Про письмові екзамени
11/02/2006 | Георгій
Маю питання до українських викладачів вищих навчальних закладів. Як Ви проводите письмові екзамени - як часто, і які ці екзамени за змістом? Також, наскільки Ваші заклади готові, в суто матеріально-технічному плані, для таких екзаменів?
У ВНЗ США практично всі екзамени письмові, надзвичайно рідко усні. Річ в тому, що студенти американських ВНЗ мають певні права і можуть оскаржити результат екзамену. Якщо нема письмового документу, сперечатися з таким "бунтівником" дуже важко. Сам тільки авторитет професора не допоможе.
Я даю своїм студентам чотири екзамени на семестр, плюс один "фінальний" екзамен. Тривалість семестрового екзамену від 50 хвилин до 1 години 15 хвилин, фінального - 3 години. На "короткий" семестровий екзамен я даю десь 10-11 питань, на "довгий" - 14-15. Приблизно половина питань формулюється в такому форматі, який не потребує детальної письмової відповіді (наприклад, вибрати одне правильне твердження з 3-4, або два правильних твердження з 7-8, або два чи три НЕправильних твердження, або просто оцінити кілька тврджень, кожне окремо, як "правильні" чи "неправильні"). Друга половина питань вимагає короткої письмової відповіді. Всі відповіді студентів оцінюються мною в "очках," наприклад, якесь питання може "вартувати" 1, 2, 4, 5, 7 очок і т.д. Загальна кількість очок на сеестрових екзаменах (максимально можлива) - 60, на фінальному екзамені - 100.
Одна дуже важлива річ, яка повинна бути в університеті для нормального ходу всіх цих екзаменів, це певна матеріально-технічна база. Повинен працювати хороший прінтер і апарат для ксерокопіювання. Наш університет користується чудовим апаратом фірми "Тошіба," який є водночас і прінтер (куди можна посилати документи з персонального комп"ютера), і ксерокопіювальна машина. Університет повинен також мати дуже багато паперу високої якості.
Як з цим у Ваших закладах? Дякую.
У ВНЗ США практично всі екзамени письмові, надзвичайно рідко усні. Річ в тому, що студенти американських ВНЗ мають певні права і можуть оскаржити результат екзамену. Якщо нема письмового документу, сперечатися з таким "бунтівником" дуже важко. Сам тільки авторитет професора не допоможе.
Я даю своїм студентам чотири екзамени на семестр, плюс один "фінальний" екзамен. Тривалість семестрового екзамену від 50 хвилин до 1 години 15 хвилин, фінального - 3 години. На "короткий" семестровий екзамен я даю десь 10-11 питань, на "довгий" - 14-15. Приблизно половина питань формулюється в такому форматі, який не потребує детальної письмової відповіді (наприклад, вибрати одне правильне твердження з 3-4, або два правильних твердження з 7-8, або два чи три НЕправильних твердження, або просто оцінити кілька тврджень, кожне окремо, як "правильні" чи "неправильні"). Друга половина питань вимагає короткої письмової відповіді. Всі відповіді студентів оцінюються мною в "очках," наприклад, якесь питання може "вартувати" 1, 2, 4, 5, 7 очок і т.д. Загальна кількість очок на сеестрових екзаменах (максимально можлива) - 60, на фінальному екзамені - 100.
Одна дуже важлива річ, яка повинна бути в університеті для нормального ходу всіх цих екзаменів, це певна матеріально-технічна база. Повинен працювати хороший прінтер і апарат для ксерокопіювання. Наш університет користується чудовим апаратом фірми "Тошіба," який є водночас і прінтер (куди можна посилати документи з персонального комп"ютера), і ксерокопіювальна машина. Університет повинен також мати дуже багато паперу високої якості.
Як з цим у Ваших закладах? Дякую.
Відповіді
2006.11.03 | igor
Re: Про письмові екзамени
Невже пане Георгію, Ви вже забули, як були студентом.Офіційний навчальний процес на сьогодні досить непогано розписано в методичці Болюбаша (десь лежить на сайті МОН).
Офіційний екзамен з дисципліни передбачено лише один в кінці семестру не більше ніж з 4-5 дисциплін (з 10-13). Екзаменаційні питання готуються і оголошуються мінімум за місяць до екзамену. Білети затверджуються на засіданні кафедри (формально) і підписуються зав.кафедрою. Кількість білетів трохи більша за кількість студентів. Тобто 25-40. Офіційних вимог до складання білетів немає. Але останнім часом пішла пошесть із включення в білети тестових запитань. 2-3 теоретичних запитання, 2-3 тестових, 1-2 практичних завдань. Це видається за іновації в освіті. З точки зору теорії вимірювань знань більшу дурницю придумати важко. Езамени письмові. Втім процедури апеляції не передбачені і не визначені. Суперечки такого характеру бувають дуже рідко бо студент є ніщо, пусте місце. В кращому випадку можна апелювати до зав кафедрою, або до декана. Втім без вагомої впливової підтримки в 9/10 випадків це закінчиться показовою демонстрацією тупості студе
2006.11.03 | igor
Re: Про письмові екзамени
Невже пане Георгію, Ви вже забули, як були студентом.Офіційний навчальний процес на сьогодні досить непогано розписано в методичці Болюбаша (десь лежить на сайті МОН).
Офіційний екзамен з дисципліни передбачено лише один в кінці семестру не більше ніж з 4-5 дисциплін (з 10-13). Екзаменаційні питання готуються і оголошуються мінімум за місяць до екзамену. Білети затверджуються на засіданні кафедри (формально) і підписуються зав.кафедрою. Кількість білетів трохи більша за кількість студентів. Тобто 25-40. Офіційних вимог до складання білетів немає. Але останнім часом пішла пошесть із включення в білети тестових запитань. 2-3 теоретичних запитання, 2-3 тестових, 1-2 практичних завдань. Це видається за іновації в освіті. З точки зору теорії вимірювань знань більшу дурницю придумати важко. Езамени письмові. Втім процедури апеляції не передбачені і не визначені. Суперечки такого характеру бувають дуже рідко бо студент є ніщо, пусте місце. В кращому випадку можна апелювати до зав кафедрою, або до декана. Втім без вагомої впливової підтримки в 9/10 випадків це закінчиться показовою демонстрацією тупості студента. Якщо студент двічі не здає іспит то втретє має здавати комісії із трьох викл.кафедри. Втім на практиці все набагато простіше. Навантаження залежить від числа студентів і ніхто не дозволить ставити двійки і відраховувати за неуспішність. Причини відрахування це несплата за навчання і невідвідування (тотальне) занять. Як правило в групі є 1-2 студенти які протягом семестру жодного разу не були на заняттях. Якщо в них сплачено то деканат їх інтенсивно розшукує і вмовляє здати іспити і заліки
Якщо ви поставили двійку то маєте додатковий клопіт. Бо додатковий час повторних іспитів вам ніхто не оплатить. В принципі передбачено й повторне вивчення дисципліни. Але практично такого не буває. Бо знову не передбачені ні години ні оплата. Адміністрація відверто каже, що це буде ваш головний біль і ваші заняття додатково без оплати
Ще один принциповий момент це підведення підсумків семестру, року. Ось там звучать цифри, відсотки, називаються кафедри, факультети, викладачі. Успішність зросла на n%. Не може не викликати занепокоєння, що ... Викликає здивування низький рівень успішності у доцента ... . Одним словом читайте Кафедру Є.С.Вентцель (І.Грекова), нічого не змінилося. Більше того, показники успішності (абсолютної і відносної) є в акредитаційних вимогах.
