Україна — батьківщина шiстьох Нобелівських лауреатів
10/13/2007 | Юрій КИЛИМНИК
— Скільки ж народилося на українській землі обранців премії Альфреда Нобеля?
— Шість. Вони одержали найвищу міжнародну відзнаку в усіх номінаціях, окрім премії Миру. Це показовий факт. Нагорода присуджується не за працю всього життя, а за конкретне особливе відкриття, дослідження, видатний твір, мужню миротворчу діяльність. Чітко вказується й так звана «формула присудження премії» — лише одне речення, в якому міститься оцінка напруженої інтелектуальної роботи мозку, рук і душі творця. З 1901 року Нобелівськими преміями нагороджено понад 700 осіб — громадян різних країн. Кожен лауреат, як правило, позначається в офіційному довіднику «Nobel foundation directory» (Стокгольм) і відноситься в ньому до тієї країни, громадянином якої він перебуває на момент присудження премії.
— Читачам «Дня» цікаво буде дізнатися про досягнення Нобелівських лауреатів, чиє життя тісно пов’язане з Україною.
— Хронологічно ряд лауреатів Нобелівської премії — уродженців України бере початок з Іллі МЕЧНИКОВА, славетного бактеріолога та імунолога. Народився він 15 травня 1845 року в селі Іванівці Куп’янського повіту на Харківщині в дворянській родині молдавського походження. Його предок — Юрій Степанович — 1711 року виїхав разом із князем Д.Кантеміром до Росії й дістав від Петра I маєтки на Слобожанщині. Походження прізвища «Мечников» теж має цікаву історію. Спочатку слобожанські предки Іллі Ілліча носили прізвище «Спадаренко». Походить воно від молдавського слова «спадар» — меч. 40 років життя Іллі Мечникова пов’язані з Україною. Премію Нобелівський комітет присудив йому в 1908 році за дослідження з імунології. Її вчений був удостоєний в галузі фізіології та медицини (спільно з Паулем Ерліхом), а нагороджений як підданий Російської імперії. Про присуджену йому високу відзнаку він висловився так: «Нобелівська премія, по дібно чарівній паличці, вперше відкри ла світу значення моїх скромних робіт». Помер Мечников у Парижі на 71-му році життя, заповівши спалити його тіло в крематорії. Урна з прахом великого вченого з України зберігається в бібліотеці Пастерівського інституту в столиці Франції.
Ще одним Нобелівським лауреатом у галузі фізіології та медицини став вчений-мікробіолог з України Зельман Абрахам ВАКСМАН (1888—1973 рр.), уродженець міста Прилуки на Чернігівщині. Особливу вдячність мільйонів людей на всіх континентах Зельман Ваксман заслужив своїм вельми вагомим внеском у перемогу над туберкульозом. У 1952 році З.А. Ваксмана удостоїли Нобелівської премії «за відкриття стрептоміцину — першого антибіотика, ефективного при лікуванні туберкульозу». Нагороджений як громадянин США, куди він після смерті матері емігрував з України 1911 року на запрошення своїх старших сестер.
У місті Золочів на Львівщині 18 липня 1937 року (тоді воно входило до складу Тернопільського воєводства Польщі) народився Роальд ГОФМАН (Сафран) — нині найбільший американський спеціаліст у галузі органічної та квантової хімії. На українській землі, в Галичині, минули його перші дитячі літа. Юний Роальд рано спізнав долю малолітнього в’язня фашистських катів, а згодом і безкорисливий прояв людської доброти й жертовності з боку вчителя-українця, який до кінця нацистської окупації Львівщини переховував Роальда та його матір Клару Розен то на горищі свого будинку, то на горищі сільської школи. Батько хлопчика загинув. Коли 1944 року Червона армія визволила Західну Україну, мати й син переїхали до Польщі ( в Краків). Тут Роальд пішов до школи, а мати вдруге вийшла заміж за біженця Пауля Гофмана. Три роки Гофмани поневірялися по таборах для переміщених осіб в Австрії, Німеччині, а 1949 року емігрували до США. Юнак закінчив медичний факультет Колумбійського університету (1958 р.). У славетному Гарварді спеціалізувався з хімії, в Упсалі (Швеція) — з квантової хімії. В 1981 році Роальду Гофману разом із Кенеті Фукуї присуджено Нобелівську премію «за розробку теорії перебігу хімічних реакцій, створену ними незалежно один від одного». Це відкрило можливості для планування хімічних експериментів. Нині видатний учений продовжує свою наукову роботу в Корнельському університеті (США). Нагороджений як американець. Любов до своєї батьківщини він висловив так у листі до М. Бабінської (м. Золочів): «Україна — обітована земля мого серця».
