологем.

        4. Зразу ж після проведення референдуму в січні 1991 року послабшав антитатарський ідеологічний пресинг на населення і різко зріс антиукраїнський. Всі кримські засоби масової інформації розпочали кампанію з "історичного шельмування українського націоналізму" за допомогою імен гетьмана І.Мазепи, С.Петлюри і С,Бандери. І саме в цей час розпочалось формування сучасного ідеологічного середовища. Схема складається в декілька пунктів:
        1. Крим - споконвічно російська земля.
        2. Необхідно відновити СРСР як братство триєдиного славянського народу.
        3. Ворог не просто українець, а "бандерівець" - мешканець західних областей України.
        4. Владу в Києві захопили українські націоналісти.
        5. Крим не повинен загинути під уламками української економіки.
        6. Росія врятує економіку Криму і нагодує його населення.
        7. Народ Криму реально існує та має право на створення власної держави.
        Як же вдалося впровадити у свідомість значної частини мешканців Криму це політичне марення? Передусім підтриманням єдиного інформаційного поля з Росією і спробами в той же час розірвати його з Україною. Відсутність ідеології існування і будівництва української держави створювало ідеологічний вакуум, швидко заповнений ідеями сепаратизму. Ситуація посилювалась несприйняттям, а далі й ворожістю населення Криму до української мови, слабкістю передач українського радіо і телебачення порівняно з діяльністю "Останкіно". А це в свою чергу сприяло інформаційній блокаді мешканців автономії. Головним фактором, що сприяв "зомбуванню" населення, була діяльність засобів масової інформації. Наочним прикладом може служити робота інформаційної служби кримського радіо. З 124 проаналізованих передач, що прозвучали в першому півріччі 1992 року, в 119 лунали виступи лідерів проросійського Республіканського руху Криму - РДК. (Лідер руху, а пізніше партії РДК/РПК, президент Криму, нині усунутий з усіх цих посад, Ю.Мєшков). Всі без вийнятку виступи носили антидержавний, антиукраїнський характер.
        Будь-який візит українських політичних діячів розцінювався ЗМІ як незаконний, як агресія проти Республіки. За вищою шкалою було оцінено приїзд депутата ВР України С.Хмари до Севастополя в 1992 році - "бандитський напад", "над Кримом згустилася націоналістична хмара".
        У той же час регулярні візити російських політичних діячів (лише в першій половині 1992 року Крим вівідали О.Руцькой, С.Бабурін, С.Станкевич, К.Затулін, О.Румянцев, Є.Пудовкін, В.Жириновський...) трактувались ЗМІ, а пізніше і населенням, як візити "рятівників Батьківщини". Усі приїжджі виступали на мітингах, зустрічах, зборах, їхні виступи друкувались і розповсюджувались електронними ЗМІ.
        Головною "зброєю" більшості кримських ЗМІ в цей період були: брехня, підтасовка фактів, тенденційність і відверта антиукраїнська спрямованість.

