МАЙДАН - За вільну людину у вільній країні


Архіви Форумів Майдану

ІВАН ФРАНКО І БІБЛІЯ!!

05/14/2003 | Анатолій
Панове! На жаль, ніхто з тих, хто називає себе християнином, не хоче читати І.Франка. Тут я наводжу деякі вижимки з його книги, яку я не тільки рекомендував, але навіть пропонував безкоштовно вислати навіть до Америки. Не хочуть, тай годі. То може так прочитаєте, панове.То може з поваги до Каменяра, почнете таки ДУМАТИ, бо думати, це великий привілей, наданий богом людині.
Анатолій

ІВАН ФРАНКО І БІБЛІЯ
З біографії великого мислителя, українського письменника Івана Франка відомо, що він, поруч з іншими науковими дослідженнями, займався також і біблійними студіями. В його художніх і наукових працях знаходимо чимало з біблійної тематики. Очевидно, він не раз переосмислював так звану “святу книгу”, час від часу піддаючи критиці її суперечності, вбачаючи в ній чужість і ворожість до української національної ідеї.
Однією з таких праць є книжка Івана Франка “Біблійне оповіданнє про Сотвореннє світа в світлі науки”, написана ним в 1904 році і видана дуже обмеженим накладом. Іван Франко мріяв розтиражувати її в тисячах примірників, щоб вона розійшлася в широких масах народу, щоб донесла до простих українців правду про те, яку облуду накинуло їм християнство. Але “серед попів закипіло як у гнізді шершнів”, вони викупили ту невеличку кількість видрукованих книжок і спалили.
Та були люди, які зберегли одиничні примірники з числа “авторських”. Професор О. Сушко, дружині якого була подарована книжечка з автографом, видрукував її вже через три роки після смерті Івана Франка у Вінніпезі, коштом простого українського робітника Івана Ковалюка. Подаємо уривок з цієї книжки, з якого читачі довідаються про справжні погляди Івана Франка на біблію й християнство загалом.



--------------------------------------------------------------------------------

Іван Франко
МОЙСЕЙ
і так звані Мойсеєві книги
(Друкується за виданням:
Франко І. Біблійне оповіданнє про Сотвореннє світу в світлі науки. -
Вінніпег, Ман, 1918.- С. 34 - 45.)