— Мудро висловився Томас Манн: де він, там і його батьківщина Німеччина. Гадаю, кожен великий творець має право так думати...
— У тому ж і річ. Обдарованим емігрантам з України зробити за кордоном вдалося чимало. Хоча по- різному там складалися їхні долі. Якщо ж повернутися до нобелівських лауреатів, вихідців з України, то ми повинні згадати ще двох видатних учених. Цікавою, зокрема, є біографія Саймона КУЗНЕЦЯ (1901— 1985). Він пройшов довгий і славний життєвий шлях ученого й громадянина — від Харкова, де мешкав до 1921 року, до світового визнання й премії Нобеля з економіки (1971 р.). Нагороджений як громадянин США. Суть зроблених ним наукових відкриттів сформульовано так: за емпірично обґрунтоване тлумачення економічного зростання, яке привело до нового, глибшого розуміння як економічної та соціальної структур, так і процесу розвитку». З 1960 р. він займався науково-педагогічною роботою як професор Гарвардського університету, викладав також у Пенсільванському університеті, університеті Джона Гопкінса. Відомий вчений-економіст був обраний почесним доктором кількох інших університетів. На жаль, в Україні цей інтелектуал з великої літери майже невідомий.
Лауреат Нобелівської премії Георгій ШАРПАК, чиє дитинство минуло на Рівненщині, став на чужині одним із найталановитіших учених-експериментаторів сучасності. В 1992 році його відзначено Нобелівською премією з фізики «за винахід пристрою, що відбраковує субатомні частинки в субатомному прискорювачі». Йдеться тут про винахід і розвиток нових детекторів елементарних часток, зокрема, про відкриття ряду так званих «камер Шарпака» (багатожильних, іскрових, пропорційних...). Найвищу міжнародну відзнаку здобув як громадянин Франції. Його праці суттєво посприяли відчутному прогресу у фізиці елементарних часток. Учений постійно генерує нові ідеї, втілюючи їх у винаходи та діючі прилади. Нині Г.Шарпак розробляє новий тип детектора, за допомогою якого можна досліджувати структуру ДНК і проводити вивчення поведінки ракових пухлин. Аналоги його приладу вже проходять випробовування у відомому Пастерівському інституті в Парижі та в Женевському шпиталі. Народився він 1 серпня 1924 року в Дубровиці на Рівненщині в українській родині. 1932 року Георгій разом із сім’єю опинився у Франції... Громадянство він прийняв лише 1946-го. Коли громадськість відзначала 75-річний ювілей вченого, він дав інтерв’ю тележурналістам, яке показали по французькому телебаченню. У ньому він тепло висловився про свою Вітчизну — Україну. Думається, пора вже й Національній академії наук України гідно вшанувати корифея сучасної ядерної фізики Георгія Шарпака.
У яскравому сузір’ї нобелівських обранців належне місце посідає й письменник Шмуель Йосеф АГНОН. Ще зовсім недавно нам про нього нічого не було відомо. Враховуючи цю прикру обставину, а також беручи до уваги те, що він народився і формувався як майстер слова на Тернопільщині, до своєї книги я включив окремий літературознавчий нарис про Ш.Й.Агнона. Народився Шмуель Йосеф Агнон (справжнє ім’я і прізвище — Шмуель Йосеф Халеві Чачкес) 17 липня 1888 року в місті Бучачі на Тернопільщині. Зростав у заможній, освіченій сім’ї, змалку виявивши нахил до творчості. У 18-річному віці прибув до Львова, де став співробітником редакції єврейської газети. До виїзду в Палестину разом із групою бучацьких євреїв влітку 1907 року Агнон опублікував на західноукраїнських землях близько сімдесяти своїх ранніх творів. У 1913—1924 рр. жив і працював у Німеччині, потім повернувся до Єрусалима. У цьому місті — колисці трьох світових релігій — 17 лютого 1970 року він знайшов вічний спокій.
