03/08/2008 | Eod

Ч. Х. РЕФОРМУВАННЯ НАНУ:

ЗВЕРНЕННЯ ІНІЦІАТИВНОЇ ГРУПИ
ДО «АПОСТОЛА» ШРЕЙКБРЕХЕРІВ

«Для людей героического духа все обращается во благо,
и они умеют использовать плен как плод большой свободы,
а поражение превратить иной раз в высокую победу!»
Д.Бруно
Исправить людей можно, лишь показав их такими,
каковы они на самом деле
П. Бомарше
Там и невинные слова
Коварно искажало эхо…
…Лягушка, подглядев за мной,
Донос строчила жабе серой,
А та, набравши сплетен, шла
Шептаться с тетушкой виперой.
Г.Гейне

Я продаю себя за грош,
Не стану торговаться;
Я продаю себя за грош,
Всяк покупатель мне хорош.
Могу дешевле уступить,
Коль вам захочется купить…
П.Бомарше
Хоч на сьогодні, якщо послуговуватися модною політично-кон’юнктурною піар термінологією, вже досягнуто певного навіть історичного ПРОРИВУ – формально В. Арсенюк вже не відповідатиме тим, хто постраждав від дій чи бездіяльності його відомства, – мусимо констатувати ось яку сумну реалію.
Йдеться про те, що зіткнувшись з безвихідною ситуацію, коли неможливо довести до мінімального облаштування власний побут, деякі науковці втрачають навіть ті потенційні запаси «запарених мізків» (як характеризували «особєй наукової статті» на початку 2000-х рр. клерки ДЖКП НАНУ). Це не лише сумно, а ще й, повірте, дуже боляче за давніх колег, котрі по суті є творчими інтелектуальними людьми. Однак, боротьба за елементарне виживання, постійна гнітюча думку, як прогодувати сімейство, усвідомлення соціальної несправедливості, уже й зароблені досить складні фізичні недуги – стали причинком до своєрідного розладу внутрішнього світогляду, що активно проявляється в деструктивно-маніакальній позиції стосовно нашої діяльності.
Оте ходіння-жебракування по клерках, начебто тактико-стратегічне розповсюдження дезінформації, як щонедавно виявилося, лише незначна вершина «айсбергу», що уособлює людину, яка носить славне ім’я одного з двох верховних християнських апостолів (з етичних міркувань поки що не оприлюднюємо прізвище). Ті достойні люди (і не лише 2, а й всі 12) ніколи не вибудовували у своїй уяві фантазійних примар, а в стосунках з людьми вели себе просто і відверто, не плетучи розгалужених сіток підступних стратегем. І головне – вели себе соборно – солідарно, колегіально. А от тут маємо такого собі «апостола» ауто-штрейкбрехера. Наразі залишається зробити уклінне прохання перед паном керуючим справами НАНУ. Цей бідолаха-науковець настільки повірив у всемогутність витвореної Вами системи залежності від Вашого ж клеркового причту, що йому вже навіть цілком достатньо тих пучечків асисів світлоносної осяйності, котрими Ви особисто наділяєте свиту. А якщо Ви ще його персонально потішити хоча б кинутим мимохідь поглядом, то він ладен на будь-який компроміс. І вже це одне стимулює «апостола» до ще більших подвигів: відчайдушної готовності летіти на крилах компромісу (-любэ-) до самого батька-гетьмана («бо йому такі люди, готові до компромісів, начеб то вкрай потрібні»).
У зв’язку з останнім, нам доводиться серйозно наголосити на заувазі: розколу в наші ряди ні він, ні його незначний почет (який, втім, здається просто дезінформований з боку «гуру») не вносять жодного, але до певної міри відбувається суспільне дискредитування загальної мети – вироблення і закріплення механізму соціально-правового захисту науковців в системі НАНУ. Відтак, якщо, навіть не зважаючи на всю нашу психотерапевтичну просвітницьку (але ж ми не дипломовані фахівці!) стосовно «апостола» роботу, продовжуватимуться і далі на практиці подібні фантазійні кулуарно–штрейкбрехерські псевдокомпромісні оборудки на будь-якому президіально-чиновницькому рівні; внесення чутками і плітками дисонансу в налагоджений ритм роботи академічного колективу, – доведеться вдатися до крайнього заходу: оприлюднення прізвищ штрейкбрехерів.
Якщо вже так не терпиться проявити весь свій хист до ведення боротьби за суспільні інтереси, а все нутро Ваше рветься революціонувати, то от Вам, дорогі діячі-активісти профспілок, конкретні завдання від науковців:
- поставити перед профспілковими комітетами академічних осередків питання про виплату 12 відсоткового підвищення, починаючи з січня 2008 р.;
- зафіксувати протокольно на засіданнях зборів інститутів, щоби до розрахункового листа було внесено графу: борг підприємства з подальшою індексацією за всі належні місяці;
- поставити питання перед фінансово-економічним відділом Президії НАНУ: чому до сих пір не всі академічні інститути отримали підписаний наказ на це законне для нас, науковців, з боку держави підвищення заробітної плати.