Про сотворення світа і початки людського роду оповідає перша книга Мойсея, і для того, щоб говорити про те оповідання, треба нам хоч коротко сказати про Мойсея та його писання.
Наша церква вчить, що Мойсей був великий пророк і жидівський чудотворець, що він з наказу божого вивів жидів з єгипетської неволі, що в Синайській пустині Бог покликав його на гору і там дав йому закон для жидів, що Мойсей потім сорок років водив жидів по пустині, простуючи до обіцяної землі Палестини, але сам помер, не дійшовши до неї. Це вчить наша церква на підставі жидівських книг, званих Мойсеєвими, в яких оповідається про діла і промови Мойсея і подаються закони, дані ним з божого наказу жидівському народові. Та не досить того: наша церква, йдучи за оповіданнями жидівських рабинів, стоїть на тому, що ті книги написав сам Мойсей, значить, найперший і наочний свідок усього того, що робилося; те, чого він не бачив (отже, про сотворення та потоп світу, про патріархів і т. і.), він написав із слів самого Бога, що являвся йому особисто.
Тих Мойсеєвих книг маємо п’ять; по церковному вони називаються: Книга Битія, Книга Виходу, Книга Чисел, Книга Левітів, Книга Другого Закона. Ці книги були написані гебрейською мовою, але ті титули не стоять у гебрейському письмі; там ті Мойсеєві книги не мають ніяких титулів, а рабини поназивали їх лише від першого слова, яким зачинається кожна книга. Отже першу книгу називають Берешіт, бо тим словом вона починається (воно значить “на початку”), другу книгу - Елле шемот (оце імена), третю - Ваїкра (він назвав), четверту - Бамідбар (у пустині), а п’яту - Еллє гаддебарім (отсе промови). Усі п’ять книг разом жиди називають Тора (по виговору наших жидів - Тойра), себто закон. Перекладаючи жидівські книги на грецьку мову, їм надали титули дещо подібні до змісту. Отже, першу книгу греки називали Генезеон, себто книга родів, хоча відповідніше було б назвати її книгою початків; п’яту книгу названо Другим законом зовсім не відповідно, бо той, хто писав цю книгу, писав її так, ніби ніякого іншого закону у жидів не було і книга є власне першим законом.
Перечитуючи пильно ті Мойсеєві книги, вчені люди швидко переконалися, що признавати їх написання Мойсеєві нема ніякої підстави. Раз те, що в самих книгах ніде не говориться, що її написав Мойсей; навпаки, у них говориться про Мойсея в третій особі, як про чоловіка стороннього, а в останній книзі оповідається навіть про смерть і похорон Мойсея; значить, цього вже певно не міг написати сам Мойсей. Правда, ця обставина, що в книгах про Мойсея говориться в третій особі, ще сама не значить нічого, бо і в інших письменствах знаходимо книги, де люди пишуть про себе самих у третій особі, наприклад грецька книжка славного атенця Ксенофонта про похід греків до Персії, або латинські згадки великого римського полководця Юлія Цезаря. Але є у Мойсеєвих книгах інші докази того, що їх не писав Мойсей.
Поперед усього законодавство. В книгах говориться, що Бог через Мойсея дав жидам закон у пустині; в тих частинах книги, де оповідається про різні пригоди, видно, що жиди живуть у пустині як народ кочовий, який мандрує з місця на місце. Але законодавство відноситься зовсім не до кочового, а до осілого народу, такого, що живе по селах і містах, займається рільництвом, садівництвом та плеканням худоби; що більше, майже скрізь у тих законах проводиться думка, що всі жиди повинні виконувати свої релігійні потреби в одному місці, давати данину одному храму, яким був єрусалимський храм не на початку державного життя жидів, а вже після їхнього повернення з вавілонської неволі! Виходить так, що Мойсей, пробуваючи в пустині, давав жидам закони, які не відповідали їхньому тодішньому життю, а такі, що мали ввійти в життя за 100 чи навіть 500 років, і жиди, буцім-то, тут же заприсяглися свято виконувати те, чого в їхньому становищі не тільки не могли виконувати, але й навіть не могли добре зрозуміти!