Агнон — письменник світового рівня, класик єврейської літератури. Загалом 85 його творів надруковано в перекладах десятьма мовами світу. Йому першому серед народжених в Україні й першому серед тих, які писали івритом та ідишем, присудили Нобелівську премію в галузі літератури (1966 р.) «за глибоко оригінальну й майстерну прозу за мотивами життя єврейського народу», талановите відображення загальнолюдських проблем сучасності, насиченої парадоксами й протиріччями, та за його «комічну майстерність», «багатство та глибину творів». Нагороджений (спільно зі шведсько-німецькою поетесою Неллі Закс) як громадянин держави Ізраїль. Кращі твори Агнона — про долю галицьких євреїв, тих, які жили в Україні, й тих, хто поневірявся в далеких краях. Серед них повість «Проста історія» (1935 р.), романи «На морській глибині» (1935 р.), «Гість на одну ніч» (1938 р.), «Зовсім недавно» (1945 р.)... Літературознавці порівнюють Агнона із Сервантесом і Гоголем, Кафкою та Достоєвським...
http://www.day.kiev.ua/41045/
— Шість. Вони одержали найвищу міжнародну відзнаку в усіх номінаціях, окрім премії Миру. Це показовий факт. Нагорода присуджується не за працю всього життя, а за конкретне особливе відкриття, дослідження, видатний твір, мужню миротворчу діяльність. Чітко вказується й так звана «формула присудження премії» — лише одне речення, в якому міститься оцінка напруженої інтелектуальної роботи мозку, рук і душі творця. З 1901 року Нобелівськими преміями нагороджено понад 700 осіб — громадян різних країн. Кожен лауреат, як правило, позначається в офіційному довіднику «Nobel foundation directory» (Стокгольм) і відноситься в ньому до тієї країни, громадянином якої він перебуває на момент присудження премії.
— Читачам «Дня» цікаво буде дізнатися про досягнення Нобелівських лауреатів, чиє життя тісно пов’язане з Україною.
— Хронологічно ряд лауреатів Нобелівської премії — уродженців України бере початок з Іллі МЕЧНИКОВА, славетного бактеріолога та імунолога. Народився він 15 травня 1845 року в селі Іванівці Куп’янського повіту на Харківщині в дворянській родині молдавського походження. Його предок — Юрій Степанович — 1711 року виїхав разом із князем Д.Кантеміром до Росії й дістав від Петра I маєтки на Слобожанщині. Походження прізвища «Мечников» теж має цікаву історію. Спочатку слобожанські предки Іллі Ілліча носили прізвище «Спадаренко». Походить воно від молдавського слова «спадар» — меч. 40 років життя Іллі Мечникова пов’язані з Україною. Премію Нобелівський комітет присудив йому в 1908 році за дослідження з імунології. Її вчений був удостоєний в галузі фізіології та медицини (спільно з Паулем Ерліхом), а нагороджений як підданий Російської імперії. Про присуджену йому високу відзнаку він висловився так: «Нобелівська премія, по дібно чарівній паличці, вперше відкри ла світу значення моїх скромних робіт». Помер Мечников у Парижі на 71-му році життя, заповівши спалити його тіло в крематорії. Урна з прахом великого вченого з України зберігається в бібліотеці Пастерівського інституту в столиці Франції.
Ще одним Нобелівським лауреатом у галузі фізіології та медицини став вчений-мікробіолог з України Зельман Абрахам ВАКСМАН (1888—1973 рр.), уродженець міста Прилуки на Чернігівщині. Особливу вдячність мільйонів людей на всіх континентах Зельман Ваксман заслужив своїм вельми вагомим внеском у перемогу над туберкульозом. У 1952 році З.А. Ваксмана удостоїли Нобелівської премії «за відкриття стрептоміцину — першого антибіотика, ефективного при лікуванні туберкульозу». Нагороджений як громадянин США, куди він після смерті матері емігрував з України 1911 року на запрошення своїх старших сестер.
