03/03/2008 | Eod

Ч. VII РЕФОРМУВАННЯ НАНУ:
«Лед тронулся господа присяжные заседатели!» (???)
(або: Академічні сіромахи на порозі аудієнції до гетьмана-президента)
Гетьман знає, що в нас нічого немає…
[А чи знає?!]
козацьке прислів’я
Ніхто не баче, як сирота плаче; а як заскаче, то всяк баче
українське прислів’я
Дороги, которые мы выбираем,
всегда упираються в пороги,
которые обиваем
Михаил Мамчич
Шлях реформування, позитивних докорінних змін будь чого є справою далеко нелегкою. Здавалося б, ось вона – готова модель – лише впровадити у практику. І все… панацея готова. Однак є й така аксіоматична істина, що реальне життя не сприймає теоретичних панацей-конструкцій; воно повсякчас закидає їм нагальні питання, при зіткненні з котрими – такі моделі чи-то руйнуються, чи-то модифікуються.
Так само і при розв’язанні проблеми реформування НАНУ. На сьогодні ймовірно не існує якоїсь організації, чи групи науковців, котрі спроможні запропонувати єдиновірний проект (хоча подібні претензії не важко помітити, ба й навіть на нашому прикладі) оптимального функціонування науки як сегменту суспільства країни, де б усебічно враховувалися потреби та специфіка різноманітних галузей – природничих, технічних і гуманітарних. Очевидно, що вибирати доведеться із різноманіття запропонованого.
Насамперед, варто відразу внести певні, як би то сказали науковці, – методологічні зауваги (про що вже не раз акцентувалося і нами: див. попередні частини)
Будь-які позитивні глибинні зрушення неможливі без належної політичної волі влади, її структур. Як би ми того хотіли, чи не хотіли, а це – таж аксіоматична істина. Навіть якщо взяти на озброєння тезу про те, що кожен повинен докладати зусиль до розвою громадянського суспільства – а відтак «держава – це ми», то і для її реалізації доконче потрібна ота позитивна політична воля уже легітимізованих структур.
Влада повинна насправді прагнути до розбудови незалежної і без всяких там ПРО- (якщо вже з таким навантаженням і вживати словосполучення – то «про-своєї») повноцінної держави. А тому кожний структурний елемент є важливим; йому потрібно приділяти не лише позірну увагу; механізм контролю, навіть при залученні зовнішніх інвесторів мусить залишатися в руках держави.
На сьогодні існує чимало альтернативних проектів з наведенням конкретної інформаційно-аналітичної бази, прилюдно висловлених розлогих міркувань і т. п. з приводу реформування науки в цілому, та її питомої ланки – НАНУ. Група талановитих та визнаних світовою науковою спільнотою науковців (не гуманітарного профілю) навіть зуміла зорганізуватися в громадську організацію з позитивно-інтригуючою назвою «За європейські цінності в науці»; її члени є авторами конструктивних одноосібних статей, та низки колективних звернень до владних інституцій. До речі, такі статті розміщені не лише у традиційних формах видання, а й на різноманітних Інтернет-сайтах, тобто – вони доступні для широкої аудиторії.
Однак, як вже говорилося, життя – це не є наперед визначена чітка однолінійність. А відтак звичайними юридичними методами, та ще й у такій країні як Україна, нічого не доб’єшся. Інакше кажучи, дотримуючись лише таких методик, є певний ризик впасти у своєрідний стан прострації – такого собі юридизму. Якщо ж чинити це свідомо, то виникає питання: яку насправді мету для себе ставить той чи інший прихильник юридизму. Громадяни, котрі живуть, керуючись здоровим глуздом, нехай і українським, а не європейським, вправі завважити: а чи справді є прагнення досягти хоч якогось там позитивного результату, а чи ж мається на увазі інше – отримати чергову фільку-відписку. Останнім і буде прилюдно уже вкотре проілюстровано – наша держава знаходиться на дикому маргінесі правової культури, та чого там – відверто, так просто цивілізації. Здебільшого масові протестні акції виникають тоді, коли вже справді «невтерпеж», іншими словами – за чеканними словами звернень, петицій, вимог і т. п. стоять живі люди з вкрай наболілими проблемами. З огляду на сказане, само собою постає шлях перемовин, коли досягається якийсь певний компроміс. Однак при цьому не йдеться про компроміс як кулуарні домовленості, коли ширмово використовуються (приносять в жертву) громадські інтереси. Мається на увазі компроміс як діалог взаємопорозуміння і вироблення першочергових заходів та стратегічної моделі убезпечення від криз в майбутньому.
