11/14/2006 | Майдан-ІНФОРМ

Передрук матеріалу Дмитра Стаховського з сайту УНІАН як продовження теми виселення мешканців гуртожитів НАНУ:

Академію наук пустили на продаж?
Кандидати наук переселилися на рвані матраци на тротуарі. У понеділок вони грілися гарячим чаєм і готувалися до лекцій просто на асфальті перед президією Національної академії наук. Таким чином молоді науковці вирішили висловити протест проти дерибану приміщень НАН України. Молоді науковці скаржаться: приміщення академії наук розпродають, а їх самих виселяють з гуртожитку. Тому вирішили зустрітися з головою НАН Борисом Патоном, про що й сповіщають відповідні плакати.

Щоправда, один з пікетувальників намагається зустрітися з головним академіком уже чверть століття, каже: “25 років я вже чекав, і ще 20 почекаю”. Не поспішають науковці й до суду – кажуть, що збираються звернутися спершу до політичних партій та організацій з питань захисту прав людини.

Там, вони вважають, зможуть захистити права кандидатів наук та академіків, над якими встановили кріпосне право, як висловлюються самі науковці. “Нас переселяють з одного гуртожитку до іншого, але куди вони збираються нас запхати? Адже всі академічні гуртожитки переповнені...”

Із більш як 400 науковців, що мешкають у гуртожитку по вулиці Ежена Потьє, двадцятьох уже виселили. “Їм виписали реєстрацію в інший гуртожиток, але там немає місця. Ось так і роблять – виписують на заповнену житлову площу, хоча за законом мають давати вільну площу для проживання.”

Не подобається співробітникам НАН, що вже два роки їх реєструють за місцем проживання лише на один рік. Обурюються, кажуть раніше давали постійну реєстрацію. “Тепер ми не можемо ні кредит узяти, ні стати на квартирний облік, більшість бібліотек відмовляють у користуванні літературою. Та навіть холодильник не дадуть напрокат!”

Тим, кому пощастило отримати більш-менш постійне ліжко в гуртожитку, також непереливки. Кілька аспірантів та кандидатів наук подавали скарги до інспекції контролю за цінами у зв’язку з тим, що вартість проживання для всіх різна. Установлені тарифи КМДА, стверджують науковці, – 28 гривень за ліжко-місце. Але платити доводиться по-різному, кому – 28, а кому – 90. “Обґрунтовуються ці ставки постановою бюро президії НАНУ, яка є недійсною”. Отже, звернулися до комісії, яка визнала це рішення недійсним і трьом людям, що подавали скаргу, повернули всі переплачені кошти. А ЖКП Академії наук оштрафували. Щоправда, багато хто про цей факт не знає, а більшість бояться так робити. Оскільки потім виникають проблеми з тим самим ДЖКП.

Так само, як більшість боїться вийти на пікет. Кажуть, керівництво НАН може накласти штрафні санкції. Когось можуть звільнити, у когось виникнуть проблеми з проживанням в академічних гуртожитках. Їх, вважають аспіранти, також хочуть незаконно продати, як і нежитлові приміщення, що належать НАН.

У цьому зв’язку з академічних приміщень, що знаходяться переважно в центральній частині Києва – на вулицях Первомайського, Коцюбинського, Богдана Хмельницького, Антоновича, Рейтарській та Володимиро-Либідській, загальною площею майже дві тисячі квадратних метрів, – комунальне підприємство Академії вирішило достроково виселити всіх орендарів. Ті, зробивши ремонти й відкривши магазини та кав’ярні, маючи довгострокові угоди оренди, також не згодні з таким рішенням і вирішили звернутися до суду.

Представник одного з підприємств-орендарів – ТОВ “Професіонал” – адвокат Андрій Циганков прояснив ситуацію. Мовляв, існує біржова угода від 8 лютого 2006 року між ДЖКП НАНУ та ТОВ "Євроресурс" (останнє належить синові народного депутата від Партії регіонів Лариси Кириченко Сергієві Кириченку).

Контрактом передбачено, що два брокери від імені вказаних сторін домовилися про те, що “Євроресурс” отримує від ДЖКП право на інвестування відповідної нерухомості, що є загальнодержавною власністю. Щоправда, угодою не передбачено порядок такого інвестування, розмір інвестицій, їх мету, не кажучи про дохідність цієї операції для НАНУ.

Для здійснення операції, каже Циганков, сторонам довелося отримати рішення суду про визнання ДЖКП банкрутом – інакше продати квадратні метри не вдалося б, а рішення суду стало документальною аргументацією для проведення перереєстрації приміщень БТІ.

Але ця операція, каже юрист, залишається незаконною, як і саме рішення суду, який мав відмовити в такому рішенні на підставі мораторію на банкрутство державних підприємств. Також діє норма, відповідно до якої, Академія наук не має відповідати власним майном за борги.