Ось чому вчені люди здогадувалися, що ті закони не могли писатися в пустині для кочівників, а мусили складатися тоді, коли жиди вже осіли в Палестині, і що невідомі нам законодавці тільки підсунули їх під ім’я, щоб надати їм більше поваги. Та нині наука ствердила вже зовсім певно, що законодавство жидівського народу розвинулося під впливом законодавства вавілонського. Ба що більше: недавно віднайдене (1902 р.) зведення законів вавілонського царя Кгаммурабі, який панував 2000 років до н. е., промовисто свідчить, що так звані Мойсеєві закони взяті не раз повністю з того ж вавілонського зведення! І як же ж супроти цього вірити в жидівські казки про боже об’явлення їхньому “пророкові” Мойсеєві...
Але це ще не все, жидівський народ має ще й інші книги, що також належать до святого письма, книги історичні та пророцькі з часів, коли жиди жили в Палестині і мали своїх царів і свою державу. Отже то цікава річ, що жодна з тих книг нічогісінько не згадує про ті ніби-то найстарші Мойсеєві книги, які повинні б бути основою всього релігійного та громадського життя: ані жидівські царі Давид, Соломон та їх наступники аж до вавілонської неволі, ані жидівські пророки такі як Амос, Єремія, Ісая, нічогісінько не знають про Мойсеєві книги і про Мойсеїв закон. Навпаки, пророки в своїх писаннях голосять віру та науку в значній мірі противну від тієї, яка проголошена в Мойсеєвих книгах: бо коли Мойсеєві книги надають величезну вагу жертвам і принесенням, то пророки раз у раз говорять, що Бог не хоче від людей жертв, бридиться їх принесеннями, що дим і кров різаних та палених звірів зовсім неприємні йому.
Аж пару сот літ пізніше, коли жидівська держава пропала безповоротно, розбита асирійцями та вавілонцями, і коли залишки жидівського народу з дозволу персів повернулися з довголітньої (70-літньої) вавілонської неволі знову до Палестини, аж у ті часи, на 500 чи 400 років до н.е., жиди стають чимось таким, що відповідає Мойсеєвим законам: це вже не народ, а церква; на чолі їх стоїть не король, а архієрей; довколо нього стоять не пророки, а книжники (рабіни); увесь той люд має лише один храм у Єрусалимі, а окрема верства людей, розсипаних по всьому краю - левитів - має привілей жити без праці, тільки із жертв і десятин, як і вся решта людності мусить приносити для храму. Ті жертви означені та описані масою приписів, які були зовсім невідомі давніше, за самостійного політичного життя жидів, і, очевидно, не могли бути 700 літ раніше написані Мойсеєм, хоч тепер їх видано під його іменем.
Маємо ще один дуже важливий доказ того, що так звані Мойсеєві книги в тій формі, як їх читаємо тепер, були списані не Мойсеєм 1000 років до н.е., а жидівськими рабинами та архієреями після повернення жидів з вавілонської неволі. Цей доказ, це мова книг.
Я вже згадував, що святі книги жидів, зокрема й так звані Мойсеєві книги, написані гебрейською мовою, якою говорили жиди тоді, коли мали свою державу, але яку потім, повернувшись з Вавілонської неволі, легко забували, замінюючи її так званою халдейською або арамейською. За часів, коли жив на світі Ісус Христос, стара гебрейська мова була вже мертва; її розуміли, нею писали тільки книжники, рабини, а простий народ говорив по-арамейськи. Книжники не лише розуміли стару гебрейську мову, але й пробували писати нею хоча, зрозуміло, не могли іноді вберегтися від того, щоб до старої мови не домішувати дещо трохи й нової арамейщини. Отже, придивляючись до так званих Мойсеєвих книг, учені мовознавці помітили, що мова тих книг має деякі домішки такої арамейщини. Як би її писав Мойсей у Синайській пустині 1000 років до н.е. то такі домішки були б зовсім неможливі, бо тоді й самої арамейщини ще й на світі не було, бо ця мова виробилася аж пізніше, під час вавілонського панування.