На жаль, у суспільстві вже склалося негативне стереотипне уявлення щодо НАН України. Вдамося до згадки аксіоматичних слів В. Литвина «Не буває чорного і білого; когось правого і абсолютно неправого…». Цю істину знає кожен, однак коли справа стосується якихось там певних фактів, про неї забувається. Так і в НАНУ, ведуться кваліфіковані дослідження, є талановиті спеціалісти з різноманітних галузей. Проте на заваді стоїть передусім чиновницький апарат. Отже, вдаючись до теоретичної розробки конкурентноспроможної моделі української науки в цілому, водночас і негайно слід розпочати кардинальне реформування відомства керуючого справами. Без цього справа не зрушиться а ні на йоту з критичної межі. Хоча можна й повірити в залихвацько-оптимістичне висловлювання одного з віце-президентів НАНУ про те, що «НАНУ буде завжди…. В науку прийдуть багаті люди…». До цього ще варто приплюсувати слова, сказані одним всесвітньо відомим конгеніальним гуманітарієм 29 березня 2005 р. – «Бедные не должны заниматься наукой….». І все… от і готова теоретична модель: залишається всім масово покинути НАНУ (такий собі «ісход»…), а іншим – медіативно чикати отого масового приходу багатих. А може мається на увазі ситуація славного ХІХ віку: коли професорами ставали представники шляхетних родів, чи те, як знаменитий фізик С. Лєбєдєв утікав до науки від багатого батька-купця.
Напевне, шляхом зустрічей, ведення перемовин спробуємо добитися того, щоб не отримати звичайнісіньку відписку клерка, завізовану чи то Б. Патоном, а чи й беріть вище… самим паном керуючим справами… [Пригадується один польський детектив, як пан злодій сидів у пана комісара вдома, у панових пантофлях, у пановому халаті біля каміна і складав план, як сам себе зловить…]. Якщо буде публічно поставлена проблема, доб’ємося широкоформатної зустрічі президента НАНУ з усіма бажаючими академічними сіромахами, а той публічно вислухає наболілі проблеми, то це дозволить надіятися на певну резолюцію. Ні, з нашого боку це далеко не віра в доброго й обдуреного підлеглими царя-батечку. Однак буде створений прецедент, коли чи не вперше за історію свого президентства людині доведеться вислухати публічно біди своїх сіромах. А відтак – і щось сказати теж прийдеться. Ніхто не заперечує, що за радянських часів НАНУ в сфері соціально-правового захисту була своєрідним лідером-флагманом, коли на науковців у рік отримувалось 700-800 квартир від держави, існувала ціла розгалужена сітка санаторіїв-профілакторіїв, тощо. Проте не можна забувати, що і на державному рівні все було по-іншому, а тому не годиться весь комплекс позитивів приписувати як заслугу лише однієї людини. І навіть якщо так, то морально заспокоївшись на досягнутому, і водночас ще залишаючись при цьому керманичем такого колись могутнього, але нині обшарпаного вітрами негараздів фрегату, годилося б поцікавитися насущними проблемами екіпажу. Навіть рабів на галерах намагалися якось там нагодувати, принаймні до наступного поповнення партії. Правда, тоді капітанам галер було легше – невільницьких ринків було чимало, а от в науку не дуже-то ідуть навіть втікачі-голодранці….
Є прислів’я про те, що короля творить світа. А чи не є черговим міфом оточення вже аксіоматичне-твердження «Б. Патон вберіг НАНУ від розвалу…» (існує чимало мантричних інваріантів трактування). І під його магічний вплив потрапляє багатенько людей. Навіть ми до певної міри і на сьогодні перебуваємо у ціпкому полоні вібрувань отих мантричних хвиль; хочеться по суті розібратися в такому феномені.
