Про миролюбство і міжцерковний діалог...
09/26/2002 | Хлоя
24.09.02 НАЙБЛИЖЧОЇ НЕДІЛІ МОЖЛИВЕ ЗАХОПЛЕННЯ ГРЕКО-КАТОЛИКАМИ ОСТАННЬОГО ПРАВОСЛАВНОГО ХРАМУ НА ЧОТИРИ РАЙОНИ ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
"Не допускати москалів у храм та зберегти єдину католицьку віру" закликає у своїх проповідях місцевий уніатський ксьондз (в минулому — секретар Стрийського райкому комсомолу та агроном одного з господарств) Михайло Коцуровський. Така реакція викликана рішенням місцевої влади передати у власність Українській Православній Церкві земельну ділянку, на якій знаходиться єдиний православний храм канонічної УПЦ на чотири райони Львівщини.
Під час проповіді на Успіння Божої Матері у греко-католицькому храмі "отець" Михайло закликав "не віддавати чужинцям землі", виразити неповагу до о. Віктора — "чужинця" (який, до речі, служить на Львівщині понад 28 років). Минулої неділі ксьондз звернувся до віруючих УГКЦ, аби вони у вівторок, 24 вересня, прийшли на збори сільради і наполягли на тому, щоб землю в громади Української Православної Церкви відібрати. "Миролюбивий" отець Михайло попередив своїх парафіян, аби зброї цього разу вони не приносили. Окрім того, кажуть, що лунали заклики наступної неділі силоміць захопити православний храм. Настоятель православного храму Покрови Божої Матері о. Віктор Путятицький вважає, що церква потрібна уніатській громаді для того, аби позбавити прихожан УПЦ єдиної можливості ходити до православного храму. Адже не маючи, де молитися, люди в селі змушені будуть піти або до розкольників "філаретівського патріархату", або до греко-католиків. Аби заподіяти розбійницьким діям греко-католицької громади у с. Баня Лисовицька о. Віктор Путятицький був змушений звернутися до райдержадміністрації з вимогою захистити конституційні права православних громадян.
"Не допускати москалів у храм та зберегти єдину католицьку віру" закликає у своїх проповідях місцевий уніатський ксьондз (в минулому — секретар Стрийського райкому комсомолу та агроном одного з господарств) Михайло Коцуровський. Така реакція викликана рішенням місцевої влади передати у власність Українській Православній Церкві земельну ділянку, на якій знаходиться єдиний православний храм канонічної УПЦ на чотири райони Львівщини.
Під час проповіді на Успіння Божої Матері у греко-католицькому храмі "отець" Михайло закликав "не віддавати чужинцям землі", виразити неповагу до о. Віктора — "чужинця" (який, до речі, служить на Львівщині понад 28 років). Минулої неділі ксьондз звернувся до віруючих УГКЦ, аби вони у вівторок, 24 вересня, прийшли на збори сільради і наполягли на тому, щоб землю в громади Української Православної Церкви відібрати. "Миролюбивий" отець Михайло попередив своїх парафіян, аби зброї цього разу вони не приносили. Окрім того, кажуть, що лунали заклики наступної неділі силоміць захопити православний храм. Настоятель православного храму Покрови Божої Матері о. Віктор Путятицький вважає, що церква потрібна уніатській громаді для того, аби позбавити прихожан УПЦ єдиної можливості ходити до православного храму. Адже не маючи, де молитися, люди в селі змушені будуть піти або до розкольників "філаретівського патріархату", або до греко-католиків. Аби заподіяти розбійницьким діям греко-католицької громади у с. Баня Лисовицька о. Віктор Путятицький був змушений звернутися до райдержадміністрації з вимогою захистити конституційні права православних громадян.
Відповіді
2002.09.27 | franko
"Kanonichna UPC" -- ce UPC(MP)?
Jakshcho tak, to chomu pro ce ni slova v statti?P.S. Samyx cyx dij katolykiv ne podiljaju, xoch sam nym je...
2002.09.27 | franko
Moja pozycija.
Адже не маючи, де молитися,люди в сел? змушен? будуть п?ти або до розкольник?в "ф?ларет?вського патр?архату"
Ne duzhe xrystyjans'ke vyznachennja. Ale Boh z nym.
Ja vyznaju pravo UPC(MP) maty cerkvy, zemli, parafiji na Ukrajini. Ja vyznaju jogo povnistu i bezzaperechno. Ja lublu vsix pravoslavnyx, i v dechomu vony meni sympatyzujut' bilshe za katolykiv. Ja ne vyznaju prava katolykiv zastosovyvatu sylu, chy obrazlyvi epitety na adresu pravoslavnoji gromady.
Ja NE vyznaju pravo UPC(MP) vyslovluvaty nevvichlyvi dumky na adresu cerkovnoji struktury Ukrajiny, greko-katolykiv i Papy. Zokrema - nazyvaty Filareta rozkol'nykom.
Ce nasha, ukrajins'ka, sprava. Ne moskovs'ka. UPC(KP) maje taki sami religijni pogljady, jak UPC(MP).
2002.09.28 | Хлоя
Re: Moja pozycija.
Пане Франко, що я можу сказати? Ще й католику.Я довго думала, чому склалася така ситуація в Україні. Одразу скажу, що я повністю згодна з Вами щодо того, що Бог не є національним. І мотивація незалежності церкви від Росії і Москви для справді віруючої людини не є суттєвою. Христос об*єднує християн, а не розділяє.Я довго , повторюю, думала, над цим питанням. І ось до яких висновків прийшла.
По-перше, Ви маєте знати, що канони в православній церкві - це як закони в державі. Як порушник закону в державі є злочинцем, так і порушник канону в церкві - розкольником. Він розколює живе тіло церкви, наносить їй рану, він зневажає однин із основних принципів християнства - це єдність. Як Три Особи Триєдиного Бога існують тільки в єдності, так мають існувати істинні християни - в любові, яка їх об*єднує.
Отже, розкольником Філарета називають по праву. Тим більше, що його не визнала жодна з п*ятнадцяти рівноправних канонічних православних церков.
По-друге, чому ж Москва не дає автокефалії, якщо нібито одне це рішення залікувало б хворобливу ситуацію з православ*ям на Україні? Далі я викладу тільки свою думку, яка не претендує на правомірність. Це тільки моє припущення. Не знаю, як Ви його сприймете, як католік. Я в жодному разі не хочу образити Вас. Відповідь на це питання прийшла тоді, коли я читала історію православної церкви на Україні. ДО утворення унії в 17 столітті Україна була православна і належала до Константинопільського патріархату. Латиняни, а особливо єзуїти почали експансію католицизму на наші землі, людей насильно примушували переходити в католицизм. Насильно мається на увазі в прямому сенсі цього слова. Наші козаки намагалися протистояти католикам, та коли потрапляли в полон до поляків, їх піддавали жахливим тортурам - колесували, ломали руки-ноги, пробивали спицями, піднімали на дибу. Дітей палили на залізних решітках на очах у батьків і матерів. Тому козаки в 1654 році пішли на уклін в Росію і попросилися під захист російського царя. Так київські митрополіти приєдналися до Московської патріархії.