        5. Після приходу до влади Ю.Мєшкова і блоку "Росія" характер ідеологічної спрямованості в роботі цих ЗМІ не змінився. Посилилась лише агресивність публікацій стосовно до України. 5 квітня 1994 року тодішній президент Криму Ю.Мєшков напередодні другого туру парламентських виборів заявив по кримському телебаченню: "Сьогодні в Києві знаходиться найнебезпечніше з точки зору збереження миру в Європі, керівництво".
        Пізніше, у травні, було здійснено спроби захоплення силових структур аж до перепідпорядкування кримському керівництву Служби безпеки. Всі дії не лише транслювались на весь Крим місцевим радіо, але й супроводжувались оглушливим галасом в інших ЗМІ.
        Поступове усвідомлення неспроможності уряду московського економіста Є.Сабурова змінити економічний стан і реально покращити життя кримчан привело Ю.Мєшкова і його команду до ідеологічного глухого кута: стало зрозуміло, що виконання передвиборчих обіцянок неможливе і необхідно признатися в цьому через ЗМІ. Тон антиукраїнських виступів різко знижується і починається пошук "внутрішніх ворогів". Нарешті саме це призвело до вересневого 1994 року зіткнення з парламентом, ізоляції президента і поступового загасання політичної активності серед населення автономії. Вперше в ідеологічному плані з серпня 1991 року Україна змогла скористатися ситуацією. Було прорвано й інформаційну блокаду. Цьому сприяло два фактори: обрання президентом Л.Кучми, сприйнятого в Криму як проросійськи настроєного політика і високий інтерес до можливих економічних змін в Україні. Із політичної апатії населення не виводило навіть бескінечне протистояння промєшковських і антимєшковських сил усередині парламенту. Так тривало аж до березневих Указів про ліквідацію інститута президенства, кримської конституції і перепідпорядкування уряду Криму безпосередньо Києву. Це викликало новий сплеск антидержавних, антиукраїнських публікацій.
        Аналіз публікацій в кримських газетах за квітень і початок травня 1995 року дає дивний результат : розпався єдиний ідеологічний центр, але швидше всього нагально створюється новий. Єдиної концепції ідеологічного пресингу на населення немає, але існує погодженість у публікаціях таких газет, як: "Крымская правда", "Крымские известия", "Флаг Родины", "Слава Севастополя", "Керченский рабочий", якоюсь мірою "Таврические ведомости". Проте ці видання майже на 90% перекривають інформаційне поле друковнаих ЗМІ. Простежується й спроба знайти нову припустиму формулу (Наприклад: "Чисто кримський патріотизм для кримського народу" - К.Бебутов "Таврические ведомости") і облагородити колишній багровський режим, міркуючи про заслуги у справі будівництва кримської державності (О.Форманчук "Кордони захисту Республіки Крим", серія статей у газеті "Флаг Родины").
        Загалом всі квітневі газети об`єднує різкий сплеск політичної активності - до восьми публікацій у кожному з номерів газет - "Крымские известия" №63 і "Крымская правда" №60 на тему протистояння Криму з Україною.
        З`явилися різкі публікації проти президента України. У 55 номері газети "Крымская правда" Л.Кучма згадується в 4-х статтях 22 рази. Всі чотири публікації негативного характеру. Проте в публікаціях газети "Флаг Родины" за ці ж числа відсутні антипрезидентські та антидержавні публікації. Більше того, в 16 номерах газети за квітень взагалі не згадується ім`я президента України, але можна простежити різкий сплеск публікацій на тему єдиного неподільного російського флоту: 34 згадування в номерах 66 і 72.
        Ключова дата - 5 квітня 1995 року - початок робочого тижня після Указу Президента України по Криму. Саме з цієї дати простежується різкий сплеск політичної активності. Проте "Флаг Родины" в цей день рекордну кількість разів (18) у двох публікаціях висловлює думку своїх авторів про Крим як складову частину Росії.
        "Крымские известия" з цього дня практично регулярно публікує листи і думки читачів з вимогами відтворення СРСР.
        З 19 квітневих номерів "Крымской правды" в 14 немає згадок, що Крим - складова частина України.
        В деяких публікаціях "Крымской правды", "Крымских известиях", "Флага Родины" публікації на тему "Крим - Україна" носять прихований характер за принципом: "...так, але...". І в усіх цих виданнях ігнорується факт ліквідації інституту президенства в Криму, в жодній з публікацій не було сказано, що Ю.Мєшков - екс-президент. Більше того, напередодні травневих свят регулярно публікувались вітання, відозви, звернення до "народу Криму" "президента" Республіки Крим.
        У 1995 році у "Флаге Родины" за 5 місяців 1995 року з`явились публікації, що не мали конкретного адресата, але несли відвертий провокаційний характер: "націоналісти", "націонал-сепаратисти", "ті, що розірвали слов`янську єдність", "вороги"( ), зокрема, матеріали "Берлінська стіна заввишки з Україну", "Троянський кінь націоналізму". Іноді публікації несуть на собі тягар невиправданого, надуманого шовіністичного навантаження. Наприклад, у статті С.Раскидного (№69) "Про Крим. Курили і "Червону руту" автор вважає неприпустимим проводити фестиваль української музики "Червона рута" (пісенної творчості) українською мовою. Розмова про пісенний фестиваль закінчилась такою фразою: "Як відомо, на частину Курил претендує Японія, а на Питаловський і Печерський райони Псковської області - відповідно Латвія та Естонія. Росія цілком справедливо відкидаючи ці домагання, у той же час абсолютно байдуже дивиться на анексію Україною російського Севастополя".
        Ще один приклад: "Флаг Родины" (№72) стаття капітана 3 рангу В.Іванова "Зрадництву нас не вчили!":
        "...Ми тоді викопали окопи(!), щоб з нами не могли зробити подібного. (Мається на увазі передавання об`єктів ЧФ Військово-морським силам України у м. Очаків у 1994 році). Але на командування здійснили тиск незбройним чином".
        Все це публікується в друкованому органі командування Чорономорського флоту, де основним читачем газети залишається молода людина, військовослужбовець із зброєю!
        Все це свідчить про те, що й далі ведеться пропаганда війни і збройної конфронтації професійними пропагандистами колишніх політвідділів, які залишаються на військовій службі й продовжують залишатися на своїх робочих місцях, змінивши лише образ ворога.
        Три найбільших щоденні кримські видання: "Крымская правда" - 101.200 екземплярів, "Крымские известия" - 32.152 екз., "Флаг Родины" - 38.000, "Мещанская газета" - близко 100.000 проводять розраховану, регульовану антидержавну, антиукраїнську пропаганду і керують цим процесом не журналісти, а професійні ідеологи, котрі вміють дозувати пропагандистський тиск на населення. Це підтверджує і статистичний аналіз публікацій кримських газет. Причому деякі з цих видань тією чи іншою мірою фінансуються Україною, отож, нею ж підживлюється антидержавне ідеологічне середовище, в якому постійно перебуває середньостатистичний мешканець кримської автономії.
        Чотири (лише чотири.) щоденні газети мають як мінімум 4.650.000 екземплярів у місяць. І це без "Славы Севастополя", "Керченского рабочего", "Таврических ведомостей", тобто газет,що більшою чи меншою мірою беруть участь в антиукраїнській пропагандистській кампанії, як, зрештою, і без двох - трьох десятків районних і міських видань таких відверто ворожих українській державності газет, як "Свободный Крым", "Голос избирателя". У той же час видань, що стоять на продержавних позиціях, немає і десятка. Ось перелік основних (усі вони тижневики): "Южный курьер" - 20.500, "Голос Крыма" - 10.000, "Авдет" - 1.500. Сумарний, щомісячний тираж складає 188.000 примірників. Це майже в 25 разів менше тиражу антидержавних мас-медій Криму.
        На закінчення можна зробити висновок, що якщо Україна найближчим часом не зробить спробу змінити полярність у кримському ідеологічному просторі, то населення автономії очікують серйозні міжетнічні потрясіння.
        І останнє - в середині травня стало відомо, що керіником Кримського радіо Держтелерадіокомпанії "Крим" призначено людину, котра очолювала кримське радіо до жовтня 1991 року, тобто весь період ідеологічного "зомбування" населення перед референдумом 20 січня 1990р., та ідеологічним забезпеченням так званного ГКЧП - серпня 1991р,
        Найбільш масовий і найбільш доступний засіб інформації Криму знову очолює не фахівець-журналіст, а функціонер якій добре знає, як працює механізм ідеололгічної агресії. Враховуючи його ворожість до України, політичну орієнтацію і новий виток антиукраїнських, антидержавних настроїв на півострові (це викликано жорсткою позицією Києва стосовно Симферополя, затягуванням переговорів з Росією, ідеологічним тупиком "російської ідеї" і спробою повернутися до влади старої номенклатури із своєю ідеєю "самостійної республіки-держави" - шляхом підняття рівня повноважень) можна зробити висновок про цілеспрямовані дії із "захвату" всіх ЗМІ. Хтось знову прагне монопольної ідеології, але за цими діями, на жаль, знову немає ні інтересів простого кримчанина, ні інтересів держави Україна.
        Леонід Пилунський
        Кримська філія Українського Незалежного
        Центру політичних досліджень. 1997
        згорнути/розгорнути гілку відповідей
        • 2009.01.19 | Криминаліст