Є незбориме внутрішнє прагнення почути пояснення з вуст самого президента НАНУ того, як він особисто сприйняв події восени 2006 р.; чому дозволив відповідати керівникові того відомства, через котрого і сталася криза; чи читав він особисто лист на його ім’я з сотнею (!) підписів; чи хоч на якийсь час задумався про долю живих людей. Хто і як міг заколисати його внутрішню свідомість, що то є за таке грізно-підступне оточення…
Людина може багато чого успішного зробити за своє довге і повноцінне життя. Однак настає момент, коли потрібно самому поглянути і на критичні реалії, а не довіряти пригодованій свиті. Тим паче, що за збігом обставин цей рік одночасно є подвійним ювілеєм: НАНУ і Б. Патона – 90 -річчя. І, варто вдаватися не лише до таких заходів, як факсиміле підписів під офіційними поданнями на офіційні хабарі від урядових структур, ура-звітування та приймання різноманітних почестей. Є такі нагоди, коли навіть цілковиті атеїсти думають про вічне, дбаючи про добру пам'ять свого імені.
Навіть якщо вдасться уникнути зустрічі (припустимо, в силу цілком поважних і об’єктивних причин – стану здоров’я), то оминути публічний подарунок на почесний ювілей аж ніяк. До речі, запрошуємо всіх бажаючих приєднатися до колективної праці з історії НАНУ. Робоча назва цієї збірки матеріалів і фотодокументів така – «До 90-річчя НАНУ. Повсякденна історія і боротьба гуртожитських науковців НАНУ (к. ХХ–поч. ХХІ ст.». Приймаються документальні матеріали звертань та відповідей-відписок на них, есе-спогади, фейлетони, критико-аналітичні статті, фотографії і т. п. за бажанням авторів можна підписуватися псевдонімом; члени редколегії збірника на сторінках названої праці – всі оприлюднять свої псевдоніми чи то ніки. Матеріали приймаються до 15 червня 2008 р.; бажано, щоби вони не перевищували обсяг 1 авт. арк. Просимо надсилати за електронною адресою: podarunok_nanu@mail.ru
Фактично, на сьогодні доля сотень науковців залежить від двох людей в системі НАН України. Це – В. Арсенюка, через діяльність відомства котрого і сталася криза; з котрим навіть віце-президенти не мають бажання розмовляти, мотивуючи його безпосередню підконтрольність лише президенту НАНУ. І – Б. Патона, котрий, як кажуть президіальні клерки, з науковцями-сіромахами не зустрічається; а як знаємо з досвіду 2006 р. навіть не ставить факсиміле-підписів у відповіді на колективні листи-звернення до нього (допоки нам невідомо – можливо, хоча б читає їх).
*********
«Енциклопедична освіченість, обшир наукових і літературних зацікавлень, креативність і глибина аналітичної думки, шляхетність помислів і при цьому простота, скромність і доступність у спілкуванні вирізняють Антона Григоровича з поміж інших його колег. А як він уміє підтримати і наснажити молодого дослідника, котрий тільки робить свої перші кроки у науці» (З офіційного академічного сайта про одного з віце-президентів НАН України)….
Навіть далекий від академічних реалій (чи то пак – реаліті-шоу) читач, прочитавши сповнений світлого оптимізму наведений щойно фрагмент, відчує бажання не скорятися злиденності. А що вже говорити про академічних сіромах… Правда, нам підказали, що серед керманичів такого форпосту в державі, як НАНУ, є незвичайна людина, котра принаймні щиро вболіватиме за інтереси простих науковців. А тому продовжити акцію «Розшукується член Президії, котрий публічно поставить ПРОБЛЕМУ…» вирішили саме при розмові з Антоном Григоровичем Наумовцем, людиною, котра з 1957 р. перебуває в Академії.
Отже, вдамося до хронології викладу подій.