Папір та інше. Іноді на кафедру виписують декілька пачок паперу, канцтовари, картридж для принтера. Як правило на початку року або семестру, або під акредитацію. Дешевий папір видають на іспити (його проштамповують). Все інше це ваші власні проблеми. Розмноження на ксероксі за підписом заступника директора. Втім в корпусах працюють платні ксерокси, принтери. 20 коп сторінка (десь 0.04$).
Крім іспитів викладач може влаштовувати контрольні роботи без обмежень їх кількості на власний розсуд. Тут ні про які апеляції взагалі мова не йде.
Особисто я віддаю перевагу залікам. За тих умов навчання, що маємо, дати обгрунтовану, об'єктивну оцінку студенту дуже важко. Втім я легко можу відділити 1-5 студентів, що працюють, думають, щось можуть і вміють, що є у відриві від основної маси і заслуговують відмінної оцінки. На іспиті ще одна головна біль, щоб вони отримали відмінні оцінки (з принципових міркувань).
Однак більшість моїх колег любить саме іспити. Виявляється, що це доходна справа
2006.11.03 | Георгій
Re: Про письмові екзамени
igor пише:> Невже пане Георгію, Ви вже забули, як були студентом.
(ГП) Та ні, не забув, але ж це було давно, у 1970-і - 1980-і роки... Я думав, з тих пір багато чого повинно було змінитися.
> Офіційний навчальний процес на сьогодні досить непогано розписано в методичці Болюбаша (десь лежить на сайті МОН).
(ГП) Дякую, подивлюся.
> Офіційний екзамен з дисципліни передбачено лише один в кінці семестру не більше ніж з 4-5 дисциплін (з 10-13).
(ГП) Очевидно, те, що Ви називаєте "офіційним" екзаменом, є те саме, що ми у США називаємо "фінальним екзаменом." А те, що ми називаємо "семестровими екзаменами," Ви називаєте контрольними роботами (див. нижче у Вашому дописі). Правда, у нас не можна брати якийсь курс і не складати фінального екзамену принаймні в якійсь формі (іноді це не запитання і відповіді, а студентське есе, або лабораторний протокол-звіт, або ще щось - але офіційний документ завжди є і повинен зберігатися кілька років у файлах).
>Екзаменаційні питання готуються і оголошуються мінімум за місяць до екзамену. Білети затверджуються на засіданні кафедри (формально) і підписуються зав.кафедрою.
(ГП) В нас зовсім нема цього. Академічна свобода. Ніхто ніколи не втручається в те, які саме питання я, викладач, ставлю перед своїми студентами на екзаменах чи контрольних роботах. З іншого боку, в нас завжди робиться дуже скрупульозний аналіз успішності студентів в цілому і по окремих екзаменах - наприклад, якщо у викладача на 2-му чи 3-му семестровому екзамені раптом дві третини класу одержали "відмінно," йому РАДЯТь збільшити вимоги до студентів, або якщо більше половини студентів отримало незадовільну оцінку, йому також РАДЯТь краще обдумати, як він формулює свої екзаменаційні питання, тощо. Завідувач кафедрою слідкує, як викладачі реагують на ці поради, що вони роблять для покращення ситуації. Якщо вони не реагують, це погано позначається на їх річній евалюації (оцінці). Таким чином і викладачі з нереалістично високими вимогами, і викладачі з занадто "добренькою душею" елімінуються, відсікаються "дарвінівським" природнім відбором.
>Кількість білетів трохи більша за кількість студентів. Тобто 25-40. Офіційних вимог до складання білетів немає. Але останнім часом пішла пошесть із включення в білети тестових запитань. 2-3 теоретичних запитання, 2-3 тестових, 1-2 практичних завдань. Це видається за іновації в освіті. З точки зору теорії вимірювань знань більшу дурницю придумати важко.
(ГП) У нас взагалі білетів нема - студент просто отримує в руки надруковані екзаменаційні питання і починає писати свої відповіді. А певний "баланс" між питаннями типу "вибери одну правильну відповідь з чотирьох," питаннями типу "визнач смисл отакого-от чи отакого-от слова," і питаннями типу "що ти думаєш про те чи те," теж є.
>Езамени письмові. Втім процедури апеляції не передбачені і не визначені. Суперечки такого характеру бувають дуже рідко бо студент є ніщо, пусте місце. В кращому випадку можна апелювати до зав кафедрою, або до декана. Втім без вагомої впливової підтримки в 9/10 випадків це закінчиться показовою демонстрацією тупості студента. Якщо студент двічі не здає іспит то втретє має здавати комісії із трьох викл.кафедри.
(ГП) У нас скарги студентів на несправедливу, з їх точки зору, оцінку розглядає спочатку викладач, потім завідувач кафедрою, потім декан. Якщо конфлікт не розрішений (що буває досить рідко), студент має право на протязі не більше ніж один рік написати письмову скаргу в спеціальний комітет, який складається наполовину в викладачів і наполовину зі студентів. Цей комітет тоді пише офіційне запрошення студентові і тому викладачеві, який поставив нібито не ту оцінку, з"явитися на засідання комітету і принести з собою такі-то і такі-то матеріали. Коли вони приходять, їх обох вислуховують (студент також має право привести з собою якогось представника чи радника, але комітет все-таки наполягає на тому, щоби студент сам говорив за себе). Потім викладач і студент ідуть собі геть, а комітет на протязі не більше ніж трьох днів виносить письмове рішення про справедливість або несправедливість оцінки. Якщо студент і після цього незадоволений, він може оскаржити рішення комітету особисто Президентові університету.
>Втім на практиці все набагато простіше. Навантаження залежить від числа студентів і ніхто не дозволить ставити двійки і відраховувати за неуспішність. Причини відрахування це несплата за навчання і невідвідування (тотальне) занять. Як правило в групі є 1-2 студенти які протягом семестру жодного разу не були на заняттях. Якщо в них сплачено то деканат їх інтенсивно розшукує і вмовляє здати іспити і заліки
(ГП) У нас такі "мертві душі" теж є, практично авжди, але їх ніхто не вмовляє здавати екзамени і контрольні. Їм просто ставлять незадовільну оцінку, і вони не можуть закінчити університет з дипломом. Якщо вони хочуть залишатися "вічними студентами," ніхто в принципі не заперечує, це їх справа, поки вони платять.
> Якщо ви поставили двійку то маєте додатковий клопіт. Бо додатковий час повторних іспитів вам ніхто не оплатить.
(ГП) У нас зовсім нема "повторних іспитів..." Якщо студент отримує незадовільну оцінку згідно з результатами семестрових екзаменів і фінального екзамену, він просто отримує у свій академічний транскрипт позначку, що він за цей курс заробив 0 кредито-годин. Це суттєво уповільнює просування студента до випуску. (Пам"ятаєте, в нас нема ні курсів, ні певної однакової для всіх кількості років навчання - якщо студент швидко заробляє кредито-години, він може отримати диплом вже через 4 або навіть 3 роки, а якщо б"є байдики і заробляє незадовільні оцінки, набір необхідної для випуску кількості кредито-годин може розтягнутися на 7, 8, 10 років чи більше, і всі ці роки студент мусить платити плату за його/її навчання.)
>В принципі передбачено й повторне вивчення дисципліни. Але практично такого не буває.