          Re:Доповідна стасовно дільності антідержавниціких сил в АРК

          Доповідна записка
          Після річного вивчення ситуації у АРК комісія одноголосно прийняла рішення, що треба зробити, щоб в Криму наступив міжетнічний спокій та злагода…


          1. Негайно заборонити всі партії та квазіпартіні організації, які виступають проти України. На кшталт Комуністичної партії, партії «Союз» та Руського блоку та ін. (повний список додається) При незгоді провести негайне інтернування, позбавити українського громадянства та вислати за межи України.
          2. Заборонити та негайно ліквідувати парамілітарні формування (всі без виключення зареєстровані у АРК Союзи козаків) на кшталт ККС (Кримського Козачого Союзу). Майно та маскарадні костюми конфіскувати та передати безкоштовно у театри, театральні кружки та будинки для людей похилого віку. Приміщення Союзів гідні для навчанні передати під національні школи та інші культурно-просвітницькі організації державницького спрямування.
          3. Терміново заборонити ЗМІ на кшталт «Кримської правди», «Кримського врємєні» та ін. у тому числі і деякі Інтернет-видання після перевірки джерел фінансування (повний список додається) та оприлюднення самих ганебних публікацій. Особливо небезпечних журналістів, с крапки зору анті державницької діяльності, примусити вивчити державну мову та здати іспити по справжньої історії України, Росії та Світу. До того часу заборонити діяльність по фаху (Частково список додається)
          4. Провести атестацію всіх без винятку викладачів (включаючи старших викладачів, доцентів, кандидатів та докторів наук і професорів) історії, філософії, журналістиці, естетики та інших гуманітарних предметів, які впливають на свідомість юнаків та молоді. (Приблизний список додається)
          5. Провести тотальну атестацію держслужбовців всіх без винятку рангів та категорій на знання української, державної мови, літератури та історії України. Не згодних з постановою звільнити з посад до проведення навчального процесу та атестації.
          6. Негайно перевірити фінансовий стан та джерела фінансування всіх без винятку філій партій, етнічних організацій, ЗМІ. (Повний список додається)
          7. Перевірити за останні 5-6 років всі вироки судів та інших державних установ, у тому числі і фіскальні органи, яки були відмічені, як відверто схилені на бік вирішення суперечок на користь проросійських, та антідержавницьких позивачів чи звинувачених.
          8.
          9.
          9.
          10.
          Члени державної комісії:
          17 підписів
          згорнути/розгорнути гілку відповідей
          • 2009.01.20 | Криминаліст

            Re:Доповідна стасовно дільності антідержавниціких сил в АРК

            Криминаліст пише:
            > Доповідна записка
            > Після річного вивчення ситуації у АРК комісія одноголосно прийняла рішення, що треба зробити, щоб в Криму наступив міжетнічний спокій та злагода…