Але це все було давно, скажете ви. Перенесемося трохи ближче в часі. На початку цього століття (даруйте, якщо дещо неточно) православна Югославія теж просилася під омофор Російського царя. Він не зміг їй відмовити і так почалася перша світова війна. Югославія так і не встигла увійти в склад Російської імперії. Винищення православ*я продовжилося там у Другу Світову:
"К Павеличу зашел какой-то гость. Павелич сидел за столом и любовно поглаживал большую корзину с крышкой.
- Что в корзине, спросил гость.
- Подарок моих любимых усташей. 5 килограмм человеческих глаз(православных сербов).
Павелич - их Гитлер. Степинац - католический епископ - друг Павелича, ближайший сотрудник и идеолог. Этого нечеловека пан Войтыла причислил к лику святых.
Католический священник, являясь начальником концлагеря, каждое утро начинал со следующего развлечения.
Он брал десяток православных обреченных и собственноручно убивал их.
Зверски, изощренно.
А потом шел служить мессу.
ВОПРОС: Кому?"
І. Прийма "Голоси Сербії".
------------
Ще одна читата:
"Алойзий Степинац — Загребски архиепископ, глава на римокатолическата църква в Независимата хърватска държава, образувана през 1941 г. със съдействието на Ватикана. През Втората световна война под „духовното“ водачество на Степинац в Босна и Хърватия се провежда чудовищен геноцид срещу православните християни, жертва на който стават към 800 000 души. В масовите убийства, извършвани по нечувано жесток начин от усташите, участвуват и римокатолически свещеници и монаси, заедно с подготвени и ръководени от тях фанатизирани организации като „Католическо братство“, „Орел“, „Хърватски юнак“ и др. В страшния концентрационен лагер на смъртта в Ясеновац, където са избити десетки хиляди православни християни, римокатолически монах напътствувал палачите — свои духовни питомци, с думите: „Убивайте без да спирате! Аз вземам върху себе си всички ваши грехове!“ В този период много православни сърби били насилствено обръщани в римокатолицизъм и веднага след това — убивани. Участвувайки в това злодейство, папските „мисионери“ цинично заявявали, че така спасяват техните души... Въпреки тези неоспорими исторически факти, на 3.10.1998 г. папа Йоан Павел II обяви Степинац за „блажен“, давайки с това висока оценка на неговата „мисионерска“ дейност. („Папство и его борьба с православием“. М., 1993, с. 79-86.)"
http://www.orthodoxinfo.com/pravoslavie/02/metallinos-papata.html
А тепер питання: Ви знаєте, що робилося в Югославії у останню війну? Це була війна релігійна. Одна журналістка, передивившись незалежний документальний фільм на європейській конференції, зізнавалася, що найбільше її вразили короби відрізаних дитячих вух. А натівські літаки з написом "Щасливого Великодня"?
"- Самые важные впечатления с фронта, с военных позиций? Чего мы не знаем о том, что там происходит?
- Прежде всего надо поставить все на свои места и начать с главного - с правды. Мы говорим о войне, об армии, о сербстве, между тем правда еще не в этом. Правда вот в чем: на территории бывшей Югославии уже два года имеет место феномен, который я бы назвал линчем над сербским народом. Не войной, а линчем. Ибо человек даже по отношению к войне может занять ту или иную позицию и оправдать свое неприятие патриотического долга, скажем, пацифизмом, гуманностью, стремлением к миру. Но если совершается линчевание, то это упраздняет нашу моральную дилемму и мы попросту превращаемся в людей, готовых или не готовых положить этому линчеванию конец: то есть roтовых или не готовых спасти ребенка, женщину или мужчину от террора. Беда в том, что хорваты и мусульмане намеренно создают ситуацию ярко выраженного, почти нечеловеческого, демонического насилия: они живьем зажаривают детей, заталкивают их в духовку, отрубают им головы, сдирают кожу, набивают девушек на кол, отрезают им груди, засаливают куски детей в кадках, вырывают глаза, запихивают людям голову в желудок, отрезают ступни, поджаривают людей на вертеле, живьем закапывают в землю, отрезают носы, уши и т. д. и т. д. Все это они делают из соображений довольно простых: сербы - народ православный, толерантный, который к тому же, будучи отравлен идеалами югославянства, потерял всякое желание укреплять свою сербскость. Наша сербскость растаяла в югославянстве, подобно тому как ваша русскость растворилась в советскости или российскости, или идентитет пруссов - в немецкости. Мы действительно приняли югославянство и тем самым отреклись от своего алтаря православного, впутались в сомнительный экуменистический псевдомасонский принцип; отрек-лись мы и от своего расового идеала, войдя в союз с некоторыми неславянскими народами, такими как албанцы (которые становятся все более многочисленными в нашем сообществе). Даже национальный свой идеал мы разрушили, переправив сам сербский герб, внеся в него элементы хорватского и словенского гербов. И был создан гибрид. Как и всякий гибрид, это был продукт интересов кого-то со стороны. Он не мог нас удовлетворить, но что произошло - произошло. Последствия же в том, что наши люди куда более остальных южных славян эмоционально привержены идее югославянства. Ведь в конце концов, когда югославянствь распадется, сербы вынуждены будут осознать, что они сами. виноваты в своих великих заблуждениях, в своем ошибочном идеале и чрезмерном гуманизме. Такие заблуждения зачастую опасны, ибо, как сказал Шарль Пеги, фразы о правах человека всегда кончаются геноцидом над собственным народом."
http://www.sv-rus.ru/srb/bokan.html
Особисто я не хочу, щоб в Україні було те саме, якщо вона втратить зараз підтримку сильнішого у всіх планах Московського патріархату тільки через політичні амбіції націоналістів. І без того зараз тут проблем вистачає. Отака моя думка. Вибачте за прямоту.
2002.09.28 | Хлоя
А ось трохи про становище православ*я в Польщі.
Пара материалов с www.polska.ru. Вот такой вот межконфессиональный диалог был когда-то.========================================================================
Подробности невиданного в Западной Европе религиозного геноцида,
и почти неизвестного в России
В межвоенное двадцатилетие Православная Церковь в Польше пережила три фазы экспансии католицизма, которая охватывала помимо Холмщины еще и Волынь, пишет в книге "История польско-украинских конфликтов" (Варшава, 1992. Т. 2.) Николай Сивицкий.
В первой фазе (1919-1924), согласно тому, что сообщает профессор Мирослава Папежыньска-Турек ("Между традицией и реальностью: Государство и православие 1918-1939"), католики захватывали церкви не только на основании центральных или местных решений, но часто самовольно либо на основании решений властных органов католического Костела. При этом католическая общественность проявляла в то время особую активность.
Власти сразу же после окончания войны закрыли 111 церквей, 50 разрушили и 150 реквизировали, чтобы устроить в них костелы. До 1924 года у православных было отнято около 500 церквей и до 20 тысяч гектаров церковной земли вместе с хозяйственными постройками.
Годы 1929-1934-й - вторая волна наступления на Церковь: судебная борьба католического Костела за имущественные права на православные церкви. Католические епископы выставили 757 судебных претензий в окружные суды Бреста, Вильно, Гродно, Луцка, Пинска, Новогрудка и Ровно относительно передачи католикам в общей сложности 757 храмовых зданий...
Епископы требовали также передачи им кафедральных соборов в Кременце, Луцке, Пинске, монастырей в Дермани, Вильне, Жировицах, Зимном, Корде, Кременце, а также Почаевской Лавры.