(ГП) Ой, у нас не те що буває, а хронічно, постійно трапляється. Я зараз маю в одному моєму курсі (з загальної біології) одну дівчинку, яка бере цей курс ВЧЕТВЕРТЕ. Причому вона не дурна - просто їй нема куди спішити, хтось платить за її заняття (мабуть, заможні батьки), і вона собі розважається, на екзаменах пише всяку ахінею, а у вільний від екзаменів час стрибає по гулянках, соціальних клубах тощо.
>Бо знову не передбачені ні години ні оплата. Адміністрація відверто каже, що це буде ваш головний біль і ваші заняття додатково без оплати
(ГП) Але ж можна просто ввести правило, однакове для всіх: ніяких "перездач." Правда, коли все вписано у жорсткий розклад, коли студент не може сам подовжити термін свого перебування в університеті, тоді це важко...
> Ще один принциповий момент це підведення підсумків семестру, року. Ось там звучать цифри, відсотки, називаються кафедри, факультети, викладачі. Успішність зросла на n%. Не може не викликати занепокоєння, що ... Викликає здивування низький рівень успішності у доцента ... . Одним словом читайте Кафедру Є.С.Вентцель (І.Грекова), нічого не змінилося. Більше того, показники успішності (абсолютної і відносної) є в акредитаційних вимогах.
(ГП) У нас таке на засіданнях кафедри не аналізують. Завідувач завжди говорить з викладачем, якщо є якісь проблеми з успішністю студентів, тільки віч-на-віч, за зачиненими дверима. Сварити викладача в присутності інших викладачів в американських університетах вважається неетичним.
> Папір та інше. Іноді на кафедру виписують декілька пачок паперу, канцтовари, картридж для принтера. Як правило на початку року або семестру, або під акредитацію. Дешевий папір видають на іспити (його проштамповують). Все інше це ваші власні проблеми. Розмноження на ксероксі за підписом заступника директора. Втім в корпусах працюють платні ксерокси, принтери. 20 коп сторінка (десь 0.04$).
(ГП) У нас нема такого. Кожний викладач отримує від кафедри пароль, який він може ввести в копіювальну машину сам, без ніяких дозволів ніяких адміністраторів. Звичайно, коли завідувач помічає, що розходується занадто багато паперу, він може попросити викладачів на засіданні кафедри бути економнішими, не робити зайвих копій, не використовувати машину і папір не за призначенням, тощо. Але офіційної процедури отримання дозволу на розмноження матеріалів у нас не існує. Коли викладач дає своїм студентам дуже багато копійованих матеріалів - наприклад, пише свою власну методичку для лабораторних занять на сто з гаком сторінок і робить з неї сто з гаком копій - завідувач тоді просить цього викладача стягнути зі студентів невеличку платню за цю послугу. В моїх класах це іноді може бути $10 зі студента на семестр. Але за розмножування невеличких документів - екзаменів, контрольних, списку питань для підготовки до екзамену, тощо - зі студентів грошей не беруть, платить кафедра.
2006.11.03 | igor
В принципі є спроби щось ввести із
описаного Вами, але воно не вписується в існуючу систему. Лише окремі елементи, що не міняють ситуацію в цілому. Хоча, на мій погляд, проблема освіти зовсім не в цьому.Так, вписалися бально-буквенна система оцінок, письмові іспити і тестові запитання. Власне те, що не потребує ні коштів ні перебудови системи навчання.
Із фінансуванням освіти останнім часом непогано, але практично все поглинають ремонти. Заміна дверей, вікон і т.п. Секрет у відкатах. Замовник отримує 20% від суми замовлення готівкою (неофіційно, звичайно). Тому про гроші на обладнання, на залучення фахівців, відрядження, видання книг, закупівлю літератури не йде. У кращому випадку купують компютери там також відкати.
Нещодавно довелося проглянути дипломні проекти ВНЗ, що я закінчував. Результат вражаючий. По суті це реферати. Тобто нічого робити практично (навіть на рівні просто намальованого проекту) вони не вміють. Більше того це просто вже не вимагається. Але ж можливості для розробок на декілька порядків більші. Проблема в системі освіти, її унітарності.
2006.11.04 | igor
Найбільшою бідою є абсолютна бездумність
у процесі навчання. По схемі прочитав - законспектував - повторив - здав - забув. Хочеться просто запитати у колег "навіщо?". Питання риторичне. В головах і конспектах обривки якихось визначень, формул.Найбільш важким моментом є спонукання до процесу мислення. Бо випрацювана звичка до роботи із методичками, де написано яку клавішу слід нажати за якою і куди яке число підставити. Тож всіма силами пробую стимулювати творчість, мислення і власну роботу. В моїй дисципліні просто неможливо дати якісь готові рецепти, готові алгоритми. Студенти мають навчитися будувати моделі реальних економічних процесів. Звісно залишається важке питання "для чого?".
Дуже мало часу на вивчення 1- практичне заняття (1.5г) в тиждень і 1 лекція на два тижні. Тож пробую стимулювати позитивом. 1 бал за просте відтворення, 2 - повторення із розумінням, 5 - за самостійну роботу (сам розібрався), до 10 за роботу із реальними даними і окреме оцінювання за дослідницьку роботу. Наприклад, дослідити роботу касирів в банку, як системи масового обслуговування, змоделювати і дати рекомендації із вдосконалення. Вражаюча відсутність попередніх навичок, вміння програмувати, користуватися математичними пакетами.
2006.11.06 | Георгій
У нас те саме...
Так, я теж намагаюся стимулювати самостійну думку і т.д., але це стає все важче і важче, головним чином тому, що наш університет набирає все більше і більше абітурієнтів, які зовсім не готові до навчання у вищій школі (неграмотні, з поганими навичками читання і письма, розумово недисципліновані, примітивні). Єдине, що рятує, так це те, що зовсім непридатні студенти все-таки тим чи іншим чином відсіюються з моїх курсів десь так на другому чи на третьому році навчання. (Деякі з них ідуть з університету зовсім, а деякі міняють фокус або "мейджор" з "науки" на щось інше - мистецтво, музику, кулінарію, іноді політику).Шодо лекцій і практичих занять: у нас нема цього розділення. Є лекційний курс, в якому кожна зустріч викладача зі студентами називається "клас." Під час цього класу викладач вільний або читати лекцію, або вести зі студентами дискусію, або розділити їх на групи і дати їм якесь завдання для самостійної роботи, щощо. Я намагаюся комбінувати лекцію з дискусією і роботою в групах. Є також окремий лабораторний клас, де зустріч викладача зі студентами називається "лабораторія" і де головний акцент на практичному виконанні студентами якоїсь вправи руками, з використовуванням якогось обладнання, реактивів, тощо. Частота і тривалість лекційних класів і лабораторій різна в різних курсах. Наприклад, мій курс загальної біології складається з двох лекційних класів на тиждень, тривалість кожного 1 година 15 хвилин. Мій курс загальної мікробіології складається з трьох лекційних класів на тиждень, кожний по 50 хвилин, і двох лабораторних занять, кожне по дві години. Курс мікробіології патогенів включає три лекційних класи по 50 хвилин і одне лабораторне заняття тривалістю в 3 години.
2006.11.06 | Englishman
Re: У нас те саме...
Вибачте, але чому ви написали:
> Шодо лекцій і практичих занять: у нас нема цього розділення.
якщо:
> Мій курс загальної мікробіології складається з трьох лекційних класів на тиждень, кожний по 50 хвилин, і двох лабораторних занять, кожне по дві години.
