З яких літер починати Бога, сатану та інших
03/22/2003 | Горпина Пінчук
Я вже знаю, що про Бога треба писати з великої літери. А чи заслужили це сатана, ангели та інші? І з Богом залишаються питання. Тобто з формою іменника зрозуміло, а як похідні форми, різні там прикметники. Питаю це не від любові до Бога, а до істини до правильного правопису, чого я взагалі фанатка. З тієї хвилини, коли з української мови отримала у школі одиницю 
.
.
Відповіді
2003.03.22 | Георгій
Re: З яких літер починати Бога, сатану та інших
Хороше питання... У староєврейських і грецьких рукописах ділення букв на великі і малі не було, там, наскільки я знаю, всі букви були однакові. Але слово "Бог" у значенні "творець усього сущого" і в тих, і в других писалося таким чином, що можна було відчути особливу повагу до цієї істоти (що ми в нашому правописі робимо, використовуючи велику літеру "Б"). Наприклад, у Бутті 1:1 слово "Бог" вжите у множині (елогім замість однини ель або елог); стародавні євреї таким чином висловлювали особливу повагу до особи. (Так, наприклад, у старій Росії слуги говорили про пана, що "іх сіятельство ізволят чай кушать"). У Новому Завіті слово "Бог" по відношенню до Творця всього сущого пишеться з визначальним артиклем "го" або "тос" ("го теос," у родовому відмінку часто "тоу теоу").У перекладах Біблії на сучасні європейські мови слово "Бог" завжди пишеться з великої літери. В деяких, хоча не всіх, перекладах, з великої літери пишуться також займенники, які стосуються Бога (наприклад, пишуть з великих літер слова Він, Його, Моє, Своє, Твоє, Я і т.д., коли ці сайменники характеризують божественну істоту). Слова "сатана" і "ангел" пишуть по-різному - деякі переклади "сатану" пишуть з маленької літери, а "Ангелів" з великої (Огієнко), а деякі навпаки (сучасні англійські, зокрема NIV, RS).
2003.03.23 | Анатолій
Залежить від того, що Ви вкладаєте у ці слова (-)
2003.03.25 | Kohoutek
Re: З яких літер починати Бога, сатану та інших
Георгій пише:> Хороше питання... У староєврейських і грецьких рукописах ділення букв на великі і малі не було, там, наскільки я знаю, всі букви були однакові. Але слово "Бог" у значенні "творець усього сущого" і в тих, і в других писалося таким чином, що можна було відчути особливу повагу до цієї істоти (що ми в нашому правописі робимо, використовуючи велику літеру "Б"). Наприклад, у Бутті 1:1 слово "Бог" вжите у множині (елогім замість однини ель або елог); стародавні євреї таким чином висловлювали особливу повагу до особи. (Так, наприклад, у старій Росії слуги говорили про пана, що "іх сіятельство ізволят чай кушать").
А ось це - суперечливе питання. Наведіть мені хоча б єдиний приклад івритського тексту, де б вживалася множина стосовно особи!
Так звана "множина могутності" в Біблії зустрічається тільки двічі - стосовно Бога ("Елогім") та його наймогутнішого створіння ("Бегемот"). І багато бібліологів вважають, що ось це "Боги" - просто залишок добіблійного єврейського політеїзму.
Щодо власне питання в заголовку листа, то, насправді, все залежить від того, яке значення надається слову "бог" в контексті. Коли ви хочете підкреслити ідею могутнього і трансцедентного Бога - звичайно, з великої. Коли йде мова про сонм політеїстичних божеств - то, зазвичай, з маленької (але якщо якась постать виступає в ролі першопричини, як, скажімо, Кришна в "Бхагавадгіті", - то теж з великої); коли ми вживаємо усталені вислови на кшталт "а бог його знає", "боже ж ти мій" і т.ін. - то на власний розсуд.