Відсутність технопарків породжує приховану комерцію
02/09/2007 | Дзеркало тижня № 5 (634), 10 - 16 Лютого 2007 р.
Ігор ШЕВЧЕНКО
Приводом до написання цієї статті стало сумне припущення, що людей, котрі знають, що таке справжній технопарк, у нас не так і багато.
Одне з його визначень можна сформулювати так: технопарк — це комплекс заходів, спрямованих на створення умов для зародження наукоємного бізнесу, що їх організовує держава. Простіше кажучи, технопарк — це інкубатор з розведення приватних компаній, які використовують передові наукові досягнення і технології для створення комерційного продукту. Зовні технопарк — комплекс приміщень, пристосованих для проведення робіт, які потребують спеціального устаткування й інфраструктури.
У розвинених країнах ці структури розміщуються при великих наукових центрах. Користувачами технопарків виступають маленькі приватні фірми, засновані, як правило, молодими вченими віком 25—35 років, які захистили PhD і прагнуть започаткувати конкурентоспроможний бізнес. Без відповідної допомоги на початковому етапі поява високотехнологічного бізнесу просто неможлива. Чим складніша наукова концепція, закладена в основу бізнес-проекту, тим більша підтримка має бути надана. Зазвичай послуги технопарку після відповідного обговорення бізнес-проекту незалежні експерти надають на період до 5—7 років. За цей час необхідно відпрацювати технологію, знайти партнерів і, найголовніше, — споживачів продукції. Фінансова діяльність компанії протягом цього періоду перебуває під безпосереднім контролем якогось банку (як правило, приватного), який може надати необхідну допомогу, але водночас контролює кожну угоду і стежить за тим, аби всі зусилля започаткованої справи, до останньої копійки, було спрямовано на розвиток бізнесу. Банк має свій інтерес, бо у випадку успіху всього проекту його підтримку буде винагороджено. А в разі неуспіху, що теж періодично трапляється, витрати можуть бути інколи компенсовані державою за рахунок платників податків. Слово «інколи» означає, що коли фірма прогорить, особливо встигнувши витратити позику, тоді не виключено, що дійде й до розслідування з дуже неприємними наслідками. Отож врятувати може тільки абсолютна чесність.
На жаль, у наших реаліях технопарками оголошуються підприємства, в яких працюють десятки і більше людей, використовуючи вже досить розроблені й налагоджені технології.
Обговорювана тема містить ще один важливий аспект — у надрах наших науково-дослідних інститутів трапляються по-підприємницькому налаштовані люди, які прагнуть розпочати бізнес, побудований на науковому досвіді. Проте через відсутність справжніх технопарків вони фактично займаються прихованою комерцією на робочих місцях, маскуючи свою діяльність під науку й використовуючи інфраструктуру інститутів не за призначенням. Тим небагатьом, хто юридично оформив свій бізнес, не залишається нічого іншого, як орендувати площі в тих самих інститутів. Зрозуміло, директори інститутів дуже навіть не проти мати додатковий дохід... Такий симбіоз додатково цементує теперішню централізовану систему управління в НАНУ, оскільки за відсутності нормальних технопарків ця категорія орендарів зовсім не зацікавлена у якихось реформах.
http://www.zn.kiev.ua/ie/show/634/55817/
Приводом до написання цієї статті стало сумне припущення, що людей, котрі знають, що таке справжній технопарк, у нас не так і багато.
Одне з його визначень можна сформулювати так: технопарк — це комплекс заходів, спрямованих на створення умов для зародження наукоємного бізнесу, що їх організовує держава. Простіше кажучи, технопарк — це інкубатор з розведення приватних компаній, які використовують передові наукові досягнення і технології для створення комерційного продукту. Зовні технопарк — комплекс приміщень, пристосованих для проведення робіт, які потребують спеціального устаткування й інфраструктури.
У розвинених країнах ці структури розміщуються при великих наукових центрах. Користувачами технопарків виступають маленькі приватні фірми, засновані, як правило, молодими вченими віком 25—35 років, які захистили PhD і прагнуть започаткувати конкурентоспроможний бізнес. Без відповідної допомоги на початковому етапі поява високотехнологічного бізнесу просто неможлива. Чим складніша наукова концепція, закладена в основу бізнес-проекту, тим більша підтримка має бути надана. Зазвичай послуги технопарку після відповідного обговорення бізнес-проекту незалежні експерти надають на період до 5—7 років. За цей час необхідно відпрацювати технологію, знайти партнерів і, найголовніше, — споживачів продукції. Фінансова діяльність компанії протягом цього періоду перебуває під безпосереднім контролем якогось банку (як правило, приватного), який може надати необхідну допомогу, але водночас контролює кожну угоду і стежить за тим, аби всі зусилля започаткованої справи, до останньої копійки, було спрямовано на розвиток бізнесу. Банк має свій інтерес, бо у випадку успіху всього проекту його підтримку буде винагороджено. А в разі неуспіху, що теж періодично трапляється, витрати можуть бути інколи компенсовані державою за рахунок платників податків. Слово «інколи» означає, що коли фірма прогорить, особливо встигнувши витратити позику, тоді не виключено, що дійде й до розслідування з дуже неприємними наслідками. Отож врятувати може тільки абсолютна чесність.
На жаль, у наших реаліях технопарками оголошуються підприємства, в яких працюють десятки і більше людей, використовуючи вже досить розроблені й налагоджені технології.
Обговорювана тема містить ще один важливий аспект — у надрах наших науково-дослідних інститутів трапляються по-підприємницькому налаштовані люди, які прагнуть розпочати бізнес, побудований на науковому досвіді. Проте через відсутність справжніх технопарків вони фактично займаються прихованою комерцією на робочих місцях, маскуючи свою діяльність під науку й використовуючи інфраструктуру інститутів не за призначенням. Тим небагатьом, хто юридично оформив свій бізнес, не залишається нічого іншого, як орендувати площі в тих самих інститутів. Зрозуміло, директори інститутів дуже навіть не проти мати додатковий дохід... Такий симбіоз додатково цементує теперішню централізовану систему управління в НАНУ, оскільки за відсутності нормальних технопарків ця категорія орендарів зовсім не зацікавлена у якихось реформах.
http://www.zn.kiev.ua/ie/show/634/55817/
Відповіді
2007.02.10 | igorg
Якщо хтось мав справу з казначейством той буде довго сміятися з
дивного поєднання слів держава і бізнес. Дійсно, в університетах чи при університетах можна створювати різні наукові організації, фірми і т.д. Але!!!Але говорити про їх функціонування наразі всерйоз неможливо. Принаймні, як нормальних бізнесових структур. Привязавшись до держбюджетного закладу людина отримає повний "букет" абсолютно ненормальних, алогічних речей. Таких, що про якусь діяльність взагалі важко говорити. Скоріше можна говорити про бездіяльність.
Скажімо Ви увійшли до такої структури із певними обсягами робіт, замовниками і т.п. Практично це означає, що Ви віддали все фінансове керування держаструктурі. Ректорату і їх бухгалтерії та держказначейству, а гроші ваші потраплять до держказначейства. Що це означає. А означає те, що здійснити якусь господарську операцію крім переведення коштів на рахунок казначейства буде вкрай важко. Аж до неможливості.
Перше. Вам потрібно на початок року затвердити кошторис, де розписати все аж до останнього олівця. Надихає? Все це затверджується аж у столиці. Щоб внести зміни й доповнення маєте ще більше клопоту.
Друге. Щоб проплатити якийсь рахунок, хай навіть мізерний, ще куча клопоту. Потрібно провести тендер (хай навіть ви пасту за гривню купуєте), взяти рахунок, а до рахунку ще й договір. Тут можливі дуже широкі регіональні варіації. Отже вважайте, що цей процес розтягнеться принаймні на два тижні. Це бізнес? Чи може діяльність?
Третє. Ваші кошти є частиною загального котла. Це означає, що доки держзаклад не здійснить першочергових платежів. Податки, комунальні послуги, з/плата про якісь проплати можна і не мріяти.
Ну а в четверте, вас завжди можуть погнати в шию. Бо насправді ви є ніхто, привид, простий найманий працівник, що нічим від прибиральниці не відрізняється.
Отже або здійснювати діяльність через комерційні структури, або якось обходити цю дурню. Звісно, що таку дурню не витримає ніхто. Отож ті тендери є просто формальністю, що просто гальмує діяльність. Однак руйнує повагу до закону й ставить виконавців на грань його порушення.
2007.03.10 | Argus
Re: Відсутність технопарків породжує приховану комерцію
> Користувачами технопарків виступають маленькі приватні фірми, засновані, як правило, молодими вченими віком 25—35 років, які захистили PhD і прагнуть започаткувати конкурентоспроможний бізнес.Які приватні фірми ? Молоді вчені повинні займатися хфундаментальною наукою і клепати докторські, а також мріяти, як пробитися в академіки. Це цілком реально шляхом накопичування наукової макулатури.
2007.05.15 | GLAVRED.INFO
В Киеве создана корпорация «Научный парк «Киевская политехника»
http://glavred.info/archive/2007/05/15/124958-5.html15.05.07 // 12:49
В Киеве создана корпорация «Научный парк «Киевская политехника»
Сегодня в Киеве в КПИ были подписаны учредительные документы о создании корпорации «Научный парк «Киевская политехника», которая займется разработкой и внедрением высокотехнологической продукции на внутреннем и внешнем рынках. Об этом сообщает Лига .
Основателями корпорации стали Национальный технический университет Украины «Киевский политехнический институт» и государственное предприятие «Национальный центр внедрения отраслевых инновационных программ».
Сегодняшнее подписание завершает юридические формирование объединения. Деятельность корпорации в соответствии с Законом «О научном парке «Киевская политехника» № 523-V от 22 декабря 2006 года будет направлена на интенсификацию разработки производства внедрения высокотехнологических продукций на внутреннем и внешнем рынках.
Председатель государственного агентства Украины по инвестициям и инновациям Виктор Ивченко отметил готовность возглавляемой им структуры привлекать инвестиции к реализации инновационных проектов на базе КПИ.