2006.11.06 | Георгій
Поясню
Лабораторні заняття дійсно існують. Але, коли я був студентом, у нас були, наприклад, лекції з біології і так звані "практичні заняття" з біології, де фактично ніяких лабораторних робіт студенти не виконували, а просто розділювалися на маленькі групи і "пережовували" з викладачем матеріал лекційного курсу. Або були лекції з якогось гуманітарного предмету (скажімо, історії КПРС чи "марксистсько-ленінської філософії"), а потім були "практичні заняття" (або "семінари"), де той самий лекційний матеріал вивчався в маленьких групах з викладачем. "Лекції" читалися у великих аудиторіях "потоку" з 100 чи більше студентів, як правило викладачем високого рангу (професором), і на них нікого не опитували і не ставили оцінок. "Практичні заняття," з іншого боку, проводилися в маленьких кімнатах, з групою з 10-12 студентів, і проводив їх молодший викладач - асистент, іноді доцент. На "практичних заняттях" викладач завжди опитував студентів і ставив оцінки. В амер. університетах (принаймні в моєму) цього розділення на великі "лекції" і маленького масштабу заняття в невеличких кімнатах з обов"язковим опитуванням нема. Я досі не впевнений, яка система краща.2006.11.07 | Englishman
Re: Поясню
Георгій пише:> Лабораторні заняття дійсно існують. Але, коли я був студентом, у нас були, наприклад, лекції з біології і так звані "практичні заняття" з біології, де фактично ніяких лабораторних робіт студенти не виконували, а просто розділювалися на маленькі групи і "пережовували" з викладачем матеріал лекційного курсу. Або були лекції з якогось гуманітарного предмету (скажімо, історії КПРС чи "марксистсько-ленінської філософії"), а потім були "практичні заняття" (або "семінари"), де той самий лекційний матеріал вивчався в маленьких групах з викладачем. "Лекції" читалися у великих аудиторіях "потоку" з 100 чи більше студентів, як правило викладачем високого рангу (професором), і на них нікого не опитували і не ставили оцінок. "Практичні заняття," з іншого боку, проводилися в маленьких кімнатах, з групою з 10-12 студентів, і проводив їх молодший викладач - асистент, іноді доцент. На "практичних заняттях" викладач завжди опитував студентів і ставив оцінки. В амер. університетах (принаймні в моєму) цього розділення на великі "лекції" і маленького масштабу заняття в невеличких кімнатах з обов"язковим опитуванням нема. Я досі не впевнений, яка система краща.
Jakscho ne pomyljajusja, Igor vykladaje ekonomiku, i laboratorni zanjattja u vashomu rozuminni do njogo ne stosujut'sja.
Z mogo dosvidu (ja zaraz vuvchaju ekonomiku v aspiranturi), v nas je tak zvani discussion sessions, jaki nagadujut' same praktychni zanjattja, jaki ja mav u Kyevi na bakalavrati. V Kyevi my disjno inodi otrymuvaly ocinky na praktychnyh zanjattjah, ale ne na vsih predmetah. Z inshoji storony, tut inodi stavljat' ocinky za "uchast' u cyh sessijah (des' 5-10% vid final'noji). Jak i v Kyevi (znov taky, na dejakyh predmetah), tut my maemo dodatkove roz'jasnennja materialu, plus dosyt' chasto vynykaje zhvava dyskussija (jaka cilkom zaohochuet'sja).
2006.11.07 | Георгій
Дякую, цікаво...
2006.11.07 | Георгій
Ще питання, про відповідальність
Хто скадає екзаменаційні питання в українських ВНЗ, і хто відповідає за якість цих питань?В американських університетах складення екзаменаційних питань є повністю на совісті викладача, це на всі 100% його або її відповідальність. Мені не відомий жодний приклад, коли хтось - інший викладач, завідувач кафедрою, або представник американської держави - якимось чином впливав би чи контролював би процес складення екзаменаційних питань. Звичайно, ми часто показуємо наші екзаменаційні питання іншим викладачам, особливо старшим, тим, хто має більший досвід, і шукаємо їх комантарів чи порад. Але вони не вільні і не мають ніяких повноваг змінити в МОЄМУ екзамені хоча б одну букву. По-моєму, це правильно. А як українські викладачі думають?
У нас ще є так звані "екзитні екзамени" - це коли студенти останнього року навчання, які вже виконали всі вимоги для бакалавреату, беруть письмовий екзамен, надісланий нам представниками нашої акредитаційної комісії. Цей екзамен ми, викладачі нашого університету, не маємо права не те що міняти, а навіть і читати. Хто конкретно його складає, я не знаю, але це стандартний екзамен для всіх університетів штату і також (наскільки я розумію) для університетів інших штатів. Успішне складення цього екзит-екзамену є обов"язковим для присудження ступеню бакалавра. Студент має право складати цей екзамен до трьох разів. Результати цього екзамену порівнюються акредитаційною комісією з результатами інших американських студентів, і кожний наш випускник-бакалавр потрапляє у певний "відсоток" згідно з тим, скільки студентів у США написали цей екзит-екзамен гірше, ніж він. Наприклад, хороший студент може потрапити у 90-й чи 95-й відсоток (тобто він справився з екзаменом краще, ніж 89 чи 94% всіх американських студентів). Це дуже почесно, але для присудження ступеню бакалавра достатньо просто отримати принаймні задовільну оцінку на екзит-екзамені, навіть якщо ти і не входиш у високий "відсоток."
2006.11.07 | igor
Re: Ще питання, про відповідальність
В принципі у нас так само. Тобто екзаменаційні питання придумує викладач. Однак вони затверджуються на засіданні кафедри і підписуються завідуючим кафедрою. Процедура переважно формальна. Якщо вас не мають бажання притиснути, або якщо зав каферою нормальний і не має бажання демонструвати свої переваги. Відповідальності жодної (затверджували всією кафедроюЄ державні іспити. У нас один в кінці 4-го курсу за фахом. Це збірна солянка з питань із профільних дисциплін. Приймається комісією із декількох викладачів. Здається якщо не пишеться дипломний проект чи робота. Питання відомі. Складаються на місці.
Ще є перевірка остаточних знань при акредитації. Фактично це повторний екзамен через рік-два після офіційної здачі. Проводимо самі. Процедура формальна. Студенту взагалі нічого не грозить. Нікуди не записується. Тож просимо взяти питання й написати у вільний час відповіді
Якщо МОН захоче позбавити ВНЗ акредитації то приїде комісія із власними питаннями і результат буде у відповідності із законами фізіології
Ще акредитаційна комісія рецензує дипломні проекти.
2006.11.08 | Георгій
Дякую, я тепер розумію спільне
Очевидно, Ваш "державний іспит" це те саме, що наш "екзит-екзамен." Тільки в нас ні студенти, ні викладачі дійсно не знають, які там будуть питання. Можна тільки припускати.Пане Ігорю, а ще існує ділення студентів на курси? Іншими словами, перший курс триває рівно рік, дригий теж, третій теж... якщо я третьокурсник, це означає, що я провчився два роки і вчуся третій рік... разом зі мною на третьому курсі вчаться Вася, Пєтя, Саша і т.д. У США цього зовсім нема. В моєму класі сидять студенти, які вчаться перший рік, і студенти, які вчаться третій чи четвертий. А в українських університетах як - все ще, наприклад, історію вивчають на "першому курі," а філософію на "другому курсі," а політекономію на "третьому," етц.?