27. 02. 2008 р. підійшли до секретаря А. Наумовця, приємної і ввічливої жінки, котра вислухавши прохання про зустріч, попросила коротко письмово викласти з якого питання, передала координати для зв’язку і попросила перетелефонувати після 17. 00. вже через якусь годину-другу ми знали, що Антон Григорович може зустрітися з нами 28. 02. 2008 р. після 17. 00, якщо це нам зручно. Звісно, ми погодилися. Однак у середу були і певні такі собі ексцеси: чомусь на центральному вході охоронець в аксельбантах вже не пропускав нас, коли ми, як зазвичай (і ми його знаємо, і він вже нас добре знає), показали паспорти громадян України. Нам навіть в дещо вульгарній формі було закинуто дивнувате прислів’я про якісь там «ніжки Машки…». Виявилося, що на сьогодні основним документом лише за яким і можна потрапити в президіальну будівлю є посвідчення співробітника НАНУ; як добре що десь там в наших ранцях оцей маленький-червоненький «дубликат бесценного груза» все таки лежав…
Окрилені вечірнім заочним знайомством через Інтернет-сайти з А. Наумовцем, весело пішли на чергові перемовини; задля збереження такої оптимістичної настроєвості обрали «партизанську тропу» (хвала «Банку національні інвестиції»!), оминувши охоронця «при параді». Однак вже вдруге отак мимохідь зустріли пана голову профспілок НАНУ. І тут вже вкотре відбувся моральний підкуп того самого нашого представника: «Пиши заяву, ми тобі блок даємо». Після декількох фраз А. Широков видав таємницю державної ваги: виявляється, якщо у сім’ї хоча б одна людина академічна, мешканці мають право сплачувати нижчу суму. А що відбувається в реальності?! Навіть сім’ї, де два молодих спеціалісти, сплачують завищену суму за неіснуючого мешканця – «мертву душу». Цікаво, але той фантом чомусь більше споживає електроенергії, води…. [Лікарі кажуть, що фантомні болі важче переносити і вони тривають роками….]. Однак пан голова профспілок НАНУ в черговий раз помилився: ми добре знаємо аналогічні проблеми, коли сім’я живе з двома дітьми упродовж восьми і більше років в одній кімнаті. І у них більше моральних і юридичних прав на покращення житлових умов, ніж у нас. Тим паче, ми не можемо піти на такий крок, оскільки зрадимо громадські інтереси; запродаємо тих, хто вкотре повірив у можливий прорив. Отже, щоби допомогти А. Широкову здійснити його справедливу і таку благородну мрію – ощасливити обездолених науковців НАНУ – проведемо загальні збори у гуртожитках, де зберемо заяви від тих, хто потребує покращення умов та зменшення оплати. Зібрані заяви віднесемо і зареєструємо у ЦК профспілок. Водночас – дамо шанс пану голові профспілок стати на шлях виправлення. Чого був лише вартий його закид: «ну службове житло ми тобі зараз не дамо, он Інститут виставив двох перед тобою….». По-перше, його ніхто про це не просив; по-друге, а звідки він так впевнений, що лише двоє?!... а п’ятеро-шестеро…ба й навіть – більше.
Отже, вже якийсь результат ходіння того дня є – у мешканців гуртожитків можливо буде шанс отримати те, що у них відбиралося упродовж років, хоча би в такому невеличкому аспекті як зниження квартплати та покращення житлових умов у межах існуючої будівлі. Звісно, допоки не повернуть втраченого права на прописку, відібраного права молодого спеціаліста, будь-які поступки – лише ореол, що прикриває оту соціальну потвору.
У приймальній А. Наумовця були приємно здивовані: нам запропонували роздягнутися прямо тут. Ми навіть ввічливо перепитали, чим ввели в щире здивування секретаря – «А навіщо Вам спускатися на перший поверх?!....». Заради об’єктивності скажемо, що і секретар академіка В. Походенка також запропонувала нам роздягтися в приймальній.
