Відповіді

• 2005.08.31 | Георгій

  Тут є одразу три проблеми...

  Ксенико, я бачу тут три проблеми. Перша - суто моральна, етична. В нашому суспільстві завжди, споконвіку процвітало те, що американці називають "мачізм" (від виразу "macho man," щось типу хлопець-шибайголова), тобто таке розуміння стану речей, де всі якось згоджуються, що для мужчини є нормальним і навіть почесним чіплятися до жінок, загравати з ними, і при нагоді мати з ними секс, не особливо думаючи при цьому, чи вони (жінки) того дійсно хочуть. Я згадую декількох професорів у медичному інституті, де я вчився у 1970-і роки, і також кількох дуже солідних вчених у закладі, де я був аспірантом у 1980-і роки, які мали саме таку "мачо" репутацію - деякі дівчата гірко плакали від їх постійних залицянь і від їхнього розпускання рук (і іншого), але про це було прийнято говорити з усмішкою, як про щось смішне і взагалі цілком нормальне. Гадаю, мачізм процвітає в Україні і зараз, і це обов"язково треба міняти. Про це повинні проводитися семінари, лекції, про це повинні демонструватися кінофільми і т.д.
  
  Друга проблема юридична. Закони проти сексуального шантажу повинні не просто існувати - вони повинні діяти, причому досить безжально. Треба, щоби існували і виконувалися спеціальні параграфи юридичного кодексу, де чітко говориться, що той, хто знайдений винним у сексуальному шантажі, мусить бути серйозно покараний - ХТО Б ЦЕ НЕ БУВ, декан, ректор, чи хоч сам Президент. Такі люди повинні бути негайно звільнені зі своїх посад, і за їх особистий рахунок повинні оплачуватися всі матеріальні витрати, що можить виникнути під час реабілітації жертв шантажу. Також повинні існувати і виконуватися чіткі правила розслідування випадків сексуального шантажу.
  
  Третя проблема організаційна. В університетах, коледжах, ліцеях, навіть і у середніх школах повинні існувати і діяти громадські осередки протидії сексуальному шантажеві. Ці осередки повинні мати легальний статус, і їх дію, знову ж таки, повинне регулювати чинне законодавство. Адміністрація навчальних чи наукових закладів не повинна бути у змозі розігнати ці осередки чи якось впливати на їх роботу.
  
  Знову ж таки, на мій погляд, усі ці проблеми значно легше вирішити за умови автономії навчальних і наукових закладів, їх принципової горизонтальності і повної незалежності від "владної вертикалі."