2006.11.08 | igor
Зміни у нас суто косметичні
Навчальна програма дуже жорстка. Студент поступає на чітко визначену спеціальність. Програма навчання визначена на 4-5 років наперед. Реально це навіть далі. Бо доки затвердять документи по спеціальності то проходить 2-5 років. Там розписано семестри, години на лекції, практики, форма контролю. Варіанти недопустимі. Можу Вам навіть надіслати зразки тих документів. Є ніби варіативна частина. На вибір 3-5 дисциплін. Насправді вибирає деканат, а не студенти. Навіть в принципі це вибір не індивідуальний, а груповий.Основна відмінність від Вашої системи у величезній кількості дисциплін. Лекції зараз читаються у невеликих аудиторіях 1-2-3 групи. Через велику кількість спеціальностей груп небагато. Склад груп фіксований. Якщо студент не здав багато дисциплін то можуть відрахувати, або залишити на повторний курс. Таке може статися восени. В іший час це академзаборгованість.
2006.11.09 | Георгій
Цікаво було б почути думку тих, хто був студентом в обох система
Яка система краща - коли є фіксовані групи, потоки, курси, чи коли індивід-студент сам собі складає розклад і просувається до випуску незалежно від інших студентів? Може, п. Englishman має точку зору на це - адже він був студентом в Україні, а зараз в Берклі?2006.11.10 | Englishman
Re: Цікаво було б почути думку тих, хто був студентом в обох система
Георгій пише:> Яка система краща - коли є фіксовані групи, потоки, курси, чи коли індивід-студент сам собі складає розклад і просувається до випуску незалежно від інших студентів? Може, п. Englishman має точку зору на це - адже він був студентом в Україні, а зараз в Берклі?
dekilka zauvazhen'
1) Ne dumaju, scho je sens porivnjuvaty aspirants'kyj dosvid v Ameryci z 5-ty richnym v Ukraiji. PhD studenty, na zagal, krasche rozumijut', scho jim potribno, vony bilshe sfokusovani i t.p.
2) Navit' tut osvita dosyt' sylno strukturovana. Bagato kursiv vymagajut' t. zv. prerequisites, tobto meni obov'jazkovo treba braty 1, inodi bilshe predmetiv, persh nizh ja mozhu zapysatysja na predmet, scho mene cikjavyt'. Vidpovidno, ja beru bagato kursiv z tymy samymy studentamy.
3) Za dejakymy specialnostjamy (osoblyvo v pershyj rik navchannja) studenty majut' vzjaty (i zdaty na neobhidnomu rivni) obov'jazkovyj perelik predmetiv. Pislja cjogo vony vil'nishi u svojemu vybori. Ti zh naslidky, scho j u punkti 2.
Ale v cilomu, ja ne mozhu ne vyznaty, scho amerykans'ka systema pracjuje znachno krasche dlja mene osobysto, pryjmajuchy do uvagy moji indyvidual'ni obstavyny
2006.11.10 | Георгій
А як у Західній Європі?
Englishman пише:> 1) Ne dumaju, scho je sens porivnjuvaty aspirants'kyj dosvid v Ameryci z 5-ty richnym v Ukraiji. PhD studenty, na zagal, krasche rozumijut', scho jim potribno, vony bilshe sfokusovani i t.p.
(ГП) Так, безперечно... Я просто думав, що Ви маєте і студентський досвід у США, не тільки аспірантський. Перепрошую за помилку.
> 2) Navit' tut osvita dosyt' sylno strukturovana. Bagato kursiv vymagajut' t. zv. prerequisites, tobto meni obov'jazkovo treba braty 1, inodi bilshe predmetiv, persh nizh ja mozhu zapysatysja na predmet, scho mene cikjavyt'. Vidpovidno, ja beru bagato kursiv z tymy samymy studentamy.
> 3) Za dejakymy specialnostjamy (osoblyvo v pershyj rik navchannja) studenty majut' vzjaty (i zdaty na neobhidnomu rivni) obov'jazkovyj perelik predmetiv. Pislja cjogo vony vil'nishi u svojemu vybori. Ti zh naslidky, scho j u punkti 2.
(ГП) Це все вірно. Але все-таки структурованість американської системи зовсім інша, ніж структурованість совєцької і пост-совєцької. У США студент не іде з самого початку вчитися на певний "факультет" університету, як у нас (фізико-математичний, хіміхчний, біологічний, історичний і т.д.), а іде ВЗАГАЛІ в університет. Вже згодом він може обрати собі "мейджор." Потім ще має змогу, не залишаючи університету, поміняти "мейджор." І також дуже важливо, наскільки я розумію, що студент не зобов"язаний підкорятися от саме оцьому точному розкладові, що і 10-11 його "одногрупників" і 100-200 його "однокурсників" (для "одногрупників це розклад практичних занять, для однокурсників - розклад лекцій). Мені здається, в цьому щось є.
> Ale v cilomu, ja ne mozhu ne vyznaty, scho amerykans'ka systema pracjuje znachno krasche dlja mene osobysto, pryjmajuchy do uvagy moji indyvidual'ni obstavyny
(ГП) В мене таке враження, що американці всі такі, як Ви.
2006.11.10 | igor
Думаю, що проблема освіти у нас в Україні
не стільки в системі, як у наступних речах1) Надто велике аудиторне навантаження на викладачів, студентів, школярів. Величезна кількість дрібних дисциплін, що аж важко визначити чим вони відрізняються і їх перевантаження.
2) Відсутність належного матеріально-технічного забезпечення. Спеціалізованих лабораторій, сучасного обладнання, компютерів, аудиторій, літератури.
3) Низька по відношенню до промисловості і бізнесу оплата праці.
Ці фактори призводять до проблем із кадрами, відсутності науково-технічної роботи, втрати звязку із реальним світом, до школярства.
Совєтська система підготовки є більш дешевою, масовою і інертною.
В ній велика ідеологічна складова, та про яку писав Galbraith. А у звязку із відсутністю реальної потреби у кваліфікованих кадрах цей виховний, міфотворчий компонент стає домінуючим.
Реальний перехід до європейської, американської системи, потребує у 3-5 разів збільшення витрат на одного студента. То того ж у нас освіта стала дуже великим бізнесом із значною тіньовою складовою.
Запитання. Як у зарубіжних університетах справи із ліцензійним програмним забезпеченням? Бо в нас це на 100% піратське. Як університети формують і оновлюють лабораторну базу?
2006.11.10 | Георгій
Re: Думаю, що проблема освіти у нас в Україні
igor пише:> 1) Надто велике аудиторне навантаження на викладачів, студентів, школярів. Величезна кількість дрібних дисциплін, що аж важко визначити чим вони відрізняються і їх перевантаження.
(ГП) І це шалене різноманіття дисциплін обов"язкове для всіх університетів, спускається зверху? В моєму університеті (Ун-т для жінок штату Місісіспі) загальна кількість дисциплін теж величезна, але студенти не повинні вивчати їх всі, а повинні вивчати ті, які обов"язкові для їх фокусу, "Мейджору." Наприклад, студент, який фокусується на біології, повинен обов"язково пройти два курси загальної біології, два курси загальної хімії, два курси органічної хімії, два курси загальної фізики, два курси математики (з яких один це так звана "алгебра для коледжу," тобто алгебра і елементарні функції, десь на рівні нашого 9-го - 10-го класу моїх часів, а другий - диференціальне і інтегральне числення), курс загальної генетики, загальної екології, фізіології тварин, клітинної і молекулярної біології і так званий "семінар" (курс, де студентів вчать готувати наукову доповідь і дискутувати). Студенти з іншими фокусами-мейджорами цих курсів брати не повинні. Але ВСІ студенти, незалежно від мейджору, повинні взяти такі курси, як твір з англійської мови (два семестри), історія цивілізації (2 семестри), література і мистецтво (три семестри), природничі науки з лабораторією (два семестри), фізкультура (дві кредито-години, як правило один семестр), елементарна математика (один семестр), основи вищої математики (один семестр), курс з володіння комп"ютером (один семестр), один з курсів так званого "критичного мислення" (вступ до філософії, естетика, етика, логіка, етика спорту, бізнесу чи медицини), загальна психологія або принципи соціології, георгафія, принципи економіки, принципи побудови американського уряду, навички усної комунікації і іноземна мова (мінімум один семестр).