У місті Золочів на Львівщині 18 липня 1937 року (тоді воно входило до складу Тернопільського воєводства Польщі) народився Роальд ГОФМАН (Сафран) — нині найбільший американський спеціаліст у галузі органічної та квантової хімії. На українській землі, в Галичині, минули його перші дитячі літа. Юний Роальд рано спізнав долю малолітнього в’язня фашистських катів, а згодом і безкорисливий прояв людської доброти й жертовності з боку вчителя-українця, який до кінця нацистської окупації Львівщини переховував Роальда та його матір Клару Розен то на горищі свого будинку, то на горищі сільської школи. Батько хлопчика загинув. Коли 1944 року Червона армія визволила Західну Україну, мати й син переїхали до Польщі ( в Краків). Тут Роальд пішов до школи, а мати вдруге вийшла заміж за біженця Пауля Гофмана. Три роки Гофмани поневірялися по таборах для переміщених осіб в Австрії, Німеччині, а 1949 року емігрували до США. Юнак закінчив медичний факультет Колумбійського університету (1958 р.). У славетному Гарварді спеціалізувався з хімії, в Упсалі (Швеція) — з квантової хімії. В 1981 році Роальду Гофману разом із Кенеті Фукуї присуджено Нобелівську премію «за розробку теорії перебігу хімічних реакцій, створену ними незалежно один від одного». Це відкрило можливості для планування хімічних експериментів. Нині видатний учений продовжує свою наукову роботу в Корнельському університеті (США). Нагороджений як американець. Любов до своєї батьківщини він висловив так у листі до М. Бабінської (м. Золочів): «Україна — обітована земля мого серця».
— Мудро висловився Томас Манн: де він, там і його батьківщина Німеччина. Гадаю, кожен великий творець має право так думати...
— У тому ж і річ. Обдарованим емігрантам з України зробити за кордоном вдалося чимало. Хоча по- різному там складалися їхні долі. Якщо ж повернутися до нобелівських лауреатів, вихідців з України, то ми повинні згадати ще двох видатних учених. Цікавою, зокрема, є біографія Саймона КУЗНЕЦЯ (1901— 1985). Він пройшов довгий і славний життєвий шлях ученого й громадянина — від Харкова, де мешкав до 1921 року, до світового визнання й премії Нобеля з економіки (1971 р.). Нагороджений як громадянин США. Суть зроблених ним наукових відкриттів сформульовано так: за емпірично обґрунтоване тлумачення економічного зростання, яке привело до нового, глибшого розуміння як економічної та соціальної структур, так і процесу розвитку». З 1960 р. він займався науково-педагогічною роботою як професор Гарвардського університету, викладав також у Пенсільванському університеті, університеті Джона Гопкінса. Відомий вчений-економіст був обраний почесним доктором кількох інших університетів. На жаль, в Україні цей інтелектуал з великої літери майже невідомий.
Лауреат Нобелівської премії Георгій ШАРПАК, чиє дитинство минуло на Рівненщині, став на чужині одним із найталановитіших учених-експериментаторів сучасності. В 1992 році його відзначено Нобелівською премією з фізики «за винахід пристрою, що відбраковує субатомні частинки в субатомному прискорювачі». Йдеться тут про винахід і розвиток нових детекторів елементарних часток, зокрема, про відкриття ряду так званих «камер Шарпака» (багатожильних, іскрових, пропорційних...). Найвищу міжнародну відзнаку здобув як громадянин Франції. Його праці суттєво посприяли відчутному прогресу у фізиці елементарних часток. Учений постійно генерує нові ідеї, втілюючи їх у винаходи та діючі прилади. Нині Г.Шарпак розробляє новий тип детектора, за допомогою якого можна досліджувати структуру ДНК і проводити вивчення поведінки ракових пухлин. Аналоги його приладу вже проходять випробовування у відомому Пастерівському інституті в Парижі та в Женевському шпиталі. Народився він 1 серпня 1924 року в Дубровиці на Рівненщині в українській родині. 1932 року Георгій разом із сім’єю опинився у Франції... Громадянство він прийняв лише 1946-го. Коли громадськість відзначала 75-річний ювілей вченого, він дав інтерв’ю тележурналістам, яке показали по французькому телебаченню. У ньому він тепло висловився про свою Вітчизну — Україну. Думається, пора вже й Національній академії наук України гідно вшанувати корифея сучасної ядерної фізики Георгія Шарпака.
У яскравому сузір’ї нобелівських обранців належне місце посідає й письменник Шмуель Йосеф АГНОН. Ще зовсім недавно нам про нього нічого не було відомо. Враховуючи цю прикру обставину, а також беручи до уваги те, що він народився і формувався як майстер слова на Тернопільщині, до своєї книги я включив окремий літературознавчий нарис про Ш.Й.Агнона. Народився Шмуель Йосеф Агнон (справжнє ім’я і прізвище — Шмуель Йосеф Халеві Чачкес) 17 липня 1888 року в місті Бучачі на Тернопільщині. Зростав у заможній, освіченій сім’ї, змалку виявивши нахил до творчості. У 18-річному віці прибув до Львова, де став співробітником редакції єврейської газети. До виїзду в Палестину разом із групою бучацьких євреїв влітку 1907 року Агнон опублікував на західноукраїнських землях близько сімдесяти своїх ранніх творів. У 1913—1924 рр. жив і працював у Німеччині, потім повернувся до Єрусалима. У цьому місті — колисці трьох світових релігій — 17 лютого 1970 року він знайшов вічний спокій.
