МАЙДАН - За вільну людину у вільній країні


Архіви Форумів Майдану

Про круглий стіл по Чорноморському флоту РФ

04/22/2009 | MV
ЧОРНОМОРСЬКИЙ ФЛОТ РОСІЇ: ФАКТОР ПОЛІТИЧНИЙ ЧИ ВІЙСЬКОВИЙ?
Микола ВЛАДЗІМІРСЬКИЙ, “Флот України”

Питання, пов’язані з тимчасовим базуванням Чорноморського флоту РФ у Севастополі, набули актуальності через небажання російської сторони домовлятись з Україною. Звідси — політичні заяви та періодичні загострення двосторонніх відносин між Україною та РФ.
Очевидно, що публічне обговорення експертами усієї проблематики перебування Чорноморського флоту РФ в Україні може виявити явні та приховані загрози регіональної безпеки в Криму. З метою сприяння публічному аналізу проблем впливу фактора російської військової присутності в Україні на політичні процеси в Криму в Сімферополі було проведено “круглий стіл” під гаслом “Російська військова присутність у Криму в контексті 2017 року: гарантія безпеки чи джерело дестабілізації ситуації в регіоні?”.
Кримським Незалежним центром політичних дослідників і журналістів (КНЦПДЖ) за підтримки Національного фонду демократії (NED, США) до обговорення питань про можливість (неможливість) повторення в Криму південно-осетинського сценарію, сучасних аспектів російської військової присутності в Криму, життя в Севастополі після 2017 року, вірогідність перетворення Криму на арену протиборства провідних держав світу, шляхи зниження геополітичного протистояння у Причорномор’ї та підвищення стабільності в регіоні були запрошені більше тридцяти експертів з різними поглядами на майбутнє ЧФ РФ, Криму і Севастополя. Експерти від ЧФ РФ захід проігнорували, що передбачалось аналітиками, як і те, що на такому заході переважно може бути обмін думками, а не дискусія — учасники мали протилежні точки зору, незважаючи на те, що всі є начебто громадянами України.
Перед початком зібрання були роздані надруковані матеріали міжнародного “круглого столу” під назвою “Проблеми безпеки Причорномор’я і нейтральний статус України”, який було організовано Центром вивчення проблем безпеки і співпраці в Причорноморському регіоні і проведено 10 жовтня 2008 р. Вже перші дві доповіді Андрія Мальгіна “Мезальянс України і НАТО: наслідки для Причорномор’я” та Володимира Корнілова “Вступ України в НАТО — головна загроза миру і безпеці в Чорноморському регіоні” дають уяву про загальну антиукраїнську спрямованість виступів.
Учасники обговорення отримали кілька надрукованих статей, які, очевидно, увійдуть в друковану збірку матеріалів після проведення “круглого столу”.
Пропонуємо читачам ознайомитись з нотатками про виступи експертів.
Депутат Верховної Ради АРК Леонід Пілунський запропонував колегам розглянути три найважливіші аспекти базування ЧФ РФ в Україні — політичний, соціальний та ідеологічний. Потім він висловив думку (яку ніхто не спростував) про те, що реальну стратегічну міць Чорноморський флот втратив в середині XIX століття. Не запереченим наступними промовцями залишилось і твердження про те, що громадяни України, які обслуговували допоміжний флот ЧФ РФ, що брав участь у військовому конфлікті з Грузією, реально були учасниками бойових дій.
Потім емоційно з аркушів прочитав свою доповідь під назвою “Мала гра” в Причорномор’ї” кандидат філософських наук, доцент Таврійського Національного університету ім. Вернадського Сергій Кисельов (кафедра економічної і соціальної географії, спеціалізація — політична географія і геополітика). Промова, власне, була повторенням минулорічного тексту, надрукованого у вищезгаданому збірнику.
Доцент з національного (!) університету активно захищав позицію Росії і рясно цитував сумно звісного і скандального москвича Михайла Леонтьєва та жонглював поняттями “велика гра”, “мала гра”. Та й з опублікованої в Інтернеті цієї доповіді видно, що науковець користувався виключно російськими джерелами.
Ніяк не обгрунтувавши своє твердження “надто багато бажаючих розпалити пожежу війни на берегах Чорного моря”, С. Кисельов ще раз повторив новітній міф про те, що гарантом стабільності в регіоні є наявність ЧФ Росії.