> 2) Відсутність належного матеріально-технічного забезпечення. Спеціалізованих лабораторій, сучасного обладнання, компютерів, аудиторій, літератури.
(ГП) З цим в американських університетах досить непогано.
> 3) Низька по відношенню до промисловості і бізнесу оплата праці.
(ГП) Це тут теж проблема. Університетський викладач-початківець може отримувати заробітну платню в 36-37 тис. доларів на рік до податків. В деяких особливо дорогих частинах США, наприклад у Південній Каліфорнії, цієї платні не вистачає навіть на те, щоби зняти квартиру. В університеті міста Сан Хосе в каліфорнійській "силіконовій долині" був скандальний випадок, коли двоє молодих асистентів кілька місяців спали в своїх автах, тому що не могли знайти ніякого житла на свою зарплатню, навіть кімнатки з сусідами. Більш досвідчений викладач, доцент (професор-асоціат) чи повний професор може одержувати 50-60-70 тисяч на рік, що вже значно краще, але це все рівно разів у 5-6 менше, ніж заробітна платня кваліфікованого програміста з дипломом бакалавра, чи менеджера якоїсь торгівельної чи страхівочної фірми або банку.
> Як у зарубіжних університетах справи із ліцензійним програмним забезпеченням? Бо в нас це на 100% піратське. Як університети формують і оновлюють лабораторну базу?
(ГП) Пане Ігорю, я про програмування багато не знаю. Знаю тільки, що в моєму робочому хард-драйві є всі програми, які мені потрібні ("Word", "Excel", "PowerPoint", "Banner Web" і деякі інші). Платить за них університет, але з яких фондів, я не знаю. Лабораторії, в яких навчаються студенти, обладнані непогано, хоча і не з якимось там особливим шиком. Наприклад, в моїй мікробіологічній лабораторії є все необхідне обладнання для культивування десь так 20-30 різновидів мікроорганізмів і для визначення їх ферментного спектру і чутливості до антибіотиків. Але коли я одного разу сказав своїй завідувачці кафедрою, що хотів би придбати для моїх студентів один прилад для точного вимірювання кількості антитіл в сироватках, який коштує десь 7.5- 8 тис. доларів, вона сказала, що "цього року" таких грошей наша кафедра не має. Побачимо, що буде "іншого року."
2006.11.12 | Roman
Про Західну Європу та Україну
Пане Георгію,Із свого досвіду навчання у Канаді (рівень бакалавра протягом року), Україні (5 років), Великобританії та Франції ( рівень магістра), я переконаний шо "вільна система" трохи ефективніше за деякими винятками.
Отож як це у різних країнах ( або скоріше в університетах де я навчався)
Канадський університет - класична вільна система, де студент сам вибирає навчальні предмети, а єдиним обмеженням є пререквізити.
Так от закінчивши 1 курс українського університету , я був дуже радий отримати свободу і навибирав собі такого шо докупи ніяк повязати не можна було - і психології і лінгвістики і т.п. і економіка мене цікавила. Здається нічого поганого у різносторонньому розвитку, але я бачив студентів які протягом декількох років не могли зрозуміти чого хочуть і в результаті знали всього потрохи. Як правило їх академічні результати були досить низькими. Досить важко бути спеціалістом у всьому. Така система створює можливість "тинятися" декілька років.
З іншого боку якшо чітко знаєш чого хочеш, то вчитися у такій системі ефективніше.
Український університет - "муштра"
Повернувшись в Україну я фактично декілька років (може і до отримання ступеня) взагалі не міг адаптуватися назад до нашої освіти. Є багато причин чому, але муштра була, напевне, основною. Важко, наприклад, було зрозуміти, чому студент-міжнародник А, який хоче вивчати тероризм і потім працювати у правоохоронних органах та студент Б, який цікавиться північною америкою вивчає "Політика Австроугорської імперії у другій половині с століття.". Реальний приклад ;(.
Далі ше гірше якшо у силу обставин, студент не може скласти всі іспити, його просто викидають із університету. У нас в все ше совєтській Україні, всі повинні бути однакові - усі здорові, без особистих та фінансових проблем. Якшо ти в університеті, то повинен бігти за стандартами якогось дядька у міністерстві.
Крім того, навчання у одній і тій же групі часто є психологічно виснажливим. Група може не підходити по психологічних факторах, але студент повинен перебувати у ній протягом 5ти років. З іншого боку формується певне уявлення про себе у групі. Якшо із першого курсу студент невстигає і всі його так і сприймають (в українських університетах оцінки виголошують прилюдно), то змінити свою успішність дуже важко.
Франція - (університет провінційний).
Студент вибирає свої предмети, але вибір невеликий. Тому студенти фактично студенти змушені пройти майже усі предмети протягом навчання, лише у різному порядку. Через те шо предмети розподілені лише серед рівнем бакалавра і магістра важко зрозуміти, який предмет обрати протягом першого року і який третього. Через це професори радять як це робити і студенти часто гуртом вибирають класи.
Через авторитарні відносини викадач - студент ( як правило виражені через академічне "студент нічого не знає"), студент ніколи не впевнений у своїх знаннях, отож не може самостійно планувати свій навчальний план.
ВеликоБританія - не знаю за рівень бакалавра, але на рівні магістра іде поєднання двох систем. Протягом першого семестру магістрантам було запропоновано основні предмети. Це як правило - поглиблене вивчення різних теорій твоєї спеціалізації. Формально дають право вибору, але кожному очевидно, шо саме вказані предмети є фундаментом і всі погоджуються.
Далі, абсолютна свобода - можна обрати навіть - кінематограф у СССР, якшо вважаєш це допоможе тобі у вивченні Російської політики, чи навіть російської мови. Тобто, роби шо хочеш. Потрібна чітка аргументація, інакше викладач/або тютор у принципі може відмовляти тебе від такого вибору.
І звичайно вільна система вчить приймати рішення і сприймати свої результату. наша ж негнучка система вчить ходити табуном і легко перекладати відповідальність на іншого.
Отак, коротко
2006.11.12 | Englishman
Re: Про Західну Європу та Україну
Roman пише:> ВеликоБританія - не знаю за рівень бакалавра, але на рівні магістра іде поєднання двох систем. Протягом першого семестру магістрантам було запропоновано основні предмети. Це як правило - поглиблене вивчення різних теорій твоєї спеціалізації. Формально дають право вибору, але кожному очевидно, шо саме вказані предмети є фундаментом і всі погоджуються.
> Далі, абсолютна свобода - можна обрати навіть - кінематограф у СССР, якшо вважаєш це допоможе тобі у вивченні Російської політики, чи навіть російської мови. Тобто, роби шо хочеш. Потрібна чітка аргументація, інакше викладач/або тютор у принципі може відмовляти тебе від такого вибору.