            А вот и первое приложение:Список граждан Украины для проведения проверок антукраинской антигосударственной деятельности с лишением возможности преподавать, лешить возможности занимать высокие должности на государственной службе. Некоторые из нижеперечисленных - откровенные претенденты на лишение Украинского гражданства.
            Список членов Всеукраинского координационного совета российских соотечественников подлежащие проверке и выброчному интернированию в связи с откровенной антигосударственной деятельностью в Крыму за период 2007-2008 г.г.:
            1.ГОЛЕНКО Валерий Николаевич – Председатель Гуманитарного Украино-Российского Совета, Председатель Луганского областного совета;
            2.ГРЕЧАНИК Роман Николаевич – депутат Ялтинского городского совета.
            3.ЦЕКОВ Сергей Павлович – первый заместитель Председателя Верховного Совета Автономной Республики Крым, член Всеукраинского координационного совета российских соотечественников;
            4.КОЛЕСНИЧЕНКО Вадим Васильевич – народный депутат Украины; член Всеукраинского координационного совета российских соотечественников;
            5.ТОЛОЧКО Пётр Петрович – директор Института археологии, академик НАН Украины;
            6.СВИТЛИЦКИЙ Анатолий Анатольевич – заместитель Председателя Запорожского областного совета;
            7.ХАРИН Евгений Николаевич – заместитель Председателя Луганского областного совета;
            8.УМРИХИНА Татьяна Викторовна – заместитель Председателя Совета министров АР Крым;
            9.ТРЕТЬЯКОВ Виталий Товиевич – главный редактор журнала «Политический класс»;
            10. БОБКОВ Александр Михайлович – председатель Будёновского районного совета г. Донецка,
            11.НИКОЛАЕВ Александр Алексеевич – генеральный консул РФ в г. Симферополе (2003 – 2008 гг.)
            12. ЗАЙЦЕВА Ирина Георгиевна – заместитель Днепропетровского городского головы;
            13.БЛИНОВ Владимир Германович – секретарь Симферопольского городского совета;
            14.СВИСТУНОВ Александр Николаевич – председатель партии «Русский блок», депутат Верховного Совета АР Крым, член Всеукраинского координационного совета российских соотечественников;
            15.КУДРЯВЦЕВА Людмила Алексеевна – Президент Украинской ассоциации преподавателей русского языка и литературы, доктор филологических наук, профессор Киевского национального университета, член Всеукраинского координационного совета российских соотечественников;
            16.КОРНИЛОВ Владимир Владимирович – директор филиала Института стран СНГ на Украине;
            17.ФИЛАТОВ Анатолий Сергеевич – доцент Таврического национального университета;
            18.ЛАЗАРЕВ Фелекс Васильевич – заведующий кафедры философии ТНУ;
            19.БОЙКО Ярослав Владимирович – директор НИУ «Института истории Южной Украины»;
            20.ШОРКИН Алексей Давыдович – профессор кафедры философии Таврического национального университета;
            21.НИКИФОРОВ Андрей Ростиславович – доцент кафедры политологии Таврического национального университета;
            22.ДАРЕНСКИЙ Виталий Юрьевич – доцент кафедры философии Луганского государственного университета;
            23.АФАНАСЬЕВ Виктор Александрович – доцент кафедры философии и права КАПАКС
            24.ТРУХОВ Виктор Петрович – председатель Русской общины Днепропетровской области;
            25.ТЕЛЯТНИКОВА Раиса Фёдоровна – председатель Российской общины Севастополя;
            26.ШЕСТАКОВ Виктор Феофанович – председатель Русской общины Полтавской области;
            27.ПРОКОПЕНКО Александр Витальевич – шеф-редактор газеты «Русская правда»
            28.НИКОЛО Милана Владимировна – доцент кафедры политологии Таврического национального университета;
            29.ЖИЛИН Анатолий Алексеевич – член Президиума Верховного Совета АР Крым;
            30.СЛЮСАРЕНКО Олег Александрович – депутат Верховного Совета АР Крым;
            31 ЧУЛКОВА Лариса Владимировна – депутат Верховного Совета АР Крым;
            32.ХИМЧЕНКО Александр Викторович – депутат Донецкого областного совета;
            33.ФРОЛОВ Виктор Вениаминович – депутат Николаевского областного совета;
            34.КОНДРЯКОВ Александр Николаевич – председатель ВОО «Русская школа»;
            35.КОСЬМИН Алексей Николаевич – депутат Одесского городского совета;
            36.КАУРОВ Валерий Владимирович – председатель ВОО «Союз православных граждан Украины»;
            37.МОРОЗОВА Татьяна Владимировна – депутат Днепропетровского областного совета;
            38.ГАКОВА Мира Владимировна – депутат Донецкого городского совета;
            39.ПАШКОВ Владимир Васильевич – депутат Запорожского областного совета; член Всеукраинского координационного совета российских соотечественников;
            40.АЛЕКСЕЕВ Владимир Геннадьевич – депутат Харьковского областного совета;
            41. ЛАНТУХ Наталья Андреевна – депутат Симферопольского городского совета;
            42.БЕЛОВ Кирилл Геннадьевич – депутат Симферопольского городского совета;
            згорнути/розгорнути гілку відповідей
            • 2009.01.20 | Доброжелатель

              А как же Родивилов??

              А Родивилов?
              А как же уважаемый душка Олег Леонидович Родивилов?
              Его отсутствие в вашем мерзком списке явно неслучайно.
              Вы что, его не считаете антигосударственным? Может, вы считаете его украинским патриотом?

              Видать, правду говорят, что он на самом деле на СБУ работает и занимает там скромную, но ответственную должность.