Агнон — письменник світового рівня, класик єврейської літератури. Загалом 85 його творів надруковано в перекладах десятьма мовами світу. Йому першому серед народжених в Україні й першому серед тих, які писали івритом та ідишем, присудили Нобелівську премію в галузі літератури (1966 р.) «за глибоко оригінальну й майстерну прозу за мотивами життя єврейського народу», талановите відображення загальнолюдських проблем сучасності, насиченої парадоксами й протиріччями, та за його «комічну майстерність», «багатство та глибину творів». Нагороджений (спільно зі шведсько-німецькою поетесою Неллі Закс) як громадянин держави Ізраїль. Кращі твори Агнона — про долю галицьких євреїв, тих, які жили в Україні, й тих, хто поневірявся в далеких краях. Серед них повість «Проста історія» (1935 р.), романи «На морській глибині» (1935 р.), «Гість на одну ніч» (1938 р.), «Зовсім недавно» (1945 р.)... Літературознавці порівнюють Агнона із Сервантесом і Гоголем, Кафкою та Достоєвським...
http://www.day.kiev.ua/41045/
Відповіді
2007.10.13 | Ой ли
Re: Україна — батьківщина шiстьох Нобелівських лауреатів
Не та мать, что родила, а то, что воспитала. И что же из них получилось бы, если бы они остались???Лет через двадцать будет несколько нобелевских лауреатов, которых выпхнула за границу наше совковая организация науки.
ДТ - снова демонстрирует некомпетентность. Забыли экономиста Саймона Кузнеца.
2007.10.13 | Хвізик
Re: Україна — батьківщина шiстьох Нобелівських лауреатів
Ой ли пише:> Не та мать, что родила, а то, что воспитала. И что же из них получилось бы, если бы они остались???
у сибіру би на шаражках працювали, у кращому випадку.
> Лет через двадцать будет несколько нобелевских лауреатов, которых выпхнула за границу наше совковая организация науки.
неодмінно будуть
> ДТ - снова демонстрирует некомпетентность. Забыли экономиста Саймона Кузнеца.
неуважно читаєте.
2007.10.13 | Георгій
Щe є один "майжe" Нобeлівський лаурeат
Ервін Чаргафф (1905-2002), видатний біохімік і один iз засновників сучасної молeкулярної біології (так звані "правила комплeмeнтарності," відкриті Чаргаффом, зіграли надзвичайно важливу роль у розшифровці структури ДНК) - народився і виріс у Чeрнівцях. http://en.wikipedia.org/wiki/Erwin_Chargaff2007.10.13 | Englishman
Мілтон Фрідман- один з найвидатніших економістів
він хоча й народився в Нью Йорку, батьки його емігрували з міста Берегового, що у Закарпатті.2007.10.13 | stefan
Ceред 6-и Нобелівських лауреатів - Георгій Шарпак, українець
Виправлено 14.10.2007.07-12.Всі 6 Нобелівські лауреати - не мають українського етнічного коріння...
2007.10.14 | Englishman
чому тільки Шарпак?
