03/30/2010 | Володимир Король

Головному редактору
газети НЕ «Кримська світлиця»
Леоніду Пілунському,
голові партії РУХ в Криму

від постійного передплатника
та шанувальника «Кримської світлиці»,
ветерана-інваліда 2-ї світової війни
Короля Володимира Максимовича

З В Е Р Н Е Н Н Я

Особисто не сприймаю рейдерський метод захвату редакції газети «Кримська світлиця», яка 18 років радувала передплатників не тільки Криму, а й усієї України та поза нею.
«Нова» газета та її передплатники втратили:
- право друкувати без цензури свої матеріали, поезію, спогади, оповідання;
- незаконно звільненого головного редактора Віктора Качулу – досвідчену, шановану людину;
- ліквідацію дитячо-юнацької газети «Джерельце», звільнення її шеф-редактора, відомого поета Данила Кононенка;
- переведення друку газети до Києва, звільнення кваліфікованих співпрацівників газети;
- право на свободу слова, бо вивели з-під критики голову партії БЮТ, екс-прем’єра Ю. Тимошенко напередодні виборів Президента України та враховуючи майбутні вибори (для цього й був зроблений переворот);
- діти шкіл, гімназій, вишів – право на участь в постійних конкурсах: на кращу поезію та оповідання, пісню, знання державної мови, історії рідного краю і т. ін.; отримання винагород: музичних інструментів, комп’ютерів. Дитяча творчість всеукраїнських конкурсів була переднім краєм боротьби за Україну, її мову, культуру, мистецтво, а не була ареною боротьби за владу. Організаторами всіх конкурсів була «Кримська світлиця».
Як для мене, «Кримська світлиця» була життєутверджуючим ковтком свіжого повітря, щирих, правдивих історичних досліджень науковців-істориків, які проживають і творять в нашому Криму. Навіть у важкі періоди безгрошів’я «Кримська світлиця» своєчасно приходила до свого читача, передплатника.
Не відчув нічого світлого в нинішній «Кримській світлиці», хіба що постійну «передовицю» головного редактора – взявши за взірець газету «Правда». Та ще телепрограму на цілу сторінку, нікому не потрібну, бо до передплатника газета приходить тоді, коли закінчується останній день програми.
Думаю, що малюнками, фарбами газета нікого не здивує.
Тому бібліотеку, яку я раніше передав у користування «Кримській світлиці», я забираю та передаю у власність Українській гімназії. Там вона більше користі принесе. Прошу Вас зберегти бібліотеку в цілості.

В. М. КОРОЛЬ.
29. 03. 2010 р.
м. Сімферополь.



З архіву \"Кримської світлиці\"

\"КНИГА – ДУХОВНИЙ МІСТОК ДО ДЕРЖАВИ\", -
так вважає сімферополець В. М. Король, який зробив цього тижня справді \"королівський\" подарунок для \"Кримської світлиці\" (а значить, і для усіх її читачів), передавши до редакційної читальні добру половину своєї унікальної українознавчої бібліотеки.
Наш читач Володимир Максимович Король в Криму мешкає недавно – переїхав сюди з Кіровограда. Ми вже розповідали про його нелегку долю сина \"ворога народу\". Але це було лише продовженням, а не початком нашої дружби, яка зав’язалася одразу ж після знайомства.
У себе, в Кіровограді, Володимир Максимович разом з однодумцями мали за \"штаб-квартиру\" редакцію місцевої газети демократичного спрямування \"Народне слово\", редактор якої Валерій Павлович М’ятович запропонував до їхніх послуг редакційну приймальню.
Тут, при газеті, створювалися і демократична ветеранська організація \"За державність і злагоду в Україні\", і Товариство політв’язнів та репресованих. Тут гуртувалася й релігійна громада УПЦ КП. І все то – заслуга ініціативного центру на чолі з Володимиром Максимовичем, поєднана з доброю волею головного редактора газети – їхнього однодумця.
Відкривши для себе \"Кримську світлицю\", Володимир Король одразу ж переконався щодо своєї внутрішньої спорідненості з нею. Він бажав би, щоб наш часопис став не лише \"творчою лабораторією\", а й гостинною світлицею, двері якої відчинені для кожного, кому болить доля своєї держави, хто хоче відчути себе \"серед своїх\", прагне краще пізнати історію свого народу.
І перший крок для реалізації цього задуму Володимир Максимович здійснив – він подарував \"Кримській світлиці\" добру половину власної бібліотеки, яку підбирав з великим смаком і наполегливістю. Книги ці мають стати тим об’єднавчим началом, що привабить сюди читачів-однодумців. А це – близько двохсот збірок творів українських письменників, державних діячів, науковців.
Чи можливо ще десь познайомитися з об’ємними томами енциклопедичного характеру, присвяченими голодомору в Україні, або ж заглибитися в документацію науково-практичної конференції, пов’язаної з діяльністю української дивізії СС \"Галичина\"? Зрозуміло, що перш ніж підтримувати чи критикувати, бажано мати про будь-який історичний факт об’єктивну інформацію максимального обсягу. А чи має її хто-небудь в Криму – особливо з таких складних і суперечних тем?
Твори, присвячені Михайлу Грушевському та його власні, оповіді про гетьманів Сагайдачного, Хмельницького, \"Історія запорозьких козаків\" Д. Яворницького, \"Історія України\" І. Крип’якевича, \"Національні символи\" А. Сокульського, \"Історія галицького стрілецтва\" М. Литвина, \"Рідні голоси з далекого континенту\" – усім цим живим сторінкам нашої історії немає ціни. Серед авторів такі високоавторитетні в Україні письменники, як О. Гончар, М. Коцюбинський, Ю. Мушкетик, Є. Гребінка, О. Кобилянська, М. Стельмах, О. Апанович, М. Слабошпицький, П. Глазовий, П. Мовчан та багато інших.
А ще подарував Володимир Король для \"Кримської світлиці\" чудовий портрет Тараса Григоровича Шевченка, аби він прикрасив куточок, де розташовуватиметься бібліотека.
– Уявіть собі, як би цікаво можна було проводити тут Шевченківські свята! Для усіх демократичних сил Кіровограда вони завжди були надзвичайною подією, – розповідає Володимир Максимович. – І взагалі нам, українцям, треба якомога більше спілкуватися поміж собою. Особливо це важливо напередодні виборів, щоб ми не \"проспали\" свого президента.
Я теж, як і багато інших, був свого часу зросійщеним, а повернувся до рідної мови завдяки щирому бажанню і... читанню. Цікава книга – це найкращий підручник для опанування мови. І нізащо не повірю, що це так вже складно – сам вивчив свого часу російську за півтора місяця, поки перед відправкою на фронт нас готували на молодших сержантів. Дуже хотілося б, аби подаровані мною книги допомогли українцям пригадати свою мову, а росіянам – стати ближчими до своєї держави. І мені втішно про це думати...
Втішно і нам думати про те, що попри свій вже солідний вік та виснажливі хвороби, які залишила по собі війна, Володимир Король може скласти приклад будь-якому молодому козакові.
І він ніколи не залишиться \"у минулому\", бо живе майбутнім.

Тамара СОЛОВЕЙ.
№29 за 18 липня 2003 р.

\"Кримська Свiтлиця\" > #3 за 09.03.2010 > Тема \"Резонанс\"
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=8391