              > 1.ГОЛЕНКО Валерий Николаевич – Председатель Гуманитарного Украино-Российского Совета, Председатель Луганского областного совета;
              > 2.ГРЕЧАНИК Роман Николаевич – депутат Ялтинского городского совета.
              > 3.ЦЕКОВ Сергей Павлович – первый заместитель Председателя Верховного Совета Автономной Республики Крым, член Всеукраинского координационного совета российских соотечественников;
              > 4.КОЛЕСНИЧЕНКО Вадим Васильевич – народный депутат Украины; член Всеукраинского координационного совета российских соотечественников;
              > 5.ТОЛОЧКО Пётр Петрович – директор Института археологии, академик НАН Украины;
              > 6.СВИТЛИЦКИЙ Анатолий Анатольевич – заместитель Председателя Запорожского областного совета;
              > 7.ХАРИН Евгений Николаевич – заместитель Председателя Луганского областного совета;
              > 8.УМРИХИНА Татьяна Викторовна – заместитель Председателя Совета министров АР Крым;
              > 9.ТРЕТЬЯКОВ Виталий Товиевич – главный редактор журнала «Политический класс»;
              > 10. БОБКОВ Александр Михайлович – председатель Будёновского районного совета г. Донецка,
              > 11.НИКОЛАЕВ Александр Алексеевич – генеральный консул РФ в г. Симферополе (2003 – 2008 гг.)
              > 12. ЗАЙЦЕВА Ирина Георгиевна – заместитель Днепропетровского городского головы;
              > 13.БЛИНОВ Владимир Германович – секретарь Симферопольского городского совета;
              > 14.СВИСТУНОВ Александр Николаевич – председатель партии «Русский блок», депутат Верховного Совета АР Крым, член Всеукраинского координационного совета российских соотечественников;
              > 15.КУДРЯВЦЕВА Людмила Алексеевна – Президент Украинской ассоциации преподавателей русского языка и литературы, доктор филологических наук, профессор Киевского национального университета, член Всеукраинского координационного совета российских соотечественников;
              > 16.КОРНИЛОВ Владимир Владимирович – директор филиала Института стран СНГ на Украине;
              > 17.ФИЛАТОВ Анатолий Сергеевич – доцент Таврического национального университета;
              > 18.ЛАЗАРЕВ Фелекс Васильевич – заведующий кафедры философии ТНУ;
              > 19.БОЙКО Ярослав Владимирович – директор НИУ «Института истории Южной Украины»;
              > 20.ШОРКИН Алексей Давыдович – профессор кафедры философии Таврического национального университета;
              > 21.НИКИФОРОВ Андрей Ростиславович – доцент кафедры политологии Таврического национального университета;
              > 22.ДАРЕНСКИЙ Виталий Юрьевич – доцент кафедры философии Луганского государственного университета;
              > 23.АФАНАСЬЕВ Виктор Александрович – доцент кафедры философии и права КАПАКС
              > 24.ТРУХОВ Виктор Петрович – председатель Русской общины Днепропетровской области;
              > 25.ТЕЛЯТНИКОВА Раиса Фёдоровна – председатель Российской общины Севастополя;
              > 26.ШЕСТАКОВ Виктор Феофанович – председатель Русской общины Полтавской области;
              > 27.ПРОКОПЕНКО Александр Витальевич – шеф-редактор газеты «Русская правда»
              > 28.НИКОЛО Милана Владимировна – доцент кафедры политологии Таврического национального университета;
              > 29.ЖИЛИН Анатолий Алексеевич – член Президиума Верховного Совета АР Крым;
              > 30.СЛЮСАРЕНКО Олег Александрович – депутат Верховного Совета АР Крым;
              > 31 ЧУЛКОВА Лариса Владимировна – депутат Верховного Совета АР Крым;
              > 32.ХИМЧЕНКО Александр Викторович – депутат Донецкого областного совета;
              > 33.ФРОЛОВ Виктор Вениаминович – депутат Николаевского областного совета;
              > 34.КОНДРЯКОВ Александр Николаевич – председатель ВОО «Русская школа»;
              > 35.КОСЬМИН Алексей Николаевич – депутат Одесского городского совета;
              > 36.КАУРОВ Валерий Владимирович – председатель ВОО «Союз православных граждан Украины»;
              > 37.МОРОЗОВА Татьяна Владимировна – депутат Днепропетровского областного совета;
              > 38.ГАКОВА Мира Владимировна – депутат Донецкого городского совета;
              > 39.ПАШКОВ Владимир Васильевич – депутат Запорожского областного совета; член Всеукраинского координационного совета российских соотечественников;
              > 40.АЛЕКСЕЕВ Владимир Геннадьевич – депутат Харьковского областного совета;
              > 41. ЛАНТУХ Наталья Андреевна – депутат Симферопольского городского совета;
              > 42.БЕЛОВ Кирилл Геннадьевич – депутат Симферопольского городского совета;
              згорнути/розгорнути гілку відповідей
              • 2009.01.20 | Ночной дозор

                А вот как

                Доброжелатель пише:
                > А Родивилов?
                > А как же уважаемый душка Олег Леонидович Родивилов?
                > Его отсутствие в вашем мерзком списке явно неслучайно.
                > Вы что, его не считаете антигосударственным? Может, вы считаете его украинским патриотом?

                Нет. Все проще, и ответ лежит на поверхности.
                "Список членов Всеукраинского координационного совета российских соотечественников"
                О'Родивилов не есть член этого кружка.

                > Видать, правду говорят, что он на самом деле на СБУ работает и занимает там скромную, но ответственную должность.
                Эта скромная, ответственная должность называется "провокатор". Не путать: с тихой, ответственной должностью; грязной, ответственной должностью; важной, ответственной должностью; тяжелой, ответственной должностью... Извиняюсь, далее страничка вырвана.
                згорнути/розгорнути гілку відповідей
                • 2009.01.20 | Чистый Стёб

                  Re: Действительно!

                  А вот и Родивилов!
                  43.Родивилов Олег Леонидович -депутат ВР АРК, отстраненный от занимаемой должности Председателя постояноой комиссии ВР АРК по котнтрлю за голосованием и электронным бабло(м)за связь з БЮТ(ом) бютоненавистником Гриценко. В коммюнике по этому поводу есть приписка "...прошу учесть, что Блок мужскаго роду..."
                  Поговривают, что леонидыч перестал после этого пристёбываться к национал-патриотами - ну, там всяким слюсаренкам
                  згорнути/розгорнути гілку відповідей
                  • 2009.01.20 | Ехидный

                    Re: Действительно!