Але й це ще не все. Чим пильніше вчені люди придивлялися до тих ніби Мойсеєвих книг, тим більше цікавих та несподіваних прикмет знаходили в них. Ще в 1753 році талановитий французький лікар і професор Астрик помітив, що в різних місцях Мойсеєвих книг для означення Бога вживається не однакове жидівське слово; а власне, в одних оповіданнях Бог називається Ягвег, а в інших для означення Бога вживається слово Ельогім, а це слово - це число множинне від назви Ель. Астрік доводив, що Мойсей пишучи свої книжки не користувався ані безпосереднім божим натхненням, ані усними народними оповіданнями, а мав під руками два писані твори, дві окремі повісті: в одній із них Бог називався іменем Ягвег, а в другій - Ельогім. Мойсей зліпив з цих обох оповідань свою книгу таким способом, що все належне до одної події списував з обох оповідань до купи, не звертаючи увагу на те, чи в тих оповіданнях були якісь суперечності, чи ні. Інші вчені почали відрізняти оповідання історичні від частин законодавчих; з часом підтвердилося, що навіть роз’єднавши оповідання з іменем Ягвег від тих, де Бога називають Ельогім, не усувається всіх суперечностей.
Ті уривки, де Бог називається Ягвег, зведено до купи і так само ті, де Бог називається іменем Ельогім; виявилося, що одні й другі творять більше-менше цілісність, немов дві окремі книги, написані двома окремими авторами; першого названо Ягвістом, а другого Елогістом. Але давня Астрікова думка, що це були дві окремі книги, з яких черпав той, хто укладав так звані Мойсеєві книги, не справдилася. Виявилося, що й Ягвіст і Ельогіст містять у собі дуже різноманітний матеріал, що це не були дві різні книги, написані двома людьми, а швидше дві збірки різнородного матеріалу, записаного з усних оповідань різними людьми і пізніше зведеного сяк так в одне ціле, при чому одне врізане в інше,.. але загалом давні перекази заховано дуже правильно. Та ці два джерела не вичерпували всієї маси того, що міститься в так званих Мойсеєвих книгах. Власне всі уступи законодавчого змісту не підходять ані змістом, ані мовою ні до Ягвіста, ні до Ельогіста за почином берлінського вченого Вельгавзена (1878 р.) їх виділено в окрему книгу, яку названо Книгою жерців; крім чисто законодавчих місць до цієї книги довелося зарахувати також деякі оповідання, наприклад, вміщене на початку першої книги - Оповідання про сотворення світу.
Але й ці три писання не були одинокими складовими частинами, з яких склеєно так звані Мойсеєві книги; скрізь у їх тексті попадаються ще якісь сторонні дописки, додатки, уривки оповідань, які спонукають нас здогадуватися, що збірок в роді Ягвіста й Ельогіста було більше; це означає різні школи чи різні громади людей в різний час записували з уст людей або й переробляли по-своєму народні легенди та відомості; пізніше книжники, зібравши ті давні записки, брали з них те, що їм було до вподоби, додаючи скрізь, де їм це видавалося можливим, уривки з книги жерців, і так з’явилися ті книги, які прозвані Мойсеєвими. Значить праця, яку по старим рабинським та християнським переказам мав написати один чоловік Мойсей 1000 років до н.е., за новими дослідженнями була складена 400 - 500 років пізніше з багатьох розрізнених частин, складена для певної мети - утвердження верховенства єрусалимського храму і верховодства попівської верстви левітів над жидівським народом і укладена кількома людьми, не відразу, а протягом кількох поколінь.
Так виглядає в світлі сучасної науки та книга, якій наші богослови хочуть надати більшої правдоподібності, ніж працям цілого великого гурту вчених людей, які все життя посвячують на дослідження правди, не дбаючи про власну користь, і працюють при допомозі дуже досконалих інструментів, роблять тисячні спроби, коштовні подорожі, мають під руками великі музеї, а в книгах зібрані дослідження всіх минулих поколінь. Справді, читаючи всі ті громи і всі ті свари наших богословів на сучасну науку та її здобутки, мимоволі згадуєш слова одного німецького поета, що ті люди хочуть своїми реверендами закрити сонце.