Вторая фаза наступления католиков закончилась полным фиаско. Верховный суд счел подобный путь неподходящим для решения этой проблемы. Власти испугались религиозных волнений. Дело это получило широкую огласку в прессе. На него обратили внимание за рубежом. Украинская эмиграция организовала кампанию протеста в европейских странах, США, Японии. Все резолюции были направлены в Лигу Наций в Женеве.
Несмотря на это, дело все же дошло до разрушения некоторых церквей. Люблинский воевода, как пишет М. Папежыньска-Турек, "начал плановую акцию уничтожения "лишних" церквей". Он планировал уничтожить 97 храмов. Однако ему удалось разрушить только 23 церкви из-за многочисленных протестов православных.
Третий этап борьбы с Православной Церковью начался в 1936 году, когда 11 декабря в Люблине был образован Координационный комитет под руководством генерала Мечислава Сморавиньского, целью которого являлось католическое религиозное наступление на Холмщине и Волыни, а также ликвидация церквей на Побужье.
План полонизационной операции был рассчитан на несколько десятков лет. Были выработаны инструкции для администрации, военных, учителей, духовенства, общественных организаций.
В апреле и мае 1938 года были организованы собрания католической общественности, на которых были одобрены резолюции об уничтожении закрытых церквей. Одновременно были опечатаны некоторые действующие церкви.
Само разрушение церквей прошло быстро (потребовалось около двух месяцев), в июне и июле 1938 года. Было уничтожено 127 храмов - эту цифру профессор Папежыньска-Турек считает наиболее правдоподобной.
Как пишет Николай Сивицкий, со стороны неправославных в Польше в защиту православных выступили только советский посол, протестовавший против нарушения Рижского мирного договора и его статей, касающихся религиозных и национальных прав в Польше, и греко-католический митрополит Андрей (Шептицкий), который в своем пастырском послании призвал прихожан и духовенство молиться за преследуемых православных Волыни, Холмщины, Подляшья и Полесья. Католический клир и папский нунций в Варшаве промолчали.
Холмский реквием Шестьдесят лет назад, в 1938 году, с середины мая до середины июля на Холмской и Люблинской землях, на Побужье, это случилось - одни христиане у других отбирали храмы, разрушали их, сравнивали с землей, иногда сжигали.
Любовь и свобода - знаки христианства. Любовь и свобода не могут сжигать, разрушать, убивать. Если так происходит, уничтожается христианство.
Очень трудно сейчас установить в полном объеме размеры разрушений, сделанных тогда . Историки пишут о 127 разрушенных православных церквях. Люблинским воеводой тогда был де Трамекурт, под надзором которого проходила акция "изменения" ландшафта тех земель. Да, "изменения". В печати тех лет можно было прочитать фразу: "Пейзаж Холмщины, весьма своеобразный благодаря своим многочисленным церквушкам, часто замшелым и заброшенным, изменился. Исчезло несколько старых строений и прибавилось цветников".
Тогдашний парламентарий Стефан Баран в своем депутатском запросе, сделанном летом 1939 года, сообщал, что из более чем трехсот церквей на тех землях для православных оставлено только 54. Иные стали костелами или "цветниками". Не разрушались лишь заброшенные церкви. А только что отремонтированные, прихожане которых еще не расплатились с долгами за ремонт, нередко построенные еще до Брестской унии 1596 года, памятники XVI века, деревянные и каменные, большие и красивые, разрушались до основания. Часто даже деревня вокруг церкви выкорчевывалась, дабы и следа ее не осталось.
Никакие мольбы не были способны остановить творящееся, сообщалось в меморандуме Собора Епископов Православной Церкви в Польше президенту Речи Посполитой, председателю Парламента и Совета министров.
Почему мы пишем о той трагической весне и начале лета 1938 года?
"Поднять руку на храм - Божий дом - это поднять руку на каждого из нас, на все христианское сообщество, на все человечество!" - восклицает в своем эссе Анджей Турчиньский. Пишем, так как не хотим, чтобы вновь была занесена рука над святыней, не хотим повторения, все равно каким образом, тех самых ошибок. Пишем об этом, так как не хотим, чтобы снова кто-нибудь использовал механизмы коллективной ответственности за всякое зло, которое случается в мире. Пишем, так как верим, что у Бога всякий человек самостоятельно отвечает за свой грех.
Пишем об этом, но не судим. Ибо никто из нас не может судить о делах, которые подвластны суду Господа.
Осторожно прикасаемся к болезненным местам, болезненным для тех, кто это разрушение, это уничтожение пережил как душевную драму, и для тех, кто все это исполнял. Ибо разве повсеместное замалчивание тех событий весны и лета 1938 года не является сталкиванием в небытие дурных поступков, недостойных человека?
Тени уничтоженных храмов стоят над Холмской землей, пишет сегодня Лех Радваньский, поляк. И разогнать их может свет раскаяния, понимания и примирения. Для понимания, добавим, необходимы знания. Их-то мы и стараемся по мере возможности сообщить в этом номере. ОСТАЛАСЬ НАС ТУТ МИКРОСКОПИЧЕСКАЯ ЧАСТЬ
Из интервью Михаила Болтрыка с Его Преосвященством епископом Люблинским и Холмским Авелем
- Владыка, вновь мы отмечаем печальную дату. Исполняется шестьдесят лет с момента разрушения церквей в Польше в 1938 году. Пожалуйста, расскажите о тех событиях.
- Церкви разрушали начиная с 1918 года и до 1939-го, до начала войны. Это делалось с ведома и позволения тогдашних польских властей. Множество церквей было превращено в римо-католические костелы. Некоторые из них и по сей день благодаря своей архитектуре напоминают восточные храмы. Однако в большинстве случаев новые их хозяева постарались о замене характерных архитектурных черт Православного Востока на латинские, не соответствующие конструкции того или иного здания. Апогей тех событий пришелся на лето 1938 года. Уничтожались, с потерей для истории польского народа, даже такие церкви, которые были построены еще до Брестской унии. Ведь пробовали даже разобрать церковь в Щебжешыне 1589 года. После уничтожений, аннексий, оккупационного террора и акции "Висла" в нашей Люблинско-Холмской епархии в этой древней огромной епархии осталась микроскопическая часть православного населения.
- Живы ли еще православные священники - свидетели тогдашнего варварства?
- Не многие. Три года назад в Милейчыцах умер седой старец - о. Петр Пилуц. Он родился в Тышовцах на Замойщине. Был настоятелем в Грабовце, Кобыланах, Милейчыцах и на Грабарке. Свидетелем тех событий является архидиакон Никон (Потапчук). Он многое выстрадал тогда в Костомлотах, где был псаломщиком.
- Наверное, осталось больше светских людей, свидетелей тех событий?
- Сотни таких людей еще живы. Но они разбросаны по разным местам. Очень многие из них покинули Польшу во время так называемой репатриации в 1945 году. Сегодня многие историки тенденциозно называют это добровольными выездами. А на самом деле это было насильное выселение. Те люди в 1938 году были свидетелями разрушения их церквей. Пережили оккупационный террор. Террор с отходом немцев вовсе не уменьшился. Так, из опасения за свою жизнь многие решались на выезд на Украину. Таким образом, в 1945 году выехало 65 процентов православных. Польские подпольщики жестоко расправлялись с этими людьми. Подобная судьба постигла село Вержховины. Там было убито двести православных. Каждый год в воскресенье, после шестого июня, мы служим панихиду. Там собираются наши прихожане из Холма, Влодавы, Люблина. Вержховины - это символ трагедии Холмщины.
- Откуда взялась эта ненависть у людей, которые ранее могли жить рядом в относительном согласии?
- Римо-католическая общественность никогда не хотела смириться с фактом возрождения Православия после ликвидации унии на этих землях. Ведь давние униаты возвратились в лоно Церкви своих предков. Но даже и сегодня с этим не согласны некоторые историки. Всё пишут о "загоне" казаками униатов в Православие. Но при этом не хотят вспоминать о насильственных способах, которыми пользовался фанатик униатства Иосафат Кунцевич, о том как мечом насаждал католичество Анджей Бобола. Недавно в римо-католическом "Эхе Подляшья" появилась статья, представляющая его как экумениста-практика. И за это будто бы римо-католический костел прославил его.
- Это давние времена. А межвоенная Польша? Страна демократичная, христианская...
- Сразу после стабилизации политической ситуации в Польше предвоенной иерархия римо-католического костела, прежде всего епископ Хенрик Пжездзецкий и епископ Пулман, начали приготовления к введению неоунии. Костел давал понять, что не соглашается с присутствием Православия на польских землях. Государственная власть способствовала этому. Это был своеобразный политический инструмент. Ныне от той неоунии остался один приход в Костомлотах на Подляшье. Если бы все приняли неоунию, наверное, не было бы разрушения церквей в 1938 году. Однако ничего из этого не вышло. Обратились к иным способам - уничтожению церквей. Во время войны терроризировали этих людей, после войны то же самое. Финалом была операция "Висла" в 1947 году.
- Сегодня Польша входит в европейские структуры. Много и часто говорится о польско-украинском примирении. Что должны сделать власти, официальные круги Польши, думая о 1938 годе?
- Это сложные проблемы. В прошлом году был печальный юбилей операции "Висла". Думал, что в демократической стране, каковой является Польша, можно сказать, особенно людям с Холмщины и Подляшья, которые ни в чем и ни перед кем не повинны: "Просим прощения". К сожалению, на съезд украинцев в Варшаве не приехал никто из первых рядов властных политических структур. Никто не отважился сказать: "Просим прощения". В результате зло, причиненное ранее народу, живет и является тяжелым грузом и препятствием при вхождении в нормальные европейские структуры.
- Владыка, период межвоенного двадцатилетия и первые годы после Второй мировой войны - время великого мученичества Православия в Польше. Думает ли наша Церковь о канонизации мучеников?
- На одном из заседаний Священного Синода епископы нашей Церкви занимались этим вопросом. Принято постановление о начале работ, подготовляющих канонизацию мучеников Холмской земли. Это сложная проблема. Во время оккупации и сразу же после войны доходило до больших трагедий. Священник Александр Кагань, настоятель прихода Липины возле Билгорая в гмине Горный Поток, был убит 2 сентября 1948 г. Он даже не был украинцем по национальности. Тогда же с ним вместе был убит псаломщик Димитрий Левицкий. О. Александр Марцинкевич, настоятель прихода Шевни возле Замостья, убит 13 сентября 1943 г. О. Павел Швайко, настоятель из Грабовца, погиб на Успение 28 августа 1944 г. Священника Льва Коробчука убили 10 марта 1944 года в возрасте 26 лет. Он был настоятелем прихода Ласкув возле Грубешова. Священник Николай Голец убит 2 апреля 1944 г. Ему вырезали язык, уши и еще живому отрубили голову. Настоятель прихода Слипче возле Грубешова о. Александр Хуторкевич погиб 10 апреля 1944 г. вместе с 18-летней дочкой и находившимся в их доме священником Иоанном Панчуком и матушкой Евгенией, 22 лет от роду. 10 апреля 1944 г. в селе Чартковец возле Замостья убили священника Петра Огрызко, выведя его в облачении прямо со службы. Затем его тело сожгли. 28 мая 1944 г. в селе Пореспа возле Тышовец задушили священника Александра Бобера, матушку и их сына. 8 мая 1944 г. был убит выстрелом в голову священник Сергей Захарчук. Матушка его еще жива, живет на Украине возле Луцка. 1 августа 1944 г. убили священника Иосифа Короткевича из Сопоцкого Майдана возле Замостья.
Перечислил православных клириков, но ведь погибло и множество мирян.
Нужно много времени и труда, чтобы собрать материалы, свидетельствующие о том, что эти люди отдали свою жизнь за дело Церкви и Святого Православия.
===========================================================================
2002.09.28 | franko
Re: Moja pozycija.
Ja perekodovuvav z translitu, darujte za gramatychni pomylky - naslidok netochnosti perekoduvannja.Схановна пан? Xлою, що я маю в?дпов?сти ма н? вс? жаx?ття, якими Ви
з? мною под?лилися? Т?льки те, що це спpавд? стpашн? pеч?, ? пpо це все
я знаю, якщо не в деталяx, то пpинаймн? повеpxово. Але мушу Вам подати
дек?лька суттевиx заюважень.
Д?СЦЛА?МЕР: я н?коли сеp?озно не ц?кавуився цим питанням,
тому пpошу не обpажатися на мо? нев?гластво, якщо я скажу щось
неpозумне.
Але факт в тому, що попpи те, що pел?г?йна частина в МП ? КП ?
однакова, все те, що ?де за межами то? pел?г??, властиво, пpовоку?
конфл?кт. Спpава в тому, що цеpковникам - ус?x без винятку цеpков - Н?КOЛY
НЕ ВДАСТСОА ПOЗБУТYСОА ЛОУДСьКOГO ФАКТOРУ. Тому що окp?м питань pел?г?йниx
в кожн?й цеpкв? ?снують питання оpган?зац?йн?, матеpяльн? - ? тим не
менше ВАЗХЛYВ?. Таке питання, як, напpиклад - кому ма? належати то? чи
?нший xpам. Або кому ма? п?дкоpятися та чи ?нша пом?сна цеpковна
д?лянка. ? так дал?.
Спpава в тому, пан? Xлою, що Укpа?на ? Рос?я - дв? p?зн? деpжави. ?
xоч Бог один, люди p?зн?, ? пpоблеми p?зн?. ?дея ?дино? цеpкви для
Рос?? та Укpа?ни абсуpдна з то? само? точки зоpу, що ? об?днання циx
двоз деpжав в одну з геопол?тично? точки зоpу. Це неможливо, ? я
повтоpуся -- ЧЕРЕЗ ЛОУДСьКYО, а не pел?г?йний фактоp. Оа не бачу абсолутно
н?чого поганого в тому, що цеpква Укpа?нсько? деpжави сво? НЕРЕЛ?Г?ОН?
питання виp?шу? самост?йно, окpемо в?д pос?йськиx ??pаpx?в. Це Н? В ОАК?О
М?Р? НЕ СТАНOВYТь ЗАГРOЗУ РЕЛ?Г?ОН?О, Б?БЛ?ОН?О ОЕДНOСТ?.