Це залежить. Я був на річній магістерській програмі у одному британсьому університеті, весь рік (3 триместри) у нас було 4 тих самих предмети. Ми мали взяти 2 з 4 "обов"язкових", плюс 2 були на вибір, але тільки з факультетів, за фахом яких студент хотів спеціалізуватися. Тобто якщо мене цікавила економіка, я міг ці 2 додаткові предмети взяти тільки на тому факультеті.
2006.11.12 | Георгій
Дякую, пане Романе, цікавий матеріал для роздумів...
2006.11.12 | Нестор
Re: Ще питання, про відповідальність
Георгій пише:> Хто скадає екзаменаційні питання в українських ВНЗ,
Викладач, який читає лекцію. Формально він повивн їх затвердити на засіданні кафедри та методичній раді інституту. На всіх цих етапах формально можуть бути внесені зміни в білет, але на практиці всі підписують не читаючи
> і хто відповідає за якість цих питань?
Викладач
2006.11.12 | Георгій
Дякую, пане Несторе!
2006.11.11 | Уляна
True or false?
Американская лекция должна начинаться с нуля с тем, чтобы всем было понятно, и затем куда-то привести. Есть такое специальное искусство – довести до какого-то приличного уровня. Студенту надо помогать изо всех сил, студент – хозяин положения. Хотя, как я помню, на лекциях в том же Московском университете, где мы читали, профессор был хозяином положения, студент должен был понимать профессора.Це думка Федора Богомолова з публікації.
http://www.polit.ru/science/2006/11/10/bogomolov.html
А що шановні дискутанти цієї гілки скажуть на цю дилему? Мені здається, що "професорів-хазяїнів ситуації" взагалі не повинно бути. В моєму конкретному випадку світило науки, академік, читав лекції так, "чтобы всем было понятно": нічого особливо нового не говорив, але зацікавлення до його предмету все зростало і зростало. Рядові ж кафедрали вивалювали інформацію пачками, і нічого крім відрази до майбутнього екзамену це не давало.
2006.11.12 | igorg
Re: True or false?
При викладанні в наших ВНЗ є деякі особливості. Зокрема є типова програма, на щастя не для всіх дисциплін. Якщо, наприклад, заглянути у вимоги до того, що має знати студент з вищої математики, то це включає те, що математики вивчають семестрами. Так само філософія, історія, інформатика тощо. Здорового глузду в цьому нуль і результату також. Але десь із рівня доктора, професора, можна дозволити плювати на цей абсурд без особливих наслідків.У асистента чи доцента такої можливості значно менше. Все залежить від конкретного оточення. В принципі, викладачі кафедри ЗОБОВЯЗАНІ відвідувати заняття один в одного й давати принаймні одне показове заняття в семестр. За результатами відвідування пишеться коротка (або й довга якщо комусь захочеться) рецензія. На кафедрі для цього є спеціальний журнал. У нормальних ВНЗ і на нормальних кафедрах це просто формальність. На ненормальних це перетворює роботу в постійний стрес.
Окрім цього є таке поняття, як методичне забезпечення дисципліни. Так от в деяких ВНЗ офіційний список найменувань цього доходить до 20-30 пунктів. Як зайдете на кафедру, уважно гляньте на полиці. Вони заставлені теками. Оце власне є те, чим в основному і має займатися викладач з точки зору чиновника від освіти. Ще викладач має кураторство, тобто несе відповідальність за академічну групу (успішність, відвідування і т.п.). Керування виробничою практикою студентів без жодної години у навантаженні. Раз у 5 років проходить акредитація спеціальності. Для цього готують том десь в 300-500 ст.
Ця вся біда в основному звалюється на викладачів і доцентів. Врахуйте до всього навчальне навантаження у 800-1000 годин на рік, 3-10 дисциплін (зараз груп на одній спеціальності мало). Чи до студентів їм?
У великих, провідних ВНЗ простіше. Вони самі є в основному контролюючими і мають таку вагу, що часто можуть це ігнорувати. Але дрібні і провінційні ВНЗ це щось справді страшне.
2006.11.12 | Георгій
Re: True or false?
Уляна пише:> Американская лекция должна начинаться с нуля с тем, чтобы всем было понятно, и затем куда-то привести. Есть такое специальное искусство – довести до какого-то приличного уровня. Студенту надо помогать изо всех сил, студент – хозяин положения. Хотя, как я помню, на лекциях в том же Московском университете, где мы читали, профессор был хозяином положения, студент должен был понимать профессора.
> Це думка Федора Богомолова з публікації.
> http://www.polit.ru/science/2006/11/10/bogomolov.html
(ГП) Тут не все так просто... З одного боку я, звичайно, проти зарозумілості і бомбардування студентів дрібними деталями, за якими "не видно лісу." Але я зустрівся з іншою проблемою. Американські студенти, особливо "нон-мейджори," часто мають занадто примітивно-прагматичне ставлення до лекції. Вони вимагають від лектора не освітити проблему, а вкласти їм в рота з ложечки те "знання," яке їм "ТРЕБА" мати "ДЛЯ ЕКЗАМЕНУ." Мене вже тіпає від цього сакраментального питання, "so tell me, what do I have to know for the test?"; "is this what I need to know for the test?; "for the test, do you want me to know that...", etc. Іноді в мене складається шизофренічне враження, що якщо я їм скажу, "для екзамену ви повинні знати, що правильна відповідь на питання номер один це Supercalifragilisticexpialidocious" (за Мері Поппінс), вони сприймуть це абсолютно буквально, старанно занотують...
> А що шановні дискутанти цієї гілки скажуть на цю дилему? Мені здається, що "професорів-хазяїнів ситуації" взагалі не повинно бути. В моєму конкретному випадку світило науки, академік, читав лекції так, "чтобы всем было понятно": нічого особливо нового не говорив, але зацікавлення до його предмету все зростало і зростало. Рядові ж кафедрали вивалювали інформацію пачками, і нічого крім відрази до майбутнього екзамену це не давало.
(ГП) Про це можна говорити безкінечно...
2006.11.12 | Нестор
Re: Про письмові екзамени
Георгій пише:> Маю питання до українських викладачів вищих навчальних закладів. Як Ви проводите письмові екзамени - як часто, і які ці екзамени за змістом?
два рази за семестр (пів року). Називається модульний контроль. і Ще раз вкінці семестру - семестровий контроль. Останнім часом заставили перейти від нормальних завдань на тести. Болонський процес - мать його за ногу
> Також, наскільки Ваші заклади готові, в суто матеріально-технічному плані, для таких екзаменів?
ніяк не готові
> У ВНЗ США практично всі екзамени письмові, надзвичайно рідко усні.
в нас - теж
> Річ в тому, що студенти американських ВНЗ мають певні права і можуть оскаржити результат екзамену.
в нас теж
> Тривалість семестрового екзамену від 50 хвилин до 1 години 15 хвилин,
в нас 2,5 години
> фінального - 3 години.
в нас скільки влізе
> На "короткий" семестровий екзамен я даю десь 10-11 питань, на "довгий" - 14-15. Приблизно половина питань формулюється в такому форматі, який не потребує детальної письмової відповіді (наприклад, вибрати одне правильне твердження з 3-4, або два правильних твердження з 7-8, або два чи три НЕправильних твердження, або просто оцінити кілька тврджень, кожне окремо, як "правильні" чи "неправильні").