Зробіть ці конкретні доручення, ми їх вже піднімали на місцевих рівнях, – а тоді вже переймайтеся «апостольською місією». От про що має говоритися на зініційованих Вами профспілкових баталіях-чварах. А аж ніяк не про моделювання трійок-четвірок-п’ятірок-шісток… - котрими підемо до СВІТЛОГО МАЙБУТНЬОГО (йдеться про складання списків черговиків по певним групам на отримання службового житла).
А найперше, скличте загально-гуртожицькі збори, де оприлюдніть публічно інформацію, отриману кулуарно на позаминулій неділі від пана голови ЦК профспілок НАНУ. Про що вже Вас просимо, і просимо, і просимо, а тепер уже й перед Вами, нашими колегами, – чолом б’ємо… Ви прекрасно знаєте про зустріч, котру готуємо для представників Рад гуртожитків НАНУ з Київським регіональним профспілковим комітетом. Заплановано поставити і резолюційно закріпити такі вимоги-пропозиції:
- підняти питання про надання статусу сімейного гуртожитку (чи двом гуртожиткам) в системі НАНУ;
- підняти питання про належний перерахунок оплати за помешкання, коли доводиться по підвищеним тарифам сплачувати за неіснуючого мешканця;
- зробити внутрішній моніторинг ситуації та вирішити проблему з покращенням житлових умов в межах існуючої гуртожицької будівлі для певних категорій мешканців;
- підняти питання про створення міжвідомчої комісії (з обов’язковим включенням до її складу представників Рад гуртожитків) на предмет незалежного моніторингу ситуації в гуртожитках НАНУ і виявлення неакадемічних мешканців;
- вивчити питання щодо соціально-правового забезпечення категорії пенсіонерів інфраструктур НАНУ.
Чи донесли Ви, шановний колего, цю інформацію, хоча б у вигляді оголошення до Вашого осередку?!
Ще раз щиро, без жодної тіні чи натяку на іронію, благаємо: не бавтеся підкилимництвом, не йдіть по стезі президіальних клерків; відчуйте себе ЛЮДИНОЮ.
Пригадайте, слова Воланда: «Ніколи, нічого не просіть у сильних світу цього… Самі запросять, і самі дадуть». Ретранслюючи наведену тезу на нашу гуртожицьку наукову дійсність, можна сказати таке: не мрійте і не думайте, що кулуарно Вам хтось щось раптом підкине. Оте ЩО-О-ОСЬ, чомусь у Вас повсякчас асоціюється дуже вузько-прагматично – квартира. Цього ніколи не буде! Навіть своє маленьке щастя, на нещасті інших не вибудуєш, з такого «подарунка» долі старту для особистого благополуччя теж не відбудеться. Ваша людська сутність просто потоне в тенетах облуди.
Ви, на жаль, свій час, коли Вам вірили люди, ладні були йти до кінця, упустили ще восени 2006 р., пішовши на оманливі перемовини з відомством керуючого справами. Хто вів протокол Ваших зустрічей?! Чому не вимагали присутності преси?! Як взагалі могли допустити юридично-правовий нонсенс: дозволили щоби Вам відповідало відомство того, через дії і бездіяльність котрого Ви постраждали?! Попустили, щоби Вам, а головне тій СОТНІ ЛЮДЕЙ, котрі поставили свої підписи під зверненням до президента НАНУ, він не відповів, проігнорував ПРОБЛЕМУ. Зібрати за вечір сорок підписів – то ще не велика справа. А от зуміти усвідомити, що Вам довірено сорок людських доль, то вже початок для хоч якоїсь справжньої реальної СПРАВИ. Однак, тоді, восени 2006 р. такого усвідомлення не було. Все йшло на якийсь алярм – масовість-масовість-масовість. А люди ж-то вірили, очікували певних результатів. Не заколисуйте себе відрадною думкою про те, що Ваші акції зупинили продаж гуртожитку по вул. Ежена Потьє; і мовляв все – на цьому проблему вирішено. Самі добре бачите, що до розв’язання проблемного клубка ще ой як далеко. А тому нічого тепер казати: о-о-о! тоді ще були такі благодатні часи – людський оптимізм і віра в реальне покращення, навіяні «помаранчевими подіями». От з-поміж інших чинників, і Ви частково доклали зусиль до його розвіювання (оптимізму). І не кажіть, що винуваті політики, образ їх ми також творимо, і їх також вибираємо.
Отже, в зв’язку з тим, щоби глибше усвідомити причини поразки протестних акцій восени 2006 р., уважно вивчіть всі, зібрані Вами документи; проаналізуйте їх, а водночас і мотиваційні моменти власної поведінки. Підготуйтесь і налаштуйтесь, таким чином, до реальної тривалої спокійної боротьби з чиновницьким апаратом Президії НАНУ. От на сьогодні той максимум, котрим повинні перейматися Ваші мрійливі фантазійні голівки. Відкиньте будь-які помисли про отримання житла для тих, хто піде на компроміс: полякали-полякали, пошуміли-пошуміли і от ще заплачте – дя-а-адечки, по-о-да-а-а-йте,…не-е ми-и-на-а-йте-е…
З повагою,
і водночас надією на те, що зумієте примінити власні сили на приборкання інфантильно-мрійливих облуд,
колеги.