Оа вам xочу навести аналог?ю: виp?сши ? одpужившись, Ви пеpе?xали з
чолов?ком в?д батьк?в до сво?? xати. Пpиpодн?о, Ви поpядку?те там
по-сво?му. Куди поставити шафу, як витpатити заpплатню, що сказати
чолов?ков?, коли в?н завинив - ви виp?шу?те самост?йно. Пpи тому
БАТьК?ВСьКА ? ДOЧ?РНОА ЛОУБOВ лиша?тся абсолутно недотоpканою, ви
п?дтpиму?те т?сн? стосунки, ви любите одне одного, ви, зpештою, pадитеся,
якщо ? як?сь пpоблеми.
Модель же УПЦ(МП), яку ви заxища?те, це модель контpолу над
новою pодиною. Оа не п?дтpимую такого. ТOМУ, ШЧO БАТьК?ВСьКА XАТА ? НOВЕ
С?МЕОНЕ ГН?ЗДЕЧКO - це вже тепеp Р?ЗН? РЕЧ?, ? pозумн?ше, збеp?гаючи
ц?нн? стосунки, КЕРУВАТY НYМY OКРЕМO.
Тому pожкольником Ф?лаpета називати - це те саме, що так само назвати
доньку, яка з с?м?ю пеpе?xала жити до свого помешкання.
А жодна з 15 цеpков ?ого не визнала тому, що вс? вони -- пpототип УПЦ(МП),
вс? вони залежать в?д Рос?йськиx цеpковниx кеp?вник?в ?, очевидно, не мають
незалежно? в?д ниx точки зоpу. Було б дивно, якби було ?накше.
Цеpковна самост?йн?сть -- це не "pожколувати живе т?ло цеpкви". Ф?лаpет не
в?дpубав в?д не? (цеpкви) pуку, в?н пpосто дав ?? можлив?сть самост?йно
пpоводити св?й обм?н pечовин. Рука ж лиша?тся з т?лом цеpкви, тому що
об?дну? ?? Xpистос, а не адм?н?стpативн? субоpдинативн? звяз?ки Укpа?ни
та Рос??. Оа пеpеконаний дуже глибоко, що поки люди одно? та ?ншо?
цеpкви в?pують в одного ? того самого Бога, вони -- одне, незважаючи на
те, xто виp?шу?, як пеpеpозпод?лити кошти тому чи ?ншому xpамов?.
> Не знаю, як Ви
> його сприймете, як катол?к. Я в жодному раз? не хочу образити Вас.
Ви мене обpажа?те т?льки такими висловами. Тому що я не фанатик ? здатен
вислуxати будь-яку точку зоpу.
> дпов?дь на це питання прийшла тод?, коли я читала
> ?стор?ю православно? церкви на Укра?н?. ДО утворення ун?? в 17 стол?тт?
> Укра?на була православна ? належала до Константиноп?льського патр?архату.
> Латиняни, а особливо ?зу?ти почали експанс?ю католицизму на наш? земл?, людей
> насильно примушували переходити в католицизм.
Цхи пpавильно я зpозум?в Вашу думку: "Мусить бути ун?я з Рос. Цеpквою,
щоб Укpа?на pаптом не вступила xоpом в католицизм. Бо як т?льки pос?йськ?
??pаpxи пеpестануть наглядати за Укpа?ною, вона впаде на кол?на пеpед
Римом."
Або, може, "Московський патpяpxат сво?ю силою ? стаб?льн?сту в?дляку?
католицькиx загаpбник?в, як? не можуть чеpез це дестаб?л?зувати pел?г?йну
ситуац?ю в?йнами ? пpовокац?ями."
Гай-гай, пан? Xлою! Тод? скаж?ть мен? таке:
(1) Цхому Ви вважа?те, що самост?йне укpа?нське пpавославя було
б нездатне заxистити себе самост?йно в?д непpавом?pниx д?й католик?в?
(2) Цхому Ви дума?те, що пpавославний xpистиянин покине пpавославья ?
пеpе?де в католицизм, якщо на це не буде сеp?озниx пpичин?
(3) Оак? можуть бути сеp?озн? пpичини, окp?м насилля? Цхи вважа?те Ви в
нашому стол?тт? на Укpа?н? pеальними м?жнаpодн? насильницьк? кампан?? по
"конвеpтац??" пpавославниx у католицизм? Повтоpюся, чи вважа?те Ви
пpавославниx наст?льки слабкими в сво?? в?p? ? пеpеконанняx, щоб БЕЗ
застосування сили пеpе?ти в католицизм?
(4) Цхи вважа?те Ви заледве 15 в?дсотк?в католик?в сеp?озною загpозою для
?де?но? чистоти Пpавославя?
> п?дтримку сильн?шого у вс?х планах Московського
> патр?архату
Цхому Рос?ю Ви ставите понад Укpа?ну, кажучи, що лише
Московський патpяpxат може нас заxистити в?д католицько? агpес??? Ми
що, мал? д?ти? Цхи ми таки, xолеpа, яка-не-яка, а самост?йна деpжава?
Невже Вам не соpомно шукати п?дтpимки в сильного сус?да, зам?сть того,
щоб самотужки вставати на ноги ? виp?шувати сво? пpоблеми?
З повагою,
~фpанко.
П.С. А тепеp тpошки пpо те, чому я католик. Не тому, що мен? б?льше
подоба?тся Папа, н?ж Ф?лаpет чи Алекс?й, чи що я маю якесь
упеpедження щодо пеpшого чи дpугого. Пpосто у нас у Львов? католицьк?
священники ближч? до люде? ? до молод?. У ниx ц?кав?ш? ? актуальн?ш?
пpопов?д?, вони зовс?м не в?д?pван? в?д може не такиx уже ? високиx пpоблем
сучасно? молод?. Укpа?нський католицизм сповнений атмосфеpою пpавдивого
патp?отизму. В наш?й цеpкв? служби зак?нчуются г?мном "Боже Великий
Оединий, нам Укpа?ну xpани", а отц? на вулиц?, скинувши pяси, закликали
пpи?днатися до акц?й пpотесту. Схчонед?л? до вибоp?в ми молилися до Боха
за чесн? вибоpи. Oтц? pозмовляють чистою укpа?нською мовою,
оpган?зовують p?зн? ?мпpези, концеpти, зустp?ч? з молоддю. Дуx то? цеpкви
? укpа?нський ? ?вpопе?ський.
На жаль, в ц?лому по Укpа?н? пpавославя не може поxизуватися такою
св?дом?сту. А для мене це важливо. Тому що дуxовне життя не
зак?нчу?тся на служб? Бож?й.
Oсь ? все. Оак т?льки зявится у нас пpавославний xpам, який буде мати так?
сам? якост? -- я без вагань почну xодити туди. В мене нема н?якого pабства
пеpед поняттям "КАТOЛYЦYЗМ".
2002.09.29 | P.M.
Re: Про миролюбство і міжцерковний діалог...
п. Хлою. Чи не здається Вам, що регулярно видаючи "на гора" весь цей бруд про інші церкви, Ви поступаєте далеко не по-християнськи? Адже ж давно відомо - зло породжує зло. Хіба це Ваша мета? Амбіції і фанатизм ніколи не були добрими порадниками у вирішинні будь-яких питань, а особливо релігійних. Вирішенню міжконфесійної проблеми може посприяти лише взаємне порозуміння, терпимість і прощення. Саме до цього нам треба спрямовувати наші сили. І тоді, вже у недалекому майбутньому (у мене в цьому немає жодних сумнівів) УГКЦ, УПЦ, УАПЦ зіллються в єдину помісну Українську Церкву, яка стане християнською об'єднуючою силою в Україні. І не важливим є те, як вона буде називатися, чи католицька, чи православна, чи католицтко-православна. Головне, аби вона була справжньою християнською церквою, невід'ємною складовою Вселенської Церкви. Чи ж не всі ми цього прагнeмо?!Постарайтеся вірно мене зрозуміти. Вам ніколи не спадало на думку, чому священники не радять оглядати порно-фільми і фільми пропагуючі насильство, а також читати подібну літературу?Очевидно це тому, щоб людина не розбуджувала в собі негативні емоції. Передруковуюи подібні статті, Ви якраз цьому сприяєте. Я за те, щоб ми вивчали і добре знали історію церкви, але робити це треба на сугубо науковому рівні.
Серед отців Православної Церкви є чудові богослови і від них можна почерпнути дуже багато корисного. Моя дружня порада. Змініть вектор у своєму релігійному поступі. Це, що Ви вибрали - тупик.
2002.09.30 | Георгій Пінчук
Re: Про миролюбство і міжцерковний діалог...
P.M. пише:> п. Хлою. Чи не здається Вам, що регулярно видаючи "на гора" весь цей бруд про інші церкви, Ви поступаєте далеко не по-християнськи? Адже ж давно відомо - зло породжує зло. Хіба це Ваша мета? Амбіції і фанатизм ніколи не були добрими порадниками у вирішинні будь-яких питань, а особливо релігійних. Вирішенню міжконфесійної проблеми може посприяти лише взаємне порозуміння, терпимість і прощення. Саме до цього нам треба спрямовувати наші сили.
(ГП) Дуже згоден. Я завжди за це.
>І тоді, вже у недалекому майбутньому (у мене в цьому немає жодних сумнівів) УГКЦ, УПЦ, УАПЦ зіллються в єдину помісну Українську Церкву, яка стане християнською об'єднуючою силою в Україні. І не важливим є те, як вона буде називатися, чи католицька, чи православна, чи католицтко-православна. Головне, аби вона була справжньою християнською церквою, невід'ємною складовою Вселенської Церкви. Чи ж не всі ми цього прагнeмо?!
(ГП) Дай їм Боже. Правда, це може бути складно, тому що УГКЦ, хоч вона і "візантійського обряду," є все-таки католицькою церквою. Тому вона визнає деякі доктрини, що їх православні не визнають (наприклад, філіокве, непогрішимість папи в питаннях віри, непорочне зачаття Богородиці і деякі інші). Але ЯКБИ дійсно вдалося якось досягти компромісу в цих доктринах і об"єднатися, це було б для України - та й для всього людства! - чудово. (Говорю це як людина, яка не є членом ні однієї з цих церков, але співчуває їм всім і бажає їм тільки добра і процвітання.)
> Постарайтеся вірно мене зрозуміти. Вам ніколи не спадало на думку, чому священники не радять оглядати порно-фільми і фільми пропагуючі насильство, а також читати подібну літературу?Очевидно це тому, щоб людина не розбуджувала в собі негативні емоції. Передруковуюи подібні статті, Ви якраз цьому сприяєте. Я за те, щоб ми вивчали і добре знали історію церкви, але робити це треба на сугубо науковому рівні.
(ГП) Дуже згоден з цим теж. До речі, "порнуха" небезпечна те тільки тим, що роз"ярює в людях надмірний статевий потяг, а й тим, що обдурює їх, відводить їх вбік від реальності. Людина, яка дивиться на оголених модельок, починає вірити, що оце і є справжнє життя, справжня насолода, справжній "кайф." Так само і провокаційні матеріали про те, що така чи така конфесія нібито погана, злочинна, геноцидальна, винна в усіх наших стражданнях, тощо. Людина, яка читає такі матеріали, починає вірити, що "викриття" іншої конфесії - це і є справжня віра, те, що нібито повинен робити кожний "правильний" християнин. Але ж це не так...
> Серед отців Православної Церкви є чудові богослови і від них можна почерпнути дуже багато корисного. Моя дружня порада. Змініть вектор у своєму релігійному поступі. Це, що Ви вибрали - тупик.
(ГП) Амінь!
2002.09.30 | franko
Nevzhe pravoslavni zaperechujut' neporochne zachattja
divy Mariji, jak Vy ce kazhete??? Ce dlja mene novyna!!!2002.09.30 | Георгій Пінчук
Наскільки я знаю, так
Хай мене виправлять знавці православної теології, якщо ні, але мені здається, що "Conceptio Immaculata Virginem Mariae" - це суто католицька доктрина, і те відносно нова. Православні і протестанти вірять, що "непорочно" (тобто без участі земного батька) був зачатий тільки Христос. --ГП2002.09.30 | Marko
Re: Наскільки я знаю, так
Георгій Пінчук пише:> Хай мене виправлять знавці православної теології, якщо ні, але мені здається, що "Conceptio Immaculata Virginem Mariae" - це суто католицька доктрина, і те відносно нова. Православні і протестанти вірять, що "непорочно" (тобто без участі земного батька) був зачатий тільки Христос. --ГП
Na pidstavi jakyx dokumentiv chy virshiv Biblii isnue католицька доктрина "Conceptio Immaculata Virginem Mariae" ?
M.
2002.09.30 | franko
Oj ne zovsim tak!
http://user.transit.ru/~maria/neporochn_6.htmZ inshogo boku
Непорочное зачатие как частное мнение встречается у православных богословов, однако догматически не зафиксировано. При
принятии католиками оного догмата, православная церковь естественно поскорее вытащила все аргументы против и оставила
все аргументы "за".
http://forum2.rusf.ru/lukian/lst/lst_1719.htm
Tobto vchennja prysutnje, vidsutnja til'ky formal'na dogma.
A zagalom ne znav... Ja dumav, shcho v religijnyx pytannjax pravoslavni ta katolyky je identychnymy.
2002.10.02 | Хлоя
Re: Про миролюбство і міжцерковний діалог...
P.M. пише:> п. Хлою. Чи не здається Вам, що регулярно видаючи "на гора" весь цей бруд про інші церкви, Ви поступаєте далеко не по-християнськи? Адже ж давно відомо - зло породжує зло. Хіба це Ваша мета? Амбіції і фанатизм ніколи не були добрими порадниками у вирішинні будь-яких питань, а особливо релігійних. Вирішенню міжконфесійної проблеми може посприяти лише взаємне порозуміння, терпимість і прощення.
А хто Вам сказав, що вона буде колись вирішена?
>Саме до цього нам треба спрямовувати наші сили. І тоді, вже у недалекому майбутньому (у мене в цьому немає жодних сумнівів) УГКЦ, УПЦ, УАПЦ зіллються в єдину помісну Українську Церкву, яка стане християнською об'єднуючою силою в Україні. І не важливим є те, як вона буде називатися, чи католицька, чи православна, чи католицтко-православна. Головне, аби вона була справжньою християнською церквою, невід'ємною складовою Вселенської Церкви. Чи ж не всі ми цього прагнeмо?!
Мені не все одно ні як вона буде називатися, ні які принципи сповідатиме. Хоча, більшість людей різниці не розбирають. От я й хочу показати цю різницю, щоб не було всеядності.
>
> Я за те, щоб ми вивчали і добре знали історію церкви, але робити це треба на сугубо науковому рівні.
Як саме? Запропонуйте.
>
> Серед отців Православної Церкви є чудові богослови і від них можна почерпнути дуже багато корисного. Моя дружня порада. Змініть вектор у своєму релігійному поступі. Це, що Ви вибрали - тупик.
Христос сказав: По плодах їх пізнаєте їх. І щоб пізнавати по плодах, ці плоди треба знати. Я нічого від себе не вигадала. Не писала про те, хто що і коли з*їв або хто з ким спить. Я написала про злочини, про які мовчить усе суспільство. І не хочу, щоб ці хлочини повторилися в Україні. Якби це був гріх окремої людини в церкві, церква оголосила б його гріхом і всі були б спокійні, а вона навпаки нагороджує своїх чад за їхній гріх, оголошує їх святими. Водночас роблячи з них приклад для інших парафіян. Я вважаю, що це не копання в брудній білизні, а нормальний аналіз плодів діяльності церкви. При чому ніхто з Вас мені не сказав, що це - неправда. Ви лише просите про таку правду не згадувати, бо незручно тоді вести розмову. Мораль Ваших слів така: якщо правда ріже очі, давайте правди не говорити. Але чи не істину має шукати той, хто іде до Бога? Як же Ви хочете знайти істину, обминувши правду?
2002.10.05 | P.M.
Re: Про миролюбство і міжцерковний діалог...
Хлоя пише:> > І не важливим є те, як вона буде називатися, чи католицька, чи православна, чи католицтко-православна. Головне, аби вона була справжньою християнською церквою, невід'ємною складовою Вселенської Церкви. Чи ж не всі ми цього прагнeмо?!
> Мені не все одно ні як вона буде називатися, ні які принципи сповідатиме. Хоча, більшість людей різниці не розбирають. От я й хочу показати цю різницю, щоб не було всеядності.
Церква є вторинною. Головою їй - Ісус Христос. Тому церква в першу чергу повинна бути християнською і сповідувати християнські принципи. Все інше - не суттєве.
> > Я за те, щоб ми вивчали і добре знали історію церкви, але робити це треба на сугубо науковому рівні.
> Як саме? Запропонуйте.
Вичерпна всестороння інформація і об'єктивний підхід.
>При чому ніхто з Вас мені не сказав, що це - неправда. Ви лише просите про таку правду не згадувати, бо незручно тоді вести розмову. Мораль Ваших слів така: якщо правда ріже очі, давайте правди не говорити. Але чи не істину має шукати той, хто іде до Бога? Як же Ви хочете знайти істину, обминувши правду?
Чого ж Ви хочете? Щоб я з Вами не погодився і навів свою правду про РПЦ?
п. Хлою. В своїй хаті - своя правда. Істина ж - від Бога.Людська правда не має нічого спільного з Божою істиною. Що би пізнати істину, треба відкинути людське і прийняти Боже. Людське - це гординя і похідні від неї. Боже - це Любов. Ось що пише про любов ап. Павло. 1Кор 13:4-8. Любов довготерпить, любов милосердствує, не заздрить, любов не величається, не надимається, не поводиться нечемно, не шукає тільки свого, не рветься до гніву, не думає лихого, не радіє з неправди, але тішиться правдою, усе зносить, вірить у все, сподівається всього, усе терпить! Ніколи любов не перестає! Хоч пророцтва й існують, та припиняться, хоч мови існують, замовкнуть, хоч існує знання, та скасується.
2002.10.05 | Хлоя
Re: Про миролюбство і міжцерковний діалог...
P.M. пише:> Церква є вторинною. Головою їй - Ісус Христос. Тому церква в першу чергу повинна бути християнською і сповідувати християнські принципи. Все інше - не суттєве.
Церква не є вторинною. Церква - це охоронниця правильного розуміння христового вчення. Що це необхідно, можна переконатися хоча б порахувавши кількість сучасних трактувань. Їх тисячі. А решта дійсно - несуттєве. От в чому полягають ці християнські принципи - це дуже і дуже суттєво, тому християнин має вирішити принципи якої саме церкви дійсно відповідають поглядам Ісуса Христа, який є її головою. Різні християнські церкви проповідують РІЗНІ принципи. У одних головний принцип спасіння душі - це десятина церкві й вербування нових членів, у інших - робота над собою, при чому щосекундна і дуже важка.
> > > Я за те, щоб ми вивчали і добре знали історію церкви, але робити це треба на сугубо науковому рівні.
>
> > Як саме? Запропонуйте.
>
> Вичерпна всестороння інформація і об'єктивний підхід.
Я даю інформацію, яка протилежна загальновизнаній і брехливій. Вона Вам не подобається. Скажіть свою оцінну тих дій, про які в ній ідеться.
>
> Чого ж Ви хочете? Щоб я з Вами не погодився і навів свою правду про РПЦ?
Наведіть мені приклад, коли православна церква закликала нападати і винищувати людей іншої християнської деномінації.
> п. Хлою. В своїй хаті - своя правда. Істина ж - від Бога.Людська правда не має нічого спільного з Божою істиною. Що би пізнати істину, треба відкинути людське і прийняти Боже.
Саме так. Є істина від Бога, яку Він обіцяв зберегти недоторканною і дав ясні ознаки, як її знайти. А є викривлення істини в хворобливому земному дзеркалі, яке Ви пропонуєте мені полюбити, або хоча б спокійно сприймати. А я не хочу і не буду. Апостол Павло заповідував нам любити людей будь-якого віросповідання, любити в людях образ Божий. А не чужі "істини". Християнин має любити людину, але ненавидіти гріх. А викривлення істини і є гріхом. А викривлення, яке доводить до масових убивств людей - це вже такий гріх, який просто в голові не вкладається.
2002.10.05 | P.M.
Re: Про миролюбство і міжцерковний діалог...
Хлоя пише:> Апостол Павло заповідував нам любити людей будь-якого віросповідання, любити в людях образ Божий. А не чужі "істини". Християнин має любити людину, але ненавидіти гріх.
Та врешті-решт, чому Ви не хочете зрозуміти. Християнин має право ненавидіти гріх у собі, а не в інших. Це неправда, що ап. Павло заповідав нам любити в людях тільки образ Божий. Новий Завіт каже нам любити людей такими, які вони є. Христос підніс любов до героїзму. У сьогоднішньому Євангелії ВІн каже:"Коли ви любите тих, що вас люблять, яка вам дяка? Ви любіть ворогів ваших". На перший погляд слова Христа здаються нам неможливими до виконання. Христос, використовуючи вислів:"Любіть ворогів ваших", не наказує нам любити ворогів тою любов'ю, якою ми любимо наших рідних і приятелів. Любити ворога - це значить не робити і не бажати йому зла, не радіти з його нещастя, а шукати способу, щоб усунути ворожнечу. Бо вогонь не можна загасити вогнем. Людина, яка не любить інших людей, не може надіятися, чи вимагати, щоб її любили.
Я не буду докучати своїми порадами, бо чудово розумію, що ніхто не зможе дати Вам вичерпної відповіді на хвилюючі Вас питання. Відповідь можна отримати, лише відверто і щиро розмовляючи зі своїм власним Сумлінням, беручи у посередники Господа нашого Ісуса Христа.
2002.10.07 | Хлоя
Re: Про миролюбство і міжцерковний діалог...
P.M. пише:> Та врешті-решт, чому Ви не хочете зрозуміти. Християнин має право ненавидіти гріх у собі, а не в інших.Це неправда, що ап. Павло заповідав нам любити в людях тільки образ Божий. Новий Завіт каже нам любити людей такими, які вони є.
Саме так. ЛЮДЕЙ, а не їхні гріхи. Якщо син у батька став убивцею, батько любитиме не те, що його син убиває. Він любитиме свого сина, але ненавидітиме те, чим він займається. Невже Ви вважаєте, що в цьому випадку батько повинен змовчати і не сказати: сину, що ж ти робиш?
>Христос підніс любов до героїзму. У сьогоднішньому Євангелії ВІн каже:"Коли ви любите тих, що вас люблять, яка вам дяка? Ви любіть ворогів ваших". На перший погляд слова Христа здаються нам неможливими до виконання. Христос, використовуючи вислів:"Любіть ворогів ваших", не наказує нам любити ворогів тою любов'ю, якою ми любимо наших рідних і приятелів. Любити ворога - це значить не робити і не бажати йому зла, не радіти з його нещастя, а шукати способу, щоб усунути ворожнечу. Бо вогонь не можна загасити вогнем. Людина, яка не любить інших людей, не може надіятися, чи вимагати, щоб її любили.
Отож, Христос заповідав нам людити ворогів, бо зло творить тільки людина гріховна, тобто хвора. ЇЇ треба любити, бо не знає, що робить. Але не визнавши своєї хвороби хворий не почне лікуватися. Раніше (хоча дуже часто і зараз) люди не могли відокремити гріх від людини. От і Ви кажете, якщо любиш людину, приймай і її гріхи. Це абсолютно неправильно. ГРіх треба ненавидіти в кожному випадку. Але людину навпаки треба любити. Для християнина, якщо Ви пам*ятаєте Біблію, не може бути різної любові до рідних і до ближніх. Навпаки Христос каже, якщо не залишиш батька й матір і дружину і т. д. то не отримаєш Царства Небесного. Християнин має любити всіх, як любить самого себе.
Ворог - це той самий ближній. Господь просто не хоче, щоб ми його гріх, те зло, яке він зробив нам, переносили на всю людину.
Уявіть, що людина захворіла на рак, припустимо. Її ближні приходять і кажуть: ми тебе так любимо, так любимо. І хвороба в тебе така гарна, ми навіть її любимо, бо вона твоя, а не наша. Людина страждає від нестерпного болю, від хіміотерапії, від ліків, їй регулярно колять морфій, а ближні нема щоб привести лікаря, кажуть: ти в нас такий хороший, ну просто слів нема.
2002.10.08 | Георгій Пінчук
Re: Про миролюбство і міжцерковний діалог...
> Чого ж Ви хочете? Щоб я з Вами не погодився і навів свою правду про РПЦ?> Наведіть мені приклад, коли православна церква закликала нападати і винищувати людей іншої християнської деномінації.
(ГП) На жаль, деякі православні церкви також заплямили себе закликами до геноциду, і частково несуть відповідальність за винищення мирного населення. Ось тут ідеться про те, як після 1-ї Світової війни Сербська Православна церква впливала на розвиток так званої "великосербської ідеологої." Озброєні сербські шовіністи, "четники," під впливом цих гасел винищили багато мирних хорватів-католиків, і також боснійських мусульман.
At the beginning of the 20th century, some Serb traders and Vlach cattle breeders settled in Bihac and soon, *under the influence of the Serbian Orthodox Church* (sic! --HP), became fierce supporters of the greater serbian ideology. Their plans for the founding of greater Serbia became realistic after the arrival of the Serbian army to Bihac in 1918 and the founding of the common state of Slovenians, Croats and Serbs. Greater Serbian, Chetnik ideology as well as the appearance of communism among the Croats and Muslims would deeply divide the population of the Bihac region.
After the founding of the Independent State of Croatia ... many Croats and Muslims joined the Ustashe and Domobrani units of the army of NDH; they reacted to the immediate founding of chetnik-communist units in forests [Chetniks were nationalist Serb resistance fighters, while the Partisans were a multinational communist resistance army; they fought each other and both Ustashe and Domobrani; in the last stages of the war some Chetnik units in Bosnia fought with the Ustashe and German troops against the Partisans; however both fought against the NDH and the majority of their troops were ethnic Serbs; because of that modern Croatian historiography has merged them into Bolsevik-Chetnik hordes], which again, following the example of their Vlach ancestors, began to exterminate the Croat and Muslim population of the Bihac region in horrible and mercyless massacres.
(http://www.cdsp.neu.edu/info/students/marko/hrslovo/hrslovo3.html)
2002.10.09 | Анатолій
Re: Про миролюбство і міжцерковний діалог...
Шановні панове!Миролюбство і міжцерковний діалог може бути, за моєю думкою, тільки у високодуховних людей незалежно від їх віри та конфесійності. А що ми бачимо насьогодні в Україні. Москальський патріархат кричить що тільки він канонічний, при цьому називає що церковно-слов"янська (староболгарсько-македонсько-фракійська) мова угодна Богові, а українська від Диявола. Вибачайте- сам чув. І на це ведуться деякі нерозумні українці. Київський патріархат кричить, що тільки він український, правда при цьому, прославляють Україну, а не Росію, як Московський. Греко-католики кричать що вони справжні українці і ніякого відношення до Риму вони не мають. ПАНОВЕ, НЕВЖЕ ВИ НЕ РОЗУМІЄТЕ, ЩО СПРАВА ТІЛЬКИ У ГРОШАХ. НЕВЖЕ ВИ ТАКІ СЛІПІ. ВОНИ, ЯК БУДЬ-ЯКІ МАФІОЗІ, ПРОСТО НЕ ХОТЯТЬ ДІЛИТИСЯ ГРОШИМА. ЦЕ Ж ПРОСТО БІЗНЕС. Як казав мені один піп москальського патріархату- це просто моя робота. І ВСІ ЦІ РОЗБОРКИ БУДУТЬ ТІЛЬКИ ЗБІЛЬШУВАТИСЯ В УКРАЇНІ. ВОНИ ЗУПИНЯТЬСЯ ТІЛЬКИ З ЗАНЕПАДОМ ХРИСТИЯНСТВА СЬОГОНІШНЬОГО ТОЛКУ. ЗАРАЗ ЖЕ ІДЕ ПЕРІОД РОЗПАДУ. Сліпий цього не бачить.Я вже казав, Україна перша прийшла до Християнства, перша і відмовиться, тому що народ нарешті зрозуміє, хто є ху.
З повагою та надією на розшорення,
Анатолій
2002.10.09 | Вільнодум
Re: Про миролюбство і міжцерковний діалог...
Цілком згідний, пане Анатолій!З повагою,
Микола Вільнодум