Цей академік (А. Наумовець) і справді виявився дуже доступним і приємним у спілкуванні. Вдумливо і з конкретними запитаннями, вислухав найбільш актуальні й гострі проблеми. Роз’яснив, що ПРОБЛЕМУ в цілому не доцільно ставити на засіданні Президії; а от такого плану питання вирішуються на Бюро Президії, членом якого він і є. А. Наумовця зацікавило питання скільки таких науковців, котрі після успішного закінчення очної аспірантури та захисту дисертацій, волею керуючого справами виявилися абсолютно безправними. На жаль, ми не володіємо точними статистичними даними. Окрім того, потрібно провести моніторинг по інститутам: як тепер поступають комісії з розподілу – чи надають право на житло. Приміром, у гуманітарних – випускники розписуються в тому самому – з наданням житла (гуртожиток).
Хоч як не важко далася обіцянка, однак Антон Григорович, дав слово:
– донести наше звернення до Б. Патона. Водночас він підказав: все, що в нас викладено, – є загальним, а от для президента краще докласти супроводжуючу записку. Ми прислухалися до такої доречної поради і сподіваємося, що тепер є більше шансів на позитивне сприйняття з боку президента.
– Публічно на засіданні Бюро Президії НАН України викласти ПРОБЛЕМУ, що з нею його ознайомлено.
Як нам пояснив співрозмовник, якщо така постановка ПРОБЛЕМИ прозвучить на засіданні Бюро Президії НАНУ, резолюційна частина потрапить у звітну щорічну доповідь Б. Патона. Усвідомлюємо, тотальну забюрократизованість системи НАНУ, однак вихід потрібно шукати… Антон Григорович, як людина котра буває на засіданнях уряду [виявляється Б. Патон є і його членом, а засідання там тривають чималу кількість годин. От і доводиться по черзі віце-президентам відвідувати й такі зібрання], пояснив наступне: допоки не буде вироблено певного проекту постанови, всі питання вирішуються в напруженому ритмі. А відтак наш запит, який обіцяв оприлюднити міністр В. Князевич, залишиться просто – не по-чу-тим…
А. Наумовець навіть взяв координати для зв’язку, сподіваємось, що можемо надіятись на дотримання слова з його боку; опосередковане тому свідчення є те, як на наступний день ми передавали потрібні папери його секретареві – нас зустріли з готовністю та щирим співчуттям. А от в приймальній В. Литвина нам довелося декілька разів заново пояснювати ситуацію, і те, що ми з свого боку виконуємо домовленість між нами і господарем кабінету.
На сьогодні можемо констатувати: знайшовся член не просто Президії, а Бюро Президії НАНУ, котрий дав слово відкрито поставити ПРОБЛЕМУ. Однак наша акція продовжується. Ми вирішили поспитати ще одного віце-президента: чи цікавиться він тим, як виконуються його підлеглими його ж таки позитивні резолюції. Окрім того, є ще члени Президії, котрі позиціонують себе як представники таких політичних сил, що є поборниками соціального й правового захисту громадян. Цікавість для узагальнюючої характеристики представляє такий зріз: наскільки у них переважить відданість академічній системі перед партійними обов’язками.
Підсумовуючи, ще раз вкажемо – наразі потрібна звичайна воля до здолання кризи.
P. S. 1) Нижче як Додаток буде опублікована обіцяна «Пояснювальна записка до проекту постанови…» за підписом Б. Патона. Знову на папері, а особливо для тих, хто не відає академічних реалій, все виглядить дуже і дуже пристойно. Однак вражаючий цинізм проявляється хоча б у декларації на отримання 65 двокімнатних квартир метражем 75 м. кв. кожна – і саме для молодих спеціалістів. Як уже йшлося в попередніх частинах, кількість названої категорії науковців не визначена ретельно, туди потрапили і люди інших вікових категорій. А як бути й з ними?! Перед нами чергове скачування грошей від держави. Натомість на таку суму можна звести сучасний комплекс соціального житла (гуртожиток поліпшеного типу) на академічній землі – те, що обіцяв В. Семиноженко. Прикметно, що не так давно директора одного гуманітарного інституту, котрому надали службову квартиру покращеного планування – заставили розприватизувати свою стареньку однокімнатну «хрущовку». Однак, чи так само заставили поступити президіального клерка (з ним тоді одержав таку саму 3-у теперішній заступник головного вченого секретаря НАНУ), котрий в 11. 12. 2006 р. отримав трикімнатну квартиру, хоча мешкав у досить таки непоганих умовах… А віце-президент НАНУ А. Наумовець мешкає в двокімнатній квартирці загальною площею 28 м. кв. Згідно з інформацією, оприлюдненою на Інтернет-сайтах, ця людина саме для НАУКИ зробила не мало.