                    А вот и №44. Бахарев Михаил Алексеевич - сильно национально озабоченный ложно-коммунитсический патриот-депутат ВР АРК, затупник Председателя ВР АРК. Замечен во-всех, без исключения, антигосударственных съездах, конференциях, шабашах ведьм и другой нечистой силы по увековечеванию памяти РДК/РПК имени Мешкова Юрия Александровича. Слава Героям Республики Крым!
                  • 2009.01.20 | Доброжелатель

                    Ну говорю ж

                    Чистый Стёб пише:
                    > за связь з БЮТ(ом) бютоненавистником Гриценко

                    А что, Родивилов является поклонником БЮТа? И даже пострадал за это от Гриценка? Бедняга. Ну говорю ж, точно СБУшник.

                    Что ж это за куча такая аппетитная, БЮТ ваш, на которую все мухи слетаются и садятся, от Руха до Русского блока. Башляют там наверно немерянно. Пойти развести их на бабки что ли.
                    згорнути/розгорнути гілку відповідей
                    • 2009.01.20 | Ехидный

                      Re: Ну, поговори ж

                      Доброжелатель пише:
                      > Что ж это за куча такая аппетитная, БЮТ ваш, на которую все мухи слетаются и садятся, от Руха до Русского блока

                      ПАН, ВИДИМЫЙ ДОБРОЖЕЛАТЕЛЬ, а Ваш - это чей?
                      згорнути/розгорнути гілку відповідей
                      • 2009.01.20 | Ехидный

                        Re: Ну, поговори ж

                        Меня в принципи интересует - вы муха или еще опарыш?
                        згорнути/розгорнути гілку відповідей
                        • 2009.01.20 | Альона Гетьманчук

                          Re: Будь ласка - поверніться до теми!

                          Андре Глюксман:
                          «Захід має припинити шантаж Путіна»


                          Глюксман: У Франції працює ідеологія, що більше не існує комуністичної небезпеки, великі конфлікти вичерпані, а масштабна боротьба на континенті канула в Лету. Навіть ті, хто не читав Фукуяму, так само поділяють цю ідею. Особисто від себе можу сказати, що така реакція є абсолютно звичною: після кожної війни – холодної чи гарячої – люди думають, що мир повернувся, і все добре. Мені було сім років, коли я спричинив скандал, почувши, як маленьким дітям пояснюють: «забудьте війну, поводьтеся так, ніби війни ніколи не було». Але коли вам сім років і вас просять забути війну, яка тривала п’ять із них, то це означало б забути все те, що ми бачили і пережили. Є діти, які погоджуються з такою постановкою, але є й такі, що відмовляються це сприйняти. Так чи інакше, з того моменту я вже мав враження, що офіційні особи дуже люблять заспокоювати і дуже люблять присипляти інших. Це причина, з якої я, очевидно, став філософом.
                          Насправді, такий підхід (французької еліти. – Ред.) – це нормальна реакція у багатих країнах на кшталт Франції. У країнах, де люди живуть відносно щасливо і не хочуть думати про те, що хтось чи щось може поставити хрест на їхньому щасті. Як тільки з’являється якась небезпека – вони воліють просто заплющити очі. Після війни в Грузії відбулось те саме. Їм вигідніше говорити, що це просто збіг обставин, що проблема полягає в Саакашвілі, що Росія ні при чому. Але, звичайно, небезпека йде від Росії, а не від Саакашвілі: президент Грузії не може запалити світ. Отже, французи просто не хочуть бачити жодної небезпеки.


                          Гетманчук: Антиамериканізм та проросійськість французької політичної еліти — це дві сторони однієї медалі? Вони взаємозалежні, впливають одна на одну, чи це зовсім різні речі?


                          Гл.:Звичайно, йдеться про одну й ту саму медаль. Для підтвердження цього наведу лише один приклад. Раніше це було секретом, але тепер вже можу розповісти. За рік-півтора до закінчення президентського терміну Ширака, відповідальне за зв’язки з пресою управління французького МЗС зібрало кореспондентів великих видань, які висвітлюють події в Росії, — з «Фігаро», «Ліберасьйон» – і представник міністерства сказав їм: «Ви знаєте, ми дуже розчаровані. Путін не є таким демократом, як ми про нього думали»… Кореспонденти, які писали про це ледве не з самого початку, були приємно здивовані й запитали, чи можуть вони тепер донести це нове бачення французького МЗС на сторінках своїх видань? Прозвучала відповідь: «Ні, ні, ні, це не для запису...». «Чому?», – знітились репортери. Дипломат відповів щось на зразок: «Ми знаходимося в 1944 році». Кореспонденти не зрозуміли. Тоді той пояснив: «У 1944 році Де Голль уклав альянс з Росією, щоби зробити противагу англосаксонцям. І нам треба робити те саме».


                          Гетманчук: Ви думаєте, що така ж ситуація зберігається і зараз при Саркозі? Чи нинішній французький президент намагається протистояти антиамериканізму в МЗС?


                          Я не маю абсолютної довіри до жодного політика, це перше. Але Саркозі, очевидно, не поділяє подібних поглядів. Проте людей, які думають, як Саркозі, – дуже мало. Не знаю, чи ви спостерігали за справою «Кліарстрім», де прізвище нинішнього президента фігурувало серед тих, хто нібито передавав гроші за кордон. Насправді, це був заколот проти Саркозі, організований міністерством закордонних справ. Можливо, не вони особисто стояли біля його витоків, але в усякому разі експлуатували цей інцидент, щоб зруйнувати політичну кар’єру Саркозі. Це робилось настільки жорстко, що Саркозі якось сказав: якщо я колись довідаюсь, хто це зробив, то повішу цих людей на гачок у м’ясокомбінаті. Коли ж подивитися, хто брав участь у цьому заколоті, то ми побачимо, що там фігурують усі антиамериканісти з міністерства закордонних справ. Можливо, це були й люди, з якими ви також зустрічалися – і ліві, і праві. Їхня ідея полягала у тому, що єдина людина у Франції, яка в змозі зруйнувати традицію антиамериканізму – це Саркозі. Дійсно, з приходом нинішнього президента ця тенденція почала втрачати свою актуальність. Власне, те, що він не дотримується антиамериканської лінії, Саркозі продемонстрував ще до того, як був обраний президентом – коли відвідав під час відпустки Буша. Тоді ж він сказав, що воліє швидше потиснути руку Бушу, ніж Путіну. І що ви думаєте – попри весь антиамериканізм, французи обрали саме його Президентом Франції.


                          http://glavred.info/archive/2008/10/30/154445-8.html
                          згорнути/розгорнути гілку відповідей
                          • 2009.01.20 | Prymara Spisa

                            Re: Будь ласка - поверніться до теми!

                            ГЛАВА № 15. А что же Запад?
                            Тем временем Запад, погрузившийся в самолюбование и пекущийся о благополучии собственного избирателя, лебезит перед Россией, надеясь за энергоносители и отсрочку очередной российской войны вымолить подачками и грантами прощение у миллионов обездоленных соседей и инородцев. Сегодня именно такое взаимоотношение Запада с Востоком, позволяет сохранять антидемократическую полудеспотию и ее политико-экономическое давление на соседей в полной незыблемости. Поэтому тотальная чеченская война, объявленные вахабитами и уничтоженные беженцы, убитые «за компанию» с террористами из гранатометов школьники в Беслане, отравленные газом зрители «на Дубровке», катастрофические проблемы северных народов, судьба вымирающих коряков и хантов из земли которых и выкачивается газ и нефть, составляющее главные, несметные богатства и источник авантюр Кремля.., вроде бы как, мягко согласуются с мировой войной против «Крюгера»-Бен-Ладена. То есть настоящей войны против реальных или эфемерно-виртуальных упырей.
                            Торговые пространства, нефть, газ, трубопроводы, ядерные бомбы и ракеты, сотни атомных подлодок с брошенными на произвол судьбы реакторами, безумный страх перед кинувшимися к западным границам толпами малохольных беженцев в случае социально-политического катаклизма… и вы поймете, откуда сочится вседозволенность и всепрощенчество нашего северо-восточного соседа. Это – страх. И он же порождает и политический гомосексуализм, страстную любовь Ельцина и Коля, Путина и Шредера, Путина и Блэра и … Берлускони, и … Они ведь не признаются в любви к матушке России, а лишь друг к дружке. На самом деле их связь так и просится на страницы скабрезных романов, где, затаив дыхание можно было бы побаловаться рассуждениями – это пламенная мужская любовь или политическая распущенность?
                            Откуда это политизвращение? Что за дикое поветрие эпохи позднего развития человечества? Оно как раз родом из русского коммунизма, когда Брежнев и сотоварищи целовались в засос с партайгеноссами всех мастей, ориентаций, аппетита, степени ублюдочности... А нам достался рудимент: любите, господа, друг дружку, страстно и на весь срок своего президентства!
                            Вам это дает благополучие и спокойствие, а нам вселяет безнадёгу, что поцелуями, признаниями в любви, клятвами на верность можно глубоко закопать великие российские и постсоветские проблемы и ослепнуть… и оглохнуть... и не помнить, что однажды умиротворение и гнусная политическая пьеска про любовь по расчету, как кому-то казалось, уже приносили в Европу Большую Беду.
                            "Убить в себе русского"
                            Симферополь
                            2005 год
                            згорнути/розгорнути гілку відповідей
                            • 2009.01.20 | двуголовий - льоня грач

                              Re: Сам дурак!

                              "Советская россия"
                              Леонид Грач
                              "...Можно с большой долей вероятности предсказать, что в ближайшее время вся Украина содрогнется, превращенная, увы, в заледеневший Алчевск. Другого варианта нет. С другой стороны, напряжение достигнет критической массы в экономическом секторе, где все активнее будет нарастать вал сокращения рабочих мест. В силу отсутствия газа в первую очередь пострадают те его потребители, которые используют газ в промышленных целях.
                              Ситуация сложилась таким образом, что невооруженным глазом видно: перейден определенный рубикон. И уже всем ясно: никто не будет говорить о цене в 250 долларов. Но и на стандарт международного рынка, где цена за газ в среднем держится на отметке 400, Украина с ее дырявым, разворованным бюджетом тем более не потянет. А если попытается это сделать, то окажется у разбитого корыта, то есть у развалившегося бюджета. Таким образом, к великому сожалению, Украина через газовый бандитизм сама себя подвела под общекризисное состояние. И ведущую роль в этой антинародной войне играла (и продолжает по сей день этим заниматься) вот эта группка – В.Ющенко и Ю.Тимошенко. Именно под их «чутким» руководством Украину довели до дефолта.Вот чем заканчиваются на Украине игрища в воровство газа" 15/01/2009

                              Ну, если у нас в парламете сидят такие депутаты украиноненавистники и политические ДЕБИЛЫ!!!, то что можно еще сказать? К р ы н д е ц!!! И это он, стукачек крсно-коричневый пишет для русского читателя в "Совраске"
                              згорнути/розгорнути гілку відповідей
                              • 2009.01.20 | Бжезинский

                                Re: В газовом споре потеряла Россия

                                В газовом споре больше потеряла Россия - Бжезинский
                                20.01.09 13:29
                                Российская Федерация в газовом споре с Украиной стратегически потеряла больше, чем Украина, поскольку не смогла добиться давления стран Евросоюза на украинцев для ослабления их позиции. Такое мнение высказал газете New York Times бывший председатель Совета национальной безопасности США Збигнев Бжезинский, пишет УНИАН.
                                «В дальнейшей перспективе в большем проигрыше являются россияне. То, что сделала РФ, не было против Европы как таковой, а против Украины с надеждой, что европейцы объединятся против нее», - сказал Бжезинский.
                                Он отметил, что в газовом споре Москвы и Киева решалась стратегическая, а не финансовая проблема. «Россияне надеялись, что европейцы сильно нажмут на Украину и дадут понять, что могут не учитывать ее позиции», - сказал Бжезинский.