може ви хочете сказати, що Україна має гордитися лише своїми "етнічними" вихідцями? Тоді вимушений вас розчарувати- він народився у сім"ї польських євреїв.2007.10.14 | stefan
Георгій Харпак
Нобелевск ий лауреат — родом из Ро венщины________________________________________
Владимир КОНЕВ, «День»
________________________________________
ФОТО ИЗ КНИГИ-БИОГРАФИИ НОБЕЛЕВСКОГО ЛАУРЕАТА Г.ХАРПАКА, ИЗДАННОЙ ВО ФРАНЦИИ
То, что мы зачастую не знаем своей истории и тех наших земляков, которые внесли заметный вклад в развитие цивилизации, — уже стало аксиомой. Однако историки не устают удивлять разными находками. Одна из них — история выдающегося физика двадцатого столетия, лауреата Нобелевской премии Георгия Харпака. О его судьбе рассказал известный ровенский историк, отыскавший следы многих выдающихся людей, чья доля так или иначе была связана с Ровенщиной, кандидат исторических наук доцент Ровенского гуманитарного университета Гурий Бухало. Вот его рассказ:
— Все началось несколько лет назад, когда в Ровно приехал для участия в научной конференции о Берестечской битве директор музея Симона Петлюры в Париже (а есть ли такой в Украине? — Ред. ) Василий Михальчук. Тогда я познакомился с ним, и в разговоре он упомянул о том, что один из французских нобелевских лауреатов родом из нашей области. Однако ничего более подробно узнать не удалось (по этой же причине трудно раздобыть и его фотографию). Мы начали переписку. Именно от него мне и стало известно имя лауреата — Георгий Харпак (некоторые энциклопедии подают уже «франкоизированные» имя и фамилию нашего соотечественника — Жорж Шарпак. — Ред. ). Однако так как он является физиком и работает над ядерной программой, то адрес его Василию Михальчуку узнать не удалось. Уже после смерти директора музея его преемница, разбирая почту, наткнулась на мои письма и решила помочь. Ей удалось узнать адрес Георгия Харпака и прислать справку о нЮм, помещЮнную во французской энциклопедии. Я написал бывшему земляку и попросил рассказать о себе. Довольно долго не было ответа, и вот совсем недавно пришло письмо, где известный физик рассказывает о своей весьма трагической судьбе.
Он родился в 1924 году в маленьком местечке Дубровица на самом севере нынешней Ровенской области в достаточно зажиточной семье. Его отец занимался производством кирпича, мороженого, напитков, вЮл торговлю. Неизвестно как бы в дальнейшем сложилась судьба талантливого мальчика, если бы в самом начале тридцатых годов семья Харпаков не выехала во Францию. Эмиграция тогда была весьма распространЮнным явлением.
В Париже, где поселилась семья, Георгий Харпак начал учиться. В 1938 году поступил в лицей святой Луизы. Здесь его и застала Вторая мировая война. Ему удалось ещЮ проучиться несколько лет в лицеях святой Луизы и Монпелье. В 1943 году 19-летний Георгий Харпак вступает в движение Сопротивления.
В 1944 году его арестовывают, и юноша попадает в фашистский концентрационный лагерь. Год жизнь будущего лауреата Нобелевской премии висела, что называется, на волоске. Он выжил.
После войны необходимо было выбирать путь в жизни. В 1945 году Георгий Харпак поступает в высшую горную школу, которую оканчивает в 1947 году. Учится в колледже Де Франс. Именно тут он посещает лекции всемирно известного физика Ф.Жолио-Кюри и начинает работать в его лаборатории. Экспериментальная физика увлекает молодого учЮного, и в 1959 году он начинает работать в Европейском центре ядерных исследований. За свою долгую научную жизнь Георгий Харпак внЮс немалый вклад в развитие мировой физики. За разработку детектора элементарных частиц он в 1992 году был удостоен Нобелевской премии в области физики. О вкладе в науку нашего бывшего земляка можно судить по тому факту, что он является членом Французской академии наук, почЮтным доктором четырЮх наиболее почитаемых в мире университетов. Пока бывший житель Ровенщины не собирается посещать свою историческую родину. Да и его никто особенно сюда не зовЮт. Ему недавно исполнилось 75 лет, однако Георгий Харпак продолжает трудиться, ибо бывших учЮных не бывает.
Я слушал рассказ историка Гурия Бухало и думал о том, как легкомысленно мы относимся к талантам. Георгий Харпак едва ли не единственный лауреат Нобелевской премии, который родился в Украине, а на его доме в Дубровице не было даже мемориальной таблички, да и само строение не так давно из-за ветхости пустили на слом. Мы много строим памятников, а ценим ли тех земляков, которые пусть даже и в чужих научных центрах продвинули науку вперЮд. Будем надеяться, что наши власти всЮ же пригласят всемирно известного физика на его родину и когда-нибудь на его малой родине появится памятник.
№227, среда, 8 декабря 1999
http://www.day.kiev.ua/106926/
2007.10.14 | stefan
Georges Charpak Biography
Georges Charpak Biography (1924-)Nationality
French
Ethnicity
Polish
Gender
Male
Occupation
physicist
Georges Charpak received the Nobel Prize in physics in 1992 for his inventionand development of particle detectors, most notably the multiwire proportional chamber. A number of his colleagues, who received the Nobel Prize before him, had used his invention to make important discoveries in physics. Charpakis credited with creating instrumentation that is used by thousands of otherscientists at CERN, the European laboratory for particle physics located in Geneva, Switzerland, as well as by researchers in other prominent laboratoriesinvolved in the study of the nature of matter.