Відповіді

  • 2003.05.14 | Георгій

    Re: ІВАН ФРАНКО І БІБЛІЯ!!

    >Отже то цікава річ, що жодна з тих книг нічогісінько не згадує про ті ніби-то найстарші Мойсеєві книги, які повинні б бути основою всього релігійного та громадського життя: ані жидівські царі Давид, Соломон та їх наступники аж до вавілонської неволі, ані жидівські пророки такі як Амос, Єремія, Ісая, нічогісінько не знають про Мойсеєві книги і про Мойсеїв закон. Навпаки, пророки в своїх писаннях голосять віру та науку в значній мірі противну від тієї, яка проголошена в Мойсеєвих книгах: бо коли Мойсеєві книги надають величезну вагу жертвам і принесенням, то пророки раз у раз говорять, що Бог не хоче від людей жертв, бридиться їх принесеннями, що дим і кров різаних та палених звірів зовсім неприємні йому.
    (ГП) Але ж Франко, на жаль, не розуміє контексту, в якому в книгах Пророків сказано про неприємність жертв. Річ у тому, що спалення тварини саме собою не мало ніякого значення. Мойсеїв Закон визначав цілопалення не як дарунок Богові тієї чи іншої мертвої тварини (нащо це Богові?), а як акт взаємодії людини з Богом - спокути, або подяки. Людина, яка приносила спокутну жертву, тим самим демонструвала Богові готовність відірвати "від серця" щось цінне (наприклад, молодий бичок був у сільськогосподарських родинах надзвичайно цінним!) і таким чином постраждати, понести певного роду кару за вчинений гріх. Людина, яка приносила жертву подяки, теж демонструвала готовність "відірвати від серця" щось цінне, але не заради кари, а щоби показати Богові, що він, Бог, для неї, людини, найдорожчий. Іншими словами, річ завжди йшла про стосунок між людиною і Богом, на кшталт стосунків у мирній, дружній, люблячій родині. Але стародавні євреї поступово деградували у своїй ролі членів цієї люблячої родини. Ще за життя царя Соломона, а особливо після його смерті і розділення єврейської держави на два царства в ній пишним цвітом розквітнуло ідолянство. Люди почали копіювати релігійні ритуали інших близькосхідних племен, молитися Молохові, Астарті і іншим богам і богиням. Глибоко занепала мораль, підсилилися жорстокість, насильництво, різноманітні фалічні оргії. Деякі ізраїльтяни і навіть ізраїльські царі (!!!) почали навіть приносити в жертву Молохові своїх первородних синів, спалюючи немовлят живцем у вогні. Саме цей загальний настрій занепаду, деградації і вловили Ісайя, Єремія і так звані "малі пророки," і саме тому вони писали, що Богові противні лицеміри, які однією рукою спалюють на олтарі єврейського храму жертви Богові, а іншою будують стовпи Астарти (дерев'яні фалоси) або вкидають у вогонь власних дітей. Саме тому, а не тому, що вони нібито не знали нічого про Закон Мойсея чи хотіли написати щось протилежне цьому Законові.
    згорнути/розгорнути гілку відповідей
    • 2003.05.14 | Анатолій

      Пане Жорж, що Ви хочете, Франко старий та

      дурний, нічого не розумів, а Ви молода та найрозумніша людина, тому нема чого і казати.
      Анатолій
    • 2003.05.15 | Вільнодум

      Re: ІВАН ФРАНКО І БІБЛІЯ!!

      Відповідь пана Георгія мене не стільки дивує, скільки дратує! Людина ніби з науки, а така нечесна! Замість того, щоб прийняти основну суть наукового дослідження Івана Франка, яку п. Георгій не міг не зрозуміти, про те, що ВСЕ, що написано Мойсеєм НЕ Є ним написано, і те, що все, що написано в Біблії СЗ є плагіат месопотамських легенд і вірувань, він (пан Георгій) ціпляється за якусь гру слів про те, як розуміти прийняття пожертв і теологічне розуміння ДИМУ спаленої пожертви! Це ж треба бути таким... (не хочу казати, бо витре, він же має "витирачку" в руках).

      Чому Він це робить? А тому, що якщо згодитися з фактами, які доказує Іван Франко, то Біблія є ніщо інше, як БРЕХНЯ !!! Ось чому.
      згорнути/розгорнути гілку відповідей
      • 2003.05.16 | Георгій

        Re: ІВАН ФРАНКО І БІБЛІЯ!!

        Вільнодум пише:
        > Відповідь пана Георгія мене не стільки дивує, скільки дратує!
        (ГП) А Ви не дратуйтеся. :) Порахуйте до 10, чи до 100... :)

        >Людина ніби з науки, а така нечесна!
        (ГП) В чому ж я "нечесний" - у тому, що спіймав мого улюбленого письменника на нерозумінні контексту, в якому був написаний, скажімо, Ісаї 1:11? Перепрошую, але я цілком ЧЕСНО вважаю, що Іван Франко, геніальний митець, художник слова, науковець і громадський діяч, дійсно НЕ РОЗУМІВ деяких місць Біблії. І я дав на це свій ЧЕСНИЙ коментар, доводячи свою тезу конкретним матеріалом. Де тут нечесність?

        >Замість того, щоб прийняти основну суть наукового дослідження Івана Франка, яку п. Георгій не міг не зрозуміти, про те, що ВСЕ, що написано Мойсеєм НЕ Є ним написано, і те, що все, що написано в Біблії СЗ є плагіат месопотамських легенд і вірувань, він (пан Георгій) ціпляється за якусь гру слів про те, як розуміти прийняття пожертв і теологічне розуміння ДИМУ спаленої пожертви! Це ж треба бути таким... (не хочу казати, бо витре, він же має "витирачку" в руках).
        (ГП) Положення, що так звані Мойсеєві книги писав не Мойсей, не належить І. Франкові. Цю гіпотезу висловлювали і інші люди, в тому числі вчені-біблієзнавці. Деякі навіть вважають, що особа на ім"я Мойсей або Моше, описана в книгах Виходу, Левит,Чисел і Повторення Закону, не існувала, що це є суто літературний персонаж. Але є і інші, які вважають, що Мойсей реально існував і авторство перших п"яти кних Біблії, а також деяких Псалмів, належить йому. Я не влізаю в цю суперечку, тому що я не фахівець у стародавній історії і біблійній текстології. Якось ця суперечка колись вирішиться, хоча для мене зараз не так вже й важливо, чи перші 5 книг Біблії дійсно писав "класичний" Мойсей, чи хтось інший, чи "группа таваріщей." Це для мене не міняє ЗМІСТУ цих книг, їх СУТІ, їх ДУХУ, і тієї ПРАВДИ, яку я в них бачу. А відкоментував я тільки те, що мені кинулося в очі як нісенітниця (а саме, що нібито Ісайя, Єремія і Амос нічого не знали про Закон Мойсея, тому що вони писали, що Богові непотрібні жертви тварин). Ось і все.

        > Чому Він це робить? А тому, що якщо згодитися з фактами, які доказує Іван Франко, то Біблія є ніщо інше, як БРЕХНЯ !!! Ось чому.
        (ГП) Які "факти" Ви маєте на увазі? Що Амос, Ісаія і Єремія "не знали" про Закон Мойсея? :) :) :)
        згорнути/розгорнути гілку відповідей
        • 2003.05.19 | Георгій

          Маленький додаток

          Мені тут закидають, що я насмілився сперечатися з великим Іваном Франком - мовляв, хто я такий, а хто він. Але історія знає випадки, коли великі, геніальні митці проявляли дивовижне нерозуміння тих чи інших речей. Лев Толстой зовсім не розумів Шекспіра. До смішного, до абсурду. Від цього він не є в моїх очах менш видатним художником і громадським діячем. Так само й Іван Франко. Його захоплення "відкриттям" біблійного нібито плагіату і спірного авторства вражає мене як щось ну зовсім по-дитячому наївне, а його нерозуміння суті старозавітних жертвоприношень - як щось таке саме абсурдне, як нерозуміння Шекспіра Толстим. Але Франко все рівно залишається для мене Франком - геніальним українським письменником і громадським діячем.
          згорнути/розгорнути гілку відповідей
          • 2003.05.19 | Анатолій

            Re: Маленький додаток і ще!

            Як на мене, то мені зрозуміла ситуація і з Толстим і з Франком, АЛЕ мені не зрозуміла ситуація з ПІНЧУКОМ. Я так розумію, пане Пінчук, що великі люди мають право на свої помилочки, А ОТ ПІНЧУК, ОДИН З НАЙВЕЛИЧНІШИХ ЮДО-ХРИСТИЯН, але маленька людина, не має ніяких нерозумінь, і він ніколи не помиляється у своєму юдофільстві, і він краще всіх володіє юдо-християнським вченням. Отже, цей хлопець у нас ЮБЕР АЛЕС. Він один знає місце всім поганим українцям, а також гарним юдо-українцям. Що не так, пане Пінчук?
            Хай живе пан Пінчук, найпінчукчий у всій Америці, і ще найпінчученіший у для всіх юдо-християн. Пінчукча Ви наша рідна.
            Анатолій
            згорнути/розгорнути гілку відповідей
          • 2003.05.20 | Георгій

            До речі, про Шекспіра...

            Толстой багато разів дуже гнівно нападав на Шекспіра за те, що той, мовляв, творив якісь зовсім штучні характери, які не зустрічаються в народі, і що взагалі вся тематика Шекспіра не відповідає найсуттєвішому бажанню народних мас позбутися ярма експлуатації і зажити щасливим життям. Але в Європі на протязі 17-20 ст. одна революція йшла за іншою, і кожний раз хтось виступав від імені отих самих народних мас, обіцяючи їм рай, визволення від гноблення і т.д., - а ті маси так і залишалися ну дуже незадоволеними.

            Ті, хто маніпулював "масами," шукали шляхів удосконалення свого керівництва цими масами. На початку 20-го сторіччя вони дійшли до ідеї, що головне - надихнути людей ідеєю, що щастя полягає в абсолютній, тотальній єдності суспільства навколо якоїсь ну дуууууже привабливої ідеї сили, могутності і "безпроблемності." Найкраще ця ідея розкривається в постулаті, що все насправді наше, споконвічне, те, що було притамане от саме нашому великому народові - є правильне, гарне, таке, що не повинно викликати ніяких сумнівів щодо його абсолютної зверхності по відношенню до... а далі заповни пробіл - жидів, декадентів, збоченців, іноземців, інтернаціоналістів, юдо-християн, чорних, жовтих, багатих експлуататорів, ну і взагалі не таких як я.

            Реально ця філософія привела до виникнення фашизму і комунізму. Але у фантазії деяких письменників, наприклад, Олдоса Гакслі, вона привела до створення "ідеального" суспільства, що цей автор його описує в романі "Хоробрий Новий Світ" ("The Brave New World"). Там люди створили ще "краще" суспільство, ніж фашизм чи комунізм. За фашизму чи комунізму деякі все ще відчувають дискомфорт, заздрість, біль. У суспільстві Гакслі суспільна верхівка клонує дітей, вирощує їх з пробірок, і добивається того, що навіть найтендітніший зародок почуття незадоволеності, сумніву, критичної оцінки реальності в них не живе.

            Але повну "гармонію" пробірочного суспільства все-таки порушує один персонаж, який має в романі характерне ім"я John Savage ("Іван Дикун"). Він через помилку системи народжується і живе довгі роки без належної індоктринації цієї системи. Потім, вже дорослою молодою людиною, Севідж потрапляє в самісіньку густину пробірочного суспільства. Йому в принципі багато чого подобається, але щось його все-таки турбує, зокрема питання, чому він час від часу перживає бурю почуттів, які ну аж ніяк не регламентуються верхівкою суспільства. І ось настає вибух. Джон знаходить напівзітлілу книжку, в якій читає:

            "Oh, she doth teach the torches to burn bright!
            Her beauty hangs upon the cheek of night
            Like a rich jewel in an Ethiop's ear,
            Beauty too rich for use, for earth too dear!
            So shows a snowy dove trooping with crows,
            As younder lady o'er her fellows shows.
            The measure done, I'll watch her place of stand,
            And, touching hers, make blessed my rude hand.
            Did my heart love till now? forswear it, sight!
            For I ne'er saw true beauty till this night..."

            Севідж НЕ пермагає пробірочне суспільство, він гине. Але Шекспір живе...
    • 2003.05.19 | Лесь

      Через цю книжку Франко пролетів

      Не дали Нобелівської премії (зрозуміло хто). І рідна церковця помогла - скупила книжки в книгарнях і спалила.
      згорнути/розгорнути гілку відповідей
      • 2003.05.19 | Вільнодум

        Re: Через цю книжку Франко пролетів

        Лесь пише:
        > Не дали Нобелівської премії (зрозуміло хто). І рідна церковця помогла - скупила книжки в книгарнях і спалила.
        (V) Ті, хто в Америці, чи Канаді, а то Австаралії, можуть придбати цю книжку на інтернеті:
        http://www.kolos.com
        category: orianity
      • 2003.05.20 | тестер

        Re: Лесю! А хіба висували Франка на "Нобеля"

        Прошу дати посилання, де можна почитати. Я про це не читав.
  • 2003.05.14 | Рибалка

    Re: ІВАН ФРАНКО І БІБЛІЯ!!

    Ящо Мойсей не писав цих книг, то чому Ви так нападаєте на нього? Чи не жреці ввели ці закони?
  • 2003.05.14 | Вій (нр)

    Re: ІВАН ФРАНКО І БІБЛІЯ!!

    Дякую Побратиме за роботу але декому ,якщо жиди будуть сцяти в очі вони будуть казати ,що то божа роса.Це повідомлення було адресоване персоні під ніком "франко".Але як завше свого носа всунуть Пінчуки Горпини=адріани і тд.
    згорнути/розгорнути гілку відповідей
    • 2003.05.15 | Franko

      Ви докладаєте усіх зусиль, щоб здискредитувати власну ідею

      своєю неврівноваженою персоною. Та Вам це ніяк не вдається. :)
  • 2003.05.14 | Franko

    Перш, ніж прочитаю і відповім по суті

    Іван Франко - чудовий літератор, мислитель і громадський діяч, якого я дуже поважаю. Але я не можу зрозуміти людей, які нав'язують мені Івана Франка як абсолютну істину в релігійному плані. Хто він: пророк? Святий? Чудотворець? Скільки людей він зцілив? Скільки пророцтв його справдилося? Чому він має бути моїм релігійним і духовним абсолютом? Чому його релігійні роздуми і його позицію - позицію талановитої, але звичайної людини - я маю сприймати як імператив? Це безглуздо. :) От якби він захищав християнство (як це робили багато не менш великих людей), він би попав в когорту сліпих і зашорених, незважаючи на його досягнення ;)

    Це, звичайно, не суперечить тому, щоб я ознайомився детальніше з його поглядами.
    згорнути/розгорнути гілку відповідей
    • 2003.05.15 | Вій (нр)

      Так перестань використовувати цей нік християнине.

      Що то буде ,якщо кожен християнин на цьому форумі буде використовувати імена наших пророків;Шевченка,Франка,Українки.Чогось Анатолію чи Вільнодумові не взбрело в голову назватись Шептицьким чи Христосом.Хранко міняй нік.В українській мові є багато слів:гречкосій, свинопас, тутешній,православний,греко-католик.Вибирай на любий смак.
      згорнути/розгорнути гілку відповідей
      • 2003.05.15 | Franko

        Я взяв нік від іспанського диктатора. Тепер вдоволені? :-) (-)

        згорнути/розгорнути гілку відповідей
        • 2003.05.19 | Kohoutek

          Re: Я взяв нік від іспанського диктатора. Тепер вдоволені? :-) (-)

          Тоді Franco. Буква k в іспанських словах не вживається. Це не латинська за походженням буква.
  • 2003.05.18 | Анатолій

    Пане Жорж, невже Ви таки не здатні думати? (-)



Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2024. Цей сайт підтримує Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг".