МАЙДАН - За вільну людину у вільній країні


Архіви Форумів Майдану

російські націоналісти, арійський міф і Крим

02/18/2009 | Абу
розвідка відомого російського спеціаліста Виктора Шнирельмана


Возвращение арийства: научная фантастика и расизм

http://polit.ru/research/2009/02/16/shnirelman_print.html

.........Идея о «россе» Ахилле позволяет нам обнаружить один из источников таких взглядов. Речь идет о писателе Алексее Югове (1902–1979), упорно доказывавшем славянское происхождение Ахиллеса. Впервые он выступил с этой идеей в разгар борьбы с «безродным космополитизмом» и в то время, когда Крым усиленно заселялся славянским (русским и украинским) населением. Этим и определялась сверхзадача его выступления.
Автор начинал со ссылки на ученых, будто бы доказавших, что скифы, киммерийцы, тавры и родственные им племена были бесспорно «прарусскими». Особый восторг у него вызывали построения Михаила Ломоносова о происхождении славян-русичей, что якобы нашло научные подтверждения. Но ему этого казалось мало, и он задавался вопросом, «не отодвинуть ли в древность саму русскую народность». И спрашивал далее, когда вообще русские появились в Причерноморье и Крыму, безапелляционно настаивал на том, что это случилось еще до Троянской войны, то есть в XVI–XIII веках до нашей эры. О том, насколько над ним довлели патриотические чувства, свидетельствует следующее его заявление по поводу трипольской культуры эпохи энеолита, впервые открытой на Украине археологом Хвойкой и ошибочно названной им «протославянской». Югов писал: «Не хочется почему-то думать ни о каких “прото”, а попросту хочется сказать, что Хвойка открыл древнюю русскую культуру...»[30] Он стыдил советских археологов за то, что те, будучи в плену у «немецких концепций», не решаются открыто заявить об истинной древности русской культуры.
Сам он был лишен таких «комплексов» и признавал в Ахиллесе... русского, урожденного тавроскифа из Приазовья. Он неутомимо искал все новые и новые тому подтверждения, привлекая высказывания древних авторов о святилище Ахилла в Крыму, о том, что Ахилл «был владыкой скифской земли». Все это заставляло автора испытывать гордость за русский народ, ведь, тем самым, «мы, “народ Рос”, были создателями средиземноморской культуры наравне с греками»[31]. Далее, Керченский полуостров объявлялся родиной железной металлургии. Вот почему оружие и доспехи Ахиллеса делали его непобедимым: они по прочности намного превосходили бронзовое вооружение, которым тогда пользовались. Наконец, автор настаивал на происхождении Киевской Руси от Скифского царства в Крыму. Облик древних скифов, реконструированный советским антропологом Михаилом Герасимовым, напоминал ему «гордое, но в то же время юношески доверчивое лицо... крымского славянина»[32].
Югов доказывал, что русские являлись исконным населением Крыма, где греки, римляне, готы, генуэзцы, татары, турки появились много позднее. Он соглашался считать древних греков «культурным населением», но все остальные были для него однозначно варварами, способными лишь грабить Крым и разрушать наследие «древнерусской тавроскифской культуры». «Что доброго могли принести с собой в русскую Тавриду орды татар – этот черный отблеск батыевщины? Паразитический, хищнический образ жизни – это исконное свойство крымского татарина»[33].
Сочинения Югова, включавшие опус об Ахиллесе, неоднократно переиздавались[34] и вошли в «золотой фонд» русской националистической литературы. В этих кругах с большой симпатией принимали его версию о славянстве Ахиллеса. Популяризация этой идеи вызвала беспокойство у ученых, и они не раз выступали с разъяснениями по поводу ее полной безосновательности. Речь шла о дилетантском подходе Югова к этимологическим построениям, о полном непонимании им смысла древних этнонимов[35] и неумелом обращении с фольклорными сюжетами[36], о вольных манипуляциях с древними письменными источниками и некорректном обращении с трудами академика Василия Васильевского (1838–1899). Ученые объясняли, что на самом деле родина мирмидонян и их вождя Ахилла располагалась на острове Эгина; что византийские авторы склонны были использовать одни и те же древние этнонимы для различных, неродственных между собой, народов; что они нередко основывались при этом на созвучии терминов, а это напоминает народную этимологию и весьма далеко от истинных научных методов[37]. Наконец, ученые заявляли о том, что «возрождать в конце XX века взгляды византийских хронистов X-XI веков или даже писателей барокко XVIII века (любивших отождествлять народы своего времени с племенами седой древности) так же недопустимо, как защищать геоцентрическую систему или алхимию...»[38]
Между тем, именно этим и занимались русские патриоты, безоговорочно защищая построения Югова и неизменно включая их в свои этногенетические схемы[39]. Так Югов проложил дорожку от «славянской школы»[40] прямехонько к русской патриотической идеологии эпохи развитого социализма. Наиболее отчетливо эта линия прослеживается в творениях писателя-фантаста Юрия Никитина, начавшего с провозглашения Ахилла славянином, а кончившего утверждением о приоритете славянской дохристианской культуры над «цивилизацией» Запада, о происхождении мировых религий из русского, славянского ведизма, о лютости разбойников-хазар, о «жидомасонском заговоре» против национальных культур, о закабалении Руси христианством[41]. Иными словами, в некоторых своих «научно-фантастических романах» он воспроизводил все основные идеи, сформулированные еще в 1970-х годах Емельяновым и другими будущими идеологами «Памяти». Конфуз данной ситуации заключается в том, что для современных патриотов троянцы являются безусловными предками славян, а по Югову, Троя была «паразитическим» государством, подрывавшим благосостояние «народа Рос», что якобы и заставило «русского князя» Ахиллеса принять участие в кампании против нее[42]. Впрочем, в любом случае эта тенденция тесным образом сочеталась с антизападничеством, в особенности с антиамериканизмом[43]..........

Відповіді

  • 2009.02.21 | Мартинюк

    Бідолаха напевно не знав про храм Ахілла на Зміїному

    Шкода що потуги такої публіки фактично перекреслють спроби будь яких серйозних дослідженнь історії , особливо таких де пропонуються нові концепції чи аналізують дові дані.

    Наприклад читав дуже цікаву ( абсолютно академічну, видану наприкінці 50 років) ) книгу такого собі Петрова , який доволі обгрунтовано ставить під сумнів тезу про "іранську" належність скіфів ( не плутати з сарматами).

    Хоча цей Петров у книзі дуже обережний з висновками, але з його мовних реконструкцій ( імена, грецькі згадки, написи в Причорноморї) видно що базові слова скіфів (наприклад дуже важливі для них слова кінь, кобила) є майже ідентичними з балтськими мовами, і абсолютно відрізняються від іранських.

    Взагалі арійська "міфо-наукологія" можливо доцільна як художньо-мистецка течія, пошук якихось інтуїтивних ментальних і емоційних допінгів та стилю сприйняття світу, але абсолютно провальна в соціальних науках, в першу чергу історії. Вельми комічно коли назву "арійці" яка походить від кореня "чорний", тобто брюнет чи смаглявий у передвоєнній Європі вирішили асоціювати з європейськими блондинами.

    Питання як це все розділити - худьожньо-митецькі фантазії і науку.
    згорнути/розгорнути гілку відповідей
    • 2009.02.21 | Tatarchuk

      Re: Бідолаха напевно не знав про храм Ахілла на Зміїному

      Югова колись у шкільні часи читав, він протаскував свої прадавньоруські ідеї у цілком на вигляд академічній роботі по "Слову о полку Ігоревім". Коли дійшов до фрази "а чи не є Ахілес русом", сразу пригадав гоголівське "а чи не є Чічіков переодягненим Наполеоном". :)

      Мартинюк пише:
      > Шкода що потуги такої публіки фактично перекреслють спроби будь яких серйозних дослідженнь історії , особливо таких де пропонуються нові концепції чи аналізують дові дані.
      На цому форумі багато обговорювали причини появи таких творів, до загальної версії про нестримну жагу неісториків написати історію (по-простому - дилентантизм) дуже влучно додається теорія навмисного розпоПсюдження (назва моя, поняття - ні).
      Вона полягає в наступному. Просте вивчення історії широким загалом само по собі може визвати справжній шок, від фактів які власне не є сенсаційними (тобто історики-то їх знають), але перевертають вивчені з дитинства догми. Щоб запобігти цьому, влада Росії (не думаю що тільки її) запуляє "сенсаційну історію". Тим вона вбиває обидвох зайців - 1) попит на несподіванки задовольняється цілковіто, 2) академічні розвідки стають бліклими і вже не тягнуть на переосмислення чогось. Таким чином для когось історія стає хоббі на кшталт уфології, а для когось дискредитується як суцільна маячня в якій все є брехня і волюнтаризм авторів.

      > Хоча цей Петров у книзі дуже обережний з висновками, але з його мовних реконструкцій ( імена, грецькі згадки, написи в Причорноморї) видно що базові слова скіфів (наприклад дуже важливі для них слова кінь, кобила) є майже ідентичними з балтськими мовами, і абсолютно відрізняються від іранських.
      Обсяг скіфських імен та слов настільки малий, що довести можна причетність їх до будь-яких мов, наприклад до японської (було б бажання). Як і спростувати цю належність. Ми власне взагалі не маємо скіфського словнику, всі без виключення спотворені чужорідної скіфам транскрипцією в кращому випадку.

      > Взагалі арійська "міфо-наукологія" можливо доцільна як художньо-мистецка течія, пошук якихось інтуїтивних ментальних і емоційних допінгів та стилю сприйняття світу, але абсолютно провальна в соціальних науках, в першу чергу історії. Вельми комічно коли назву "арійці" яка походить від кореня "чорний", тобто брюнет чи смаглявий у передвоєнній Європі вирішили асоціювати з європейськими блондинами.
      Справжні арійці (арь'я) - то індуси та перси. Особливо перші, бо здається менше мали домішків у пізні часи.

      > Питання як це все розділити - худьожньо-митецькі фантазії і науку.
      Без усвідомленого попиту суспільства (навіть достатньо - лідерів громадскої думки) на власне історичну літературу, прямого попиту на чіткі відрізняння від "мистецьких пошуків" (а на практиці - агітпропу) нічого такого не буде. В той же час варто лише такому попиту з/явитися - розділення піде само собою.
      Технічно це зробити дуже, дуже просто - ви й зараз можете фільтрувати для себе, просто подивившися чи рецензована книжка фахівцями з номинованої галузі, якщо так - то що саме міститься в рецензії (передмова, післямова, відгук, коментарі). Це не стовідсоткова, але близька до того гарантія. Бувають нерозбірливі рецензенти, але їх імена ви швидко запам/ятаєте бо вони примількаються.
      От для вас тест: якщо ви цікавитеся історією, пригадайте як часто ви читаєте історичні журнали. Їх багато, дістатися до них не проблема, і щоб стати їх читачем не обовязково бути істориком. Потім подумки порівняйте скільки ви читаєте на історичні теми статей у газетах, щоденниках, інтернеті, дивитися фільми та читаєте художні та "цікаві" сенсаційні книги. Будь-який результат (відповідь тут можна не писати :) ) скаже сам за себе наскільки цей попит сформований особисто вами.
      Єдине що варто робити вже зараз - це відкидати таке "поєднання" у шкільній історії. В той же час будь-які фантасмагоричні твори на теми історичні на мою думку можна вивчати у літературі, а теорії - у предемтах на кшталт "суспільствознавство" чи що там зараз. Просто акцентувати що то НЕ історія, цього достатньо і діти не такі тупиці щоб проковтнути цей товстий натяк.
    • 2009.02.21 | Тщетны Россам все препоны

      Re: Бідолаха напевно не знав про храм Ахілла на Зміїному

      Знал, знал про Змеинный! Но ведь Черное море было Русским морем, так что концепции его это не мешало.
      Он еще много чего понаписал, бедолага.
  • 2009.02.21 | Башташ

    конструктивное предложение

    Надо ему дать Башташ Язы почитать. И Мурад-Аджи.


Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2021. Сайт розповсюджується згідно GNU Free Documentation License.
Архів пітримує Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг". E-mail: news@maidan.org.ua