2) Пропонуємо всім Радам гуртожитків НАНУ провести в найближчі дні загальні збори з метою донесення інформації голови профспілки НАНУ Анатолія Широкова про можливість покращити житлові умови в межах гуртожитку та зниження оплати за помешкання, особливо коли сім’ям доводиться переплачувати за неіснуючу особу на 50 відсотків більше, ніж за реального мешканця. Зібрані заяви від мешканців на ім’я А. Широкова можна зареєструвати самостійно чи для координації звертатися за електронною адресою: podarunok_nanu@mail.ru. На жаль, сьогодні ми не отримали однозначної відповіді від представників Ради гуртожитку № 2 по вул. Ежена Потьє,9 щодо проведення таких зборів у них. Можна виробити критерії, за котрими мешканці потребують покращення житлових умов. Однак у жодному разі не варто вдаватися до кулуарщини. Покращення умов можливе за рахунок відселення неакадемічних представників. Приміром, в одному з основних гуртожитків декілька місяців тому поселилася сім’я, яка займає чимале помешкання на п’ятому поверсі, а працюють обидва дорослих члени в системі закладів харчування «Два гуся». Натомість, підкреслимо вже вкотре – науковцям приходять листи до їхніх інститутів з проханням відселити тих, кого взяли на роботу «з наданням житла» [за що вони і розписалися у протоколі – а все інше – то безпідставні інсинуації Президії НАНУ] – гуртожитку. Науковці самі повинні перестати боятися фантомів – ДЖКП та відомства керуючого справами НАНУ.
Отже, текст:
Пояснювальна записка
До проекту постанови Кабінету Міністрів України
«про затвердження Переліку заходів, спрямованих на підвищення
Престижу наукової праці, державну підтримку талановитої молоді,
заохочення її до наукової діяльності»
1. Обґрунтування необхідності прийняття акта
Прагнення України створювати та розвивати наукомісткі галузі економіки, забезпечувати поступальний розвиток держави, інтегруватися в європейські та світові структури і вийти на відповідні міжнародні стандарти потребує побудови в Україні економіки та суспільства, що базуються на знаннях, підготовки молодих висококваліфікованих кадрів, здатних до творчої роботи в науковій та науково-технічній галузі, виконання фундаментальних досліджень і перспективних технологічних розробок на проривних напрямах сучасної науки і техніки.
Незадовільна ситуація, що склалася в державі із залученням до наукової галузі здібної молоді, загрожує втратою спадкоємності поколінь учених у наукових школах та руйнацією важливих напрямів наукових досліджень.
Документ підготовлено Національною академією наук України на виконання рішення засідання Кабінету міністрів України від 23. 01. 22008 р. «Деякі питання організації співпраці Кабінету Міністрів України та Національної академії наук» (витяг з протоколу № 3, п. 1. 2).

2. Мета та шляхи досягнення
Метою прийняття акта є затвердження заходів і дій, спрямованих на вирішення проблеми залучення до наукової галузі здібної молоді, її закріплення в наукових установах та сприяння розвитку вітчизняної науки. За даними НАН України, її зусиль недостатньо для докорінного виправлення ситуації з поповненням наукових установ молодими кадрами. Для цього необхідно запровадити та реалізувати низку державних заходів, спрямованих на здійснення масштабної роботи з підтримки наукової молоді і вітчизняної науки загалом. Зокрема, це заходи щодо:
Забезпечення талановитої наукової молоді реальними перспективами отримати службове житло або пільгові кредити на придбання житла;
Створення для молодих науковців можливостей проводити дослідження на сучасному науковому обладнанні та мати доступ до необхідного інформаційного забезпечення;
Вагомої фінансової підтримки здібних молодих учених та їх досліджень;
Суттєвого підвищення престижу професії науковця у суспільстві.

3. Правові аспекти
Реалізація комплексу заходів, які планується затвердити цією постановою, передбачає внесення змін і доповнень до чинних нормативно-правових актів:
– Закону України «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти»;
– Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»;
– Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»;
– Указу Президента України від 12. 06. 00 № 779 / 2000 «Про Положення про щорічну премію Президента України для молодих вчених»;
– Указу Президента України від 09. 04. 02 № 315 / 2002 «Про додаткові заходи щодо підтримки молодих учених»;
– Указу Президента України від 22. 03. 94 № 100 / 94 «Про державну підтримку наукової діяльності Академії наук України»;
– Положення про порядок надання пільгових довготермінових кредитів молодим сім’ям та одиноким громадянам на будівництво (реконструкцію) житла, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29. 05. 01. № 548;

4. Фінансово-економічне забезпечення
Прийняття проекту постанови Кабінету Міністрів України передбачає, починаючи з 2008 року, реалізацію комплексу заходів, фінансування яких здійснюватиметься в межах бюджетних призначень міністерствам, іншим центральним органам виконавчої влади, Національній та галузевим академіям наук.
Орієнтовний обсяг додаткових бюджетних асигнувань, необхідних Національній академії наук України для реалізації заходів у 2008 році, становить майже 51 млн. грн. Розрахунок додається.

5. прогноз результатів
Прийняття проекту постанови Кабінету Міністрів України та реалізація комплексу заходів, затверджених цим актом, сприятиме:
підсиленню мотивації здібної молоді до роботи у науковій галузі;
залученню до наукової галузі України значно більшої кількості здібної до творчості молоді та закріпленню її в наукових та науково-освітніх установах;
суттєвому підвищенню рівня професійної компетентності та освіченості молодих наукових працівників;
створенню сприятливих умов для розвитку сучасних наукових досліджень та підвищенню їх рівня;
удосконаленню державної системи адресної підтримки наукової молоді;
зміні ставлення суспільства до професії вченого та підвищенню його авторитету;
удосконаленню нормативно-правової бази щодо сприяння та розвитку наукової та науково-технічної діяльності України

Президент НАН України
академік НАН України Б. Є. Патон

ОБСЯГ ДОДАТКОВИХ АСИГНУВАНЬ, НЕОБХІДНИХ У 2008 РОЦІ ДЛЯ РЕАЛІЗАЦІЇ НАЦІОНАЛЬНОЮ АКАДЕМІЄЮ НАУК УКРАЇНИ
НИЗКИ ЗАХОДІВ
Назва заходу Обсяг необхідних
додаткових
бюджетних
асигнувань у
2008 р.
Пояснення
Забезпечення
службовим житлом
молодих учених
НАН України 50 млн. грн.* Ці кошти пропонується виділити додатково до бюджетної програми 6541830 «Забезпечення житлом для вчених Національної академії наук України»
Збільшення втричі
розміру
200 стипендій
Президента України
для молодих учених
960 тис. грн. Стипендія призначається виключно молодим ученим НАН України, а її розмір на сьогодні становить 300 грн. / міс.
Пропонується з травня 2008 р. збільшити розмір стипендії до 900 грн. / міс.
Збільшення в 2 рази
Розміру щорічної
Премії Президента
України для молодих учених та кількості
цих премій до 40 200 тис. грн. Зараз призначається 25 премій по 10 тис. грн.. кожна. З них 10 премій призначається молодим ученим НАН України.
Пропонується збільшити розмір премій до 20 тис. грн., а їх кількість до 40, і щоб з них 15 премій призначалися молодим ученим НАН України

Разом на реалізацію цих заходів у 2008 році додатково знадобиться 51,160 млн. грн.
*Станом на початок лютого 200 року вартість одного квадратного метра житла в Києві становила не менше 10 тис. грн. Якщо у 2008 році з Державного бюджету України виділити 50 млн. грн. для забезпечення службовим житлом молодих учених НАН України, це дозволить придбати майже 5. 000 м. кв. житла, що відповідає приблизно 65 двокімнатним квартирам загальною площею по 75 м. кв.