Крім того, каже адвокат, приміщення неадекватно оцінені. "Є дві оцінки вартості всіх шести приміщень у комплексі, – каже адвокат. – Перша (ці кошти нібито й мають намір заплатити “інвестори”) – 6 млн. 180 тис грн. А є й інша, яку дали незалежні експерти, спираючись на мінімальну ринкову вартість – 6 млн. дол.” Тобто майже у шість разів більше.

Андрій Циганков подав 15 запитів на адресу керівництва НАНУ з приводу дій ДЖКП Академії наук, але протягом двох місяців не отримав жодної відповіді. Замість цього, каже він, пожвавилася діяльність керівника житлового підприємства В’ячеслава Лецкана, який став на захист майбутнього “інвестора”. Наслідком стало прискорення позовів на адреси підприємств-орендарів, що не хочуть виселятися. Сам Лецкан звинуватив орендарів у тому, що “в окремих підприємств орендна плата в центрі Києва становила всього 8 грн. за квадратний метр, та й ту вони не виплачували”.

Процес триває. Судові рішення призупинені до виконання, оскаржуються в інших інстанціях. Адвокати пишуть листи Президенту, генпрокурору та матері хвацького підприємця, що майже викупив нерухомість. Наукові спеціалісти в цей час п’ють гарячий чай та дописують свої дисертації на драних холодних матрацах.

Дмитро Стаховський

---

Для того, щоб доповнити опис атмосфери всередині Національної академії наук України, наводимо інформацію про її президента від д-ра фіз.-мат. наук Юрія Вологжанінова, розміщений в коментарях на сайті УНІАН:

Борис Патон итожит то, что прожил…
Через пару лет исполнится 90 лет Б.Патону. Половину из них он возглавляет Академию. Описанное в приведенной статье – абсолютно закономерный итог деятельности человека, подпись которого стоит под пасквилем против трижды героя социалистического труда А. Д. Сахарова, опубликованном в “Правде”, 29 августа 1973 года: ”… Мы выражаем своё возмущение заявлениями академика А.Д. Сахарова и решительно осуждаем его деятельность, порочащую честь и достоинство советского учёного… В последние годы А.Д. Сахаров отошёл от активной научной деятельности и выступил с рядом заявлений, порочащих государственный строй, внешнюю и внутреннюю политику Советского Союза…”

Донос защитника внешней и внутренней политики, естественно, не содержит никаких аргументов. Сработано в стиле доносов 30-х годов на Бухарина, Вавилова, Ландау, Королёва, Чаянова … В 73-м, как и в 37-м народу полагалось верить не аргументам, а авторитетам чинов и званий. Этого у Патона Б.Е. хватало – член ЦК КПСС, депутат Верховного Совета СССР, член Президиума АН СССР, президент АН УССР, член ЦК КП Украины и т.д. В период застоя интенсивно создавался миф о Патоне Б.Е., как выдающемся учёном.

Как и всякий миф, он не выдерживает научной, т.е. основанной на аргументах и фактах, критики. Откройте книгу “Борис Евгеньевич Патон”, издательство “Наука”, Москва, 1979 г. На страницах 91-99 помещён перечень “Авторские свидетельства”. Из него видно, что уже тогда на его счету было более ста изобретений. Видно и то, что лично им не сделано ни одного! Между тем, “Заслуженным изобретателем СССР” он стал лично, без соавторов. На страницах 33-90 расположен “Хронологический указатель трудов”. Уже тогда, в 1979 году число трудов приближалось к тысяче! Только за 10 лет с 1969 по 1978 им подписано более 500 трудов. К ним отнесен и тогдашняя гордость автора – пасквиль-73. В среднем за год более 50 трудов! В 1974 – более 70! И практически все они, исключая статьи типа “Расцвет науки советской Украины”, в “соавторстве”. Вот такая она “активная научная деятельность” по Патону. Таков личный шов Патона Б.Е. Так, выдающийся организатор… присвоения труда подчиненных, угождая тем, кто “там наверху” и изворотливо используя ответные одобрения, Патон Б.Е. прослыл выдающимся учёным и организатором всех побед учёных Украины. Мифу сопутствовали и продолжают сопутствовать реальные чины, звания, награды, премии, …

На таком шатком фундаменте, в центре Киева, уже четверть века назад Б. Патон воздвиг себе, не своему знаменитому отцу, рукотворный памятник. Когда он “итожит то, что прожил”, то вспоминает одно и тоже – подписывался против Сахарова, подписывался, как “соавтор”, под сотнями чужих научных работ, докатился до дерибана имущества Академии… Таков личный шов Б. Патона.

Юрий Вологжанинов, доктор физико-математических наук.