Born on August 1, 1924, in Dabrovica, Poland, to Maurice Charpak and Anna Szapiro, Charpak moved to France with his family in 1929. In 1943 the French Vichy government accused the young Charpak of being a terrorist and sentenced him to the concentration camp in Dachau, West Germany (now Germany). Charpak remained in the camp until its liberation in 1945. Upon his return to France, he completed a degree in civil engineering from the Ecole des Mines in Paris,and in 1946 he became a French citizen.
Two years later, as a graduate student in nuclear physics at the Collège de France in Paris, Charpak went to work in the laboratory of physicist Frédéric Joliot-Curie. In this laboratory Charpak began buildingthe equipment he needed to perform his experiments (he constructed his own equipment out of necessity, as the laboratory had none). In 1955 he received his Ph.D. from the Collège de France.
In awarding the Nobel Prize to Charpak, the Swedish Academy of Sciences traced the history of the development of detector devices in physics. The cloud chamber and the bubble chamber were two earlier inventions that had received recognition from the academy. Both relied on photographic techniques to captureparticle events. In 1958 experimental physicist Leon Lederman, who had heardCharpak lecture in Padua, invited Charpak to come to CERN to work on sparking devices to detect particles. Though these devices were an improvement overexisting techniques, they, too, relied on photographic recording, which was slow and cumbersome to analyze. Charpak turned to the problem of a spark chamber reading without photographic film, and built his first multiwire proportional tracking chamber in 1968. The multiwire proportional chamber extended thetechnology of the Geiger-Muller tube, bubble chamber, and cloud chamber in two ways: The multiwire proportional chamber replaced the single positively charged wire of the Geiger-Muller tube, which attracts electrons in a chamber of ionized gas, with a multiwire device; it also replaced photographic analysis of a trail of bubbles with computerized electronic analysis of current produced in the wires as they attract electrons. Charpak credited his backgroundin nuclear physics with the success of his invention.
Since liberating physics from dependence on film readings, Charpak has turnedhis interests to medicine and aerospace problems. Work he has done in the latter area makes it possible to produce an X-ray radiograph of turbine bladesas they spin. In the field of medicine, his chamber is able to analyze the structure of a protein with X rays a thousand times faster than was previouslypossible. He also is working on imaging problems to identify receptors in thebrain.
Charpak's particle work mimics the state of the universe as it was a fractionof a second after the Big Bang. It is believed that some of the particles have not existed in nature since that time, and the ability of physicists to study them will reveal and increase the understanding of the relationships among the forces of nature. Whereas Charpak built on the work of his predecessorswith the bubble and spark chambers, others have used his invention to make their own contributions to the field of physics. A group led by Samuel Ting discovered the first manifestation of charmed quarks at Brookhaven in 1974, andCarlo Rubbia led a group to discover the W and Z particles. (Charmed quarksand W and Z particles are subatomic particles.)
Charpak has worked on behalf of other scientists imprisoned by repressive governments. He is the founder of the SOS committee at CERN. This association worked diligently on the part of Soviet dissidents, such as Andrei Sakharov, Yuri Orlov, and Anatoly Sharansky, when they were deprived of their civil rights under the former Soviet Union.
Charpak has been a member of the French Academy of Sciences since 1985. Charpak retired from active research at CERN in 1991 after a long and distinguished career there. He was also the Joliot-Curie Professor at the Ecole Supérieure de Physique et Chimie in Paris for many years beginning in 1984. In1989 he received the High Energy and Particle Physics Prize from the EuropeanPhysical Society. He has published numerous papers in scientific journals, and in 2001 published a book he cowrote, Megawatts and Megatons: A TurningPoint in the Nuclear Age?
http://www.madehow.com/inventorbios/78/Georges-Charpak.html
===================
Georges Charpak
Encyclopædia Britannica Article
born Aug. 1, 1924, Poland
Polish-born French physicist, winner of the Nobel Prize for Physics in 1992 for his invention of subatomic particle detectors, in particular the multiwire proportional chamber.