В нас теж цей ідіотизм розпочався. До цього були нормальні завдання
> Друга половина питань вимагає короткої письмової відповіді. Всі відповіді студентів оцінюються мною в "очках," наприклад, якесь питання може "вартувати" 1, 2, 4, 5, 7 очок і т.д. Загальна кількість очок на сеестрових екзаменах (максимально можлива) - 60, на фінальному екзамені - 100.
в нас 70 і 100 відповідно
> Одна дуже важлива річ, яка повинна бути в університеті для нормального ходу всіх цих екзаменів, це певна матеріально-технічна база. Повинен працювати хороший прінтер і апарат для ксерокопіювання.
Принтер є. Ксерокса немає. Є в холі універу, де студенти і викладачі платять гроші приватній фірмі, яка належить ректору чи проректору.
> Університет повинен також мати дуже багато паперу високої якості.
Повинен, але не має. Папір купую за свої гроші. Так само як і крейду та іншу канцелярію.
2006.11.12 | Георгій
Re: Про письмові екзамени
Нестор пише:>
> > На "короткий" семестровий екзамен я даю десь 10-11 питань, на "довгий" - 14-15. Приблизно половина питань формулюється в такому форматі, який не потребує детальної письмової відповіді (наприклад, вибрати одне правильне твердження з 3-4, або два правильних твердження з 7-8, або два чи три НЕправильних твердження, або просто оцінити кілька тврджень, кожне окремо, як "правильні" чи "неправильні").
>
> В нас теж цей ідіотизм розпочався. До цього були нормальні завдання
(ГП) Гм... то Ви вважаєте це ідіотизмом? Чи це не занадто радикально? Мені здається, що тут є все-таки і позитивна сторона. Фізично неможливо зробити так, щоби студент написав вичерпні відповіді на питання по всьому матеріалу. Для цього треба було б встановити тривалість екзамену 4-5- чи більше годин, і дати викладачеві можливість перевіряти екзамени 2-3-4 тижні... Тому має сенс дати студентам можливість висловитися на папері на *деякі* теми з матеріалу, тоді як обізнаність студентів з рештою тем перевірити методикою "тру-фолс" і подібними до неї. Так, я знаю, що студенти граються у своєрідну "рулетку" з цими питаннями... але тут дещо залежить і від того, як я їх формулюю. Взагалі це, мабуть, "необхідне зло."
> Принтер є. Ксерокса немає. Є в холі універу, де студенти і викладачі платять гроші приватній фірмі, яка належить ректору чи проректору. (...) Папір купую за свої гроші. Так само як і крейду та іншу канцелярію.
(ГП) Ой. Але ж це жах. Я знаю, що в Могилянці заробітна плата асистента чи доцента така, що її в Києві "ледве вистачає на хліб і молоко" (буквальна цитата з одієї тамтешньої співробітниці). Невже Ви повинні з ЦІЄЇ зарплати ще й купувати папір і канцелярію...
2006.11.12 | igorg
p.s. нік igorg = igor при реєстрації виявився зайнятим
2006.11.13 | Нестор
Re: Про письмові екзамени
Георгій пише:> (ГП) Гм... то Ви вважаєте це ідіотизмом?
Вважаю.
> Чи це не занадто радикально?
Та я взагалі радикал.
> Мені здається, що тут є все-таки і позитивна сторона. Фізично неможливо зробити так, щоби студент написав вичерпні відповіді на питання по всьому матеріалу.
ну може з економіки чи там з історії партії це і є позитивною стороною, а інженер повинен навчитися робити розрахунки, а не вгадувати правильну відповідь.
> Для цього треба було б встановити тривалість екзамену 4-5- чи більше годин
В нас так і було.
> і дати викладачеві можливість перевіряти екзамени 2-3-4 тижні...
Навіщо. Я швидше справлявся.
> (ГП) Ой. Але ж це жах.
Угу.
> Я знаю, що в Могилянці заробітна плата асистента чи доцента така, що її в Києві "ледве вистачає на хліб і молоко" (буквальна цитата з одієї тамтешньої співробітниці).
У Львові трохи легше.
> Невже Ви повинні з ЦІЄЇ зарплати ще й купувати папір і канцелярію...
Угу. А також заправляти кафедральний принтер та працювати на власному комп"ютері, принесеному з дому.
2006.11.13 | Георгій
Re: Про письмові екзамени
Нестор пише:> інженер повинен навчитися робити розрахунки, а не вгадувати правильну відповідь.
(ГП) Це вірно... Але це працює, коли Ваш клас з інженерії містить тільки майбутніх інженерів. А коли маєте справу з "нон-мейджорами," часто дай Боже, щоб вони хоч най-елементарніші факти знали. Я постійно викладаю класи для нон-мейджорів, де лекції з загальної біології, мікробіології, фізіології слухають "мейджори" з музики, кулінарного мистецтва, бізнесу, історії, або ті, в кого мейджор ще навіть і не обраний ("андеклейрд"). Знання базисних фактів легше перевіряється саме тестовими питаннями типу "тру-фолс," або "знайди одну вірну відповідь," тощо. І оцінка виходить об"єктивна.
> > Для цього треба було б встановити тривалість екзамену 4-5- чи більше годин
> В нас так і було.
> > і дати викладачеві можливість перевіряти екзамени 2-3-4 тижні...
> Навіщо. Я швидше справлявся.
(ГП) А скільки Ви екзаменів перевіряли?
2006.11.14 | Нестор
Re: Про письмові екзамени
Георгій пише:> (ГП) А скільки Ви екзаменів перевіряли?
Десь 140-150. За тиждень справлявся. А міг би швидше якби не був такий лінивий
2006.11.14 | Георгій
Я теж пробував таке...
Коли викладав в MSU, перевіряв десь по 140-150 екзаменіз з імунології на тиждень, причому всі питання були у форматі есе. Але то був клас для серйозних студентів-мейджорів, і також студентів на магістерській програмі. Коли я почав викладати класи для НЕ-мейджорів, я швидко переконався, що з цією дітлашнею такого робити просто не можна.2006.11.12 | igorg
Про ідіотизм, тести і Болонський процес
Я вже не раз звертав увагу на те, що тести, модульна система, самостійне навчання і ще багато чого немають жодного відношення до Болонського процесу. Щоб переконатися в цьому слід лише почитати Болонську декларацію. Для європейського трансферу (наскільки я розумію це і є реалізація положень) взагалі вимагають три дуже прості речі:1) Проспект з програмою курсів що читаються (англійською).
2) Акредитаційні документи
3) Зразки екзаменаційних завдань з курсів
Робите це і надсилаєте. Тоді вас заносять у список з яким можна ознайомитись через інтернет і отримуєте лейбу, яку можете роміщувати на сайті, проспектах і т.п.
Теоретично. Практично показати наші навчальні програми будучи при здоровому глуздові просто неможливо.
Про тестування я вже багато разів говорив. Включення окремих тестових питань в екзаменаційні питання є 100% дурницею. Їх інформаційна цінність нульова. Хто і для чого це запровадив є загадкою. На мою думку хороші тести добре підходять для проміжного, або початкового контролю знань. Вони перевіряють лише знання якихось фактів. Для перевірки навичок й рівня мислення необхідний вільний виклад думок в письмовій і усній формі. Це звісно дорожче й довше, але лише якщо не враховувати часу й зусиль на створення пристойного тесту.
Отже ідіотизм що маємо не є відображенням Болонського процесу, а є відбитком рівня керівництва освітою. Можливо навмисно так роблять з метою дискредитації (певно Ніколаєнко дуже "прагне" в Європу), а можливо просто хочуть надати ваги власному ідіотизму.