01/03/2008 | президент АПН Василь Кремень

Академії педагогічних наук України — 15 років. Про тих, хто стояв біля її джерел, про нинішню діяльність колективів учених розповідає доктор філософських наук, професор, дійсний член НАНУ, заслужений діяч науки і техніки, автор численних праць з філософії, соціології, педагогіки, президент АПН Василь Кремень.

— Засновниками вищої освітянської наукової установи були провідні українські вчені: Олександр Захаренко, Василь Мадзігон, Іван Прокопенко, Олександра Савченко, Віктор Скопенко, Петро Таланчук, Микола Шкіль, Микола Ярмаченко та багато інших. Першим президентом у 1992-му обрали доктора педагогічних наук, професора, дійсного члена АПН СРСР Миколу Дмитровича Ярмаченка.

Перед академією тоді постали завдання, пов’язані насамперед з відродженням національної школи, проведенням фундаментальних і прикладних досліджень, спрямованих на розвиток педагогічної та психологічної наук; розв’язання нагальних проблем теорії і практики освітньої галузі, створення програм, підручників і посібників для різних рівнів освіти та налагодження міжнародних зв’язків з науковцями закордону.

Українська педагогічна думка має багату історію. Імена Володимира Великого, який заснував у Київській Русі перші школи книжного навчання, Ярослава Мудрого, культурно-освітніх діячів Києво-Печерської лаври, що заклали фундамент вітчизняної науки й освіти, золотими літерами викарбувані на скрижалях історії.

АПН увібрала в себе досягнення педагогіки кінця XVІІ — початку XVІІІ століть, коли братські школи, Острозька і Києво-Могилянська академії були осередками освіти і науки не лише для українських земель. Імена Петра Могили, Феофана Прокоповича, Григорія Сковороди досі залишаються символами глибокої освіченості й шляхетності. Галузь особливо успішно розвивалася в XІX і минулому століттях. К. Ушинський заклав міцний методологічний і теоретичний фундамент педагогіки як науки. Істотний внесок зробили Микола Пирогов, Іван Франко, Софія Русова, Іван Огієнко та багато інших діячів освіти і культури. Славні традиції української педагогіки примножили Антон Макаренко, Василь Сухомлинський. Їхні педагогічні ідеї продовжили вчителі-новатори Іван Ткаченко, Олександр Захаренко та інші.

У жовтні 1926-го в Україні започаткували Науково-дослідний інститут педагогіки, який впродовж багатьох років був головним науковим центром досліджень проблем галузі. Нині Інститут педагогіки — провідна наукова установа, з якої виросло багато наукових закладів академії. Так, на базі психологічного підрозділу в 1945 році створено Інститут психології, який тривалий час очолював видатний вчений, академік Григорій Костюк. Згадані інститути стали базою створення АПН. Згодом з них виокремилися інститути педагогіки і психології професійної освіти (1993), Інститут спеціальної педагогіки (1993), проблем виховання (1996), соціальної та політичної психології (1996), вищої освіти (1999), інформаційних технологій і засобів навчання (1999), Інститут професійно-технічної освіти.

До складу Академії нині також входять Центральний інститут післядипломної педагогічної освіти, Донецький інститут післядипломної педагогічної освіти інженерних працівників, Навчально-науковий центр професійно-технічної освіти.

У структурі академії плідно працюють п’ять регіональних науково-практичних центрів, на які покладено завдання розробки певних напрямів психолого-педагогічної науки і практики. Спільно з Міністерством освіти і науки утворено Український науково-методичний центр практичної психології і соціальної роботи (Київ).

У структурі академії успішно діють Педагогічний музей і Державна науково-педагогічна бібліотека імені Василя Сухомлинського.

В установах АПН плідно працюють понад 1500 науковців, половина з яких мають наукові ступені й вчені звання. До складу академії обрано 51 академіка, 93 член-кореспондентів, 30 іноземних членів, 8 почесних академіків.

Науковий потенціал і структури АПН об’єднано у п’ять відділень. Вони ведуть фундаментальні та прикладні дослідження з понад 250 тем, реалізують завдання майже 20 державних і галузевих програм. Академія здійснює підготовку кадрів із 26 спеціальностей у галузі педагогічних і психологічних наук. В аспірантурі навчається майже 500, у докторантурі — 40 осіб, щороку захищається понад 200 дисертацій.

Вагомими доробками, приміром, науковців Відділення теорії та історії педагогіки є підготовка і оприлюднення Національної програми виховання дітей та учнівської молоді, підготовка базового компонента дошкільної освіти та створення Програми розвитку і виховання дитини раннього віку «Зернятко» тощо.

Відділення дидактики, методики та інформаційних технологій в освіті брало участь у створенні законодавчо-нормативної бази і формуванні стратегії розвитку освіти. В його активі розроблені Концепції гуманітаризації освіти; 12-річної середньої загальноосвітньої школи, профільного навчання в старшій школі, Державний стандарт загальної середньої освіти.

Учені Відділення психології вікової фізіології та дефектології теж зробили вагомий внесок у скарбницю АПН. Значущими є їхні здобутки в дослідженні психологічних механізмів навчання за новими інформаційними технологіями; розробці психофізіологічного забезпечення навчальної та педагогічної діяльності...

Науковці Відділення педагогіки і психології професійно-технічної освіти спрямували свої зусилля на дослідження проблем з двох напрямів: теоретико-методичні основи формування змісту професійної освіти та історія і методологія професійно-технічної освіти. Впродовж 10 років ними впроваджено Концепції державних стандартів, професійно-художньої освіти, розвитку професійно-технічної (професійної) освіти. Нині розробляються державні стандарти профтехосвіти з робітничих професій.

У Відділенні педагогіки і психології вищої школи вивчають філософські засади модернізації в контексті Болонського процесу, ведуть пошук економіко-управлінських детермінант розвитку системи вищої освіти тощо.

Зрозуміло, я розповів лише про незначну частку зробленого підрозділами вищої освітянської наукової установи. Їй лише 15 років. І їй уже 15 років, якщо казати про набутий безцінний досвід, про здобутки в становленні і розвитку педагогічної думки.

Попереду — нові вершини, які, вірю, під силу здолати колегам-науковцям.

Тільки країна освічених громадян, упевнений, може називатися насправді демократичною і посісти належне місце серед лідерів.

http://www.golos.com.ua/article/1175083307.html