МАЙДАН - За вільну людину у вільній країні


Архіви Форумів Майдану

купив "Енциклопедичний довідник Севастополя"

02/08/2009 | Tatarchuk
Севастополь. Энциклопедический справочник
Видавець: Национальный музей героической обороны и освобождения Севастополя
Обсяг: 1120 стор.
"Энциклопедический справочник, по мнению авторитетных специалистов, выгодно отличается от появившихся в последнее время справочников, материалы для которых просто «скачаны» авторами из Интернета, напечатаны без соответствующей проверки, и потому такие издания содержат ряд ошибок, неточностей и не отвечают высоким требованиям справочных изданий".
"Первый справочник был выпушен в 2000 году и включал в себя 683 страницы. Нынешнее издание, исправленное и дополненное, включает 1.118 страниц (1.666 ста¬тей) и представляет собой огромный и хорошо иллюстрированный (черно-белые и цветные снимки) фолиант, который, без преувеличения, можно назвать малой энциклопедией Севастополя и Черноморского флота. Собранные в справочнике материалы – это колоссальный исследовательский труд, основанный на многолетней кропотливой работе в архивах и библиотеках России, Украины, Крыма и Севастополя"
// з рецензій на довідник

Мої враження, перші.
Топонимика згадується неохоче, особливо кримськотатрська. Часто використовується такі евфемізми для історичних назв як "устаревшее", "бытовое название", багато об/єктів взагалі не названі історичними іменами, і це - "енциклопедичний довідник".
Матеріал перенасичений біографіями радянських і військових діячів, історія до 18 століття пробігає випадковими епізодами.
Ахтіяр навіть у статті присвяченій цьому слову не названий старою назвою міста, хоча наприкінці статті помітно неохоче згадується, що 1826 року місто стало називатися Севастополем по особливому наказу Ніколая І.
Дивує диспропорція між історичними даними за дорадянський та радянський період, за доросійський та російський також.
Корисне: доволі детально прописано купу військових об/єктів, в тому числі тих що орендовані ЧФ РФ. Багато інформації по історії та сьогоденню місцевих компаній, практично всіх крупних, разом з цифрами і фактами.
Ціна непропорційна якості - 150 гривень. Покупати не раджу :)

Відповіді

  • 2009.02.08 | MV

    "Севастополь на рубеже тысячелетий" (/)

    у мене на сайті є відгук на попередню лабуду.


    ПО-СПРАВЖНЬОМУ СЕВАСТОПОЛЬСЬКА КНИГА

    Ідеологічно співзвучно з тенденціями сучасної політики виглядає на обкладинці грубезної книги корабель з неіснуючою назвою "Europa" - комп'ютерний колаж з теплоходом "Тарас Шевченко". Так зустрічається читач з першою неточністю в книзі "Севастополь на рубеже тысячелетий" (під редакцією Л. Жунька та складачами (так написано) І. Куликовим, С. Куликом, О. Скрипниченком, П. Шуньком). Чи багато в книзі Європи - нехай судить читач. А ось на стор. 31 мічман-трубач ЧФ зустрічає вже справжній теплохід "Т. Г. Шевченко" з іноземними туристами, заробляючи тим самим непомітні для української скарбниці долари виконанням пісні про місто "русских моряков". Є такий бізнес.
    Не маю жодних підозр, що рушійною силою авторів було не лише вразити монументалізмом книги (644 сторінки, на яких розміщено понад 700 фотографій, частину 10-тисячного тиражу було віддруковано до 220-ї річниці міста), а й просто висловити свої найпатріотичніші почуття. Щоправда, після уважного перегляду текстів та фотографій виникає питання: що ж для авторів є Батьківщина?
    Як вказують у вітанні з появою книги Леонід Жунько та Валентин Борисов, "немає сумніву, що книга служитиме подальшій консолідації суспільства, допоможе майбутнім поколінням зрозуміти нас і наш час". Далі дуетом депутати ВР України від Севастополя закликають замислитись над словами клятви херсонеситів. Цікаво, який стосунок античні люди мають до севастопольців і навіщо нав'язувати цей начебто безперервний зв'язок?
    В обох вітаннях (хто в кого переписував - невідомо) - схожі штампи: "Севастополь стал реальным мостом дружбы между братскими народами Украины и Российской Федерации". До мосту ми ще повернемось.
    Великий колективний труд у великій мірі присвячений чиновникам міста, що можна було б назвати використанням службового становища. Але фінансував видання книги фонд "Сприяння духовному розвитку Севастополя" (голова наглядової ради - В. Заїчко, голова правління - В. Вербицький).
    Зрозуміло, що книга за змістом не може не бути еклектичною, за кількістю тексту, присвяченого тому чи іншому явищу, - спірною.
    Наприклад, Севастопольському військово-морському інституту ім. П. С. Нахімова приділено аж... 22 рядки. Впевнений, якби СВМІ був структурою ЧФ, його б не обділили і дали б місця не менше, ніж, скажімо, музею інженерно-будівельних частин ЧФ, який щойно відкрито, чи якомусь підприємцю, який увіковічив себе в книзі за гроші.
    Досить своєрідно - без врахування реального внеску в культурно-просвітницьке життя міста представлені національно-культурні товариства. На мій погляд, обділеними виявились всі наявні українські організації міста. Якщо кілька рядків знайшлось для опису діяльності "Просвіти" чи Союзу українок - одних із перших національно-культурних і просвітницьких товариств, то про "Пласт" або численні українські ансамблі - ні слова. А звідки укладачам про це знати - вони ж українських газет не читають, а російськомовні мають змову мовчання на висвітлення їх діяльності. В процесі роботи над книгою "випали" і численні прекрасні світлини, які ілюстрували колоритні прояви українського життя в Севастополі.
    Та й інформацію про те, що київський голова О. Омельченко фактично відреставрував за українські мільйони гривень Володимирський собор в Херсонесі для подарунку Московській церкві треба ще пошукати. Може, десь все-таки написано?
    Багато місця приділено виборам Президента України 1999 року - начебто саме в нашому місті вирішувалась його доля. Згоден, була продемонстрована сила адмінресурсу під час виборів - "плідно" працювали понад 4 000 чоловік, щоправда, наведено лише кілька десятків прізвищ.
    Книга виявилась "по-справжньому севастопольською", а отже, не вільною від агітаційно-пропагандистських нашарувань на московський кшталт.
    Наприклад, на стор. 13 бачимо скромний пам'ятний знак на честь 200-ліття Севастополя, а на стор. 496 до 300-річчя флоту - "Российскому флоту быть 1696", коли самого Севастополя ще не було і в бухтах гуляли козацькі чайки Сидора Білого. Про нього чи про гетьмана Сагайдачного, який панував у Чорному морі, не сказано. Взагалі, цікавою вважається "чорна діра" між 1475 та 1768 роками, яку створили укладачі між 11-ю і 12-ю сторінками, - "історикам" про цей період згадувати не хочеться. Невже 300 років на півострові не було ніякого життя?
    Не обійшлося без московського мера Юрія Лужкова, який вважає Севастополь 11-ю префектурою Москви і тепер, коли влада впритул не бачить експансії, має рацію. На стор. 352 бачимо його радісне зображення із студентами філіалу МДУ, який планувався на початку як вищий навчальний заклад для діточок військовослужбовців Чорноморського флоту, а нині російщить чи не пів-України і приймає абітурієнтів і з Росії.
    "Флаг Родины" - єдина військова газета, зареєстрована і розповсюджується на території України та Криму", - хваляться росіяни. А хотілося б більше мати російських військових газет на території України?
    Розділ "Духовне і патріотичне виховання" цілком свідчить про розвинену галузь виховання патріотів у московському дусі - згадуються огляди-конкурси патріотичної пісні "Славься, Отечество!", конкурси "Жизнь каждого принадлежит Отечеству". Чиє воно "отечество" - відомо. Пишеться про активне залучення молоді до церкви - теж московської.
    Коли книга була дописана, пишуть укладачі на стор. 540, ми ніяк не могли поставити крапку. Але ж поставили! Та таку жирну крапку - під назвою "Post skriptum" (я би все-таки написав scriptum!) про конкурс творів "Жизнь каждого принадлежит Отечеству", який проводить Фонд історії і культури ім. Г. Черкашина (президент - Л. М. Жунько). Тут ми знову зустрічаємось із т. зв. "мостом дружби" - поняттям, яке нав'язують нам сучасні пропагандисти. У своїй маячні дитина з 2047 року, як цілком дорослий комуніст, плаче над "розривом між слов'янськими державами у 1991 р.", про побудову символічного "мосту дружби всіх народів" (такий собі Томмазо Кампанелла ХХІ століття!). У Києві вже є один такий символ "дружби", який в народі зветься "ярмом"...
    Додатки до книги "Севастополь на рубеже тысячелетий" - це окрема пісня. У промовистому списку нагороджених державними нагородами України практично немає людей, яких можна було б бодай запідозрити в українському патріотизмі чи сприянні розвитку держави. Є там і відверті недруги.
    У додатку № 5 більше ніж на трьох сторінках увіковічені в списку члени міськкому комуністичної партії під час партконференції 1990 р. (!). Далі наводиться склад бюро Севастопольського міськкому компартії України, склад його фінансової комісії (!).
    Як цвинтар похованих надій виглядає список зареєстрованих в місті друкованих ЗМІ - десь більше 85% з них не виходять. Кому потрібна ця інформація?
    На стор. 624 із ста прізвищ "впізнаваних людей міста", який наводиться як результат опитування 2 000 респондентів у 2000 р., більше половини мені, наприклад, невідомі. На стор. 625 марнославний список "Люди, которые на слуху". Якщо вони на слуху, то навіщо друкувати? З якою метою? А дати списки моїм сусідам - кількість відомих прізвищ буде ще меншою.
    Думаю, що друга частина обкладинки книги, за задумом авторів ("Europa" туристична приходить - військовий корабель відходить), символізує вихід флоту з Севастополя. А хотілося б, щоб спочатку в Севастополь прийшов корабель під назвою "Україна". Коли це вже, нарешті, станеться?

    Степан Сірий
    м. Севастополь

    (газета Кримська Світлиця, 8 серпня 2003 р.)

    http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=1145

    http://ukrlife.org/main/tribuna/sev1.htm
  • 2009.02.08 | Книгопродавец

    Re: купив "Енциклопедичний довідник Севастополя"

    Tatarchuk пише:
    > Покупати не раджу :)

    Все, припечатали Энциклопедию Севастополя.
    Теперь не купят :)

    (и правильно сделают, судя по всему)
    згорнути/розгорнути гілку відповідей
    • 2009.02.09 | Книгопокупатель

      Re: купив "Енциклопедичний довідник Севастополя"

      Книгопродавец пише:

      > Теперь не купят :)

      Нет. Я не куплю. Ни за что. Хоть предлагайте мне 150 грн. впридачу, не куплю. Даже за 1500 грн. впридачу. Я лягу на землю в эмбриональной позе и ответом на все увещевания будет мое молчание.
    • 2009.02.10 | MV

      Re: купив "Енциклопедичний довідник Севастополя"

      купляють і за 300 грив. і серед скоробагатьків є русофілітики.
  • 2009.02.10 | Ночной дозор

    Укради Эту Книгу

    Tatarchuk пише:
    > Обсяг: 1120 стор.
    > Ціна непропорційна якості - 150 гривень. Покупати не раджу

    Книгу не стоит покупать. Ее стоит украсть. По всему вольному городу Севастополю и временно прилегающим к нему территориям нужно развесить баннеры, на которых изображена обложка 1120-страничного бестселлера. Подпись должна быть простой и лаконичной: Укради Эту Книгу.
    Уже известно, что она массово поступает в фонды библиотек и читальных залов, часто бывает выставлена на стендах и стеллажах. Заговорив зубы дежурной библиотекарше, можно без труда Украсть Эту Книгу. Чтобы завладеть вниманием среднестатистической библиотекарши, можно спросить, например, есть ли в фонде произведения поэта Надсона, который, как говорят, жил и работал на этой улице (в этом городе, данном районе). Украденный экземпляр может служить, судя по количеству страниц, хорошим папье-маше. Им можно прихлопнуть домашнюю крысу, устроившую большевистское подполье в колчаковском тылу. Книга может стать весомым аргументов в спорах с соседом, налоговой и крымтеплокоммунэнерго. Поставленная в шкаф, займет сразу два или три места, восполнив пугающую пустоту.
    В определенный, заранее оговоренный день года Укравшие Эту Книгу могут проводить встречи в парке, прихватив с собой по экземпляру. Они могут рассказать собравшимся, с какими приключениями довелось столкнуться, и поделиться секретами мастерства. Неофиты приходят с томиками Надсона. Журналистам Черноморки вход бесплатный.
    Особое примечание. У Родивилова уже есть эта книга. Он ее не украл, а получил в дар. Поэтому не пропускайте его на свои собрания, он будет искать славы на дурняка.
  • 2009.02.12 | Graymur

    Re: купив "Енциклопедичний довідник Севастополя"

    > Топонимика згадується неохоче, особливо кримськотатрська.
    А вы ждали, что Севастополь во всей книге будут "Ахтиаром" называть?

    > Матеріал перенасичений біографіями радянських і військових діячів, історія до 18 століття пробігає випадковими епізодами.
    А какую историю Севастополя до 18-го века надо было осветить?

    > Ахтіяр навіть у статті присвяченій цьому слову не названий старою назвою міста
    А что, уже забыли, как я вам доказал, что Ахтиар это не Севастополь?
    згорнути/розгорнути гілку відповідей
    • 2009.02.12 | Tatarchuk

      Re: купив "Енциклопедичний довідник Севастополя"

      Graymur пише:
      > > Топонимика згадується неохоче, особливо кримськотатрська.
      > А вы ждали, что Севастополь во всей книге будут "Ахтиаром" называть?
      А ви читайте що я написав, а не вгадуйте. Назви депортованих селищ в довіднику проходять як "побутові" та "устарівші". Привіт.

      > > Матеріал перенасичений біографіями радянських і військових діячів, історія до 18 століття пробігає випадковими епізодами.
      > А какую историю Севастополя до 18-го века надо было осветить?
      Ніяку, якщо ви про місто Севастополь і більш не про що. Наприклад якщо там не згадувати Балаклаву та Інкреман, які мали нагоду увійти до цієї адміністративної одиниці :)

      > > Ахтіяр навіть у статті присвяченій цьому слову не названий старою назвою міста
      > А что, уже забыли, как я вам доказал, что Ахтиар это не Севастополь?
      А ви забули що ваше місто так звалося чверть століття? Ліки не допоможуть. Але про всяк випадок - успіхів


Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2021. Сайт розповсюджується згідно GNU Free Documentation License.
Архів пітримує Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг". E-mail: news@maidan.org.ua