Charpak's family moved from Poland to Paris when he was seven years old. During World War II Charpak served in the resistance and was imprisoned by Vichy authorities in 1943. In 1944 he was deported to the Nazi concentration camp at Dachau, where he remained until the camp was liberated in 1945. Charpak became a French citizen in 1946. He received his doctorate in 1955 from the Collège de France, Paris, where he worked in the laboratory of Frédéric Joliot-Curie. In 1959 he joined the staff of CERN (European Organization for Nuclear Research) in Geneva and in 1984 also became Joliot-Curie professor at the School of Advanced Studies in Physics and Chemistry, Paris. He was made a member of the French Academy of Science in 1985.
Charpak built the first multiwire proportional chamber in 1968. Unlike earlier detectors, such as the bubble chamber, which can record the tracks left by particles at the rate of only one or two per second, the multiwire chamber records up to one million tracks per second and sends the data directly to a computer for analysis. The speed and precision of the multiwire chamber and its descendants, the drift chamber and the time projection chamber, revolutionized high-energy physics. Samuel Ting's discovery of the J/psi particle and Carlo Rubbia's discovery of the W and Z particles, which won Nobel Prizes in 1976 and 1984, respectively, involved the use of multiwire chambers; and by the 1990s such detectors were at the heart of almost every experiment in particle physics. Charpak's chamber also has applications in medicine, biology, and industry.
======================
Georges Charpak
Z Wikipedii
Georges Charpak (ur. 1 sierpnia 1924 w Dąbrowicy, niedaleko Równego) – francuski fizyk pochodzenia żydowskiego , laureat Nagrody Nobla w dziedzinie fizyki w 1992 roku.
Urodzony w Polsce, w rodzinie żydowskiej, przybył do Francji w 1931 roku. W 1944 został deportowany do nazistowskiego obozu koncentracyjnego Dachau, gdzie przebywał do wyzwolenia w 1945 roku. W roku 1946 uzyskał francuskie obywatelstwo. Studiował w École nationale supérieure des mines (Wyższa Szkoła Górnicza) w Paryżu, potem rozpoczął pracę naukową. Był współpracownikiem Frédérica Joliot-Curie w Collège de France, specjalizując się w fizyce eksperymentalnej. W 1959 roku rozpoczął pracę w instytucie CERN.
W 1992 roku otrzymał Nagrodę Nobla za wkład w dziedzinie opracowania detektorów cząstek.
Źródła:
* Beata Tarnowska (red.), Nagrody Nobla. Leksykon PWN, Warszawa 2001, ISBN 8301133937
Linki zewnętrzne:
2007.10.16 | anatolij
Re: Ceред 6-и Нобелівських лауреатів - Георгій Шарпак, українець
Шановне паньство, на превеликий жаль, серед всіх названих 6 нобелівських лауреатів НЕМАЄ жодного українця...Зокрема, щодо лауреата І. Мечникова написано тільки, що його баттько молдавського походження, алк СКРОМНО забули написати, що його матір є ЄВРЕЙСЬКОГО походження, завдяки чому І. Мечников увійшов у Єврейську Енциклопедію "СТО НАЙВІДОМІШИХ ЄВРЕЇВ СВІТУ" (книгу можна купити у будь-якому книжковому склепі за 18 гривень, зокрема, доступна вільно в Одесі і Києві, де я її й купив)ю
Так само щодо лауреата Храпака, його матір є чи стокровною єврейкою, а згідно Талмуду, син її є теж Євреєм.
Ось і все, щодо короткого коментаря на тему так званих "українських" Нобелелістів!
2007.10.16 | теж_вчоний
А про американських таку ж розвідку слабо?
Дістали вже ці "патріоти": кожен американець знає про величезний внесок євреїв до американських культури і науки і вдячний нацистам та комуністам за те, що ті направили до них стільки цінних співгромадян. Останнім є засновник на даний момент найбільшої у світі компанії Google. Так от, росіяни ніколи не забувають нагадати, що він є росіянином за походженням, хоча батьки вивезли його ще дитиною тож Росія навряд чи може претендувати хоч на найменший внесок до його досягнень.Те саме з Мєчніковим: чий нобелівський лауреат? - Російський, звичайно, хоча народився і вчився в Україні, а нобелівські відкриття зробив у Франції, бо в Росії не було умов ані наукової роботи, та ще й переслідували через "неправильне" походження.
Треба брати приклад з росіян: усі досягнення російські, а живи і працюй десь поза Росією, бо євреїв ми не любимо (це чорний гумор).
2007.10.16 | Георгій
До речі, Ерліх теж був єврей...
... але чомусь ніхто не жаліється, що, мовляв, який він там німецький Нобелівський лауреат.