                                «Не получилось так хорошо, как надеялись», - добавил он.
                                © «Главред-Медиа»
                              • 2009.01.20 | Бжезинский

                                Re: В газовом споре потеряла Россия

                                В газовом споре больше потеряла Россия - Бжезинский
                                20.01.09 13:29
                                Российская Федерация в газовом споре с Украиной стратегически потеряла больше, чем Украина, поскольку не смогла добиться давления стран Евросоюза на украинцев для ослабления их позиции. Такое мнение высказал газете New York Times бывший председатель Совета национальной безопасности США Збигнев Бжезинский, пишет УНИАН.
                                «В дальнейшей перспективе в большем проигрыше являются россияне. То, что сделала РФ, не было против Европы как таковой, а против Украины с надеждой, что европейцы объединятся против нее», - сказал Бжезинский.
                                Он отметил, что в газовом споре Москвы и Киева решалась стратегическая, а не финансовая проблема. «Россияне надеялись, что европейцы сильно нажмут на Украину и дадут понять, что могут не учитывать ее позиции», - сказал Бжезинский.

                                «Не получилось так хорошо, как надеялись», - добавил он.
                                © «Главред-Медиа»
                      • 2009.01.20 | Доброжелатель

                        Отвечайте на вопрос.

                        Вы на вопрос отвечайте, про Родивилова. А то разжужжались тут, как в сортире.
                        Так что, подружился Родивилов с блютом и с приблютками, или нет?
                        згорнути/розгорнути гілку відповідей
                        • 2009.01.20 | Чистый Стёб

                          Re: А ну, 0твечай на вопрос.

                          Прежде чем получить нормальный ответ, г-н, Доброжелатель, надо от вас получить нормальный ответ - Ты муха или еще опарыш?
                          згорнути/розгорнути гілку відповідей
                          • 2009.01.20 | Доброжелатель

                            Здраствуйте, Йоффе

                            Чистый Стёб пише:
                            > Прежде чем получить нормальный ответ, г-н, Доброжелатель, надо от вас получить нормальный ответ - Ты муха или еще опарыш?

                            Я узнал вас. Вы - Йоффе. Или Фикс. Это они всегда отвечают вопросом на вопрос.
                            Елки-палки, весь цвет "русской общины" тут собрался на этом сайте.
                        • 2009.01.20 | Мы

                          У вас есть факты? выложите в отдельную тему!

                          Доброжелатель пише:
                          > Вы на вопрос отвечайте, про Родивилова. А то разжужжались тут, как в сортире.
                          > Так что, подружился Родивилов с блютом и с приблютками, или нет?

                          Вполне серьезно, тема интересна. Отношения между Гриценко и Родивиловым могут иллюстрировать процессы на более высоком уровне. Всем понятно, что Гриценко марионетка, а Родивилов на работе. И если их чубы затрещали, то дерутся паны. Поскольку и один и второй служат русским, то видать, проблемы у русских.

                          Но! Вы, надеюсь согласитесь, что тема, которую поднял Ринат Ахметов - "Методы борьбы с Россией в информационной войне"? Что Вы, конкретно, можете предложить по этой теме?
                          згорнути/розгорнути гілку відповідей
                          • 2009.01.20 | Доброжелатель

                            Здравствуйте, Олег Леонидыч

                            Мы пише:
                            > Вполне серьезно, тема интересна. Отношения между Гриценко и Родивиловым могут иллюстрировать процессы на более высоком уровне. Всем понятно, что Гриценко марионетка, а Родивилов на работе. И если их чубы затрещали, то дерутся паны. Поскольку и один и второй служат русским, то видать, проблемы у русских.

                            Вы так и не ответили на вопрос. Вы наверное и есть сам Родивилов.
                            Здравствуйте, Олег Леонидыч. Как вам служится в СБУ?
                            згорнути/розгорнути гілку відповідей
                            • 2009.01.20 | Чистый, но не Стёб

                              Re: Здравствуйте, Олег Леонидо-Абрамыч

                              Товарищи, товарищи - а вы уверены, что Фикс и Йоффе из рузысской общины? Может быть и Миримский оттуда? А он-то, он-то точной за Россию, а его, почему-то, как Михайлова и Родивилова, не бьют откатами по морде!!! А Клыч с Савчой, как лыбились, так и хихикают - что происходит, что случилось? И почему Куня у подполье слинял?
          • 2009.01.20 | Мы

            А что это за комиссия такая?

            А что это за комиссия такая? И кому эта докладная записка была адресована?
            згорнути/розгорнути гілку відповідей
            • 2009.01.20 | Старшина

              Известно какая

              А эта записка - докладная в СБУ. Ее Родивилов составил. Потому-то он там и не упомянут.


Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2024. Цей сайт підтримує Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг".