Академічна наука України - початок
05/06/2008 | Світлана Мормель
Рік заснування: 1918–й
З нагоди 90–річчя Національної академії наук України, що відзначається цього року, в ЗМІ з’являється все більше публікацій, пов’язаних із сучасним станом та перспективами розвитку науки, та й загалом «з нагоди ювілею». Їх автори, шукаючи підтвердження ходу своїх думок, звично апелюють до історії Академії. Того й дивись, знову виринуть «140 співробітників Академії 1919 року», як ті вічні у своїй сталій кількості «бакинські комісари». Хоч історикам давно відомо, що співробітників Академії в перші два роки її діяльності було від 500 до понад 1500 осіб, більшість з яких працювала позаштатно.
Трапляються й зовсім анекдотичні ситуації. Два доктори наук в ювілейний рік Академії публікують статтю, де порівнюють її діяльність з французьким Centre National de la Recherche Scientifique (CNRS). І у першому ж рядку порівняльної таблиці помиляються у даті заснування установи, в якій працюють — замість 1918 вказують 1919 рік. Дрібниця? Так, хоч фальсифікацію радянською історіографією часу заснування Академії (датування 1919 роком) історики досить «голосно» обговорювали ще на початку 1990–х років. І саме 1918 рік подається ледь не на всіх обкладинках сучасних видань з історії та діяльності Академії.
Наука для держави
Навіщо знадобилося 90 років тому засновувати «Українську академію наук у Києві»? Мотиви її заснування були близькими до тих, що спонукали англійських вчених об’єднатись у XVII столітті в Лондонське наукове товариство(Royal Society of London), або французьких, що й собі створили Паризьку академію (L'Académie Française). Інші європейські країни також свого часу заснували численні наукові товариства чи академії, окремі з яких набули статусу національних. Всі вони мали спільну мету — примноживати наукове знання. Вважається, що основною відмінністю між науковим товариством та академією був вибір джерел фінансування. Наукові товариства переважно існували на власні кошти (членські внески, прибутки від видань). Тоді як академічною наукою опікувалися державні інституції. Французький монарх Луї XIV проголосив себе протектором Паризької академії, Лондонське наукове товариство мало статус Королівського, а в Російський імперії академія була заснована особисто Петром І і звалася імператорською.
Та об’єднання зусиль вчених «не для практичних цілей, а задля неї [науки] самої», як пояснює мету існування академій та наукових товариств словник Брокгауза і Ефрона, не цілком окреслює мотиви українських науковців. Вони доповнювалися ідеями, що у ХІХ столітті спонукали й інші, так звані «недержавні народи», до творення академічної науки. Академії поляків, сербів, чехів, болгар (що виникли одна за одною з другої половини ХІХ століття), стали, на думку істориків науки, ще й «засобом збереження самосвідомості народів, що колись втратили національну незалежність». Тож в ідеї творення Української академії науковці другої половини ХІХ століття вбачали можливість підтримки української ідентичності, розвитку українознавчих студій.
Заснування - дві концепції
Про передісторію Української академії написано багато — і про початки у сфері освіти, і про діяльність Наукового товариства ім. Т.Шевченка (НТШ) і Українського наукового товариства (УНТ). У них Михайло Грушевський вбачав часткову реалізацію ідеї Української академії. Він багато років прагнув надання їм цього статусу, що засвідчило б офіційне визнання української науки.
Проте, коли нагода нарешті з’явилась, ця ідея не була одразу реалізована. Натомість виникла альтернативна концепція — творення зовсім нової, державної наукової установи. Її авторами прийнято вважати одразу двох людей — Миколу Василенка та Володимира Вернадського.
Приїхавши на запрошення Василенка до Києва та очоливши Комісію для вироблення законопроекту про заснування Української академії наук, Вернадський зустрівся з Грушевським для обговорення деталей. Здається, в участі Грушевського були зацікавлені всі — і Вернадський, який вважав його «найвидатнішим українським істориком», і гетьман Павло Скоропадський, що цікавився думкою вченого з цього питання. Але перемовини були невдалими. Грушевський відмовився брати участь у роботі Комісії. Причини називають різні.
Згадують негативне ставлення вченого до гетьмана Скоропадського, що на той час був при владі. Пишуть і про надання Грушевським переваги в майбутній Академії гуманітарним установам чи соціальним або українознавчим дослідженням, тоді як Вернадський, мовляв, будучи природознавцем, тяжів до ширших наукових обріїв. Отже, межа в поглядах вчених пролягла десь у галузі їхньої спеціалізації.
Проте деякі розбіжності в поглядах вчених не такі очевидні, як прийнято вважати. Наукові товариства — НТШ та УНТ, — які тривалий час очолював Грушевський, мали у своєму складі установи не лише гуманітарні, а й природничі, об’єднані в окрему секцію. І про плани її ліквідації (у випадку перетворення на Академію) немає жодних відомостей. Крім того, в статуті НТШ ціль діяльності Товариства визначено так: «плекати та розвивати в українсько-руській мові науку без прямого дидактичного призначення» - жодних обмежень щодо винятково або переважно гуманітарних чи суспільствознавчих досліджень. Що ж до рівня розвитку природничих досліджень в українських наукових товариствах, більш детальні висновки варто робити лише порівнявши їх рівень з відповідним рівнем у новоствореній Академії.
З іншого боку, Вернадський, наголошував на необхідності «перш за все» створити «добре обставлене відділення української мови, літератури та історії». І, водночас, відділи, які «пов’язані з вивченням продуктивних сил країни і економічно–статистичним її обстеженням». Тут, видається, злий жарт із дослідниками та публіцистами частенько грає різне потрактування терміну «українознавство», який існує давно, але і досі розуміється по–різному — то як соціогуманітарна чи філософська наука, то як досліди, що охоплюють не лише історію, мову і літературу, а й географію, економіку, демографію та соціологію тощо.
Та все ж основою розбіжностей у поглядах Грушевського і Вернадського на принципи заснування Академії прийнято вважати ідею надання Українського наукового товариства статусу Академії, з якою принципово не погоджувався Вернадський.
Ідея Вернадського
То якої ж «не такої» Академії праглося Вернадському і Василенкові? У чому була принципова відмінність між ідеєю нової інституції і наданням статусу Академії вже існуючому УНТ? Здавалося б, чому ні, якщо вже так праглося Грушевському, на думку якого схильна була зважати тогочасна українська громадськість. Відповідь варто пошукати в промові Володимира Вернадського, підготовленій з нагоди початку роботи Комісії з заснування Академії. Тут він говорить про принципи діяльності майбутньої Академії. І визначає риси наукових установ, що відповідають потребам тогочасного суспільства. Вернадський, на противагу «об’єднанню вчених», якими він вважає старі Академії світу, пропонує складати Академію «з гуртків учених, що оддаються науці та дослідній роботі — як справі свого життя, признаній од держави за державно важливу». Здавалося б, ідея не нова. Адже академії, що підтримувалися державою та утримувалися за рахунок державних коштів, діяли й раніше. Та Вернадський пропонував піти далі. Держава не лише сплачує платню членам Академії та фінансує її діяльність. Робота в Академії перетворюється на основне місце праці вченого. Це не інтелектуальний клуб, де вчені збираються для обговорення своїх дослідів у вільний від викладацької роботи час. А «об’єднання державних установ», наукових інститутів національного, державного масштабу — Національної бібліотеки, Архіву, Історичного музею, Геодезичного інституту і низки інших.
Чи можливо було перетворити влаштоване за традиційними принципами наукових об’єднань УНТ на Академію, що відповідала б цій концепції? Прийняте засновниками Академії рішення засвідчує про небажання зробити таку спробу. Та лишається питання — наскільки українським вченим вдалося реалізувати закладену Вернадським концепцію державної академічної науки. І, чи не найголовніше, які наслідки мала така концепція розвитку для української науки.
З нагоди 90–річчя Національної академії наук України, що відзначається цього року, в ЗМІ з’являється все більше публікацій, пов’язаних із сучасним станом та перспективами розвитку науки, та й загалом «з нагоди ювілею». Їх автори, шукаючи підтвердження ходу своїх думок, звично апелюють до історії Академії. Того й дивись, знову виринуть «140 співробітників Академії 1919 року», як ті вічні у своїй сталій кількості «бакинські комісари». Хоч історикам давно відомо, що співробітників Академії в перші два роки її діяльності було від 500 до понад 1500 осіб, більшість з яких працювала позаштатно.
Трапляються й зовсім анекдотичні ситуації. Два доктори наук в ювілейний рік Академії публікують статтю, де порівнюють її діяльність з французьким Centre National de la Recherche Scientifique (CNRS). І у першому ж рядку порівняльної таблиці помиляються у даті заснування установи, в якій працюють — замість 1918 вказують 1919 рік. Дрібниця? Так, хоч фальсифікацію радянською історіографією часу заснування Академії (датування 1919 роком) історики досить «голосно» обговорювали ще на початку 1990–х років. І саме 1918 рік подається ледь не на всіх обкладинках сучасних видань з історії та діяльності Академії.
Наука для держави
Навіщо знадобилося 90 років тому засновувати «Українську академію наук у Києві»? Мотиви її заснування були близькими до тих, що спонукали англійських вчених об’єднатись у XVII столітті в Лондонське наукове товариство(Royal Society of London), або французьких, що й собі створили Паризьку академію (L'Académie Française). Інші європейські країни також свого часу заснували численні наукові товариства чи академії, окремі з яких набули статусу національних. Всі вони мали спільну мету — примноживати наукове знання. Вважається, що основною відмінністю між науковим товариством та академією був вибір джерел фінансування. Наукові товариства переважно існували на власні кошти (членські внески, прибутки від видань). Тоді як академічною наукою опікувалися державні інституції. Французький монарх Луї XIV проголосив себе протектором Паризької академії, Лондонське наукове товариство мало статус Королівського, а в Російський імперії академія була заснована особисто Петром І і звалася імператорською.
Та об’єднання зусиль вчених «не для практичних цілей, а задля неї [науки] самої», як пояснює мету існування академій та наукових товариств словник Брокгауза і Ефрона, не цілком окреслює мотиви українських науковців. Вони доповнювалися ідеями, що у ХІХ столітті спонукали й інші, так звані «недержавні народи», до творення академічної науки. Академії поляків, сербів, чехів, болгар (що виникли одна за одною з другої половини ХІХ століття), стали, на думку істориків науки, ще й «засобом збереження самосвідомості народів, що колись втратили національну незалежність». Тож в ідеї творення Української академії науковці другої половини ХІХ століття вбачали можливість підтримки української ідентичності, розвитку українознавчих студій.
Заснування - дві концепції
Про передісторію Української академії написано багато — і про початки у сфері освіти, і про діяльність Наукового товариства ім. Т.Шевченка (НТШ) і Українського наукового товариства (УНТ). У них Михайло Грушевський вбачав часткову реалізацію ідеї Української академії. Він багато років прагнув надання їм цього статусу, що засвідчило б офіційне визнання української науки.
Проте, коли нагода нарешті з’явилась, ця ідея не була одразу реалізована. Натомість виникла альтернативна концепція — творення зовсім нової, державної наукової установи. Її авторами прийнято вважати одразу двох людей — Миколу Василенка та Володимира Вернадського.
Приїхавши на запрошення Василенка до Києва та очоливши Комісію для вироблення законопроекту про заснування Української академії наук, Вернадський зустрівся з Грушевським для обговорення деталей. Здається, в участі Грушевського були зацікавлені всі — і Вернадський, який вважав його «найвидатнішим українським істориком», і гетьман Павло Скоропадський, що цікавився думкою вченого з цього питання. Але перемовини були невдалими. Грушевський відмовився брати участь у роботі Комісії. Причини називають різні.
Згадують негативне ставлення вченого до гетьмана Скоропадського, що на той час був при владі. Пишуть і про надання Грушевським переваги в майбутній Академії гуманітарним установам чи соціальним або українознавчим дослідженням, тоді як Вернадський, мовляв, будучи природознавцем, тяжів до ширших наукових обріїв. Отже, межа в поглядах вчених пролягла десь у галузі їхньої спеціалізації.
Проте деякі розбіжності в поглядах вчених не такі очевидні, як прийнято вважати. Наукові товариства — НТШ та УНТ, — які тривалий час очолював Грушевський, мали у своєму складі установи не лише гуманітарні, а й природничі, об’єднані в окрему секцію. І про плани її ліквідації (у випадку перетворення на Академію) немає жодних відомостей. Крім того, в статуті НТШ ціль діяльності Товариства визначено так: «плекати та розвивати в українсько-руській мові науку без прямого дидактичного призначення» - жодних обмежень щодо винятково або переважно гуманітарних чи суспільствознавчих досліджень. Що ж до рівня розвитку природничих досліджень в українських наукових товариствах, більш детальні висновки варто робити лише порівнявши їх рівень з відповідним рівнем у новоствореній Академії.
З іншого боку, Вернадський, наголошував на необхідності «перш за все» створити «добре обставлене відділення української мови, літератури та історії». І, водночас, відділи, які «пов’язані з вивченням продуктивних сил країни і економічно–статистичним її обстеженням». Тут, видається, злий жарт із дослідниками та публіцистами частенько грає різне потрактування терміну «українознавство», який існує давно, але і досі розуміється по–різному — то як соціогуманітарна чи філософська наука, то як досліди, що охоплюють не лише історію, мову і літературу, а й географію, економіку, демографію та соціологію тощо.
Та все ж основою розбіжностей у поглядах Грушевського і Вернадського на принципи заснування Академії прийнято вважати ідею надання Українського наукового товариства статусу Академії, з якою принципово не погоджувався Вернадський.
Ідея Вернадського
То якої ж «не такої» Академії праглося Вернадському і Василенкові? У чому була принципова відмінність між ідеєю нової інституції і наданням статусу Академії вже існуючому УНТ? Здавалося б, чому ні, якщо вже так праглося Грушевському, на думку якого схильна була зважати тогочасна українська громадськість. Відповідь варто пошукати в промові Володимира Вернадського, підготовленій з нагоди початку роботи Комісії з заснування Академії. Тут він говорить про принципи діяльності майбутньої Академії. І визначає риси наукових установ, що відповідають потребам тогочасного суспільства. Вернадський, на противагу «об’єднанню вчених», якими він вважає старі Академії світу, пропонує складати Академію «з гуртків учених, що оддаються науці та дослідній роботі — як справі свого життя, признаній од держави за державно важливу». Здавалося б, ідея не нова. Адже академії, що підтримувалися державою та утримувалися за рахунок державних коштів, діяли й раніше. Та Вернадський пропонував піти далі. Держава не лише сплачує платню членам Академії та фінансує її діяльність. Робота в Академії перетворюється на основне місце праці вченого. Це не інтелектуальний клуб, де вчені збираються для обговорення своїх дослідів у вільний від викладацької роботи час. А «об’єднання державних установ», наукових інститутів національного, державного масштабу — Національної бібліотеки, Архіву, Історичного музею, Геодезичного інституту і низки інших.
Чи можливо було перетворити влаштоване за традиційними принципами наукових об’єднань УНТ на Академію, що відповідала б цій концепції? Прийняте засновниками Академії рішення засвідчує про небажання зробити таку спробу. Та лишається питання — наскільки українським вченим вдалося реалізувати закладену Вернадським концепцію державної академічної науки. І, чи не найголовніше, які наслідки мала така концепція розвитку для української науки.
Відповіді
2008.05.07 | Skapirus
А чому так скромно?
Світлана Мормель пише:> Рік заснування: 1918–й
Це Ваша думка, яка втім відповідає історичним подіям, про які дехто з керівництва НАНУ волів би забути. На думку деяких академіків - рік заснування НАНУ є 1919. Чому було б не поцікавитися напр. у Патона про "еволюцію" його поглядів? Я ж наводив приклади - http://www2.maidan.org.ua/n/osvita/1209485270
> Трапляються й зовсім анекдотичні ситуації. Два доктори наук в ювілейний рік Академії публікують статтю, де порівнюють її діяльність з французьким Centre National de la Recherche Scientifique (CNRS). І у першому ж рядку порівняльної таблиці помиляються у даті заснування установи, в якій працюють — замість 1918 вказують 1919 рік.
А про яких цікаво 2 докторів наук йде мова в подібному зневажливому тоні? Невже важко було лінк дати? І невже стаття була присвячена року заснуванню НАНУ? Я не розумію, що саме Ви хочете довести? Чи Ви відстоюєте позицію, що нинішнє керівництво НАНУ є повними послідовниками засновників української академії?
2008.05.07 | Svitlana
А до чого тут скромність?
Skapirus пише:> Світлана Мормель пише:
> > Трапляються й зовсім анекдотичні ситуації. Два доктори наук в ювілейний рік Академії публікують статтю, де порівнюють її діяльність з французьким Centre National de la Recherche Scientifique (CNRS). І у першому ж рядку порівняльної таблиці помиляються у даті заснування установи, в якій працюють — замість 1918 вказують 1919 рік.
> А про яких цікаво 2 докторів наук йде мова в подібному зневажливому тоні? Невже важко було лінк дати? І невже стаття була присвячена року заснуванню НАНУ? Я не розумію, що саме Ви хочете довести? Чи Ви відстоюєте позицію, що нинішнє керівництво НАНУ є повними послідовниками засновників української академії?
Не тре мені приписувати того, чого я не мала на думці. Цією статтею я нічого не хотіла довести. Це публіцистика, її завдання - популяризація. Ось і все. Щодо лінка. Ні, не складно, просто стаття писалася для друкованого видання де такі речі технічно не можливі. А посиланнячно - ось воно. http://maidanua.org/static/mai/1203196910.html
Та анкдотичність цьго матеріалу однією ознакою наведеною мною у статті не вичерпується. Я цілеспрямовано зараз говорю не про зміст (врешті, не маю наміру на це писати рецензію) а лише про зовнішні ознаки.
Публікація за жанром наукова, але мої (відразу кажу - не надто наполеглеві) спроби віднайти той журнал, в якому її оприлюднено успіхом не завершилися. В нього немає інтернет-версії. Хоча практично у всіх поважаючих себе журналів, в тому числі академічних вона є, хоч якась. Немає цього журналу і в бібліотеках установ соціального-гуманітарного спрамування Академії. Чесно визнаю - у Вернаді не шукала, для мене особисто цей матеріал не достатньо необхідний, щоб окремо по нього туди їхати. То хто там що казав про "мурзілки" в яких друкуються гуманітарії?
До речі, якщо ви шукатимете через інтернет інформацію про установу з якою порівнюють НАНУ ці автори, то їх сайт ви не знайдете. але розумниця гугля вам напише "Можливо, ви шукали: Centre National de la Recherche Scientifique"
> > Рік заснування: 1918–й
> Це Ваша думка, яка втім відповідає історичним подіям, про які дехто з керівництва НАНУ волів би забути. На думку деяких академіків - рік заснування НАНУ є 1919. Чому було б не поцікавитися напр. у Патона про "еволюцію" його поглядів? Я ж наводив приклади - http://www2.maidan.org.ua/n/osvita/1209485270
"Рік заснування: 1918-й" - це не думка. Це контатація факту. І нетреба аналізувати чіїсь думки, аланізуйте написане - все стане значно зрозумілішим. Щодо ваших дописів про Патона - ви бачите різницю між автором і головним редактором? Наскільки мені відомо спеціалістом з історії Академії Патон ніколи не був.
Щодо радянського фальшування дати, то, проаналувавши спектр відповідних видань можу сказати, що в практично всі вони давали "обтікаєму" форму, говорячи про те, що це давня мрія української спільноти, яка намагалася-намагалася, але без більшовиків у неї б нічого не вийшло. В залежності від рівня видання ця інтерпритація носила більш або менш виражений характер. Ви навели довідкове видання, якого зараз немає у мене під руками. Натомість є два інших.
Одне - під редакцією Патона. Воно найбільш фундаментальне з усіх виданих в радянський період: Історія Академії наук Української РСР: в 2-х книгах - К., 1967. Так ось, у цьому виданні після довгого опису передісторії та іншого на с. 92 читаємо: "У цей час група передових українських учених... розпочала підготовчу роботу по організації Української Академії наук. Вони в 1918 р. розробили Статут Української Академії наук, провели організаційні заходи, проголосили на своєму засіданні 27 листопада того ж року заснування Української Академії наук... Проте в умовах авсро-німецької окупації...Лише з визволенням України (більшовиками, звісно - С.М.) було практично здійснено розроблений ученами план...". Це видання фундаментальне.
А ось - довідкове, з того розряду на яке ви посилалися у своєму дописі - 1969 року, редактор: академік АН УССР Н.П.Семененко. Тут всі ці тонкощі про збори і т.д. зникають. Прото як двері: "1919-1925. ... Академия наук Советской Украины начала свою деятельность в 1919 г., когда в стране еще шла гражданская война". Це все називається сила інтерпріпації
Ще один штришок з тої ж книги 1967 року. На с.91 стоїть виноска з переліком зміни назв Академії: "З дня заснування до 14 червня 1921 р. Академія мала назву Українська Академія наук (УАН), з 14 червня...., з 21 лютого...., з січня 1937..." - скрізь є не лише рік, але й місяць, а той число перейменування. Тіки дати створення немає. Бо це - фактаж, тут не можна, бо знайдеться дурень, що так і датуватиме. Такий собі вінігрет з напівправди і великої брехні. Не думаю, що винайшов його особисто Патон - такі самі речі виходили і під іменами інших редакторів і авторів. Авторська здібність тут полягала лише в рівні "обтікаємості" формулювання.
Тобто - всі все знали, але говорити цього було не можна. Як оцінювати те, що людина знає, але вуалює відповідно до "настанов партії" - це питання моралі. Хоч і дуже суттєве і актуальне і по-сьогодні. Бо якщо тоді можна було позбавитися всього за "не правильне формулювання", то зараз - можна досягти багато чого "за правильне" - і такі випадки, нажаль, спостерігаються все частіше останні кілька років. Поряд зі словом "історія" слову з'явилася, покищо лише тінь, слова "ідеалогія". Це дуже небезпечно.
2008.05.07 | Майже без коментарів
Цикава назва у статті пані Мормель
Цикава подвійна назва у статті:1)"День народження НАУКИ" !!!! Бекони, Коперники, Галілеї та всякі там Ньютони відпочівають.
2)"Національна академія наук України з нагоди свого 90–річчя дошукується істини: свого місця в історії і в сучасному світі" -- і скількі ще років вона буде шукати своє місце в світовій НАУЦІ?
Яка різниця, коли народився тов.Сталін в 1878, 1887 або 1876. Головне що він зробив, що залишив після себе та які наслідки його діяльності.
2008.05.07 | Svitlana
Далі назви читати не пробували? Іноді, кажуть, корисно
2008.05.07 | CNRS
CNRS - презентація CNRS
http://www.ambafrance-ua.org/article.php3?id_article=1038Організація дослідницької діяльності у Франції, роль та структура Національного науково-технічного центру (CNRS) – п. Володимир МАЄР, Директор бюро CNRS для країн СНД.:
презентація CNRS
2008.05.07 | Економіст versus Вісник НАНУ
В чому анекдотичність порівнянь цих видань
"Та анкдотичність цьго матеріалу однією ознакою наведеною мною у статті не вичерпується. Я цілеспрямовано зараз говорю не про зміст (врешті, не маю наміру на це писати рецензію) а лише про зовнішні ознаки.Публікація за жанром наукова, але мої (відразу кажу - не надто наполеглеві) спроби віднайти той журнал, в якому її оприлюднено успіхом не завершилися. В нього немає інтернет-версії. Хоча практично у всіх поважаючих себе журналів, в тому числі академічних вона є, хоч якась. Немає цього журналу і в бібліотеках установ соціального-гуманітарного спрамування Академії. Чесно визнаю - у Вернаді не шукала, для мене особисто цей матеріал не достатньо необхідний, щоб окремо по нього туди їхати. То хто там що казав про "мурзілки" в яких друкуються гуманітарії?"
Деякі відомості.
1) Економіст - наклад 1240, Вісник НАНУ - 500 (дійсних членів та членів-кореспондентів 600, біля 140 наукових установ НАНУ, біля 1000 ВНЗ, в НАНУ 2500 докторів і 8000 кандидатів).
2) Оба часописи - "ваківські" видання.
3) Інтернет сторінка Вісника містить статті з 2001 року,
До речі, ж. Наука та наукознавство -- наклад 300, інтернет сторінка містить статті з 1998 р. Чи поважали вони себе до 1998 або 2001 рр.
3) Жодного з цих журналів у вільному продажу немає.
4) Вісник та Наука та наукознавство видаються державним коштом, Економіст - на меценатські гроші. Далі пояснювати?
Пані Світлана! Декілька запитань.
1) Поки Ви не написали науково аргументовану реценцію на статтю, яка для Вас не є важливою («для мене особисто цей матеріал не достатньо необхідний»), то хіба є моральним звинувачувати наукову статтю («Публікація за жанром наукова») в анекдотичності?
2) Як Ви вважаєте, Вісник НАНУ чи Наука та наукознавство надрукували б цю статтю?
3) Як часто Ви відвідуєте ЦНБ? (З Ваших слів можно зробити висновок, що не надто: "Чесно визнаю - у Вернаді не шукала, для мене особисто цей матеріал не достатньо необхідний, щоб окремо по нього туди їхати").
4) "Немає цього журналу і в бібліотеках установ соціального-гуманітарного спрамування Академії" – А скільки грошей витрачає бібліотека Вашої установи на купівлю вітчизняних? російських? англомовних періодичних видань? Які це видання? Чи отримує бібліотека Вашої установи "Україну молоду"?
І головне запитання:
В чому ще "анкдотичність цьго матеріалу", крім "невірної", на Вашу думку, дати заснування НАНУ та того, що стаття не надрукована англійскою в міжнародному журналі з високим імпакт-фактором. І чи зміниться Ваше ставлення до неї, якщо її варіант з'явиться в одному з таких журналів?
2008.05.07 | Svitlana
Re: В чому анекдотичність порівнянь цих видань
Мабуть не у принципі порівняння, а в "техніці". Щож до факту їх співставлення, то, якщо це вже наукова стаття, варто було обгрунтувати, чому НАНУ порівнюють саме з CNRS, а не, наприклад, з французькою Академією наук. Такі речі прийнято обгрунтовувати, якщо вже йдеться про науку. Далі:Економіст versus Вісник НАНУ пише:
>Деякі відомості.
> 1) Економіст - наклад 1240, Вісник НАНУ - 500 (дійсних членів та членів-кореспондентів 600, біля 140 наукових установ НАНУ, біля 1000 ВНЗ, в НАНУ 2500 докторів і 8000 кандидатів).
Відсилочку на інтернет-версію журналу "Економіст", плз. Може я дійсно якось не так шукала?
> 2) Оба часописи - "ваківські" видання.
Ви, вірогідно, не гірше мене знаєте скільки у нас ВАКівських видань... І випливаючи з цього висновки, думаю, Вам теж відомі.
> 3) Інтернет сторінка Вісника містить статті з 2001 року,
> До речі, ж. Наука та наукознавство -- наклад 300, інтернет сторінка містить статті з 1998 р. Чи поважали вони себе до 1998 або 2001 рр.
Так, про існування інтернет-версії "Науки і наукознавства" мені відомо, і в бібліотеках інститутів Академії він є.
> 3) Жодного з цих журналів у вільному продажу немає.
І що з того?
> 4) Вісник та Наука та наукознавство видаються державним коштом, Економіст - на меценатські гроші. Далі пояснювати?
"На меценатські гроші" ким?
>
> Пані Світлана! Декілька запитань.
> 1) Поки Ви не написали науково аргументовану реценцію на статтю, яка для Вас не є важливою («для мене особисто цей матеріал не достатньо необхідний»), то хіба є моральним звинувачувати наукову статтю («Публікація за жанром наукова») в анекдотичності?
Я навожу приклади, і інтерпретую їх. Можете сперечатися з приводу прикладів чи моєї їх оцінки, але не можете розповідати мені що я маю, а чого не маю робити.
> 2) Як Ви вважаєте, Вісник НАНУ чи Наука та наукознавство надрукували б цю статтю?
Не знаю, а були спроби?
> 3) Як часто Ви відвідуєте ЦНБ? (З Ваших слів можно зробити висновок, що не надто: "Чесно визнаю - у Вернаді не шукала, для мене особисто цей матеріал не достатньо необхідний, щоб окремо по нього туди їхати").
І що саме має засвідчити частота моїх відвідин Вернади? І за якою шкалою будемо оцінювати? В порівнянні з Вашими?
> 4) "Немає цього журналу і в бібліотеках установ соціального-гуманітарного спрамування Академії" – А скільки грошей витрачає бібліотека Вашої установи на купівлю вітчизняних? російських? англомовних періодичних видань? Які це видання? Чи отримує бібліотека Вашої установи "Україну молоду"?
Скільки грошей - не знаю. Україна молода - є. І "Наука і наукознавство" - теж. А також російські, кілька європейських і, здається, щось зі Штатів теж є.
> І головне запитання:
> В чому ще "анкдотичність цьго матеріалу", крім "невірної", на Вашу думку, дати заснування НАНУ та того, що стаття не надрукована англійскою в міжнародному журналі з високим імпакт-фактором. І чи зміниться Ваше ставлення до неї, якщо її варіант з'явиться в одному з таких журналів?
Не невірної на мою думку, а просто взятої з застарілої літератури. Щодо змін ставлення - вибачайте, риторика чистої води. Я історик, і якбитологія не мій профіль.
але чи не видається Вам дещо подвійним стандарт, коли з одного боку ми говоримо про необхідність друку у високою цитованістю, а з іншого - "ну і що це змінить"?
Ну і нарешті. Я писала не критичну статтю і не рецензію. Я писала публіцистичний текст, що має сприяти розповсюдженню знань про Академію, її історію. Бо уявлення про її історію і досі дуже викривлені радянською трактовкою або й просто відсутні подекуди. Роблю що можу. Зробіть краще, якщо ви можете. я тіко за.
Загалом стаття про те, що Академія була створена саме як державна установа, і це визначило певною мірою її подальшу долю. Про завдання які були перед Академією поставлені і закладені у її схему засновниками цієї установи. Про те, що зав'язана Академія не лише на державному фінансуванні, але й була орієнтована на потреби держави, хоч і мала самоврядний статус. Частина наслідків які ми можемо спостерігати зараз - звідти. В наступних частинах буде детальніший аналіз як самовряддя Академії та її орієнтація на потреби держави змінювали форми в подальші роки.
2008.05.08 | Жевжик
Як їм не ай-ай-ай!?
Ну, пані Мормель,як це Ви й не второпали, га? Ну з ким українську науку ці небораки (куди їм до Вас з точки зору науковості та високого штилю) порівняли? З французькою? Та хіба так можна?! У нас колись Вернадський, потім Богомолець, на останок САМ Патон, а в них хто? Спочатку (ще до того CNRS) Кюрі, потім Ланжевен, потім Де Бройль, потім Неєль, а потім Де Женн. Ні, автори зробили ідеологічну помилку. Треба було б їх належним чином покарати, але часи змінилися та Сибір уже не наш. Шкода, та що поробиш.Поскаржуся ще Вам, шановна пані Мормель, що ці пустунчики насмілилися також в своєму ганебному, зовсім не науковому, опусі (Ви з Вашого високого сідала недочитали, то й трішечки не додивилися) порівняти нашу незрівнянну науку з британською (пані Мормель, це означає, що англійська, шотландська, північноірландська та валлійська науки взяті гамузом), російською, польською та (тьху на них!) з ізраїльською. Тож наступним разом, Ви їх і за це добряче відшмагайте дотепним журналістським словом.
2008.05.08 | Svitlana
Re: Як їм не ай-ай-ай!?
Жевжик пише:> Ну, пані Мормель,як це Ви й не второпали, га? Ну з ким українську науку ці небораки (куди їм до Вас з точки зору науковості та високого штилю) порівняли? З французькою?
Та не з французькою наукою вони порівнювали науку українську, а один науковий заклад з іншим. ставлячи між ними знак рівності. Це при тому, що у Франції існує Академія наук. Ще цілий ряд наукових установ, то чому саме з CNRS? Не бачу відповіді на просте питання. Ні у авторів, ні у вашому дописі.
> Та хіба так можна?! У нас колись Вернадський, потім Богомолець, на останок САМ Патон, а в них хто? Спочатку (ще до того CNRS) Кюрі, потім Ланжевен, потім Де Бройль, потім Неєль, а потім Де Женн. Ні, автори зробили ідеологічну помилку. Треба було б їх належним чином покарати, але часи змінилися та Сибір уже не наш. Шкода, та що поробиш.
Що ви осібно зробили щоб у нас з'явиллися дослідники світового рівня?
2008.05.08 | Oleksandr
Re: Як їм не ай-ай-ай!?
It is a pity you cannot understand very simple things. A lion's share of Ukrainian science is made in NANU. A lion's share of French science is made IN CNRS (the best universities collaborate and publish joint works with CNRS researchers). French Academy is a club. It DOES not carry out a research.I'll try to explain it to you. I am a member of both Ukrainian and American Physical Societies. They are clubs. One should PAY to join the societies. They do NOT carry any research. On the contrary, the member people DO make a research at their institutions.
2008.05.08 | Svitlana
Re: Як їм не ай-ай-ай!?
Oleksandr пише:> It is a pity you cannot understand very simple things. A lion's share of Ukrainian science is made in NANU. A lion's share of French science is made IN CNRS (the best universities collaborate and publish joint works with CNRS researchers). French Academy is a club. It DOES not carry out a research.
>
> I'll try to explain it to you. I am a member of both Ukrainian and American Physical Societies. They are clubs. One should PAY to join the societies. They do NOT carry any research. On the contrary, the member people DO make a research at their institutions.
Дозвольте поцікавитись, з якого це дива ви почали писати англійською? Сподіваючись, що я незрозумію?
Я знаю про принципи фуккціонування CNRS і про принципи Французької академії також. Наводила лише як праклад про те, як люди уявляють собі що таке наукове дослідження та його виклад. Порівнюєш - будь ласкавий сказати чому саме з цим порівнюєш. Тим більше, що CNRS далеко не є повним аналогом НАНУ. Хоча б через те, що має виключно природничо-технічну спеціалізацію.
2008.05.08 | Oleksandr
Re: Як їм не ай-ай-ай!?
What are we doing to make things better? We have been working all our life. We published papers in many well-known International journals. We were invited to work abroad and disseminate our science. We attended many International conferences with talks. Last but not least, we wrote and plan to write popular articles and textbooks for high-school and university students in Ukrainian and fight pseudoscience flourishing in Ukraine. You can find information concerning any of us in open databasesgoogle.com
scholar.google.com
We are working ourselves or in collaboration with other simple and smart people. Our collaboration has nothing to do with a slavery, initiated and carried out by many Academy members.
Thanks to the author of ai-ai-ai.
2008.05.08 | Svitlana
Re: Як їм не ай-ай-ай!?
Oleksandr пише:> What are we doing to make things better? We have been working all our life. We published papers in many well-known International journals. We were invited to work abroad and disseminate our science. We attended many International conferences with talks. Last but not least, we wrote and plan to write popular articles and textbooks for high-school and university students in Ukrainian and fight pseudoscience flourishing in Ukraine. You can find information concerning any of us in open databases
>
> google.com
> scholar.google.com
>
> We are working ourselves or in collaboration with other simple and smart people. Our collaboration has nothing to do with a slavery, initiated and carried out by many Academy members.
>
> Thanks to the author of ai-ai-ai.
Я рада, що ви успішно рекламуєте свою діяльніст. Я також рада за ваші виступи. Але, пробачте, які підручники ви зібралися писати для школярів? Дуже добре, якщо за кородоном ви поширювали українську науку, але чи ви впевнені, що це покращить стан української науки тут?
Щодо ай-ай-ай, то це абсолютно нічого не зніює. Якби ще дізнатися, що людина яка тут дякує ай-яй-яй-чику на та сама, що цей ай-яй-яй написала, панове анонімні вчені.
2008.05.08 | Svitlana
Re: Як їм не ай-ай-ай!?
Oleksandr пише:> We are working ourselves or in collaboration with other simple and smart people. Our collaboration has nothing to do with a slavery, initiated and carried out by many Academy members.
На останок. Мені просто цікаво - а в "Економісті" статтю також надрукували з помилкою у повній назві CNRS? Вона досить розповсюджена, гугла дає 114 результатів, але ж у журналі мав бути редактор?
2008.05.11 | Skapirus
Спробую пояснити "про скромність" і не тільки
Ви в своїй статті пишете: "Трапляються й зовсім анекдотичні ситуації. Два доктори наук в ювілейний рік Академії публікують статтю, де порівнюють її діяльність з французьким Centre National de la Recherche Scientifique (CNRS). І у першому ж рядку порівняльної таблиці помиляються у даті заснування установи, в якій працюють — замість 1918 вказують 1919 рік. Дрібниця?"Ця дискусія в нинішній формі навряд чи виникла б, якби було дотримано етичних норм щодо колег та відповідної подачі інформації про авторів матеріалу. Ну наприклад так, як написав Грабович в 1-му номері Критики: http://krytyka.kiev.ua/articles/s.13_1_2008.html
Я б наприклад написав таке, враховуючи розмір аудиторії читачів УМ: "Втім, щодо дати заснування НАНУ в середовищі науковців нема цілковитої згоди. Так, в порівняльному дослідженні жалюгідного стану сучасної української науки, надрукованого в журналі "Економіст" та в Інтернеті на сайті "Майдан" доктори наук О.Габович та В.Кузнецов серед іншого наводять як рік заснування НАНУ 1919 рік" (далі по тексту). Цим самим Ви б могли зробити навіть в публіцистичній статті велику послугу як сайту Майдан, до якого Ви належите, так і його активним дописувачам. Однак, написано так, як написано - це Ваш вибір. Відгуки читачів Майдану теж не забарилися, мені здається, не дуже приємні до Вашої позиції.
До цього ж. Якщо виходити з принципу "шила", яким Ви хотіли остаточно поставити крапку в даті заснування НАНУ, то як по мені, воно не спрацювало. Нинішня верхівка духовно походить не з 1918, а якраз з 1919 року. І про це теж варто було б сказати в Вашій статті, оскільки НАНУ комуністичного покрою, якою вона є і насьогодні, завжди діяла на догоду влади. 1918 рік сьогодні більш вигідний з точки зору "догодити владі", тому й святкують 90-річчя саме цього року.
Далі відповідаю на Ваш текст:
> Світлана Мормель пише:
> Публікація за жанром наукова, але мої (відразу кажу - не надто наполеглеві) спроби віднайти той журнал, в якому її оприлюднено успіхом не завершилися. В нього немає інтернет-версії.
Я погоджуюсь, що це дійсно недолік, який був виправлений щодо цієї статті шляхом розміщення на сайті Майдан.
> Хоча практично у всіх поважаючих себе журналів, в тому числі академічних вона є, хоч якась.
Це винятки, а не правило. Відповідні дані наводилися нещодавно на цьому форумі (здається, Shooter).
> Щодо ваших дописів про Патона - ви бачите різницю між автором і головним редактором? Наскільки мені відомо спеціалістом з історії Академії Патон ніколи не був.
І що? Як така справа, то не варто тоді було б і вписуватися як головний редактор, а доручити цю справу кому іншому. А то він кругом намагається встигнути: як не головний редактор, то кавалер і командор Світового ордену (http://www2.maidanua.org/n/osvita/1203627015)!
> Щодо радянського фальшування дати, то, проаналувавши спектр відповідних видань можу сказати, що в практично всі вони давали "обтікаєму" форму, говорячи про те, що це давня мрія української спільноти, яка намагалася-намагалася, але без більшовиків у неї б нічого не вийшло. В залежності від рівня видання ця інтерпритація носила більш або менш виражений характер. Ви навели довідкове видання, якого зараз немає у мене під руками.
Дякую, не проблема. Сподіваюся, як повернуся в Україну, дійдуть руки і до вияснення цього питання.
> Тобто - всі все знали, але говорити цього було не можна. Як оцінювати те, що людина знає, але вуалює відповідно до "настанов партії" - це питання моралі. Хоч і дуже суттєве і актуальне і по-сьогодні. Бо якщо тоді можна було позбавитися всього за "не правильне формулювання", то зараз - можна досягти багато чого "за правильне" - і такі випадки, нажаль, спостерігаються все частіше останні кілька років. Поряд зі словом "історія" слову з'явилася, покищо лише тінь, слова "ідеалогія". Це дуже небезпечно.
От і я про те ж саме, про мораль та етику, зокрема, у виконанні Патона. Якщо б він хотів побачити, що колись брехав, а тепер можна і треба казати правду, то краще б подав у відставку. Так буде принаймні чесніше по відношенню до ефемерних, але вкрай потрібних в НАНУ понять моралі та етики.
2008.05.07 | А чи Україна має своїх Нобелівських лауреатів?
наслідки
Світлана Мормель пише:> Чи можливо було перетворити влаштоване за традиційними принципами наукових об’єднань УНТ на Академію, що відповідала б цій концепції? Прийняте засновниками Академії рішення засвідчує про небажання зробити таку спробу. Та лишається питання — наскільки українським вченим вдалося реалізувати закладену Вернадським концепцію державної академічної науки. І, чи не найголовніше, які наслідки мала така концепція розвитку для української науки.
Академічна наука України - Рік заснування: 1918–й
А чи Україна має своїх Нобелівських лауреатів?
— Аналізуючи офіційну статистику, вивчаючи біографії загальновизнаних авторитетів, доводиться констатувати: Україна формально не має своїх лауреатів. Наша держава поки що не дістала визнання нобелівських установ, але вони не обділили увагою вихідців із нашої землі. Це — вчені та письменники, які народилися, навчалися, розпочинали свою успішну діяльність або тривалий час жили, плідно творили в Україні, але одержали Нобелівську премію як громадяни інших країн, насамперед Росії, колишнього СРСР, США, Франції, Ізраїлю. Україна народжувала геніїв, виколисувала їх, навчала і... відпускала (чи витискала) в чужі краї. В умовах бездержавності світлі голови України нерідко змушені були залишати свою землю й шукати кращої долі, відкривати й розширювати наукові, літературні горизонти в інших куточках планети. А сусідні народи та держави далекого зарубіжжя прагнули й прагнуть мати на своєму науковому Олімпі талановитих українців, заперечуючи при цьому їхній український родовід. Наша нація служила, так би мовити, добрим біологічним субстратом та каталізатором для розвитку культури й науки інших.
http://www.day.kiev.ua/41045/
http://en.wikipedia.org/wiki/Nobel_laureates_by_country
Bosnia and Herzegovina - 2
Ukraine - 3???!!!
New Zealand - 3
Croatia - 3
Mexico - 3
Argentina - 5
Spain - 7
Israel - 8
South Africa - 9
Poland - 9
Ireland - 10
Belgium - 11
Japan - 12
Hungary - 13
The Netherlands - 18
Austria - 19
Italy - 20
Russia - 22
Switzerland - 25
Sweden - 28
France - 54
Germany - 100
United Kingdom - 114
United States of America - 304
2008.05.07 | Simpleton
А за що, на Вашу думку, "крeмліни" двічі гeроєм соц-труда
Патона зробили і пам'ятник в цeнтрі Києва за життя поставили? Якісь вeлeтeнські труби позварював? Щось я такого нe чув, можe хтось підкажe?2008.05.07 | vsv
Re: А за що, на Вашу думку, "крeмліни" двічі гeроєм соц-труда
Относительно бюста - был указ в СССР - дважды Героям ставят бюст на родине (как справка).Относительно года основания АН. Он действительно 1918. После замечания о том как Б.Е. в 1979 году его обозначал, посмотрел УРЕ - там 1919. Тоже понятно - только большевики могли основать АН, а всякие прочие - ни-ни. Кто же мог перечить ЦК КПСС? Так оно и шло. Наконец прояснили.
Ну, и так ли существенна ошибка авторов в их публикации в Экономисте? Ведь речь то и суть публикации - совсем в другом. И Вестник НАНУ ее не опубликовал бы, ведь это подрыв устоев нашей славной НАНУ.
И стоит ли так поливать друг друга?
2008.05.08 | Svitlana
Re: А за що, на Вашу думку, "крeмліни" двічі гeроєм соц-труда
vsv пише:> Относительно бюста - был указ в СССР - дважды Героям ставят бюст на родине (как справка).
> Относительно года основания АН. Он действительно 1918. После замечания о том как Б.Е. в 1979 году его обозначал, посмотрел УРЕ - там 1919. Тоже понятно - только большевики могли основать АН, а всякие прочие - ни-ни. Кто же мог перечить ЦК КПСС? Так оно и шло. Наконец прояснили.
Справа, звісно, не у даті та році. і прояснили це досить давно. Проблема в тому, що це маленький приклад побутування радянських уявлень про попередній перебіг подій. Уявлень, якими оперують не лише у кухонних суперечках, але й у накових статтях, що, невідворотно, призводять до помилок у оцінюванні поточної ситуації та прогнозуванні. Адже якщо посил невірний, то висновок абсолютно точно буде хибним.
> Ну, и так ли существенна ошибка авторов в их публикации в Экономисте? Ведь речь то и суть публикации - совсем в другом. И Вестник НАНУ ее не опубликовал бы, ведь это подрыв устоев нашей славной НАНУ.
Здається, до її суттевості я вже висловилася написавши в преамбулі до статті що це, власне, друбниця. Але ви впевнені, що вона там одна? Це не натяк, це запитання.
2008.05.07 | Oleksandr
Re: Академічна наука України - початок
Типовий для пані Мормель пропагандистський наїзд із гуманітарним ухилом. Яка в контексті даної статі різниця, чи заснована ЦЯ Академія в 1918 або 1919 році? Я впевннений, що витоки ЦІЄЇ академії ближчі до 1919 року, але ще ближчі до сорокових-п’ятдесятих. Дійсно, в багатьох відділеннях НАНУ панує невігластво, дійсні члени, не кажучи вже про простий люд, невідомі за межами їхніх установ. Публікуються антинаукові речі (наприклад, про вигадані властивості води) Рівень упав, зате панує комерційне пожвавлення навколо орендних гешефтів. За винятком невеликої кількості природознавців та математиків, НАНУ не виконує своєї головної ролі ¬ зберігати та по можливості примножувати конкретні знання доти, доки замість трипільців та проффесорів прийдуть до керма порядні, професійні, освчені, віддані науці та народові люди.Сподіваюся, що й такі «публіцисти», як пані Мормель, котрі в «кращих» совкових традиціях, не читаючи статті уважно, кидають політичні звинувачення в білий світ без усякої конкретики, підуть із цієї професії. Натомість, з’являться дописувачі, які матимуть майстерність, совість, сором та здоровий глузд.
На жаль, не скоро це станеться.
2008.05.07 | Sic
Re: Академічна наука України - початок
07-05-2008 19:47, Oleksandr пише:Oleksandr, можно подписаться под каждым Вашим словом.
И еще. Фрагмент статьи:
> Чи можливо було перетворити влаштоване за традиційними принципами наукових об’єднань УНТ на Академію, що відповідала б цій концепції? Прийняте засновниками Академії рішення засвідчує про небажання зробити таку спробу. Та лишається питання — наскільки українським вченим вдалося реалізувати закладену Вернадським концепцію державної академічної науки. І, чи не найголовніше, які наслідки мала така концепція розвитку для української науки.
Не понял, что хотела сказать автор. Думаю, что намеки в подобного рода статьях не уместны.
2008.05.08 | Svitlana
Re: Академічна наука України - початок
Sic пише:> 07-05-2008 19:47, Oleksandr пише:
>
> Oleksandr, можно подписаться под каждым Вашим словом.
>
> И еще. Фрагмент статьи:
>
> > Чи можливо було перетворити влаштоване за традиційними принципами наукових об’єднань УНТ на Академію, що відповідала б цій концепції? Прийняте засновниками Академії рішення засвідчує про небажання зробити таку спробу. Та лишається питання — наскільки українським вченим вдалося реалізувати закладену Вернадським концепцію державної академічної науки. І, чи не найголовніше, які наслідки мала така концепція розвитку для української науки.
>
> Не понял, что хотела сказать автор. Думаю, что намеки в подобного рода статьях не уместны.
Це не натяк. стаття присвячена принципам заснування Академії. Тім, які існували доти в Європі, в Росії і вибір для України. Прочитайте текст, далі можемо говорити про те, чого не зрозуміло.
2008.05.08 | Svitlana
Re: Академічна наука України - початок
Oleksandr пише:> Типовий для пані Мормель пропагандистський наїзд із гуманітарним ухилом. Яка в контексті даної статі різниця, чи заснована ЦЯ Академія в 1918 або 1919 році?
Я багато мої статей ви прочитали?
Щодо різниці у даті - майже ніякої. Бо стаття не про те.
> Я впевннений, що витоки ЦІЄЇ академії ближчі до 1919 року, але ще ближчі до сорокових-п’ятдесятих. Дійсно, в багатьох відділеннях НАНУ панує невігластво, дійсні члени, не кажучи вже про простий люд, невідомі за межами їхніх установ.
На чому грунтується Ваша вперненість?
Рівень упав, зате панує комерційне пожвавлення навколо орендних гешефтів.
коли упав і чому, а також у порівнянні з чим?
2008.05.08 | Oleksandr
Re: Академічна наука України - початок
The level dropped quantitatively and qualitatively except that of a handful of natural scientists. The statistics was shown in many articles by many authors, e.g., in the cited article in Ekonomist, which you have NOT read but criticized.2008.05.08 | Svitlana
Re: Академічна наука України - початок
Oleksandr пише:> The level dropped quantitatively and qualitatively except that of a handful of natural scientists. The statistics was shown in many articles by many authors, e.g., in the cited article in Ekonomist, which you have NOT read but criticized.
Статтю я читала, але не критикувала. Лише зауважила один з її ляпів. Я запитувала коли і у порівннянні з чим впав рівень, а не за винятком "жменьки природниеків". Хоч якраз про стан природничих досліджень варто сперечатися в першу чергу. Я, звісно, не спеціаліст, але щось не бачу обгрунтованої думки спеціалістів - як же при керівництві на державному рівні переважно природничками наша наука в тому стані, в якому є зараз? До речі, про жменьку природників - де Нобелівські лауреати?
2008.05.08 | Нобелівський лауреат письменник Шмуель Йосеф АГНОН
за гуманітарку нобеля дають!!!
> Статтю я читала, але не критикувала. Лише зауважила один з її ляпів. Я запитувала коли і у порівннянні з чим впав рівень, а не за винятком "жменьки природниеків". Хоч якраз про стан природничих досліджень варто сперечатися в першу чергу. Я, звісно, не спеціаліст, але щось не бачу обгрунтованої думки спеціалістів - як же при керівництві на державному рівні переважно природничками наша наука в тому стані, в якому є зараз? До речі, про жменьку природників - де Нобелівські лауреати?У яскравому сузір’ї нобелівських обранців належне місце посідає й письменник Шмуель Йосеф АГНОН. Ще зовсім недавно нам про нього нічого не було відомо. Враховуючи цю прикру обставину, а також беручи до уваги те, що він народився і формувався як майстер слова на Тернопільщині, до своєї книги я включив окремий літературознавчий нарис про Ш.Й.Агнона. Народився Шмуель Йосеф Агнон (справжнє ім’я і прізвище — Шмуель Йосеф Халеві Чачкес) 17 липня 1888 року в місті Бучачі на Тернопільщині. Зростав у заможній, освіченій сім’ї, змалку виявивши нахил до творчості. У 18-річному віці прибув до Львова, де став співробітником редакції єврейської газети. До виїзду в Палестину разом із групою бучацьких євреїв влітку 1907 року Агнон опублікував на західноукраїнських землях близько сімдесяти своїх ранніх творів. У 1913—1924 рр. жив і працював у Німеччині, потім повернувся до Єрусалима. У цьому місті — колисці трьох світових релігій — 17 лютого 1970 року він знайшов вічний спокій.
Агнон — письменник світового рівня, класик єврейської літератури. Загалом 85 його творів надруковано в перекладах десятьма мовами світу. Йому першому серед народжених в Україні й першому серед тих, які писали івритом та ідишем, присудили Нобелівську премію в галузі літератури (1966 р.) «за глибоко оригінальну й майстерну прозу за мотивами життя єврейського народу», талановите відображення загальнолюдських проблем сучасності, насиченої парадоксами й протиріччями, та за його «комічну майстерність», «багатство та глибину творів». Нагороджений (спільно зі шведсько-німецькою поетесою Неллі Закс) як громадянин держави Ізраїль. Кращі твори Агнона — про долю галицьких євреїв, тих, які жили в Україні, й тих, хто поневірявся в далеких краях. Серед них повість «Проста історія» (1935 р.), романи «На морській глибині» (1935 р.), «Гість на одну ніч» (1938 р.), «Зовсім недавно» (1945 р.)... Літературознавці порівнюють Агнона із Сервантесом і Гоголем, Кафкою та Достоєвським...
Цікавою, є біографія Саймона КУЗНЕЦЯ (1901— 1985). Він пройшов довгий і славний життєвий шлях ученого й громадянина — від Харкова, де мешкав до 1921 року, до світового визнання й премії Нобеля з економіки (1971 р.). Нагороджений як громадянин США. Суть зроблених ним наукових відкриттів сформульовано так: за емпірично обґрунтоване тлумачення економічного зростання, яке привело до нового, глибшого розуміння як економічної та соціальної структур, так і процесу розвитку». З 1960 р. він займався науково-педагогічною роботою як професор Гарвардського університету, викладав також у Пенсільванському університеті, університеті Джона Гопкінса. Відомий вчений-економіст був обраний почесним доктором кількох інших університетів. На жаль, в Україні цей інтелектуал з великої літери майже невідомий.
http://www.day.kiev.ua/41045/
2008.05.08 | Svitlana
Таки не дають
Я мала на увазі дослідження у гуманітарній сфері. А нобелевка є лише за літературу (це все ж мистецтво, а не наука) та "миру".2008.05.08 | Bertrand Arthur William Russell
philosopher, historian, logician, mathematician
Svitlana пише:> Я мала на увазі дослідження у гуманітарній сфері. А нобелевка є лише за літературу (це все ж мистецтво, а не наука) та "миру".
In 1950, Russell was awarded the Nobel Prize in Literature, "in recognition of his varied and significant writings in which he champions humanitarian ideals and freedom of thought"
http://en.wikipedia.org/wiki/Bertrand_Russell
2008.05.09 | Svitlana
Так, з нобель літератури - і що це доводить?
"in recognition of his varied and significant writings in which he champions humanitarian ideals and freedom of thought."2008.05.09 | Bertrand Arthur William Russell
Re: Так, з нобель літератури - і що це доводить?
Svitlana пише:> Я мала на увазі дослідження у гуманітарній сфері. А нобелевка є лише за літературу (це все ж мистецтво, а не наука) та "миру".
> Так, з нобель літератури - і що це доводить? "in recognition of his varied and significant writings in which he champions humanitarian ideals and freedom of thought."
> До речі, про жменьку природників - де Нобелівські лауреати? Бо, як відомо, за гуманітарку нобеля не дають, лише дві номінації і то не наукові.
Украинские Нобелевские лауреаты по физике, химии, биологии, медицине и т.д. там же где их коллеги гуманитарии.
Их нет!
Талантливые люди на протяжении всего существования АН СССР, АН УССР, РАН и НАНУ выезжают за границу где и проводят свои исследования за которые получают потом Нобелевские премии.
Не важно когда основали АН, РАН или НАНУ. Важно что серьезные исследования в них почти не проводят. Причины этого всем давно известны и активно обсуждаются на этом форуме.
То что всем гуманитариям дают Нобелевскую премию в номинации "литература" не означает что все кто получил ее только романы и повести пишут.
Рассел был философ, социолог и историк. Почитайте список его публикаций.
http://nobelprize.org/nobel_prizes/literature/laureates/1950/russell-bio.html
Principal publications:
German Social Democracy, 1896
Foundations of Geometry, 1897
A Critical Exposition of the Philosophy of Leibniz, 1900
Principles of Mathematics, vol. 1, 1903
Philosophical Essays, 1910
(with Dr. A. N. Whitehead) Principia mathematica, 3 vols, 1910-13
The Problems of Philosophy, 1912
Our Knowledge of the External World as a Field for Scientific Method in Philosophy, 1944
Principles of Social Reconstruction, 1916
Mysticism and Logic and Other Essays, 1918
Roads to Freedom: Socialism, Anarchism and Syndicalism, 1918
Introduction to Mathematical Philosophy, 1919
The Practice and Theory of Bolshevism, 1920
The Analysis of Mind, 1921
The Problem of China, 1922
The ABC of Atoms, 1923
(with Dora Russell) The Prospects of Industrial Civilisation, 1923
Logical Atomism, 1924
The ABC of Relativity, 1925
On Education, 1926
The Analysis of Matter, 1927
An Outline of Philosophy, 1927
Sceptical Essays, 1928
Marriage and Morals, 1929
The Conquest of Happiness, 1930
The Freedom and Organisation 1814-1914, 1934
In Praise of Idleness, 1935
Which Way to Peace?, 1936
(with Patricia Russell editor of) The Amberley Papers, 2 vols, 1937
Power: a new Social Introduction to its Study, 1938
An Inquiry into Meaning and Truth, 1941
History of Western Philosophy, 1946
Human Knowledge, its Scope and Limits, 1948
Authority and the Individual, 1949
Unpopular Essays, 1950
2008.05.09 | Svitlana
Ну то ви спершу прочитайте за що саме, а вже потім
копіюйте в повідомлення загальномідому інформацію. Чи ви самостійно не можете знайти місце з формулюваннями за що саме кожному з перекопійованих вами дістав нобелевку? Для загального ознайомлення з довільно вибраного місця в російському варіанті: Бьёрнстьерне Бьёрнсон «За благородную высокую поэзию, которая отличалась свежестью вдохновения и редкой чистотой духа, а также за эпический и драматический талант».1904 Фредерик Мистраль «За свежесть и оригинальность поэтических произведений, правдиво отражающих дух народа».
Хосе Эчегерай-и-Эйсагирре «За многочисленные заслуги в возрождении традиций испанской драмы».
1905 Генрик Сенкевич «За выдающиеся заслуги в области эпоса».
1906 Джозуэ Кардуччи «За творческую энергию, свежесть стиля и лирическую силу его поэтических шедевров».
1907 Джозеф Редьярд Киплинг «За наблюдательность, яркую фантазию, зрелость идей и выдающийся талант повествователя».
1908 Рудольф Кристоф Эйкен «За серьезные поиски истины, всепроницающую силу мысли, широкий кругозор, живость и убедительность, с которыми он отстаивал и развивал идеалистическую философию».
1909 Сельма Отилиана Ловиза Лагерлёф «Как дань высокому идеализму, яркому воображению и духовному проникновению, которые отличают все её произведения».
1910 Пауль Йохан Людвиг фон Хейзе «За художественность, идеализм как лирический поэт, драматург, романист и автор известных всему миру новелл».
Якщо вас не задовільняє російський - можете обстежувати англійський: http://nobelprize.org/nobel_prizes/literature/
Bertrand Arthur William Russell пише:
> Не важно когда основали АН, РАН или НАНУ. Важно что серьезные исследования в них почти не проводят. Причины этого всем давно известны и активно обсуждаются на этом форуме.
Ну то якщо зрозуміло всім окрім мене - дайте посиланнячко, де чітко буде написано про ті причини.
>
>
> То что всем гуманитариям дают Нобелевскую премию в номинации "литература" не означает что все кто получил ее только романы и повести пишут.
Розумієте, деякі фізики і математики теж пишуть літературні твори, стають Льісами Керолами і можуть отримати нобеля з літератури, але це ніяк не характеризує їх як науковців. Тобто - рівень наукових досягнень у його спеціалізаці ніяк не характеризуються ані нобелем з літератури, ані шевченківською премією у голузі театру.
2008.05.09 | Simpleton
Вам, думаю, кращe звeрнути увагу нe на поeтів(л):
http://nobelprize.org/nobel_prizes/literature/laureates/1953/2008.05.09 | Svitlana
Ви знаєте що таке "історичний роман"?
Ну наприклад, ви не можете не знати Дюма. Але це не історичні дослідження. Я розумію, що для природзнавців різниці ніякої, але, заперняю вас, вона є.2008.05.09 | Simpleton
Re: Ви знаєте що таке "історичний роман"?
"Нє глядя" обмінюю усі супeр-пупeр наукові досліджeння творця "Партії політики Путіна" на мeмуари учасника і творця історичних подій Чeрчіля.До рeчі, англійці нe вважають історію наукою.
Згодeн з ними, бо яка наука у царині, дe "вчоні" нe бачать різниці між мeмуарами учасника подій і історичним романом.
2008.05.09 | Георгій
Нe зовсім так
Simpleton пише:> англійці нe вважають історію наукою.
(ГП) Нe зовсім так. Просто в англійській мові є окрeмe слово для позначeння точних і природничих наук (sicences) і окрeмe для наук гуманітарних (humanities або letters). А в нас, на жаль, всe називають "наука." І слово "scientist" ми чомусь завжди пeрeкладаємо як "вчeний," тоді як насправді цe слово означає тільки працівник у точних та природознавчих науках. Вчeний у значeнні eрудит, знавeць чогось будe англійською "scholar."
2008.05.09 | Svitlana
Re: Ви знаєте що таке "історичний роман"?
Simpleton пише:> "Нє глядя" обмінюю усі супeр-пупeр наукові досліджeння творця "Партії політики Путіна" на мeмуари учасника і творця історичних подій Чeрчіля.
>
> До рeчі, англійці нe вважають історію наукою.
>
> Згодeн з ними, бо яка наука у царині, дe "вчоні" нe бачать різниці між мeмуарами учасника подій і історичним романом.
У вас дуже своєрідне уявлення про те, що таке соціогуманітарна наука.
Отож - вітаю! ви розрізняєте кілька (принаймні два) літературних жанри.
Щодо того, що вважати наукою і коли які науки такими вважали або не вважали - то окрема розмова. Лише філософія і історія філософії чого варті, хоч і математика не виключення.
2008.05.10 | Логік
На захіст гносеології/епістемології
"Але то все гносеалогія, наука не точна"А Ви, пані Світлана впевнені в цьому? Чому така неповага до теорії пізнання? Відчувається навчання філософії в Центрі гуманітарних досліджень. Чи Ви мали на увазі гнусеологію?
2008.05.09 | Bertrand Arthur William Russell
"Не дают" опровергается хотя бы одним примером когда "дали"
Svitlana пише:> > То что всем гуманитариям дают Нобелевскую премию в номинации "литература" не означает что все кто получил ее только романы и повести пишут.
>
>
> Розумієте, деякі фізики і математики теж пишуть літературні твори, стають Льісами Керолами і можуть отримати нобеля з літератури, але це ніяк не характеризує їх як науковців. Тобто - рівень наукових досягнень у його спеціалізаці ніяк не характеризуються ані нобелем з літератури, ані шевченківською премією у голузі театру.
Так Рассел ученый или нет?
Философ или нет?
Или ему премию незаслуженно дали и вы сходу назовете 5, или ладно, одного украинского ученого философа, социолога или историка его уровня?
Вы сказали
> Бо, як відомо, за гуманітарку нобеля не дають, лише дві номінації і то не наукові.
"Не дают" опровергается хотя бы одним примером когда "дали".
2008.05.10 | Ответ клеветникам
Украинские гуманитарии уровня Рассела и выше
"вы сходу назовете 5, или ладно, одного украинского ученого философа, социолога или историка его уровня"Называю сразу целые плеяды: историки Тронько, Литвин и Смолий, философы Губерский, Кремень и Попович, социологи Ворона, Евтух, Шульга (конечно, не Бекешкина), экономисты Дорогунцев, Геец, юристы Гавриш, Журавский, Медведчук,снова Литвин, Табачник,Таций, Шемшученко, педагоги Гуржий, Згуровский,Кивалов (да,да), снова Кремень, Скопенко, литературоведы Жулинский и Затонский. Вам что мало? Да каждому из них этот бездуховный атеист Рассел и в подметки не годится!
2008.05.10 | Bertrand Arthur William Russell
Re: Ну то ви спершу прочитайте за що саме, а вже потім
Svitlana пише:> > Не важно когда основали АН, РАН или НАНУ. Важно что серьезные исследования в них почти не проводят. Причины этого всем давно известны и активно обсуждаются на этом форуме.
>
> Ну то якщо зрозуміло всім окрім мене - дайте посиланнячко, де чітко буде написано про ті причини.
http://www2.maidanua.org/news/view.php3?bn=maidan_osvita&trs=-1&key=1203196910&first=&last=
http://www2.maidanua.org/news/view.php3?bn=maidan_osvita&key=1205258940&first=1206542771&last=1205876740
Название "Повертаючись до «академічного Deja vu» від С.Мормель" говорит о том что вам скорее всего известны эти причины, но до вас "не доходит", извините.
К авторам этих статей не имею никакого отношения.
2008.05.08 | Oleksandr
Re: Академічна наука України - початок
My opinion is based on statistics and the lack of new successful Ukrainian names in science. Of course, there are our VERY successful young people abroad (one of them graduated from Kiev University works at the same floor, where I do sit), but they are NOT going to return. Why? Because Patons and Lytvyns think in the same manner as Miss Mormel.2008.05.08 | Svitlana
Re: Академічна наука України - початок
Oleksandr пише:> My opinion is based on statistics and the lack of new successful Ukrainian names in science. Of course, there are our VERY successful young people abroad (one of them graduated from Kiev University works at the same floor, where I do sit), but they are NOT going to return. Why? Because Patons and Lytvyns think in the same manner as Miss Mormel.
Не розписуйтеся за думкі інших. Які саме ваші думки грунтуються на статистиці? Поясніть мені, чому наші гуманітарії навіть будучи за кордоном продовжують писати та публікуватися в Україні українською мовою, і де в цей час перебувають наші геніальні природники? Я звісно рада за вас і ваших колег, хоч на одному, хоч на сусідніх поверхах, не залежно від того чи кну вони закінчивали чи сорбону. Але що це змінює?
2008.05.08 | Svitlana
Так, обговорювати статтю здається ні з ким
Бо чи не єдиною темою обговорення стало гіпертрафоване его чи то авторів, чи то прибічників авторів статті яку я мимохідь згадала у своєму тексті. Далі цієї згадки здається жоден з дописувачів читати не став. Ну що ж.Можливо принаймні кілька з тих крикитів засвоять рік заснування Академії. Хоч хотілося б звісно, щоб засноєними виявилися і інші месиджі цієї статті: про українознавство і співвідношення природничих і гуманітарних досліджень. Про державну науку і її специфіку закладену в Академію.
2008.05.08 | Oleksandr
Re: Так, обговорювати статтю здається ні з ким
One thing is worse answering. NANU was governed by the Communist party. Afterwards it was governed by the same communists in a disguise. Unfortunately, successful scientists (even Academy members) have no possibility to influence the Academy and haven't it now.Humanitarians publish in Ukrainian. Natural scientists also publish in Ukrainian. The majority of them know Ukrainian NOT worse than Russian or English. However, humanitarians do NOT publish in English! It might mean the following
1. They have nothing to say to the World
2. They do not know English
3. Both
As for textbooks. I think everybody will advertise their own textbooks, which do exist. As for me, I have just published a popular book for high-school teachers, in Ukraine and in Ukrainian. I am sure, it will help teaching physics. Many people have already thanked me for this job.
Thus, when you make a generalization, please collect information first. I would only like to mention here several good University textbooks by Professors Vakarchuk from Lviv, Berezhnoi from Kharkov, Bulavin, Sysoev and Zabashta from Kiev. Do you know those facts? Do you know those respected people? A shame on you that you have written about natural scientists that they did nothing for the country. They did much more than a simple hand-waving.
2008.05.08 | Svitlana
Re: Так, обговорювати статтю здається ні з ким
Oleksandr пише:> One thing is worse answering. NANU was governed by the Communist party. Afterwards it was governed by the same communists in a disguise. Unfortunately, successful scientists (even Academy members) have no possibility to influence the Academy and haven't it now.
>
> Humanitarians publish in Ukrainian. Natural scientists also publish in Ukrainian. The majority of them know Ukrainian NOT worse than Russian or English. However, humanitarians do NOT publish in English! It might mean the following
>
> 1. They have nothing to say to the World
> 2. They do not know English
> 3. Both
>
> As for textbooks. I think everybody will advertise their own textbooks, which do exist. As for me, I have just published a popular book for high-school teachers, in Ukraine and in Ukrainian. I am sure, it will help teaching physics. Many people have already thanked me for this job.
>
> Thus, when you make a generalization, please collect information first. I would only like to mention here several good University textbooks by Professors Vakarchuk from Lviv, Berezhnoi from Kharkov, Bulavin, Sysoev and Zabashta from Kiev. Do you know those facts? Do you know those respected people? A shame on you that you have written about natural scientists that they did nothing for the country. They did much more than a simple hand-waving.
Якщо Ви маєте на увазі підручники по спеціальності - жодних заперечень. Їх мають писати фахівці, бажано у купі з тими, хто розуміється та педагогіці та психології. Якщо Ви маєте якісь досягнення у цьому напрямку я можу це тільки вітати, але не готова це обговорювати, бо: з одного боку, не бачу на них посилань у вашому дописі; з іншого, не є спеціалістом, якщо лишень вони не стосуються соціальної історії науки, історії ХХ століття або окремих цікавих для мене соціологічних напрямків. Зрозумійте, я ж не критикую Вашу діяльність вцілому, я зауважила лише кілька ляпів які мені трапилися у текстах коли я їх опрацьовувала з теми, що мене цікавить. Я не маю наміру ставати Вашим біографом, вибачайте.
Загальний рівень українських природників оцінювати не беруся, але нобелевських лауріатів-громадян України таки немає. Серед літераторів, знаю, були і є номінанти. Чи є вони серед природників і хто це популяризує?
А говорила я про засилля природників у галузі історії науки (не гносеалогічного її напрямку), які роблять багато помилок бо не володіють і не хочуть володіти прийомами, що для наук соціальних і гуманітарних є загальноприйнятими і дуже часто видають за аксіоми те, що ними направду не є. Ось і все.
Щодо англомовності. Поясніть, що я маю писати вилючно англійською тим полякам, німцям та американцям, які, займаючись істрією України, читають мої статті українською. Поясніть мені, чому я маю читати Мотику і інших поляків англійською, чому я маю Жоржа Ніва читати англійською, якщо можу читати їх рідними польською та французькою?
2008.05.08 | Oleksandr
Re: Так, обговорювати статтю здається ні з ким
Social history of science belongs to "social sciences" and any person, who thinks he/she is a specialist in the field can try. On the other hand, you have no right to demand from anybody that this person MUST do something for you or community. It is his/her will to do it.If you know all languages, you are welcome. However, I have a doubt, whether you are so smart. English is a recognized INTERNATIONAL language. Today I watched how a Brazilian talked to an Indian. You are right: they spoke English. The same with humanitarians in the West. Do not deceive young Ukrainians: they must know English perfectly or disappear as scientists.
If they know more than one foreign language, it is a very positive knowledge. But almost everything valuable has been translated into ENGLISH, not into French, Ukrainian or even Russian. Study English.
2008.05.09 | Георгій
(Offtop.) I agree, sort of...
I do very strongly believe that every educated person must know English. In the 21-st century English is exactly what Latin used to be in Europe of the 10th - 17th century, i.e. the lingua franca of the learned. Yet, I fail to see, just what in the world does your post have to do with the issues raised in pani Svitlana's original communication.2008.05.09 | Олександр
Re: (Offtop.) I agree, sort of...
Я тому виступив ніби-то (тільки ніби-то!) не по темі, що НЕЗНАННЯ англійської вже давно висувається пані Мормель як дуже важлива чеснота. Її амбіційний стиль і намагання повчати, не маючи за душею конкретних здобутків у гуманітарній сфері, дуже кумедні. Вона не володіє ситуацією в галузі історії науки, взагалі, та історії НАНУ, зокрема, тому обговорювати її тези по суті, на мою думку, не варто. Але показати людям її войовничу неосвіченість треба, щоб застерегти їх від можливості серйозного сприйняття результатів її студій. До речі, теза про необхідність англійської заради нормального існування в інформаційному просторі доволі тривіальна. Натомість її заперечення дуже симптоматичне. Я б вважав його за лакмусовий папірець невігластва. Кожен, хто стоіть на цій обскурантській позиції, за визначенням не може бути науковцем чи науковим журналістом. На жаль «гуманітаріїв» з такими поглядами в Україні не бракує.Інша її теза ще шкідливіша. Вона полягає в тому, що простягнувся ланцюжок між Скоропадським-Вернадським та нинішніми академіками. Ні, зв’язок часів давно перервався. Всі «дослідження» пані Мормель, які грунтуються на цій тезі, хибні від початку. Нарешті, я пов’язав би позицію пані Мормель з її ніби-то політичними опонентами, які вважають, що не знати певну мову є ознакою особливої шляхетності. Йдеться про українську. Попри зовнішні відмінності, ці люди є ідеологічними близнюками, апостолами невігластва та неповаги до колективних надбань людства.
2008.05.09 | Svitlana
Може, для початку, ви вивчите українську
Бо тут одне з двох - або ви не розумієте те що я пишу через незнання мови або, вибачайте, живете у якомусь власному примарному світі.communication.Олександр пише:
> Я тому виступив ніби-то (тільки ніби-то!) не по темі, що НЕЗНАННЯ англійської вже давно висувається пані Мормель як дуже важлива чеснота.
Ви, звісно, великий спеціаліст з читатання моїх думок, але покажіть мені де я писала, що знання англійської - шкідливе чи непотрібне? Старої мудрості про те, що ти стільки разів людина, скільки мов ти знаєш, ще ніхто не скасовував. Говорю я зовсім про інші речі. Про те, що твори бажано читати мовою оригіналу. Про те, що кожна мова має свою логіку, яка накладає відбиток і на логіку викладення, між іншим. (Можу для початку вам порекомендувати ознайомитися зі структурною антропологією з великим здивуванням Леві Строса
Так, "вживу" співрозмовники віднахдять ту мову, якою їм зручніше спілкуватися і в багатьох випадках цією мовою виявляється ангійська, але далеко не завжди. Так, для досягнення базової освіти достатньо знання англійської бо основні речі хтось таки цією мовою переклав, але, в моєму наприклад випадку ні про який рівень без читання польською та французькою (окрім англійської) йтися не може. І не треба людей вводити в оману - англійської, принаймні для соціально-гуманітарного циклу, аж ніяк не достатньо.
Всі інші вигадки лишаю просто на вашій совісті.
> Інша її теза ще шкідливіша. Вона полягає в тому, що простягнувся ланцюжок між Скоропадським-Вернадським та нинішніми академіками. Ні, зв’язок часів давно перервався.
Коли і чому перервався?
Останній раз - соціальна історія науки не зводиться до персоналістики. Кадри, вони, звісно, вирішують все
2008.05.09 | Сергій Вакуленко
За моїми враженнями...
Svitlana пише:> ні про який рівень без читання польською та французькою (окрім англійської) йтися не може.
Для україністики (та й загалом для славістики) найважливіша західна мова — німецька.
2008.05.09 | Svitlana
Re: За моїми враженнями...
Це, певно, значною мірою залежить від спеціалізації, періоду і ще ряду речей. Я говорила лише про мою власну необхідність.2008.05.09 | Запитання Мормель - експерту з соціальної історії
Литвин - це закономірність чи системна помилка?
Знавець соціальної історії науки, будь ласка, пояснить, чи винні пани Грушевський та Вернадський за те, що майже всі Ваши колегі - історіки вважають пана Литвина видатнім історіком сучасності, про що свідчить його обрання академіком НАНУ, правда більшістю в один голос (дуже допомогав пану Литвину пан Юхновський).Про Вашу думку стосовно пана Литвина не питаю, враховуючи, що це впливовий политичний діяч нашої паскудної політичної сучасності та Ваш академічний начальник.
"Останній раз - соціальна історія науки не зводиться до персоналістики. Кадри, вони, звісно, вирішують все але в нашої науки є ще й "системні помилки" закладені отими академіками".
До речі, Ви логику вивчали? Перше речення протирічить першій частині другого ( "соціальна історія науки не зводиться до персоналістики " та "Кадри, вони, звісно, вирішують все").
Далі, немає жодного смислового звязку між двома частинами Вашого другого речення. При чому тут "але", якщо "системні помилки" заклали оті академіки, тобто теж "кадри"? Крім того, що "системні помилки" самі діють? без втручання вже сучасних академіків, які, майже всі, кревно зацікавлені в їх вічному існуванні та поширенні!
"Кадри, вони, звісно, вирішують все".
2008.05.09 | Сергій Вакуленко
Хоч я й не Мормель, але — ги!
Запитання Мормель - експерту з соціальної історії пише:> майже всі Ваши колегі - історіки вважають пана Литвина видатнім історіком сучасності, про що свідчить його обрання академіком НАНУ, правда більшістю в один голос (дуже допомогав пану Литвину пан Юхновський).
А Ви не пробували порахувати кількість істориків серед наділених правом голосу при виборах академіків?
Юхновського до них, вочевидь, не варто залічувати?
2008.05.09 | Запитання Мормель - експерту з соціальної історії
Re: Хоч я й не Мормель, але — ги!
До відома пана Сергія:Голосування на Загальних зборах НАНУ -- це фінальний акт академічної трагікумедії, за яку сплачують платники податків.
Перед цім майбутні отримувачі академічного статусу "обговорюються" та голосуються таємно на заседіннях вчених рад інститутів або факультетів, потім "обговорються" та голосуються таємно на засіденні відповідного відділення НАНУ.
Дуже вірогідно, що кандидатура пана, який не потрібен Україні у будь-якій якості, отримала одностайну підтримку. Ну 1-2 були против. Що пани доктори, члени вчених рад, та ті, хто вже отримав цей шматочок, не знали, що мають справу з графоманом та плагіатором? Чи самі такі? Ах він прі владі, обіцяє допомогати науці, ...
Поки лише двоє істориків Яковенко та Толочко (не академік) і політолог Гарань кажуть правду про наукові "досягнення" пана Литвина. Але хто іх слухає?
2008.05.09 | Сергій Вакуленко
Re: Хоч я й не Мормель, але — ги!
Запитання Мормель - експерту з соціальної історії пише:> До відома пана Сергія:
> Голосування на Загальних зборах НАНУ -- це фінальний акт академічної трагікумедії, за яку сплачують платники податків.
То чому ж поважні академіки-природознавці повелися в цьому фінальному акті так, як повелися?
> Перед цім майбутні отримувачі академічного статусу "обговорюються" та голосуються таємно на заседіннях вчених рад інститутів або факультетів, потім "обговорються" та голосуються таємно на засіденні відповідного відділення НАНУ.
Чи не з тієї самої причини обговорення та голосування пройшло на цих етапах так, як воно пройшло?
> Дуже вірогідно, що кандидатура пана, який не потрібен Україні у будь-якій якості, отримала одностайну підтримку. Ну 1-2 були против. Що пани доктори, члени вчених рад, та ті, хто вже отримав цей шматочок, не знали, що мають справу з графоманом та плагіатором? Чи самі такі? Ах він прі владі, обіцяє допомогати науці, ...
Невже "пани доктори, члени вчених рад" (чи вже гуманітарних, чи природничих) поводяться инакше, коли ТРЕБА не помітити нікчемності якої НІКЧЕМНОЇ кандидатської?
> Поки лише двоє істориків Яковенко та Толочко (не академік) і політолог Гарань кажуть правду про наукові "досягнення" пана Литвина. Але хто іх слухає?
Я хоч і не історик, але багато спілкуюся з істориками (неакадеміками). За моїми спостереженнями, Яковенко чи Толочка слухають і читають набагато уважніше, ніж Литвина.
2008.05.09 | Oleksandr
Re: Хоч я й не Мормель, але — ги!
Tell me please, who takes care about Kiev University, according to our bee-lover, Lytvyn or Tolochko+Yakovenko? Yushchenko supports Lytvyn. Lytvyn is an offcial Hero of Ukraine. And respect at the lowest level means nothing in the corrupt country.2008.05.09 | Сергій Вакуленко
Re: Хоч я й не Мормель, але — ги!
Oleksandr пише:> Tell me please, who takes care about Kiev University, according to our bee-lover, Lytvyn or Tolochko+Yakovenko?
Та наче як отеперечки ніхто з названих.
Yushchenko supports Lytvyn. Lytvyn is an offcial Hero of Ukraine.
І прапор йому в руки.
And respect at the lowest level means nothing in the corrupt country.
Та воно, бачте, якщо говорити про корупцію, будуть одні герої, якщо говорити про науку — инші. Ці дві речі погано сполучаються. У потенційних чи дійсних корупціонерів герой Литвин, у потенційних чи дійсних науковців герої герої инші... Отож, слід визначитися, про що хочемо говорити.
2008.05.09 | Svitlana
Re: Литвин - це закономірність чи системна помилка?
Про запитання в заголовку. Так, системна помилка, що мала свій розвиток у часі - від принципів закладених у 1918, через статут 1921 до подій 1926-1929 рр., далі вона просто була закріплена і продовжує функціонувати і по сьогодні. Так само, як багато інших речей у нашій країні. Сподіваюсь, вам це допомогло?2008.05.11 | Олександр
Литвин - та це ж Ваш ідейний шеф
Увесь пафос Ваших публікацій (не тільки цієї), пані Світлана, полягає в тому, що не можна чіпати гниючий труп, бо більше смердітиме. В дійсності, треба прибрати його з авансцени на історичний цвинтар і вивчати в гумових рукавичках у історичному ж анатомічному театрі. Але як же тоді Ваші роботодавці? Вони ж живляться тією ефемерно-смердючою матерією. Отже не лицемірте, не намагайтеся зберегти зовнішню цноту та зізнайтеся щиро, що надання Вами та іншою ідеологічною обслугою лицарських аксесуарів посинілим від комерційного напруження ніби-то вченим та майже геніям, офіційним героям України та членам почесних президій, є неподобство, щоб не сказати гірше.Я би порадив Вам узяти приклад зі справжніх інтелігентів гуманітарного профілю – братів Капранових. До речі, вони й пишуть українською значно краще за Вас.
2008.05.09 | Oleksandr
Z kym povedeshsya
I have noticed that your friends-Academicians taught you much and the structure of your replies is a replica of that "successfully" used by Mr. Shufrich at Mr. Shuster's programs. Namely, If you say something and your opinion is criticized, you reject the fact. Next, you do not answer direct accusations and give no objections to them. Instead, you reload something else, having little to do with the preceding discussion.As a teacher I would put you "2" without any doubt.
But the problem of our country is not you (until you make a good career supporting your supervisors). The problem is with bosses of our Government (Governments), Ministry of education, NANU and other sinecures given to persons, who NEVER did anything for poor Ukrainian people that have been feeding them, contrary to its own will.
Let us not talk about, say, physicists. The existing physicists (some of them excellent) are a by-product of the atomic bomb project, rocket and aviation military industry, etc. They have nothing to do with the Academy founded in 1918 or 1919 (choose your own version). At those times there were NO physicists in Ukraine. Even in Lviv, where a great physicist Marian Smoluchowski had been working for a long time, nothing was left at that time.
Ukrainian patriotic humanitarians were exterminated at the end of 20-s and the beginning of 30-s. Their leftist successors were exterminated in 1937. May be you do not know, but a brilliant mathematician Kravchuk was persecuted and killed during Stalin purges. What a tradition are you talking about?
Now to our days. A great patriotic "symbol" Yukhnovskii sponsored the election of Lytvyn PERSONALLY at the NANU general meeting. Is Yukhnovsky the best Ukrainian physicist? No. Is he a physicist? Yes, because he can be found in the Web of knowledge. Is Lytvyn a historian? No. Is Guberski a philosopher? No. Nobody in the World knows such a philosopher (see his ABSENCE in the Web of knowledge database). No traditions. If not to change the situation, there would be Lytvyn as a NANU President and you as his successor. "Vypolote pole!"
2008.05.09 | Torr
Re: Так, обговорювати статтю здається ні з ким
Svitlana пише:> Щодо англомовності. Поясніть, що я маю писати вилючно англійською тим полякам, німцям та американцям, які, займаючись істрією України, читають мої статті українською. Поясніть мені, чому я маю читати Мотику і інших поляків англійською, чому я маю Жоржа Ніва читати англійською, якщо можу читати їх рідними польською та французькою?
Бо є багато важливого, з чим можна ознайомитись лише володіючи англійською. До речі, напевно саме тому ваш опус невдалий.
2008.05.09 | Svitlana
Re: Так, обговорювати статтю здається ні з ким
Дякую за високу оцінку2008.05.09 | Сергій Вакуленко
Радше навпаки
Torr пише:> є багато важливого, з чим можна ознайомитись лише володіючи англійською.
У гуманітарних дисциплінах усе путнє, що з'являється англійською, дуже швидко перекладають иншими мовами.
І навпаки, англо-американці не завжди квапляться перекладати навіть з инших найзахіднішеєвропейських мов (не кажучи вже про якісь там екзотичні слов'янські).
2008.05.09 | Torr
Re: Радше навпаки
Сергій Вакуленко пише:> Torr пише:
>
> > є багато важливого, з чим можна ознайомитись лише володіючи англійською.
>
> У гуманітарних дисциплінах усе путнє, що з'являється англійською, дуже швидко перекладають иншими мовами.
>
Угу, для наших гуманітаріїв - твори Шекспіра в перекладі. От і маємо, те що маємо.
2008.05.09 | Сергій Вакуленко
Шекспір — то не "дисципліна"
Torr пише:> > У гуманітарних дисциплінах усе путнє, що з'являється англійською, дуже швидко перекладають иншими мовами.
> >
>
> Угу, для наших гуманітаріїв - твори Шекспіра в перекладі. От і маємо, те що маємо.
Але пані Мормель, натякала (знову ж — якраз навпаки), що читати в ориґіналі треба не лише Шекспіра, а й Вольтера чи Міцкевича...
2008.05.09 | Torr
Re: Шекспір — то не "дисципліна"
Сергій Вакуленко пише:> Torr пише:
>
> > > У гуманітарних дисциплінах усе путнє, що з'являється англійською, дуже швидко перекладають иншими мовами.
> > >
> >
> > Угу, для наших гуманітаріїв - твори Шекспіра в перекладі. От і маємо, те що маємо.
>
> Але пані Мормель, натякала (знову ж — якраз навпаки), що читати в ориґіналі треба не лише Шекспіра, а й Вольтера чи Міцкевича...
Прочитавши шедевр від пані Мормель,який базується на двох датах, я впевнений, що вона не читала Шекспіра навіть в перекладі...
2008.05.09 | Svitlana
Re: Радше навпаки
Torr пише:> Сергій Вакуленко пише:
> > Torr пише:
> >
> > > є багато важливого, з чим можна ознайомитись лише володіючи англійською.
> >
> > У гуманітарних дисциплінах усе путнє, що з'являється англійською, дуже швидко перекладають иншими мовами.
> >
>
> Угу, для наших гуманітаріїв - твори Шекспіра в перекладі. От і маємо, те що маємо.
Ну, так, знаєте, не можна.
2008.05.09 | Torr
Re: Радше навпаки
Svitlana пише:> Ну, так, знаєте, не можна.
та пробував, але відклав до пенсії.
2008.05.09 | Георгій
А воно гарно і до пeнсії
(...)MERCUTIOO, then, I see Queen Mab hath been with you.
She is the fairies' midwife, and she comes
In shape no bigger than an agate-stone
On the fore-finger of an alderman,
Drawn with a team of little atomies
Athwart men's noses as they lie asleep;
Her wagon-spokes made of long spiders' legs,
The cover of the wings of grasshoppers,
The traces of the smallest spider's web,
The collars of the moonshine's watery beams,
Her whip of cricket's bone, the lash of film,
Her wagoner a small grey-coated gnat,
Not so big as a round little worm
Prick'd from the lazy finger of a maid;
Her chariot is an empty hazel-nut
Made by the joiner squirrel or old grub,
Time out o' mind the fairies' coachmakers.
And in this state she gallops night by night
Through lovers' brains, and then they dream of love;
O'er courtiers' knees, that dream on court'sies straight,
O'er lawyers' fingers, who straight dream on fees,
O'er ladies ' lips, who straight on kisses dream,
Which oft the angry Mab with blisters plagues,
Because their breaths with sweetmeats tainted are:
Sometime she gallops o'er a courtier's nose,
And then dreams he of smelling out a suit;
And sometime comes she with a tithe-pig's tail
Tickling a parson's nose as a' lies asleep,
Then dreams, he of another benefice:
Sometime she driveth o'er a soldier's neck,
And then dreams he of cutting foreign throats,
Of breaches, ambuscadoes, Spanish blades,
Of healths five-fathom deep; and then anon
Drums in his ear, at which he starts and wakes,
And being thus frighted swears a prayer or two
And sleeps again. This is that very Mab
That plats the manes of horses in the night,
And bakes the elflocks in foul sluttish hairs,
Which once untangled, much misfortune bodes:
This is the hag, when maids lie on their backs,
That presses them and learns them first to bear,
Making them women of good carriage:
This is she--
ROMEO
Peace, peace, Mercutio, peace!
Thou talk'st of nothing.
MERCUTIO
True, I talk of dreams,
Which are the children of an idle brain,
Begot of nothing but vain fantasy,
Which is as thin of substance as the air
And more inconstant than the wind, who wooes
Even now the frozen bosom of the north,
And, being anger'd, puffs away from thence,
Turning his face to the dew-dropping south.(...)
2008.05.10 | Torr
Thanks for off-topic, George,
BTW, десь місяць тому на BBC показували просвітницький серіал про Шекспіра. Дуже творчо зроблений!2008.05.08 | В_Я_ Александров,
VIVOS VOCO В_Я_ Александров, Трудные годы советской биологии
Результаты работы комиссии были переданы Лысенко, и он дал на них пространный ответ. Читая ответ, начинаешь понимать важные стороны психики этого человека, принесшего столько горя нашей стране. Первая фраза ответа: "Считаю необходимым начать свои возражения с ответа на злостную клевету, возведенную на меня в докладе комиссии" (с. 57). Затем идут возражения на 10 страницах. Из них ясно, что Лысенко не способен внять никаким совершенно очевидным фактам, если они несовместимы с его утверждениями. Говорят, факты упрямая вещь, но еще упрямее те, кто не желают с ними считаться. Лысенко фактам противопоставляет путаницу слов, голословные, ничем не подкрепленные опровержения, местами откровенную ложь. Заканчивает он свой ответ так: "Как правило, они (замечания комиссии. - В.А.) направлены не на выяснение истины, а на ее затуманивание, на охаивание моих теоретических работ и практических результатов" (с. 64). .......
Тенденция охранять мичуринскую биологию от разоблачения приносила реальный вред. Ведь на многих научных и преподавательских постах, особенно на периферии, все еще функционировали лысенковцы, продолжая выпускать негодную научную продукцию и прививать молодежи совершенно искаженные представления о современной биологии. Это, несомненно, тормозило восстановление нашей биологии, которая на десятки лет отставала от западной науки. Такое половинчатое решение трудных проблем лишь отражало характерные черты брежневского периода. И все же созданная Лысенко мичуринская биология обречена была на постепенное естественное отмирание. Сам же Лысенко завершил свой жизненный путь 20 ноября 1976 г. в 79-летнем возрасте
.....
Противоестественное сосуществование мичуринской биологии с медленно, но неотвратимо развивающимися генетикой, цитологией и молекулярной биологией, при одностороннем праве мичуринцев на гласную критику, все же не устраивало обе стороны. Развитию нормальной биологии мешало то, что во многих учебных, научных и научно-административных учреждениях штаты были заклинены лысенковцами. Лысенковцев же страшило возобновление научной деятельности их противников. В августовском номере журнала "Вестник сельскохозяйственной науки" в 1964 г. сказано, что "пропаганда классической генетики и критика учения Т.Д. Лысенко находятся в вопиющем противоречии с политикой Коммунистической партии и Советского правительства".
2008.07.02 | kler
Re: Академічна наука України - початок
привет светик))