“Лекція для студентів” (за влучним висловом одного з присутніх) закінчилась висновком від лукавого: “Якщо Україна хоче зберегти суверенітет і територіальну цілісність, то розумно було б підписати військовий договір з Росією і створити спільне командування Чорноморського флоту та ВМС України”. Здається, такий негативний для України досвід “спільного командування” вже є…
Кілька учасників зібрання заочно висловили співчуття студентам, яких навчає проросійський доцент ТНУ ім. Вернадського.
Наступний промовець — голова правління Таврійського інституту регіонального розвитку Андрій Клименко запропонував кинути лексику часів Совєтського Союзу при обговоренні сучасних проблем і не вживати висловів “агресивний блок НАТО” чи “імперський синдром Росії”.
На його думку, уже до кінця року світовий порядок денний буде присвячений проблемі глобальної безпеки. Дискутуючи з попереднім оратором, він сказав, що важко позбавитись того звичного, про що десятиріччями говорив та писав, і запропонував зазирнути у майбутнє.
Неполітизований погляд науковця на проблеми Севастополя, пов’язані з базуванням у ньому ЧФ, дав можливість проголосити важливі цифри та конструктивні пропозиції. Адже ЧФ втратив функцію головного роботодавця Севастополя і до кінця поточного року скорочує 5100 чоловік, а це стане важливою соціальною проблемою для міста.
А. Клименко запропонував врівноважити воєнно-політичні вектори інвестиційним балансом між Україною, Росією, Європою, США та мусульманським світом, щоправда, не назвавши практичного механізму для створення такого балансу.
Кандидат філософських наук заступник директора з науки Української філії Інституту країн СНД, доцент Анатолій Філатов захищав тези: 1) Росія повернеться; 2) Європейський дім і Російський дім — дихотомічна пара; 3) НАТО і ЄС; 4) ОДКБ та Єдиний економічний простір.
Крим для заступника директора — це невід’ємний соціокультурний і цивілізаційний простір Росії.
Науковець продемонстрував не лише строкатість і суперечливість думок, а й зробив відкриття, яким і потішив, і розгнівив публіку одночасно. Виявляється, що саме Російській імперії в ХІХ столітті вдалось в її межах сформувати новий український етнос. Якщо додати до цього невизнання оратором словників Володимира Даля і Ожегова, які встановлюють в тому числі норми наголосу, подальшу критику поглядів А. Філатова вважаю недоцільною.
Деякі експерти прийшли на зібрання з досить заяложеними міфами. Один з них явно помилково кваліфікував поїздку до Севастополя депутата Степана Хмари як дію Української держави, піддавшись ідеологічному кремлівському міфу, створеному на “Останкіно”, де щогодини впродовж тривалого часу показували емоційні кадри кинутого в море совєтського прапорця на тлі кілець ланцюга. Інший науковець теж покірливо погодився з цим міфом, не бажаючи докладати зусиль щодо його розвінчання.
Тому невипадково аналітики підкреслювали кричущу непоінформованість населення про найважливіші події культурного і політичного життя Криму і Севастополя, говорили про фактичний програш української держави на ідеологічному фронті на “бунтівному” півострові, висока політична напруга якого постійно підтримується ззовні.
Один з найповажніших експертів, який брав участь у роботі міждержавних комісій з питань базування ЧФ РФ в Україні, керівник Центру сприяння вивченню геополітичних проблем Чорноморського регіону “Номос” Сергій Кулик розкритикував новітній міф про захист Чорноморським флотом Російської Федерації кордонів України. Він упевнений, що присутність флоту іншої держави — фактор швидше політичний, ніж військовий. Дослідник називав цифри, чітко структурував свою доповідь, нагадав, а тим, хто не знав, повідомив про багатомільйонні непогашені борги ЧФ РФ 1994 —1998 рр., які місто змушене було перекривати іншими ресурсами, про кинуті флотом 480 житлових будинків з мешканцями, що теж лягло чималим тягарем на севастопольський бюджет. Він є і одним з небагатьох експертів, які знаходяться в курсі поточних міждержавних переговорів щодо базування ЧФ.
Аналітик піддав нищівній критиці викладачів вищих навчальних закладів, які абсолютно не ідентифікують себе громадянами України.
Важливою інформацією для присутніх стали наведені С. Куликом слова командувача ЧФ адмірала Клєцкова зі статті в журналі “Морской сборник” про те, що “ЧФ стоїть в Севастополі і Криму тому, що його перехід до Новоросійська підірве економіку Росії”.
На мій погляд, доповідь Сергія Кулика повністю відповідала тематиці “круглого столу” і була найзмістовнішою.
Реалістичний погляд на базування російського флоту в Україні виклав Макар Таран у доповіді “Розв’язання проблеми ЧФ як можливість нового формату відносин України з Росією та Заходом”.
Гадаю, що не один я був розчарований коротким і малозмістовним виступом політолога Андрія Мальгіна. Неточність формулювань, спроба введення в обіг нових міфів про неможливість перебазування ЧФ Росії, чи, як він казав, “зникнення цеглини безпеки” в Чорноморському регіоні. Але ж ніхто не бажає зникнення ЧФ, йдеться про реально існуючі проблеми його базування в Україні…
Логічними роздумами поділився з присутніми член Асоціації молодих політиків і політологів України Сергій Закладний. Він відмежувався від питань загальних та ідеологічних і, розглядаючи проблеми, пропонував свої відповіді. Так, на питання “ЧФ — це гарантія безпеки і стабільності чи джерело дестабілізації?”, експерт спробував уточнити, що саме мусить стабілізувати ЧФ на території України, якими методами, засобами, на яких підставах. Експерт зробив висновок, що Крим не є зоною бойових дій і кровопролитних міжетнічних конфліктів, а ЧФ не є миротворчим контингентом, а отже насправді гарантом стабільності і безпеки Криму є правохоронні органи та Збройні Сили України.
Сергій Закладний зауважив, що тема присутності російських військових занадто політизована і супроводжується великою кількістю міфів та стереотипів. Черноморський флот не лише втратив своє геополітичне значення, а його базування в Севастополі не відповідає інтересам України і питанням національної безпеки держави.
Київський гість звернув увагу колег на затверджену 27 липня 2001 р. Президентом Росії Володимиром Путіним “Морську доктрину Російської Федерації”, де прописана директива щодо “удосконалення правової бази функціонування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України, збереження міста Севастополя як його головної бази”.
У разі ж слабкості української влади до 2017 року держава змушена буде піти назустріч Росії і подовжить термін оренди. Дослідник пропонує в цьому випадку провести інвентаризацію об’єктів та інфраструктури ЧФ, встановити реальну і економічно обгрунтовану ціну за оренду і детально опрацювати правову базу, у рамках якої повинен функціонувати ЧФ Росії на території України. Важливою ланкою при цьому є реальний контроль за виконанням правових норм та механізми недопущення порушень з боку ЧФ.
Сподіваюсь, що читачі належно оцінили об’єктивність експертів. А ось оглядач Н. Гаврильова в газеті “Крымское эхо” досить зарозуміло, власне в її стилі, прокоментувала прогресивні погляди на проблему. Побіжно перерахувавши прізвища експертів, вона не поклопоталась про представлення альтернативних поглядів і захоплено сприйняла лише погляди Андрія Мальгіна та Сергія Кисельова. Такий вибірний відголос і такі журналістські стандарти має практично вся проросійська преса. Цікаво, що й сам Мальгін, відповідаючи на запитання Гаврильової про те, чому не було ніякої резолюції чи звернення, не зміг привести її до етичних норм, пояснивши, що їх просто не могло бути і такі завдання не могли стояти перед організаторами.
Отже, “круглий стіл” відбувся. Завдяки зусиллям Кримського незалежного центру політичних дослідників і журналістів, зокрема керівника проекту Володимира Притули, вдалось організувати обмін думками. Модерування зібрання було добрим. А причину того, що не відбувся діалог, хоч експерти і виступали переважно однією — російською — мовою, треба, мабуть, шукати в інших площинах.
http://fleet.sebastopol.ua/index.php?article_to_view=2333


Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2021. Сайт розповсюджується згідно GNU Free Documentation License.
Архів пітримує Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг". E-mail: news@maidan.org.ua